Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Модуль 1. ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ: СТУДЕНТСЬКИЙ ПЕРІОД . ЖИТТЯ ЛЮДИНИ
Тема 1.1. ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ
Конспект лекції
План
1.1.1. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань.
1.1.2. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті.
1.1.3. Предмет і основні категорії психології вищої школи.
1.1.4. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні.
1.1.5. Зв'язок психології вищої школи з іншими галузями психологічних знань.
1.1.6. Методологія і принципи психологічного дослідження.
1.1.7. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження.
1.1.8. Дослідницькі вміння. Етика дослідника.
Основні поняття теми: психологія вищої школи, предмет психології вищої школи, гуманітаризація освіти, гуманізація, інтеграція наук, навчання, розвиток, виховання, синергія, методологія, методи психології вищої школи, методика дослідження, об'єкт дослідження, предмет дослідження.
Одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку вищої освіти, як визначено в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження науковоємних та інформаційних технологій, конкурентноспроможних на ринку праці.
Розв'язати ці складні завдання може лише нова генерація викладачів-професіоналів, покликаних розвивати задатки, виявляти таланти, зберігати індивідуальність кожного студента. Високий рівень наукової компетентності в поєднанні з педагогічною майстерністю і психологічною культурою викладачів, впровадження здобутків психологічної науки в педагогічну практику – реальна передумова підвищення ефективності навчального процесу у вищій школі, реалізації принципів демократизації і гуманізації вищої освіти.
Законом України «Про вищу освіту» визначено, що на посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом переважно особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури [Стаття 48, п. 3].
Однією зі складових змісту магістерської підготовки та навчання в аспірантурі є психолого-педагогічний блок дисциплін, серед яких особливо важливе значення має психологія вищої школи.
1.1.1. Виникнення психологічних знань психологи вищої школи як нової галузі
У психології довге минуле, але
коротка історія.
Г.Еббінгауз, німецький психолог
Психологія вищої школи порівняно молода галузь психологічної науки. Систематичне дослідження психолого-педагогічних проблем вищої школи розпочалось у 60-х роках XX століття. Найвагомішими науковими здобутками того часу є роботи С.І.Архангельського та С.І.Зинов'єва, в яких ґрунтовно проаналізовано вузівський навчальний процес і закладене фундаторські основи розв'язання проблем оновлення вищої школи. Вони є авторами перших навчальних посібників із проблем навчання у вищій школі [Архангельский С.Й. Лекции по теории обучения в высшеи школе. - М.: Высшая школа, 1974. - 384 с.; Зиновьев С. Й. Учебный процесе в советской высшей школе. - М.: Высшая школа, 1975. - 314 с.]. Це було поштовхом для появи низки досліджень, в яких розв'язання завдань вищої освіти почало розглядатися в контексті психологічних особливостей студентського віку та психологічних явищ, які породжуються умовами вищого навчального закладу (О.А.Абдулліна, Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, М.І.Дьяченко, і. А.Зімняя, Л.А.Кандибович, Н.В.Кузьміна, В.Т.Лісовський, Н.М.Пейсахов, П.І.Підкасистий, О.Ф.Рибалко, В.О.Сластьонін, С.Д.Смирнов, Н.Ф.Тализіна, В.О.Якунінта ін.).
Перші програми з психології вищої школи були розроблені в останні десятиліття XX ст. Такий курс читався в інститутах І факультетах підвищення кваліфікації викладачів вищої школи. У 1981 році в Мінську вийшло перше видання відомого підручника М.І.Дьяченка, Л.А.Кандибовича «Психологія вищої школи», а в 1986 р. побачив світ підручник «Основи педагогіки і психології вищої школи» за редакціє А.В.Петровського.
Вагомі наукові здобутки в розробці актуальних проблем психології вищої школи належать українським ученим: психічний розвиток особистості в навчально-виховному процесі (Г.С.Костюк), психологічні засади формування особистості майбутнього вчителя (Д.Ф.Ніколенко), психологічне обґрунтування методів і прийомів навчання у вищій школі (А.М.Алексюк), психолого-педагогічні умови професійної адаптації молодого педагога (О.Г.Мороз), стратегія становлення моральності особистості (І.Д.Бех), психологічні засади формування громадянської свідомості і національної самосвідомості молоді (М.Й.Боришевський), детермінанти і психологічні механізми розвитку соціальної активності дітей і молоді (О.В.Киричук), психологічні особливості сучасного студентства (О.Ф.Бондаренко, В.А.Семиченко), оптимізація взаємин викладачів і студентів (В.В.Власенко) та ін. В.М.Галузинський, М.Б.Євтух є авторами навчального посібника «Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні» (1995 р.)
Протягом 1991-2004 рр. в Україні захищені декілька докторських дисертацій, в яких досліджуються проблеми психології вищої школи, серед них: «Психологія читання навчальної і наукової літератури в системі професійної підготовки студентів» (Н.В.Чепелєва, 1992), «Психофізіологічні критерії розумової втоми та їх профорієнтаційна значущість» (В.С.Компанець, 1996), «Емоційність у структурі професійних властивостей особистості (на прикладі представників соціономічних професій)» (О.П.Саннікова, 1996), «Основи психогігієнічного забезпечення гуманістичне орієнтованої професійної підготовки студентів» (В.І.Носков, 2002), «Саморегуляція професійного мислення в системі фахової підготовки практичних психологів» (Н.І.Пов'якель, 2004).
Чим викликаний такий великий інтерес науковців до психологічних проблем вищої освіти? Яка необхідність запровадження курсу «Психолог! вищої школи» і його вивчення дипломованими викладачами вищої школи аспірантами і магістрантами?
1.1.2. Криза освіти. Основні напрями реформування вище освіти та науки у XXI столітті
Лише гуманність і
демократичність створять
якісно нову освіту.
В.О.Сухомлинський, укр. педагог
У другій половині XX ст. відбувається постіндустріальна революція, яка характеризується вибухом нової наукової інформації, новими досконалішими технологіями виробництва. Так, якщо на початку XX століття обсяг наукової інформації подвоювався через 20 років, то в другій половині - спочатку через 10 років, а наприкінці століття - через 5, а в окремих галузях через З І менше років. Лише в сфері пізнання про людину з 1990 року з'явилося майже 90% нової інформації (ці дані опубліковані). Виникає досить гостра критика науки (наприклад, Капра «Уроки мудрості», 1998).
Докорінно змінюється стратегія підготовки фахівців із вищою освітою. Головним для спеціаліста стає самостійний пошук і відбір наукової інформації, яка необхідна йому для подальшого вдосконалення професійної діяльності. Набуті знання дуже швидко старіють, якщо їх не оновлювати. Саме тому у всьому світі актуальною є проблема розвитку в майбутніх фахівців із вищою освітою бажання і вміння вчитися самостійно протягом усього трудового життя.
У цивілізованих країнах цінності саморозвитку, самоосвіти, самовиховання давно увійшли в «тіло і кров» сучасної культури. До того ж технічні засоби автоматизації деяких процесів розумової праці відкрили широкі можливості для творчості. У цих умовах освіченим стає той фахівець, який не тільки поповнює свої знання, а й виявляє творчість при розв'язанні професійних проблем.
Важливо зрозуміти і такий факт: конкурентноздатність фахівця з вищою освітою сьогодні базується не на сумі засвоєних під час навчання знань, а на вмінні їх творчого застосування та здатності самостійно поповнювати і здобувати.
Мета освіти сьогодні – виховання в молоді довіри до динамічних знань, усвідомлення потреби розвитку своїх творчих здібностей.
Проте високий професіоналізм фахівця повинен поєднуватися з розумінням наслідків своєї діяльності для суспільства, з відповідальністю перед ним (і навіть перед людством загалом). Сучасна людина технічно спроможна скоїти щось жахливе навіть у масштабах усієї планети. Стає зрозуміло, що підготовка фахівця з вищою освітою – це насамперед становлення його як особистості, людини гуманної, відповідальної, з громадянськими та моральними якостями.
Наприкінці XX ст. вчені всіх країн визнали, що масштаби недоліків У підготовці спеціалістів із вищою освітою дуже значні, тому можна говорити про кризу в системі освіти. Риси кризи вищої освіти:
1. Виникла потреба в підготовці фахівців нової формації, але для цього не було ні наукової, ні методичної бази.
2. Тривалий час підготовка фахівців відбувалася на шкоду я духовному й культурному розвитку (виник термін «технократичне мислення», для якого були чужими поняття «моральність», «гуманність», «гідність»).
3. Тоталітарне управління освітою, уніфікація вимог пригнічували ініціативу, творчість, відповідальність викладачів вищої школи.
Криза освіти в СРСР визначалася ще й такими факторами:
1. Низька оплата праці фахівців із вищою освітою призвела дії девальвації цінності вищої освіти. Соціальний престиж спеціаліста з вищою освітою дуже знизився.
2. Десятиріччями не мав запиту професіоналізм, талант, інтелект. До особистості фахівця був усереднений підхід, що породжувало функціонерів, людей із технократичним мисленням.
Які шляхи реформування вищої освіти?
Гуманітаризація освіти, що передбачає узгодження викладання технічних, природничо-математичних дисциплін із гуманітарними науками про суспільство та людину. Ставиться завдання підвищити правову, моральну, психологічну культуру фахівця з вищою освітою.
Потрібно формувати новий погляд на природу без роздроблення її на окремі частини. Природознавство повинно стати гуманітарною! дисципліною та розглядати з «єдиних позицій еволюцію і організацію фізичних, біологічних і соціальних систем».
Гуманітаризація освіти тісно пов'язано з принципом гуманізації} який полягає у визнанні загальнолюдських цінностей формування громадянина - патріота з притаманними йому громадянською свідомістю і національною самосвідомістю. Головна цінність освіти – людина,» особистість, індивідуальність із її потребами та інтересами.
Гуманітаризація передбачає інтеграцію наук, їх співдружність (синергія), створення на цій основі дисциплін, ефективних для підготовки сучасного фахівця. У 1984 році вийшов підручник Е.Стоунса «Психопедагогіка», з'являються такі науки як математична лінгвістика, фізична хімія та ін.
Чому увага вчених усього світу спрямована насамперед на удосконалення сфери освіти? Лише система освіти здатна принципово, системно та організовано, технологічно обґрунтовано виконувати функцію суспільства з підготовки молодого покоління до самостійного (трудового) життя. Підготовка пов'язана з розвитком особисті, відтворенням і збагаченням як індивідуального досвіду, так і суспільного духовного потенціалу народу, нації та людства загалом. Тому освіта повинна на вивченні проблем, які відображають глобальні зміни в світі.
Основна ідея реформування системи освіти в Україні - це поетапне трансформування національної системи освіти до європейського геокультурного простору, підняття престижу вітчизняних дипломів про вищу освіту. Ці ідеї конкретизуються в таких реформаторських завданнях:
• готувати фахівців із вищою освітою до подальшої самостійної безперервної самоосвіти, озброїти їх методами теоретичного мислення і наукового пізнання;
• навчити орієнтуватися в потоці інформації, яка нарощує темпи розвитку;
• виховувати потребу в подальшій самоосвіті та професійному самовдосконаленні.
Освіченість – це насамперед уміння вчитися самостійно.
Науково-технічний прогрес не має прямого зв'язку з духовним прогресом. Забезпечення останнього передбачає також реформування виховної роботи: конкретизація виховних завдань із підвищення рівня правової, політичної, моральної культури фахівця; розробка нових методів виховання у вищій школі. У результаті здобуття вищої освіти фахівець повинен чітко уявляти не лише що?, як? і чому? треба щось робити, а й навіщо?, задля чого?
Напрями реформування вищої освіти визначені Законом України «Про вищу освіту»: «Зміст вищої освіти - це система наукових знань, умінь і навичок, а також професійних, світоглядних і громадянських якостей, що мають бути сформовані в процесі навчання і виховання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, техніки, культури та мистецтва».
По-перше, мова йде про систему наукових (теоретичних) знань, а не про окремі предметні знання. Лише узагальнення і поєднання предметних знань у систему професійних знань забезпечують вищу професійну кваліфікацію.
По-друге, Закон України висуває вимоги до особистості фахівця з вищою освітою: володіння не лише необхідними професійними, а й відповідними світоглядними й громадянськими якостями.
Це важливо, оскільки фахівці з вищою освітою – передова частина суспільства, його еліта. Це люди, які створюють теорію, розробляють методологію діяльності. Вони – рушійна сила розвитку культури суспільства.
Завдання реформування вищої освіти конкретизовано проекті «Програми розвитку освіти в Україні на 2005-2010 рр.»:
• розвиток системи неперервної освіти впродовж життя;
• підвищення якості навчання, виховання, кваліфікації, компетентності та відповідальності фахівців усіх напрямів, їх підготовки і] перепідготовки;
• інтеграція освіти і науки, розробка і запровадження нових педагогічних технологій, інформатизація освіти;
• створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного фахівця;
• сприяння розвитку здібностей і мотивації студентів процесі навчання.
Розуміння мети і завдань, що стоять перед вищою школою, дає можливість конкретизувати їх на рівні педагогічної діяльності, тобто процесі навчальної і виховної роботи викладачів вищої школи.
Передумовами досягнення цієї мети є:
а) засвоєння теоретичних положень (принципів) психології вищої школи, на основі яких можна реалізувати конкретні завдання з кожної наукової дисципліни;
б) оволодіння, розвиток навичок педагогічної взаємодії викладача та студента;
в) конкретизація змісту самовиховання майбутнього викладача вищої школи та ін.
1.1.3. Предмет і основні категорії психології вищої школи
Психологія – це вираження за
допомогою слів того, що
виразити неможливо.
Дж. Ґолсуорсі, англ. письменник
Що є предметом психології вищої школи?
Об'єктом психологічної науки є соціальні суб'єкти, їх діяльність, зв'язки і відношення. «Сукупність процесів побудови образу світу і його функціонування як регулятора зовнішньої поведінки та внутрішнього життя живої істоти і становить найширше розуміння об'єкта психології» (С.Д.Смирнов).
Із цих позицій предметом психології вищої школи є особистість викладача та студента в їх розвивальній педагогічній взаємодії. Вона досліджує роль «особистісного чинника» при впровадженні інноваційних технологій навчання і виховання у ВНЗ, психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр).
Психологія вищої школи вивчає закономірності функціонування психіки студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності та закономірності науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психологічні особливості професійно-педагогічного спілкування та взаємин викладачів і студентів.
Основними категоріями психології вищої школи є навчання, розвиток, виховання в єдності та взаємозв'язку, що визначається загальним поняттям едукація.
Понятійний апарат психології вищої школи становлять такі поняття як «професійна спрямованість», «професійна соціалізація», «професійна ідентичність», «навчально-професійна діяльність», «Я-концепція студента», «професійно-педагогічне спілкування», «студентська академічна група», «професіоналізм», «адаптація», «професійна готовність» та ін.
1.1.4. Завдання психологи вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
Тільки наука змінить світ.
Наука в широкому розумінні: і як
розщеплювати атом, і як виховувати дітей...
М.М.Амосов, укр. вчений-хірург
Психологія вищої школи як наукова і прикладна галузь розв'язує низку практичних, науково-дослідних і діагностично-корекційних завдань.
До найважливіших практичних завдань психології вищої школи в період реформування вищої освіти в Україні належать:
Серед актуальних науково-дослідних завдань психології вищі школи є такі:
• психологічне обґрунтування професіограми сучасного фахівця вищої кваліфікації (педагога, психолога, лікаря, менеджера, інженерд тощо), на основі якої має розроблятися державний стандарт змісту за напрямами і спеціальностями професійної підготовки в системі ступенєвої вищої освіти;
• виявлення соціокультурних, соціально-психологічних,, психологічних і дидактичних чинників соціалізації особистості майбутнього фахівця, щоб проектувати індивідуальну траєкторію професійного становлення кожного студента протягом усіх років його навчання;
• розробка психологічних засад формування в студентів викладачів національної самосвідомості, активної громадянської позиці ментально-духовних настанов стосовно «рідномовленнєвих обов'язків (І.Огієнко) і розвитку україномовного освітнього простору;
• вивчення психологічних закономірностей діалогу студента комп'ютера та розробка психологічних основ комп'ютеризації навчального процесу у вищій школі;
• дослідження психологічних проблем підготовки наукової педагогічних кадрів, становлення особистості майбутнього викладача протягом навчання в магістратурі та аспірантурі;
• вивчення психологічних засад наукової творчості вдосконалення професіоналізму й підвищення педагогічної майстерності викладачів.
До діагностично-корекційних завдань психології вищої школи належать:
• розробка методів професійної орієнтації старшокласників (зокрема тих, хто має покликання до педагогічної професії, для свідомого обрання ними педагогічного фаху) та обґрунтування системи професійного відбору молоді до вищих навчальних закладів (особливо Д<3 тих, хто здійснює професійну підготовку за педагогічними напрямами);
• діагностика настанов студентів щодо самого себе задля Нормування позитивної «Я-концепції» – ядра особистості майбутнього фахівця;
• визначення рівня психологічної готовності першокурсників до навчання у вищій школі та розробка передумов успішної їх адаптації;
Завдання вивчення студентами курсу «Психологія вищої школи»:
1. Інтеграція, систематизація психологічних знань про психологічні механізми підвищення ефективності організації навчального процесу у вищій школі.
2. Вивчення умов забезпечення ціннісно-особистісного самовизначення педагогів і студентів у педагогічній взаємодії.
3. Формування професійного мислення студентів, набуття ними досвіду творчого використання психологічних знань у розв'язанні конкретних завдань навчально-професійної та майбутньої педагогічної діяльності.
Ознайомлення з новітніми науковими здобутками психології вищої школи не завадить і досвідченим викладачам ВНЗ із науковими ступенями й високими вченими званнями. Через брак психолого-педагогічних знань дехто з них, добре знаючи свою науку, недостатньо володіють педагогічною майстерністю, не прагнуть вдосконалювати навчальний процес на науково-психологічному підґрунті. Часто вони «навпомацки» формують власний стиль викладання, не враховуючи до того ж ні психологічні особливості студентського віку, ні пріоритети особистісного зростання майбутніх фахівців у сучасній вищій школі, ні індивідуально-психологічні відмінності студентів. Справжніми Педагогами, по суті, багато з них так і не стають, але це не заважає багатьом із них зростати в науковому й адміністративному відношенні. У зв'язку з цим можна навести слова В.О.Сухомлинського: «Психологія мене цікавить більше, ніж педагогіка; власне, без психології нема і педагогіки. Якщо педагогіку порівняти з майстернею, то психологія – це інструменти в майстерні; нема Інструментів або вони нікуди не годяться – від майстерні залишаться самі стіни. Дуже часто так у школах і буває». Хоча це було сказано про школу і шкільного вчителя, саме низький рівень психологічної культури частини викладачів і вузівського керівництва є однією з головних причин гальмування процесу реформування вищої освіти в Україні на гуманістичних засадах, що передбачає впровадження особистісно-орієнтованих технологій навчання, забезпечення умов для особистісного зростання і професійного становлення кожного студента.
1.1.5. Зв'язок психології вищої школи з іншими галузям! психологічних знань
Усі науки більш необхідні, ніж
філософія, але ліпшої від неї
немає жодної.
Аристотель
Психологія вищої школи як галузь психологічних знань має тісні зв'язки з іншими галузями науки психології:
На принципах діяльнісного підходу, який розроблена О.М.Леонтьєвим у загальній психології, аналізується як діяльність студентів -учіння, так і науково-педагогічна діяльність викладача.
Є зв'язок також з іншими галузями психологи: психодіагностика психологія наукової творчості, психологія праці та ін., які набули статусу самостійних галузей психологічної науки.
Останнім часом інтенсивно розвивається акмеоловія – галузь психологічної науки, яка вивчає феноменологію, закономірності та механізми розвитку людини на щаблі зрілості, зокрема досягнення нею високого рівня професійної майстерності; педагогічний менеджмент –спеціальний напрямок теорії менеджменту, який досліджує управління закладом освіти, роботою з класом, академічною групою (аудиторією).
Міждисциплінарні зв'язки психології вищої школи представлені на схемі:
Тісний міждисциплінарний зв'язок психології вищої школи з педагогікою вищої школи. Так, наприклад, розв'язуючи власне педагогічну (дидактичну) проблему методів навчання у ВНЗ, дослідник за допомогою психологічних методів вивчає пізнавальну діяльність студентів, ефективність якої зі свого боку залежить від психолого-педагогічного обґрунтування методів викладання. К.Д.Ушинський зазначав, що психологія є однією з найбільш необхідних дисциплін для педагога, бо він У процесі виховання постійно перебуває в колі психологічних явищ, які притаманні вихованцю.
До речі, Л.С.Виготський підкреслював, що педагогічна психологія повинна виступати не лише в ролі консультанта І порадника для педагогіки, її завдання полягають у психологічному обґрунтуванні Навчання І виховання людей на основі спеціальних психологічних Досліджень, проведених у процесі навчально-виховної діяльностіособистості та спрямованих на розв'язання педагогічних проблем.
Хоча психологія вищої школи зв'язана з іншими галузями психології, однак це не позбавляє її свого предмета дослідження закономірності особистісного зростання студента як майбутнього фахівці та професійної самореалізації викладача як суб'єкта науково-педагогічної діяльності.