Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Продукція інтелектуальної праці реалізується на ринку: 1) шляхом купівлі-продажу; 2) шляхом налагодження відносин, що виникають у зв’язку з отриманням тимчасового права користування результатами наукових досліджень і розробок на основі міжнародних ліцензійних угод, а також договорів на надання технічних послуг типу інжинірингу. Залежно від характеру предмета та правової основи операції з торгівлі продукцією інтелектуальної праці поділяються на дві форми: 1) торгівля патентами та ліцензіями; 2) торгівля науково-технічними послугами.
Торгівля ліцензіями є високоефективною формою науково-технічного обміну, в той час як торгівля одними патентами на світовому ринку відіграє менш визначальну роль. Міжнародні операції з торгівлі ліцензіями і патентами полягають в реалізації винаходів, передових технологій, технічних знань і досвіду. В основі цих операцій лежить охорона винаходу за допомогою патентного законодавства, яке надає патентовласнику монопольне (виключне) право на використання винаходу. Це монопольне право полягає в тому, що протягом терміну дії патенту лише він має право на винахід, чи використання певних методів і способів виробництва запатентованої продукції. Патент на винахід – свідоцтво, яке видається компетентними державним органом винахіднику чи його правонаступнику і засвідчує наявність у його власника монопольного права на використання цього винаходу. Патент надає власникові право власності на винахід, яке, як правило, підкріплюється реєстрацією товарного знаку і промислового зразка. Термін володіння патентом переважно встановлюється в межах 15-20 років.Ліцензія - це надання фізичній або юридичній особі права використовувати захищені патентом об’єкти інтелектуальної власності, технологію виробництва, інформацію тощо. Предметом ліцензійних угод, в основному, є винаходи, промислові зразки, товарні знаки, авторські права, ноу-хау та виняткові права на використання зазначених предметів. При цьому предмет ліцензії повинен мати патентну чистоту, тобто юридичну власність предмета, яка означає, що він може використовуватися в даній країні без порушення діючих на її території охоронних документів виняткового права – патентів, що належать третім особам. Сторонами ліцензійної угоди є: ліцензіар – фізична чи юридична особа, яка виступає як продавець ліцензії, тобто патентовласник, який продає іншій особі – ліцензіату права на промислове чи комерційне використання винаходу, який має патентний захист, протягом певного часу і за певну винагороду. Ліцензійні угоди суттєво відрізняються від інших видів угод. Ці особливості полягають у такому: 1. Предметом угоди є нематеріальні об’єкти, що передаються усно, письмово або за допомогою демонстрації (показу), що зумовлює неможливість їх повернення ліцензіару ані після закінчення терміну угоди, ані у разі її дострокового припинення. У випадку розірвання ліцензійного договору ліцензіат не має права передати отримані ним науково-технічні досягнення третім особам – він повинен повернути ліцензіару отриману раніше технічну документацію і зупинити використання технічних рішень, що були предметом ліцензійної угоди. 2. Власником предмета угоди залишається ліцензіар, який дозволяє ліцензіату в межах, встановлених в угоді, використовувати своє право або його частину. 3. Права ліцензіата на використання предмета ліцензійної угоди обмежені територіальними умовами – йому дозволяється виробляти та збувати продукцію, виготовлену за ліцензією, тільки на визначеній ліцензіаром території. 4. Ліцензійні угоди мають, як правило, довгостроковий характер внаслідок того, що укладаються на термін морального старіння предметів ліцензійних угод.
За правовою охороною ліцензійні угоди можуть бути трьох видів:1. Патентні ліцензії. 2. Безпатентні ліцензії. 3. Комплексні ліцензії, в яких поєднуються елементи як патентної, так і безпатентної ліцензії. До патентних ліцензій в широкому розумінні належать такі, предмет яких має правову охорону як у країні ліцензіара, так і в країні ліцензіата, а також у країнах визначеного за ліцензійною угодою експорту.
До безпатентних належать ліцензії, які:
- мають правову охорону в країні ліцензіара, але не мають її в країні ліцензіата та в країнах, наданих для експорту за ліцензійною угодою; - не мають правової охорони ані в країні ліцензіара, ані в країні ліцензіата та країнах планового експорту (ліцензії на ноу-хау завжди безпатентні).
Визначення патентності або безпатентності ліцензій залежить від законодавства країни як ліцензіата, так і ліцензіара.
Залежно від обсягу прав, що продаються, ліцензії можуть бути:проста ліцензія означає, що ліцензіар передає права ліцензіату на науково-технічне досягнення з використанням його в обсязі, обумовленому угодою на певний термін і на зазначеній території, залишаючи за собою право використання предмета угоди на тій же території, а також надання ліцензії третім особам. Виняткова ліцензія означає передання ліцензіату права монопольного використання предмета угоди на певній території і у визначений термін, обумовлений угодою. Повна ліцензія означає, що ліцензіар передає свої права на використання винаходу в повному обсязі, без будь-яких обмежень, відмовляючись при цьому від його використання на термін, обумовлений угодою.
У практиці торгівлі ліцензіями угоди поділяються на чисті і супутні ліцензії. Під чистими ліцензіями слід розуміти угоди, які не пов’язані з товарними поставками чи іншими операціями;супутні ліцензії – відповідно ліцензії, які включаються як складова частина в угоди, як наприклад, в угодах про поставки унікального обладнання.
Ціни на предмети ліцензійних угод формуються, виходячи з очікуваних результатів використання ліцензії, а не на основі суспільно необхідних витрат, як це відбувається під час ціноутворення на товари (послуги), тобто, на відміну від цін на матеріальні товари, ціни на предмети ліцензійних угод не визначаються їх вартістю. На визначення рівня цін на предмети ліцензійних угод та вибір способу розрахунку за надану (отриману) ліцензію впливають такі чинники: 1. Техніко-технологічні – стадія розробленості (готовності) предмета ліцензії до комерціалізації; технічна новизна і цінність; 2. Комерційні – очікуваний прибуток ліцензіата; витрати на науково-технічні дослідження, що передували отриманню досягнення; розміри капіталовкладень для виробництва ліцензійної продукції і джерела фінансування; 3. Правові – вид ліцензійної угоди та обсяг прав, що передаються; надійність патентного захисту; термін угоди; інструменти державного регулювання ліцензійної торгівлі в країні ліцензіара та особливості законодавства країни ліцензіата;
Ціна на ліцензію повинна забезпечувати ліцензіату можливість отримання прибутку, що перевищує прибуток від реалізації продукції, виготовленої за аналогічними технологіями.
Найпоширенішими методами визначення цін на ліцензії є: За витратами ліцензіара на розробку винаходу або ноу-хау до стадії, на якій пропонується їх придбання. За мінімально припустимою ціною для розробників, нижче якої продаж ліцензії недоцільний. За оцінкою витрат покупців на альтернативні рішення для досягнення таких же результатів, які можуть бути отримані в разі придбання ліцензії. За прецедентами раніше укладених ліцензійних угод на близькі за характером винаходи та ноу-хау.
2. Надання інжинірингових послуг
Інжиніринг передбачає надання на основі угоди одній стороні, яка називається замовником, комплексу чи окремих видів інженерно-технічних послуг, пов’язаних з проектуванням, будівництвом і введенням об’єкта в експлуатацію, з розробкою нових технологічних процесів на підприємстві замовника, удосконаленням наявних виробничих процесів аж до впровадження виробу у виробництво.
Відмінні особливості інжинірингових послуг: Інжинірингові послуги мають виробничий характер внаслідок того, що спрямовані на створення об’єктів (як виробничих, так і невиробничих), поліпшення їх використання, збільшення обсягів реалізації продукції. Послуги типу “інжиніринг” мають комерційний характер, тобто стають об’єктом купівлі-продажу з усіма особливостями та характерними рисами цього процесу. Інжинірингові послуги втілюються не в матеріальній формі продукту, а в певному корисному ефекті, який може мати матеріальний носій (документи, креслення, розрахунки), а може не мати матеріального носія (управління процесом будівництва, навчання спеціалістів). Інжинірингові послуги можуть відтворюватися, тобто тиражуватися на відміну від ліцензій і ноу-хау (на ринку інжинірингових послуг діють сотні операторів, що пропонують аналогічні послуги, а ціни на них визначаються суспільно необхідними витратами часу на їх надання). Внаслідок своєї універсальності інжиніринг застосовується у разі реалізації проектів найрізноманітнішого характеру: науково-дослідних, проектно-будівельних, виробничих, збутових тощо. Однак найбільше поширення послуги типу “інжиніринг” набули в проектах капітального будівництва, де основною метою є оптимізація інвестицій.
До інжинірингу, пов’язаного з підготовкою виробництва, належать передпроектні, проектні, післяпроектні і спеціальні послуги.Проектні послуги включають підготовку техніко-економічних обґрунтувань; проведення комплексних досліджень ринку, топографічних зйомок, дослідження ґрунтів. Сутністю проектного інжинірингу є підготовка генерального плану, супутніх схем, рекомендацій та обґрунтувань; попередня оцінка вартості проекту, калькуляція витрат на його створення та експлуатацію; розробка зведеного архітектурного плану, робочих креслень, технічних специфікацій, а також нагляд і консультації з проведення цих робіт. Післяпроектні інжинірингові послуги включають підготовку контрактної документації; організацію торгів (тендерів), оцінку пропозицій, визначення переможця; нагляд за проведенням робіт, управління будівництвом, проведення випробувань після здачі об’єкта в експлуатацію, складанням заключного акта на об’єкт, підготовку інженерно-технічного персоналу. Спеціальні послуги можуть надаватися інжиніринговою фірмою у разі виникнення специфічних проблем створення об’єкта, таких як необхідність утилізації відходів, забезпечення екологічної безпеки функціонування, урахування вимог місцевого законодавства тощо.
До другої групи інжинірингових послуг належать роботи, пов’язані з оптимізацією процесів експлуатації, управління підприємством та реалізацією його продукції, в т.ч. послуги з огляду та випробування обладнання, матеріально-технічного постачання, підбору та підготовки кадрів, а також консультації з оцінки доходів і витрат та рекомендації з їх оптимізації, рекомендації щодо фінансової політики, маркетингові дослідження, послуги з упровадження інформаційних систем тощо. Значна частина робіт цієї групи в останні десятиріччя відокремилась у специфічну сферу діяльності – консалтинг. Причому консалтингові послуги надаються не тільки об’єктам, що створюються, а й функціонуючим підприємствам. Консалтинг – діяльність спеціалізованих компаній із надання інтелектуальних послуг виробникам, продавцям, покупцям з різноманітних питань виробничої діяльності, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, створення та реєстрації фірм, дослідження і прогнозування ринків товарів і послуг. Особливістю торгівлі консультаційними послугами є те, що в одних випадках корисний ефект послуги передається у вигляді відповідного матеріального носія (документації), а в інших – здійснюється шляхом тимчасового переміщення (міграції) самого виробника даної послуги (експерта, консультанта), що зумовлено природними властивостями такого типу послуги.
Надання на основі угоди на інжиніринг повного комплексу послуг і поставок, необхідних для будівництва нового об’єкта, називається комплексним інжинірингом. Він включає три види інженерно-технічних послуг: 1. Консультативний інжиніринг, пов’язаний з інтелектуальними послугами з метою проектування об’єктів, розробки планів будівництва і контролю за проведенням робіт. 2. Технологічний інжиніринг, який полягає в наданні замовнику технології, необхідної для будівництва промислового об’єкта і його експлуатації (угоди на передання виробничого досвіду і знань), розробку проектів з енергопостачання, водопостачання і транспорту. 3. Будівельний, або загальний інжиніринг, який полягає переважно у постачанні обладнання, техніки і монтажу установок, включаючи у випадку необхідності інженерні роботи.Надання повного комплексу технічних послуг і доведення підприємства до розрахункових показників у практиці міжнародної торгівлі набуло визначення “здача об’єкта під ключ”.
У світовій практиці використовують такі основні методи розрахунку винагороди за надані інжинірингові послуги: 1. За витраченим часом. У разі застосування методу за витраченим часом розмір винагороди залежить від двох змінних: фактично витраченого часу на виконання робіт і рівня основної заробітної плати робітників інжинірингової фірми і консультантів, що залучаються для виконання цієї роботи. За фактичними витратами плюс фіксована винагорода (“кост плас” (cost plus)). Цей метод застосовується в тих випадках, коли неможливо достатньо точно розрахувати обсяг майбутніх робіт і тривалість їх виконання. У даному разі розрахунок вартості інженерно-консультаційних послуг складається з двох етапів: попереднього і остаточного.
Остаточний розрахунок між замовником і консультантом відбувається після виконання зазначених у договорі робіт на основі суми попереднього розрахунку з урахуванням виплаченої фіксованої винагороди та фактичних витрат консультанта.
3. За відсотковою часткою від вартості об’єкта. Цей метод застосовується у розробці стандартизованих проектів різноманітних споруд, об’єктів інфраструктури і промислових підприємств. На практиці вже склалися приблизні співвідношення вартості інженерно-консультаційних послуг і вартості будівництва. Тому асоціації інжинірингових фірм та інші подібні асоціації розробляють спеціальні таблиці та графіки для визначення розміру винагороди за базові інженерно-консультаційні послуги залежно від вартості будівництва об’єкта.
експорт
імпорт
інжинір
експ
імп