У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Кримінальне право

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 28.12.2024

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

ХАРКІВСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

по виконанню, оформленню та захисту

курсових робіт з кримінального права України

(Особлива частина)

 Дисципліна  ____Кримінальне право_____________________

Галузь знань 0304_____________________

                                         (шифр, назва галузі)

Напрям підготовки (спеціальність) 6.030401 Правознавство__________

                                                                                                                              (код, назва напряму підготовки або спеціальності)

Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр___________________________

                                                                                                                (назва ОКР)

Форма навчання заочна______________________________

                                                        (денна або заочна)

м. Харків

2013

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Харківській економіко-правовий університет.

Розробники: Павликівський В.І., канд. юрид. наук, доцент. – Харків: Харківський економіко-правовий університет, 2013 рік. – 51 с.

Рецензенти:

Храмцов О.М. – доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент

Степанюк Р.Л. – начальник кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету з підготовки слідчих ХНУВС доктор юридичних наук, доцент

Обговорено та рекомендовано до видання Вченою Радою Харківського економіко-правового університету

“_______”  __________________ 20___ року, протокол №__

© Павликівський В.І., 2013

© Харківський економіко-правовий університет

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

 Учбовим планом підготовки студентів заочного навчання Харківського економіко-правового університету передбачено виконання курсової роботи з Особливої частини кримінального права України.

Курсова робота повинна бути виконана, оформлена та захищена з такими методичними вимогами:

1. Призначення курсової роботи

Курсова  робота призначена для формування у студентів навичок до самостійного наукового процесу, підняття їх теоретичного та професійного рівня, кращого засвоєння курсу “Кримінальне право України” та іншого навчального матеріалу.

Під час написання курсової роботи необхідно показати вміння працювати з літературою, аналізувати кримінально-правові джерела та правозастосовчу практику, робити обґрунтовані висновки.

Курсова робота повинна бути самостійним та творчим науковим дослідженням, давати уявлення про певну, зазначену в її назві кримінально-правову проблему, та свідчити про глибокі знання автора у цій галузі.

Мета курсової роботи

2.1.  Метою виконання курсової роботи є виявлення творчих здібностей слухача, його вміння правильно та чітко застосовувати отримані теоретичні знання на практиці.

 

Визначення теми курсової роботи

Тема курсової роботи визначається методистом курсу та слухачем у відповідності з наведеною таблицею. Номер варіанту визначається в залежності від реєстраційного номера особи.

Реєстраційний номер

Номер

варіанту

Тема

1.

1

Умисне вбивство: двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України); вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України); вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України

2.

2

Умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України); з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України); з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України) ), з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (п. 14 ч. 2 ст. 115 КК України)

3.

3

Умисне вбивство: малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України); поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України); на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України)

4.

4

Умисне вбивство при пом’якшуючих обставинах (ст.ст. 116-118 КК України)

5.

5

Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України)

6.

6

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України)

7.

7

Умисне легке тілесне ушкодження (125 КК України)

8.

8

Залишення в небезпеці (ст. 135 КК України)

9.

9

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК України)

10.

10

Зґвалтування (ст. 152 КК України)

11.

11

Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України)

12.

12

Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України)

13.

13

Крадіжка (185 КК України)

14.

14

Грабіж (ст. 186 КК України)

15.

15

Розбій (ст. 187 КК України)

16.

16

Вимагання (ст. 189 КК України)

17.

17

Шахрайство (ст. 190 КК України)

18.

18

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України)

19.

19

Знищення або пошкодження чужого майна (ст.ст. 194, 196 КК України)

20.

20

Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України)

21.

21

Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України)

22.

22

Хабарництво (ст.ст. 368-370 КК України)

23.

23

Контрабанда (ст. 201 КК України)

24.

24

Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК України)

25.

25

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України)

26.

26

Незаконне полювання (ст. 248 КК України)

27.

27

Бандитизм (ст. 257 КК України)

28.

28

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України)

29.

29

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України)

30.

30

Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України)

31.

31

Хуліганство (ст. 296 КК України)

32.

32

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК України)

33.

33

Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України)

34.

34

Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК України)

Визначена тема курсової роботи може бути уточнена викладачем, а в окремих випадках слухач може самостійно сформулювати та запропонувати тему, якщо її немає в переліку. Але в цьому випадку він повинен обов’язково узгодити її з викладачем – керівником, призначеним для кожної учбової групи, та отримати на це його згоду.

Після визначення теми слухач повинен уважно ознайомитися з методичними рекомендаціями по її виконанню, приблизним планом роботи і списком рекомендованої літератури, і лише після цього приступити до її виконання.

Підготовка курсової роботи

Зміст курсової роботи повинен відповідати визначеній темі.

Курсова робота повинна мати таку структуру:

План;

Короткий вступ, в якому обґрунтовується актуальність та визначення теми, проблеми, які передбачається розглянути в роботі;

Основний текст, що складається з розділів, поділених на підрозділи, або лише з розділів;

Практична частина, яка складається з обвинувальних висновків слідчого, вироків суду по конкретним кримінальним справам (не менше 5 документів або матеріалів), матеріалів періодичних видань («Вісник Верховного Суду України», «Іменем Закону», «Юридичний Вісник», «Юридична практика» та інші), аналіз цих матеріалів судової та слідчої практики на підставі теоретичної частини курсової роботи.;

Висновки, що випливають з розгляду теми та повинні враховувати єдність теоретичної та практичної частин, їх аналіз;

Список використаних нормативних актів і літератури.

При написанні курсової роботи необхідно використовувати такі джерела:

Кримінальний кодекс України й інші нормативні акти;

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України;

Підручники з кримінального права;

Спеціальну наукову та монографічну літературу;

Курси лекцій з предмету;

Матеріали опублікованої та неопублікованої юридичної (в тому числі і судової) практики;

Інші джерела, необхідні в силу специфіки теми.

Перед початком безпосереднього написання курсової роботи, слухач повинен уважно вивчити всі рекомендовані до теми джерела. При цьому доцільно робити виписки з нормативних актів, книг, статей, інших джерел, помічаючи в чернетці ті сторінки та видання, що найбільш важливі при висвітленні відповідних питань теми курсової роботи.

Написання курсової роботи – це систематизований, грамотний та самостійний виклад слухачем основних відомостей з теми, що відображає його розуміння певних наукових проблем кримінального права.

При використанні літературних та інших нормативних матеріалів необхідно давати відповідні посилання на ці джерела в суровій відповідності до встановлених правил (стандартів). Запозичення тексту з чужих літературних та наукових творів без відповідного посилання на них забороняється. Відсутність посилань на використану літературу та запозичення тексту з чужих літературних творів без посилання на них тягне за собою безумовне повернення курсової роботи для повторного виконання.

Обсяг курсової роботи та її оформлення.

Орієнтований обсяг курсової роботи – 30-40 рукописних або відповідна кількість друкованих сторінок формату А-4. Текст викладається лише на одній сторінці листа грамотно, акуратно, якщо текст рукописний, то великим, розбірливим почерком, з полями на лівому боці для викладу зауважень рецензента. Листи роботи повинні бути зшиті і пронумеровані.  

Будь-які скорочення слів, понять у викладі роботи (в заголовках, підзаголовках, плані, тексті, посиланнях на джерела та ін.), крім загальноприйнятих (наприклад, КК, КПК, ст.) неприпустимі.

В курсовій роботі повинен бути титульний лист, на якому зазначається:

Найменування Університету;

Найменування кафедри;

Найменування навчальної дисципліни;

Повне та точне найменування теми курсової роботи;

Прізвище, ім’я та по батькові автора, курс, інститут та номер учбової групи;

Місце (місто) та рік виконання роботи.

Список нормативного матеріалу та літератури (джерела) зазначається лише в певній послідовності:

Нормативний матеріал;

Спеціальна наукова література;

Матеріали юридичної практики;

Інші джерела.

Курсова робота повинна бути підписана автором на останній сторінці після списку використаного нормативного матеріалу та літератури. Тут же треба зазначити дату (число, місяць та рік фактичної здачі роботи для реєстрації).

Критерії оцінки курсової роботи.

Критеріями оцінки курсової роботи є:

Ступінь розробки теми;

Обсяг літератури стосовно теми;

Використання спеціальної літератури, нормативних актів,

Наявність практичної частини роботи, яка містить аналіз юридичної практики (у тому числі практики судів та слідчих органів);

Творчий підхід до написання курсової роботи;

Правильність та наукова обґрунтованість висновків;

Самостійність викладання;

Додержання даних методичних рекомендацій.

Строки здачі та захисту курсової роботи.

Курсова робота представляється та здається студентом викладачу-методисту не пізніше місяця до початку екзаменаційної сесії.

Курсова робота, що надійшла до викладача-методиста реєструється та передається на рецензування науковому керівникові (викладачу), який знайомиться з роботою, визначає її науковий рівень, дотримання вимог до оформлення, дає письмовий відгук на курсову роботу та допускає її до захисту або повертає для доопрацювання та усунення недоліків.

Захист курсової роботи здійснюється відповідно до затвердженого розкладу. Для підготовки слухача до захисту, йому напередодні видається відрецензована курсова робота.

Процедура та критерії оцінки захисту курсової роботи.

Захист курсової роботи здійснюється комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри, до якої обов’язково входить науковий керівник.

Процедура захисту курсової роботи полягає у наступному: попередньо ознайомившись з рецензією на роботу, автор дає усні пояснення по суті критичних зауважень рецензента по роботі, відповідає на запитання наукового керівника (викладача) та інших членів комісії, обґрунтовує свої висновки додатковими аргументами.

Під час оцінювання курсової роботи враховується як її зміст, так і результати захисту. Комісія визначає оцінку роботи та її захисту за п’ятибальною шкалою.

Захищені курсові роботи не повертаються.

До захисту не допускаються, а повертаються для повторного виконання курсової роботи в наступних випадках:

Теоретична частина виконана на підставі застарілого (відміненого, зміненого) кримінального законодавства;

При виконанні теоретичної частини використовується лише науково-практичний коментар до КК України або один навчальний посібник, або підручник;

Відсутня практична частина (аналіз слідчої або судової практики);

Робота є несамостійною, або не відповідає вищезазначеним вимогам;

Курсова робота виконана  за неналежним варіантом.

Заключні положення.

Студенти, які не здали курсові роботи, чи не з’явились на їх захист в призначений термін без поважних причин, або отримали під час захисту незадовільну оцінку, вважаються такими, що не виконали навчальний план.

Консультації з усіх інших питань, пов’язаних з виконанням курсової роботи, слухачі можуть отримати безпосередньо у наукового керівника (викладача) або в навчально-методичному кабінеті кафедри кримінального права та кримінології чи у чергового викладача кафедри кримінального права та кримінології.

ВАРІАНТ 1

Тема: Умисне вбивство: двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України); вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України); вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України)

План

Вступ.

Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства.

Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України.

Кримінально-правова характеристика умисного вбивства двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України).

Кримінально-правова характеристика умисного вбивства вчиненого з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України).

Кримінально-правова характеристика умисного вбивства вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України).

Висновки.

Література

  1.  Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
  4.  Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
  5.  Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.
  6.  Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.
  7.  Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
  8.  Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
  9.  Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.
  10.  Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
  11.  Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах // Адвокат. – 1996. - № 3. – С. 19-24.
  12.  Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
  13.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
  14.  Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
  15.  Кобзаренко П.В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – 1995. Вип. 33/34. – С. 123-134.
  16.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком,  1996.
  17.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  18.  Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
  19.  Короленко М.П. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2000. - № 5. – С. 115-122.
  20.  Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2001. – Вип. 14. – С. 323-327.
  21.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  22.  Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
  23.  Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.
  24.  Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  25.  Пилипчик П.П. Питання кваліфікації умисного вбивства за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2002. – Вип. 15. – С. 372-380.
  26.  Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.
  27.  Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.
  28.  Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
  29.  Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
  30.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
  31.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
  32.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
  33.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  34.  Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
  35.  Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
  36.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

ВАРІАНТ 2

Тема: Умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України); з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України); з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України), з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (п. 14 ч. 2 ст. 115 КК України)

План

Вступ.

  1.  Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства.
  2.  Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України.
  3.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України).
  4.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України).
  5.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України).
  6.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (п. 14 ч. 2 ст. 115 КК України).

Висновки.

Література

  1.  Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
  4.  Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
  5.  Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.
  6.  Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.
  7.  Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
  8.  Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
  9.  Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.
  10.  Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
  11.  Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах // Адвокат. – 1996. - № 3. – С. 19-24.
  12.  Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
  13.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
  14.  Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
  15.  Кобзаренко П.В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – 1995. Вип. 33/34. – С. 123-134.
  16.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  17.  Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
  18.  Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2001. – Вип. 14. – С. 323-327.
  19.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  20.  Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
  21.  Лихолоб О.В. Мотивація при вчинені вбивства з користі // Вісник Національної академії внутрішніх справ  України. – 2002. – Вип. 3. – С. 50-55.
  22.  Лихолоб О.В. Об’єкт посягання за вбивство з корисливих мотивів // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2. – С. 197-207.
  23.  Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.
  24.  Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  25.  Пилипчик П.П. Питання кваліфікації умисного вбивства за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2002. – Вип. 15. – С. 372-380.
  26.  Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.
  27.  Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.
  28.  Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
  29.  Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
  30.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
  31.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
  32.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
  33.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  34.  Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
  35.  Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
  36.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

ВАРІАНТ 3

Тема: Умисне вбивство: малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України); поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України); на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України)

План

Вступ.

  1.  Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства.
  2.  Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України.
  3.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України).
  4.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства поєднаного із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України).
  5.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України).

Висновки.

Література

  1.  Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
  4.  Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
  5.  Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.
  6.  Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.
  7.  Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
  8.  Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
  9.  Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.
  10.  Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
  11.  Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах // Адвокат. – 1996. - № 3. – С. 19-24.
  12.  Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
  13.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
  14.  Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
  15.  Кобзаренко П.В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – 1995. Вип. 33/34. – С. 123-134.
  16.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атака, 2002.
  17.  Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
  18.  Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2001. – Вип. 14. – С. 323-327.
  19.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  20.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  21.  Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
  22.  Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.
  23.  Мельник М., Хавронюк М. Вбивство на замовлення: деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України. – 1997. - № 7. – С. 45.
  24.  Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  25.  Пилипчик П.П. Питання кваліфікації умисного вбивства за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2002. – Вип. 15. – С. 372-380.
  26.  Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.
  27.  Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.
  28.  Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
  29.  Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
  30.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
  31.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
  32.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
  33.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  34.  Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
  35.  Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
  36.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.
  37.  Шульга А. Щодо визначення поняття вбивства на замовлення // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2000. – Вип. 5. – С. 332-337.

Нормативний матеріал

  1.  Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
  2.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

ВАРІАНТ 4

Тема:  Умисне вбивство при пом’якшуючих обставинах (ст.ст. 116-118 КК України)

План

Вступ.

  1.  Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства.
  2.  Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України.
  3.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України).
  4.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України).
  5.  Кримінально-правова характеристика умисного вбивства при перевищені меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК України).

Висновки.

Література

  1.  Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
  4.  Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
  5.  Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.
  6.  Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.
  7.  Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
  8.  Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
  9.  Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.
  10.  Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
  11.  Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
  12.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
  13.  Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
  14.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  15.  Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
  16.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  17.  Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
  18.  Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.
  19.  Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  20.  Остапенко Л.А. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 149-153.
  21.  Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.
  22.  Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.
  23.  Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
  24.  Сидоров Б.В. Аффект, его уголовно-правовое и криминологическое значение. – Казань, 1978.
  25.  Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
  26.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
  27.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
  28.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
  29.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  30.  Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
  31.  Шавгулидзе Г.Г. Аффект и уголовная ответственность. Тбилиси, 1973.
  32.  Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
  33.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

  1.  Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
  2.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

ВАРІАНТ 5

Тема:  Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України)

План

Вступ.

Поняття та ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

Об’єкт умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Об’єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Суб’єкт умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Суб’єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Відмежування тяжкого тілесного ушкодження від суміжних злочинів.

Проблеми кваліфікації тяжкого тілесного ушкодження.

Висновки.

Література

  1.  Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
  4.  Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
  5.  Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.
  6.  Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
  7.  Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
  8.  Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
  9.  Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.
  10.  Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.
  11.  Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.
  12.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
  13.  Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
  14.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком,  1996.
  15.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  16.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  17.  Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  18.  Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
  19.  Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
  20.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
  21.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
  22.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
  23.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  24.  Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
  25.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.
  2.  Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16.07.1999 р.
  3.  Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
  4.  Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.
  5.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

ВАРІАНТ 6

Тема:  Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України)

План

Вступ.

  1.  Поняття та ознаки середньої тяжкості тілесного ушкодження.
  2.  Об’єкт умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
  3.  Об’єктивна сторона умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
  4.  Суб’єкт умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
  5.  Суб’єктивна сторона умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
  6.  Відмежування середньої тяжкості тілесного ушкодження від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Висновки.

Література

  1.  Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
  4.  Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
  5.  Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.
  6.  Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Наук. думка, 1987.
  7.  Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
  8.  Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.
  9.  Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.
  10.  Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.
  11.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
  12.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком,  1996.
  13.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  14.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  15.  Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  16.  Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
  17.  Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
  18.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
  19.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
  20.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
  21.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  22.  Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
  23.  Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
  24.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.
  2.  Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 ВАРІАНТ 7

Тема:  Умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України)

План

Вступ.

  1.  Поняття, ознаки та види легкого тілесного ушкодження.
  2.  Об’єкт умисного легкого тілесного ушкодження.
  3.  Об’єктивна сторона умисного легкого тілесного ушкодження.
  4.  Суб’єкт умисного легкого тілесного ушкодження.
  5.  Суб’єктивна сторона умисного легкого тілесного ушкодження.
  6.  Відмежування умисного легкого тілесного ушкодження від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації умисного легкого тілесного ушкодження.

Висновки.

Література

  1.  Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
  4.  Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
  5.  Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.
  6.  Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Наук. думка, 1987.
  7.  Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
  8.  Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.
  9.  Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.
  10.  Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.
  11.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
  12.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  13.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  14.  Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  15.  Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
  16.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
  17.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
  18.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
  19.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  20.  Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
  21.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.
  2.  Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

ВАРІАНТ 8

Тема: Залишення в небезпеці (ст. 135 КК України)

План

Вступ.

  1.  Поняття та ознаки залишення в небезпеці.
  2.  Об’єкт залишення в небезпеці.
  3.  Об’єктивна сторона залишення в небезпеці.
  4.  Суб’єкт залишення в небезпеці.
  5.  Суб’єктивна сторона залишення в небезпеці.
  6.  Відмежування залишення в небезпеці від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації залишення в небезпеці.

Висновки.

Література

  1.  Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.
  2.  Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
  3.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  4.  Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
  5.  Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
  6.  Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.
  7.  Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
  8.  Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
  9.  Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
  10.  Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.
  11.  Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
  12.  Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.
  13.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
  14.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  15.  Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
  16.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  17.  Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
  18.  Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  19.  Орлов П.И. Уголовная ответственность за оставление в опасности потерпевшего при автопроисшествии. – Х., 1982.
  20.  Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
  21.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
  22.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
  23.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
  24.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  25.  Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
  26.  Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
  27.  Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

  1.  Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
  2.  Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

ВАРІАНТ 9

Тема: Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК України)

План

Вступ.

Поняття та ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.

Об’єкт торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.

Об’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.

Суб’єкт торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.

Суб’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.

Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини від суміжних злочинів.

Проблеми кваліфікації торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.

Висновки.

Література

  1.  Акімов М. Відмежування захоплення заручників від незаконного позбавлення волі та викрадення людини // Вісник прокуратури. – 2002. - № 2. – С. 33-37.
  2.  Аніщук Н. До проблеми работоргівлі жінками // Право України. – 2002. - № 3. – С. 150-155.
  3.  Батиргареєва В.С., Борисов В.І., Голіна В.В. Злочини проти особистої волі людини та їх попередження (наук.-практ. посібник). – Х.: Інститут вивчення проблем злочинності АПН України. – 2002.
  4.  Возна Т.І. Правові основи боротьби з торгівлею людьми в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. -  Вип. 16. – С. 92-98.
  5.  Горбунова О.Г. Законодавчі механізми вирішення проблеми торгівлі людьми в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. -  Вип. 14. – С. 58-62.
  6.  Денисов С.Т., Сердюк П.Ф. Торгівля людьми: проблема правового визначення поняття // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2 (2). – С. 126-134.
  7.  Денисов С.Т., Сердюк П.Ф. Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони торгівлі людьми // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 3. – С. 191-203.
  8.  Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: проблема об’єкту злочину // Проблеми законності. – 2002. – Вип. 52. – С. 193-198.
  9.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  10.  Левченко К.Б. «Торгівля людьми» та «торгівля жінками»: проблеми формування термінології сучасних документів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. -  Вип. 11. – С. 24-30.
  11.  Лизогуб Я.Г. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних злочинів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип. 2. – С. 112-122.
  12.  Лизогуб Я.Г. Про врахування обману як способу вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК України // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип. 1. – С. 127-133.
  13.  Лизогуб Я.Г. Норма про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: можливий спосіб її удосконалення // Український часопис міжнародного права. – 2002. - № 1. – С. 66-68.
  14.  Лизогуб Я.Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: Монографія. – Луганськ, РВВ ЛАВС, 2003.
  15.  Наден О.В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності: Монографія. – К.: Атака, 2004.
  16.  Протидія організованої злочинності у сфері торгівлі людьми / За заг. ред. акад. АПН України, д.ю.н., проф. Борисова В.І. та д.ю.н., проф. Гуторової Н.О. – Х.: Одіссей, 2005.
  17.  Стрекалов Є.Ф. Проблемні питання кваліфікації злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. -  Вип. 14. – С. 48-54.
  18.  Торговля людьми. Социокриминологический анализ / Под общ. ред. Е.В. Тюрюкановой и Л.Д. Ерохиной. – М., 2002.
  19.  Хавронюк М. Кожна особа має право на свободу та особисту недоторканість // Юридичний вісник України. – 1998. - № 27. – С. 28-31.

ВАРІАНТ 10

Тема:  Зґвалтування (ст. 152 КК України)

План

Вступ.

  1.  Поняття та ознаки зґвалтування.
  2.  Об’єкт зґвалтування.
  3.  Об’єктивна сторона зґвалтування.
  4.  Суб’єкт зґвалтування.
  5.  Суб’єктивна сторона зґвалтування.
  6.  Відмежування зґвалтування від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації зґвалтування.

Висновки.

Література

  1.  Александров Ю. Злочини проти статевої свободи // Юридичний вісник України. – 2002. - № 14 (354) 6-12 квітня – С. 9.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Біль Р.С., Денисов С.Ф. Відповідальність за статеві злочини: порівняльний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 4 (9). – С. 165-173.
  4.  Гальперин И. Ответственность за изнасилование // Соц. законность. 1980, №5.
  5.  Жижиленко Л.А., Оршанский Л.Г. Половые преступления. – М., 1927.
  6.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. М.,1962.
  7.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  8.  Корчів М.М. Фізичне насильство при зґвалтуваннях: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 4. – С. 103-109.
  9.  Корчів М.М. Кримінально-правове та кримінологічне поняття зґвалтування // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 71-78.
  10.  Корчів М.М. Погроза як спосіб застосування психологічного насильства при зґвалтуванні // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 4. – С. 46-52.
  11.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  12.  Люблинский П.И. Преступления в области половых отношений. – Л., 1925.
  13.  Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх та неповнолітніх // Вісник Верховного Суду України. – 1997. –  № 3. – С. 52-60.
  14.  Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України. – 1992. - № 10. – С. 28-31.
  15.  Савченко А.В. Кримінально-правова та кримінологічна сутність статевих збочень (парафілій) // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 5. – С. 110-117.
  16.  Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи // Право України. – 1999. - № 5. – С. 74.
  17.  Синєокий О. Нетипові статеві злочини: сучасний криміналістичний погляд // Вісник прокуратури. – 2001. - № 6. – С. 61-66.
  18.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь, 1997.
  19.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  20.  Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. Законодавства і юридичної практики України. – 1996. - № 6. – С. 47-52.
  21.  Яковлев Я.М. Половые преступления. – Душанбе, 1969.

Нормативний матеріал

  1.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27.03.1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини».

ВАРІАНТ 11

Тема:  Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України)

План

Вступ.

    1.  Поняття та ознаки розбещення неповнолітніх.

  1.  Об’єкт розбещення неповнолітніх.
  2.  Об’єктивна сторона розбещення неповнолітніх.
  3.  Суб’єкт розбещення неповнолітніх.
  4.  Суб’єктивна сторона розбещення неповнолітніх.
  5.  Відмежування розбещення неповнолітніх від суміжних злочинів.
  6.  Проблеми кваліфікації розбещення неповнолітніх.

Висновки.

Література

  1.  Александров Ю. Злочини проти статевої свободи // Юридичний вісник України. – 2002. - № 14 (354) 6-12 квітня – С. 9.
  2.  Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
  3.  Біль Р.С., Денисов С.Ф. Відповідальність за статеві злочини: порівняльний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 4 (9). – С. 165-173.
  4.  Гальперин И. Ответственность за изнасилование // Соц. законность. 1980, №5.
  5.  Жижиленко Л.А., Оршанский Л.Г. Половые преступления. – М., 1927.
  6.  Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. М.,1962.
  7.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  8.  Корчів М.М. Фізичне насильство при зґвалтуваннях: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 4. – С. 103-109.
  9.  Корчів М.М. Кримінально-правове та кримінологічне поняття зґвалтування // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 71-78.
  10.  Корчів М.М. Погроза як спосіб застосування психологічного насильства при зґвалтуванні // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 4. – С. 46-52.
  11.  Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
  12.  Люблинский П.И. Преступления в области половых отношений. – Л., 1925.
  13.  Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх та неповнолітніх // Вісник Верховного Суду України. – 1997. –  № 3. – С. 52-60.
  14.  Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України. – 1992. - № 10. – С. 28-31.
  15.  Савченко А.В. Кримінально-правова та кримінологічна сутність статевих збочень (парафілій) // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 5. – С. 110-117.
  16.  Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи // Право України. – 1999. - № 5. – С. 74.
  17.  Синєокий О. Нетипові статеві злочини: сучасний криміналістичний погляд // Вісник прокуратури. – 2001. - № 6. – С. 61-66.
  18.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь, 1997.
  19.  Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
  20.  Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. Законодавства і юридичної практики України. – 1996. - № 6. – С. 47-52.
  21.  Яковлев Я.М. Половые преступления. – Душанбе, 1969.

Нормативний матеріал

  1.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27.03.1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини».

ВАРІАНТ 12

Тема: Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України)

План

Вступ.

    1.  Поняття та ознаки грубого порушення законодавства про працю.

  1.  Об’єкт грубого порушення законодавства про працю.
  2.  Об’єктивна сторона грубого порушення законодавства про працю.
  3.  Суб’єкт грубого порушення законодавства про працю.
  4.  Суб’єктивна сторона грубого порушення законодавства про працю.
  5.  Відмежування грубого порушення законодавства про працю від суміжних злочинів.
  6.  Проблеми кваліфікації грубого порушення законодавства про працю.

Висновки.

Література 

  1.  Бажанов М.И. Преступления против политических и трудовых прав граждан. –  Х., 1965.
  2.  Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации) – К., 1996.
  3.  Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975.
  4.  Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.
  5.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
  6.  Кузнецов А. Правовые гарантии конституционных прав личности // СЮ. – 1978. – №13 – С. 17-19.
  7.  Лановенко И.П. Охрана трудовых прав: Теоретические проблемы развития уголовного законодательства УССР. – К., 1975.
  8.  Лихова С.Я., Берлін П.С. Кримінально-правова охорона трудових прав людини, громадянина, працівника // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2004. - № 11. – С. 37-49.
  9.  Лихова С.Я., Берлін П.С. Проблеми визначення об’єктів злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини (розділ V Особливої частини Кримінального кодексу України) // Законодавство України: Наук.-практ. коментар. – 2004. – № 2. – С. 38-68.
  10.  Навроцький В.О. Злочини проти політичних і трудових прав громадян: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  11.  Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К., 1978.

Нормативний матеріал

Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р.

Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р.

Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 р.

Закон України «Про оплату праці» від 23.03.1995 р.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р.

ВАРІАНТ 13

Тема: Крадіжка (185 КК України)

План

Вступ.

  1.  Поняття та ознаки крадіжки.
  2.  Об’єкт крадіжки. Предмет крадіжки.
  3.  Об’єктивна сторона крадіжки.
  4.  Суб’єкт крадіжки.
  5.  Суб’єктивна сторона крадіжки.
  6.  Відмежування крадіжки від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації крадіжки.

Висновки.

Література 

Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.

Владимиров В.А.  Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.

Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.

Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.

Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.

Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.

Женунтій В., Дадерко Л., Лашку М. Поняття повторності крадіжки індивідуального майна // Право України. – 1997. - № 11. – С. 90.

Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.

Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. –  М., 1971.

Кузнєцов В.В. Крадіжка як кримінально-правове явище // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 2. – С. 146-152.

Кузнєцов В.В. Поняття і сутність інституту крадіжки в кримінальному праві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 47-53.

Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.

Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.

Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

Ніколаєва Т. Крадіжка зі сховища // Юридичний вісник України. – 2002. - № 7 (347), 16-22 лют. – С. 13.

Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.

Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.

Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р.
  2.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».
  4.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».
  5.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

ВАРІАНТ 14

Тема: Грабіж (ст. 186 КК України)

План

Вступ.

  1.  Поняття та ознаки грабежу.
  2.  Об’єкт грабежу. Предмет грабежу.
  3.  Об’єктивна сторона грабежу.
  4.  Суб’єкт грабежу.
  5.  Суб’єктивна сторона грабежу.
  6.  Відмежування грабежу від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації грабежу.

Висновки.

Література 

  1.  Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.
  2.  Владимиров В.А.  Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.
  3.  Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.
  4.  Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.
  5.  Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.
  6.  Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.
  7.  Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.
  8.  Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.
  9.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  10.  Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. –  М., 1971.
  11.  Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.
  12.  Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
  13.  Мельник М. Відмежування вимагательства від розбою та насильницького грабежу // Рад. Право. – 1991. - № 10. – С. 30-33.
  14.  Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  15.  Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.
  16.  Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.
  17.  Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.
  18.  Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р.
  2.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».
  4.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».
  5.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

ВАРІАНТ 15

Тема: Розбій (ст. 187 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки розбою.
  2.  Об’єкт розбою. Предмет розбою.
  3.  Об’єктивна сторона розбою.
  4.  Суб’єкт розбою.
  5.  Суб’єктивна сторона розбою.
  6.  Відмежування розбою від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації розбою.

Література

  1.  Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.
  2.  Владимиров В.А.  Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.
  3.  Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.
  4.  Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. – М., 1969.
  5.  Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.
  6.  Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.
  7.  Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.
  8.  Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.
  9.  Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.
  10.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  11.  Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. –  М., 1971.
  12.  Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.
  13.  Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
  14.  Мельник М. Відмежування вимагательства від розбою та насильницького грабежу // Рад. Право. – 1991. - № 10. – С. 30-33.
  15.  Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  16.  Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.
  17.  Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.
  18.  Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.
  19.  Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р.
  2.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».
  4.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».
  5.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

ВАРІАНТ 16

Тема: Вимагання (ст. 189 КК України)

План

Поняття та ознаки вимагання.

Об’єкт вимагання. Предмет вимагання.

Об’єктивна сторона вимагання.

Суб’єкт вимагання.

Суб’єктивна сторона вимагання.

Відмежування вимагання від суміжних злочинів.

Проблеми кваліфікації вимагання.

Література

  1.  Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.
  2.  Владимиров В.А.  Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.
  3.  Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.
  4.  Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. – М., 1969.
  5.  Гороховська О.В., Анцуков А.Г. Вимагання, вчинене організованою групою осіб: деякі аспекти // Держава та регіони. – Серія Право. – 2001. - № 2. – С. 70-76.
  6.  Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.
  7.  Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.
  8.  Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.
  9.  Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.
  10.  Клименко В.А., Мельник А.Н. Уголовно-правовая борьба с вымогательством индивидуального имущества граждан. – К., 1993.
  11.  Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.
  12.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  13.  Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. –  М., 1971.
  14.  Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.
  15.  Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
  16.  Мельник М. Відмежування вимагательства від розбою та насильницького грабежу // Рад. Право. – 1991. - № 10. – С. 30-33.
  17.  Мельник О.В. Особливості застосування законодавства про відповідальність за вимагання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2002. – Вип. 19. – С. 24-28.
  18.  Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  19.  Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.
  20.  Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.
  21.  Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.
  22.  Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р.
  2.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».
  4.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».
  5.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

ВАРІАНТ 17

Тема: Шахрайство (ст. 190 КК України)

План          

  1.  Поняття та ознаки шахрайства.
  2.  Об’єкт шахрайства. Предмет шахрайства.
  3.  Об’єктивна сторона шахрайства.
  4.  Суб’єкт шахрайства.
  5.  Суб’єктивна сторона шахрайства.
  6.  Відмежування шахрайства від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації шахрайства.

Література                                                                

  1.  Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.
  2.  Воронич С.А. К вопросу о способах мошенничества и их классификация. – Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. 1998. – Вип. 5. – С. 46-50.
  3.  Владимиров В.А.  Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.
  4.  Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.
  5.  Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.
  6.  Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.
  7.  Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.
  8.  Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.
  9.  Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.
  10.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  11.  Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. –  М., 1971.
  12.  Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.
  13.  Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
  14.  Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  15.  Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. – Х., 1977.
  16.  Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.
  17.  Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.
  18.  Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.
  19.  Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р.
  2.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».
  4.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».
  5.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

ВАРІАНТ 18

Тема:  Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України)

План.

  1.  Поняття та ознаки привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
  2.  Об’єкт привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Предмет привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
  3.  Об’єктивна сторона привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
  4.  Суб’єкт привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
  5.  Суб’єктивна сторона привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
  6.  Відмежування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Література

  1.  Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.
  2.  Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1996.
  3.  Владимиров В.А.  Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.
  4.  Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.
  5.  Диденко В.П. Квалификация хищений государственного или общественного имущества путем присвоения, растраты или злоупотребления служебным положением. – К., 1992.
  6.  Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.
  7.  Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.
  8.  Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.
  9.  Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.
  10.  Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975.
  11.  Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.
  12.  Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.
  13.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  14.  Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. –  М., 1971.
  15.  Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.
  16.  Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
  17.  Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  18.  Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.
  19.  Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.
  20.  Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.
  21.  Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р.
  2.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».
  4.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».
  5.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

ВАРІАНТ 19

Тема:  Знищення або пошкодження чужого майна (ст.ст. 194, 196 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки знищення або пошкодження чужого майна.
  2.  Об’єкт знищення або пошкодження чужого майна. Предмет знищення або пошкодження чужого майна.
  3.  Об’єктивна сторона знищення або пошкодження чужого майна.
  4.  Суб’єкт знищення або пошкодження чужого майна.
  5.  Суб’єктивна сторона знищення або пошкодження чужого майна.
  6.  Відмежування знищення або пошкодження чужого майна від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації знищення або пошкодження чужого майна.

Література

  1.  Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.
  2.  Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.
  3.  Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.
  4.  Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.
  5.  Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.
  6.  Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.
  7.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  8.  Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
  9.  Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  10.  Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.
  11.  Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р.
  2.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».
  4.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 02.07.1976 р. «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки».

ВАРІАНТ 20

Тема: Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки зловживання владою або службовим становищем.
  2.  Об’єкт зловживання владою або службовим становищем.
  3.  Об’єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем.
  4.  Суб’єкт зловживання владою або службовим становищем.
  5.  Суб’єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем.
  6.  Відмежування зловживання владою або службовим становищем від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації зловживання владою або службовим становищем.

Література

Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1996.

Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002.

Дудоров О.О. Посадові злочини. Методичні вказівки до вивчення глави Особливої частини КК України. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 1998.

Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. - № 3. – С. 118-120.

Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975 .

Іллічів М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у світлі нового кримінального законодавства України // Держава і право / Інститут держави і права України ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 421-427.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.

Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.

Крупко Д.І. Поняття службової особи у кримінальному кодексі 2001 р. // Право та безпека. – 2002. - № 1. – С. 63-68.

Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень» // Право України. – 1997. - № 2. – С. 31-33.

Навроцький В.О. Посадові злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

Охотнікова О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – Вип. 3 (5). – С. 143-148.

Приймак В. Зловживання службовим становищем // Юридичний вісник України. - № 41 (277), 12-18 жовт. 2000 р.

Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К., 1978.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.
  2.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень».

ВАРІАНТ 21

Тема: Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України)

 План

  1.  Поняття та ознаки перевищення влади або службових повноважень.
  2.  Об’єкт перевищення влади або службових повноважень.
  3.  Об’єктивна сторона перевищення влади або службових повноважень.
  4.  Суб’єкт перевищення влади або службових повноважень.
  5.  Суб’єктивна сторона перевищення влади або службових повноважень.
  6.  Відмежування перевищення влади або службових повноважень від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації перевищення влади або службових повноважень.

Література

  1.  Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1996.
  2.  Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002.
  3.  Галахова А.В. Уголовная ответственность сотрудников органов внутренних дел за превышение власти или служебных полномочий: Учебн. пособие. – М., 1975.
  4.  Дудоров О.О. Посадові злочини. Методичні вказівки до вивчення глави Особливої частини КК України. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 1998.
  5.  Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. - № 3. – С. 118-120.
  6.  Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975 .
  7.  Іллічів М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у світлі нового кримінального законодавства України // Держава і право / Інститут держави і права України ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 421-427.
  8.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  9.  Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.
  10.  Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.
  11.  Крупко Д.І. Поняття службової особи у кримінальному кодексі 2001 р. // Право та безпека. – 2002. - № 1. – С. 63-68.
  12.  Маляренко В. Деякі питання перевищення влади або службових повноважень: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. зак-ва і юрид. практики України. – 1996. - № 6. – 64-68.
  13.  Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень» // Право України. – 1997. - № 2. – С. 31-33.
  14.  Навроцький В.О. Посадові злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  15.  Охотнікова О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – Вип. 3 (5). – С. 143-148.
  16.  Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К., 1978.
  17.  Хавронюк Н. Существенный ущерб как признак объективной стороны превышения власти или служебных полномочий // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. - № 1. – С 37-40.
  18.  Харитонов С.О. До питання про кваліфікацію перевищення влади працівниками міліції при застосуванні вогнепальної зброї // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип. 1. – С. 137-143.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.
  2.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень».

ВАРІАНТ 22

Тема: Хабарництво (ст.ст. 368-370 КК України)

 

План

  1.  Поняття та ознаки хабарництва. Співвідношення корупційного діяння і хабарництва.
  2.  Злочини, які входять до хабарництва:
  •  Одержання хабара (ст. 368 КК України): об’єктивні та суб’єктивні ознаки;
  •  Давання хабара (ст. 369 КК України): об’єктивні та суб’єктивні ознаки;
  •  Провокація хабара (ст. 370 КК України): об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

    3.  Проблемні питання кваліфікації.

Література

  1.  Багрій-Шахматов Л.В. Корупція як злочинне діяння, види корупційних злочинів // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 2001. – Вип. 11. – С.445-451.
  2.  Байдуков А.В. Должностное лицо как субъект коррупционной деятельности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 2. – С. 140-143.
  3.  Бантышев А.Ф. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1996.
  4.  Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002.
  5.  Быхалов В.А. Субъекты коррупционных деяний // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 2. – С. 170-174.
  6.  Волженкин Б.В., Квашис В.Е., Цагинян С.Ш. Ответственность за взяточничество. – Ереван, 1988.
  7.  Дудоров О.О. Кваліфікація одержання хабара, поєднаного з вимаганням // Право України. – 1994. - № 5-6. – С. 34.
  8.  Дудоров О.О. Посадові злочини. Методичні вказівки до вивчення глави Особливої частини КК України. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 1998.
  9.  Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. - № 3. – С. 118-120.
  10.  Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: Понятие и квалификация. – М., 1975 .
  11.  Іллічів М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у світлі нового кримінального законодавства України // Держава і право / Інститут держави і права України ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 421-427.
  12.  Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. – К.: Знання, 1998.
  13.  Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – К., 1996.
  14.  Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.
  15.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  16.  Крупко Д.І. Поняття службової особи у кримінальному кодексі 2001 р. // Право та безпека. – 2002. - № 1. – С. 63-68.
  17.  Кузьменко О. Субъект получения взятки // Юридическая практика. – 2002. - № 48 (258).
  18.  Мельник М.І. Дача хабара: проблемні питання кваліфікації і звільнення від відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 4. – С 37-40; № 5. – С. 25-33.
  19.  Мельник М. Корупційні правопорушення: поняття та види // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – Вип. 2 (25). – С. 168-182.
  20.  Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К., 2000.
  21.  Мельник М. Проблемні питання відповідальності за одержання хабара, залежно від його розміру // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 488-496.
  22.  Мельник М.І. Протидія корупції: поняття, мета, напрямки // Право України. – 2002. - № 4. – С. 22-27.
  23.  Навроцький В.О. Посадові злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  24.  Навроцький В.О. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – Вип. 4 (15). – С. 157-162.
  25.  Охотнікова О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – Вип. 3 (5). – С. 143-148.
  26.  Старчиков М. Злочини, пов’язані з корупцією // Юридичний вісник України. – 2001. – № 52 (340), 29 груд. – 4 січ. 2002 р. – С. 12.
  27.  Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К., 1978.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.
  2.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р. «Про судову практику в справах про хабарництво».

ВАРІАНТ 23

Тема: Контрабанда (ст. 201 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки контрабанди.
  2.  Об’єкт контрабанди. Предмет контрабанди.
  3.  Об’єктивна сторона контрабанди.
  4.  Суб’єкт контрабанди.
  5.  Суб’єктивна сторона контрабанди.
  6.  Відмежування контрабанди від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації контрабанди.

Література

  1.  Андрушко П.П. Коментар до статті 201 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України. – 2001. – 22-28 грудня. – С. 28-32.
  2.  Бойко А.М. Проблемні питання визначення об’єкта злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 1 (12). – С. 54-58.
  3.  Володько Н.В. Ответственность за контрабанду по советскому праву. – К., 1978.
  4.  Грищук В., Омельчук О. Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 430-444.
  5.  Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: раздел VIIОсобенной части УК Украины с научно-практическим комментарием. – Харьков: Одиссей, 2003.
  6.  Дудоров О.О. Контрабанда: кримінально-правова характеристика, шляхи вдосконалення законодавства // Юридичний вісник України. – 1999. - № 1. – 7-13 січня.
  7.  Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: Кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003.
  8.  Дудоров О.О. Способи контрабанди: кримінально-правова характеристика // Митна справа. – 2002. - № 6. – С. 97-107.
  9.  Дудоров О.О., Свириденко Т.В. До питання про співвідношення контрабанди та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Митна справа. – 2002. - № 1. – С. 15-26.
  10.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  11.  Кравченко О.О. Кримінально-правові норми про контрабанду потребують реконструкції // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 5. – С. 50-54.
  12.  Кравченко О.О. Контрабанда: теорія і практика // Держава і права / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 404-410.
  13.  Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  14.  Омельчук О. Загальна характеристика об’єкта контрабанди // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 435-438.
  15.  Омельчук О. Кримінальна відповідальність за контрабанду за новим Кримінальним кодексом України // Митна справа. – 2001. - № 6. – С. 27-43.
  16.  Омельчук О. Об’єктивна сторона контрабанди // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 482-487.
  17.  Омельчук О. Суб’єкт контрабанди // Митна справа. – 2001. - № 3. – С. 18-23.
  18.  Хавронюк М. Контрабанда (в запитаннях і відповідях) // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - № 8. – С 19-22; № 9. – С. 21-25.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 р.
  2.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03.06.2005 р. «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил».

ВАРІАНТ 24

Тема: Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки протидії законній господарській діяльності.
  2.  Об’єкт протидії законній господарській діяльності.
  3.  Об’єктивна сторона протидії законній господарській діяльності.
  4.  Суб’єкт протидії законній господарській діяльності.
  5.  Суб’єктивна сторона протидії законній господарській діяльності.
  6.  Відмежування протидії законній господарській діяльності від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації протидії законній господарській діяльності.

Література

Берзін П.С. Визначення доходу як оціночної ознаки злочинів у сфері господарської діяльності // Законодавство України: Наук.-практ. коментарі. – 2003. - № 3. – С. 10-13.

Берзін П.С. Визначення складу та розміру доходу в злочинах у сфері господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 7. – С. 98-103.

Білокур Г. Основні сегменти нелегального бізнесу // Закон і бізнес. – 1996. – 25 груд. – С. 5.

Бобонич Є.Ф. Кримінально-правова характеристика понять «господарська діяльність», «діяльність, що має ознаки підприємницької» (диспозиція ч. 1 ст. 202 Кримінального кодексу України 2001 р.) // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченко. Серія: Юридичні науки. – 2002. Вип. 47. – С. 203-205.

Бойко А.М. Проблемні питання визначення об’єкта злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 1 (12). – С. 54-58.

Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності: (Кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми). – Х.: Право, 2001.

Гуторова Н.О., Романов С.Ю. Злочини у сфері економіки (проблеми кримінологічної і кримінально-правової кваліфікації) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. – Вип. 14. – С. 3-9.

Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник. – К.: Атака, 2001.

Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: Кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

Стрельцов Е.Л. К вопросу о родовом объекте хозяйственных преступлений // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1994. – Вип.1. – С. 35-38.

Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навч. посібник. – О.: Астропринт. – 2000.

Нормативний матеріал

Господарський кодекс України.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочині у сфері господарської діяльності».

ВАРІАНТ 25

Тема: Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
  2.  Об’єкт ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Предмет ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
  3.  Об’єктивна сторона ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
  4.  Суб’єкт ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
  5.  Суб’єктивна сторона ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
  6.  Відмежування ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Література

  1.  Андрушко П.П. Коментар до ст. 212 Кримінального кодексу України // Юридичний вісник України. – 2002. - № 5 (345), 2-8 лют. – С. 17-32.
  2.  Андрушко П.П. Проблеми відповідальності за умисну несвоєчасну сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 11. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – С. 418-423.
  3.  Берзін П.С. Визначення доходу як оціночної ознаки злочинів у сфері господарської діяльності // Законодавство України: Наук.-практ. коментарі. – 2003. - № 3. – С. 10-13.
  4.  Берзін П.С. Визначення складу та розміру доходу в злочинах у сфері господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 7. – С. 98-103.
  5.  Бойко А.М. Проблемні питання визначення об’єкта злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 1 (12). – С. 54-58.
  6.  Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 1. – С. 52-58.
  7.  Брич Л., Навроцький В. Кримінальна кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: Монографія. – К.: Атака, 2000.
  8.  Гревцова Р.Ю. До питання про поняття податкових злочинів // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1997. – Вип. 8. – С. 282-288.
  9.  Гутник А.Є., Лисенко В.В. Кваліфікація ухилення від сплати податків. – К., 2000.
  10.  Гуторова Н.О. Державні фінанси – самостійний об’єкт кримінально-правової охорони // Актуальні проблеми державного управління. – 2001. - № 2. – С. 214-220.
  11.  Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: раздел VIIОсобенной части УК Украины с научно-практическим комментарием. – Харьков: Одиссей, 2003.
  12.  Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. – Х., 2001.
  13.  Гуторова Н.О. Суспільно-небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. – Вип. 15. – С. 17-22.
  14.  Гуторова Н.О. Податкові відносини: проблеми кримінально-правової охорони // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. – 2002. – Вип. 4 (18). – С. 175-179.
  15.  Дудоров О. Спірні питання кваліфікації ухилення від сплати податків у судовій практиці // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право. – 1998. – Вип. 2 (13). – С. 132-140.
  16.  Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник. – К.: Атака, 2001.
  17.  Дудоров О.О., Свириденко Т.В. До питання про співвідношення контрабанди та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Митна справа. – 2002. - № 1. – С. 15-26.
  18.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  19.  Кураш Я.М. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Конспект лекцій / НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 1999.
  20.  Молодик В.В. Деякі проблеми податкових деліктів і підходи до оцінки ефективності заходів кримінально-правового впливу на правовідносини у сфері оподаткування // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1999. – Вип.. 1. – С. 68-75.
  21.  Молодик В.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. – Луганськ, 1998.
  22.  Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  23.  Остапін В.О. Про упорядкування кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 1 (4). – С. 193-197.
  24.  Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навч. посібник. – О.: Астропринт. – 2000.
  25.  Сухов Ю. Кримінальна відповідальність за вчинення злочину у сфері оподаткування та її вдосконалення // Право України. – 2000. - № 1. – С. 89-91.

Нормативний матеріал

  1.  Бюджетний кодекс України.
  2.  Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 р.
  3.  Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р.
  4.  Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р.
  5.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів».

ВАРІАНТ 26

Тема: Незаконне полювання (ст. 248 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки незаконного полювання.
  2.  Об’єкт незаконного полювання. Предмет незаконного полювання.
  3.  Об’єктивна сторона незаконного полювання.
  4.  Суб’єкт незаконного полювання.
  5.  Суб’єктивна сторона незаконного полювання.
  6.  Відмежування незаконного полювання від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації незаконного полювання.

Література

Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства: Наук. вид-во. – К. Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2002.

Голуб С.А. Об’єкт і предмет складу незаконного полювання й питання кваліфікації // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 2. – С. 183-187.

Голуб С.А. Поняття і суспільна небезпечність незаконного полювання // Вісник національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 1. – С. 106-110.

Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти довкілля: Науково-практичний коментар розділу VIII Особливої частини нового КК України. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2002.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

Матвейчук В.К. Квалификация незаконной охоты: Учебн. Пособие. – К.: РИО МВД Украины, 1992.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р.
  2.  Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р.
  3.  Закон України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002 р.
  4.  Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 р.
  5.  Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання: Затв. постановою КМУ від 20.07.1996 р., № 780.
  6.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10.10.2004 р. «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

ВАРІАНТ 27

Тема: Бандитизм (ст. 257 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки бандитизму.
  2.  Об’єкт бандитизму.
  3.  Об’єктивна сторона бандитизму.
  4.  Суб’єкт бандитизму.
  5.  Суб’єктивна сторона бандитизму.
  6.  Відмежування бандитизму від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації бандитизму.

Література

Борисов В.І. Родовий об’єкт злочинів проти суспільної безпеки // Вісник Академії правових наук України. – Вип. 3. – Х. – 1995. – С. 144-152.

Гостев В.К. О соотношении понятий общественного порядка и общественной безопасности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.. 2. – С. 206-213.

Іваненко І.А. Актуальні питання кримінально-правової характеристики бандитизму // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 4. – С. 116-121.

Кононенко В. Деякі питання судової практики про бандитизм // Право України. – 1996. - № 4. – С. 25.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.

Литвин А.П. Социально-правовые проблемы борьбы с преступлениями, посягающими на общую безопасность. К.: Наук. Думка, 1997.

Лихова С., Нагнойний Я. Бандитизм: спірні питання кваліфікації // Право України. – 1998. - № 3. – С. 75-77.

Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. – М., 1964.

Навроцький В.О. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

Тихий В.П. Громадська безпеки та деякі особливості складів злочину проти неї // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 4. – С. 94-99.

Тихий В.П. злочини проти суспільної (загальної) безпеки: Конспект лекцій. – Х., 1996.

Хавронюк М.І. Озброєність і вчинення нападів як специфічні ознаки банди // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2. – С. 74-84.

Нормативний матеріал

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 07.07.1995 р. «Про судову практику у справах про бандитизм».

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23.12.2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями».

ВАРІАНТ 28

Тема: Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
  2.  Об’єкт незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Предмет незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
  3.  Об’єктивна сторона незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
  4.  Суб’єкт незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
  5.  Суб’єктивна сторона незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
  6.  Відмежування незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

Література

  1.  Бєлоконєв В. Співвідношення понять «боєприпаси» і «вибухові речовини» у кримінальному праві // Право України. – 1997. - № 2. – С. 27.
  2.  Берзин П.С. Понятие «применения оружия и предметов его заменяющих» в квалификации насильственных преступлений: Уч. пос. – Симферополь, 2002.
  3.  Борисов В.І. Родовий об’єкт злочинів проти суспільної безпеки // Вісник Академії правових наук України. – Вип. 3. – Х. – 1995. – С. 144-152.
  4.  Гостев В.К. О соотношении понятий общественного порядка и общественной безопасности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.. 2. – С. 206-213.
  5.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  6.  Кофанов А. Незаконний оборот зброї // Юридический вестник. – 1999. - № 2. – С. 116-120.
  7.  Литвин А.П. Социально-правовые проблемы борьбы с преступлениями, посягающими на общую безопасность. К.: Наук. Думка, 1997.
  8.  Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения. – М., 1964.
  9.  Меживой В.П. Про деякі терміни, що використовуються під час кваліфікації злочинів, пов’язаних з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ . – 2002. – Вип.2. – С. 183-192.
  10.  Навроцький В.О. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  11.  Рибачук В.І. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконне володіння предметами зброї // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 4. – С. 105-108.
  12.  Рыбачук В. Предметы огнестрельного оружия, боеприпасов и взрывчатых веществ // Юридический вестник. – 1998. –  № 2. – 67-65.
  13.  Тихий В.П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности. – Х., 1981.
  14.  Тихий В.П. Громадська безпеки та деякі особливості складів злочину проти неї // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 4. – С. 94-99.
  15.  Тихий В.П. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки: Конспект лекцій. – Х., 1996.
  16.  Хавронюк М.І. Озброєність і вчинення нападів як специфічні ознаки банди // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2. – С. 74-84.

Нормативний матеріал

  1.  Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Затв. наказом МВС України від 21.08.1998 р. № 292.
  2.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26.04.2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».
  3.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 07.07.1995 р. «Про судову практику у справах про бандитизм».

ВАРІАНТ 29

Тема:  Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
  2.  Об’єкт порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
  3.  Об’єктивна сторона порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
  4.  Суб’єкт порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
  5.  Суб’єктивна сторона порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
  6.  Відмежування порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

Література

  1.  Білоконєв В.М. «Тяжкі наслідки» як ознака об’єктивної сторони порушення правил водіння або експлуатації машини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 1 (10). – С. 135-144.
  2.  Білоконєв В.М. Значення співвідношення об’єкта і суб’єктивної сторони злочину для визначення форми вини транспортних злочинів // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип. 9. – С. 352-357.
  3.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  4.  Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. – К.: Юрінком, 1996.
  5.  Коробеев А.И. Транспортные правонарушения: квалификация и ответственность. – М., 1990.
  6.  Куринов Б.А. Автотранспортные преступления. Квалификация и ответственность. – М., 1976.
  7.  Мисливий В.А. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту у новому Кримінальному кодексі // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 2 (5). – С. 68-73.
  8.  Мисливий В.А. Розслідування та кваліфікація злочинів проти безпеки дорожнього руху // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 1 (1). – С. 193-199.
  9.  Орлов П.И. Уголовная ответственность за оставление в опасности потерпевшего при автопроисшествии. – Х., 1982.
  10.  Романов М., Киреєю В. Диференціація ролі порушень правил безпеки руху при дослідженні причин дружньо-транспортної пригоди // Право України. – 1999. - № 3. – С. 68-69.
  11.  Тельпов О.В. К вопросу о некоторых составляющих причинного комплекса нарушений безопасности дорожного движения и эксплуатации транспорта // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2000. – Вип.. 4. – С. 221-229.
  12.  Тельпов О.В. Удосконалення кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації автотранспорту // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2 (2). – С. 112-117.
  13.  Ярмакі Х.П., Різніченко С.В. Поняття безпеки дорожнього руху, форми і методи її забезпечення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 1. – С. 67-70.

Нормативний матеріал

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р.

Правила дорожнього руху: Затв. постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатацію транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

ВАРІАНТ 30

Тема:   Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки незаконного заволодіння транспортним засобом.
  2.  Об’єкт незаконного заволодіння транспортним засобом. Предмет незаконного заволодіння транспортним засобом.
  3.  Об’єктивна сторона незаконного заволодіння транспортним засобом.
  4.  Суб’єкт незаконного заволодіння транспортним засобом.
  5.  Суб’єктивна сторона незаконного заволодіння транспортним засобом.
  6.  Відмежування незаконного заволодіння транспортним засобом від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації незаконного заволодіння транспортним засобом

Література

  1.  Білоконєв В.М. Значення співвідношення об’єкта і суб’єктивної сторони злочину для визначення форми вини транспортних злочинів // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип. 9. – С. 352-357.
  2.  Гуславський В.С., Опальченко О.М., Терещенко А.І. Незаконне заволодіння транспортним засобом  (науково-практичний коментар до статті 215-3 КК України) // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 1 (4). – С. 205-213.
  3.  Зверяка В.А. Угон автотранспортных средств: проблемы и пути их разрешения // МВД Украины; Луганский институт внутренних дел. – Луганск, 1998.
  4.  Звиряка В.А. Проблемы назначения наказания за угон автотранспортных средств // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1998. – Вип.. 4. – С. 128-136.
  5.  Звіряка В.А. Механізм індивідуальної злочинної поведінки при угоні транспортних засобів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1999. – Вип.. 3. – С. 195-200.
  6.  Звіряка В.А. Проблема об’єкту злочину угону автотранспортних засобів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 1998. – Вип.. 2. – С. 85-93.
  7.  Іванов Ю.Ф. Місце угону у кримінальному законодавстві на сучасному етапі // Право України. – 1998. - № 5. – С. 81-84.
  8.  Іванов Ю.Ф. Вдосконалення кримінально-правової норми щодо угону автотранспортних засобів // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 141-145.
  9.  Іванов Ю.Ф. Нова кримінально-правова норма за незаконне заволодіння транспортними засобами та її роль у попередженні цих злочинів // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ . – 2001. – Вип.1. – С. 162-172.
  10.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  11.  Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. – К.: Юрінком, 1996.
  12.  Коробеев А.И. Транспортные правонарушения: квалификация и ответственность. – М., 1990.
  13.  Куринов Б.А. Автотранспортные преступления. Квалификация и ответственность. – М., 1976.
  14.  Мисливий В.А. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту у новому Кримінальному кодексі // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2001. – Вип. 2 (5). – С. 68-73.
  15.  Свірін М.О. Незаконні заволодіння транспортними засобами у кримінальному законодавстві України // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 4. – С. 206-213.

Нормативний матеріал

  1.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатацію транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

ВАРІАНТ 31

Тема:   Хуліганство (ст. 296 КК України)

План

1.  Поняття та ознаки хуліганства.

  1.  Об’єкт хуліганства.
  2.  Об’єктивна сторона хуліганства.
  3.  Суб’єкт хуліганства.
  4.  Суб’єктивна сторона хуліганства.
  5.  Відмежування хуліганства від суміжних злочинів.
  6.  Проблеми кваліфікації хуліганства.

Література

  1.  Берзін П.С. Поняття «застосування предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень» у кваліфікації особливо злісного хуліганства // Весы Фемиды. – 2000. - № 4 . – С. 32-38.
  2.  Гришанин П. Ф. Юридическая квалификация хулиганских действий. – М., 1969.
  3.  Даньшин И. Н.Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву. – Х., 1971.
  4.  Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. – М., 1973.
  5.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  6.  Навроцький В.О. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  7.  Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством. – Львів, 1974.
  8.  Пащенко Г.І. Відмежування хуліганства від суміжних злочинів і адміністративного делікту // Право України. – 1999. - № 3. – С. 50-55.
  9.  Пащенко Г.І. Громадський порядок як об’єкт посягання хуліганських дій // Право України. – 1997. - № 8. – С. 61.
  10.  Пащенко Г.І. Кваліфікуючі ознаки хуліганства: проблеми та їх вирішення // Право України. – 1997. - № 7. – С. 53-55.
  11.  Пащенко Г.І. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально караного хуліганства // Право України. – 1997. - № 2. – С. 67-69.
  12.  Пащенко Г.І. Деякі закономірності хуліганства та його профілактика // Право України. – 1998. - № 1. – С. 124-125.
  13.  Пащенко Г.І. Характеристика потерпілих від хуліганства і віктимологічна профілактика // Право України. – 1998. - № 7. – С. 46-49.
  14.  Яценко С.С. Квалификация хулиганства. – К., 1980.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 р.
  2.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 р. «Про судову практику у справах про хуліганство».

ВАРІАНТ 32

Тема: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
  2.  Об’єкт незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Предмет незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
  3.  Об’єктивна сторона незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
  4.  Суб’єкт незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
  5.  Суб’єктивна сторона незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
  6.  Відмежування незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Література

  1.  Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомания: уголовно-правовые средства борьбы: Учебное пособие. – Х.: РИФ «Арсис», ЛТД, 2001.
  2.  Баулин Ю.В., Орлов П.И. Уголовная ответственность за незаконное обращение с наркотическими средствами. – К., 1998.
  3.  Бєлоусов Ю.Л. Правова оцінка діянь, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2002. – Вип. 18. – С. 488-491.
  4.  Женунтій В., Дадерко Л. До питання повторності однорідних злочинів при незаконному наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів // Право України. – 1996. - № 12. – С. 76.
  5.  Икрамова М.Т. Уголовная борьба с наркоманией. – Ташкент, 1982.
  6.  Козаченко А.В. Еще раз о классификации наркотических и психотропных веществ // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1997. – Вип. 4. – С. 270-275.
  7.  Козаченко А.В. Определение совокупного размера наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1998. – Вип. 5. – С. 229-233.
  8.  Козаченко А.В., Мирошниченко Н.А. Предмет наркотизма. – Николаев, 1999.
  9.  Козаченко О.В. Кримінально-правові ознаки прекурсорів та одурманюючих речовин // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 2001. – Вип. 12. – С. 310-314.
  10.  Козаченко О.В. Вплив кількісних і якісних характеристик наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на кваліфікацію деяких злочинів, спрямованих проти народного здоров'я // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 2. – С. 113-116.
  11.  Козаченко А.В. Определение совокупного размера наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров // Актуальны проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – О., 1997. – Вип. 5. – С. 229-233.
  12.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  13.  Лановенко И.П., Светлов А.Я., Костенко А.Я. Наркотизм и преступность // НАН Украины, Институт государства и права им. В.М. Корецкого. – К.: Наукова думка, 1994.
  14.  Мельник П., Лановенко І. Кримінально-правова концепція відповідальності за незаконний наркообіг // Науковий вісник Академії держакної податкової служби України. – 2000. – Вип.. 1. – С. 147-153.
  15.  Мирошниченко Н.А. Преступления, связанные с наркотическими, психотропными веществами и прекурсорами: ответственность и квалификация. – О., 1997.
  16.  Мирошниченко Н.А. Кваліфікація злочинів, пов’язаних із споживанням наркотичних засобів і психотропних речовин // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О.: Юридична література – 2001. – Вип. 11. – С. 478-484.
  17.  Мирошниченко Н.А., Музика А.А. Уголовно-правовая борьба с наркоманией. – Киев-Одесса, 1988.
  18.  Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998.
  19.  Музика А.А. Загальна характеристика об’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - № 5. – С. 67.
  20.  Музика А.А. Об’єкт злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - № 12. – С. 90.
  21.  Музика А.А. Особливості об’єктивної сторони злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - № 9. – С. 50.
  22.  Музика А.А. Про предмет злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. - № 3. – С. 62.
  23.  Музика А.А. Кримінально-правові засоби боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1997. –  Вип. 7. – С. 221-250.
  24.  Музика А.А. Суб’єкт незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів  // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1998. –  Вип. 9. – С. 245-250.
  25.  Музика А.А. Удосконалення кримінального законодавства в галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів  // Правова держава / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2000. –  Вип. 11. – С. 390-397.
  26.  Музика А.А. Шляхи вдосконалення законодавства у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 1 (11). – С. 68-73.
  27.  Никифорчин И.А. О понятии наркотических средств // Проблемы соц. Законности / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Вип. 26. – 1992. – С. 88-91.
  28.  Павленко Р. Основні форми й види незаконного нарковиробництва // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 4. – С. 86-89.
  29.  Смитиенко В. Н. Уголовно-правовая охрана здоровья населения в СССР. - К., 1989.
  30.  Фесенко Є.В. Кримінально-правовий захист здоров'я населення: (Коментар законодавства та судової практики). – К.: Істина, 2001.
  31.  Фесенко Є.В. Злочин, передбачений ст. 307 КК України, з точки зору правової доктрини та судової практики // Адвокат. – 2003. - № 4. С. 11-14.

Нормативний матеріал

  1.  Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15.02.1999 р.
  2.  Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 р.
  3.  Положення про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: Затв. постановою КМУ від 03.01.1996 р. № 6.
  4.  Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах та установах: Затв. постановою КМУ від 07.02.2001 р. № 106.
  5.  Порядок знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визнаних непридатними для подальшого використання або переробки, а також відходів, що містять наркотичні засоби чи психотропні речовини: Затв. постановою КМУ від 28.03.2001 р. № 13.
  6.  Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: Затв. постановою КМУ від 06.05.2000 р. № 770.
  7.  Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров'я України: Затв. наказом МОЗ України від 18.12.1997 р. № 356.
  8.  Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що перебувають у незаконному обігу (таблиця 1). Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що перебувають у незаконному обігу (таблиця 2). Великі та особливо великі розміри прекурсорів, що перебувають у незаконному обігу (таблиця 3): Затв. наказом МОЗ України від 01.08.2000 р. № 188.
  9.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 р. «Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, виколення самогоноваріння».
  10.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

ВАРІАНТ 33

Тема: Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу.
  2.  Об’єкт погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу.
  3.  Об’єктивна сторона погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу.
  4.  Суб’єкт погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу.
  5.  Суб’єктивна сторона погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу.
  6.  Відмежування погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу.

Література.

  1.  Давыдович И. Проблемы уголовно-правовой защиты судей и сотрудников правоохранительных органов // Юридическая практика. – 2000. - № 23 (129). – С. 1,8.
  2.  Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
  3.  Навроцький В.О. Злочини проти порядку управління: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
  4.  Осадчий В. Відповідальність і покарання за посягання на здоров'я працівників правоохоронних органів // Правова система України: теорія і практика. Науково-практична конференція. – К. – 1993. – С. 425-426.
  5.  Осадчий В. Відмежування заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу від суміжних посягань // Право України. – 1994. - № 3-4. – С. 24.
  6.  Осадчий В. Про зміст насильства в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. – 1999. - № 6. – С. 109-112.
  7.  Осадчий В. Мета в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. – 1999. - № 10. – С. 82.
  8.  Осадчий В. Працівник правоохоронних органів під захистом нового Кримінального кодексу України // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. –Вип. 5. – С. 165-170.
  9.  Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. – К.: Атіка, 2004.

Нормативний матеріал

Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р.

Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 18.06.1999 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві».

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.2002 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

ВАРІАНТ 34

Тема: Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК України)

План

  1.  Поняття та ознаки завідомо незаконного затримання, приводу або арешту.
  2.  Об’єкт завідомо незаконного затримання, приводу або арешту.
  3.  Об’єктивна сторона завідомо незаконного затримання, приводу або арешту.
  4.  Суб’єкт завідомо незаконного затримання, приводу або арешту.
  5.  Суб’єктивна сторона завідомо незаконного затримання, приводу або арешту.
  6.  Відмежування завідомо незаконного затримання, приводу або арешту від суміжних злочинів.
  7.  Проблеми кваліфікації завідомо незаконного затримання, приводу або арешту.

Література.

Бажанов М.І. Злочини проти правосуддя. Текст лекцій. – Х., 1995.

Воронцов А.В. Об’єктивні ознаки затримання, приводу або арешту як злочинів проти правосуддя, що вчиняються посадовими особами органів дізнання та досудового слідства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 4. – С. 134-138.

Воронцов А.В. Суб’єктивні ознаки злочинів проти правосуддя, вчинюваних посадовими особами органів дізнання і досудового слідства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 1. – С. 166-169.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

Навроцький В.О. Злочини проти правосуддя: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.

Нормативний матеріал

Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Видавничій дім «Ін Юре», 2002.

Закон України «Про попереднє ув’язнення» від 30.06.1993 р.




1. Основные механизмы регуляции активности эндокринных желез
2. Общая Медицина
3. Вища освіта в Україні Ступенева освіта
4. Note book Он взглянул на свою душу в телескоп
5. Лекция 1. Методологические основы психологопедагогического исследования Лекция 2.html
6. В. Ломоносова К
7. Разработка технологического процесса изготовления шестерни четвертой передачи автомобиля ЗИЛ
8. Электроснабжени
9. Контрольная работа По курсу- Основы управления в органах внутренних дел
10. Im westen nichts Neues
11. на тему МАНИПУЛЯЦИИ В ОБЩЕНИИ Работу выполнил Студент V курса 12 группы Илизаров К
12. на тему ОРГАНИЗОВАТЬ ХРАНЕНИЕ КАРТОФЕЛЯ И ЛУКА РЕПЧАТОГО В ХОЛОДИЛЬНИКЕ ДЛЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ НАСЕЛЕНИЯ 34 ТЫС
13. а по 5 на каждого ребенка
14. Социосфера Кафедра иностранных языков факультета государственного управления Московского госуда
15. .05 Ретикулоцити 3
16. ВВЕДЕНИЕ ldquo;Баньяновое дерево живет пять тысяч лет но оно баньяновое дерево и ничего более
17. Реферат Исполнитель- Мохов Александр Васильевич студент гр
18. Tests дававшей отцу римской семьи право ldquo;распоряжатьсяrdquo; жизнью своих детей как жизнью рабов; он им ее ldquo
19. Речевое взаимодействие.html
20. Реферат- Место гетеротропии в современной архитектуре

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе