Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Іменник – повнозначна самостійна частина мови, що має значення предметності і виражає його у словозмінних категоріях числа і відмінка та несловозмінній категорії роду.
Іменник виступає у мові найважливішою формою номінації, об’єднуючи в своєму складі слова, що служать для називання найрізноманітніших фактів дійсності і формування відповідних понять до них. І. позначає предметність у найширш. розумінні цього слова. Це як явища матер. світу, так і осіб, інших істот і орг-мів, назви речовин і матеріалів, назви нематер. сфери (почуття/ стани/ дії). І. подібно до прикметника і дієслова може вказувати на ознаку, дію. Але різниця полягає в тому, що прикметн. виражає ознаку, властиву певному предмету, а іменник називає опредмечену ознаку. Іменники відмінюються за відмінками, змінюються за числами та мають чол.,жін. та сер. рід. За характером відмінкових закінчень іменники в укр. мові поділ-ся на IV відміни. Іменники І та ІІ відмін за характером закінчень поділ-ся на тверду, м’яку і мішану групи. На грунті взаємозв-ку між семантичними і граматичн. ознаками виділяють такі лексико-граматичні категорії імен.:“конкретні / абстрактні назви” > конкретними вважаємо назви, які виражають поняття, що відображають предмети навколишн. дійсності, які сприйм-ся людиною за допомогою органів чуттів: – назви предметів, речей (стіл, ручка, пальто); – явища природи (дощ, сніг, море); – назви істот (собака, кіт, вірус, дитина); – одиниці виміру (кг, рік, тиждень, день); абстрактні – це загальні поняття, що їх людтна безпосередньо органами чуття не сприймає. назви якостей, властивостей (доброта, уважність);назви процесів, станів;назви узагальнених наукових понять тощо. Морфологічні ознаки абстрактн. іменників: – наявність таких суфіксів –ань, – ень,-інь за значенням опредмеченої дії чи стану:зубожіння, ходіння; – ств, – цтв: новаторство, знайомство, неуцтво; – ість (значення опредмечена дія): – от (опредмечена дія, стан): дрімота; – ок: здобуток, порядок;Конкретні назви мають переважно форми однини, множини; абстрактні вживаються лише в однині. Збірні іменники – серед заг/ конкретн. назв виділяється окрема лексико-грам. Група збірних іменників. Зб. іменн. позначають сукупність …, які мисляться як одне неподільне ціле. Формальними показниками зб. ім. є словотвірні суфікси із значенням збірності: нульові суфікси: молодь, юнь, рвань, люд, гниль;-ств, – цтв: студенство, козацтво, юнацтво;-ня: офіцерня, комашня;Речовинні іменники – ці іменники позначають найрізноманітніші матеріали, речовини і продукти природного походження, або ж виготовлені людиною. Сюди належать:назви металів (залізо, олово);хімічні елементи (кальцій);ліки (аспірин, цитрамон);Речовинні ім. вжив-ся переважно в однині; рідше – в множині; оскільки вони позначають матеріали – то singularia pluralia: вершки, ласощі, парфуми. Сингулятивні (одиничня) іменники – це ті іменн., які утвор-ся з речовинних ( рідше – збірних) іменників за допомогою суфікса – ин. Вжив-ся для виділення одного предмета із загальної маси речовиних: волосся – волосина; павутиння – павутина; квасоля – квасолина.2) категорія роду > грам. категорія роду є однією з визначальних класифікац. хар-к іменника, як частини мови, яка разом з інш. категоріями є засобом вираження предметності і виявляє морфологічну природу іменника. Морфологічне значення роду зумовл. здатність ім. сполучатися з певними фрмами узгоджуваних слів та вступати в координацію з присудком.:
Наприклад: Зимова казка (ж. р.). Кожен іменник укр. мови, крім множиниих (ворота, штани, ножиці), належать до 3-х родів(чол / жін/ сер).Засоби вираження катег. роду: 1) морфологічні; словотвірні; 3) синтаксичні; 4) лексичні та семантичні. До морфологічних належить система флексій. Формальними показниками ч. р. є нульова флексія в Н. в. і основа на тверд. приг. та Й; ж. р. – флексія –а та нульова (мідь, ніч); с. р. – флексії –о, е, а також –а з подовженням приголосних (ім’я)+ формртворч. суфікси –ат, -ен. Іменники спільного родуДо цієї групи зарахов-ся іменники, в яких рід семантично не розрізн-ся (каліка, базіка, сирота, невдаха). Морфологічні засоби вираж-ня є неоднозначними (флексія –а ж. р./чол. р). До ім. спільного роду відносять невелику кількість ім. зі знач. особи, найчастіше, з негат. значенням (невдаха, волоцюга), рідше – нейтральн. (сирота). + сюди відносять укр. прізвища на приголосний (Федорчук) і на –КО + невідмінювані іншомовні прізвища на голосний (Дюма, Рабле). 3) категорія числа > к. ч. базується на протиставленні формально виражених грам. знач. одн.(один предмет) і множ. (більше ніж один). Відношення предмету до йог кількісного вияву є змістом грам. категорії числаВ сум розрізняють 2 числові значення: однина; множина. Іменники поділ-ся на 3 групи: 1) ім., для яких хар-ні форми одн. і множ. (мають повну числову парадигму): парта, ручка;2) ім., що мають лише форми множ. (pluralia tantum): штани, джинси, ворота, двері, окуляри, ножиці, гроші, груди, фінанси, вила, шахи, оглядини;
3) ім., що вжив-ся лише в одн. (singularia tantum): гілля.4) категорія відмінка > це одна з найскладніших грам. категорій в системі іменника, це така морфолого-синтаксична категорія, яка виражає відношення іменника до інш. слів у словосполученні і реченні і визнач. його синтакс. фун-ю. Кожний відмінок є носієм певного комплексу категоріальних значень. Формальними показниками відмінків є флексія. Додаткові: чергування звуків; наголос; словопорядок; прийменники. Відмінки виражають різні морфологічні й синтаксичні значення, а також різноманітні семантичні відтінки(просторові, часові, кількістні) В укр. мові 7 відмінків (сьомий- кличний).
Лексико-граматичні розряди іменника
Граматичні категорії іменника
|
Рід |
Число |
Відмінок |
||||||||||
|
Чоловічий |
Жіночий |
Середній |
Спільний |
однина |
множина |
Наз. |
Род. |
Дав. |
Знах. |
Оруд. |
Місц. |
Кличн. |
[ред.]Іменники-назви істот і неістот
Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.
|
До назв істот належать іменники, що називають: |
Приклади: |
|
людей |
хлопець, донька, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина |
|
тварин, птахів, комах |
ведмідь, корова, чапля,індик, синиця, бджола, комар |
|
міфологічних істот |
демон, лісовик, відьма, русалка |
|
карт, шахових фігур |
валет, пішак, туз |
|
померлих |
мрець, небіжчик, покійник |
Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу назв неістот.
|
До назв неістот також належать іменники, що називають: |
Приклади: |
|
сукупності осіб |
група, натовп, загін, юрба, зграя, табун, рій |
|
назви організмів |
бацила, мікроб, вірус |
Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям живого/неживого в природі.
Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань:
|
Морфологічні характеристики: |
Приклади: |
|
у назвах істот-осіб чоловічого роду збігаються форми знахідного та родового відмінків однини і множини |
родовий відмінок — друга, друзів |
|
у назвах неістот збігаються форми називного і знахідного відмінків множини |
книги (стоять)-(бачу) книги |