Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 9
Соціально-правовий захист та протидія насильству проти дітей та жорсткому поводженню.
План:
Література:
Основним правовим принципом захисту прав дітей є рівність усіх дітей. Рівність означає, що люди, незважаючи на всі їхні індивідуальні особливості та здібності, мають рівні права на повагу й особисту гідність.
Загальна декларація прав людини (1948 рік) п’ятдесят п’ять років тому проголосила право людини на життя, особисту недоторканість, заборону насильства, катування та жорстокого, нелюдського поводження й покарання, що принижують її гідність. Ця Декларація, посилюється основним законом нашої країни . Конституцією, в якій закріплено положення про заборону насильства над дитиною, зокрема, статтею 52 передбачено, що «будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом»[2].
Міжнародна Конвенція ООН про права дитини (частина 2, стаття 2) зобов’язала держави вжити всі необхідні заходи для «забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів або переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї»[3]. За статтею 19 Конвенції ООН, держави повинні вжити необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства [3]. Таким чином, дійсне забезпечення захисту прав і свобод дитини можливе тільки на основі визнання законів і норм стосовно дитини.
На жаль, як стверджують експерти з питань дитинства, щорічно 2-3 мільйони дітей стають жертвами жорстокого ставлення до них [1]. Проте й ця цифра занижена, оскільки діти часто соромляться або бояться розповісти про те, що над ними знущаються, або не знають іншого ставлення до себе і тому вважають його як норму.
На неблагополуччя наших дітей вказує й велика кількість безпритульних, жебраків, неповнолітніх злочинців, повій, токсикоманів, наркоманів та бездоглядних, дітей-інвалідів.
Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, праці відомих науковців, можна зробити висновок, що з питань захисту прав дітей наука вже має певні позитивні напрацювання. На сьогодні теоретично обґрунтовано низку питань, які стосуються соціально-правових проблем жорстокого ставлення до дітей (Бондаровська В., Голіна В., Демьяненко І., Малікова З., Міньковський Г., Руднєва О., Цимбал Є., Юзікова Н.).
Поняття насильства та його види.
Жорстоке ставлення до дітей проявляється в різних формах - від небажання їх доглядати, від байдужості до них дорослих і до фізичних покарань. Жорстоке ставлення до дітей . це всі форми фізичного та психічного насильства, вчинення побоїв або образ, неуважне, недбале або жорстоке ставлення [5,85].
Соціальна педагогіка дає визначення поняття .насильство. та розрізняє фізичне й психічне насильство. Насильство - фізичний або психічний вплив однієї людини на іншу, що порушає конституційне право людини на особистісну недоторканість (у фізичному і духовному розумінні) [5,133].
На думку В.М.Зуєва, насильство . це будь яке приниження людини, це панування волі однієї людини над волею іншої людини [6, 257].
Насильством називають будь-яку дію або бездіяльність, що спричиняє або може спричинити фізичні чи психічні трав ми особистості.
Отже, можна сказати, що жорстоке ставлення до дітей - це результат дії багатьох чинників: психологічні особливості окремих індивідів, соціальні чинники, які впливають на благополуччя сім’ї, соціальні інститути та їх турбота про дітей, характер нашого суспільства в цілому.
Насильство над дітьми існує упродовж усієї історії людства. Особливо ця проблема загострюється коли в суспільстві від буваються процеси, які не сприяють розвитку моралі, формува нню позитивної самоконцепції, здатності вільно розвиватися й вільно думати, без страху висловлювати власні думки. Саме такий моральний пресинг у майбутньому виявляється у формі анти соціальної, брутальної поведінки, незадовільному навчанні, зневажливому ставленні до інших. У молодих людей може ви никнути ворожість, недовіра до педагогів, протистояння, ім пульсивні дії. У дорослому віці виявляється наслідування тих са мих моделей поведінки (кривдження, ізоляція, недостатня увага тощо) у сім’і, які створюються ними.
Феномени насильства досліджуються та вивчаються зде більшого в найжорстокіших їх проявах — зґвалтування, вбив ство, розбій тощо. Але насильство та образлива поведінка іс нують і в менш виражених формах, за які не передбачається кри мінальне покарання чи інші суспільні санкції. Як стверджують фахівці, насильство може існувати в сім’ї, незалежно від її кла сового, расового, культурного, релігійного, соціального статусу і справляти руйнівний вплив на особистість. Адже в родині ма ленька людина розвивається, формуються її цінності та ідеали, які потім транслюються в соціум. В сім’ї людина найбільш „від крита” і тому найуразливіша до виявів насильства, образливої по ведінки, що може призвести до фізичних та нервово-психічних розладів.
Нині насильство — серйозна та поширена проблема, від якої найперше страждають діти, в ситуаціях, коли вони стають чи жертвами, чи свідками насильства. Помилково вважати, що насильство має лише фізичні прояви. Найчастіше в нашому соціокультурному середовищі спостерігається психологічне (емоційне) насильство (80% випадків). Поняття „насильство” охоплює низку супонять, а саме:
Насильство, здійснене над дитиною, за своїми наслідками на лежить до самих тяжких психоемоційних травм, які можуть сп ричинити посттравматичні стресові розлади (ПТСР). Достатньо нейтральні для дорослого події, в дитини можуть зумовити тяжкі наслідки та реакції.
В дитячому віці захисні механізми ще не повністю сформо вані, тому етап психологічної обробки травмуючого чинника відсутній, а реакції відображують безпосередню відповідь на нього. Розуміння й усвідомлення загрози насилля формується тільки у процесі життєвого досвіду та міжособистісних взаємин, коли ситуації, які на перший погляд здаються незначними, по ступово набувають характеру загрози.
Явище жорстокого ставлення до дітей почало привертати увагу психіатрів і психотерапевтів, психологів і соціальних пе дагогів, працівників закону та громадських організацій ще в 60-ті роки XX століття.
С. Н. Кеmpe (1962) та Тіzard (1997) описали „синдром від лупцьованої дитини”. Цей стан дитини може виявитись як неочікувана, випадкова, нова та тривала, неадекватна (невідповідна) реакція дитини на незначний подразник (наприклад: крик птаха, який пролітає поруч). „Синдром відлупцьованої дитини” є реа кцією на систематичне травмування, що складається з різнома нітних впливів: чергування сильних та повсякденних або дріб них, але постійно діючих (приниження, погрози, психологічна напруга, систематичне лупцювання...), спричинюючи в дитини гострі чи пролонговані в часі афективно-шокові реакції, які мож на трактувати як ПТСР.
Вивчення ПТСР із позиції психіатрії (клініко-динамічного підходу) дало змогу з’ясувати, що „синдром відлупцьованої ди тини” є захворюванням, що має два етапи:
Стадія невротичних розладів ПТСР — розвивається протягом 6 місяців після акту насилля та за несприятливих умов може продовжуватися до 2 років. Особливість і складність цієї стадії полягає в тому, що більшість хворих дітей у цей період перебуває поза полем зору психіатрів і психологів. Відповідно змен шуються можливості медичного і терапевтичного контролю за динамікою захворювання, що й створює умови для розвитку хронічної форми ПТСР.
Стадія патологічних характерологічних змін особистості настає через 2 роки після травматичної події за несприятливих умов або за відсутності лікування. Вона може виявлятись, як по ступове ускладнення психопатологічної картини за рахунок приєднання додаткових, переважно емоційно-вольових та поведінкових розладів. Здебільшого спостерігаються агресив ність, збудливість, депресія, гіперактивність, своєрідне „заплю щення очей” на реальні проблеми життя, постійне „повер нення” у вік, коли сталося (почалося) насилля.
Тож, очевидно, наскільки важливо вчасно помітити, зупини ти та вилікувати це захворювання, стає зрозумілою значимість розробки комплексного підходу до проблеми дітей, які стали жертвами насилля.
Українським Інститутом соціальних досліджень за сприянням ЮНІСЕФ було проведено дослідження „Права дитини. років” Розподіл відповідей юнаків та дівчат віком 15-16 на запитання: «Як часто Вам доводиться переживати сильне нервове напруження, почуття нервового зриву під впливом учиненого насилля (психічного, фізичного)?» показав, що «це буває досить часто» у 17 % дітей цього віку; 15-ти річні підлітки
«іноді переживають подібний стан» майже вдвічі менш (29 %), ніж 16-ти річні (43 %), «дуже рідко, майже ніколи» тільки 40 % 15-ти річних, та 30 % 16-ти річних дітей, постійно перебувають у такому стані 12 % осіб 16-ти років, відповідно ніколи 13 % 15-ти річних юнаків та дівчат, хоча серед 16ти річних ця цифра доходить тільки до 9 відсотків.
Фізичне насильство
Фізичним насильством, зловживанням може бути визначе на будь-яка дія (або бездіяльність), наслідком якої стало невипадкове фізичне ушкодження. Найчастіше це надмірно суворе або зумисне покарання, що трапляється, коли дорослі знервовані, розлючені і не в змозі контролювати власні дії.
Це також навмисні, насамперед, обдумані дії (штурхання, ви кручування рук, завдання опіків тощо) та залякування фізичним покаранням. Про фізичне кривдження можуть сигналізувати зовнішні специфічні ознаки та поведінкові реакції. Ознаки застосування фізичної сили проти дитини (биття рукою та різними предметами, шарпання, штурхання та ін.)
Специфічні ознаки:
* Синці, сліди стусанів, ущипувань на тілі дитини (облич чі, плечах, стегнах, грудях...)
* Сліди опіків (часто опіків від цигарок)
* Поранення на голові
* Поранення на різних стадіях загоєння
* Повторювані переломи та вивихи
* Набрякання різних ділянок тіла.
Поведінкові ознаки:
* Небажання роздягатися (переодягатися)
* Уникання навмисного дотику (зіщулення, плач)
* Вбрання не за погодою (закриття одягом поранень)
* Апатія, брехливість, надмірна обережність, млявість
* Страх перед батьками (опікунами)
* Небажання розповідати про ситуацію в сім’ї
* Надмірна агресивність і схильність до фізичного на сильства.
Сексуальне насильство
Сексуальні насильство та зловживання визначаються як дії або сексуальні домагання, сексуальна експлуатація непов нолітніх.
Сексуальні кривдження, спрямовані на дітей від од ного року до підліткового віку включно, характеризуються брутальними діями щодо неповнолітніх.
Під сексуальною ек сплуатацією слід розуміти дії або поведінку, спрямовану на порнографічне зображення неповнолітніх та сприяння про ституції серед неповнолітніх.
Прихованою формою сексуального насильства є сексуа льні стосунки в сім'ї (інцестні кривдження). Найчастіше це стається з дівчатками до 11 років. Інцест має тенденцію до по вторень, зростання кількості випадків упродовж кількох ро ків і триває до того часу, поки жертва не стане достатньо до рослою та сильною, щоб отримати допомогу поза сім’єю. Сумна реальність сексуальних зловживань полягає в тому, що, не поскаржившись комусь сторонньому, дитина часто за лишається у пастці мовчання (секретності) через почуття со рому, страху та погрози насильника.
Ознаки сексуальної експлуатації дитини (різноманіт ні сексуальні дії з дитиною, мета яких — задоволення влас них сексуальних потреб, сексуальні домагання із застосу ванням підкупу, сили, залякування, шантажу...)
Специфічні ознаки:
Поведінкові ознаки:
Психологічне насильство (порушення емоційних стосунків)
Емоційні розлади характерні для неповнолітніх, до яких з боку дорослих застосовується психологічне насильство. Це вербальні напади (крики, погрози, звинувачення, сарказм), негативні настрої щодо дітей, які тривають довгий час, хро нічні сімейні конфлікти. Основними ознаками, що дитина потерпає від психологічного насильства є емоційні показ ники. Можна вважати, що дитина перебуває під емоційним тиском, якщо вона пригнічена, апатична, має проблеми з по ведінкою, не виконує вимог педагогів, має ознаки емоційного розладу, приділяє увагу деталям.
Про емоційні зловживання можна твердити, коли дорослі ставлять до дитини завищені вимоги, які не відповідають її розвитку, використовують її як „заручника” під час залагод ження сімейних конфліктів, користаються нею для задоволе ння власних егоїстичних потреб. Серйозні наслідки для ди тини мають випадки, коли батьки навіть не помічають її існу вання.
Ознаки застосування проти дитини емоційного насиль ства (висміювання, залякування, примус, „шикання”, форму вання почуття провини тощо)
Фізична занедбаність
Фізичну занедбаність визначають як нездатність бать ків або інших дорослих, котрі несуть юридичну відпо відальність за благополуччя дитини, задовольняти її основні потреби та забезпечувати адекватний рівень догляду за нею; як створення обставин, які завдають шкоди здоров’ю чи до бробуту дитини. Батьки (опікуни) не здатні забезпечити ди тині нагляд, медичну допомогу, відповідне харчування, одяг і житло.
Надзвичайно важко визначити погане емоційне пово дження з дитиною та її занедбаність. Проблема полягає в то му, що за такого типу насильства не існує фізичних доказів. Найкращий шлях з’ясування подібних випадків — бесіда з дитиною, під час якої можна виявити невідповідність між тим, що вона розповіла та об’єктивними даними.
Ознаки занедбаності (довготривале незадоволення основних біологічних і психічних потреб дитини)
Нині відокремлюють ще один вид насильства, який Аме риканська медична асоціація визначила як домашнє насиль ство.
Домашнє насильство — це тривала образлива поведін ка, що полягає у завданні фізичної, психологічної та (або) сексуальної шкоди людині (дитині), підриває її фізичне та психічне здоров’я.
Стан таких людей (дітей) характеризуєть ся невротичними симптомами й особистісними порушен нями: песимістичний настрій, депресія та психосоматичні розлади, низька самооцінка, неадекватна оцінка свого ста новища, конфліктність, постійні страхи та соціальна ізоляція, підвищений ризик вживання алкоголю, наркотиків, схильніс ть до узалежнення.
Домашнє насильство має певні особливості: взаємини між кривдником (насильником) та об’єктом образ (жертвою) на багато складніші, ніж у ситуації „вуличного” насильства (хулі ганство, залякування ...), коли між насильником та жертвою немає тісних емоційних, психологічних і фізичних зв’язків. В випадку домашнього насильства ситуація часто забарвлена амбівалентними почуттями (між насильником і жертвою водночас існують почуття як любові, так і ненависті); члени родини досить близько знають один одного, знають „слабкі” та „сильні” сторони, що дає змогу сильніше „вдарити” або, навпаки, обминути найуразливішу сферу.
Під час насильства в сім’ї майже завжди страждають діти. Статистика свідчить, що чоловік, який ображає дружину, час то кривдить і дітей. Та, навіть, якщо образи безпосередньо і не спрямовані на дитину, вона однак переживає психологічну травму, подібну до травми ПТСР. Більшість психотерапев тичних і лікувальних програм з приводу домашнього насиль ства приділяють увагу й дітям, які є учасниками або свідками насильства та образ.
Українське законодавство щодо протидії насиллю проти дітей.
Украинское законодательство предусматривает защиту детей от всех форм насилия, гарантируя каждому ребенку право на свободу, личную неприкосновенность и защиту достоинства. Государство обеспечивает защиту ребенка от всех форм физического и психического насилия, нерадивого и жестокого обращения с ним, эксплуатации, включая сексуальные злоупотребления, в том числе со стороны родителей или лиц, которые их заменяют, принуждения к проституции, попрошайничеству, втягивания в азартные игры и
т. д. (Закон Украины "Об охране детства").
Защита прав детей от всех форм насилия в семье обеспечивается Законом Украины
"О предупреждении насилия в семье". Действие закона предусматривает защиту законных прав и интересов детей, которые имеют родителей и проживают в семьях, детей-сирот, которые остались без попечительства родителей и воспитываются в семьях опекунов (попечителей), приемных семьях, детских домах семейного типа, в случаях, когда по отношению к ним совершено насилие или существует его реальная угроза. Законодательство не предусматривает специальной процедуры по защите детей от различных видов насилия, которые определены Факультативным протоколом. Такие действия приравниваются к "жестокому обращению", "эксплуатации", "наихудшим формам детского труда".
Функция защиты конституционных прав и свобод детей возложена на судебную власть. Социальную защиту и профилактику правонарушений среди несовершеннолетних осуществляет Министерство Украины по делам семьи, молодежи и спорта, службы по делам несовершенно летних; школы социальной реабилитации и профессиональные училища социальной реабилитации органов образования; центры медико-социальной реабилитации несовершеннолетних учреждений здравоохранения; приюты для несовершеннолетних служб по делам несовершеннолетних; суды; криминальная милиция по делам несовершеннолетних органов внутренних дел; приемники-распределители для несовершеннолетних органов внутренних дел; воспитательно-трудовые колонии Государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний (Закон Украины "Об органах и службах по делам несовершеннолетних и специальные учреждения для несовершеннолетних").
Контроль за условиями воспитания и содержания детей в семье осуществляется органами опеки и попечительства, а также службами по делам несовершеннолетних. Факты жестокого обращения с ребенком, принуждения к попрошайничеству, сексуального развращения являются основанием для изъятия ребенка из семьи. Лишение родительских прав проводится только в судебном порядке при наличии заявления одного из родителей ребенка, законного представителя или на основании иска прокурора. При рассмотрении дела в суде обязательным является присутствие представителя органов опеки и попечительства.
В случае, когда действия родителей имеют признаки преступления (систематическое
избиение, истязания, половые отношения с ребенком, втягивание ребенка в преступную деятельность, в пьянство, употребление наркотических средств, занятия проституцией, азартными играми, попрошайничеством, использование несовершеннолетних с целью паразитического существования и т. д.), возбуждается уголовное дело.
В исключительных случаях при не посредственной угрозе жизни или здоровью ребенка орган опеки и попечительства вправе принять решение о немедленном отлучении ребенка от родителей или других лиц, на воспитании которых он фактически находится. В этих случаях орган опеки и попечительства обязан немедленно проинформировать об этом
прокурора и в семидневный срок после принятия решения обратиться в суд с иском о лишении родителей или одного из них родительских прав либо об отлучении ребенка (Семейный кодекс Украины).
Сведения о жестоком обращении с ребенком, сексуальных злоупотреблениях по отношению к нему могут быть поданы физическими лицами, которым стали известны такие факты. Также выявление детей, которые нуждаются в защите, проводится во время проведения рейдов служб по делам несовершеннолетних, криминальной милиции по делам несовершеннолетних, через сеть "телефонов доверия".
Заявления (сообщения) о фактах жестокого обращения с детьми принимаются должностными лицами органов внутренних дел, органов и учреждений образования, здравоохранения, управлений по делам семьи, центров социальных служб для семьи, детей и молодежи. Такая информация в течение суток передается в соответствующее территориальное подразделение службы по делам несовершеннолетних по месту проживания ребенка (Закон Украины "О предупреждении насилия в семье").
Информация о совершении насилияил и жестоком обращении с ребенком в семье проверяется путем посещения семьи по месту жительства представителями службы участковых инспекторов милиции, управления или отдела по делам семьи и молодежи, центра социальных служб для семьи, детей и молодежи с привлечением представителей органов опеки и попечительства, криминальной милиции по делам несовершеннолетних органов внутренних дел и службы по делам несовершеннолетних.
В случае, если заявление или сообщение свидетельствуют о существовании угрозы жизни и здоровью ребенка, немедленно информируются соответствующие органы внутренних дел для принятия мер по прекращению насилия или действий членов семьи, направленных на предотвращение реальной угрозы его применения.
Значительным достижением государства в сфере обеспечения права детей на защиту
От жестокого обращения и всех форм насилия является закрепление права ребенка самостоятельно обращаться в суд: каждый участник семейных отношений, который достиг возраста четырнадцати лет, имеет право на непосредственное обращение в суд за защитой своих прав или интересов (Семейный кодекс Украины).
Министерством Украины по делам семьи, молодежи и спорта совместно с Министерством внутренних дел Украины, Министерством образования и науки Украины, Министерством здравоохранения Украины разработан Порядок рассмотрения заявлений детей по поводу жестокого обращения с ними. Указанный документ обеспечивает активное взаимодействие на межведомственном уровне, привлечение всех служб и органов, в компетенции которых находится защита прав детей.
Состав преступления в деятельности взрослых лиц относительно торговли детьми, Детской проституции и детской порнографии определяется Уголовным кодексом Украины.
Втягивание в занятия попрошайничеством – это преднамеренное склонение несовершеннолетнего любым способом к систематическому выпрашиванию денег, вещей,
других материальных ценностей у посторонних лиц как самостоятельно несовершеннолетним, так и совместно со взрослыми лицами.
Под принуждением несовершеннолетнего к участию в создании произведений, которые пропагандируют культ насилия и жестокости, а также произведений, изображений или кино- и видеопродукции, компьютерных программ порнографического характера Понимаются любые преднамеренные действия, совмещенные с применением физического
(побои, телесные повреждения, пытки и т.д.) или психического воздействия (угрозы применить насилие, уничтожить имущество, предать огласке какие-либо сведения и т.д.), которые направлены на то, чтобы лицо, которое не достигло восемнадцатилетнего возраста, выступило автором (соавтором) соответствующего произведения или приняло участие в его создании как актер, режиссер, оператор и т.п.
Привлечение несовершеннолетнего к созданию или содержанию мест разврата с целью наживы либо без таковой и к сводничеству для разврата заключается в совершении любых действий, направленных на то, чтобы несовершеннолетний принял непосредственное участие в открытии мест разврата под видом массажных кабинетов, саун, ночных и стриптиз-баров, в подборе персонала или участников развратных действий, в приобретении или найме помещений для их содержания, в обеспечении их функционирования, в содействии сексуальным отношениям между незнакомыми людьми,
а также в самих развратных действиях.
Порядок производства дел о преступлениях, совершенных детьми, определяется общими правилами Уголовно-процессуального кодекса Украины и, кроме того, дополнительными нормами, изложенными в отдельной главе "Особенности судопроизводства в делах о преступлениях несовершеннолетних", которая содержит нормы, повышающие защищенность прав ребенка в уголовном судопроизводстве. Для гарантирования правовой защиты детей на этапе досудебного следствия и в процессе судебного рассмотрения законом предусмотрены специальные нормы:
– участие законного представителя, который имеет статус участника судопроизводства;
– обязательное участие защитника;
– дополнение предмета доказательства в уголовном деле;
– выделение дела несовершеннолетнего при наличии взрослых участников в отдельное производство;
– решение судом в приговоре дополнительных вопросов;
– возможность применения принудительных мер воспитательного характера вместо уголовного наказания;
– порядок задержания и взятия под следствие как предупредительная мера относительно несовершеннолетнего;
– порядок вызова несовершеннолетнего обвиняемого;
– участие в судебном рассмотрении дела представителей службы по делам несовершеннолетних, криминальной милиции по делам несовершеннолетних, предприятий, учреждений и организаций;
– участие педагога или врача, родителей либо других законных представителей в допросе несовершеннолетнего обвиняемого, если ему не исполнилось 16 лет или если он признан умственно отсталым;
– удаление несовершеннолетнего обвиняемого из зала судебного заседания во время расследования обстоятельств, которые могут оказать на него влияние;
– порядок предъявления обвинения и материалов дела несовершеннолетнему и его допрос в присутствии защитника.
Каждое лицо, независимо от возраста, может подать заявление о совершенном преступлении, что будет являться основанием для возбуждения уголовного дела (см. ст. 97