Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Надано допомогу |
Громадяни, які потребували допомоги, тис. чол. |
Середній розмір
|
||
2000 р. |
2001 р. |
2000 р. |
2001 р. |
|
Грошову |
805 |
747 |
50,1 |
55,9 |
Натуральну |
2060 |
2081 |
43,5 |
45,5 |
14. Динаміка чисельності сімей, які отримували субсидії на житлово-комунальні послуги в ІІ півріччі 1997 р., наведена в таблиці:
Показник |
Місяць |
|||||
Місяць |
Липень |
Серпень |
Вересень |
Жовтень |
Листопад |
Грудень |
Кількість
|
2383 |
2289 |
2305 |
2753 |
3242 |
3625 |
Проаналізувати середньомісячні темпи зміни чисельності отримувачів субсидій.
2.6. Статистика способу та якості життя населення
2.6.1. Бюджет часу населення і дозвілля
Особливою характеристикою способу життя населення є бюджет часу і його розподіл. Раціональна структура використання часу населенням — запорука високої якості життя кожної окремої людини й суспільства в цілому.
Розподіл добового фонду часу всього населення або окремих соціально-демографічних груп за напрямками його використання являє собою бюджет часу населення. Статистичний аналіз бюджетів часу проводиться з метою обліку витрат часу населення на здійснення різних видів діяльності, пов’язаних з виконанням своїх трудових обов’язків, задоволенням фізіологічних, побутових і культурних потреб та потреб у відпочинку. В свою чергу, це дозволяє визначити час, використання якого суспільству необхідно відповідним чином забезпечувати й організовувати.
Завданнями статистики бюджету часу населення та дозвілля є:
Джерела інформації про бюджет часу населення та дозвілля становлять вибіркові обстеження, які періодично проводяться органами статистики і соціологічними групами. Дані таких обстежень мають важливе значення для вивчення способу життя, впливу підвищення рівня життя на структуру бюджету часу населення.
Відповідно до законодавства про працю і вільний час при дослідженні добового фонду часу застосовується наступна класифікація:
1) робочий час і час, пов’язаний з роботою;
2) позаробочий час.
Робочий час і час, пов’язаний з роботою, характеризується діяльністю людини щодо здійснення трудового обов’язку. Він включає робочий час за основним видом діяльності, час на здійснення позанормованої та додаткової роботи, а також час пересування до місця роботи і назад (з урахуванням тривалості пересування й очікування транспорту).
Позаробочий час характеризується витратами часу на: ведення домашнього господарства (приготування їжі, прибирання квартири, ремонт побутових приладів та ін.), роботу в особистому підсобному господарстві (у садку, на дачі, на іншій земельній ділянці), догляд за собою (дотримання особистої гігієни, користування лікувальними закладами, перукарнею тощо), виховання дітей (перевірка і допомога у підготовці уроків, читання, прогулянки та ін.), задоволення фізіологічних потреб (приймання їжі, сон), інші витрати часу. Специфічною складовою позаробочого часу є вільний час.
Вільний час являє собою найважливішу частину бюджету часу населення. Соціальна категорія «вільний час» має безпосереднє відношення до розвитку особистості й суспільства в цілому, оскільки становить основу культурного, інтелектуального, фізичного розвитку і відпочинку населення. Дослідження обсягу та структури вільного часу необхідне для комплексної оцінки способу життя населення.
Класифікація витрат вільного часу включає наступні основні підгрупи:
Дозвілля — це специфічна форма витрат вільного часу. Залежно від його основного характеру воно може бути активним, масовим або у вигляді розваги [39].
Активним є дозвілля, в якому людина займається творчою діяльністю і діяльністю, спрямованою на фізичний розвиток (заняття фізкультурою, спортом; прогулянки; туризм).
До масового дозвілля можна віднести перегляд телепередач, прослуховування радіо, читання газет, журналів, художньої літератури; відвідування закладів культури (театрів, кіно, концертів, інших видовищних заходів).
Розваги поєднують у собі зустрічі; візити; відвідування кафе, нічних клубів, дискотек тощо.
Окремим видом дозвілля є бездіяльний відпочинок.
Витрати вільного часу на відпочинок як елемент позаробочого часу можна охарактеризувати за тривалістю. Розрізняють щоденний відпочинок, щонедільний, відпочинок у святкові дні, відпочинок у черговій відпустці.
Статистичне вивчення вільного часу проводиться за системою показників, об’єднаних у такі групи:
1) показники обсягу та структури використання вільного часу (в тому числі з урахуванням соціально-демографічних характеристик населення);
2) показники, що визначають закономірності використання вільного часу;
3) показники, які характеризують засоби проведення дозвілля;
4) показники обсягу й структури витрат на проведення дозвілля.
Дослідження розподілу вільного часу в соціальній статистиці проводиться з урахуванням статево-вікового складу населення, для окремих соціальних груп і за типами місцевості. При цьому застосовується низка показників, які дозволяють одержати узагальнюючу оцінку розбіжностей у структурі різних груп населення.
Крім загальновідомих лінійного і квадратичного коефіцієнтів структурних зрушень, для оцінки розбіжностей щодо структури використання вільного часу населенням у статистичній практиці широкого застосування набув індекс А. Салаі, який визначається за формулою:
,
де dim, djm — витрати вільного часу на m-й вид діяльності відповідно i-ю та j-ю групами населення;
n — число видів діяльності.
Наведений індекс набуває значень від 0 до 1. Якщо Id дорівнює нулю, це означає, що порівнювальні структури цілком ідентичні. Якщо Id дорівнює одиниці, то максимально можливі розбіжності у структурах порівнюваних сукупностей.
Крім статево-вікового складу, істотний вплив на розподіл вільного часу населення чинить сезонний фактор, який обмежує можливості людини, зокрема в галузі дозвілля. Тому доцільним є вивчення структури вільного часу окремо для літнього і зимового періодів для чоловіків та жінок з урахуванням їх соціальної приналежності.
У статистичній практиці, крім показників оцінювання розбіжностей в окремих структурах витрат вільного часу за допомогою методу групувань, розраховуються такі показники використання вільного часу [4]:
Слід зазначити, що наведені показники є характеристиками лише тих осіб, чиї бюджети вільного часу були обстежені, проте результати розрахунків можуть бути поширені на все населення за умови дотримання методів побудови вибіркової сукупності.
Показник середнього значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одного обстежуваного визначається як відношення суми витрат часу на певний вид діяльності всіма обстеженими до загальної кількості обстежених бюджетів вільного часу NT:
.
Показник частоти витрат часу на певний вид діяльності характеризує кількість або повторюваність випадків витрат часу на певний вид діяльності серед усіх обстежених осіб. Він може бути розрахований як частка у бюджеті вільного часу, у складі якого є витрати на даний вид діяльності серед усіх обстежених бюджетів вільного часу.
Про особливості розподілу вільного часу можна судити також на підставі розрахунку загальновідомих характеристик ряду розподілу, таких як мода, медіана, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. До показників, які визначають закономірності використання вільного часу, можна віднести багато факторів, зумовлених не лише соціально-демографіч ними характеристиками населення, а й природно-кліматични ми умовами життя, фізіологічними особливостями окремих лю дей, рівнем матеріального забезпечення населення тощо. Розподіл напрямів витрат вільного часу пов’язаний також зі струк турою добового фонду часу і часткою витрат у ньому на домашню роботу (виконання якої забирає більшу частину позаробочого часу людини).
Оцінка ступеня впливу окремих факторів на розподіл вільного часу населення проводиться за допомогою методів кореляційного аналізу.
Оцінку зв’язку між атрибутивними ознаками доцільно проводити на підставі аналізу таблиць взаємного сполучення. Висновку щодо істотності впливу того чи іншого фактора на витрати вільного часу за окремими напрямками можна дійти, використовуючи непараметричний критерій 2 — квадрат, методика застосування якого наведена в розд. 2.6.3.
Статистичне вивчення вільного часу на підставі показників, які характеризують засоби проведення дозвілля, передбачає оцінку показників стану і діяльності установ та організацій, що надають населенню послуги в сфері інформації, культури, мистецтва, спорту, відпочинку. Це — і кількість місць у закладах культури, і тираж друкованої продукції, і кількість телевізійних каналів, і таке інше, що забезпечує населенню максимально корисне використання вільного часу (детально див. про це у розд. 2.5.3).
Основними кількісними показниками, за допомогою яких визначаються витрати на проведення дозвілля, є обсяги і частка внутрішнього валового продукту, який припадає на витрати у галузі дозвілля, та розміри й частка приватних витрат на товари та послуги щодо організації відпочинку і розваг для населення.
Вивчаючи бюджет часу населення, слід пам’ятати, що інформація про специфіку використання вільного часу різними соціальними групами населення є необхідною для розвитку системи освіти, охорони здоров’я, рівня соціального обслуговування та інших складових, що формують якість життя суспільства.
План семінарського заняття
1. Основні поняття й завдання статистики бюджету часу населення та дозвілля.
2. Добовий фонд часу і його класифікація.
3. Система показників розподілу вільного часу й методика їх розрахунку.
4. Статистичні методи дослідження впливу основних чинників на використання вільного часу населення.
Термінологічний словник
Бюджет часу населення — розподіл добового фонду часу всього населення або окремих соціально-демографічних груп за напрямками його використання.
Вільний час — частина бюджету часу, яка витрачається на розвиток людини (культурний, інтелектуальний, фізичний) та її відпочинок.
Дозвілля — специфічна форма витрат вільного часу. Дозвілля залежно від його основного характеру може бути активним, масовим або у вигляді розваги.
Робочий час і час, пов’язаний з роботою, характеризується діяльністю людини щодо здійснення трудового обов’язку. Він включає робочий час за основним видом діяльності, час на здійснення позанормованої та додаткової роботи, а також час пересування до місця роботи і назад (з урахуванням тривалості пересування й очікування транспорту).
Середнє значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одного обстежуваного — показник, який визначається як відношення суми витрат часу на певний вид діяльності всіма обстеженими до загальної кількості обстежених бюджетів вільного часу.
Завдання для самоконтролю
1. Бюджет часу населення та його класифікація.
2. Завдання статистики бюджету часу населення й дозвілля.
3. Структура позаробочого часу.
4. Класифікація витрат вільного часу.
5. Система показників вільного часу.
6. Коефіцієнти структурних зрушень і способи їх розрахунку.
7. Методика розрахунку показників витрат часу.
8. Показники, які визначають закономірності використання вільного часу.
9. Статистичні методи вивчення вільного часу.
10. Джерела даних про бюджет часу населення.
11. Оцініть структурні відмінності у бюджеті часу серед чоловіків та жінок, які мешкають у сільській місцевості.
Статті витрат часу |
Чоловіки |
Жінки |
Добовий фонд, у тому числі: |
24 год. 00 хв. |
24 год. 00 хв. |
робочий час |
7 год. 37 хв. |
7 год. 15 хв. |
обідня перерва |
0 год. 58 хв. |
0 год. 51 хв. |
купівля товарів |
0 год. 10 хв. |
0 год. 29 хв. |
робота вдома |
0 год. 35 хв. |
3 год. 15 хв. |
витрати часу в особистому господарстві |
1 год. 25 хв. |
1 год. 05 хв. |
вільний час |
3 год. 25 хв. |
1 год. 57 хв. |
час на задоволення фізичних потреб |
9 год. 30 хв. |
8 год. 57 хв. |
інші витрати часу |
0 год. 19 хв. |
0 год. 11 хв. |
12. За допомогою коефіцієнта взаємної спряженості оцініть зв’язок між рівнем доходів і частотою відвідування культурних закладів населенням.
Частота відвідування
|
Середньодушовий рівень доходу за місяць |
||
низький |
середній |
високий |
|
Не відвідують |
169 |
153 |
102 |
Відвідують двічі на місяць |
34 |
95 |
203 |
Відвідують щотижня |
7 |
68 |
169 |
13. Пропонуються наступні дані щодо добового використання часу на дозвілля населенням міста у святкові дні:
Вид дозвілля |
Середнє значення витрат
|
Частка обстежених
|
||
базисний |
поточний |
базисний |
поточний |
|
Активний |
5,0 |
6,0 |
30,0 |
33,0 |
Масовий |
5,0 |
3,0 |
28,0 |
30,0 |
Розваги |
7,0 |
7,0 |
42,0 |
37,0 |
Проаналізуйте динаміку середнього значення витрат часу на дозвілля в розрахунку на одну особу за допомогою індексного методу.
14. За допомогою коефіцієнта кореляції рангів К. Спірмена з’ясуйте, чи є зв’язок між оцінками переваги занять в позаурочний час хлопчиків і дівчаток однієї із шкіл міста:
Заняття в позаурочний час |
Кількість відповідей, % |
|
хлопчики |
дівчатка |
|
Читання, предметні гуртки, самостійна робота |
12 |
78 |
Спілкування з однокласниками, друзями |
93 |
56 |
Культурне дозвілля |
21 |
48 |
Огляд (прослуховування) розважальних програм, записів |
89 |
71 |
Заняття спортом |
54 |
16 |
Відпочинок у родинному колі |
9 |
33 |
Домашня праця |
3 |
67 |
Аматорські заняття |
27 |
2 |
2.6.2. Суспільне життя та вивчення
громадської думки
Інформація про діяльність органів влади, політичних і громадських організацій, характеристики виборчої системи, про соціальну й політичну боротьбу в суспільстві є об’єктом дослідження статистики політичного та суспільного життя.
Статистика політичного і суспільного життя вивчає закономірності розвитку суспільства і держави шляхом аналізу тенденцій та взаємозв’язків політичних, соціальних і економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, взаємовідносини між соціальними групами населення, політичну і правову культуру населення, суспільну свідомість тощо. Все це є необхідним для побудови ефективної економічної та соціальної політики в країні.
Джерелами інформації про політичне і громадське життя суспільства служать дані офіційної статистики про результати діяльності статистичних відділів виборчих комісій, соціологічних служб, партійних та громадських організацій
Зі здобуттям незалежності України ситуація щодо збору статистичних даних про суспільно-політичне життя населення дещо змінилася. Прагнення держави до побудови демократичного суспільства створило сприятливі умови для розвитку інформаційної бази статистики суспільно-політичного життя, яка нині представлена групами показників за такими розділами [40]:
1) статистика виборчої системи і виборних органів влади;
2) статистика державного управління й місцевого самоврядування;
3) статистика політичних і масових громадських організацій;
4) статистика здійснення політичних прав та свобод громадян.
Статистика виборчої системи і виборних органів влади включає показники:
Відповідно до Закону «Про вибори народних депутатів України» в Україні впроваджено змішану систему виборів, згідно з якою з 450 народних депутатів 225 обираються за мажоритарними округами, решта — за партійними списками тих партій, що подолали 4 %-й бар’єр [13].
Інформацію про ставлення населення до кандидатів у депутати під час виборчої кампанії дістають вибірковим опитуванням, за результатами якого визначають рейтинг кожного кандидата. Особливу цікавість тут викликають політичні орієнтації молоді, які є диференційованими. Згідно з дослідженнями, проведеними фахівцями Інституту соціології НАН України, порівняльний аналіз політичних переконань молоді доцільно проводити за трьома віковими групами [43, 44]:
— до 22 років, коли людина перебуває у віці підготовки до самостійного соціального життя і соціальної адаптації за умов первинної сім’ї та навчальної діяльності;
— 22—25 років, коли людина перебуває у віці початку трудової кар’єри і найсприятливішому для створення власної сім’ї;
— 26—29 років — віку переходу до ранньої зрілості й активної соціальної самореалізації.
Опитування населення свідчать, що молодь України зорієнтована переважно на демократичні політичні перетворення.
Статистика державного управління і місцевого самоврядування характеризується показниками складу й діяльності органів влади (законодавчої, виконавчої, судової) в центрі і на місцях, а саме: кількість органів влади різного виду та їх кадровий склад за соціально-демографічними характеристиками, витрати суспільства на управління і забезпечення ефективності роботи органів влади тощо.
Статистика політичних і масових громадських організацій представлена показниками їх складу, серед яких розраховуються:
До складу цієї групи показників включені також характеристики фінансової діяльності політичних партій, громадських організацій, об’єднань громадян, серед яких виділяються:
Ефективність діяльності партій та громадських організацій оцінюється за показниками охоплення населення різними заходами, які здійснюються ними.
Статистика здійснення політичних прав і свобод громадян реалізується через наступні підгрупи характеристик щодо свободи слова й доступу до інформації:
У складі показників статистики здійснення політичних прав і свобод громадян виділяють підгрупу показників страйкового руху, які вивчаються шляхом оцінювання кількості проведених страйків за окремий відрізок часу з урахуванням територіального місця проведення страйків, а також з визначенням усереднених характеристик учасників одного страйку.
Важливим моментом в організації громадсько-політичного життя суспільства є реалізація права громадян на вільне переміщення. До таких показників належать:
Їх аналіз дає можливість судити про активність політичного й громадського життя населення, з одного боку, і визначати тенденції його подальшого розвитку — з іншого, за умови проведення поглибленого аналізу динаміки суспільних та політичних процесів, які відбуваються в країні.
Важливою особливістю статистичного вивчення громадської думки є характер вихідних даних. Це стосується передусім:
Дані питання детально викладені, зокрема, в підручниках «АРМ статистика» та «Статистика охорони здоров’я», а також у літературі, на яку в них містяться посилання. Ми настійно радимо читачеві ознайомитися з відповідною спеціальною літературою. Ігнорування або необізнаність з деякими, здавалося б, незначними технологічними або методологічними нюансами може суттєво вплинути на загальні результати дослідження і мати серйозні наслідки (в тому числі й для самого дослідника).
Звернемо увагу на деякі найважливіші моменти.
1. У разі побудови вибірки особливе значення має урахування особливостей існуючої соціальної структури щодо можливості одержання достовірної інформації від деяких груп та верств населення: еліта, маргінали, «тіньовики», представники «закритих» структур (армія, місця позбавлення волі, церква). Формальна частка таких осіб у загальному обсягу вибірки може бути і невеликою, проте їх вплив на соціальні процеси є досить значним.
2. При формулюванні питань анкети слід уникати, по можливості, альтернативних варіантів відповіді. Наприклад, поставивши в анкеті запитання «Чи цікаво Вам вивчати статистику?», не слід пропонувати варіанти відповідей «так», «ні». Варіацію думок чи настроїв значно краще відобразять такі можливі відповіді: «цікаво», «скоріш цікаво, ніж нецікаво», «не знаю, що відповісти, мені байдуже», «скоріш нецікаво», «нецікаво».
3. Попереднє опрацювання складається з таких етапів:
1) аналіз аномальних значень, використання робастних оцінок, з них, зокрема, вінзоризованих, які одержуються шляхом не відкидання аномальних (мінімального та максимального) значень, а їх заміною на «сусідні» [1];
2) аналіз даних з припусками проводиться за допомогою таких основних методів [1, 38]:
— виключення спостережень (об’єктів), що містять пропущені дані;
— методи із заповненням (середнім значенням, за даними інших об’єктів, з використанням регресії та ін.);
— методи зважування;
— методи, що базуються на моделі «походження пропусків».
Процедура заповнення відсутніх значень одержала назву «імпутація»;
3) оцінка однорідності сукупності є обов’язковою. Оскільки масиви соціологічних даних багатовимірні і містять здебільшого ознаки, що вимірюються за ранговою і номінальною шкалою, крім звичайних методів визначення характеристик варіації та побудови кореляційного поля, слід використовувати кластерний аналіз [47].
4. Перевірка статистичних гіпотез є одним з найважливіших етапів опрацювання соціологічних даних. Нагадаємо, що йдеться про порівняння двох сукупностей, точніше, їх розподілів. Мовою статистики питання звучить так: чи є дві дані сукупності вибірками з однієї генеральної сукупності чи двох різних генеральних сукупностей? Практично, між розподілами статистичних сукупностей певна розбіжність (відмінність) є завжди. Проте головна суть питання полягає в тому, випадкова ця відмінність чи ні, тобто достовірна, суттєва, істотна. Таким чином перевіряється гіпотеза про відсутність реальної відмінності, яку називають нульовою гіпотезою і позначають Н0. Для її перевірки використовують різні методи (оцінки) — статистичні критерії, спираючись на певний рівень істотності.
Рівень істотності показує, якою мірою дослідник ризикує зробити помилку, відхиляючи Н0.
Важливо пам’ятати про такі обставини:
а) слово «істотна», яким ми характеризуємо відмінність між рядами розподілу, характеризує не її величину, а її «невипадковість»;
б) відсутність достатніх підстав для відхилення Н0 не є доказом відсутності відмінності;
в) залежно від характеру даних один і той же критерій може обчислюватися за різними формулами [1, 47, 48];
г) рівень істотності повинен обирати сам дослідник, беручи на себе відповідальність за можливі наслідки. Значення 1 %, 5 % або інші, що традиційно наводяться в літературі, нам лише пропонуються, але ніким не нав’язуються.
Очевидно, що роль критерію в статистичному дослідженні, можливі наслідки прийнятих рішень вимагають його коректного застосування. Принципове значення при виборі критерію в кожному конкретному випадку має характер сукупностей, що порівнюються, — вид ознаки, форма розподілу, обсяги вибірок та ін. Детально умови використання окремих критеріїв та приклади їх визначення за допомогою спеціалізованого пакета STATISTICA наведені нами в підручниках «АРМ статистика» й «Статистика охорони здоров’я» [47, 48].
5. Особливості вивчення статистичного зв’язку між ознаками соціологічних даних зумовлені використанням рангової та номінальної шкали. Це сприяє широкому використанню методів, заснованих на таблицях співзалежності (ТС). Залежно від розміру ТС виділимо такі три групи [1]:
а) впорядковані таблиці співзалежності m n. Це, перш за все, оцінка τв Кендалла для випадку m = n та оцінка τс Стюарта для ТС розміром m n, коли m n. Тут m, n — відповідно числа рядків та стовпців ТС. Крім цього, використовують коефіцієнт рангової кореляції Спірмена rS. Усі три оцінки (коефіцієнти) прибирають значення від –1 до +1;
б) невпорядковані таблиці співзалежності. В такому випадку найчастіше використовують критерій 2 і побудовані на ньому коефіцієнти Крамера (m n) та Чупрова. При цьому слід пам’я тати, що 2 застосовують у випадках, коли обсяг вибірки становить не менше 30—50 одиниць, а окреме значення в клітинці — не менше 5. В іншому випадку, якщо це дозволяє суть ознак, які вивчаються, можливе об’єднання окремих стовпців (рядків), іноді — аж до розміру 2 2. Зрозуміло, що при цьому звужується розмах варіації, а разом з ним і спектр думок;
в) таблиці співзалежності розміром 2 2. У цьому випадку використовують оцінку взаємозв’язку, побудовану на 2, а також інші [1]: коефіцієнт Ф, коефіцієнти Юла Y та Q, асоціації А й відношення шансів В:
; ;
; ,
де n — обсяг вибірки;
fij — елемент матриці 2 2.
У загальному випадку залежно від характеру ознак, зв’язок між якими вивчається, використовують такі групи методів:
Характер ознаки |
Метод |
|
факторної |
результативної |
|
кількісна |
кількісна |
кореляційно-регресійний аналіз |
кількісна |
якісна |
методи, засновані на ТС |
якісна |
кількісна |
аналітичне групування |
якісна |
якісна |
методи, засновані на ТС |
План семінарського заняття
1. Завдання статистичного вивчення громадської думки.
2. Особливості збору та попереднього опрацювання соціологічної інформації.
3. Особливості перевірки статистичних гіпотез.
4. Особливості використання методів аналізу статистичного зв’язку при вивченні громадської думки.
Завдання для самоконтролю
1. Назвіть основні проблеми доступу до інформації, необхідної при вивченні громадської думки.
2. Які основні етапи попереднього опрацювання соціологічних даних?
3. У чому суть вінзоризованих оцінок?
4. Що таке «рівень істотності», принцип вибору?
5. В яких випадках слід використовувати методи, що базуються на ТС 2 2? Назвіть основні з них.
6. Назвіть основні групи методів імпутації даних з пропусками, їхня суть та можливості.
7. Визначте поняття статистичної гіпотези.
8. Які статистичні критерії, умови їх застосування?
9. Відповідаючи на запитання анкети «Як Ви оцінюєте стан свого здоров’я?», респондент мав вибрати один з трьох варіантів відповіді: «добре», «задовільно», «незадовільно». За допомогою якого методу слід визначити статистичний зв’язок між ознаками «стан здоров’я» — «місцевість проживання» (остання ознака передбачає поділ на міське та сільське):
а) аналітичне групування;
б) кореляційно-регресійний аналіз;
в) методи, побудовані на таблицях взаємної спряженості.
Обґрунтуйте свій вибір.
10. Маємо дані про частоту відвідування закладів культури по двох вибіркових сукупностях. За допомогою якого критерію слід оцінювати істотність розбіжностей розподілів?
а) критерію Стьюдента;
б) критерію Пірсона.
Обґрунтувати вибір.
11. Метод аналітичного групування можна використовувати у випадку, коли ознаки вимірюються за допомогою шкал —
а) номінальна; б) рангова; в) метрична,
а) номінальна; б) рангова; в) метрична.
Обґрунтуйте вибір.
12. За даними соціологічного опитування маємо розподіл думок щодо вступу України в НАТО по групах населення з низьким, середнім та високим рівнем доходу. За допомогою якого критерію слід перевірити Н0?
а) Стьюдента;
б) Пірсона;
в) Вілконсона.
Вибір обґрунтуйте.
13. Маємо залежності: стан здоров’я — рівень доходу; обсяг споживання — рівень доходу; рівень освіти — стан здоров’я; стан здоров’я — рівень освіти. Вкажіть, які з наведених залежностей є:
а) функціональними;
б) стохастичними;
в) кореляційними.
При цьому результативною є перша у кожної пари ознак. Вибір обґрунтуйте.
14. У результаті опитування сімей щодо рівня їх забезпеченості житлом одержано наступний розподіл:
Рівень забезпеченості
|
Багатодітні
|
Сім’ї
|
Бездітні
|
До 7,5 кв. м |
10 |
5 |
2 |
7,5—13,5 кв. м |
5 |
13 |
6 |
Понад 13,5 кв. м |
1 |
2 |
6 |
Оцінити наявність зв’язку між розміром сім’ї та рівнем її забезпеченості житлом.
15. За результатами опитування населення щодо його ставлення до багатопартійної системи одержано такі дані:
Чи потрібна Україні
|
Респонденти,
|
Респонденти
|
Респонденти,
|
Так |
31,1 |
27,6 |
21,0 |
Ні |
37,1 |
42,8 |
46,6 |
Важко сказати |
31,8 |
29,6 |
32,4 |
Оцініть, чи існує зв’язок між віком та відповідями респондентів на задане запитання.
16. За даними про ступінь довіри населення політичним лідерам оцініть розбіжності в структурах відповідей респондентів:
Вікові групи |
№ |
Довіряють
|
Довіряють
|
Молодші 22 років |
154 |
25,4 |
5,2 |
22—25 років |
114 |
18,4 |
11,3 |
26—29 років |
126 |
21,4 |
7,2 |
30—39 років |
330 |
28,1 |
9,7 |
40—49 років |
352 |
28,2 |
12,5 |
50—59 років |
266 |
30,4 |
18,5 |
Понад 59 років |
461 |
27,1 |
32,7 |
Загалом по Україні |
1803 |
27,2 |
17,0 |
Приклад.
За наведеними даними оцінити взаємозв’язок між ознаками.
Стать |
Кількість студентів |
Разом |
|
Склали іспит |
Не склали іспит |
||
Жінки |
а = 25 |
b = 2 |
а + b = 27 |
Чоловіки |
с = 20 |
d = 3 |
с + d = 23 |
Разом |
а + с = 45 |
b + d = 5 |
50 |
Щільність зв’язку у даному випадку можна розрахувати за допомогою коефіцієнта асоціації:
.
Тобто між статтю та успішністю студентів зв’язок надто незначний, практично відсутній. Такий висновок, мабуть, є справедливим, оскільки істотними факторами успішності є не стать, а відвідування лекційних і практичних занять, кількість годин самостійної роботи і т. п.
2.6.3. Статистика громадського
порядку і безпеки
Забезпечення безпеки і дотримання прав людини є атрибутом розвитку високоморального суспільства та умовою гідного життя населення. Права і свободи людини являють собою найвищу соціальну цінність; їх гарантії є головним обов’язком держави. Вони визначаються згідно з діючими нормами поведінки і моральних принципів у законодавчому порядку.
Одним з факторів стабільності життя суспільства є дотримання населенням встановлених у країні законів, загальноприйнятих принципів і норм поведінки, ступінь дотримання яких визначається морально-психологічними рисами особистості. Характеристики особистості та її поведінки в різних сферах громадського життя є предметом дослідження моральної статистики.
Моральна статистика вивчає суспільні явища і процеси, які характеризують моральний рівень людини й суспільства в цілому. З цієї точки зору завданням моральної статистики є ви вчення поширеності й усталеності таких рис особистості і суспільства в цілому, як загальноприйняті моральні цінності, рівень культури, традиції та звичаї, ступінь засвоєння гуманітарних принципів, людських контактів і т. ін. Такі дослідження дозволяють робити припущення щодо факторів і мотивів реальної поведінки та вчинків людини.
Вчинки людини як об’єкт дослідження моральної статистики можуть мати позитивний і негативний характер.
Позитивними є героїчні й самовіддані вчинки, проявлені в усіх сферах громадського життя. Свідчать про такі вчинки нагороди, які надаються особам у вигляді ордена, відзнаки, премії за особливі досягнення в трудовій, інтелектуальній та іншій діяльності. Позитивними є також благодійні вчинки і меценатство.
Негативні — соціально-небезпечні вчинки людини, що призводять до занепаду суспільства. Вони проявляються, перш за все, в таких явищах, як алкоголізм, проституція, самогубство, бродяжництво, правопорушення, а також злочинність.
Джерелами інформації про моральну статистику служать дані:
Статистична звітність збирає матеріали щодо злочинності і правопорушень, антисоціальних явищ у громадському житті,
а також про факти винагороди за позитивні вчинки населення. Матеріали переписів використовуються для оцінки поширеності та інтенсивності процесів і явищ, які є предметом дослідження моральної статистики. Спеціальні обстеження проводяться для одержання додаткової інформації, відсутньої в статистичній звітності. Дані спеціальних вибіркових обстежень і соціологічних опитувань становлять основу виявлення чинників, що впливають на моральний стан суспільства.
Своєрідністю предмета й об’єкта дослідження моральної статистики зумовлено деякі особливості у формуванні системи показників і застосуванні статистичних прийомів для її аналізу. Домінування атрибутивних характеристик у морально-психоло гічних властивостях людей обмежує сферу дії таких показників, як середні методи кореляційно-регресійного аналізу. Перевага надається абсолютним і відносним величинам, групуванням та непараметричним методам вимірювання зв’язку, які застосовуються при вивченні громадської думки (див. розд. 2.6.2).
Особливістю моральної статистики також є порівняння її даних з усталеними соціальними нормами, які діють у суспільстві. Оскільки такі норми часто є умовними, періодично переглядаються, це призводить до певних незручностей при проведенні динамічного аналізу чи здійсненні міжнародних порівнянь показників моральної статистики.
Найважливіше місце в сучасній моральній статистиці займає правова статистика, головною метою якої є вивчення правопорушень і засобів боротьби з ними.
Джерелами даних про правову статистику служать:
Правова статистика веде облік правопорушень залежно від ступеня їх соціальної небезпеки й характеру впливу суспільства на правопорушників. Розрізняють цивільно-правову, адміністративно-правову та кримінально-правову статистику.
Цивільно-правовою статистикою вивчається інформація щодо цивільно-правових спорів і порушення прав людини за допомогою наступних показників:
Серед сукупності видів цивільно-правових спорів і випадків порушення прав людини найпоширенішими є: трудові суперечки (про оплату праці, відшкодування збитку); сімейно-шлюбні (про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, установлення батьківства); житлові спори (пов’язані з приватизацією житла, виселенням із державного фонду); позови про захист честі й гідності громадян, інтелектуальної власності; про відшкодування шкоди за каліцтво і смерть (під час виконання трудових обов’язків, у разі порушення правил дорожнього руху, автоаварії); справи про пору шення податкового законодавства, природоохоронного законодавства тощо.
Адміністративно-правовою статистикою аналізується інформація щодо правопорушень, за які правопорушники притягуються до адміністративної відповідальності. Їх облік ведеться за системою показників:
До адміністративних правопорушень належать правопорушен ня порядку проведення масових заходів, порушення рівноправ ності громадян, незаконне поширення масової інформації,
створення перешкод для здійснення виборчого права, поширення неправдивих свідчень, торгівля через руки у невстановлених місцях, азартні ігри, завищення цін у приватних підприємствах торгівлі, порушення законодавства про охорону пам’ятників, вживання алкогольних напоїв у громадських місцях відпочинку і т. ін.
Кримінально-правовою статистикою досліджуються правопорушення й злочини, за вчинення яких настає кримінальна відповідальність.
Кримінальні правопорушення — найнебезпечніші явища, які найбільшою мірою дестабілізують стан суспільного порядку. Тому в структурі правової статистики саме дослідженню таких правопорушень і злочинів приділена найбільша увага. Ступінь соціальної небезпеки того чи іншого виду правопорушень визначається законодавчо відповідно до кодексів України.
Завданням Кримінального кодексу України є правове забезпечення охорони прав і свобод людини, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання злочинності1, 2. Даним Кодексом визначається, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання слід застосовувати до осіб, що їх учинили.
Аналізуючи злочинність, виділяють дві групи характеристик: зовнішні, які відображують роль і становище злочинності у суспільстві, та внутрішні, які описують якісні ознаки злочинності [51, 53]. Зовнішній стан злочинності визначається показниками соціальної, територіальної, галузевої, загальної поширеності, соціальної спрямованості, мотивації злочинності і суспільної небезпеки. Внутрішній стан злочинності визначається показниками організованості, активності й сталості злочинів.
Поширеність злочинності в суспільстві характеризується рівнем злочинності, який визначається за показниками абсолютної кількості зареєстрованих злочинів і кількістю виявлених злочинців.
Інтенсивність злочинності оцінюється за допомогою загального коефіцієнта злочинності, що обчислюється за формулою:
,
де Nзл — кількість зареєстрованих злочинів за рік;
— середньорічна чисельність наявного населення.
Наведений спосіб розрахунку загального коефіцієнта злочинності відбиває криміногенну ситуацію в суспільстві в цілому. Він показує, наскільки злочинність поширена серед усього населення. Якщо кількість зареєстрованих за рік злочинів співвіднести із середньорічною чисельністю населення у віці кримінальної відповідальності, то можна судити про кримінальну активність населення даного віку з формули:
,
де — спеціальний коефіцієнт злочинності;
— середньорічна чисельність наявного населення у віці кримінальної відповідальності (14 років і старші).
Слід зауважити, що коефіцієнти злочинності розраховуються не лише для всього населення чи його окремих вікових груп. Залежно від мети дослідження вони можуть бути розраховані для окремих соціальних груп населення за статтю тощо.
Для одержання узагальнюючої оцінки щодо стану злочинності в країні або окремій її територіальній частині доцільно розрахувати коефіцієнти, які характеризують ступінь розкриття злочинів, рівень виявлених правопорушників, рівень судимості, а також коефіцієнти злочинності за видами злочинів.
Статистичне вивчення злочинності передбачає проведення структурного аналізу злочинності на підставі групувань за наступними класифікаціями: за спрямованістю злочинів, їх видами, категоріями тяжкості, організованістю, сферами людської діяльності, формами і видами провини, мотивацією, за соціально-демо графічними ознаками злочинців.
Згідно з Кримінальним кодексом України вирізняють такі ступені тяжкості злочинів: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі. В основу цієї градації покладено строки покарання. До першої категорії відносять діяння, строк покарання за які не перевищує двох років позбавлення волі, для другої — п’яти, для третьої — десяти, для четвертої — понад десять років (максимальний строк — 20 років). Ця класифікація знайшла своє застосування при визначенні індексу тяжкості злочинів.
Індекс тяжкості злочинів — показник, за допомогою якого проводиться оцінка ступеня суспільної небезпеки. Він визначається за формулою:
,
де ni1, ni0 — кількість злочинів i-го виду в звітному і базисному роках відповідно;
ti — коефіцієнти тяжкості злочинів i-го виду.
Згідно з викладеною вище класифікацією злочинів за тяжкістю коефіцієнти тяжкості злочинів відповідають значенням максимального строку покарання за певний вид тяжкості злочину і становлять відповідно: 2, 5, 10, 20.
Комплексне дослідження правопорушень і засобів боротьби з ними не можливе без урахування демографічних, соціальних, економічних, політичних та культурних характеристик окремих регіонів і країни в цілому. Їх поглиблений аналіз дозволяє виявити вплив та оцінити взаємозв’язки зі ступенем поширеності негативних явищ. Аналізуючи правопорушення, соціальна статистика охоплює дані про:
Під час вивчення злочинності слід пам’ятати, що статистика аналізує лише зареєстровані злочини, тоді як існує їх латентна (прихована) частина, яка з різних причин невідома охоронним органам. Оцінка ступеня латентності злочинності сучасною статистикою прово диться з використанням непрямих методів, які базуються на порівнян нях зареєстрованих даних з результатами опитувань, фактичних співвідношень зареєстрованих злочинів з еталонними співвідношеннями.
План семінарських занять
1. Предмет, об’єкт і завдання моральної статистики.
2. Система показників правової статистики.
3. Злочинність та напрямки її дослідження.
4. Основні чинники дестабілізації суспільного порядку.
Термінологічний словник
Вчинки негативного характеру — соціально небезпечні вчинки, які проявляються в таких явищах, як алкоголізм, проституція, самогубство, бродяжництво, цивільні й адміністративні правопорушення, а також злочинність.
Групування злочинності проводяться за такими класифікаційними ознаками: спрямованість злочинів, види злочинів, категорії тяжкості, організованість злочинності, сфери людської діяльності, форми і види провини, мотивація, соціально-демографічні ознаки злочинців.
Кримінальний кодекс України — нормативний документ, завданням якого є забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинності.
Латентність — характеристика тієї частини злочинності, що залишається прихованою від правоохоронних органів з різних причин.
Моральна статистика — розділ соціальної статистики, який ви вчає морально-психологічні риси особистості та її поведінку в різних сферах громадського життя.
Цивільно-правова статистика — підрозділ правової статистики, яким вивчається інформація щодо цивільно-правових спорів і порушення прав людини.
Завдання для самоконтролю
1. Предмет і об’єкт моральної статистики.
2. Основні завдання моральної статистики.
3. Джерела одержання даних про моральну статистику.
4. Правова статистика та її підрозділи.
5. Система показників цивільно-правової статистики.
6. Законодавча база захисту суспільного порядку.
7. Злочинність та її характеристики.
8. Статистична оцінка поширеності злочинності.
9. Індекс тяжкості злочину і методика його розрахунку.
10. Основні чинники, що впливають на стан громадського порядку.
11. В таблиці наведені показники злочинності, пов’язаної з наркотичними засобами в економічному районі за 1998—2001 рр.:
Показник |
1998 р. |
1999 р. |
2000 р. |
2001 р. |
Всього зареєстровано злочинів, випадків |
10 538 |
11 269 |
12 039 |
12 607 |
у тому числі: |
||||
— розкрадання наркотичних засобів |
84 |
83 |
87 |
72 |
— утримання та організація притонів для вживання наркотичних засобів |
263 |
346 |
438 |
418 |
Кількість засуджених за вироками суддів, чол. |
10 006 |
12 531 |
13 921 |
15 177 |
Середньорічна чисельність наявного населення, тис. чол. |
12 892 |
13 370 |
13 369 |
13 428 |
Середньорічна чисельність наявного на селення віком 15 років і старші, тис. чол. |
10 482 |
10 851 |
10 849 |
10 793 |
Проаналізуйте коефіцієнти поширеності злочинності в економічному районі.
12. Наведені дані про загальну суму позовів подружжя:
Вид позову |
Загальна сума позовів, млн грн |
Зміна кількості
|
|
1999 р. |
2000 р. |
||
Про поділ майна |
20 |
29 |
+30 |
Про стягнення аліментів |
16 |
21 |
+40 |
Обчислити зміну загальної суми позовів за рахунок окремих
факторів.
13. За наведеними даними обчислити індекс тяжкості злочинів:
Вид злочину |
Кількість
|
Коефіцієнт
|
|
1999 р. |
2000 р. |
||
За порушення правил безпеки руху |
20 |
22 |
2 |
Грабежі та розбої |
30 |
28 |
20 |
Крадіжки |
70 |
80 |
10 |
Навмисні вбивства і замахи на вбивство |
8 |
12 |
20 |
Хуліганство |
16 |
19 |
5 |
14. За даними про кількість розглянутих справ одним суддею і чисельність суддів за два періоди проаналізувати зміну середньої кількості розглянутих справ одним суддею, в тому числі за рахунок окремих факторів:
Район міста |
Кількість розглянутих
|
Чисельність суддів |
||
базовий |
звітний |
базовий |
звітний |
|
І |
34 |
40 |
25 |
35 |
ІІ |
26 |
30 |
30 |
45 |
15. У таблиці наведені дані про економічні правопорушення:
Вид злочину |
Кількість засуджених
|
Індекс злочинності
|
Виробництво недоброякісної продукції |
4500 |
2,1 |
Заняття забороненими видами діяльності |
8000 |
1,7 |
Обчисліть загальний індекс злочинності з урахуванням тяжкості злочину.
1 Кримінальний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2001. — 143 с.
2 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К.: Каннон: НСК, 2002. — 1104 с.
PAGE 181