Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
17. Будова м’яза, особливості гладкої і посмугованої м’язової тканини. Гіподинамія та її профілактика.
М'язи (грец. μιοδ — м'яз; лат. musculus — мишка, маленька миша) виконують рухову (моторну) функцію. Клітини м'язової тканини називають міоцитами. У цитоплазмі міоцитів розташовуються міофібрили, що складаються зі скоротливих білків. Завдяки міофібрилам м'язова клітина здатна скорочуватися під впливом нервових імпульсів.
Існує дві класифікації м'язових тканин — морфофункціональна та генетична:
Згідно з морфофункціональною класифікацією м'язові тканини за особливостями будови, функції та локалізації поділяють на дві групи: гладенька (непосмугована) та поперечносмугаста (посмугована), яка в свою чергу поділяється на скелетну та серцеву. Ще відокремлюють спеціалізовану м'язову тканину.
Гладенька м'язова тканина складається з дуже дрібних (до 500 мкм) видовжених клітин. Ядро таких міоцитів розташовується в центральній частині, а тонкі міофібрили тягнуться від одного кінця клітини до іншого. Гладенька м'язова тканина утворює стінки кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів (травного тракту, сечового міхура, матки). Вона забезпечує перистальтику кишечника, зміну серцевих судин, пологи, сечовипускання та інші життєво важливі процеси.
Поперечносмугаста м'язова тканина утворює поперечносмугасту скелетну і серцеву мускулатуру. Структурною одиницею скелетної посмугованої м'язової тканини є м'язове волокно. Волокно має циліндричну форму і довжину до 4 см. Воно становить собою симпласт — утвори з багатьох клітин звичайних розмірів, які у процесі ембріонального розвитку зливаються одна з одною. М'язове волокно містить сотні клітинних ядер, розташованих у пристінному шарі. Центральну частину волокна займають міофібрили, мітохондрії та ендоплазматичний ретикулум. Міофібрили розташовані точно паралельно одна одній; скоротливі білки (актин і міозин), з яких вони складаються, мають різне світлозаломлення. Тому під мікроскопом міофібрили мають вигляд почергових темних рядів і світлих смуг, що йдуть перпендикулярно до довгої осі волокна. Звідси й походить назва цих м'язів — поперечносмугасті.
Скелетна поперечносмугаста м'язова тканина утворює скелетні м'язи, входить до складу язика, глотки, верхнього відділу стравоходу. Серцева поперечносмугаста м'язова тканина складає основу серцевого м'яза. Вона утворена не симпластом, а поодинокими клітинами (кардіоміоцитами) завдовжки до 100 мкм. Кардіоміоцит має одне або декілька ядер, розташованих на периферії клітини, і міофібрили — у центральній частині. Міоцити серцевого м'яза щільно притиснуті один до одного, завдяки чому забезпечуються їхні узгоджені скорочення.
Гіподинамія (від hypo — під, dynamis — сила) — порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення), яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів.
Поширеність гіподинамії зростає у зв'язку зі зростанням обсягів офісної роботи та зменшенням рухової активності.
Вона є наслідком звільнення людини від фізичної праці. Іноді називається «Хворобою цивілізації». Особливо впливає на серцево-судинну систему: слабшає сила скорочень серця, зменшується працездатність, знижується тонус судин. Негативний вплив виявляється і на обмін речовин і енергії, зменшується кровопостачання тканин. В результаті неповноцінного розщеплювання жирів кров стає «жирною» і ліниво тече по судинах, і постачання живильними речовинами, киснем зменшується. Наслідком гіподинамії можуть стати ожиріння і атеросклероз.
Основною профілактикою є рух, фізичні навантаження і здоровий спосіб життя, оскільки куріння і інші шкідливі звички завжди тільки погіршують стан.
18.Найпоширеніші порушення постави у дітей та їхня профілактика.
Постава – це звична, невимушена манера тримати своє тіло. При правильно осанкою постать людини виглядає красивою, стрункої, а хода легкої і пружною. І навпаки, як найчастіше доводиться зустрічати людей різного віку, добресложенних, але постать загальний образ яких псує сутула спина, плечі «коромислом», опущена під час ходіння голова.
Формування постави починається найбільш раннього віку. Неправильна постава сприяє розвитку ранніх «неправильних» змін - у хребті.
«Правильний» хребет має природні фізичні вигини всагитальной площині (під час огляду збоку) як шийного і поперековоголордоза (вигинукпереди) ікифоза (вигинукзади) в грудному і крижовому відділах (є «знаку запитання»). Збільшення однієї кривизни призводить до зміни інший. У фронтальній площині (під час огляду зі спини (опущення лопаток)) хребет гаразд може бути прямим. Навіть незначне викривлення хребта завжди слід розцінювати як відхилення від норми.
Контролювати поставу можна наступнимупражнением: стати в щільну до стінки те щоб торкнутися її потилицею, лопатками, сідницями і п'ятами. Зафіксувавши це положення, відступити від стіни і треба постаратися правильно зберегти правильну поставу. Якщо утримати тіло у таке становище вдається легко, отже, викривлень у хребті немає, не треба тривожитися.
Другий спосіб – це огляд спини.Смотрится становище лопаток, рівної довгоюшейно-плечевой лінії, глибиною трикутників таліїи.п. дитину поруч із узбіччі і зі спини. Дитину у своїй слід роздягнути до пояса.
Профілактика
У дошкільному віці стоїть навчити дитини плавати, витрачати час на футбол, стрибати зі скакалкою, а взимку - дивитися лижах чи кататися на ковзанах. Багато спортивні секції проводять набір 5-6 літніх дітей, але з поспішайте віддавати їх туди - серйозні атлетика краще починати на більш старшому віці. І це дати дитині можливістьпоразмяться вдома обов'язково. З цією метою підійде шведська стінка чи драбинка, поперечина чи кільця. Можна обладнати справжній спортивний куточок. Тільки забудьте покласти на підлогу поролоновий мат або що-небудь пружне, щоб уникнути травм!
Отже, правильно організований руховий режим, активна і різноманітний фізична діяльність Вашого дитини - основа профілактики порушень постави, сколіозів та інших дефектів опорно-рухового апарату.
І одне важливе момент: дитина ніяк не витримує нерухомі пози. Що молодші дитина, то складніше йому стояти чи сидіти "спокійно". Це особливостями анатомічного будівлі дитячого хребта, вона значно більш еластичний, ніж дорослий, отже, менш стійкий. Щоб зберегти свій тіло у випростаному стані, дитина витрачає значно вищі зусилля, ніж дорослий, і тому швидше втомлюється. Тому зайве мучити своїх дітей нерухомістю.
При ходьбі вчіть дитини ставити стопи паралельно й утримувати вертикальну вісь тіла. Розворот стоп шкарпетками всередину і назовні порушує ходу і сприяєплоскостопию.
Поза сидячи має особливо великого значення. Якщо в дошкільника виховати стійкий навик, то школі Ваш дитина сидітиме правильно, уникне більшу частину проблеми зі здоров'ям. Важливо, щоб дитина сидів прямо, не згинаючи тулуб, голова то, можливо злегка нахилена вперед. Ноги наштовхуються на підлогу всієї стопою і зігнуті в тазостегнових, колінних іголеностопних суглобах під прямими кутами, спина має опиратися на спинку стільця чи крісла, а стегна лежати двома третинах сидіння. Не можна дозволяти, щоб дитина сидів, поклавши одну ногу в іншу імітуючи дорослим, чи прибирав ноги під сидінні, бо під колінами проходять великі кровоносні судини й у таких позах вони пережимаються.
Особливо стежте за плечима - повинно бути одному рівні. Не можна дозволяти дитині спиратися однією руку, повертаючи плече при листі й малюванні. Це найбільша помилка, яка формуює стійку звичку і до порушення постави,сколиозу.
Поза уві сні щонайменше важлива, ніж становище тіла днем.Позвоночник повинен добре відпочити за ніч. Це можна, якщо хребет спирається в усіх галузях і прямо, не провисаючи, якщо вона спить при боці, чи зберігає все фізіологічні вигини вагітною лежачи на спині.
Спати краще наполужесткой опорі, на пружному матраці. І треба враховувати відповідність повноти дитини, його маси тіла, і товщини ліжку. Повному, важкій дитині підходить щодо жорсткий матрац, худенькому - пом'якше.
Дуже важливим елементом ліжку - подушка. Вона має бути невеличкої і пружною. Меблі, яку має дитина, має відповідати його зростанню.
Виховуючи правильну поставу, будьте терплячі.Раздражительние і різкі окрики лише зашкодять справі.
19. Плоскостопість у дітей: причини розвитку, профілактика, методи корекції.
Ортопеди зазначають - часто причиною захворювання стають батьківські помилки, а саме:
Покупка дитині "неправильної" взуття (без задника, з вузьким носком). У тому числі ношеного, що розподіляє навантаження на стопу нерівномірно.
Огріхи в харчуванні: для нормального формування сполучної тканини необхідна достатня кількість кальцію і фосфору.
Дефіцит фізичних навантажень, що забезпечують розвиток м'язів і зв'язок . Особливо важливо гуляти пішки, босоніж по різнофактурний поверхонь: камінцях, піску, траві.
Як правило, лікарі діагностують плоскостопість за допомогою оцінки відбитка стопи, отриманої плантографом (пристроєм, що складається з дерев'яної рамки, на яку натягнуто змочений штемпельної фарбою полотно з підкладеним під нього аркушем чистого паперу).
Корисні вправи
З положення стоячи: пройдіться на носочках, потім - на п'ятах, на зовнішньому зводі стопи.
З положення сидячи: з напругою тягніть носки на себе, виконуйте кругові рухи стопами; захоплюйте і піднімайте пальцями ніг дрібні предмети; катайте стопами маленький м'ячик.
Важливо приділяти гімнастики не менше 10 хвилин щодня.
Корекція передбачає:
Ножні ванночки з морською сіллю, настоєм ромашки або хвойним екстрактом - вони знімають втому ніг.
Масаж стоп: пройдіться від п'яти до пальців по внутрішньому краю стопи, із зусиллям розімніть "ледачі" м'язи. Купуйте масажний килимок - його зручно використовувати, наприклад, під час чищення зубів або вмивання.
Босі прогулянки по нерівній поверхні, за містом (на пляжі, у лісі), але не вдома, по паркету, який не дає м'язам стопи додаткового навантаження.
Вибір правильного взуття: каблук не вище 4 см (плоска взуття та шпильки - табу), широкий носок, що забезпечує вільне розташування пальців, жорсткий задник, добре фіксує п'яти.
20.Загальна характеристика ендокринної системи людини. Залози змішаної та внутрішньої секреції.
Ендокри́нна систе́ма — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони (речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин різноманітних тканин). Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.
На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, вони мають добре розвинуту судинну сітку, особливо мікроциркуляторне русло, в яке виділяють свій секрет. Клітини ендокринних органів утворюють характерні скупчення у вигляді фолікулів чи трабекул. Ендокриноцити характеризуються високою секреторною активністю і значним розвитком синтетичного апарату. Їх цитоплазма містить специфічні гранули, в яких нагромаджуються біологічно активні речовини.
Ендокринна система бере участь в гуморальній регуляції функцій організму і координує діяльність усіх органів та систем, а також забезпечує підтримання гомеостазу організму при мінливих умовах зовнішнього середовища. Разом з нервовою та імунною системами регулює:
зростання та розвиток організму;
його статеве диференціювання та репродуктивну функцію;
бере участь у процесах утворення, використання та збереження енергії.
Разом з нервовою системою гормони беруть участь у забезпеченні емоційних реакцій та психічній діяльності людини.
Залози змішаної секреції — залози що виконують зовнішню та внутрішню секреторну функції. Такі залози мають в своїй структурі клітини, що продукують біологічно-активні речовини, а також клітини, що виділяють секрет.
в людей це підшлункова та статеві залози.
Підшлункова залоза бере участь у процесі травлення, тобто працює як залоза зовнішньої секреції, а з іншого виробляє інсулін та глюкагон — гормони, що регулюють вміст цукру у крові, тобто виконує внутрішню функцію.
Статеві залози — у жінок яєчники, у чоловіків — сім'яники або яєчка. Виконують як зовнішньосекреторну функцію продукуючи статеві клітини так і внутрішньосекреторну виділяючи у кров статеві гормони.
За́лози вну́трішньої секре́ції, також Ендокринні залози — залози, які не мають вивідних проток, і виділяють свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров, яка омиває ці залози. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загрудинну, паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. У зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.
Ендокринні залози не мають вивідних протоків, секрет виділяється в кров, а з неї надходить у міжклітинну рідину. Основна тканина — залозистий епітелій. Залози добре кровопостачаються та інервуються.
Ендокринні залози функціонують не ізольовано, а системно. Більшість гормональних процесів регулюється гіпофізом, який виділяє тропні гормони, що регулюють діяльність інших залоз. В свою чергу, секреторну діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус, нейрони якого продукують нейроендокринні трансмітери, що стимулюють або пригнічують роботу гіпофіза. Ці два органи утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему, в якій перший виконує регулюючу роль, а інший — ефекторну.
Наука, щи вивчає залози внутрішньої секреції — ендокринологія.