Пищевая промышленность Украины
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Підгалузі харчової промисловості є важливою ланкою АПК України, поєднуючих виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів рослинного походження з реалізацією готової продукції і основні обслуговуючі ланки комплексу підприємства і організації. Рослинні сільськогосподарські ресурси можна поділити на дві групи. Перша об’єднує виробництва, що займаються вирощуванням сировини для харчової промисловості, інша — для легкої.
Найбільш характерні такі спеціалізовані рослинно-промислові комплекси: зерно промисловий, бурякоцукровий, плодоовочеконцервний, маслобойно-жировий, виноградарсько-виноробний, льнопромисловий і ефирномасличний.
Ведуче місце в складі АПК України займає зерно-промисловий комплекс. Він об’єднує галузі, що займаються виробництвом зернових, їхньою заготівлею, переробкою, обслуговуванням сільськогосподарського і що переробляє ланок. Сільськогосподарська ланка уявлена вирощуванням зернових культур. Хлібоприймальні підприємства здійснюють заготівлю і зберігання зерна. В склад ланки ,що переробляє входять мукомольно-круп*яні, комбікормові і хлібопекарні виробництва.
Основу комплексу складає зернове господарство . Зерновим культурам належить важлива роль в усіх областях України, особливо в областях Степової і Лісостепової зон. Навіть в Закарпатській і Івано-франківській областях, де частка зернових культур є самою низькою в Україні, вони займають біля 40% посівних площ.
Головна зернова культура в Україні — озима пшениця. Найбільш сприятливі грунтово-кліматичні умови для її вирощування склалися в областях Степовій і Лісостеповій Зон, де ця культура займає половину площ, відведених під зернові. В областях Полісскої зони питома вага посевів озимої пшениці значно нижче.
Важливою зерновою культурою є озиме жито. Ця культура займає друге місце (після пшениці) за розмірами посівних площ під озимі. Основні райони вирощування озимого жита знаходяться на Полісся і в західних областях Лісостепової Зони.
Велике продовольче значення мають гречиха, просо і рис, хоча в структурі посівних площ зернових культур вони займають лише біля 5%.
Гречиха є однією з найціннійших круп*яних культур. На її розміщення впливає підвищена потреба цієї рослини в волозі. Тому основні площі посевов гречихи зосереджені на Полісся і в Лісостепі і зовсім зникають в південному Степі.
Просо в Україні є однією з страхових культур завдяки пізнім рядкам сева. Воно відноситься до посухостійким круп*яним і дасть відносно високі урожаї, особливо в засушливі роки. Основні посіви його розміщені в Лісостеповій, а також в північних і центральних областях Степовий зони.
Новою для України зерновой культурою є рис. В Україні його вирощують тільки на поливних землях, де він дасть високі і стабільні урожаї. Зрошувальна Меліорація в південній частині України сприяла розширенню його посівов.
Зернове господарство має важливе значення і для розвитку тваринництва. Фуражне зерно складає більш 40% валового збору зернових культур. Основними зернофуражними культурами в Україні є ячмінь, овес, кукурудза і зерно бобові — горох, віка, люпін. Такі культури, як ячмінь, кукурудза і горох, використовуються і для продовольчих мети. Яровий ячмінь вирощують в усіх областях України. Зерно ячміня має високі кормові якості, використовується також як сировина в пивовареній промисловості, фармацевтичній, хлібопекарній, спиртовій і кондитерській галузях.
Кукурудзі належить важлива роль в забезпеченні тваринництва кормами ,що концентрувалися. Найбільші посівні площі під цією культурою розміщені в областях Лісостепової і Степової зон. Вирощують кукурудзу також на Закарпатті і Прикарпатті.
Промислова ланка зерно промислового комплексу забезпечує зберігання і переробку зерна. Основними галузями зерно промисловості ,що переробляє є мукомольно-крупяная, комбікормова і хлібопекарна. Продукція зернового господарства транспортабельна. Тому підприємства, що виробляють хлібопродукти, містяться в місцях їхнього споживання. Потужні підприємства по виробництву борошна і хліби розміщені в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровськові, Донецьку, Львові і інших більших містах (рис. 46). Хлібозаводи є в усіх середніх і малих містах, селищах міського типу і більших селі. Розвиток мукомольної і хлібопекарної промисловості залежить від потреб в хлібопродуктах.
В основі формування бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі природні умови для вирощування цукрового буряка, забезпеченість трудовими ресурсами і навики населення. Найважливими його ланками є сільськогосподарське (вирощування цукрового буряка) і (виробництво ,що переробляє цукру).
Значення цукрового буряка передусім в тому, що вона є основним джерелом виробництва цукру, а також важливим чинником зміцнення кормовий бази і підвищення культури хліборобства.
В Лісостепі розміщене більш ¾ посевов цукрового буряка. Частка їх в посівних площах досягає 9-II%. Середня урожайність в останні роки коливається в кордонах 300 — 320 ц/га. Найбільшими виробниками цукрового буряка є Вінницька, Черкаська і Полтавська області, що дадуть біля 25% загального проведення цієї культури.
Розвиток бурякосіяння в Україні спирається на потужну технічну базу цукрової промисловості. Всього в Україні діє 194 цукрові заводи, що переробляють в середньому за рік біля 44.0 млн т буряка. В середньому за добу один цукровий завод переробляє 2.3 тис т цукрового буряка. Обсяг випуску цукру-піску складає біля 3.5 млн т.
Найбільшими в Україні виробниками цукру-піску є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Одеська і Кіровоградська області. Виробництво цукру-рафинада зосереджене в основному в Одесі, Черкасах, Бердичеві, Ходорове і Вінниці. Деякі цукрові заводи суміщають виробництво цукру з виробництвом молочних консервів, спирту, лимонної кислоти і кормових дріжджів. Такі підприємства називаються цукровими комбінатами.
В склад плодоовочеконцервного комплексу України входить вирощування овочів, фруктів і ягод, підприємства концервної і плодоовочеконцервної промисловості, а також обслуговуючі і допоміжні підприємства.
Овочеводство розповсюджене по всій території України, але рівень його концентрації і спеціалізації в різних регіонах різний. На Полісся, наприклад, вирощують здебільшого огірки, морква, столовий буряк і капусту, в Лісостепі — огірки, помідори, цибуля, в Степі — помідори, перець, баклажани. Самая більша концентрація посівов овочевих культур в тих господарствах, що входять в склад сировинний зони концервного заводу, а також розміщені навколо більших міст.
Важлива роль в постачанні населення міст свіжими овочями в міжсезонний період належить парниково-тепличним господарствам. Найбільші площі закритого ґрунту відводяться під овочі в Криму, навколо Києва, Харкова, Донецька, Одеси, Львова.
Садівництво розвивається по всій території України. Тут розповсюджені такі плодово-ягідні культури: яюлука, груші, сливи, вишні, черешні, полиниця, малина. В південних районах вирощують абрикоси, персики, инжир. Особливо сприятливі умови для садівництва склалися в Криму, Переднестровье, в південному Степі і Закарпатті.
Більша частина овочів, фруктів і ягод споживається в свіжому вигляді, а інша надходить на що переробляють підприємства для виробництва консервів. Найбільш розвинута плодоовочеконцервная промисловість в Криму, Херсонській і Одеській областях, що виробляють біля 40 Ёо всіх плодоовочевих консервів. В Україні склалася певна спеціалізація в виробництві плодоовочевих консервів. Що переробляють підприємства Центру і Заходу виробляють в основному фруктові консерви, а Південний район спеціалізується на виробництві томатних консервів.
В склад виноградно-виноробного комплексу входить виноградарство, промислова переробка винограда, а також підприємства, обслуговуючі ці галузі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, виноградні вина, виноградний сік, коньяки, що виготовляють з технічних сортів винограда. З відходів переробки одержують різні кислоти, чинбарні речовини, спирт.
Загальна площа виноградних насаджень в 1990 р. Склала 176 тис. га. Основні їхні масиви розміщені в Степовій зоні. Найбільшою концентрацією виноградників характеризується зона передгорних і гірських районів Криму, де створені великі спеціалізовані господарства. Основними виноробними областями є Кримська, Одеська, Херсонська, Миколаївська і Закарпатська. Тут зосереджене більш 90% виноградних насаджень України.
Виноград — малотранспортабельний продукт, тому виробництва первинної його переробки розміщені поблизу від сировинних баз. Промислову переробку винограда здійснюють в основному радгоспи-заводи. Підприємства по виробництву коньячного спирту розміщені поруч з заводами первинного виноробства, т. . В районах вирощування винограда. Заводи вторинного виноробства і шампанских вин розміщені в основному в районі споживання готової продукції (Одеса, Київ, Донецьк). Маслобойно-жировой комплекс України спеціалізується в основному на виробництві і переробці насіння соняшника. Посівні площі соняшника в 1990 г. Займали 1636 тис. Га, що склало більш 20% всіх посівних площ масличних культур. Окрім соняшника, в маслобойно-жировой промисловості використовується насіння льна-довгунца, клещевини, коноплі, рапса, а також відходи деяких сільськогосподарських продуктів.
Основні посіви соняшника як теплолюбивої культури зосереджені в основному в південних областях України (рис. 48). Більше всього соняшник розповсюджений в північних і центральних районах Степу. Декілька менші площі займає він в Лісостепі і південного Степу і зовсім незначні — на Полісся і в передгорних районах Карпат.
Маслобойно-жировая промисловість представлена маслоекстракционними, маслопрессовими, маргариновими і миловареними заводами, а також маслобойно-жировими і жировими комбінатами. Виробництво постного масла належить до матеріалоемкого, тому маслоекстракціоні заводи розміщені в районах вирощування соняшника. Біля третини всього виробленого постного масла використовується при виготовленні маргарина і мила. В Україні маргаринові заводи розміщені в Києві, Донецьку, Ужгороді.
Значне розповсюдження в маслобойно-жировой промисловості отримало комбінування. Тепер на маслобойно-жирових і жирових комбінатах виробляється 50% постного масла, основна частина маргарина, мила, що мостять засобів. Потужні маслобойно-жировие і жирові комбінати розміщені в Дніпропетровськові, Полтаве, Харкові, Одесі, Запорожье, Чернівцях, Вінниці і Львові.
Льнопромисловий комплекс України об’єднує льноводство, промисловість первинної переробки льна і виробництво льняних тканин.
Посівна площа льна-довгунца в 1990 г. Досягла 172 тис. Га. Основні посіви льна-долгунца розміщені на Полісся, де цьому сприяють грунтово-кліматичні умови. Окрім цього льон-довгунец сіють в районах Лісостепу, прилягати до Полісся, в передгорних і гірських районах Карпат.
Первинну переробку льна-долгунца здійснюють державні льнозаводи, кооперативні і державні льнопункти. В Україні налічується більш 30 льнозаводів, що виробляють основну частину льноволокна. Більше всього таких підприємств в Чернігівській, Житомирській, Рівненській і Волинській областях. В таких областях, як Львівська, Верба-але-франківська і Чернівецька, лен переробляють в основному на кооперативних і державних пунктах. Отримане в результаті первинної переробки льноволокно надходить на льнозаготівельні пункти, а звідти — на Житомирський і Рівненський льнокомбінати. Льноволокно є також предметом зовнішньої торгівлі.
З насіння льна-довгунца одержують постне масло з високими вкусовими і технологічними якостями, а також макуху. Широко використовуються відходи первинної переробки. Пакля — при виробництві мотузки, шпагата, а костра — папери, технічного спирту, ацетону.
Ефиромасличний комплекс України займається вирощуванням і переробкою ефиромасличних культур. Кінцева продукція комплексу — ефірна олія — використовується при виробництві парфумно-косметических виробів, медичної і харчосмакової промисловості.
Ефиромасличние культури займають лише 0.1% всіх посівних площ України. Серед них важливе значення мають: кориандр, мята, тмин, лаванда, троянда, шалфей, фенхель і ін. Посеви кореандра розміщені в основному в зоні Степу, а м*яти, тмина і фенхеля — в зоні Лісостепу. Троянду, лаванду, шалфей вирощують в Криму. Ефиромасличні культури швидко псуються, тому їхн переробляють на місці. Великі підприємства, що виробляють ефірна олія високої якості, розміщені в Бахчисарае, Алушті і Сімферополі.
Спеціалізовані тваринницько-промислові комплекси є важливою ланкою агропромислового комплексу України. Вони суміщають виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів тваринницького походження, реалізацію готової продукції підприємства і організації. В межах тваринницько-промислових комплексів виникають, як правило, прямі виробничі зв’язки між сільськогосподарськими підприємствами, що виробляють продукцію тваринництва, і промисловими підприємствами, що її переробляють. В результаті агропромислової інтеграції тваринництва з іншими галузями в Україні сформувалися такі спеціалізовані тваринницько-промислові комплекси: мясопромисловий, молокопромисловий і птахопромисловий.
Мясопромисловий комплекс України діє на основі розвитку тваринництва м’ясного і м*ясомолочного напрямків і переробки його сировини. В його склад входять також обслуговуючі галузі: виробництво обладнання для тваринницьких ферм і м’ясної промисловості, комбікормова промисловість, кормовиробництво і виробництво тари.
Основою формування м*ясопромислового комплексу України є м’ясне скотарство, птахівництво, вівчарство.
Значення скотарства — ведучої галузі тваринництва в усіх природних зонах України не обмежується виробництвом яловичини. Воно є основним постачальником кожевенного сировини для легкой промисловості і органічних добрив для рільництва.
Найбільша щільність великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь в передгірських і гірських районах Карпат, в Лісостепі і на Полісся, т. Е. В зонах, добре забезпечених природними кормовими угіддями і високою щільністю сільського населення. Що стосується Лісостепу, те підвищенню щільності поголівя’ великої рогатої худоби сприяє розвиток бурякосіяння і цукрової промисловості з її відходами (жом, меласса)
Скотарство України, в залежності від природно-економічних умов, характеризується певними територіальними відзнаками в виробничій спеціалізації. На Полісся і в Лісостепі розвивається молочно-м’ясне і м’ясо-молочне скотарство. В Степі переважає - м’ясне і м*ясомолочне. В приміських зонах, особливо найбільших і більших міст, — молочно-м’ясне. Розводять в Україні здебільшого симентальську, червону степову, сіру українську, чорно-пегую і інші породи.
Свинарство як скороспіла галузь тваринництва розвивається в усіх природно-економічних зонах України. Відмінності в рівні його розвитку визначаються передусім характером кормових ресурсів і наявністю достатньої кількості кормів ,що концентрувалися. Найбільш розвинуте свинарство в Лісостепі і Степу. Здебільшого розводять білу українську породу.
В Україні найбільш розповсюджені свиноводческі ферми замкнутого циклу, в як сочетаются стадії відтворення, дорощування і відкорма свиней. Заглиблення спеціалізації призвело до створенню откормочних комплексів.
Вівчарству в Україні належить допоміжна роль. За 1981-1991 гг. Поголівя’ вівців зменшилося з 8.8 млн голов до 7.9 млн голов. Особливо інтенсивно вівчарство розвивається в Степі і в Карпатах. Воно забезпечує сировиною текстильну, смушковохутряную і кожевену промисловість. М’ясо вівців характеризується високою калорійністю. Крім Того, вівчарство відрізняється прискореним оборотом череди, що створює сприятливі умови для збільшення вовни і баранини. Однак в Україні його розвитку приділяють мало уваги.
Виробництво м’яса в убойній вазі склало 4.4 млн т, а промислове виробництво (включаючи субпродукти 1 категорії (1990 г.) — 2.8 млн т. В структурі виробництва м’яса і мясоизделий ведуче місце займає яловичина. Далі ідуть свинина, м’ясо птаху і баранина.
Найбільші м*ясокомбінати України розміщені в більших містах. Нові потужні мясокомбинати, що орієнтувалися на місцеві сировинні ресурси, побудовані також в Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Хмельницкій і Тернопольській областях.
Молокопромисловий комплекс — один з найважливіших агропромислових комплексів України. Основою його формування є сприятливі природні і економічні умови.
Приблизно третина поголів’я великої рогатої худоби України потрібно на поголівя’ коров (в 1991 г. — 8.4 млн голов, з них 60 % — тваринні молочного напряму). Найбільш розповсюджені червона степова і чорно-пегая породи. Вони дадуть найвисокі надої молока. В 1991 г. Середньорічні надої молока в цілому по Україні склали 2941 кг.В Україні 2/3 молока виробляють спеціалізовані господарства. В зоні більших міст, наприклад, на них потрібно більш 4/5 всього виробленого молока.В молочній промисловості виділяють такі галузі: маслобойню, цельно-молочну, сироварну і консервную. Особливістю молочної промисловості є те, що на більшості підприємств виробляють декілька виглядів молочної продукції, хоча в цілому молокопромислову комплекс України має маслобойную спеціалізацію.
Масло виробляється в усіх областях України, але більше всього — в Чернігівській, Вінницької і Київської (біля 30 тис. Т в рік).
Молокопромишленний комплекс Донецької, Закарпатської, Кримської і Львівської областей спеціалізується в основному на випуску цельной молочної продукції.
Птахопромисловий комплекс серед тваринницьких комплексів менш всього залежить від землі. Важливим чинником його розміщення є райони споживання продукції, в основному біля більших міст, в промислових і курортних зонах. Промислове птахівництво розвивається в усіх природно-економічних зонах. Великими виробниками пташиного м’яса і яєць є Степові області, серед яких виділяється Крим (перше місце в Україні) .
По спеціалізації птахопромислові підприємства поділяють на яєчні і м’ясні. Основними виробниками пташиного м’яса і яєць є птахофабрики. В Усіх природноекономічних зонах в структурі поголівя’ птаства преобладают кури. На птахофбриках м’ясний спеціалізації, окрім бройлерів, вирощують индеек, качок і гусей.
2. аналог давно существующего в библиотечном деле понятия картотеки английское слово file и означает картотеку.html
3. клинициста осведомленности о многочисленных антибиотиках и их свойствах спектр действия фармакокинетика
4. Административные правонарушения и ответственность за них
5. культ кукурузы д отток сельского населения в города 4
6. Когда начинать а главное как привить у ребенка любовь к чтению.
7. Пейсинг или отображение чувств
8. Реформы Петра I
9. Африка и латинская Америка В период после открытия Нового Света многие страны и территории земного шара ст
10. По характеру повреждения тканей- огнестрельная колотая резаная рубленая ушибленная размозженная рв
11. Books visit wwwintexbloggercom THE DEVIL ND MISS PRYM by PULO COELHO Trnslted by mnd Hopkinson nd Nick Cistor Hrper Collins Ptty-strs 7785 Fulhm Plc
12. . Red nd trnslte the dilogues- 1
13. Политология Преподаватель- Т.
14. Современная внешнеторговая политика стран ЕЭ
15. Лабораторная работа 1
16. Изменения в типовой план счетов бухгалтерского учета
17. і. В симетричній криптографії такий ключ не має бути відомим обом сторонам і має бути в секреті
18. 1 Предметом цього договору є проведення аудиту на умовах передбачених Законом України ldquo;Про аудиторську
19. История, историки и философия истории
20. EXCEL Создать по образцу таблицу для расчета затрат на приобретение канцтоваров