Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
14
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ЯЗВІНЮК Борис Михайлович
УДК 332.24:338.24:353
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНУ
Спеціальність 08.10.01 –
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Буркинський Борис Володимирович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, директор
Офіційні опоненти: доктор економічних наук , професор
Куценко Віра Іванівна,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Шевчук Любов Теодорівна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач сектору
Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економікита з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ
Захист дисертації відбудеться 30 вересня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.
Автореферат розісланий 12 серпня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький
Актуальність теми. За роки незалежності в Україні відбулися вагомі зміни в суспільно-політичному житті, котрі стали детермінуючим фактором докорінної перебудови економічних відносин. Ці зміни здійснювалися на тлі переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової, тобто до принципово нової системи господарювання. В таких умовах актуалізувалося дослідження проблем функціонування об’єктів комунальної власності як важливого компоненту регіональної суспільної системи та особливостей їх впливу на економічний розвиток регіону. При цьому, актуальність вказаних досліджень суттєво підсилюється тим, що і особливості функціонування регіональних об’єктів комунальної власності, і їх вплив на рівень розвитку соціально-економічної системи “регіон” не зможуть не позначитися на здійсненні в Україні регіональної політики.
Оскільки, трансформація командно-адміністративної системи України здійснювалася сповільненими темпами в силу дії різних факторів, серед яких чи не найважливішим є інерційність розвитку соціально-економічної системи країни, то реалізація регіональних принципів управління національним господарським комплексом і регіональна політика в його межах є деформованими, що унеможливлює підвищення ефективності перспективного соціально-економічного поступу.
В цих умовах Україні потрібна розробка і здійснення принципово нової регіональної політики, спрямованої на реалізацію стратегії регіонального соціально-економічного розвитку. В рамках нової регіональної політики необхідно розробити регулюючі механізми управління комунальною власністю як в межах кожного соціально-економічного району, так і в рамках територіальних суспільних систем іншого ієрархічного рівня (наприклад, країни в цілому) з метою ефективного розвитку єдиного, активно функціонуючого соціально-економічного організму держави. Безумовно, ці механізми повинні стимулювати подальший розвиток ринкової економіки в Україні, що вимагає застосування принципово інших методів територіального управління комунальною власністю і, в першу чергу, регулювання впливу комунальної власності на економічний розвиток регіону.
Указом Президента України від 25 травня 2001 р. за № 34/2001 затверджена Концепція державної регіональної політики, яка має чітку соціально-економічну спрямованість і покликана забезпечувати послідовне підвищення рівня та якості життя населення на основі більш повного і комплексного використання природних, трудових ресурсів, науково-технічного, виробничого, зовнішньоекономічного потенціалу кожного регіону.
Головним вектором регіональної політики є роздержавлення економіки, де важливим і чи не єдиним найбільш послідовним процесом, що створює загальні умови для розвитку нових форм господарювання, стали приватизація державного і комунального майна, розширення сфери діяльності приватної власності, прояв приватної ініціативи. На цьому шляху передбачалося перебороти головний недолік успадкованого країною неконкурентного господарського механізму –відсутність природних внутрішніх мотивів саморозвитку, безупинного удосконалювання всіх матеріально-технічних і соціально-економічних факторів, що визначають ефективність суспільного виробництва.
На жаль, поки що процес приватизації не став фактором зростання виробництва, підвищення ефективності господарської діяльності, оскільки в ретроспективному періоді суттєво підірваний відтворювальний процес у всіх його елементах, а відносини власності набули непродуктивного характеру.
Ось чому в наш час так необхідні нові теоретичні дослідження з територіального управління процесами реформування комунальної власності на регіональному рівні. Наукові розробки з проблем власності знайшли відображення в публікаціях учених –економістів, психологів, соціологів, політиків. Зокрема, теоретико-методологічні і прикладні аспекти підходу до управління власністю знайшли висвітлення в наукових працях О.Бондаря, С.Варгіча, А.Гальчинського, О.Дзери, А.Єпіфанова, М.Кима, В.Ларцева, Б.Мільнера, С.Пересунько, Е.Рудневої, В.Салата, Т.Соколенко, Я.Усенко, В.Чижова, Я.Шевченко, В.Шупіро та інших.
За останні роки проблема функціонування об’єктів комунальної власності та їх ролі в соціально-економічному розвитку регіону висвітлювалася в багатьох публікаціях вітчизняних дослідників. У цьому плані заслуговують на увагу наукові праці П.Бєлєнького, Є.Бойка, Б.Буркинського, А.Бутенка, В.Геєця, С.Давимуки, М.Долішнього, В.Єлейка, С.Злупка, М.Козоріз, В.Кравченко, О.Кузьміна, В.Кучеренко, І.Лукінова, М.Мальського, А.Мельник, В.Мікловди, І.Михасюка, А.Мороза, Г.Онищука, О.Пасхавера, М.Пітюлича, Я.Побурка, А.Покритана, О.Фурдичка, М.Чумаченка, А.Чухна, С.Юрія, С.Яковлева, В.Яцкова та інших.
Однак, незважаючи на велику кількість наукових і практичних розробок учених-економістів, які представляють різні наукові школи та течії і присвятили свої дослідження сутності відносин власності, різноманітним формам її прояву в різних соціально-економічних умовах, низка регіональних особливостей функціонування об’єктів комунальної власності вимагає поглибленого вивчення. Практично, відсутні дослідження, в яких здійснюються оцінки впливу комунальної власності на соціально-економічний розвиток регіону.
Наші дослідження дозволили виявити, що дотепер немає єдності і достатньої чіткості у розумінні змісту і специфіки використання організаційно-економічних механізмів управління процесами реформування власності в сучасних умовах на регіональному рівні. Не виявлена логіка еволюційних змін у відносинах власності, не вивчені питання їх структурних деформацій, що сформувалися в ході приватизаційних процесів. Сьогодні особливо потрібні фундаментальні дослідження впливу розвитку комунальної власності на регіоналізацію економіки та розробки механізму підвищення ефективності територіального управління комунальною власністю на регіональному рівні.
Все це засвідчує про актуальність, наукову і практичну значимість досліджень проблеми регулювання впливу власності на соціально-економічний розвиток регіону, особливо її значної частини –комунальної власності, власності територіальних громад, що і стало підставою для вибору теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Це дослідження виконувалось в рамках наукових тематичних планів Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, згідно з Координаційним планом НАН України за держбюджетною темою "Наукові засади визначення пріоритетів розвитку підприємницького сектора національної економіки" (номер держреєстрації 0100U000716), в якій автор приймав безпосередню участь.
Автором розроблена складова частина Концепції інституаційного забезпечення підприємницької діяльності, а саме: створення економічних механізмів управління комунальною власністю регіону з метою підтримки підприємницького сектора економіки регіону.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження –теоретично обґрунтувати і розробити конкретні рекомендації щодо регулювання впливу комунальної власності на соціально-економічний розвиток регіону з врахуванням його особливостей.
Для реалізації поставленої мети визначена низка конкретних завдань:
Об'єкт дослідження– об’єкти комунальної власності, відносини власності в регіональній економіці.
Предмет дослідження–регіонально-економічні особливості формування комунальної власності; вплив комунальної власності на соціально-економічний розвиток регіону.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення класиків регіонально-економічної науки, роботи провідних вітчизняних та зарубіжних вчених економістів. В роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи, що розкривають взаємозв’язок і взаємозалежність всіх елементів регіональних відносин власності та впливу комунальної власності на соціально-економічний розвиток регіону. При виявлені закономірностей процесів формування комунальної власності на регіональному рівні використовувалисьметоди логіки, діалектики, системного підходу, порівняльного аналізу та синтезу, економіко-статистичного аналізу, при досліджені тарифів орендної плати, ціни продажу комунальної власності використовувався метод кореляційно-регресійного аналізу.
Дисертаційна робота базується на законодавчих актах Верховної Ради України, Указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, нормативних, інструктивних і методичних документах Фонду державного майна України. Вивчено опубліковані в Україні та в країнах ближнього і далекого зарубіжжя праці учених-економістів, в яких висвітлюються особливості приватизації державної і комунальної власності через призму проблем розміщення продуктивних сил і регіональної економіки.
Емпіричну основу дисертації складають статистичні дані про розвиток національної та регіональної української економіки, звітні матеріали Фонду державного майна України і його регіональних відділень, а також органів місцевого самоврядування, що здійснюють управління комунальною власністю територіальних громад.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні висновки, методичні положення, що складають основу дисертаційного дослідження доведені до конкретних рекомендацій і використані:
Практичні результати дослідження впроваджені в практику роботи ряду органів місцевого самоврядування, до компетенції яких входять проблеми управління комунальною власністю територіальних громад. В їхньому числі –Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, Управління ресурсів Департаменту економічної політики і ресурсів виконавчого комітету Львівської міської ради, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради, Фонди комунального майна Чернігівської і Ялтинської міських рад, що підтверджено актами про впровадження.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною закінченою науковою працею. Автору належать наукові ідеї, обґрунтування цілей, завдань і вибір методів дослідження. Особистий внесок автора полягає у науково-практичному узагальненні (на базі існуючих розробок) і розробки відповідних моделей, пропозицій, методичних матеріалів з проблем управління впливу комунальної власності на економічний розвиток регіону в сучасних умовах.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дослідження доповідались і одержали позитивну оцінку:
Висновки й основні положення дисертації використовуються також у навчальному процесі Одеського державного економічного університету при читанні лекцій, проведенні практичних занять, написанні курсових, дипломних і магістерських робіт, у розробці методичного забезпечення за курсами "Регіональна економіка" і "Актуальні проблеми підприємницької діяльності, розвиток підприємництва", а також на наукових семінарах Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України.
Публікації. Всього за темою дисертації опубліковано 8 друкованих праць, з яких 4 праці в фахових виданнях, в тому числі: статей у наукових журналах –; збірниках наукових праць –; у матеріалах і тезах конференцій – 1; навчальний посібник (у співавторстві) –; препринт –. Загальний обсяг опублікованих робіт –,1 друк. арк., з яких особисто автору належить 8,9 друк.арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст комп’ютерного тексту викладений на 157 сторінках. У роботі 12 таблиць на 14 сторінках, 30 рисунків на 27 сторінках, список використаних джерел з 251 найменувань на 21 сторінці, 9 додатків на 40 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет та об’єкт дослідження, наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації результатів.
В першому розділі "Трансформування форм власності на регіональному рівні" досліджені шляхи і напрямки ринкових перетворень в економіці України та передумови реформування відносин власності, а також здійснена економічна оцінка процесу роздержавлення і приватизації як способу трансформації форм власності і господарювання.
В процесі дослідження співвідношення "роздержавлення" і "приватизації" дисертант прийшов до висновку, що вони не синоніми. Роздержавлення –це багатогранний процес обмеження державою втручання в соціальну, економічну і політичну сфери життя суспільства. В економічній сфері процес роздержавлення є переходом від прямого адміністративного управління до податкового регулювання і створення конкурентного середовища шляхом збільшення числа виробників і вживання антимонопольних заходів. Роздержавлення містить в собі і приватизацію, що стає логічним продовженням удосконалення форм господарювання, організації та управління малими підприємствами, бізнесом та іншими видами діяльності у процесі ослаблення втручання держави у виробничу сферу. Таким чином, приватизація є складовою частиною роздержавлення. В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна на недержавну: приватну чи колективну, інакше кажучи приватизація полягає в зміні економічних відносин державної власності на відносини будь-якої недержавної власності.
При дослідженні роздержавлення і приватизації державної та комунальної власності в Україні докладно вивчено особливості сучасного економічного стану країни і роль особливостей впливу комунальної власності на економічний розвиток регіону, розроблено класифікацію об’єктів приватизації, обґрунтовано основні варіанти періодизації етапів приватизації в Україні, дана їм критична оцінка.
В результаті проведених досліджень дисертантом встановлено, що ринкова економіка базується на механізмах попиту та пропозиції, конкуренції виробників, що виступають головними регуляторами економічних процесів і мають свою структуру, інфраструктуру, механізми й обов'язкові умови функціонування.
В розділі 1 виконано комплексний аналіз структури системоутворюючих елементів приватизації, її етапи, визначені їхні характерні риси, доведено, що механізм управління комунальною власністю, як і будь-яка організаційна система, повинен містити у собі цілі управління, заходи щодо реалізації цих цілей, методи управління та контроль ефективності управління.
Проведений статистичний аналіз показав, що протягом усього ходу української приватизації пріоритет її цілей змінювався. Так, у 1992-1994 р.р. переважало формування ринкових відносин; у 1995-1997 р.р. –роздержавлення системи управління економікою як засобу залучення ефективного власника підприємства і створення прошарку недержавних власників, як основи багатоукладної ринкової економіки; у 1998 р. –залучення інвестицій у підприємства для відновлення основних фондів, поповнення бюджету; у 1999-2002 рр. –сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, установ, організацій і створення конкурентного середовища, а також поповнення бюджету. Одночасно до 1997 року приватизація в Україні не розглядалася як важливе джерело покриття дефіциту державного бюджету, державні програми приватизації різних років за своїм якісним рівнем не рівнозначні.
Аналізуючи підсумки досягнутого, як у тім, і прорахунки, недоліки в проведенні приватизації за всі її роки, автор зазначає, що вітчизняна приватизація в остаточному підсумку призвела до створення більш ефективного, ніж державний, недержавного сектора економіки. Характерно, що протягом усього ходу приватизації пріоритет її цілей змінювався, а вплив комунальної власності на економіку регіонів настільки тривалий і масштабний, що починає виступати певним чинником стабілізації і розвитку.
У другому розділі "Ринкові відносини в комунальному секторі економіки регіону" досліджені шляхи і напрямки концепції державної регіональної політики, особливості формування ринкових відносин в комунальному секторі економіки регіону, передумови та умови реформування комунальної власності.
На прикладі комунального підприємства з водопостачання та водовідведення, зроблено висновок, що діюча система управління комунальною власністю має багато недоліків, а головне - в ній закладені протиріччя, які не дають їй реформуватись. Суб’єктивні протиріччя власності –коли треба вибирати між економічним благополуччям постачальника, інтересами споживачів та особистими інтересами територіальної громади. Постачальник завжди зацікавлений в максимізації своїх доходів (підвищені вартості своїх послуг, норми споживання послуг і т.п.), всі ці інтереси повинні контролюватись і обмежуватись міською владою, але, як свідчить практика, це приводить до підтримки свого підприємства за рахунок споживача, бо в іншому випадку –це додаткове навантаження на бюджет. Існують і протиріччя технологічного плану. Відсутність обладнання обліку спожитих послуг у більшості споживачів примушує використовувати в розрахунках норми споживання. Це не стимулює скорочення водоспоживання навіть при підвищенні тарифів, а при їх незмінному рівні веде до додаткових втрат комунального підприємства.
Врахування цих особливостей в кожному конкретному регіоні при реформуванні підприємств комунальної власності дасть змогу активізувати реформи в галузі.
Проведений в роботі економічний аналіз комунальної власності як об’єкта управління дозволив уточнити зміст категорій "комунальна власність", "право власності", "управління комунальною власністю", розкрити дефініцію “комунальна власність регіону”, обґрунтувати еволюцію форм власності, охарактеризувати об’єкти та суб’єкти комунальної власності, розкрити специфічні особливості та організаційну структуру управління комунальною власністю в регіоні. Таке розуміння теоретичних основ комунальної власності дозволило активізувати пошук шляхів оптимізації регулювання впливу комунальної власності на економічний розвиток регіону та довести, що використання всіх організаційних структур управління (лінійної, функціональної та лінійно-функціональної) й застосування при цьому трьох аспектів системного підходу (функціонального, елементного та організаційного) дасть змогу створити єдину систему управління комунальною власністю.
В структурі ринкової економіки, як на національному, так і на регіональному рівні, як встановлено автором, одним з найважливіших сегментів є ринок землі і нерухомості, тому що йому належить вирішальна роль у процесах перетворення відносин власності. Як товар, на ринку нерухомості виступає найбільш фундаментальний об’єкт власності –нерухоме майно і пов’язані з ним права. Тому в цілому ринок нерухомості можна уявити як систему економічних і правових відносин, що виникають на основі взаємодії товарного і грошового обігу.
Товарна форма нерухомості, що визначає її здатність задовольняти ті чи інші потреби людей, дозволяє поділити ринок нерухомості на два відносно самостійні сектори. Перший –це ринок нерухомості як споживчого блага, що задовольняє потреби людей у житлі, відпочинку і розвагах, оздоровленні та лікуванні, а також інші потреби (навчальні заклади, музеї, бібліотеки і т.ін.). Другий сектор –ринок нерухомості як фактор виробництва. Нерухомість поділяється на власність приватну; колективну; власність територіальних громад (комунальна власність) як різновид колективної та загально державну власність. Нерухомість як комунальна власність у формі товару функціонує за законами товарного ринку. Ринок комунальної власності, на відміну від ринку інших товарів, має яскраво виражений локальний характер, де формуються його основні характеристики, такі, як ціна, попит, пропозиція, умови кредитування й інвестування. Цей ринок став в сучасних умовах об’єктом регулювання місцевих органів влади, джерелом поповнення їхніх бюджетів і значною мірою може стати важливим фактором розвитку економіки регіону.
В результаті проведених досліджень автором дисертації обґрунтовано, що системний підхід в реформуванні комунальної власності в регіоні охоплює всі складові регіонального процесу та забезпечує розгляд регіональної політики як єдиного цілого, спрямованого на досягнення основних цілей економічного розвитку регіону –підвищення добробуту та поліпшення умов проживання населення регіону.
У третьому розділі "Комунальна власність та її вплив на економічний розвиток регіону" міститься комплекс досліджень, які дозволили автору дисертації інтегровано оцінити регіональні особливості та принципи управління комунальною власністю в ринкових умовах, економічні механізми регулювання впливу комунальної власності на економіку регіону, процеси удосконалення і реформування організаційного механізму управління комунальною власністю місцевого самоврядування.
З системних позицій обґрунтовуються моделі управління комунальною власністю на основі: визначення її структури (специфікація моделі); формування вхідної інформації; оцінки параметрів (коефіцієнтів) моделі й аналізу якості (адекватності) моделі; аналіз, коректування й апробація моделі як інструмента удосконалення і реформування механізму управління.
З позиції комплексного підходу обґрунтовано принципи та моделі управління комунальною власністю регіону, що дозволяє забезпечити необхідну базу для аналізу її особливостей у межах найбільш загальних управлінських механізмів, організаційні і економічні механізми регулювання впливу комунальної власності на економіку регіону.
Автором запропонована модель механізму управління комунальною власністю регіону (рис.1).
ca
c7
d6 eb
cf
ce