Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
«Iсторія Русів»: міфи та факти
«Істо́рія Ру́сів» — твір української національно-політичної думки кінця XVIII — початку XIX століття, де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів ще до 1769 року.
«Історія Русів» — це перша своєрідна політична історія України. Цей політичний памфлет характеризується не тільки яскравістю викладу, оригінальністю стилю, емоційністю, патріотизмом, йому притаманні й тенденційність, недостатня документальна обґрунтованість тверджень, неточності, відверті фантазії автора (вигаданість дат, кількості військ, числа загиблих тощо). Безумовно, у цьому творі надзвичайно багато суб'єктивного, але його автор стоїть на патріотичних, демократичних позиціях і його думку рухає гаряче бажання не тільки розібратися в хитросплетіннях національної історії, а й допомогти своєму страждаючому народові. Не випадково, критично оцінюючи «Історію Русів», Д. Дорошенко зазначав, що ця праця «прислужилася дуже мало науковому дослідженню українського минулого, але допомогла пробудженню національної думки».
За жанром ця робота, власне, не є науковою працею, фахівці називають її «політичним памфлетом», написаним у традиціях козацьких літописів. Анонімний автор змальовує картину історичного розвитку України з найдавніших часів до 1769 р. Основна увага приділена періодам Козаччини, Хмельниччини, Гетьманщини. В основі історичної концепції твору лежать ідеї автономізму, республіканства, протесту проти національного поневолення.
Книга складається з ІІІ частин:
В основу написання твору ліг історичний твір.
Ії рукопис було знайдено у 1828 р. в містечку Гриневі на Чернігівщині. Але є відомості, що значно раніше, за 10 — 15 років до появи «гринівського рукопису», по руках ходили інші, більш давні списки майбутньої книги. Принаймні відомі списки, датовані 1817, 1814 і навіть 1809 роком. Проте саме після знахідки у Гриневі 1828 року (якій ми зобов’язані стародубським суддям Лайкевичу та Гамалії) текст «Історії» набув справді широкого розголосу серед публіки.
Довгий час тривали суперечки про час написання книги. Діапазон поглядів щодо цього був і залишається надзвичайно широким: від кінця 60-х років ХVIII ст. (так вважали Д. Дорошенко, О. Лазаревський, М. Возняк) до навіть 1815 — 1825 рр. (I. Борщак). Цікаву точку зору запропонував О. Оглоблін: він вважав, що твір створений був у два прийоми між 1790 та 1805 рр. десь у регіоні Новгород-Сіверщини. Але в кожному разі безсумнівним залишається одне: для свого часу поява «Історії Русів» («народної історичної думи», як писав про неї М. Максимович), була революційним проривом.
Безумовно, найбільш важкою для розв’язання, найбільш таємничою, майже детективною є проблема авторства «Історії Русів». Число «кандидатів» вже перевищило десяток. Першим «офіційним» автором вважався архiєпископ Георгій Кониський — саме його ім’я стояло на вихідному аркуші видання О. Бодянського 1846 р., саме його прізвище значилося у двох найбільш поширених варіантах рукописних списків 20 — 30 років ХХ ст. Автором «Історії» вважав Г. Кониського Олександр Пушкін. У статті «Собрание сочинений Георгия Конисского, архиепископа Белоруссии» російський поет писав про те, що Кониський є «великим живописцем», але «любов до батьківщини часто зваблює його за межі строгої справедливості».