Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Музей мистецтв Прикарпаття
Музей мистецтв Прикарпаття є найдавнішою спорудою міста. Архітектори Корассіні і Беное, які будували храм, навряд чи могли уявити що колись їхнє дітище змінить своє призначення.
Римо-католицька парафія була створена у Станиславові ще у далекому 1662 р. Зокрема С.Гайковський у праці “Станиславів і його пам’ятки з давніх часів” пише що – до 1662 року на цьому місці був ( на місці сучасного музею) невеликий тимчасовий дерев’яний костел, у тому ж році розпочалось спорудження мурованого костелу, а в 1713 році ( помилка, костьол був освячений у 1703 році, одразу ж після спорудження) львівський архієпископ Костянтин Зелінський костел посвятив. У 1699 р. фарний костел архієпископ Ян Тарнавський підніс до рангу колегіати, і він був нею аж до 1799 р. Ці свідчення підтверджує А. Шарловський у своїй ґрунтовній праці – “Станиславів і Станиславівський повіт з погляду історичного та географічно-статистичного”. Вже 1662 р. в Станиславові існував латинський костел, тимчасовий з дерева. Згодом Андрій Потоцький розпочав мурувати костел з каменю, який у 1672р. як пише Ульріх Вердум ( тогочасний мандрівник і шпигун, який відвідав наше місто), “був вже досить збудований”.
1699 р. фарний костел як уже було сказано вище був піднятий до гідності колегіати. Колегіата налічувала трьох прелатів, трьох каноніків, чотирьох вікаріїв; від 1799 р. будівля є знову звичайним парафіяльним костелом. Відомий краєзнавець, вчитель і взагалі шанована людина у своїй книжці – ‘’Майданами і вулицями Івано-Франківська” пише – у 1672 р. ( невідомо чому він посилається саме на цю дату) почалось будівництво мурованого костелу за проектом і керівництвом італійських інженерів-фортифікаторів Ф. Корассіні з Авіньйону і К.Беное (насправді, вони були французами). Це був тринефний костьол з трансептом ( поперечні нефи, що під прямим кутом перетинають головний повздовжній неф) у стилі бароко. ( будівля набула рис бароко пізніше внаслідом різних факторів, а первісно була збудована як ренесансна). Фасад з барочним фронтоном і двома симетричними баштами та доричними і коринфськими орденами.
Імені Андрія та Станіслава
При освячені храм отримав назву костелу Непорочного зачаття Діви Марії та святих Андрія та Станіслава.
В крипті існувала родинна усипальниця магнатів Потоцьких тому вони не жаліли коштів на оздоблення святині. А.Шарловський вказує що у 1737 р. Йосиф Потоцький, гетьман великий коронний, значно його збільшив і пишно прикрасив, про що свідчить напис поряд гербу “Пилява” у східній частині костелу:”J.P.W.K.H.W.K. 1737.” Cадок Баронч у книжці – “Пам’ятки міста Станиславова” пише – її середина багато прикрашена, вівтарі позолочені та прикрашені найкращою різьбою, а великий вівтар і дві бічні в каплицях з лівого боку(як з лівого, так і з правого боку) витесані із закордонного мармуру, з чотирма високими колонами. На великому вівтарі –зображення Найсвятішої Діви Марії Непорочного Зачаття. У каплиці, справа у вівтарі, стоїть мармурова домовина з реліквіями св. Вінцента, патрона міста. А в каплиці з лівого боку – вівтар св. Йосифа. Крім цих найкращих, там є ще інші бічні вівтарі. Зараз від усього цього багатства залишилось хіба що колони з сірого краківського мармуру та пошкоджені ( майже всі) скульптури з вівтарів.
Фундамент будівлі був поставлений на болотяному грунті ( основі) тому уже 1737 р. по боках костелу добудували потужні контрфорси, які дещо спотворили вигляд костелу.
У 1751 р. Йосип Потоцький помер, з нагоди чого відбулись 4-денні поховальні урочистості. Нічого подібного ні до, ні після стіни костьолу не бачили. Для похорон магната зробили величезний катафалк, який назвали “каструм рубрум”, тобто фортеця скорботи. По чотирьох боках розмістили дерев’яні скульптури польських гетьманів – родичів померлого ( одна з них представлена в експозиції музею). Ось як описує похорон очевидець ( польських поет Францішек Карпінський) “до костелу в’їзджали на найскорішому кінському скаку вибрані лицарі по одному і кожен з них хрестився списом пред гербом в ногах гетьманської труни, а інші ламали шпаги, треті кидали палаші, четверті стріляли, п’яті кидали хоругви, шості бунчуки, сьомі штандарти і т.д. Кожен, зламавши своє знаряддя біля підніжжя труни, падав з коня, удаючи жаль за гетьманом своїм, а двом з тих богатирів, що невдало впавши зрушили хоругви і штандарти й загасили свічки на катафалку, жаль вдався найліпше, бо до падіння з коней були вони дуже п’яними”.
Від похорону Йосифа Потоцького у 1751 р. костел був оббитий коштовним адамашком, що надавало йому багатий вигляд. Оскільки з бігом часу матеріал частково зіпсувався, у 1877 р. пробощ Ян Косовський наказав оббиття зняти, а костел помалювати. Малюванням костелу і куполу зайнявся Еразм Фабіанський, який розмалював також уніатську катедру св. Юра у Львові. Фрески пошкодила пожежа, що спалахнула у 1882 р. У 1883 році на честь віденської битви, в якій загинув Станіслав Потоцький, по обидві сторони від центрального входу з’явились меморіальні дошки польською і українською мовами. У 1933 р. українську дошку зняли, а польську перемістили на східну стіну.
Під час I світової війни костел зазнав значних пошкоджень і мешканці міста навіть утворили комітет по реставрації святині. Його очолював президент Вацлав Хованець, який багато спричинився до відновлюваних робіт.
У 1946-1947 рр. станиславівські поляки, які від’їжджали до Польщі забрали з собою багато ікон, деталі органу, портрети Потоцьких які прирашали храм. Останнє богослужіння в костелі відбулось у 1957 р.
Мінерали, картини, ікони
1962 році споруду передали під музей геології інституту нафти і газу. Тоді варварські заштукатурили фрески, понищили багато скульптур, підірвали барокову дзвіницю побудови першої половини XVIII ст.
1980 році після передачі приміщення художньому музею почались реставраційні роботи. На початку 90-х років частково відновлено розписи. Найбільш цінним експонатом є фігурки трьох ангелів-путті роботи геніального скульптора Пінзеля. У фондах зберігається ціла картинна галерея.
До костельного комплексу також відносять будинок плебанії, тобто місце проживання священиків. Ця споруда дійшла до нашого часу, знаходиться позаду костелу і зараз там фонди музею. У 2000 році повністю відновлено дзвіницю. У 2012 році Художній музей, змінив назву, тепер він називаєть – Музей мистецтв Прикарпаття, до відділу сакрального мистецтва додались відділ українського та зарубіжного мистецтва та декоративно-ужитковий відділ.
Сьогодні головною проблемою старовинної будівлі є тріщини у стінах, що викликані будівництвом торгових центрів навколо. В Європі за це давно б відігравали руки начальникам всіх дозвільних організацій. Але в нас толерантна країна.