Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Готи
Го́ти — субкультура, що зародилася наприкінці 70-х років XX століття у Великобританії на основі панк-руху. Готична субкультура досить різноманітна і неоднорідна, однак для всіх її представників в тому чи іншому ступені характерні специфічний імідж і інтерес до готичної музики. Від початку будучи молодіжною, нині у світі субкультура представлена людьми віком від 14 до 45 років і старшими.
У другій половині 1980-х і протягом 1990-х років готична субкультура отримала значну відомість, що призвело до її розділення на декілька незалежних течій. Незважаючи на це, вона продовжила розвиватися і в наші дні являє собою неоднорідну, розгалужену систему окремих напрямів. На сьогодні готична субкультура поширена переважно в Європі і Північній Америці, в меншому ступені — в Азії і Австралії. Вона має розвинену соціальну та інформаційну інфраструктуру — видаються тематичні журнали, підтримуються сайти, регулярно проводяться готичні музичні фестивалі.
Основними складовими субкультури є готична мода і готична музика. Готична мода дуже різноманітна і включає низку специфічних напрямків, проте загальними рисами для більшості з них є переважання чорного кольору в одязі, специфічна атрибутика і особливий макіяж. До готичної музики зазвичай відносять готичний рок, дет-рок і дарквейв. На розвиток готики здійснили вплив певні літературні твори і кінострічки, а пізніше вже елементи субкультурної естетики почали проникати в масове мистецтво. Особливо тісно готична культура пов'язана з вампірською тематикою.
Однією з психологічних основ готичного руху був «пасивний», естетичний протест проти панівних культурних стереотипів. Для більшості представників субкультури характерні деякі спільні риси характеру (наприклад, замкнутість), проте ніякого єдиного світогляду готи не мають. Незважаючи на те, що готи в цілому негативно ставляться до сучасного суспільства, вони здатні успішно у нього інтегруватися.
Зародження і розвиток
Готична субкультура довгий час сприймалась як частина панк-руху, від якого успадкувала багато елементів стилю
Зародження готичної субкультури відноситься до кінця 1970-х років, коли вплив панку в Британії почав слабшати, і низка гуртів звернулися до нового жанру, який отримав назву «пост-панк»[1].
Серед сучасних представників субкультури можна умовно виділити два великих напрямки, У представників цих двох течій виникли різні модні тенденції, часто вони відвідують різні клуби і фестивалі, користуються вузько орієнтованими Інтернет-ресурсами — відповідно, і розуміння «готики» у них може бути майже протилежним. Посилилося і розмежування між представниками різних вікових груп всередині готичної спільноти, часто вони насилу знаходять спільну мову. Для сучасних готів постійні суперечки, дискусії і роздуми про те, що ж «насправді» є «справжня готика», становлять невід'ємну частину їхнього життя всередині субкультури
На протязі 1990-х і 2000-х років активно розвивалися відносно самостійні напрямки всередині
Зовнішній вигляд
Законодавцями готичної моди були музиканти, на чий зовнішній вигляд орієнтувалися їх шанувальники[64]. На ранньому етапі розвитку готичної субкультури для її представників були типовими окремі елементи іміджу панків — у цього руху готи запозичили пірсинг, зачіски у вигляді високих «шипів» й ірокези[7].
Основними складовими сучасного готичного іміджу є переважання чорного кольору в одязі[67], використання металевих або срібних прикрас із символікою готичної субкультури і характерний макіяж. Типова атрибутика готів — анх (давньоєгипетський символ безсмертя, що одержав поширення після виходу фільму «Голод»), хрести (в тому числі кельтський), зображення кажанів і
Соціально-психологічні особливості
Чарлз Мюллер бачить істотну подібність між панком і готикою в їх загальному запереченні сучасної дійсності і своєрідному «естетичному тероризмі», однак зауважує, що у той час як панк висловлював активний протест, готична субкультура виявилася, навпаки, інтровертрною, орієнтованою не назовні, а вглиб, і характеризуюється пасивним неприйняттям навколишнього світу. Частково ця зміна була пов'язана з розчаруванням британської молоді в ефективності відкритого бунту, а також з відмінностями у соціальному становищі представників двох субкультур. Якщо панк отримав широке розповсюдження серед пролетарів і люмпенів, то готичний рок швидко набув популярності у молоді середнього класу, для якої активний протест був просто неможливий. У психологічному плані готика виросла з глибокого песимізму і невіри у власне майбутнє цих молодих британців. Багато ранніх готичних альбомів (наприклад, Seventeen Seconds The Cure) чітко виражають ту глибоку відразу, яку молоді люди того часу відчували до режиму Маргарет Тетчер[173]; в той же час готичні музиканти воліли просто описувати похмурі реалії, що їх оточували, а не вкладати в тексти політичні заклики, як це робили панк-рокери[174].
Психологія і поведінка
Як відзначає голландська дослідниця-соціолог Агнес Яспер, яка протягом тривалого часу вивчала субкультуру методом включеного спостереження, сприйняття «готичної ідентичності» сторонніми людьми і самими готами сильно розрізняється (більш того, Яспер підкреслила, що для багатьох людей, що фактично належать до субкультури, характерна демонстративна відмова визнавати себе готами)[179]. У кінцевому рахунку саме поняття такої ідентичності виявляється розмитим, нечітким. Ніякого «готичного світогляду» не існує — стрижнем, навколо якого центрується субкультура, виявляються специфічні «вечірки, музика, компанія і одяг»[180]. Таку точку зору поділяють й інші соціологи — вони констатують, що готів можуть об'єднувати музичні смаки і деякі особливості поведінки, але єдиних поглядів на світ вони не мають[146] — вся їх спільність зводиться до «клубів, музики і зовнішнього вигляду»[181]. Тому готику слід сприймати виключно як спільноту людей, які поділяють певні інтереси, але ні в якому разі — як «культ», в якому наявні певні обов'язкові для всіх його членів світоглядні установки[151].
У той же час Яспер вважає головною психологічною особливістю, в тій чи іншій мірі загальною для представників субкультури, відчуття протиставленості свого «малого» світу «великому», «комерціалізованому». Цим дослідниця пояснює і особливості іміджу, властивого готам — проголошення себе «мертвим», що знаходиться «у підземеллі» (англ. underground) висловлює пасивний протест проти пануючої масової культури[180]. Часто експлуатований образ вампіра також може відображати антагонізм між «особливою» особистістю і «буденним» світом[153]. З цією думкою погоджується і Чарлз Мюллер, він відзначає, що з представників субкультури, у яких він брав інтерв'ю, не знайшлося жодного, який не висловився б несхвально про панівні культурні стереотипи[182]. Мотив фатального протиріччя між індивідом і суспільством взагалі дуже характерний для музичних творів, що асоціюються з готикою[183]. Не дивно, що готи схильні до ізоляції від «великого» світу і не люблять, коли він вторгається в їх «малі» спільноти — це виражається і в крайній «елітарності» тематичних сайтів (принаймні, зарубіжних), де новачкові або сторонньому вкрай складно адаптуватися[44], і у відкритій ворожості до «туристів» — людей, котрі виявляють пустий інтерес до субкультури, але не належить до неї[94]. Психологи описують готів як «усамітнених, мовчазних, підозрілих, серйозних», «схильних до роздумів» і «ранимих»[184]. Соціологи також свідчать про те, що стикалися з істотними труднощами при проведенні досліджень — їх респонденти проявляли себе як «доброзичливі, але вельми замкнуті» люди, і для інтерв'ювання або навіть спостереження за ними вченим доводилося спочатку стати для них «своїми»[185]. Частково причиною такої недовіри є традиційно невірне зображення субкультури авторами «ззовні» — як зауважила канадська журналістка і письменниця Ліїса Ладусер, «незалежно від того, що ми [готи] говоримо в інтерв'ю, мас-медіа все одно в підсумку видають ті ж самі порожні стереотипи»[186].
Подібна «закритість» може своєрідно виявлятися і всередині субкультури — наприклад, Емі Вілкінс, що дослідила окремо взяте співтовариство американських готів, свідчить про те, що першим і основним правилом поведінки серед них була повага до особистого простору один одного[187] (до тих же висновків незалежно від Вілкінс прийшли й інші соціологи[188]). Багато представників субкультури некомпанійські[189]. Метью Бекер додає, що при підкреслено негативному ставленні до зовнішнього світу готи, тим не менш, не схильні до прояву агресії в реальному житті[190]. Ксенофобія для них теж не характерна — серед готів переважають європеоїди, але принципових перешкод для входження в субкультуру представників інших рас немає[191], а одним з головних етичних принципів, яких додержуються готи, єтолерантність і повага до прав людини[192][193]. Всупереч поширеним стереотипам, готи не позбавлені почуття гумору і цілком здатні до здорової самоіронії[177]. В той же час їм властиве ретельне контролювання емоцій і поведінки[184].
Соціологічні характеристики
Інший важливий принцип, який можна розглядати як елемент субкультурної етики, — повага до будь-яких форм самовираження особистості[192]. Дейв Сімпсон, вчений з університету Сассекса, висловив припущення про те, що приналежність до готів має скоріше позитивний вплив на британську молодь — на його думку, на відміну від багатьох інших субкультур, готична заохочує інтелектуальний саморозвиток і сприяє тому, щоб її представники отримували класичну освіту . Сімпсон помітив, що багато молодих готів схильні ставати веб-дизайнерами, програмістами і журналістами[194]. Його точку зору поділяють інші зарубіжні соціологи, які свідчать про те, що представники субкультури часто досягають успіху в сферах науки, мистецтва, соціальної роботи і IT-технологій, а серед їхніх інтересів переважають література, історія та інші гуманітарні дисципліни[178]. Багато представників субкультури зробили успішну кар'єру в творчих професіях — наприклад, художниця Вікторія Франсес, фотограф Віона Ілегемс, письменниці Кетлін Кірнан і Кім Вілкінс[45], фотомодель Рейзор Кенді[195]. Естетизація навколишнього світу для готів може служити формою протесту проти буденності або загальноприйнятих цінностей[193].
Готичну субкультуру не слід розглядати як виключно молодіжну — до неї можуть приєднуватися як підлітки, так і дорослі люди, і якогось «верхнього вікового порогу» в ній немає[178]. Нині у світі субкультура представлена людьми від 14 до 45 років і старше[196]. Багато дорослих готів, зберігаючи пристрасть до характерного іміджу, при цьому процвітають в «звичайному» житті і здобувають високий соціальний статус[178]. При цьому, однак, кількість жінок старше 30 років, які продовжують вважати себе представницями субкультури, значно нижче, ніж число чоловіків того ж віку, які називають себе готами[197]. В цілому расовий склад (переважно європеоїди), рівень освіти (як правило, досить високий) і інтереси (мистецтво, література і т. д.) представників субкультури відповідають стандартам сучасного середнього класу[178]. Деякі дослідники навіть називають готів консьюмеристами[198].
Емо
Емо (англ. emo: від англ. emotional — емоційний) — молодіжна субкультура, яка утворилась на базі прибічників однойменного музичного жанру.
Найпоширеніша субкультура серед підлітків 13-17 років (хоча іноді трапляються й старші прихильники). Головне для представників цієї субкультури - емоції. І вони черпають їх звідусіль - із музики, книг, кіно. Часто в емо-музиці переважає крик («скрім»), плач, вереск. Носять виключно чорно-рожевий одяг, кеди, часто стрижуть волосся і залишають довгу чілку, що закриває пів-обличчя. Волосся і нігті нерідко фарбують у чорний колір. Хлопці вдягають обтягуючі штанці з низеньким поясом і приталені майки з назвами рок-гуртів, ремені із заклепками,. Люблять обвішуватися значками з героями американських мультфільмів і фенечками, пірсинг, татуювання, часто носять маленькі тонелі. Мета їхнього одягу — стерти різницю між хлопчиком і дівчинкою. справжній «емо» не палить і не вживає алкоголь і наркотики, не бере участь у безладних статевих зв’язках, не зраджує свої ідеали, про усе це свідчать татуювання у вигляді хреста на руках деяких «емо». [1]
Прихильники емо дуже чутливі, емоційні діти, які виносять протест «сірому, буденному» суспільству. Але, найголовніше, цей протест може бути небезпечним для самих представників цієї субкультури, оскільки носить саморуйнівний характер.
Досліджуючи Інтернет-сайти емо, бачимо пропаганду самопошкодження та самогубства як протест існуючому стану суспільства, як виклик дорослим. Загроза полягає в тому, що дані сайти стають особливо небезпечним для підлітків через їх особливості даного вікового періоду, який характеризується ще несформованим світоглядом, підвищеною вразливістю психіки, надемоційністю, зміною життєвих орієнтацій та значимих для дитини осіб, що призводить до негативного сприйняття світу, усвідомлення та наслідування самогубства як єдиного засобу самовираження.[Джерело?]
«Емо», як субкультура, корені «емо» народилися разом з першими панк-групами, що почали існувати у кінці 50-х, які раніше називали «гаражним роком». Поступово панк-музика почала розвиватися, перетворюючись на сучасніші різновиди панка і вже у 1985 році уперше прозвучало слово «емо», саме так називали перші емо-панк групи, які з’явилися у Вашингтоні, їх музика дуже відрізнялася від панк сцени того часу: основою їх звучання залишався панк, але вже з елементами вокалу. Тоді зароджувалися перші риси стилю музики «емо» — емоційність і визначеність текстів пісень, певна техніка виконання. [1]
І приблизно тоді ж з’явилося панк рух під назвою «sXe», назва пішла від «straight edge», що перекладається як «чітка грань», представники цього руху не вживали алкоголь і будь-які види наркотиків (у тому числі і тютюн), не вступали у безладні статеві зв’язки, також деякі з них, на знак свідоцтва приналежності до руху, робили татуювання у вигляді хреста на руці оскільки саме хрест на руці раніше малювали охоронці рок-клубів неповнолітнім, щоб тим не продавали сигарети і алкогольні напої під час концертів, пізніше до цього руху долучились і «емокіди». Вважається, що саме тоді світ уперше пережив нашестя «емо». [1]
Вираження емоцій - головне правило для емо-кідів. Їх відрізняє: самовираження, протистояння несправедливості, особливе, чуттєве світовідчуття. Найчастіше емо-кид - ранимий і депресивний чоловік. Існує стереотипне уявлення про емо як про плаксивих хлопчиків і дівчаток.
Традиційною зачіскою емо вважається косий, рваний чубок до кінчика носа, що закриває одне око, а ззаду коротке волосся, що стирчать в різні боки [неавторитетний джерело?]. Перевага віддається жорсткому прямому чорному волоссю. У дівчат можливі дитячі, смішні зачіски - два «маленьких хвостика », яскраві «заколочки» - «сердечка» з боків, бантики. Для створення цих зачісок емо використовують велику кількість фіксуючого лаку для волосся. Часто емо-кіди проколюють вуха або роблять тунелі. На обличчі та інших частинах тіла емо-кида може бути пірсинг (наприклад в губах і лівій ніздрі, бровах, переніссі).
І юнаки, і дівчата можуть фарбувати губи під колір шкіри, використовувати світлий тональний крем. Очі густо підводять олівцем або тушшю. Нігті покривають чорним лаком. Сумка зі значками
Типові прізвиська для емо в Інтернеті дуже гострі, наприклад: broken_heart, raped_teddy_bear lonely_star і т.д.
Для емо характерна одяг в рожево-чорних тонах з двокольоровими візерунками і стилізованими значками. Основними кольорами в одязі є чорний і рожевий (пурпурний), хоч і інші шокуюче-яскраві поєднання вважаються допустимими.
Бувають поєднання в широку смужку. Часто на одязі зображені назви емо-груп, смішні малюнки або розколоті серця. Зустрічаються риси спортивного стилю одягу скейтбордистів і BMX-ерів. Значення квітів Переважає в образі емо. Його перевага може бути викликано депресією, нещастям, знехтуваним. Відбиває радісні моменти. Це виклик загальної похмурості, заперечення зв'язку стилю емо з готичною субкультурою і наближення до поп-панку.
Характерна для емо взуття - кеди типу Converse або скейтерские кеди, а також фліпи (ганчіркові тапочки в ромб), сліпони (взуття, схожа на тапочки, але з підошвою, як у кед), Венс з візерунком у шашечку.
ПАНКИ
Па́нки (від англ. punk — обезбашена молода людина; хтось екстремальний, незалежний) — молодіжна субкультура, покоління молодих людей на рок-естраді (середина 70-х рр. 20 ст.). Провідною інтонацією їхніх виступів став різкий протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил. Це відбилося насамперед на характері їх музики - панк-року (постійна зміна інтонації, надмірне використання ударних інструментів, переважання ритму над мелодією). Шокував глядачів і зовнішній вигляд виконавців у їх стилі завжди присутня неохайність і недбалість (різноколірний грим, лахміття старомодного одягу, обвішаного усіляким мотлохом).
Металлисти
Металлисти (>металхеди чиметалери) — цемолодежная субкультура,вдохновленная музикою у стилі метав, що з'явилася 1970-ті роки.
Субкультура поширена у північній частині Європі, досить — у північній Америці, є значну кількість її у закутку південної Америці, південної Європі і Банк Японії. На Близькому Сході, крім Ізраїлю й Туреччини, металісти (як і ще "неформали") нечисленні й піддаються переслідуванню.
У англійській аналогом російського "металіст" є >metalhead — ">металлоголовий", "помішаний на металі".Металлистов також називають жаргонними словами >headbanger — ">головотряс" і >mosher — ">толкающийся", всоответстии з поведінкою фанатів на концертах. У кожному мові виникають свої похідні від слова Metal для позначення його шанувальників. У іспанському — >Metalero, в італійському —>Metallaro, в фінському — >Hevari (від слова ">Heavy"), в польському — >Metalowcy.
Світогляд і життя
Субкультура металістів позбавлена яскраво вираженої ідеології й зосереджена, переважно, навколо музики. Текстиметал-групп пропагують незалежність, самостійність і упевненість у собі, культ "сильної особистості". Ставлення до релігії різна, але традиційно вважається, що металісти не релігійні. Попри велику кількість релігійної і окультної містики з текстівметал-групп, вони, як правило, не носять місіонерського характеру і сприймаються шанувальниками як алегорія.
Стиль одягу
· Довгі волосся чоловіки
·Кожаная куртка ">косуха", шкіряний жилет.
· Чорні футболки чи балахони з логотипом улюбленої металевої групи.
·Напульсники — шкіряні браслети ззаклепками і/або шипами (шмагання),шипастие,проклепанние ремені, ланцюга на джинсах.
·Нашивки —Нашивки на одязі, і інших оточуючих предметах з зображеннями улюбленихметал-групп.
· Важка взуття — ">камелоти", ">гриндерси", ">мартинси", ">стили", "гади", звичайні високі черевики. Короткі чоботи з ланцюгами — "козаки". Туфлі (зазвичай, гостроносі, "готичні" штиблети).
· Джинси (зазвичай сині чи чорні), шкіряні штани.
· Ланцюги,крепящиеся на пояс.
Жест
Характерний жест металістів, відомий у Росії взаємопов'язані як "коза" —вскинутий вгору кулак зразжатим мізинцем і вказівним пальцем та знищення скерованої стороною долоні вперед. У ужиток рокерів і металістів "козу" і запровадив співак Ронні Діо (Rainbow, BlackSabbath). Ронні навчила цьому жесту його бабуся, марновірна італійка. За спогадами Ронні, вона складала цей знак, якщо зустрічала циган та інші підозрілих людей, а онукуобьясняла, що це захищає від ">malocchio", "поганих очей".