Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 17
ТЕМА 2. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.
2.1. Ключові позиції країн-учасниць Болонського процесу.
2.2. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу:
2.3. Подальші дії після досягнення шести цілей Болонського процесу.
2.4. Принципи Болонської декларації.
Висновки
Ключові слова: Болонський процес, Європейський освітній простір, Болонська декларація, Зона Європейської вищої освіти, університетська автономія, демократизація освіти, компетенція, компетентність, компетентнісний підхід.
Література:
Болонська конвенція (або Болонська декларація) — угода щодо стандартизації підходів до організації навчального процесу і функціонування вищої школи в Європейському Союзі.
Болонський процес – це структурна реформа вищої освіти на європейському просторі, яка базується на системі заходів євро пейських державних установ (рівня міністерств освіти), універси тетів, міждержавних та громадських організацій, які мають від ношення до вищої освіти, спрямованих на досягнення цілей, сфор мульованих у Болонській декларації.
Демократизація освіти – принцип формування освіти в Україні на демократичних засадах, який передбачає децентралізацію, регіоналізацію в управлінні освітою, автономізацією навчально-виховних закладів у вирішенні основних питань діяльності, поширення альтернативних (приватних) навчально-виховних закладів, перехід до державно-громадської системи управління освітою (участь батьків, громадськості, церкви).
Зона європейської вищої освіти - це спільна декларація європейських міністрів освіти.
Компетентність – знання, уміння, навички та досвід, які формують професійні властивості фахівця для якісного виконання ним професійних функцій.
Компетенція – сукупність знань, вмінь і навичок, набутих упродовж навчання і необхідних для виконання певного виду професійної діяльності.
Компетентнісний підхід – оцінка підготовленості фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня до професійної діяльності на основі наявності в них визначених стандартами компетенцій.
Освітній простір – структурована система педагогічних факторів, що забезпечують зустріч, взаємодію, осмислення та пізнання (освоєння) особистістю у процесі її розвитку та становлення спеціально організованого педагогічного середовища;
Університетська автономія – це незалежність вищих навчаль них закладів від держави, інших суспільних чи політичних сил у прийнятті рішень щодо їх внутрішнього адміністрування, фінан сового управління і незалежність у здійсненні своєї освітньої по літики, наукових досліджень та інших споріднених видів діяльності.
2.1. Ключові позиції країн-учасниць Болонського процесу.
Обґрунтовано створення Зони європейської вищої освіти як основного шляху розвитку мобільності громадян із можливістю їх працевлаштування для загального розвитку континенту за участю чотирьох міністрів, які представляють Великобританію, Німеччину, Францію й Італію.
Тим самим, погоджено і схвалено створення загальної сис теми освіти, націленої на поліпшення її зовнішнього визнання, полегшення мобільності студентів, а також на розширенні мож ливостей їх працевлаштування. У Сорбонні ювілей Університету Парижа дав прекрасну можливість брати участь у спробі ство рення Зони європейської вищої освіти, де національні особливо сті й спільні інтереси можуть взаємодіяти й посилювати один одного для вигоди Європи, її студентів та, в більш загальному сенсі, її громадян. Запрошуються інші держави – члени Євросоюзу та інші європейські країни приєднатися для досягнення цієї мети, а всі європейські університети – об’єднатися для підсилен ня становища Європи у світі через плавно регульоване поліп шення й модифікацію освіти для своїх громадянин.
У межах першого десятиріччя третього тисячоліття досягти таких цілей, які розглядаються як першочергові для створення Зони європейської вищої освіти й просування європейської сис теми вищої освіти цілим світом.
Прийняття системи зрозумілих ступенів і ступенів, які можна легко зіставити, у тому числі, через впровадження До датка до диплома, для співробітництва, схем мобільності, спільних програм навчання, практичної підготовки й провадження наукових досліджень. (29 міністрів Європейських держав підписують декларацію Болонської конвенції).
Більше 300 європейських вищих навчальних закладів і їх основних представницьких організацій зібралися у Саламанці. їх метою було підготувати Празьку зустріч міністрів, які відповідають за вищу освіту в країнах, залучених до Бо лонського процесу. Було погоджено пропоновані мсту, прин ципи і пріоритети.
Вищі навчальні заклади звертаються до урядів із проханням полегшувати і заохочувати зміни, забезпечувати рамки для ко ординації і керівництва зближенням із врахуванням національ них і європейських особливостей. Вони підтверджують свою здатність і готовність ініціювати і підтримувати прогрес спіль ними зусиллями:
Через три роки після Сорбонської і два роки після підписан ня Болонської декларації європейські міністри, які відповідають за вищу освіту й були представниками 29 країн, що підписали декларацію, зустрілися в Празі, аби оцінити досягнуті успіхи і визначити напрямки й пріоритети дій на наступні роки.
2.2. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу.
Процеси інтеграції і демократизації, які відбуваються у Європі з початку 90- х років, не могли не позначитися і на освіті. Починаючи з 1998 p., ці процеси призвели до відпрацьовування консолідованої позиції освітнього співробітництва, яка отримала назву Болонського процесу за назвою міста, де відбулася друга зустріч (1999 р.) міністрів освіти, які представляли 29 країн Європи. На ній була прийнята спільна заява про створення Зони європейської вищої освіти. У першій взяли участь міністри Франції, Італії, Великої Британії та Німеччини. Відбулася вона у Сорбонні (Париж 1998 p.), де була прийнята Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти. Подальші зустрічі, які відбулися у м. Саламанка (03. 2001 р. – к \онференція європейських ВНЗ та освітніх організацій: «Формування майбутнього»), м. Прага (04. 2001 p.), де було прийнято комюніке «До зони європейської вищої освіти», у м. Берлін (09. 2003 р. – «Створення загальноєвропейського простору вищої освіти»), у м. Берген (05. 2005 р. – комюніке «Загальноєвропейський простір вищої освіти - досягнення цілей») вже мали робочу назву Болонський процес, мета якого формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої зоною європейської вищої освіти.
У основі зони європейської вищої освіти – спільність фундаментальних принципів її функціонування. У процесі обговорення були сформульовані 6 ключових позицій щодо створення єдиного європейського освітнього і наукового простору:
1. Введення двоциклового навчання: 1-ший (3-4 роки) завершується здобуттям академічного ступеня. Треба сказати, що у Європі 85 % працівників, які мають освіту, мають саме цей ступень – бакалавр. Навчання упродовж 2-го циклу може передбачати отримання ступеня магістра (1-2 роки навчання) та/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).
2. Запровадження кредитної системи: В усіх національних системах освіти має бути єдина технологія обміну трудомісткості навчальної роботи у кредитах. За основу рекомендується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів). Ці залікові одиниці трудомісткості є системою накопичення, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».
3. Контроль якості освіти. Передбачається створення акредитаційних агентств, які не залежать від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка визначатиметься не тривалістю або змістом навчання, а тими знаннями, уміннями і навичками, що отримали випускники. Відповідно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.
4. Розширення мобільності. Виконання попередніх пунктів сприятиме істотному розвиткові мобільності студентів. Одночасно ставиться питання й про обмін досвідом викладацького складу: і зараз вчені нашого університету запрошуються читати лекції чи проводити заняття з історії, фізики, математики, хімії тощо. Професори нашого факультету Прокопчук О.О. та Дородних А.Г. завідують кафедрами у ВНЗ Польщі. Передбачаються подальші зміни у національних законодавчих актах щодо працевлаштування іноземців.
5. Забезпечення працевлаштування випускників. Важливим положенням Болонського процесу є орієнтація ВНЗ на кінцевий результат: теоретичні та практичні знання випускників мають застосовуватися задля користі всієї Європи. Європейський ринок праці знайде місце всім академічним ступеням, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Цьому сприятиме використання Додатка до диплому, який рекомендовано ЮНЕСКО.
6. Забезпечення привабливості Європейської системи освіти. Вважається, що введення загальноєвропейської системи якості освіти, кредитної системи накопичення, легкодоступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу до вищої освіти громадян як Європи, так і інших регіонів.
Не можна не враховувати важливість соціального аспекту Болонського процесу: збільшення конкурентоспроможності має покращити соціальні характеристики загальноєвропейського простору вищої школи. Ця мета підкреслює відношення до освіти як до суспільного добробуту та суспільної відповідальності, вона зміцнить соціальні зв’язки і зменшить нерівності за різного роду ознаками як на національному, так і на загальноєвропейському рівні. Підкреслюється необхідність переваги у міжнародному академічному співробітництві і програм обміну академічними цінностями; забезпечення тісніших зв’язків між вищою освітою та дослідними системами в кожній з країн-учасниць. Загальноєвропейський простір вищої освіти через спільну діяльність з європейським дослідним простором зміцнює фундамент для Європи знань; зростання зацікавленості інших країн світу у розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. Європа підтвердила готовність до подальшої розробки освітніх програм для студентів з країн третього світу. Управління транснаціональним обміном у сфері вищої освіти повинно ґрунтуватись на академічній якості та академічних цінностях.
2.3. Подальші дії після досягнення шести цілей Болонського процесу.
Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту м. Прага, 19 травня 2001 року.
Через три роки після Сорбонської і два роки після підписання Болонської декларації європейські міністри, відповідальні за вищу освіту, представники 32 країн, які підписали декларацію, зустрілися в Празі, ще оцінити досягнуті успіхи і визначити напрямки і пріоритети дій на наступі роки. Міністри знову підтвердили своє зобов'язання з улаштування Зон європейської вищої освіти до 2010 року. Вибір Праги для проведення цієї зустрічі символізує їхнє бажання втягнути в цей процес усю Європу у світлі розширення Європейської спільноти.
Міністри привітали і розглянули звіт «Сприяння Болонському процесові», поданий групою підтримки, і визнали, що цілі, намічені в Болонській декларації, були широко прийняті й використовувалися як основа для розвитку вищої освіти більшістю країн, які підписали Декларацію, а також університетами й іншими установами вищої освіти. Міністри знову підтвердили, що повинні бути продовжені зусилля з підтримки мобільності для того, аби дозволити студентам, викладачам, дослідникам і апарату керування покористуватися з багатства Зони європейської вищої освіти, ще містить її демократичні цінності, розмаїття систем вищої освіти, різноманітність культур і мов.
Міністри взяли до уваги Конвенцію європейських вищих навчальних закладів, прийняту у Саламанці 29-30 березня, і рекомендації Конвенції європейських студентів, прийнятої в Ґетеборзі 24-25 березня, а також оцінили активне залучення в Болонський процес Європейської асоціації університетів і Асоціації національних спілок студентів у Європі. Вони також відзначили й оцінили багато інших подібних ініціатив, націлених на майбутнє. Міністри взяли до уваги також конструктивну допомогу Європейської комісії.
Міністри відзначили, що дії, рекомендовані в Декларації щодо структури ступенів, інтенсивно і широко провадилися в більшості країн. Вони особливо відзначили те, як просувається робота над забезпеченням якості. Міністри визнали необхідність у співробітництві з питань транснаціональної освіти. Вони також визнали потребу в організації в сфері освіти навчання протягом усього життя.
Міністри заявили, що, з огляду на прийняття Болонської декларації, формування Зони європейської вищої освіти є умовою для розширення привабливості й конкурентоспроможності вищих навчальних закладів Європи. Вони підтримали тезу про те, що вища освіта повинна розглядатися як суспільне благо, що вона була, є і залишиться уважною до суспільних зобов’язань (правил і т.п.), і що студенти – повноправні члени співтовариства вищої освіти. З цього погляду міністри прокоментували подальший процес у такий спосіб:
Прийняття системи легко зрозумілих і сумірних ступенів
Міністри рішуче закликали університети й інші вищі навчальні заклади європейських інструментів, націлених на полегшення академічного фахового визнання поділів курсів, ступенів і інших досягнень, так, що( громадяни могли ефективно використовувати свої кваліфікації, уміння навички у всій Зоні європейської вищої освіти. Міністри закликали існуючі організації і мережі типу NARIC і ENIC сприяти на інституційному національному і європейському рівнях простому, ефективному справедливому визнанню, що відбиває викладену розмаїтість кваліфікацій.
Прийняття системи, заснованої, по суті, на двох основних циклах
Міністри із задоволенням відзначили енергійне обговорення і розвитої структури ступенів, заснованої на двох основних циклах, що чітке формулюють вищу освіту для доступеневого і післяступеневого навчання Деякі країни вже прийняли цю структуру, а декілька індію розглядають її з великим зацікавленням. Важливо відзначити, що в багатьох країнах ступені бакалавра і магістра або два інші сумірні ступені можуть бути отримані як і університетах, так і в інших вищих навчальних закладах. Програми, ще ведуть до ступеня, можуть і дійсно мають різноманітну орієнтацію і різноманітні конфігурації для пристосування до розмаїтості індивідуумів, де потреб навчального процесу і ринку праці, як це було визнано на семінарі і Гельсінкі зі ступенів бакалаврського рівня (лютий 2001 року).
Запровадження системи кредитів
Міністри підкреслили, що для більшої гнучкості в процесах навчання в одержання кваліфікацій необхідне встановлення загальних наріжних каменів кваліфікацій, підтриманих кредитною системою типу ECTS або інший ECTS – сумісною системою, що забезпечує як диференційно-розрізнювальну, так і нагромаджувальну функції. Разом із взаємно визнаними системами забезпечення якості такі домовленості полегшать доступ студентів де європейського ринку праці і розширять сумісність із світом праці, привабливість і конкурентоспроможність європейської вищої освіти сприяти прогресу в цьому напрямку.
Сприяння мобільності
Міністри знову підтвердили, що поліпшення мобільності студентів та викладачів, дослідників і апарату управління, як це зазначено в Болонській декларації, має максимальну важливість. Тому вони підтвердили своє зобов'язання прийняти всі заходи для усунення перешкод вільному пересуванню студентів, викладачів, дослідників і апарату управління підкреслили важливість соціальних питань мобільності. Вони взяли до уваги можливості для мобільності, що запропоновані відповідно до програм Європейського співтовариства, і прогрес, що досягнутий у цій галуз наприклад, запуском Плану дій з мобільності, яка підтримана Радою Європи в Найсе 2000 року.
Сприяння європейському співробітництву в забезпеченні якості Міністри визнали життєво важливу роль, яку відіграють систем якості в забезпеченні стандартів високої якості й у полегшенні порівнюваності кваліфікацій по всій Європі. Вони також схвалили більш тісне співробітництво між мережами із забезпечення якості з визнання. Було підкреслено потребу близького європейської співробітництва і взаємної довіри в прийнятті національних систем забезпечення якості. Відтак було закликано університети й інші вищі навчальні заклади поширювати приклади кращої практики і розробляти сценарії для взаємного прийняття механізмів акредитації/сертифікації і оцінки. Міністри спонукали університети й інші вищі навчальні закладі національні агентства і Європейську мережу забезпечення якості у вищі освіті (ENQA) співпрацювати в кооперації з відповідними організаціям країн, що не є членами ENQA, у встановленні загальних норм прийняті рекомендацій і поширення кращої практики.
Сприяння європейському підходу до вищої освіти
Щоб далі посилювати важливі європейські виміри вищої освіти збільшувати розвиток модулів, орієнтацією або організацією на всіх рівнях курсів і програм із "європейським" змістом. Особливо це стосується модулів, курсів і програм, запропонованих інститутами різних країн, ще співпрацюють, і є провідними до спільного визнання ступенів.
Крім того, міністри акцентували увагу на таких позиціях:
Навчання протягом усього життя
Навчання протягом усього життя є істотним елементом Зони європейської вищої освіти. У майбутній Європі, що будується як суспільство й економіка, засновані на знаннях, стратегія навчання протягом усього життя повинна стати віч-на-віч із проблемами конкурентоспроможності та використання нових технологій, поліпшення соціальної єдності, рівню можливостей і якості життя.
Вищі навчальні заклади і студенти
Міністри привітали і підкреслили необхідність залучення університетів, інших вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти. Інститути продемонстрували важливість, яку вони надають створенню спільної й ефективної, але усе ж різноманітної і такої, ще пристосовується, Зони європейської вищої освіти. Відзначалось, що якість – основна умова для довіри, доречності, мобільності, сумісності ті привабливості Зони європейської вищої освіти. Міністри оцінили внесок вищих навчальних закладів у розвиток програм навчання, що об'єднують академічну якість із сумісністю до довгострокової можливості працевлаштування, і закликали продовжити їхню активну діяльність у цьому напрямку.
Було наголошено і на тому, що студенти мають брати участь і впливати на організацію і зміст освіти в університетах та інших вищих навчальний закладах. Міністри також знову підтвердили, відзначену тими, хто навчається, необхідність брати до уваги в Болонському процесі також і соціальні питання.
Сприяння забезпеченню привабливості Зони європейської вищої освіти
Міністри погодилися з важливістю розширення привабливості європейської вищої освіти для тих, хто навчається із Європи й інших частин світу. Розуміння і сумірність європейських ступенів вищої освіти в усьому світі повинні бути розширені розвитком загальних рамок кваліфікацій, а також узгодженим забезпеченням якості і механізмами акредитації сертифікації і збільшенням інформаційних зусиль. Міністри акцентували увагу та тому, що якість вищої освіти і наукових досліджень є і повинна бути важливим визначальним чинником міжнародної привабливості і конкурентоспроможності Європи. Міністри погодилися, що має бути підвищена увага до переваг Зони європейської вищої освіти від аніж до інститутів і програм різноманітної конфігурації. Вони закликали до збільшення співробітництва між європейськими країнами в частині, що стосується можливого значення і перспектив транснаціональної освіти.
Енергійне продовження
Міністри зобов'язались продовжити співробітництво, що засноване на цілях, викладених у Болонській декларації, і побудоване на спільному та відмінному у культурах, мовах і національних системах, що залучає всі можливості міжурядового співробітництва і діалогу, котрий продовжується, із європейськими університетами, іншими вищими навчальними закладами, студентськими організаціями, а також програмами Співтовариства.
Після заяв міністрів, які презентують країни, для яких відкриті програми Європейського співтовариства Сократес, Леонардо да Вінчі або підпрограми Темпуса, міністри привітали нових членів, що приєдналися до Болонського процесу. Вони прийняли заяви від Кіпру, Туреччини і Хорватії.
Міністри вирішили, що нова зустріч підтримки відбудеться в другій половині 2003 року в Берліні. На ній буде зроблено аналіз проведеної роботи, встановлено напрямки і пріоритети для наступних стадій процесу прямування до Зони європейської вищої освіти. Було підтверджено потребу в необхідності структури, яка б активізувала завершення розпочатої роботи і складалася з групи сприяння і групи підготовки. Група сприяння формується з представників усіх країн, що підписали відповідні документи, нових учасників і Європейської комісії. Очолювати її має представник країни, що головує на цей час у Європейській спілці. Членами групи підготовки мають бути представники країн, які є приймаючими на попередніх і наступних зустрічах на рівні міністрів, двох держав – членів Європейської спілки і двох країн, що не входять у Спілку. Останні чотири представники будуть обиратися групою співпраці. Представники головуючої в Європейській спілці країни і Європейської комісії будуть також входити в групу підготовки. Група підготовки буде очолюватися представником країни, яка приймає наступну зустріч на рівні міністрів.
Європейській асоціації університетів, Європейській асоціації вищих навчальних закладів, Асоціації національних спілок студентів у Європі і Раді Європи необхідно консультуватися щодо перевірки стану розвитку процесу.
Для того, щоб процес успішно просувався далі, міністри просили групу сприяння впорядкувати семінари для проведення досліджень у таких галузях: співробітництво, що стосується акредитації і забезпечення якості; визнання результатів навчання і використання кредитів у Болонському процесі; розвиток спільних ступенів; соціальні питання, із спеціальною увагою до перешкод мобільності, а також розширення Болонського процесу навчання протягом усього життя і залучення до обговорення студентів.
2.4. Принципи Болонської декларації.
Сорбонська декларація, яку підписали у 1998 р. міністри освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, отримала позитивну оцінку з боку їх колег, працівників вищої школи інших європейських країн і стала основою для їх подальшої спільної роботи. На запрошення італійського міністра освіти у Болоньї 19 червня 1999 р. відбулася зустріч міністрів освіти провідних країн Європи. Учасники зустрічі, ознайомившись з доповіддю експертів, констатували необхідність продовження спільних дій щодо формування спільного європейського простору вищої освіти. Разом з тим була засвідчена низка розбіжностей в програмах, структурі, організації навчального процесу, учених ступенях тощо, що необхідно було усунути найближчими роками. Результатом дискусії стала Болонська декларація «Зона європейської вищої освіти», яку підписали 29 європейських країн: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція.
У Болонській декларації 1999 р. було проголошено шість цілей, які, на погляд керівників освіти зазначених країн є першочерговими і які мають бути досягнуті в межах першого десятиріччя XXI ст., це:
Прийняття системи прозорих та порівняльних ступенів (кваліфікаційних рівнів), що присвоюють європейські вищі навчальні заклади з метою полегшення працевлаштування громадян Європи і міжнародної конкурентоспроможності європейських ВНЗ. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.
Уведення системи, заснованої на двох основних циклах навчання (undergraduate, graduate): 1-й – до одержання першого академічного ступеня і 2-й – після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х років. Причому ступінь, що здобувається після першого трьохрічного циклу, повинна означати здобуття вищої освіти і відповідати європейському ринку праці як достатній рівень кваліфікації. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра ( через 1,5-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).
Запровадження кредитної системи як засобу підвищення мобільності студентів. Запропоновано запровадити в усіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в так званих кредитах (залікових одиниць трудомісткості)). При цьому надати громадянам можливість здобувати кредити й поза сферою вищої освіти, в процесі «навчання впродовж усього життя», якщо це визнано відповідними університетами.
Сприяння мобільності студентів і викладачів, вільному їх пересуванню в спільному європейському освітньому просторі, тобто сприяння тим студентам, що виявили бажання на будь-якому етапі продовжити навчання в іншому вищому навчальному закладі й у іншій країні, й тим викладачам, дослідникам, адміністративним працівникам, у яких виникла потреба вести там наукові дослідження або викладацьку діяльність.
Контроль якості освіти шляхом утворення спеціальних акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.
Утвердження європейської складової у вищий освіті, особливо при розробці навчальних планів, співпраці між навчальними закладами, розробці схем мобільності та інтегрованих програм навчання й наукових досліджень.
Таким чином, Болонська декларація орієнтувала вищі навчальні застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Водночас, очевидно, деякі положення Болонської декларації є результатом прагнення промислових лобі західноєвропейських країн уніфікувати систему вищої освіти в Європі заради отримання кваліфікованої робочої сили з країн Східної Європи й здешевіти підготовку кадрів через визнання трьохрічного першого циклу повною вищою освітою і скорочення фундаментальної й гуманітарної складової вищої освіти.
Болонська декларація започаткувала процес формування «Зони європейської вищої освіти» (єдиного європейського простору вищої освіти). У подальшому розвитку зазначеного процесу особливо велику роль відіграли: конференція керівників університетів, що відбулася у м. Саламанка (Іспанія) у березні 2001р., Празький самміт міністрів освіти 29 країн-учасниць Болонського процесу, що відбувся травні 2001 р. та Берлінська конференція міністрів освіти, що відбулася у травні 2003 р.
На Саламанкській конференції 2001 p.,у якій взяли участь представники понад 300 європейських університетів, була створена Європейська асоціація університетів, був прийнятий підсумковий документ «Формування європейського простору вищої освіти», основними ідеями якого стали:
У прийнятому зверненні до урядів європейських країн містилося прохання полегшувати і заохочувати зміни, забезпечувати координацію і керівництво зближенням систем вищої освіти з урахуванням національних і європейських особливостей.
На Празькому самміті 2001 р. було прийняте рішення продовжити регулярно, кожні два роки, зустрічі міністрів освіти країн-учасниць визначені у Болонській декларації й потребують спільних зусиль для їх розв’язання, учасниками Празького самміту були названі ще три:
На Берлінській конференції 2003 р. були вказані конкретні заходи щодо розв’язання дев’яти основних проблем ( 6 Болонських, 3 Празьких) Болонського процесу, названі строки виконання заходів. Серед них:
Збільшувалося число учасників Болонського процесу. В 2002 році до нього приєдналися Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина, Хорватія, в 2003 році – Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Македонія, Сербія і Чорногорія, Росія. У 2005 р. Болонську декларацію підписала Україна ( про що буде окрема розмова). На сьогоднішній день у Болонському процесі беруть участь уже 45 країн. Причому якщо спочатку членами «Болонського клубу» були тільки елітарні вищі навчальні заклади-університети, то згодом до нього увійшли й вищі технічні навчальні заклади, у яких здобувала освіту основна частина молоді.
Таким чином, Болонський процес спрямований на формування єдиного відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних технологій, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах європейського регіону, спрощення процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці. Введення загальноєвропейської системи акредитації, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу.
PAGE
PAGE 17