Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Індивід почуває себе комфортно в іншому оточенні доти, доки він бачить подібності зі своєю культурою, доки його оточують речі, зрозумілі для нього. Потім, наштовхуючись на новизну, він спочатку виявляється дезорієнтованим, а потім починає усвідомлювати відмінності.
У певних обставинах такий дискомфорт викликає своєрідний шок, тобто сильну психічну і фізичну реакцію на надзвичайні подразники. Шок може бути викликаний сильним психічним дискомфортом внаслідок зневаги загальноприйнятими нормами моралі, традиції, закону, ритуалу чи етикету.
У сучасній науці поняття "шок" одержало популярність завдяки діяльності Римського клуба (неурядової міжнародної організації, створеної у 1968 р. для дослідження та прогнозування глобальних проблем людства), який оприлюднив перші загрозливі прогнози можливих глобальних катастроф.
Перші спроби пояснення культурного шоку були зроблені за допомогою теорій символічного інтеракціонізму та феноменологічної соціології.
Теорія символічного інтеракціонізму (Дж. Г. Мід, Ч. Х. Кулі) розглядає соціалізацію як результат міжособистісного спілкування. Так, Ч. Кулі вважав, що особистість формується за допомогою багатьох взаємодій (інтеракцій) людей із оточуючим середовищем. Ідея "дзеркального Я" у Ч. Кулі виходить із розуміння соціального пізнання й одночасно міжіндивідуальних взаємодій. Ми дивимось на уявлення інших про нас самих, як у дзеркало, і судимо про самих себе по цьому відображенню.
У межах феноменологічної соціології Г. Гарфінкель знайшов зв'язок фонових очікувань (уявлень про те, яким повинна бути взаємодія) із "моральними афектами". Його експерименти показали, що при руйнуванні фонових очікувань сфера взаємодії ставала безглуздою, а об'єкти і явища позбавлялися своїх повсякденних функцій.
Поняття "культурного шоку" пояснює стан розгубленості особистості або соціальної групи на початковому етапі перебування поза межами своєї культури.
Культурний шок – це форма внутрішнього занепокоєння, пов'язаного із утратою зрозумілих комунікативних знаків і символів.
Е. Тоффлер позначає терміном "культурний шок" (або "шок майбутнього") певний розрив у спілкуванні, пов'язаний з нерозумінням навколишньої реальності.
Перехід індивіда з однієї культурної традиції до іншої викликає шок ізоляції та втрати звичного. Людина виявляє захисні здібності (щоб зберегти від руйнування свою психіку), звертаючись до важкої роботи, намагаючись краще вивчити мову та всіляко адаптуватися до нового культурного середовища. Цей "перехідний період" пов'язаний із особистісними кризами та протиріччями. Не розуміючи, що відбувається, людина входить у стан стійкого стресу.
Негативним наслідком "культурного шоку" може бути неприйняття іншого культурного середовища чи небажання, нездатність його зрозуміти, що веде до прагнення " повернутися" у знайоме середовище власної культури. На рівні міжкультурної взаємодії це виражається в тому, що цілі культури чи цивілізації (як, наприклад, ісламська) відмовляються визнати цінності інших культур, замикаючись в рамках власної традиції.
У той же час є підстави деякі наслідки культурного шоку оцінювати у позитивному плані. Один з позитивних наслідків пов'язаний з процесом усвідомлення особливого значення в житті людини культурного фактора.
Метою міжкультурної комунікації, таким чином, є адаптація, основними характеристиками якої є:
Люди, що пережили "культурний шок", почувають себе внутрішньо збагаченими, більш пристосованими для міжособистісного спілкування. Вони здобувають особливий досвід, який за глибиною впливу на внутрішній світ людини і за особистіснім значенням близький до релігійного досвіду. Досвід розуміння іншої культури приходить, як осяяння і включає усвідомлення тих змін, що відбулися з людиною, здатність зрозуміти ступінь впливу на себе своєї власної культури, а також оцінити і зрозуміти специфіку поглядів людей, які належать до іншої культури. Новий досвід самопізнання виступає похідною від ступеня усвідомлення взаємозв'язку між поведінкою людей, їх цінностями, відносинами, поглядами на навколишній світ і культуру.
Досвід міжкультурного розуміння включає такі параметри:
Людина випробовує нові форми поведінки. Її поведінка стає більш раціональною, вона краще враховує специфіку кожної унікальної ситуації, краще розуміє і себе, і іншу культуру. Вона стає обізнаним культурним суб'єктом і, як наслідок, починає дійсно розуміти й усвідомлювати, що:
Індивід, що пережив "культурний шок", вчиться диференціювати і легітимізувати різні культурні системи, при цьому він переміщується на зовсім інший рівень сприйняття і розуміння дійсності. Потрапляючи в інший культурний простір, людина одержує можливість порівнювати дві культурні системи (свою і чужу), тим самим виробляючи в собі інший масштаб сприйняття, нібито потрапляючи на іншій, більш високий рівень.
Зрозуміло, що кожна людина є продуктом соціального середовища, тобто тих культурних рамок, що її оточують і в яких вона звикла жити. Кожна культура забезпечує індивіда відчуттям власної ідентичності, своїм розумінням сенсу життя (повязаним з тим місцем, яке займає людина в культурі), і віддзеркалюється у поведінці та спілкуванні. Для людського існування необхідні рамки ціннісних орієнтацій, свого роду соціально-психологічні механізми осмислення свого місця у світі. Тільки потрапивши у стан "культурного шоку", індивід починає розуміти, наскільки великою є залежність людей від власної культури, він стає більш толерантним, тому що поведінка інших людей, їх цінності та переконання вже не здаються йому неприйнятними.
Переживши "культурний шок", індивід вчиться розуміти наступне:
Великою мірою поведінка людини мотивується все ж таки почуттями, що дуже тісно пов'язані із цінностями. Коли людина усвідомлює всю глибину зв'язків між цінностями і почуттями, вона краще розуміє і контролює власну поведінку. Пройшовши через стан "культурного шоку" як через іспит, вона здобуває необхідні навички міжособистісного спілкування.
PAGE 87