Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
8
Теорія ОВР:
У процесі окисно-відновної реакції відновник віддає електрони, тобто окиснюється; окисник приєднує електрони, тобто відновлюється. Причому будь-яка окисно-відновна реакція являє собою єдність двох протилежних перетворень окиснення та відновлення, що відбуваються одночасно та без відриву одне від одного.
Окиснення: Речовина A як відновник віддає один електрон.
Відновлення: Речовина В як окисник приймає електрон.
Окисно-відновна реакція: Речовина А віддає електрон речовині В.
Окиснення
При окисненні речовини в результаті віддачі електронів збільшується її ступінь окиснення. Атоми окисника називаються акцепторами електронів на противагу атомам відновника, що втрачають електрони і тому називаються донорами. У деяких випадках, молекула вихідної сполуки може стати нестабільною та розпастися на стабільніші та дрібніші складові. При цьому деякі з атомів мають більш високий ступінь окиснення, ніж ті ж самі атоми у вихідній молекулі.
Окисник, коли приймає електрони, набуває відновних властивостей та перетворюється в спряжений відновник:
окисник + e− ↔ спряжений відновник.
Відновлення
При відновленні атоми та йони приєднують електрони. При цьому відбувається пониження ступеня окиснення елементу. Приклади: відновлення оксидів металів до вільних металів за допомогою водню, вуглецю, інших речовин; відновлення органічних кислот в альдегіди та спирти; гідрогенізація жирів та ін.
Відновник, що віддає електрони, набуває окиснювальних властивостей та перетворюється у спряжений окисник:
відновник - e− ↔ спряжений окисник.
Види окисно-відновних реакцій
29
Атомна маса манґану 54,9381. Це сріблясто-білий крихкий метал. Густина 7,470 (293 К). tплав 1244°С, tкип 2095°С. Манґан парамагнітний при низьких температурах. Це поширений елемент, його кларк в земній корі 0,1% (за масою), в ультраосновних породах 0,15%, основних - 0,2%, середніх - 0,12%, кислих - 0,06%, осадових - 0,07%, кам. метеоритах 0,2%. Вміст манґану в океанічній воді 2·10-7 %, в живій речовині Землі 1·10-3%, у ґрунті 8,5·10-2%.
Манґан повільно реагує з водою, розчиняється в кислотах, реагує з усіма неметалами (при нагріванні), крім водню. Представлений в основному оксидами, карбонатами і в меншій мірі силікатами манґану. Основні мінерали манґану: піролюзит, гаусманіт, псиломелан, манганіт, брауніт, родохрозит, родоніт. Крім того, манґан містять мінерали: велініт. Внаслідок кристалохімічної близькості манґану до трьох найважливіших петрогенних елементів Fe, Mg, Ca широко представлений як ізоморфна домішка в породотвірних мінералах (олівінах, ґранатах, слюді, карбонатах). Значну кількість манґану містять залізо-марганцеві конкреції.
При сплавлении оксида марганца (IV) (пиролюзит) со щелочами в присутствии кислорода образуются манганаты:
Раствор манганата имеет тёмно-зелёный цвет. При подкислении протекает реакция:
Раствор окрашивается в малиновый цвет из-за появления аниона MnO4−, и из него выпадает коричневый осадок оксида-гидроксида марганца (IV).
Марганцевая кислота очень сильная, но неустойчивая, её невозможно сконцентрировать более, чем до 20 %. Сама кислота и её соли (перманганаты) сильные окислители. Например, перманганат калия в зависимости от pH раствора окисляет различные вещества, восстанавливаясь до соединений марганца разной степени окисления. В кислой среде до соединений марганца (II), в нейтральной до соединений марганца (IV), в сильно щелочной до соединений марганца (VI).
При прокаливании перманганаты разлагаются с выделением кислорода (один из лабораторных способов получения чистого кислорода). Реакция идёт по уравнению (на примере перманганата калия):
Под действием сильных окислителей ион Mn2+ переходит в ион MnO4−:
Эта реакция используется для качественного определения Mn2+ (см. в разделе «Определение методами химического анализа»).
При подщелачивании растворов солей Mn (II) из них выпадает осадок гидроксида марганца (II), быстро буреющий на воздухе в результате окисления. Подробное описание реакции см. в разделе «Определение методами химического анализа».
Соли MnCl3, Mn2(SO4)3 неустойчивы. Гидроксиды Mn(OH)2 и Mn(OH)3 имеют основной характер, MnO(OH)2 амфотерный. Хлорид марганца (IV) MnCl4 очень неустойчив, разлагается при нагревании, чем пользуются для получения хлора:
37
Скільки грамів азотної к-ти потрібно для приготування 500 мл 0,01 М р-ну?
Кількість речовини азотної кислоти, необхідної для приготування р-ну: 0,01×0,5 л = 0,005 моль. Маса азотної к-ти: 0,005×63=0,315 г.
53
2Na + 2H2O = 2NaOH + H2
2NaOH + CO2 = Na2CO3 + H2O
CuCl2 +2 NaOH = Cu(OH)2 + 2NaCl
Cu(OH)2 + 2HNO3 = Cu(NO3)2 + 2H2O