Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
22
Національна академія наук України
Інститут української мови
Невмивака Оксана Володимирівна
УДК 811.162.3’/37
Структура і семантика деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові
Спеціальність 10.02.03 - слов’янські мови
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Êè¿â –
Äèñåðòàö³ºþ º ðóêîïèñ.
Ðîáîòó âèêîíàíî íà êàôåäð³ ñëîâ’ÿíñüêî¿ ô³ëîëî㳿 ²íñòèòóòó ô³ëîëî㳿 Êè¿âñüêîãî íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà.
|
Íàóêîâèé êåð³âíèê |
- |
äîêòîð ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð Áàãìóò Àëëà Éîñèï³âíà, Êè¿âñüêèé íàö³îíàëüíèé óí³âåðñèòåò ³ìåí³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà. |
|
Îô³ö³éí³ îïîíåíòè |
- |
äîêòîð ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð Ìåäâ³äü-Ïàõîìîâà Ñâ³òëàíà Ìèêîëà¿âíà,çàâ³äóâà÷ êàôåäðè ñëîâàöüêî¿ ô³ëîëî㳿 Óæãîðîäñüêîãî íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó; кандидат філологічних наук, доцент Лобур Надія Володимирівна, завідувач кафедри слов’янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка. |
|
Ïðîâ³äíà óñòàíîâà |
- |
Київський державний лінгвістичний університет, кафедра фонетики та граматики слов’янських мов, Міністерство освіти і науки України, м. Київ. |
Çàõèñò â³äáóäåòüñÿ “” ñ³÷íÿ 200ð. î 16ãîäèí³ íà çàñ³äàíí³ ñïåö³àë³çîâàíî¿ â÷åíî¿ ðàäè Ä 26.173.01 ïðè ²íñòèòóò³ óêðà¿íñüêî¿ ìîâè ÍÀÍ Óêðà¿íè çà àäðåñîþ: 01001, Êè¿â-1, âóë. Ãðóøåâñüêîãî, 4.
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано “25” грудня 2004 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради І. А. Самойлова
Одним зі здобутків сучасної синтаксичної теорії є розмежування аспектів вивчення синтаксичних одиниць, зокрема, речення як основної синтаксичної одиниці. Досліджуючи речення у різних аспектах, можна глибше та повніше пізнати його складну природу й організацію. Разом із тим в основі будь-якого аспекту дослідження має бути структурно-семантичний опис, який дозволяє визначити характер формально-граматичної та семантико-функціональної організації речення, з’ясувати наявність тих чи інших структурних і семантичних моделей і з їх урахуванням побудувати структурно-семантичну типологію речення.
Синтаксичні конструкції, що характеризуються симетрією співвідношення семантико-синтаксичної і формально-граматичної структур, називаємо агентивними і розглядаємо їх як базову одиницю, вихідну для творення інших синтаксичних одиниць. Проте значно частіше однозначної відповідності між семантичним і граматичним рівнями немає, що, у свою чергу, спричиняє до неідентичності семантико-синтаксичної структури базової і похідних від неї одиниць. У таких реченнях дія представлена як самостійна, безвідносна до діяча (агенса), тому їх прийнято називати деагентивними.
Семантико-синтаксичний підхід вимагає застосування методу моделювання, спрямованого на встановлення певної множини моделей-зразків, що лежать в основі конкретних речень-висловлень. Цей підхід реалізовано у концепціях вітчизняних (В.М. Русанівський, І.Р. Вихованець, В.І. Кононенко, К.Г. Городенська, Й.Ф. Андерш, Н.В. Гуйванюк) та зарубіжних (В. Матезіус, Фр. Данеш, М. Грепль, Й.Новотний, Н.Ю. Шведова, В.А. Бєлошапкова, А.М. Мухін, Т.П. Ломтєв) учених. Саме з таких позицій аналізуємо у нашій роботі деагентивні речення в сучасній чеській літературній мові, центральне місце при цьому посідає визначення основних валентних й інтенційних типів мінімальних реченнєвих структур.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що вона відображає один із аспектів загальної лінгвістичної проблеми –системного аналізу синтаксичних одиниць із боку їхньої структури і семантики. У зв’язку з цим актуальним є комплексний аналіз деагентивних речень чеської мови з урахуванням різноманітності їхньої структури, семантики та функціональних характеристик. Крім того, дослідження деагентивних речень висвітлює досить важливий аспект синтаксису як динамічної структури функціональних одиниць, взаємопов’язаних дериваційними, трансформаційними та парадигматичними відношеннями, вивчення яких тільки-но розпочинається в українському мовознавстві.
На матеріалі чеської мови, незважаючи на широке вживання деагентивних конструкцій, їх вивченню досі не приділялося належної уваги ані у вітчизняній, ані у зарубіжній богемістиці. Опис деагентивних речень проводився переважно у формі невеликих розвідок в окремих аспектах певного кола синтаксичних питань (Й.Ф. Андерш, Фр.Данеш, М.Грепль, К. Гаузенблас).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження пов’язана із загальним напрямом лінгвістичних досліджень кафедри слов’янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні проблеми слов’янського мовознавства”.
Мета дослідження. Дослідження деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові має комплексний характер і спрямоване на те, щоб висвітлити особливості їх формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної структур, з’ясувати на матеріалі чеської мови взаємодію і взаємовплив семантичного та синтаксичного рівнів речення, виходячи із загальної одиниці для аналізу, якою є деагентивна конструкція.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
При розв’язанні поставлених завдань ми керувалися вихідним положенням про центральну позицію предиката, який визначає конструктивний склад речення. Це дозволяє глибше пізнати механізм семантико-синтаксичної будови речення, його компонентного членування й ієрархічної організації.
Об’єктом дослідження є сучасні чеські синтаксичні конструкції, що функціонують у літературній мові; предметом дослідження виступають структурні та семантичні особливості деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові.
Основними методами дослідження стали описовий і зіставний, які передбачають детальний аналіз й узагальнення мовного матеріалу. Широко застосовується метод семантико-синтаксичного моделювання, пов’язаний із установленням структурно-семантичних моделей як абстрактних синтаксичних зразків, що є базовими для деагентивних речень. У процедурі дослідження використовуються й методи трансформаційного та семантичного (зокрема компонентного) аналізу.
Ìàòåð³àëîì äîñë³äæåííÿñòàëà êàðòîòåêà ðå÷åíü, âèëó÷åíèõ ìåòîäîì ñóö³ëüíî¿ âèá³ðêè ³ç õóäîæí³õ òâîð³â â³äîìèõ ÷åñüêèõ ïèñüìåííèê³â ÕÕ-ÕÕ² ñò. (Ê. ×àïåêà, ß. Ãàøåêà, ². Îëüáðàõòà, Á. Ãðàáàëà, Ì. Êóíäåðè, Ì. ³âåêà òà ³í.), ñó÷àñíèõ ïóáë³öèñòè÷íèõ òà íàóêîâèõ òåêñò³â. Êð³ì òîãî, áóëî âèêîðèñòàíî ìîâíèé ìàòåð³àë, óçÿòèé ç³ ñëîâíèê³â: òëóìà÷íèõ (“Slovník spisovného jazyka èeského”; “Slovník spisovné èeštiny pro školu a veøejnost”) іôðàçåîëîã³÷íèõ (“Slovník èeské frazeologie a idiomatiky”).
Наукова новизна праці полягає в тому, що в ній на конкретному мовному матеріалі втілено новий теоретичний напрям синтаксичних досліджень –цілісне розмежування агентивних і деагентивних структур. Здійснено послідовне вивчення категорії чеських деагентивних речень, яка ще не була предметом спеціального, зокрема багатоаспектного, розгляду ані в чеському мовознавстві, ані у світовій богемістиці загалом. Було розглянуто семантико-синтаксичні параметри дієслів, які утворюють предикативне ядро аналізованих конструкцій, визначено імпліцитні та експліцитні засоби вираження семантичного суб’єкта у них. Реалізовано комплексний аналіз чеських деагентивних речень, який передбачав урахування та послідовне вивчення їхніх основних формальних, семантичних та функціональних аспектів. Це дало змогу вперше створити цілісне дослідження структури і семантики чеських деагентивних речень, встановити взаємозв’язок їхніх формально-граматичної і семантико-синтаксичної структур.
Теоретичне значення дослідження. Результати здійсненого семантико-синтаксичного аналізу дозволяють глибше пізнати сутність таких основних одиниць синтаксису, як агентивні/деагентивні утворення, специфіку їх значень. Класифікація деагентивних речень, що ґрунтується на структурних і семантичних ознаках, може бути застосованою в дослідженнях із теоретичної і функціональної граматики сучасної чеської та інших слов’янських мов. Використану нами методику семантико-синтаксичного моделювання розширено низкою нових підходів до структури речення, що є певним внеском у подальший розвиток семантико-синтаксичного напрямку в сучасному вітчизняному мовознавстві.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для вивчення синтаксису слов’янських мов, для викладання спецкурсів і спецсемінарів із граматики сучасної чеської мови. Теоретичні положення та матеріали, представлені в роботі, можуть знайти застосування у підготовці підручників і навчальних посібників із синтаксису сучасної чеської літературної мови, порівняльної граматики слов’янських мов, а також для розв’язання завдань, пов’язаних із теорією і практикою перекладу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження було повідомлено на таких міжнародних та національних наукових зібраннях: 1-му Оломоуцькому симпозіумі україністів “Україністика на порозі нового століття і тисячоліття: проблеми мови, літератури та культури” (Чеська Республіка, м. Оломоуць, 2001); VII Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (Сімферополь, 2002); Міжнародній науковій конференції “Україністика: минуле, сучасне, майбутнє” (Чеська Республіка, м. Брно, 2003); Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов” (Вінниця, 2003).
У повному обсязі дисертаційну роботу було обговорено та схвалено на засіданні кафедри слов’янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації викладено у 7 публікаціях у фахових українських та зарубіжних виданнях.
Структура дисертації. Праця складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії та списку джерел фактичного матеріалу. Загальний обсяг роботи 191 с., з них основного тексту –с. Список використаної літератури становить 245 позицій.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Ó âñòóï³ îá´ðóíòîâàíî àêòóàëüí³ñòü òåìè, âèçíà÷åíî ìåòó ³ çàâäàííÿ äèñåðòàö³éíî¿ ïðàö³, ðîçêðèòî ïîëîæåííÿ ïðî íàóêîâó íîâèçíó, ìåòîäè, îá’ºêò ³ ïðåäìåò äîñë³äæåííÿ, òåîðåòè÷íå ³ ïðàêòè÷íå çíà÷åííÿ ðåçóëüòàò³â äîñë³äæåííÿ.
Ó ïåðøîìó ðîçä³ë³ “Òåîðåòè÷í³ çàñàäè ñåìàíòèêî-ñèíòàêñè÷íîãî ìîäåëþâàííÿ ðå÷åííÿ”ïðåäñòàâëåíî îñíîâí³ ïîíÿòòÿ, ïîâ’ÿçàí³ ç ôîðìàëüíî-ñåìàíòè÷íîþ ñòðóêòóðîþ ðå÷åííÿ ³ ìîäåëþâàííÿì ñèíòàêñè÷íèõ îäèíèöü, âèêëàäåíî çàñàäè ñó÷àñíèõ ë³íãâ³ñòè÷íèõ äîñë³äæåíü ùîäî àãåíòèâíîñò³/äåàãåíòèâíîñò³ ñèíòàêñè÷íèõ êîíñòðóêö³é.
Ó äîñë³äæåííÿõ ³ç ñèíòàêñèñó îñòàíí³õ äåñÿòèð³÷ íàÿâíà ³äåÿ ïðî òå, ùî ñèíòàêñèñ áóäü-ÿêî¿ ìîâè –öå âïîðÿäêîâàíèé íàá³ð ðå÷åííºâèõ ìîäåëåé òà ïðàâèë, ïðèéíÿòèõ íîñ³ÿìè ìîâè, çà ÿêèìè âîíè óòâîðþþòü îêðåì³ âèñëîâëåííÿ. Ñêëàäîâèìè ÷àñòèíàìè ñåìàíòèêî-ñèíòàêñè÷íî¿ ìîäåë³ ðå÷åííÿ º åëåìåíòè, ÿê³ ìàþòü äèñòèíêòèâíó ôóíêö³þ ñòîñîâíî ³íøèõ ìîäåëåé. Éäåòüñÿ ïðî ì³í³ìàëüíó, àëå âîäíî÷àñ ïîâíó ñòðóêòóðó, ÿêà ì³ñòèòü óñ³ (é ò³ëüêè ò³) ôóíêö³îíàëüí³ ïîçèö³¿, íåîáõ³äí³ äëÿ òîãî, ùîá âèíèêëî ãðàìàòè÷íî ïîâíîö³ííå ðå÷åííÿ, çäàòíå áóòè êîìóí³êàòèâíîþ îäèíèöåþ.
На вибір граматичної моделі впливає вибір того чи іншого предиката. Предикат указує на типи мінімальних моделей речення і є центральним компонентом валентної моделі, здатним імплікувати функціонально-синтаксичні позиції її компонентів. Цю його властивість прийнято називати валентним потенціалом. Предикат визначає кількісний склад залежних іменникових компонентів речення –комплементів –та їхні семантичні функції.
Побудова мінімальної моделі речення обов’язково пов’язана з розмежуванням валентних і невалентних позицій. Компоненти реченнєвої структури, зумовлені валентністю предиката, визначають як конститутивні. У межах конститутивних компонентів виділяємо обов’язкові й потенційні. До перших належать ті компоненти, реалізація яких у мовленні є обов’язковою, без яких неможливе граматично правильне, повноцінне речення.
Деякі валентні позиції у реченні можуть залишитися лексично нереалізованими, тобто потенційними. Потенційні позиції у реченні виявляються незаміщеними, якщо їхній зміст зрозумілий носієві мови і випливає з контексту або ситуації. Потенційні компоненти, хоча й імплікуються предикатом, у мовленні та в писемному тексті можуть бути реалізованими або нереалізованими.
Факультативні компоненти кількісно не обмежені і не пов’язані валентністю з предикатом. До них належать означення іменників та обставини місця і часу, які власне поширюють обов’язкові компоненти мінімальної реченнєвої структури.
Ôîðìàëüíî-ñèíòàêñè÷íà îðãàí³çàö³ÿ ðå÷åííÿ ïîâ’ÿçàíà ç éîãî ñåìàíòèêî-ñèíòàêñè÷íîþ áóäîâîþ, îñê³ëüêè ôîðìàëüíî-ñèíòàêñè÷í³ îñîáëèâîñò³ ðå÷åííÿ çóìîâëåíî ïåðåâàæíî éîãî ñåìàíòèêîþ. Âàëåíòíîñò³ íà ñèíòàêñè÷íîìó ð³âí³ äîð³âíþº ³íòåíö³ÿ íà ð³âí³ ñåìàíòè÷íîìó. Îñíîâí³ ³íòåíö³éí³ òèïè ì³í³ìàëüíèõ ðå÷åííºâèõ ñòðóêòóð êîíñòèòóþþòüñÿ ç 䳺ñë³âíî¿ ä³¿ òà ïàðòèöèïàíò³â–ó÷àñíèê³â ïîçàìîâíî¿ ñèòóàö³¿, ÿê³ ìàþòü óçàãàëüíåíèé õàðàêòåð àãåíñà, íîñ³ÿ 䳿 ÷è ñòàíó, ïàö³ºíñà, ðåöèﳺíòà, áåíåô³ö³ºíòà, êàóçàòîðà òîùî.
Речення тим або іншим чином відображають навколишню дійсність, із якою людина стикається у процесі пізнання. Певну реальну ситуацію, напр., “хтось (агенc, zedníci ) –робить так, щоб виникло (stavět) –щось (пацієнс, školka) можна відтворити кількома різними реченнями: Zedníci postavili školku ze dva roky. Školka byla postavena zedníky za dva roky. Školka se postavila za dva roky. Školku postavili za dva roky. Елімінація агенса залишає ситуацію тією самою, тобто інформативність речення зберігається.
Семантична структура наведених вище речень містить однакову пропозицію –спільне семантичне ядро, що є номінацією певної денотативної ситуації незалежно від усіх актуалізуючих моментів (модальності, часу, актуального членування тощо). Пропозиція реалізується у конкретних реченнях, які виникають унаслідок ієрархізації семантичної структури речення. Сутність цього явища полягає в тому, що в позиції підмета, крім агенса, можуть виступати й інші партиципанти, внаслідок чого виникають деагентивні речення, які відображають ту саму реальну ситуацію, що й агентивні, проте вони мають різні реченнєві зразки, напр.: Ředitel slíbil Petrovi odměnu. Odměna byla ředitelem slíbena Petrovi. Petr má od ředitele slíbenou odměnu тощо.
Питання, пов’язані з проблематикою ієрархізації семантичної структури речення і деагентизацією, термінологічно співвідносні з поняттями категорії дієслівного стану, активної і пасивної форми, неозначеності й узагальненості суб’єкта, безособовості. У цьому зв’язку для чеської та української лінгвістичних традицій властивий особливий інтерес до визначення понять активного і пасивного стану і до власне граматичного статусу категорії стану.
В українській лінгвістичній літературі, яка розвиває вчення О. Потебні про дієслово, прийнято вважати, що у формах стану відбиті різні взаємовідношення присудка до підмета і додатка. Але, як слушно зазначає В.М. Русанівський, твердження про тричленну структуру активних і пасивних конструкцій суперечить справжньому станові речей, оскільки в усіх слов’янських мовах поширеними є пасивні звороти, що складаються з двох компонентів, обов’язкових для збереження зрозумілості висловлення, напр., чеськ. obilí se mlátí, укр. дім будується, рос. урожай собирается.
Це дало підстави Б. Гавранеку стверджувати, що граматичну категорію стану вдається простежити там, де при тотожному змісті “змінено відношення дієслівної дії до суб’єкта або взагалі до конструкції речення”. Якщо агенс дії є суб’єктом дієслова-предиката, то, за Б. Гавранеком, перед нами активна синтаксична форма, активний стан, напр.: Šli jsme. Směje se mu. Якщо агенс не є суб’єктом дієслова-предиката, то у цьому випадку маємо пасивну синтаксичну форму, пасивний стан, напр.: Napřed se mlátí, potom se platí. Dům se staví.
Îòæå, íå âèðàæåííÿ äæåðåëà 䳿 ñòຠõàðàêòåðíîþ îçíàêîþ ïàñèâà. Ó òîìó ôàêò³, ùî â ïàñèâ³ çàçâè÷àé â³äñóòí³é ñëîâåñíî âèðàæåíèé àãåíñ, Á. Ãàâðàíåê óáà÷àâ áëèçüê³ñòü ïàñèâíèõ ðå÷åíü äî àêòèâíèõ íåîçíà÷åíî-îñîáîâèõ òà óçàãàëüíåíî-îñîáîâèõ êîíñòðóêö³é (Jak se do lesa volá, tak se z lesa ozývá. Øíkají mu Josef).
 óêðà¿íñüêîìó ìîâîçíàâñòâ³ ïðîáëåìàòèêà â³äíîøåííÿ 䳺ñë³âíî¿ ä³¿ äî ñóá’ºêòà ³ äî êîíñòðóêö³¿ ö³ëîãî ðå÷åííÿ ïîâ’ÿçàíà íå ëèøå ³ç êàòåãîð³ºþ ñòàíó, àëå òàêîæ ³ç êàòåãîð³ºþ ïåðñîíàëüíîñò³/³ìïåðñîíàëüíîñò³, íåîçíà÷åí³ñòþ òà óçàãàëüíåí³ñòþ ñóá’ºêòà. Ó öüîìó çâ’ÿçêó ðå÷åííÿ ³ç àãåíñîì, óñóíåíèì ³ç öåíòðàëüíî¿ ñèíòàêñè÷íî¿ ïîçèö³¿ ï³äìåòà, ä³ñòàþòü âèçíà÷åííÿ ÿê íåîçíà÷åíî-îñîáîâ³, óçàãàëüíåíî-îñîáîâ³ é áåçîñîáîâ³.
Виникнення та розвиток поняття деагентивності пов’язані з іменем М.Грепеля, який дійшов висновку, що конструкції із рефлексивною і дієприкметниково-пасивною формами, особові, безособові й неозначено-особові речення виявляються конкуруючими засобами вираження, вони частково взаємозамінні і частково взаємодоповнюючі. В деагентивності М.Грепль знаходить загальне, інваріантне значення цих конструкцій, оскільки в усіх аналізованих випадках агенс дії усунено із позиції граматичного підмета, тобто дія сприймається як безагентна.
Ââåäåííÿ ïîíÿòòÿ äåàãåíòèâíîñò³ äîïîìàãàº, íà íàøó äóìêó, ïîäîëàòè òðóäíîù³, ïîâ’ÿçàí³ ç òèì, ùî ó çãàäàíèõ ñèíîí³ì³÷íèõ êîíñòðóêö³ÿõ ôàêòè÷íî ñõðåùåíî äâà ð³çí³ çà ñâî¿ì õàðàêòåðîì êðèòåð³¿: 1) ìîðôîëîã³÷íèé –ðåôëåêñèâí³ñòü/íåðåôëåêñèâí³ñòü; 2) ñèíòàêñè÷íèé –îñîáîâ³ñòü/áåçîñîáîâ³ñòü (áåçñóá’ºêòí³ñòü). Êð³ì òîãî, êàòåãîð³ÿ äåàãåíòèâíîñò³ äîçâîëÿº îá’ºäíàòè ïàñèâí³ ðå÷åííÿ ³ç íåîçíà÷åíî-îñîáîâèìè òà óçàãàëüíåíî-îñîáîâèìè êîíñòðóêö³ÿìè.
²äåÿ äåàãåíòèâíîñò³ çíàéøëà ñâîº âò³ëåííÿ é ó êîíöåïö³¿ íîâî¿ Àêàäåì³÷íî¿ ãðàìàòèêè ÷åñüêî¿ ìîâè, ðîçðîáëåíî¿ êîëåêòèâîì ïðîâ³äíèõ ÷åñüêèõ ë³íãâ³ñò³â: Ôð.Äàíåøîì, Ê.Ãàóçåíáëàñîì, Ì.Ãðåïåëåì, Ð.Ìðàçåêîì.  óêðà¿íñüêîìó ìîâîçíàâñòâ³ êîíöåïö³þ äåàãåíòèâíîñò³ â ç³ñòàâíî-òèïîëîã³÷íîìó àñïåêò³ íà ñëîâ’ÿíñüêîìó ìàòåð³àë³ ðîçðîáëÿâ É.Ô. Àíäåðø.
Ó äðóãîìó ðîçä³ë³ “Äèñïîçèö³éí³ òèïè äåàãåíòèâíèõ ðå÷åíü” ïðîàíàë³çîâàíî çàãàëüíèé õàðàêòåð òà îñîáëèâîñò³ äåàãåíòèâíèõ ðå÷åíü, ùî âèíèêëè âíàñë³äîê òðàíñôîðìàö³éíèõ ïåðåòâîðåíü àãåíòèâíèõ êîíñòðóêö³é. Çàïðîïîíîâàíî àâòîðñüêó êëàñèô³êàö³þ ì³í³ìàëüíèõ ðå÷åííºâèõ ìîäåëåé, ÿê³ º áàçîâèìè äëÿ óòâîðåííÿ äåàãåíòèâíèõ ðå÷åíü ó ñó÷àñí³é ÷åñüê³é ìîâ³. Âèñâ³òëåíî ñòðóêòóðí³ òà ñåìàíòè÷í³ îñîáëèâîñò³ äèñïîçèö³éíèõ òèï³â äåàãåíòèâíèõ êîíñòðóêö³é.
Àãåíòèâí³ é äåàãåíòèâí³ ðå÷åííÿ ñï³ââ³äíîñÿòüñÿ ÿê âèõ³äí³ òà ïîõ³äí³ é ïîâ’ÿçàí³ ì³æ ñîáîþ òðàíñôîðìàö³éíèìè çâ’ÿçêàìè, çà ÿêèõ ïåðø³ ïåðåòâîðþþòüñÿ íà äðóã³, íàïð.: Byli za svoji práci placeni(Kundera)← (Stát) jim za jejich práci platil. Ó ðàìêàõ äåàãåíòèâíîñò³ àãåíñ ñë³ä ðîçóì³òè â³äíîñíî øèðîêî: íå ëèøå ÿê ä³ÿ÷à ó ñïîëó÷åíí³ ³ç àêö³îíàëüíèìè 䳺ñëîâàìè, àëå é ÿê íîñ³ÿ ñòàíó â ñïîëó÷åíí³ ç 䳺ñëîâàìè ñòàíó (sedìt, spát, umírat). Äåàãåíòèçîâàíèìè ìîæóòü ñòàâàòè ëèøå ò³ äâîñêëàäí³ ðå÷åííÿ, ó ïîçèö³¿ ï³äìåòà ÿêèõ âèñòóïàþòü íàçâè íà ïîçíà÷åííÿ ³ñòîò, ¿õ ñóêóïíîñòåé ÷è ¿õí³ ôîðìàëüíî-ãðàìàòè÷í³ çàñòóïíèêè (îñîáîâ³ çàéìåííèêè): profesor, zpìvaèka, policie, parlament, soud, trojice mužùòîùî.
Âðàõîâóþ÷è ê³ëüê³ñòü ³ ÿê³ñòü êîìïîíåíò³â, óñþ ñóêóïí³ñòü äåàãåíòèâíèõ ðå÷åíü çâîäèìî äî 12 îñíîâíèõ ñòðóêòóðíèõ ìîäåëåé:
Snom –Vf refl demipass –Sdat; Snom –Vf refl demipass –Sdat –Adv; Vf imp refl –Sdat; Vf imp refl –Sdat –Adv; Snom –Vf refl pass; Vf imp refl –S (praep S)/Adv; Snom –Vf cop part.pass –Sinst; Vf imp cop -no/-to –S/praep S; (Snom → 0) –Vf pers non cop; Vf mít + part.pass.; Vf dostat + part.pass.; Vf nechat/dát + Inf.
Óñë³ä çà Ð. Ìðàçåêîì, ïîä³ëÿºìî äåàãåíòèâí³ ðå÷åííÿ â ñåìàíòè÷íîìó ïëàí³ íà äèñïîçèö³éí³,ÿê³ âèðàæàþòü ñõèëüí³ñòü (äèñïîçèö³þ) ñóá’ºêòà äî 䳿, íàïð.: Chtìlo se mu spát(Hejcman) òà íà ä³éîâ³(âîíè â³äòâîðþþòü ñàìó ä³þ ÿê òàêó), íàïð.: Zkoušelo se dopoledne i odpoledne (Týd.).
У диспозиційних типах деагентивних конструкцій агенс виражено, як правило, у формі давального логічного суб’єкта, який у лінгвістичній літературі вважають справжнім еквівалентом підмета, напр.: Standa leží v posteli, aby se mu líp přemýšlelo (Čapek) ← Standa leží v posteli, aby (on) líp přemýšlel. Давальний логічного суб’єкта належить до морфологічних варіантів суб’єктної синтаксеми і є необхідним компонентом семантико-синтаксичної структури речення.
У чеській мові виділяємо 4 основні мінімальні реченнєві моделі диспозиційних деагентивних речень.
Реченнєва модель Snom –Vf refl demipass –Sdat лежить в основі речень, у яких агенс реалізований у позиції комплемента в давальному відмінку, а в центральній синтаксичній позиції підмета перебуває об’єкт сприйняття. Предикат у цих реченнях набуває рефлексивної дієслівної форми, напр.: Pořád se mi pak ten anděl vybavoval (Kundera). Zjevila se mi chatička v lese (Hrabal).
У чеській мові наявність давального логічного суб’єкта в реченнях цього типу є обов’язковою, на відміну від української, в якій він може і не бути реалізованим, напр.: Чулася в гомоні тяжка зимовая дума (Леся Українка).
Аналізована реченнєва модель є не дуже продуктивною у чеській мові. Утворені за нею речення найчастіше сформовано із пропозицій, в основі яких лежать предикати із семантикою сприйняття, уявлення, усвідомлення, відчування, пригадування тощо (hnusit se, vybavit se, jevit se, vyjevovat se, znelíbit, zprotivit).
У семантичному плані такі деагентивні речення є відмінними від відповідних вихідних конструкцій: логічний суб’єкт представлено у них як зовсім інактивний сприймач певної ситуації у своїй свідомості або оточуючій дійсності, тоді як у вихідному агентивному реченні цей партиципант представлено як такий, що здійснює активну дію (що до певної міри суперечить фактичній ситуації у денотаті), напр.: Jako můj domov, jenž se mi zprotivil (Kundera) ← Jako můj domov, jenž jsem si zprotivil.
Реченнєву модель Snom –Vf refl demipass –Sdat –Adv відрізняє від попередньої моделі наявність адвербіального комплемента, який виражено якісно-означальними прислівниками або їх функціональними еквівалентами: dobře, špatně, výborně, lehce, těžce, obtížně, s potěšením тощо. У чеській мові давальний логічного суб’єкта в цих реченнях, як правило, дістає енклітичного вираження, напр.: Jazyky se (mi) studovaly báječně. Kniha se (mi) psala výborně. Власне цим вони відрізняються від подібних українських конструкцій, у яких давальний логічного суб’єкта взагалі не може бути виражено, напр.: *Тексти (мені) писалися легко. *Вірші (нам) складалися важко. Аналізовані диспозиційні деагентивні речення повідомляють про певний психічний чи фізичний стан виконавця дії, оформлюваного компонентом Sdat, напр.: Petrovi se matematika studuje lehce (Slovník spisovné češtiny) ← Petr studuje matematiku lehce.
Реченнєва модель Vf imp refl –Sdat –Adv містить валентні позиції для логічного суб’єкта в давальному відмінку та адвербіального комплемента Adv, у ролі якого можуть виступати якісні прислівники dobře, špatně, snadno, příjemně, pohodlně, lépe, líp тощo, напр.: O New Yorku se mi vždycky dobře psalo (MF).
Хоча обидві залежні позиції в цій моделі є конститутивними, однак у певних мовленнєвих ситуаціях вони можуть не бути заміщеними. Давальний логічного суб’єкта можна завжди вербалізувати за допомогою іменників lidem, člověku, mně, všem тощо, напр.: Ono se to (lidem, člověku) lépe povídá (Morávek)
ßê³ñíî-îçíà÷àëüíèé ïðèñë³âíèê Advìîæå áóòè îïóùåíèé â åìîö³éíî çàáàðâëåíèõ âèñëîâëåííÿõ, ó ÿêèõ ïðî ÿê³ñíó õàðàêòåðèñòèêó 䳿 ³ìïë³öèòíî ñèãíàë³çóº ñåìàíòèêà ñàìîãî 䳺ñëîâà-ïðåäèêàòà òà ³íòîíàö³ÿ, íàïð.: To se nám to jde, viï, to se nám to jde!(Èapek). Že se jim to píše! (Pecka).
Ðå÷åííºâó ìîäåëü Vf imp refl –Sdatâ³äð³çíÿº â³ä ïîïåðåäíüî¿ â³äñóòí³ñòü ó í³é êîíñòèòóòèâíî¿ ïîçèö³¿ äëÿ ÿê³ñíî-îçíà÷àëüíîãî ïðèñë³âíèêà, íàïð.:Øíhá se mi (Viewegh).Komu se nelení, tomu se zelení (Slovník èeské frazeologie). Standovi se ulevilo (Èapek).
Ó ÷åñüê³é ìîâ³ êîëî 䳺ñë³â, çäàòíèõ óòâîðþâàòè ïðåäèêàòèâíå ÿäðî àíàë³çîâàíèõ êîíñòðóêö³é, çíà÷íî îáìåæåíå. Ñþäè íàëåæàòü ëèøå 䳺ñëîâà ³ç ñåìàíòèêîþ ô³ç³îëîã³÷íîãî ñòàíó îñîáè (snít, øíhat, stýskat se). óêðà¿íñüê³é ìîâ³ ëåêñè÷íà áàçà ïðåäèêàò³â, ùî óòâîðþþòü ïîä³áí³ ðå÷åííÿ, º çíà÷íî øèðøîþ. Ñþäè, êð³ì ïðåäèêàò³â ³ç ñåìàíòèêîþ ô³ç³îëîã³÷íîãî ñòàíó îñîáè, íàëåæàòü:
Деагентивні диспозиційні речення позначають стан людської психіки і свідомості в найширшому сенсі. У семантичному плані вони значно відрізняються від відповідних агентивних структур: вони інформують не про фактичне здійснення тієї чи іншої дії, а швидше про певний психічний та фізичний стан людини, який спонукає її до виконання дії. Дієслова-предикати тут, як правило, не набувають форми майбутнього часу, оскільки спонтанну схильність до дії неможливо впевнено передбачити у майбутньому.
У третьому розділі “Дійові типи деагентивних речень” проаналізовано найчисельнішу групу чеських деагентивних конструкцій. До дійових деагентивних речень належать такі похідні синтаксичні структури, в яких на перший план виступає власне дія. Агентивний партиципант усувається із позиції підмета Snom, а його місце у структурах із перехідними дієсловами займає пацієнс. Унаслідок цього утворюються двоскладні деагентивні речення, напр.: Nad celou rotou se zavádí režim kárné roty (Kundera).
У неперехідних дієслів похідні деагентивні структури не передбачають синтаксичної позиції для підмета, внаслідок чого зформовано односкладні речення, напр.: Tady se vodou nikdy neplýtvalo (Hejcman). Tak v tomhle se teď v hlavním městě сhodí (Smoljak/Svěrák).
Дійові деагентивні речення, побудовані за реченнєвою моделлю Snom –Vf refl pass, мають два обов’язкові компоненти: субстантив у називному відмінку –означення формального діяча, тобто фактично об’єкта дії, та рефлексивну форму дієслова-предиката. Такі речення утворено від пропозицій із предикатом, що позначає активну дію, і партиципантом, що позначає субстанцію, на яку цю дію безпосередньо скеровано, напр.: Našlo se nejvhodnější místo (Kundera). Sopečný popel se nahází do igelitových pytlů a odveze do továrny (LN).
У сучасній чеській літературній мові рефлексивна форма дієслова-предиката не може сполучатися з агентивним орудним, який означає діяча. Це пояснюється тим, що вона виступає у реченнях, де діяч не індивідуальний, а загальний; тобто це діяч, який є нам зрозумілий, і тому, як правило, він не виражається. Цим аналізовані чеські конструкції виразно відрізняються від відповідних українських, для яких наявність агенса в орудному відмінку є нормою, напр.: Будинок ремонтується кооперативом. Його твори заборонялись урядом.
Äåàãåíòèâí³ ðå÷åííÿ, ïîáóäîâàí³ çà ðå÷åííºâîþ ìîäåëëþ Vf imp refl –S (praep S) Adv, óòâîðåíî ÿê ðåçóëüòàò ä³éîâî¿ ìîäèô³êàö³¿ àãåíòèâíèõ äâîñêëàäíèõ ðå÷åíü, óíàñë³äîê ÿêî¿ ë³êâ³äóºòüñÿ ïîçèö³ÿ ï³äìåòà, à 䳺ñëîâî-ïðåäèêàò, íàáóâàþ÷è ðåôëåêñèâíî¿ ôîðìè, ïî÷èíຠâèðàæàòè óçàãàëüíåíó ä³þ, íàïð.: Na mìkce osvìtlené terase se už tanèilo (Hejcman).
Ñë³ä â³äçíà÷èòè, ùî ì³í³ìàëüí³ ðå÷åííºâ³ ìîäåë³ Snom –Vf reflpass òà Vf imp refl –S (praep S) Adv º íàäçâè÷àéíî ïðîäóêòèâíèìè. ¯õ ïðîäóêòèâíîñò³ çíà÷íîþ ì³ðîþ ñïðèÿº òå, ùî â ÷åñüê³é ìîâ³ äóæå ëåãêî óòâîðþºòüñÿ ðåôëåêñèâíà ôîðìà â³ä áóäü-ÿêèõ ñåìàíòè÷íèõ òèï³â ïðåäèêàò³â, à òàêîæ â³ä ìîäàëüíèõ 䳺ñë³â moct, mít, smìt, muset,íàïð.: Musí seto nejdøív uklidit, když se márazit dál (Èapek). To sedlouho nesmìloøíkat ani potají (Kriseová). Ó öüîìó ïîëÿãຠãîëîâíà â³äì³íí³ñòü àíàë³çîâàíèõ ÷åñüêèõ ðå÷åíü â³ä â³äïîâ³äíèõ óêðà¿íñüêèõ.Óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ òàê³ ñèíòàêñè÷í³ êîíñòðóêö³¿ ïåðåêëàäàþòü íàé÷àñò³øå çà äîïîìîãîþ óçàãàëüíåíî-îñîáîâèõ ðå÷åíü, íàïð.: Upadl do dluhù, jak se øíká(Èapek) ↔ Çàë³ç ó áîðãè, ÿê òî êàæóòü (×àïåê).
Реченнєва модель Snom –Vf cop part.pass –Sinst виступає за деагентизації типу “агенс –пацієнс”, унаслідок чого агенс або взагалі усувається із центральної синтаксичної позиції підмета, або переміщується у позицію додатка, набуваючи при цьому форм непрямих відмінків. Позицію підмета займає пацієнс, який у вихідному агентивному реченні перебував у позиції Sacc. Предикат набуває дієприкметниково-пасивної форми, напр.: Domluva s horníkem nebyla zrušena (Kundera).
Аналізована модель уможливлює не тільки деконкретизувати або узагальнити агенс, але й усунути його на другий план, тематизуючи референційний смисл із позиції пацієнса. У випадку вираження агенса він набуває форми орудного відмінка, напр.: A tak byl probuzen obtloustým pánem (Hašek). Проте про діяча може свідчити не лише безприйменниково-орудний відмінок (Sinst), але й прийменниковий родовий (od + Sgen), напр.: Je to povoleno od správy lázní (Kundera). Відсутність агенса в деяких випадках компенсується обставиною або додатком, які опосередковано підказують фактичну ідентичність агенса, напр.: K veliteli byl předvolán Honza (Kundera) ← Velitel předvolal Honzu.
Речення, утворені за моделлю Vf imp cop -no/-to –S/praep S, є результатом деагентизації типу “агенс –пацієнс”, унаслідок якої випадає центральна синтаксична позиція підмета, а дієслово-предикат набуває безособової форми, складеної із допоміжного дієслова být та предикативної форми на -no/-to, напр.: Se zakuklenými nepřáteli bude naloženo stokrát hůř (Kundera). Такі речення мають книжний характер, особливо якщо позицію предиката займають недоконані дієслова, напр.: S tím bylo počítáno na přiští čtvrtletí (MF). В аналізованих синтаксичних конструкціях виконавець дії не одержує експліцитного вираження, оскільки він не відомий мовцеві або мовець навмисне його не конкретизує.
У чеській мові відсутні деагентивні конструкції з обов’язковим компонентом у знахідному відмінку, як це ми бачимо в українській мові, напр.: Жарт одразу було оцінено (Гончар). Становлено вежі, поновлено палісади, вали, поглиблювано рови (Загребельний).
Конструкції із предикативними формами на -no/-to функціонально є співвідносними з неозначено-особовими реченнями та синонімічними деагентивними конструкціями з рефлексивною формою дієслова, утвореними за моделлю Vf imp refl –S (praep S) Adv, напр.: Vyšetřovalo se to, ale nic se nezjistilo (Kriseová) –Bylo to vyšetřováno, ale nic nebylo zjištěno –Vyšetřovali to, ale nic nezjistili.
До дійових деагентивних речень відносимо, крім рефлексивних та дієприкметниково-пасивних конструкцій, неозначено-особові та узагальнено-особові речення, оскільки вони виражають узагальнену дію із семантично невизначеним агенсом. Ці речення зараховуємо до деагентивних ще й тому, що їм також притаманне загальне інваріантне значення, яке можна схарактеризувати як “деагентність”, оскільки всі вони виражають дію, за якої агенс усунено із позиції граматичного підмета, тобто деагентивну дію, напр.: Prý vám tu vykradli špajz (Čapek). Jak si usteleš, tak si lehneš (Přísl.). Ми називаємо ці конструкції “реченнями з нульовим підметом”. Їхню мінімальну реченнєву модель можна сформулювати так: (Snom → 0) –Vf pers non cop.
Речення з нульовим підметом можуть мати у своєму складі предикат у будь-якій особі й числі, тому виділяємо поміж них такі підтипи: (Snom→0) –Vf3pl non cop; (Snom→0) –Vf3sg non cop; (Snom→0) –Vf1sg non cop; (Snom→0) –Vf1pl non cop; (Snom→0) – Vf2sg non cop; (Snom→0) –Vf2pl non cop.
Мінімальну реченнєву модель (Snom→0) –Vf3pl non cop вживаємо для вираження дії, яка стосується невизначеного семантичного агенса. Оскільки в чеській мові всю область деагентивності “покрито” рефлексивною формою дієслова, деагентивні речення з нульовим підметом та з присудком у третій особі множини на зразок Na rohu rozkopali ulici a nedali tam červenou lucernu (Čapek) стають розмовними.
В аналізованих реченнях дієслово-предикат означає дію, яка виражає максимально узагальнений потенційний агенс, що не пов’язаний ані з мовцем, ані з адресатом, а сприймається як абстрактний людський суб’єкт.
Специфічний різновид чеських деагентивних речень становить реченнєва модель (Snom→0) –Vf3sg non cop із нульовим підметом та третьою особою однини недоконаних і доконаних дієслів теперішнього часу або умовного способу чоловічого роду. Вона реалізується в підрядних порівняльних реченнях зі сполучниками jako když, jako by, než та деякими іншими, напр.: Mluví francouzsky, jako když bičem mrská (Vančura). Ten lže, jako když tiskne (Slovník české frazeologie). У сучасній чеській літературній мові ця модель сприймається як архаїзм, хоча продовжує зберігатися в деяких фразеологічних сполученнях.
Îáìåæåí³ñòü âèêîðèñòàííÿ àíàë³çîâàíèõ êîíñòðóêö³é êîìïåíñóºòüñÿ ò. çâ. “ãåðìàí³çìîì”: ôîðìîþ òðåòüî¿ îñîáè îäíèíè 䳺ñëîâà-ïðåäèêàòà ó ñïîëó÷åíí³ ç âèðàçàìè èlovìk, jeden, lidé,íàïð.: Jednou se èlovìk neovládne a šlápne vedle(Èapek). Уêðà¿íñüêîþ ìîâîþ òàê³ ðå÷åííÿ ñë³ä ïåðåäàâàòè çà äîïîìîãîþ óçàãàëüíåíî-îñîáîâèõ êîíñòðóêö³é, íàïð.: Leccos se kecne a pak to èlovìka mrzí (Hašek) ↔Ùîñü áîâêíåø, à òîä³ øêîäóâàòèìåø(Ãàøåê).
Деагентивні речення з нульовим підметом та дієсловом-предикатом у 1-й та 2-й особі однини і множини виникають унаслідок деагентизації типу “агенс –пацієнс” як секундарні. При цьому діє нейтралізація зв’язків із мовцем, адресатом і підметом. Ці конструкції вживають із метою узагальнення діяча.
Речення, побудовані за моделлю (Snom→0) –Vf1sg non cop, для чеської мови не є широко вживаними. Вони виступають переважно в народних прислів’ях, напр.: Co sním, propiji, toho užiji (Přísl.). Речення, побудовані за моделлю (Snom→0) –Vf1pl non cop, вживають в узагальнювальній функції тоді, коли до кола можливих виконавців дії включений і сам мовець, напр.: O našich Keltech toho příliš nevíme (Klíma). У чеській мові особливо характерним є використання 1-ї особи множини в усякого роду інструкціях, рецептах тощо, напр.: Očištěnou slepici uvaříme, vykostíme a nakrájíme na malé kousky (Sp. svět. kuch.).
Сфера поширення деагентивних речень із предикатом у 2-й особі однини та множини (Snom→0) –Vf2sg non cop і (Snom→0) –Vf2pl non cop) обмежена, головним чином, прислів’ями і приказками, напр.: S poctivostí nejdál dojdeš (Přísl.). Co se v mladí naučíš, ve staří jako když najdeš (Přísl.). Зрідка натрапляємо на них і в індивідуальному мовленні, але вони звучать як архаїзм, напр.: Švec rozhání rukama, jen což děláš (Herrmann). Дія, названа в цих реченнях, не належить безпосередньо співрозмовникові, а може стосуватися будь-кого, маючи узагальнене значення.
В аналізованих структурах основними є предикати дії, процесу, предикати на позначення властивостей, звичок, постійних занять тощо. Суттєвою рисою цих конструкцій є можливість вживання в них статичних предикатів, напр.: Když jsi jednou ředitelem, tak musíš podle toho jednat (Čapek). Денотати цих предикатів не лежать безпосередньо на часовій осі, вони є певними узагальненнями.
Із узагальненим характером агенса пов’язана ще одна дистинктивна риса аналізованих речень –це неактуальність. Виражена дія має характер атемпоральної. Саме тому дієслово-предикат найчастіше набуває форми теперішнього часу. Із цієї самої причини у цьому типі деагентивних речень може бути вжито і морфологічну форму імператива, напр.: Bez peněz do hospody nelez (Slovník české frazeologie).
Ó ÷åòâåðòîìó ðîçä³ë³ “Äåàãåíòèâí³ ñòðóêòóðè ³ç ìîäàëüíèìè 䳺ñëîâàìè” ïðîàíàë³çîâàíî ñòðóêòóðí³ òà ñåìàíòè÷í³ îñîáëèâîñò³ ì³í³ìàëüíèõ ðå÷åííºâèõ ìîäåëåé, äî ñêëàäó ÿêèõ âõîäÿòü ìîäàëüí³ ä³ºñëîâà (mít, dostat, nechat).Ðå÷åííÿ, óòâîðåí³ çà ìîäåëÿìè Vf mít + part.pass. ³ Vf dostat+ part. pass.,ïðåçåíòóþòü ñåìàíòè÷íèé òèï äåàãåíòèçàö³¿ “àãåíñ - ðåöèﳺíò”. Âîíè ñêëàäàþòüñÿ ç îñîáîâî¿ ôîðìè äîïîì³æíèõ 䳺ñë³â mít³ dostat òà ïàñèâíîãî 䳺ïðèêìåòíèêà äîêîíàíîãî âèäó. ijºñëîâà mít³ dostatòóò “ñëóæàòü äëÿ âèðàæåííÿ ñòàíó, ÿêèé º ðåçóëüòàòîì 䳿” [Slovník spisovného jazyka èeského]. Ïàñèâíèé 䳺ïðèêìåòíèê, ùî âõîäèòü äî ñêëàäó àíàë³çîâàíèõ êîíñòðóêö³é, ìîæå íàáóâàòè ôîðìè ñåðåäíüîãî ðîäó íà -î àáî óçãîäæóâàòèñÿ ç ³ìåííèêîì ó çíàõ³äíîìó â³äì³íêó.
Семантична структура вихідних агентивних речень містить, крім агенса та пацієнса, також і реципієнтний партиципант. Йдеться про семантичні структури з трьома компонентами, в яких реципієнт займає синтаксичну позицію Sdat, напр.: Herec má od režiséra přidělenu novou roli (Slovník spisovného jazyka českého)← Režisér přidělil hercovi novou roli. Реципієнт є невід’ємною частиною інтенційного поля дієслова, це семантично обов’язкове доповнення дієслова.
Ïðè óòâîðåíí³ äåàãåíòèâíèõ ðå÷åíü öüîãî òèïó íà ôîðìàëüíî-ñèíòàêñè÷íîìó ð³âí³ çàñâ³ä÷åíî òàê³ çì³íè: àãåíñ ó íàçèâíîìó â³äì³íêó ÷àñòî âçàãàë³ â³äõîäèòü ³ç ïîçèö³¿ ï³äìåòà ïîõ³äíèõ êîíñòðóêö³é, òàêèì ÷èíîì â³äáóâàºòüñÿ éîãî äåêîíêðåòèçàö³ÿ, íàïð.: Máte pøedepsáno ještì ètvr(Kundera). Ó âèïàäêàõ, êîëè âèíèêຠïîòðåáà ó âèðàæåíí³ àãåíòèâíîãî ïàðòèöèïàíòà, âèñëîâè íà éîãî ïîçíà÷åííÿ íàáóâàþòü ôîðì Sgen: Máte to ode mnepovoleno (Hašek).ßêùî ó âèõ³äíèõ àãåíòèâíèõ ðå÷åííÿõ ïîçèö³ÿ àãåíñà º îáîâ’ÿçêîâîþ, òî ó ïîõ³äíèõ äåàãåíòèâíèõ êîíñòðóêö³ÿõ âîíà º ôàêóëüòàòèâíîþ. Ðåöèﳺíò, ÿêèé â àãåíòèâíîìó ðå÷åíí³ ñòî¿òü ó ïîçèö³¿ äàâàëüíîãî â³äì³íêà, ïåðåõîäèòü ó ãîëîâíó ïîçèö³þ ï³äìåòà ïîõ³äíî¿ äåàãåíòèâíî¿ ñòðóêòóðè.
Äåàãåíòèâí³ êîíñòðóêö³¿, óòâîðåí³ çà ìîäåëëþ Vf mít + part.pass.,çàâæäè ìàþòü ðåçóëüòàòèâíå çíà÷åííÿ: âîíè âèðàæàþòü ðåçóëüòàò, ÿêèé âèïëèâຠç ÿêî¿ñü 䳿 ó ìèíóëîìó. Íàÿâí³ñòü ñåìàíòè÷íî¿ îçíàêè ðåçóëüòàòèâíîñò³ óìîæëèâëþº çàì³íó êîíñòðóêö³¿ Vf mít + part.pass.䳺ïðèêìåòíèêîâîþ êîíñòðóêö³ºþ Snom –Vf cop part.pass –Sinst çà óìîâè, ùî îñòàííÿ òàêîæ ì³ñòèòü ñåìàíòè÷íó îçíàêó ðåçóëüòàòèâíîñò³, íàïð.: V zájmu vašeho zdraví má rota zaraženy vycházky na dva mìsíce (Kundera)↔ V zájmu vašeho zdraví vycházky roty jsou zaraženy na dva mìsíce.
 óêðà¿íñüê³é ìîâ³ àíàëîã³÷í³ êîíñòðóêö³¿ â³äñóòí³ âçàãàë³, òîìó ÷åñüê³ äåàãåíòèâí³ ðå÷åííÿ, ó ÿêèõ àãåíñ òà ðåöèﳺíò º äåíîòàòàìè îäíîãî é òîãî ñàìîãî îá’ºêòà, óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ ïåðåêëàäàþòü çäåá³ëüøîãî 䳺ñë³âíèìè àêòèâíèìè ðå÷åííÿìè, íàïð.: Kampak máte namíøeno?(Hašek) ↔ ×è äàëåêî ïðÿìóºòå?(Ãàøåê). Ïðè ïåðåêëàä³ ÷åñüêèõ ðå÷åíü, ó ÿêèõ àãåíñ ³ ðåöèﳺíò âèñòóïàþòü äåíîòàòàìè ð³çíèõ îá’ºêò³â ³ ÿê³ ìàþòü ïàñèâíå çíà÷åííÿ, âäàþòüñÿ, ÿê ïðàâèëî, äî íåîçíà÷åíî-îñîáîâèõ ðå÷åíü, íàïð.: My tu nemáme nic hlášeno(Èapek) ↔ Íàì ïðî öå í³÷îãî íå ïîâ³äîìèëè(×àïåê).
Âèêîðèñòàííÿ äåàãåíòèâíî¿ êîíñòðóêö³¿ Vf dostat + part.pass.îáìåæåíî ïåâíèìè ñåìàíòè÷íèìè êëàñàìè ïðåäèêàò³â òèïó namlátit, naøezat, nafackovat, vyhubovat, vynadat, vyèinit,vyspílat.Ö³ 䳺ñëîâà ñë³ä â³äíåñòè äî ñåìàíòè÷íîãî êëàñó 䳺ñë³â “ïðèéìàííÿ”.
Íà â³äì³íó â³ä çâè÷àéíèõ ïàñèâíèõ ðå÷åíü ³ç íåðåöèﳺíòíèì ï³äìåòîì àíàë³çîâàí³ ñèíòàêñè÷í³ ñòðóêòóðè âëàñòèâ³ ÿê ë³òåðàòóðí³é, òàê ³ ðîçìîâí³é ìîâ³, íàïð.: êí. (Dostal jsem pøidìlenu prémii (Slovník spisovnéèeštiny), ðîçì. (…Jak jsem za to dostal vynadáno od nich i u nás (Èapek).
Óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ òàê³ ðå÷åííºâ³ êîíñòðóêö³¿ â³äòâîðþþòü íàé÷àñò³øå çà äîïîìîãîþ íåîçíà÷åíî-îñîáîâèõ ðå÷åíü, íàïð.: Má nadìji, že dostane vèas zaplaceno (Hašek) ↔ ² ìຠíàä³þ, ùî éîìó â÷àñíî çàïëàòÿòü (Ãàøåê).
Ðå÷åííÿ, â îñíîâ³ ÿêèõ ëåæèòü ìîäåëü Vf nechat/dát + Inf, óîñîáëþþòü äåàãåíòèçàö³þ òèïó “àãåíñ –³í³ö³àòîð”, ñóòí³ñòü ÿêî¿ ïîëÿãຠâ óñóíåíí³ àãåíñà ç ïîçèö³¿ Snom âèõ³äíî¿ àãåíòèâíî¿ ñòðóêòóðè. Íà éîãî ì³ñöå ïåðåì³ùåíî ïàðòèöèïàíò ³í³ö³àòîð, íàïð.: (Vyšetøovatel) si nechal vyložit podrobnosti její smrti(Kundera).
Деагентизація типу “агенс –ініціатор” передбачає у вихідній агентивній структурі наявність партиципанта із семантичною функцією ініціатора. На формально-синтаксичному рівні цьому партиципанту відповідає не обов’язкова, а лише факультативна позиція, саме тому позиція ініціатора у вихідному реченні, як правило, залишається формально незаміщеною.
Основним засобом деагентизації типу “агенс –ініціатор” є синтаксична конструкція Vf nechat/dát + Inf., напр.: Ale Ludvík se nedal zastavit (Kundera). Dal jsem si ho popsat (Klíma). Дієслова nechat/dát тут мають значення “спонукати когось до дії” [Slovník spisovného jazyka českého].
Похідне деагентивне речення містить синтаксичну позицію для агенса, який набуває форми субстантива в орудному відмінку Sinst або відмінково-прийменникової форми od Sgen, напр.: V první lékárně dali ho vyvést laborantem (Hašek). Nechal si to ode mne opakovat (Kundera).
Українською мовою такі деагентивні конструкції слід перекладати за допомогою агентивних дієслівних речень, напр.: Od takového starého kreténa si nenechám nadávat (Čapek) ↔ Не хочу слухати лайку від якогось старого кретина (Чапек). Na frontě se dát případně zabít (Hašek) ↔ На фронті знайти при нагоді смерть (Гашек).
У Висновках сформульовано результати дослідження структури і семантики корпусу чеських деагентивних речень.
. Дослідження конкретних речень вимагає звести їх до мінімальних реченнєвих моделей, які лежать в основі елементарних, але достатніх у структурному й інформативному відношенні речень-висловлень. До складу мінімальної реченнєвої моделі входять не лише головні члени, але й усі ті елементи, які мають дистинктивну функцію стосовно інших моделей.
. Змістове ядро речення –пропозиція –може бути виражено за допомогою різних синтаксичних форм, шляхом переміщення партиципантів до різних синтаксичних позицій мінімальної реченнєвої моделі. Таке переміщення входить у поняття ієрархізації семантичної структури речення.
. Ієрархізація семантичної структури речення дозволяє або підкреслити роль деяких партиципантів, зокрема агенса, або, навпаки, усунути його з центральної синтаксичної позиції підмета. Відповідно до того, який саме партиципант унаслідок усунення агенса посідає центральну синтаксичну позицію підмета, розрізняємо 3 основні випадки деагентизації: “агенс –пацієнс”, агенс –реципієнт” та “агенс –ініціатор”.
. У результаті виконаного дослідження нами було встановлено основні форми вираження предиката та засоби вираження семантичного суб’єкта деагентивних речень. До синтаксичних форм вираження предиката належать: рефлексивна форма дієслова, пасивний дієприкметник, транспозиція форми морфологічної категорії особи. За умови експліцитного вираження агенса останній набуває форм Sdat, Sinst і od+Sgen. Поруч із цими найтиповішими засобами представлення агенса в реченні він може бути виражений і за допомогою інших прийменниково-відмінкових форм.
. Аналіз вихідних агентивних і похідних деагентивних синтаксичних структур дозволяє розглядати формально-синтаксичні структури деагентивних речень як парадигматичну сукупність, у якій речення відрізняються одне від одного характером мінімальних реченнєвих моделей. Останні дозволяють вживання в обов’язковій позиції таких партиципантів, які у вихідних реченнях були виражені лише факультативно, або перетворювати у конститутивний компонент структури речення вислів, що у вихідному реченні мав лише потенційний характер.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
АНОТАЦІЯ
Невмивака О.В. “Структура і семантика деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові”. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 - слов’янські мови. –Інститут української мови НАН України. - Київ, 2004.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові. В результаті виконаного дослідження встановлено систему моделей-зразків, за якими в чеській мові утворено деагентивні речення, показано динамічні зв’язки останніх з іншими, зокрема агентивними типами речень, визначено їхні структурні й функціонально-семантичні особливості.
Ключові слова: деагентивне речення, партиципант, агенс, мінімальна реченнєва модель, семантико-синтаксичне моделювання речення, ієрархізація семантичної структури речення.
АННОТАЦИЯ
Невмывака О.В. “Структура и семантика деагентивных предложений в современном чешском литературном языке”. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 –славянские языки. –Институт украинского языка НАН Украины. –Киев, 2004.
Диссертация посвящена комплексному анализу деагентивных предложений в современном чешском литературном языке. В результате проведенного исследования установлена система моделей-образцов, по которым в чешском языке образуются деагентивные предложения, показаны динамические связи последних с другими, в частности, агентивными типами предложений, определены их структурные и функционально-семантические особенности.
Ключевые слова: деагентивное предложение, партиципант, агенс, минимальная модель предложения, семантико-синтаксическое моделирование предложения, иерархизация семантической структуры предложения.
SUMMARY
Nevmyvaka O.V. Structure and semantics of deagentive sentences in the contemporary literary Czech language. –Manuscript.
Thesis for Philology Candidate degree, speciality 10.02.03 –Slavic languages. –The Institute of the Ukrainian Language of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.
The research deals with complex analysis of deagentive sentences in the contemporary literary Czech language. As a result, in the research the author defines syntactic patterns that form the basis of Czech deagentive sentences. The research is devoted to structural and semantic features of the analysed syntactic constructions in the contemporary literary Czech language. The main features of syntactic category “deagentivity” were clearly defined. Dynamic relations of deagentive sentences with others, in particular, agentive sentences were demonstrated as well.
Syntactic patterns have been analysed from the viewpoint of their composition and semantics. Great importance is attached to the definition of the main valent and intentional types of the minimum sentence structures. Syntactic patterns of deagentive sentences have been examined as a paradigmatic unity, where sentences differed from each other by the character of the minimum sentence pattern.
The author has examined semantic and syntactic characteristics of the verbs forming the predicative core of deagentive sentences. It has been found out that semantic and morphological features of predicate determined the number and quality of sentence components. The affirmation about the central position of predicate in sentence enable to cognise mechanism of semantically and syntactic construction of sentence, its component structure and hierarchy organization.
The research is based on the material of the Czech modern fiction (works of K. Čapek, J. Hašek, I. Olbracht, B. Hrabal, M. Kundera, M. Viewegh etc.), publicistic writings and dictionaries. Principal works in the field were used as well.
It has been demonstrated that optional and potential participants of initial agentive sentence could occupy obligatory position in derivative deagentive constraction. The author has proven that hierarchization of semantic structure of sentence enabled to emphasize the role of agent or, on the contrary, to remove it from the central subject position.
Depending on the participant in the central subject position, 3 main cases of deagentization have been emphasized as well: “agent-patient”, “agent-recipient” and “agent-initiator”.
The author has defined the main forms of predicate and implicit and explicit means of expression of semantic subject in deagentive sentences. Reflexive form of verb and past participle are the main forms of predicate of deagentive sentences. On condition that the agent has an explicit expression, it can be expressed like Sdat, Sinst or Sgen. Besides it, the agent can get another forms (e.g. preposition + noun).
The new theoretical trend of syntactic analysis has been applied to the concrete language material. This new trend has implied the whole division of agentive and deagentive structures. The author has made consistent analysis of the category of Czech deagentive sentences, which hasn’t been analysed from the semantic, syntactic and functional points of view before.
The method of syntactical-semantically modelling, completed by the new approaches to the sentence structure, is a certain contribution to the development of semantically and syntactic trend in the Ukrainian linguistics.
Complex analysis of Czech deagentive sentences, which provides for the consideration and consistent research of their formal, semantic and functional aspects, was realized. A deagentive construction was used as a general unit for analysis in order to demonstrate the interaction of semantic and syntactic levels of sentence.
The result of the research enables to perceive essence of agentive / deagentive syntactic formations and specific features of their meaning.
Key words: deagentive sentence, participant, agent, syntactic pattern, hierarchy of semantic structure of sentence, semantically and syntactic modelling of sentence.