Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ
ОСВІТИ
Завальна Олена Павлівна
УДК:616.857-02:614.876]-073
ОСОБЛИВОСТІ ЦЕФАЛГІЧНИХ СИНДРОМІВ
У ЛІКВІДАТОРІВ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА
ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АТОМНІЙ
ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ
14.01.15 - Нервові хвороби
Автореферат дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата медичних наук
Харків - 2000
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України
Науковий керівник – доктор медичних наук, професор
Григорова Ірина Анатоліївна,
Харківський державний медичний університет
професор кафедри нервових хвороб
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Тайцлін Віталій Йосипович,
Український НДІ клінічної та експериментальної
неврології та психіатрії МОЗ України
головний науковий співробітник відділу патології
вегетативної нервової системи
доктор медичних наук, професор
Назаренко Вадим Григорович,
Донецький державний медичний університет
завідувач кафедри нервових хвороб
Провідна організація: Інститут геронтології АМН України, м. Київ
Захист відбудеться “26 квітня” 2000 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради
Д 64.609.01 у Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176,
м. Харків, вул. Корчагінців, 58)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.
Автореферат розісланий “24 березня” 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради Марченко В.Г.
кандидат медичних наук, доцент
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Актуальною проблемою медицини, що виникла після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, є розробка достовірних критеріїв для розпізнавання зв'язку між патологічними проявами у відповідного хворого й іонізуючим випромінюванням, впливу якого він у тій чи іншій мірі підлягав.
Вплив малих доз іонізуючого випромінювання на організм людини навіть, при короткочасному перебуванні її в зоні аварії на ЧАЕС, найчастіше проявляється у вигляді різноманітних синдромів поразки ЦНС і судинної патології (А.І.Нягу, К.Н.Логановський, 1997, 1998; П.В.Волошин, Т.С.Міщенко, Т.В.Криженко, 1997; Ю.I.Головченко та iн., 1999; В.Г.Назаренко та iн., 1995; П.В.Волошин, В.І.Тайцлін, 1999; І.А.Григорова, 1999; С.М. Вінічук 1998-2000).
Пройшло вже більше 13 років після Чорнобильської катастрофи, але актуальність цієї проблеми не зменшується, з погляду на її виняткові масштаби й специфіку екологічних, соціальних, психологічних і медичних наслідків (Ю.П.Зозуля, 1998; А.Г.Нощенко, 1997; І.В.Здесенко, 1998; Л.А.Крижановська, 1997).
Характеристика порушень, які виникли в осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і сьогодні викликає численні дискусії серед невропатологів, психіатрів, психологів та інших фахівців. За останні роки велике значення в нашій країні і за її межами приділяють проблемі судинних захворювань головного мозку, цереброваскулярній патології, і у першу чергу, початковим проявам недостатності кровообігу мозку, дисциркуляторним енцефалопатіям у ЛНА на ЧАЕС (Є.Г.Дубенко, О.Л.Товажнянська, 1997; О.Р.Винницький, 1994; И.С.Зозуля, 1995; Н.Н.Гріцай, Г.Е.Селенко, 1999; В.Д.Деменко. Е.В.Дац, 1999).
В осіб, що піддалися радіаційному опроміненню різного ступеня, частіше і раніш діагностується атеросклероз судин головного мозку, синдром хронічної цереброваскулярної недостатності, енцефалопатія дисциркуляторного або змішаного типів. Виділяють найбільш поширені захворювання, що можуть впливати на тривалість життя і його якість. За період з 1987 по 1995 р. у потерпілих найчастіше спостерігалися судинні захворювання (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярна патологія, ВСД), психічні порушення, злоякісні новоутворення (В.М.Школьник та інш, 1996; Н.И.Романенко, 1997; Н.Ю.Чупровська, 1998; А.Г.Нощенко, 1997; А.А.Ревенок, 1997).
Напевно, що порушення ЦНС займають значне місце серед чинників утрати здоров'я контингенту, що постраждав від наслідків радіаційної катастрофи. Аналіз захворюваності свідчить, що характер порушень змінився за післяаварійний період. У перші роки відзначався значний зріст частоти психічних порушень і ВСД із піком у 1990 р., після чого захворюваність цими формами патології знижувалася, одночасно поступово збільшувалася захворюваність цереброваскулярною патологією (А.І.Нягу та інш.,1997; П.В.Волошин, Т.В.Криженко, И.В.Здесенко, 1992; А.П.Ромоданов, 1993 ; Е.А.Ващенко, 1993; А.Г.Нощенко, 1994).
Незважаючи на величезну кількість робіт, присвячених вивченню цереброваскулярної патології в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (ЛНА на ЧАЕС), у літературі не зустрічаються праці, які б були присвячені характеристиці основних цефалгічних синдромів, з'ясовуванню механізму їх виникнення й проявів останніх у залежності від дози отриманої радіації та тривалості перебування в зоні радіаційного випромінювання.
Цефалгічні синдроми є головними симптомами при цереброваскулярній патології та займають особливе місце в осіб, що підлягли впливу малих доз іонізуючого випромінювання при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вивчення основних цефалгічних синдромів у ліквідаторів аварії на ЧАЕС дає можливість на підставі скарг, клінічного і нейрофізіологічного дослідження своєчасно діагностувати розвиток доклінічних ранніх ознак порушення мозкового кровообігу й початкових неврологічних проявів шийного остеохондрозу.
Усе викладене свідчить про необхідність дослідженя проблеми, що розглядається, та зумовлює актуальність цієї роботи.
Зв’язок роботи з планом наукових робіт інституту. Робота виконана згідно з планом науково-дослідницьких розробок Харківського державного медичного університету “Вивчення загальних закономірностей патогенетичних процесів та розробка засобів їх корекції”.
Мета роботи. Виявлення особливостей основних цефалгічних синдромів та їх механізмів шляхом обгрунтування на підставі даних комплексного клініко-інструментального дослідження осіб, що підлягли впливу різноманітних доз іонізуючого випромінювання при ліквідації аварії на ЧАЕС, для більш оптимальної діагностики й лікування.
Завдання дослідження:
1. Вивчити клінічну характеристику різноманітних за своїм патогенетичним механізмом основних цефалгічних синдромів в осіб, що підлягли впливу малих доз іонізуючої радіації при Чорнобильській аварії.
2. З’ясувати патогенетичний взаємозв'язок головного болю різноманітного генезу на основі клініко-інструментальних показників з характером цефалгічних синдромів у ЛНА на ЧАЕС.
3. Детально дослідити й вивчити функціональний стан структур головного мозку при різноманітних цефалгічних синдромах за даними комп'ютерної електроенцефалографії і зорно викликаних потенціалів у ЛНА на ЧАЕС.
4. Оцінити цереброваскулярні порушення при цефалгічних синдромах із різноманітним патогенетичним механізмом за результатами транскраніальної доплерографії та реоенцефалографії у групи хворих, що обстежувалась.
5. Дати характеристику м'язового тонусу м’язів скальпу скроні та шийної ділянки при різноманітних за своїм механізмом виникаючих головних болей за даними електроміографії.
6. Дослідити шлуночкову систему головного мозку в ЛНА на ЧАЕС за даними магнітно-резонансної томографії і ехоенцефалографії із метою виявлення наявності й ступеня венозно-лікворної дисциркуляції.
Наукова новизна. Вперше проведене дослідження різноманітних патогенетичних варіантів головного болю у ЛНА на ЧАЕС, виділена класифікація, систематизація в залежності від механізму їх виникнення, проведена об'єктивізація патогенетичного взаємозв'язку цефалгій параклінічними методами: комп'ютерна електроенцефалографія (ЕЕГ), зорно викликані потенціали мозку (ЗВП), електроміографічне дослідження (ЕМГ), магнітно-резонансна томографія (МРТ), ехоенцефалографія (ЕхоЕГ), транскраніальна доплерографія (ТКДГ), реоенцефалографія (РЕГ).
Виявлено певний взаємозв'язок рівня радіаційного випромінювання й дози опромінення при розвитку різноманітних цефалгічних синдромів. Показано особливості формування мозкових дисциркуляцій при цефалгічних синдромах в ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.
Практичне значення роботи. Рішення завдань даного дослідження важливим є тому, що раннє виявлення основних цефалгічних синдромів, неврологічних ускладнень допоможе клініцисту об'єктивно оцінити й проводити цілеспрямовану диференційовану терапію цефалгій у ЛНА на ЧАЕС, сприяючи зниженню діагностичних помилок і запобіганню передчасної інвалідизації в даній групі. У роботі практичного лікаря найбільш доступним критерієм об'єктивної оцінки даної групи хворих є показники загальноклінічних і сучасних методів досліджень, що характеризуються загальною доступністю, достатньою науковою інформативністю, сучасним рівнем й оригінальністю проведених досліджень.
Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно проведений аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури за даною проблемою. Самостійно проведені й проаналізовані результати клінічного спостереження, електроенцефалографічних, доплерографічних, електроміографічних, ехоенцефалографічних, реоенцефалографічних, магнітно-резонансних томографічних досліджень ЛНА на ЧАЕС і здорових осіб, що склали контрольну групу. На основі одержаних даних, здобувачем самостійно відзначені клінічні прояви в залежності від дози отриманої радіації. Дисертантом самостійно виділені основні типи цефалгічних синдромів у залежності від патогенетичного механізму їх виникнення на основі клінічних і нейрофізіологічних методів дослідження. Проведено повне інструментальне дослідження, що підтверджує патогенетичні прояви цефалгій. Автором самостійно проведені клініко-інструментальні кореляції, що дозволили патогенетично обгрунтовано підійти до лікування осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із різноманітними цефалгічними синдромами.
Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідено й обговорено на міжнародній науково-практичній конференції “Чорнобиль і здоров'я людини” в м. Києві (1996), засіданні Харківського обласного наукового товариства невропатологів і психіатрів (1998-2000). Практичні рекомендації впроваджені в обласній клінічній лікарні (ОКЛ) м. Харків, центральних районних лікарнях (ЦРЛ) міст Ізюм, Зміїв, Ромни Сумської області.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць, з яких 4 у фахових виданнях без співавторів та 2 раціоналізаторські пропозиції.
Обсяг і структура дисертації. Основний текст дисертації викладено на 150 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, закінчення, висновків і практичних рекомендацій. Текст ілюстрований 27 таблицями, 40 малюнками й 5 клінічними прикладами. Список використаної літератури складається з 241 джерела, з яких 182 вітчизняних і 59 зарубіжних.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Основою дисертаційної роботи послужили матеріали комплексного обстеження 162 хворих чоловічої статі у віці від 25 до 45 років, що підлягли опроміненню в зоні ЧАЕС у 1986-1987 р. з діагнозом вегетативно-судинна дистонія (ВСД) – 55 хворих, дисциркуляторна енцефалопатія I ступеня (ДЕП-1 ст.) - 107 учасників ЛНА на ЧАЕС та 25 практично здорових чоловіків того ж віку, котрі ввійшли до контрольної групи. Усі хворі перебували в 30-ти кілометровій зоні на ЧАЕС та одержали дозу іонізуючої радіації від 3,2 до 9,9 Бер. У всіх осіб було знайдено зв'язок захворювання з радіаційним опроміненням. Нами враховувався стан їх здоров'я до перебування в 30-ти кілометровій зоні на ЧАЕС, зверталася увага на стан здоров'я їхніх родичів (батьків, братів, сестер) для виключення спадкової схильності до цереброваскулярної патології і різноманітних цефалгічних синдромів, а також соматичної патології. Особи, що ввійшли до групи обстежених, до перебування в 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС, були практично здорові, із необтяженою спадковістю. Як правило, працювали на важкій фізичній роботі на заводах, були водіями автотранспорту і ніяких скарг на головний біль або інші зміни в організмі не висували.
Комп'ютерна ЕЕГ провадилася на 16-канальному електроенцефалографі “Neurofax” (Японія) за загальноприйнятими методиками. Система “Ритм”, використовувана нами в роботі, є спеціалізованим медичним комплексом моніторування, реєстрації та комп'ютерного опрацювання біопотенціалів головного мозку, призначеним для практичних і дослідницьких робіт у галузі нейрофізіології. Реєстрація викликаних потенціалів провадилася за допомогою програмно-керованого фото-фоностимулятора (В.М.Школьник, А.В.Погорелов, А.Н.Бараненко,1996; В.В.Гнездицкий, 1997). Зареєстрована ЕЕГ аналізувалася за допомогою різноманітних режимів опрацювання сигналу від топографічних норм розподілу потенціалів до графіків і гістограм спектрального, кореляційного й когерентного аналізів. Точний розрахунок амплітудно-частотних параметрів ЕЕГ дозволяв виявити області патологічної активності, фіксувати короткоживучі феномени ЕЕГ, об'єктивно оцінювати можливість імовірної патології. Сигнал, що реєструвався, відображався за час впливу стимуляції у виді 16 графіків. Зорно викликані потенціали (ЗВП) являють собою складну електричну реакцію мозку у відповідь на аферентний вплив, для їхнього виклику використовувалися короткі спалахи (біля 150 мкс) світла із частотою від 2 до 15 спалахів за 1 с (секунду), достатньо високої інтенсивності (0,3Дж) (А.П.Кулаїчев, 1995; С.А.Литаєв, В.И.Шостак, 1994). Після їхньої сумації за формою й кількісними параметрами комп'ютер видавав на екран різноманітні за формою й амплітудою ЗВП.
ЕМГ проводили на 4-х канальному електроміографі угорської фірми “Медикор” нашкірними електродами за загальноприйнятою методикою, описаною в інструкції, що додається (у стані спокою, глибокого вдиху, фізичного навантаження). Вивчалася сумарна інтерференційна електроміограма по візуальній оцінці й кількісній оцінці (частота коливань за секунду, амплітуда їх у мікровольтах ).
Дослідження мозкового кровообігу проводили, використовуючи метод транскраніальної доплерографії на приладі “Sonodop 8000” фірми “Sonotechic” (ФРН). Основними діагностичними критеріями методу, крім швидкісних характеристик, був індекс пульсації по Cosling (PL), а також систоло-діастолічний коефіцієнт S/D (R.Aaslid, 1986; А.В.Покровський та ін., 1988).
Для вивчення гемодинаміки в інтракраніальному відділі каротидного басейну, за допомогою транскраніальної доплерографії (ТКДГ), нами була обрана середня мозкова артерія також унаслідок майже перпендикулярного ходу основного стовбура цієї артерії до луски скроневої кістки, що у свою чергу дає найменшу похибку при обчисленні лінійної швидкості кровообігу, бо кут локалізації близький до 0 (В.В.Борисенко, Н.В.Верещагин, Ю.М.Никитин та ін., 1991).
Для запису реоенцефалограм застосовувався чотириканальний реограф РПГ-2-02 (московського заводу “ЕМА”). Канали цього приладу розподілені за частотою. Сила току в ланцюзі пацієнта не більше 3мА. Потужність споживаного від мережі перемінного струму не більше 15Вт.
МРТ- дослідження були проведені хворими на магнітно-резонансному томографі ”ОБРАЗ-1”; що має резистивний магніт з індукцією основного магнітного поля 0,12 Тесла за загальноприйнятою методикою. При обстеженні пацієнта здійснювався послідовний вибір режимів, що сканують. Використовувалися зрізи товщиною 8-10мм, сканування в одній площині включало, звичайно, від 5 до 12 зрізів з одним або декількома ехо-зображеннями. Вибір кількості зрізів і площини зображення, імпульсної послідовності залежав від мети дослідження.
Ехоенцефалографічне дослідження провадилося в лобовій, скроневій і потиличній області голови на приладі ЕХО-12 московського заводу “ЕМА” за загальноприйнятою методикою. Датчик розташовувався, в міру можливості, перпендикулярно до серединних структур мозку.
Результати клінічних і нейрофізіологічних методів дослідження підлягали статистичному опрацюванню з використанням IBM-сумісного комп'ютера. Розраховувалися середні значення показників і помилки середніх. У якості критерію значимості розходження вибірок використовувався непараметричний критерій U (Вилкинсона-Мана-Уитні, розходження приймалися достовірними при Р<0,05).
Результати власних досліджень.
Клінічна характеристика хворих, що обстежувалися.
У залежності від характеру головного болю, який спостерігався в100% випадків, усі 162 хворих були нами розподілені на 5 основних груп (мал.1).
Мал. 1
Перша група налічувала 52 особи (32,1%), переважно з вазомоторними головними болями. До даної групи входили хворі з діагнозом вегето-судинна дистонія (ВСД) із початковими проявами недостатності кровообігу й гіпоксії мозку, що знаходилися в зоні ЧАЕС короткий час та отримали незначну дозу радіації до 6 Бер, а також ліквідатори з діагнозом дисциркуляторна енцефалопатія (ДЕП І ст.) (доза до 7,6 Бер), що виявлявся більш глибокими органічними поразками структур головного мозку, які підтверджувалися клінічно й за допомогою додаткових методів дослідження. Друга група налічувала в собі 29 осіб (17,9%) і характеризувалася головними болями м'язової напруги, патогенез яких пов'язаний із тривалою напругою кістякових м’язів голови та шиї. Доза опромінення складала до 4,3 Бер. Третя група налічувала 32 особи із головними болями вазомоторно-м'язового (змішаного) генезу при дозі опромінення до 9,7 Бер (19,7%). Перевага венозного й лікворного компонентів визначалася у 38 хворого ЛНА на ЧАЕС при дозі опромінення до 9,9 Бер. Вони склали четверту групу хворих - 38 осіб (23,5%). До п'ятої групи були об'єднані хворі (доза до 3,2 Бер) із так званими психалгіями, що провокуються й збільшуються емоційним чинником 6,8% (11 хворих).
Постійний головний біль за характером і локалізацією був поділений на типи. Перший тип: головний біль локалізувався частіше в лобово-тім'яній, скронєво-тім'яній області, виникав в будь який час доби, але частіше в першій половині дня після фізичного або емоційного навантаження. Головний біль ниючий або такий, що ломить, пульсуючого, стискуючого характеру, провокувався емоційною напругою й фізичним навантаженням. У таких хворих спостерігалася блідість шкірних покривів обличчя, несистемне запаморочення, наявність нездужання, різкої загальної слабкості, “нудоти” й підвищена стомлюваність. При вимірюванні артеріального тиску (АТ) тільки в 22% випадків спостерігалося підвищення АТ до 140-150/90-100 мм рт. ст. В іншій групі хворих спостерігався нормальний артеріальний тиск. Цефалгії першого типу в 34,5% хворих супроводжувалися вегетативним пароксизмом у вигляді болів в області серця, серцебиттям, несистемним запамороченням, нудотою, “почуттям страху, тривоги”, позивами на сечовипускання, гіпергидрозом або блідістю шкірних покривів, непритомними станами (частіше за типом симпатико-адреналового кризу). Такі пароксизмальні стани спостерігалися часто у хворих після емоційно-фізичних перевантажень або впливів метеофакторів. Як правило, пароксизмальні стани несли короткочасний характер і купировалися після введення транквілізаторів через 10-15 хвилин. При дослідженні неврологічного статусу на фоні ВСД спостерігалось оживлення за функціональним типом сухожильних та періостальних рефлексів в 28%, анізорефлексія в 12%, тремор кистей рук при пробі Ромберга в 17%, а також акроцианоз кінцівок і стійкий червоний дермографізм. У неврологічному статусі на фоні ДЕП I ст. відзначалося порушення конвергенції - 12%, біль очних яблук при прямуванні в боки, біль в тригемінальних точках I - II гілок - 16%, позитивний симптом Манна-Кохановського - 18%, анізорефлексія і гіпорефлексія - 14% випадків, підвищення м'язового тонусу за спастичним типом - 11%, гіпотонія м’язів верхніх і нижніх кінцівок - 12%, нестійкість при пробі Ромберга - 19%, гіпергідроз кистей і стоп - 7%, акроцианоз - 8,6%, гіпестезія за поліневритичним типом - 12,1%, сухість шкірних покривів - 6,2%.
Другий тип цефалгій (головний біль м'язової напруги) характеризувався головним болем більш тривалого характеру - від півгодини до декількох годин, що з'являвся частіше в другій половині дня, у вигляді стягування голови, тім'яно-скронєво-потиличної локалізації. З'являлося “почуття натягу м'яких покривів голови”, “обруча” або “каски” на голові стискуючого характеру, що особливо посилювався після фізичного або емоційного навантаження й що слабшав у стані тривалого відпочинку. При цьому в 65% випадків спостерігалося запаморочення, особливо після зміни положення тіла або підйому по сходовій клітині; запаморочення супроводжувалося відчуттям розпирання у вухах, шумом у голові, нудотою, хиткістю ходи, загальною слабкістю, мерзлякуватістю шкіри голови, кардіалгіями, фотофобіями. При цервіко-окципітальному цефалгічному синдромі відзначався біль з чіткою локалізацією в області потилиці та шиї, що стискує та давить, і супроводжувався бажанням лягти, покласти валик під голову. Під час приступу цефалгій другого типу хворі втрачали фізичну активність, були емоційно лабільні, відзначалася різка загальна слабкість. Надалі головний біль набував постійного характеру, і хворі засипали і прокидалися з ним.
При дослідженні неврологічного статусу у хворих із цефалгіями м'язової напруги осередкової патології ЦНС не було виявлено. Відзначався функціональний блефароспазм (5,7%), розширення рефлекторної зони за функціональним типом (22,5%), легкий тремор кистей рук при емоційних навантаженнях (18,4%) (відсутність тремору в стані спочинку). Як правило, прийом антидепресантів, спазмолітиків і міорелаксантів у значній мірі полегшував головний біль.
Третій тип цефалгій, переважно вазомоторно-м'язового характеру, характеризувався такими симптомами: хворі скаржилися на відчуття гострого здавлення голови, тиск у вигляді сітки, почуття напруги м’язів голови. Непостійний головний біль, який розповсюджувався по всій голові, виникав протягом дня, особливо під час ситуацій емоційного конфлікту й напруги, слабшав під час відпочинку. Головний біль носив пульсуючий характер і супроводжувався онімінням обличчя й кінцівок, утратою рівноваги, руховим занепокоєнням, дратівливістю, безсонням, зниженням працездатності. Як правило, він поширювався на потиличну частину голови й посилювався при фізичному навантаженні або психотравмуючій ситуації.
У неврологічному статусі відзначалася анізорефлексія (18%), гіпестезія в дистальних відділах кінцівок (17,1%), міалгії, більше в м’язах кінцівок (15,1%), м'язова гіпотонія (7,3%), акроцианоз (16,4%), стійкий червоний дермографізм (15,1%), пастозність обличчя й шкірних покровів (19,2%), легкий тремор кистей рук (20,1%), підвищення м'язового тонусу за пластичним типом (11,4%), підвищений гіпергідроз (18,1%), порушення координації (16,2%).
Полегшував стан таких хворих прийом аналгетиків, транквілізаторів, нейролептиків, міорелаксантів, голкорефлексотерапія, масаж. Із захворювань, що супроводжують цефалгічний синдром, переважали вегето-судинна дистонія, синдром Рейно, синдром Меньєра.
У групі хворих із венозно-лікворними цефалгіями біль виникав частіше вранці, носив пульсуючий характер, а також перебігав у вигляді надягнутої на голову “сітки”, “тісної гумової шапки”, супроводжувався почуттям ваги, несвіжості, тупого розпирання із середини в лобно-тім'яно-скроневій, потиличній області, що виникав після сну, серцебиттям, що супроводжувався нудотою, коливаннями АТ, бажанням лягти, страхом, тривогою, зниженням працездатності, вираженою загальною слабкістю, емоційною лабільністю особистості, “відсутністю почуття відпочинку після сну”.
У неврологічному статусі відзначалися: гіпестезія в дистальних відділах кінцівок (16,3%), незначно виражена асиметрія в рефлекторній сфері (сухожильні й періостальні рефлекси з рук DS) (14,4%), торпідність колінних рефлексів (12,7%), м'язова гіпотонія (7,2%), тулубна й локомоторна атаксія більше до заду (17,1%), підвищений гіпергідроз (18,6%).
П'ятий тип характеризувався наявністю у хворих головного болю, що охоплює усю голову, особливо у нічний або ранковий час, “як тільки відкрили очі після сну”, без чіткої локалізації. Хворі не могли чітко описати характер головного болю. Провокувався даний головний біль емоційною перенапругою, неприємними сновидіннями. Супроводжувався світло- і звукопобоюванням, занепокоєнням, запамороченням, болем при дотику до голови, болями різноманітної локалізації. Дані неврологічного статусу виключали наявність органічної патології.
У ЛНА на ЧАЕС процес виникнення цефалгій та їх характер знаходився в прямому взаємозв’язку від дози отриманої радіації. Таким чином, при дозі опромінення до 3,2 Бер відмічалися головні болі нейрогенного характера (психалгії). У ліквідаторів аварії з дозою опромінення до 4,3 Бер зустрічалися частіше головні болі м’язового напруження. При дозі опромінення до 6 Бер цефалгії вазомоторного характера з’являлись частіше при ВСД. Вазомоторні цефалгії також зустрічались при дозі опромінення до 7,6 Бер й з’являлись на фоні ДЕП І ст. Велику групу склали ЛНА на ЧАЕС, що мали змішаний характер цефалгічного синдрома, який включав до себе судинно-м’язовий (до 9,6 Бер) та венозно-лікворний (до 9,9 Бер) компоненти.
Враховуючи ці дані, можна стверджувати, що відсоток виникнення різноманітних типів головного болю знаходиться в залежності від дози опромінення, а характер цефалгій, їхній механізм виникнення також пов'язаний із рівнем радіаційної поразки.
Таким чином, базуючись на загальній клінічній характеристиці головного болю в ЛНА на ЧАЕС нами було виділено 5 груп із різноманітними проявами цефалгічного синдрому в залежності від патомеханізму їх виникнення.
Параклінічна характеристика обстежених хворих. За даними ЕЕГ спостерігалися різноманітні типи електроенцефалограм при цефалгічних синдромах з різним патомеханізмом. Для клінічної характеристики структури електроенцефалограм застосовували частотно-амплітудні показники, запропоновані О.О.Жирмунською. І тип було виявлено в100% випадків у групах з головним болем м’язового напруження та психалгій. ІІ тип - у 1,7% випадків при ВСД, та 89,9% при ДЕП у групі з головним болем вазомоторного характеру, 77,2% при венозно-лікворних та 88,9% при вазомоторно-м’язових цефалгіях. ІІІ тип - у 12,8% випадків при венозно-лікворних та 11,1% при вазомоторно-м’язових цефалгіях, при цьому він характеризувався наявністю дифузних змін у біоелектричній активності головного мозку.
Результати кількісних і якісних показників ЗВП при цефалгічних синдромах у ЛНА на ЧАЕС були різноманітними. Основними характерними змінами було зниження амплітуди ранніх і пізніх компонентів і зменшення часу латентних періодів, більше в пізніх компонентах ( таблиця 1 і 2).
Найбільше характерні зміни відзначені в групі з вазомоторними головними болями на фоні ДЕП: достовірне (р0,05) зниження амплітуди як ранніх так і пізніх компонентів і зміна (зменшення) часу латентних періодів. За формою крива характеризувалася поліморфністю й помірно вираженою міжнапівкулевою асиметрією. Більш грубі зміни форми кривої, виразності поглиблень, інцизур, наявністю міжнапівкулевої асиметрії, а також значне достовірне (р0,05) зниження амплітуди й збільшення часу латентних періодів відзначено в групах хворих із венозно-лікворними й вазомоторно-м'язовими цефалгіями.
Таблиця 1
Середні кількісні показники ранніх компонентів ЗВП при цефалгіях різноманітного
генезу (Мm)
|
Головний біль |
ЛП (мс) |
А (мкВ) |
|
Вазомоторні (ВСД) |
20,30,3-60,40,7* |
1,40,8-4,60,7* |
|
Вазомоторні (ДЕП І ст.) |
19,80,8-60,30,7* |
1,80,6-3,70,5 |
|
М’язового напруження |
20,10,5-64,30,5* |
1,90,5-3,40,5 |
|
Венозно-лікворні |
36,30,5-70,30,5* |
1,50,5-3,40,5 |
|
Вазомоторно-м’язові |
27,10,4-68,10,4* |
1,80,5-3,70,5 |
|
Психалгії |
27,60,8-70,20,8 |
3,00,4-6,90,4 |
|
Контроль |
22,50,5-66,50,4 |
2,10,4-4,20,3 |
Примітка: ЛП - латентні періоди (П1Н1П2Н2); А - амплітуда; * - р0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
Таблиця 2
Середні кількісні показники пізніх компонентів ЗВП при цефалгіях різноманітного генезу (Мm)
|
Головний біль |
ЛП (мс) |
А (мкВ) |
|
Вазомоторні (ВСД) |
110,74,6-198,42,0* |
5,60,6-8,30,5* |
|
Вазомоторні (ДЕП І ст.) |
106,43,7-186,44,0* |
5,60,5-8,20,6* |
|
М’язового напруження |
121,24,0-201,44,0 |
7,40,5-8,10,6 |
|
Венозно-лікворні |
144,43,1-186,43,8* |
6,10,5-6,10,6* |
|
Вазомоторно-м’язові |
123,23,0-210,33,7 |
5,90,5-6,90,5* |
|
Психалгії |
122,24,0-204,44,0 |
7,70,5-9,10,6 |
|
Контроль |
122,54,0-206,54,0 |
7,60,5-8,70,6 |
Примітка: ЛП - латентні періоди (П3Н3П4Н4); А - амплітуда; * - р0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
Вивчення стану м'язового тонусу методом ЕМГ показало зміну частотно-амплітудних показників у групах із цефалгіями м'язової напруги, вазомоторно-м'язового й венозно-лікворного характеру в ЛНА на ЧАЕС.
Характерні зміни ЕМГ показників у 68,4% випадків відзначені в групі з головними болями м'язової напруги (II-б тип). При приєднанні судинного (вазомоторного) компонента відзначалося більш значне зниження амплітуди й підвищення м'язового тонусу ( II-б тип - 51,2%, II-а тип - 12,4%). У групі з венозно-лікворними цефалгіями також відзначалося підвищення м'язового тонусу, очевидно, пов'язане з порушенням венозного відтоку, застою й повнокров'я як глибоких, так і поверхневих вен, що призводить до повторного підвищення м'язового тонусу (II-б тип - 23,7%). Показники електроміографічного дослідження характеризувалися порушенням проведення імпульсу в нервово-м'язовому синапсі, на рівні периферичних мотонейронів головного мозку, що веде надалі до передньорогової поразки, та підтверджується вірогідним зниженням (р0,05) амплітудних показників ЕМГ при функціональних пробах в групах з головними болями м'язового, вазомоторно-м'язового та венозно-лікворного характера у ЛНА на ЧАЕС(таблиця 3).
Таблиця 3
Амплітудні показники електроміографічних досліджень м'язів скальпа черепа і комірової зони при різноманітних типах цефалгій(Мm)
|
Головний біль |
У стані спокою (мкВ) |
При глибокому вдиху (мкВ) |
При фізичному навантаженні (мкВ) |
|
Вазомоторний |
8,20,06 |
18,40,02 |
6860,02 |
|
М’язового напруження |
7,90,06* |
14,20,05* |
454,50,3* |
|
Венозно-лікворні |
7,40,08* |
13,20,07* |
472,40,03* |
|
Вазомоторно-м’язові |
7,10,08* |
12,50,07* |
342,40,08* |
|
Психалгії |
8,20,04 |
16,80,05 |
672,40,04 |
|
Контроль |
8,50,02 |
18,50,02 |
687,40,2 |
Примітка: * - р0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
Дослідження церебральної гемодинаміки методом ТКДГ показало наявність найбільш характерних змін тільки в групах із вазомоторними цефалгіями на фоні ДЕП, венозно-лікворними й вазомоторно-м'язовими головними болями. При морфологічному аналізі отриманих доплерограм в усіх хворих даних груп відзначалося зниження амплітуди кривої, підняття інцизури догори і зменшення “систолічного вікна”. Основні кількісні дані доплерографії тільки в групах із характерними змінами швидкісних показників подані в таблиці 4.
Аналіз отриманих даних виявив достовірне (р0,05) зниження середньої швидкості кровотоку (СШК) при вазомоторних головних болях на фоні ДЕП на 22,4%, підвищення індексу пульсації на 3,7% у порівнянні з контрольною групою. Швидкісні показники в групі з венозно-лікворними цефалгіями вірогідно знижувалися на 18,9% (р0,05), індекс пульсації підвищувався на 23,2% у порівнянні з контрольною групою. Збільшення лікворної дисциркуляції в церебральних судинах із венозним застоєм і переповнюванням кров'ю венозних синусів надалі призводило до росту індексів і до зміни морфології кривої, у вигляді зниження діастолічної частини (за рахунок венозного відтоку), а також зміні швидкісних характеристик у вигляді зниження СШК. При вазомоторно-м'язових цефалгіях відзначалося найбільш значне зниження СШК (на 29,3% у порівнянні з контрольною групою) на фоні наявного на початку для компенсації кровообігу вазоспазму, що веде надалі до розвитку хронічної мозкової недостатності.
Таблиця 4
Доплерографічні показники в СМА при різних типах цефалгії
|
СМА |
V max |
V mean |
PL |
S/D |
|
|
Вазомоторні (ДЕП) |
D |
68,6211,6* |
5,35,45* |
0,680,11* |
1,7680,05* |
|
S |
69,7910,91* |
45,46,4* |
0,670,12* |
1,7640,05* |
|
|
Венозно-лікворні |
D |
84,611,6* |
45,35,45* |
0,640,07* |
1,8320,05* |
|
S |
84,810,6* |
43,96,4* |
0,630,06* |
1,8300,05* |
|
|
Вазомоторно-м’язові |
D |
68,6210,9* |
41,35,45* |
0,690,11* |
1,8600,05* |
|
S |
69,799,7* |
40,46,4* |
0,670,12* |
1,8620,05* |
|
|
Контроль n=25 |
D |
94,513,6 |
58,48,1 |
0,520,02 |
1,5900,05 |
|
S |
94,512,6 |
58,28,0 |
0,530,02 |
1,5920,05 |
Примітка: *- р0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
Для оцінки стану мозкового кровообігу, а також тонусу артеріальних і венозних судин нами була використана реоенцефалографія. Практично в усіх групах при візуальній оцінці кривої відзначено зміни форми верхівки, розташування дикротичного зубця, наявність додаткових хвиль і ознаки асиметрії кровонаповнення (таблиця 5).
Базуючись на даних, отриманих при РЕГ дослідженні в ЛНА на ЧАЕС із вазомоторними головними болями, виявлено: при ВСД - наявність венозного застою, уповільнення кровообігу в усіх судинних басейнах (нормалізація кривих після функціональних проб), при ДЕП у 18,4% випадків відзначалися явні ознаки судинної патології, що є свідченням розвитку початкових проявів раннього церебрального атеросклерозу у ЛНА на ЧАЕС. При цефалгії м'язової напруги не відзначено істотних змін форми кривої і порушення церебрального кровообігу. Виявлено спазм судин при підвищенні м'язового тонусу м’язів скальпа черепа та комірової зони і венозне повнокров'я, що розвивається при цьому. Кількісні показники при головних болях венозно-лікворного характеру вирівнювались у 59,1% хворих, за рахунок венозного застою з порушенням кровообігу в судинах (нормалізація кривих після функціональних проб), та залишались патологічними у 40,6% хворих за рахунок порушення церебральної гемодинаміки й зниження швидкості кровообігу. На фоні вазомоторно-м'язової цефалгії ознаки органічної патології виявлялися в 38,6% випадків.
Таблиця 5
Середні значення кількісних показників РЕГ - хвиль при різноманітних виглядах цефалгій у ЛНА на ЧАЕС(Мm)
|
РЕГ |
Амплітуда (Ом) |
Тривалість анакротичної фази (с) |
Час дікротичної фази (с) |
Дікротичний індекс (%) |
|
Вазомоторні ВСД ДЕП І ст |
0,1340,06* 0,1210,4* |
0,130,06* 0,150,07* |
16,80,7 19,40,9* |
54,62,4* 59,62,1* |
|
М'язової напруги |
0,1450,01* |
0,120,02 |
16,20,9 |
58,61,0* |
|
Венозно-лікворні |
0,1130,02* |
0,170,01* |
21,20,6* |
71,76,4* |
|
Вазомоторно-м'язові |
0,1270,02* |
0,190,03* |
22,40,7* |
71,92,1* |
|
Психалгії |
0,540,02 |
0,110,04 |
15,70,9 |
46,40,8 |
|
Контроль |
0,1550,02 |
0,110,04 |
15,70,9 |
46,40,8 |
Примітка: *- р0,05 (в порівнянні з контрольною групою).
При вивченні стану шлуночкової системи мозку методом МРТ найбільша інформативність його відзначена в групі з венозно-лікворними цефалгіями. На МР-томограмах спостерігалися легка зовнішня та внутрішня гідроцефалія, які є початковими ознаками синдрому венозно-лікворної дисциркуляції, що розвивається, а надалі і венозно-лікворної гіпертензії.
Використання ехоенцефалографії в різних групах ЛНА на ЧАЕС показало наявність пульсації венозних синусів (у 11,1% випадків) і незначне розширення шлуночкового комплексу також у групі з венозно-лікворними цефалгіями, що підтверджує патогенетичний механізм їх виникнення. В інших групах показники відповідали даним у контрольній групі.
Базуючись на даних клініко-параклінічних досліджень, нами була виділена патогенетична класифікація різноманітних типів цефалгічних синдромів у ЛНА на ЧАЕС (таблиця 6).
Патогенетична класифікація головного болю у ЛНА на ЧАЕС
|
№/№ |
Типи головного болю |
Патогенетичний механізм цефалгій |
|
1 |
Вазомоторні |
Спазм артерій, дилатація їх, підвищення артеріального тонусу, недостатність тонусу вен, гіпоксія мозку, уповільнення венозного відтоку з магістральних і периферичних судин. |
|
2 |
М'язової напруги |
Генералізовані нейрогуморальні зрушення, що впливають на активацію передачі імпульсу в нервово-м'язовому синапсі та призводять до підвищення м'язового тонусу; початкові дегенеративні зміни в міжстовбуровому диску з наступним приєднанням м'язового компонента (цервіко-окципітальні головні болі) зі зниженням тонусу вегетативної нервової системи. |
|
3 |
Вазомоторно-м'язові |
Комплексний вплив судинного і м'язового компонента. |
|
4 |
Венозно-лікворні |
Надлишкове кровонаповнення венозних судин із порушенням механізму відтоку венозної крові з венозних синусів, зниження тонусу венозних клапанів у значних судинах із наступним порушенням ліквороциркуляції та підвищенням інтракраніального тиску. |
|
5 |
Психалгії |
Емоційно-вольова дисфункція, розвиток астенічного стану, вегетативна лабільність, психологічна перенапруга. |
Таким чином, наявність виявлених змін при оцінці основних цефалгічних синдромів у ЛНА на ЧАЕС дає можливість не тільки запідозрити на ранніх етапах наступний розвиток синдромів органічної поразки ЦНС, але й запобігти їхньому прояву своєчасним призначенням цілеспрямованої патогенетичної терапії хворих.
ВИСНОВКИ
1. Найчастіше головні болі, що зустрічаються у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які одержали малі дози радіації від 3 до 9,9 Бер, клінічно виявляються у вигляді таких синдромів: вазомоторної цефалгії - 32,1% (вегетативно-судинна дистонія - 11,7%; дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня - 20,3%); цефалгії м'язової напруги - 17,9%, з них цервіко-окципітальні - 5,5%; цефалгії вазомоторно-м'язового характеру - 19,7%.; венозно-лікворні головні болі - 23,5%; психалгії - 6,8%.
2. Патогенетичні механізми основних цефалгічних синдромів у ЛНА на ЧАЕС клінічно обгрунтовані й підтверджені сучасними інструментальними методами дослідження.
3. Неврологічний статус та результати комп'ютерної ЕЕГ, ЗВП, ТКДГ, МРТ, ЕхоЕГ, РЕГ підтверджують ознаки переважно функціональної й органічної поразки головного мозку при цефалгічних синдромах вазомоторного, вазомоторно-м'язового й венозно-лікворного характеру. У ЛНА на ЧАЕС з головними болями м'язової напруги й психалгіями органічних змін в неврологічному статусі не виявлено. У хворих з цефалгією м'язової напруги не має змін середніх кількісних показників пізніх компонентів ЗВП, а також змін доплерографічних показників, а при психалгіях параклінічні показники не відрізняються від норми.
4. Виявлено різноманітні за своїм характером зміни церебрального кровообігу при основних цефалгічних синдромах у ЛНА на ЧАЕС (за даними ТКДГ і РЕГ). Так, при цефалгіях змішаного характеру (вазомоторно-м'язових і венозно-лікворних) відзначається судинна патологія, що свідчить про зниження кровообігу, порушення судинного тонусу.
При вазомоторних цефалгіях виявлені ознаки венозного застою й підвищення судинного тонусу переважно функціонального характеру (нормалізація кривих при проведенні функціональних проб). При психалгіях яких-небудь змін судинного тонусу не виявлено.
5. Підвищення м'язового тонусу в м’язах скальпа черепа й області шиї при цефалгіях м'язової напруги і цефалгіях змішаного характеру (вазомоторно-м'язового) виявлено при проведенні електроміографічних досліджень у ЛНА на ЧАЕС. У той же час ЕМГ-дослідження не виявили змін м'язового тонусу при психалгіях.
6. Використання методу МРТ головного мозку показує в групі з венозно-лікворними цефалгіями наявність венозно-лікворної дисциркуляції, що призводить надалі до розвитку венозно-гіпертензійного синдрому, а вивчення стану шийного відділу хребта – ознаки раннього розвитку вертебрального остеохондрозу, які стали чинником підвищення м'язового тонусу в підгрупі головного болю м'язової напруги.
СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.Завальная Е.П. Состояние зрительно вызванных потенциалов головного мозга у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС с головными болями различного генеза. \\ Вестник проблем биологии и медицины. – 1997. - №6. – С.17-26.
2. Завальная Е.П. Клинико-патогенетические корелляции основных цефалгических синдромов у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС. \\ Український вісник психоневрології. – 1999. – Т.7, вип.2(20). – С.21-23.
3. Завальная Е.П. Особенности головных болей мышечного напряжения у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС. \\ Експериментальна і клінічна медицина. – 1999. - №1. –С.86-88.
4. Завальная Е.П., Сердюк Ю.А. Клинико-параклинические особенности цефалгического и полиневропатического синдромов у ликвидаторов аварии на ЧАЭС. \\ Медицина сегодня и завтра. – 1999. - №2. – С.50-52.
5. Завальная Е.П. Ранние клинические проявления нарушения церебральной ликворогемодинамики у ликвидаторов аварии на ЧАЭС. \\ Український вісник психоневрології. – 1999. – Т.7, вип.3(21). – С.33-34.
6.Днестранская Е.П. Особенности вегетативно-эмоциональных нарушений у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС, страдающих дисциркуляторной энцефалопатией. \\ Сборник научных трудов (актуальные проблемы сосудистых заболеваний головного мозга). – Харьков. – 1995. – С.16-18.
Завальна О.П. Особливості цефалгічних синдромів у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. - Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.15 - нервові хвороби. - Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2000.
У дисертаційній роботі, на підставі комплексного клініко-інструментального дослідження учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виділена класифікація різноманітних патогенетичних варіантів головного болю, систематизація в залежності від механізму їх виникнення та проведена об'єктивізація цефалгічних синдромів інструментальними методами дослідження. Виявлено певний взаємозв'язок рівня радіаційного випромінювання й дози опромінення при розвитку різноманітних цефалгічних синдромів. Показано особливості формування мозкових дисциркуляцій при цефалгічних синдромах різного генезу, різноманітні за своїм характером зміни судинного тонусу церебрального кровообігу й початкових ознак венозно-лікворної дисциркуляції при основних цефалгічних синдромах у хворих даної групи. Вивчено характер зміни м'язового тонусу в м'язах скальпа черепа та шиї при цефалгіях м'язової напруги. Аналіз отриманих даних дозволив поглибити уявлення про патогенез різноманітних за своїм проявом основних цефалгічних синдромів, що виникають у ліквідаторів аварії на ЧАЕС і обгрунтовано підходити до патогенетичної терапії хворих.
Ключові слова: іонізуюча радіація, цефалгічний синдром.
Завальная Е.П. Особенности цефалгических синдромов у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской атомной электростанции. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 – нервные болезни. – Харьковская Медицинская Академия последипломного образования, Харьков, 2000.
В диссертационной работе на основании комплексного клинико-инструментального исследования участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС выделена классификация различных патогенетических вариантов головной боли, систематизация в зависимости от механизма возникновения и проведена их обьективизация параклиническими методами исследования.
Обследовано 162 больных мужского пола в возрасте от 25 до 45 лет, подвергшихся облучению в зоне ЧАЭС в 1986-1987 годах и 25 человек практически здоровых контрольной группы. У всех лиц была замечена связь заболевания с радиационным облучением. Доза ионизирующей радиации колебалась от 3,2 до 9,9 Бэр.
Комплексное клинико-параклиническое исследование, включало в себя компьютерную электроэнцефалографию и исследование зрительно-вызванных потенциалов головного мозга, электромиографию, транскраниальную допплерографию, реоэнцефалографию, магнитно-резонансную томографию, эхоэнцефалографию.
Клинические и инструментальные исследования показали наличие различных по клиническим проявлениям и патогенезу цефалгических синдромов у ликвидаторов аварии на ЧАЭС.
В зависимости от характера головной боли, которая наблюдалась у всех больных, они были разделены на 5 основных групп.
Первая группа включала 52 человека (32,1%), преимущественно с вазомоторными головными болями, в которую входили больные с диагнозом вегето-сосудистая дистония (ВСД) с начальными проявлениями недостаточности кровообращения и гипоксии мозга, находившиеся в зоне ЧАЭС короткое время и получившие незначительную дозу радиации до 6 Бэр, а также ликвидаторы с диагнозом дисциркуляторная энцефалопатия (ДЭП I ст.) (доза до 7,6 Бэр), проявляющаяся более глубокими органическими поражениями структур головного мозга. Вторая группа включала 29 лиц (17,9%) и характеризовалась головными болями мышечного напряжения, патогенез которых связан с длительным напряжением мышц головы и шеи. Доза облучения составляла до 4,3 Бэр. Третья группа состояла из 32 человек с головной болью вазомоторно-мышечного (смешанного) генеза при дозе облучения до 9,7 Бэр (19,7%). Преимущество венозного и ликворного компонентов определялось у 38 больных ЛПА на ЧАЭС при дозе облучения до 9,9 Бэр. Они составили четвертую группу больных - 38 лиц (23,5%). В пятую группу были объединены больные (доза до 3,2 Бэр) с так называемыми психалгиями, которые провоцировались эмоциональным фактором 6,8% (11 больных).
В результате проведенного исследования показано, что многообразие цефалгий и сочетание их между собой у ЛПА на ЧАЭС подтверждает на ранних этапах развитие начальных проявлений недостаточности мозгового кровообращения, наличие признаков функционального и органического поражения ЦНС. Отмечена определенная взаимосвязь уровня радиационного излучения и дозы облучения при различных цефалгических синдромах.
Отмечены особенности формирования мозговых дисциркуляций, изменения скорости кровотока церебрального кровообращения и сосудистого тонуса по данным ТКДГ и РЭГ в группах с вазомоторными цефалгиями и смешанного характера. Показаны начальные признаки венозно-ликворной дисциркуляции по данным МРТ, РЭГ, Эхо-ЭГ при цефалгических синдромах венозно-ликворного (смешанного) и вазомоторного характера. Отмечен преимущественно функциональный характер нарушения кровотока и сосудистого тонуса при цефалгиях мышечного напряжения и функциональный при психалгиях. Выявлено наличие признаков органического поражения головного мозга, подкорковых и стволовых структур по данным неврологического статуса, ЭЭГ и ЗВП в группах с головными болями вазомоторного и смешанного характера.
У ЛПА на ЧАЭС с головными болями мышечного напряжения и психалгиями органических изменений в неврологическом статусе не выявлено. У больных с цефалгиями мышечного напряжения не отмечено изменений средних количественных показателей поздних компонентов ЗВП, а также изменений допплерографических показателей. При психалгиях параклинические показатели находились в пределах нормы.
Повышение мышечного тонуса в мышцах скальпа черепа и шейной области отмечено при цефалгиях мышечного напряжения и головных болях смешанного характера, что подтверждается данными электромиографического исследования. Использование метода МРТ исследования показало наличие начальных признаков раннего развития шейного остеохондроза, послужившего причиной повышения мышечного тонуса в подгруппе с головными болями мышечного напряжения.
Анализ полученных данных позволил углубить представление о патогенезе разнообразных по своему проявлению основных цефалгических синдромов, возникающих у ликвидаторов аварии на ЧАЭС и обоснованно подходить к патогенетической терапии больных данной популяции.
Комплексное клинико-инструментальное исследование основных цефалгических синдромов является адекватным, целесообразным и достаточно информативным для оценки патогенетических механизмов основных цефалгических синдромов у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской атомной электростанции.
Ключевые слова: ионизирующая радиация, цефалгический синдром.
Zavalna E.P. Features of cephalalgical syndromes for the liquidators of consequences of emergency on an Chernobyl nuclear station. - Manuscript.
Thesis for a candidate`s degree by speciality 14.01.15 - neurology. - Kharkov Medical Academy Postgraduate education, Kharkov, 2000.
In dissertation to activity on the basis of complex clynic-instrumental research of group of the participants of liquidation of consequences of emergency on ChNS the classification of different pathogenetic versions of a headache is selected, the systematization depending on the gear of their originating and confirmed by instrumental methods of testings. The definite intercoupling of a level of radiation and radiation doses is detected at development different cephalalgical syndromes. The features of formation cerebral discirculation are rotined at discirculational encephalopathy first stage for the liquidators of consequences of emergency on ChNS. Are detected different changes of vascular tone of cerebral blood circulation and initial tags venous-liquor discirculation. The nature of change of a muscle tone in muscles of a scalp of a skull and neck is studied at tension headache. Analysis of the obtained data permits us to deepen performance about a different caphalalgical syndromes arising for the liquidators of emergency on ChNS, to suspect on early stages the subsequent development of syndromes of an organic defeat a ChNS and is justified to approach to well-timed and targeted pathogenetic therapy ill.
Keywords: ionizing radiation, cephalalgical syndrome.