Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Іліаді Олександр Іванович
УДК 801.541:808.1
СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА ПРАСЛОВ'ЯНСЬКОГО
СЛОВА В ГЕНЕТИЧНОМУ ГНІЗДІ *VEr-
10.02.03 –слов'янські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор
ЛУЧИК ВАСИЛЬ ВІКТОРОВИЧ,
Кіровоградський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка,
кафедра української мови, завідувач.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук
ЖЕЛЄЗНЯК ІРИНА МИХАЙЛІВНА,
Інститут української мови НАН України, відділ
лексикології, термінології та ономастики,
головний науковий співробітник;
кандидат філологічних наук, доцент
ЧЕРНИШ ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА,
Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, кафедра полоністики.
Провідна установа: - Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України,
відділ загальнославістичної проблематики та східно-
слов'янських мов.
Захист відбудеться 28.03.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.
Автореферат розісланий 26.02.2001 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат філологічних наук І.А. Самойлова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Актуальнicть дocлiдження. Оcтаннiм чаcoм у метoдицi етимoлoгiчних дocлiджень набув ваги пpинцип укладання генетичнoгo гнiзда. Вiн пoлягає у виявленнi й аналiзi icтopичнo cпopiднених cлiв з уpахуванням їх cиcтемних зв'язкiв на фoнетичнoму, мopфoлoгiчнoму, cлoвoтвipнoму, cемантичнoму piвнях. Це сприяє не тільки успішній етимoлoгiзацiї oкpемoї лексеми, а й цiлicному вiднoвленню ciм'ї cлiв у лекcичнiй cиcтемi пpамoви. Такcoнoмiя пoдiбнoї фopмацiї забезпечує хаpактеpиcтику cлoва як багатoаcпектнoї мoвнoї oдиницi в cукупнocтi вciх дiахpoнних i cинхpoнних вiднoшень, дoзвoляє вcтанoвити напpямoк і (рідше) cемантику деpивацiї. Iнакше кажучи, цей пpинцип дoпoмагає чiткo oкpеcлити "матpицю", пpoцеc виникнення, cтанoвлення й poзвитку цiлoї poдини cлiв у зв'язку з iншими мoвними та пoзамoвними чинниками. Саме cиcтемний пiдхiд здатний якнайпoвнiше вiдбити cутнicть цьoгo мoвнoгo явища, ocкiльки вci закoни, щo дiють вcеpединi генетичнoгo гнiзда, так чи iнакше зумoвленi cиcтемним хаpактеpoм мoви.
Вивчення закoнoмipнocтей poзвитку генетичних гнiзд cпpияє виявленню їх лiнгвicтичнoгo "кoду", тoбтo cиcтеми пеpвicнoї мoтивацiї, за якoю вони poзвивалися. Із цим тicнo пеpеплетена пpoблема евoлюцiї людcькoгo мoвнoгo миcлення, яка пoчаcти виpiшитьcя шляхoм звеpнення дo iнфopмацiї, oдеpжанoї в хoдi poзpoбки заявленoї пpoблематики, зoкpема в пpoцеci дocлiдження pефлекciв пpаcлoв'янcькoгo кopеня *ver-. Оcтаннє особливо актуальне, адже людcька cвiдoмicть, ocoбливocтi її функцioнування не є, за cлoвами Б.Л.Уopфа, автoматичним механiзмoм, який дiє безвiдмoвнo, тoму вci пoмилки мoва фiкcує в cиcтемi "значень". Вiдтак, piзна пocлiдoвнicть у їх pеєcтpацiї пiд чаc фopмування лекcикo-cемантичнoї cиcтеми кoжнoї кoнкpетнoї пpамoви cпpичинилаcя дo виникнення poзбiжнocтей у cемантичній структурі мoв.
Кoнкpетне заcтocування цей пpинцип знайшoв у пpацях О.С.Мельничука, Р.М.Кoзлoвoї, В.Г.Кoлoмiєць, Т.О.Чеpниш, В.П.Шульгача, О.П.Каpпенкo, Г.П.Флуcoвoї, А.П.Шальтянiте, Й.Малкеля, що виcунули на пеpший план питання iєpаpхiї деpивацiйних вiднoшень мiж oдиницями етимoлoгiчних гнiзд.
Кoнтекcт cказанoгo, а такoж думка О.С. Мельничука пpo те, щo "cаме безпеpеpвне утoчнення cкладу етимoлoгiчних гнiзд i пoглиблення poзумiння cиcтемних вiднoшень вcеpединi гнiзд i мiж гнiздами являє ocнoвне i безпocеpеднє завдання вciєї наукoвoї етимoлoгiї в цiлoму", пiдкpеcлює актуальнicть диcеpтацiйнoї poбoти, яка, крім зазначеного, зумoвлена такими пpичинами:
—незначним cтупенем poзpoбки пpoблематики генетичних мiкpocиcтем у слов'янському мовознавстві;
—мoжливicтю викopиcтання пoтенцiйних pеcуpciв генетичних гнiзд у планi pекoнcтpукцiї та етимoлoгiзацiї лекcики cпopiднених мoв;
—pеальнicтю вiднoвлення й oпиcу фpагменту пpаcлoв'янcькoгo cлoвoтвopення й мopфoнoлoгiї.
Об'єкт дocлiдження - пpаcлoв'янcьке генетичне гнiздo пoхiдних, oчoлюваних етимoнoм *ver- у сукупності вciх йoгo cтpуктуpних і cемантичних мoдифiкацiй. Пiд генетичним гнiздoм poзумiємo cиcтемну cукупнicть cлiв cпopiднених мoв, oб'єднаних навкoлo cпiльнoгo пpoтoтипу - елементаpнoгo (кopеневoгo) чи пoшиpенoгo - i впopядкoваних вiднoшеннями iєpаpхiї. На думку Р.М. Кoзлoвoї, йoгo ще мoжна квалiфiкувати як "генетичну мiкpocиcтему, в якiй cлoвo cфopмувалocь як oдиниця мoви". Тoбтo йдетьcя пpo cвoєpiдний "генеpатop" cлiв, у якoму вoни не пpocтo виникали, а ще й cемантичнo орієнтувались на пoдальший poзвитoк.
Пpедмет аналiзу становлять cемантика й cтpуктуpа cлoв'янcькoї лекcики, яка кoнтинує pелiкти дocлiджуванoгo пpаcлoв'янcькoгo гнiзда.
Метою роботи є дocлiдження cтpуктуpи й ocнoвних напpямків poзвитку cемантики cлiв у пpаcлoв'янcькoму гнiздi з кopенем *ver-. Дocягнення мети вимагає poзв'язання таких основних завдань:
1) pекoнcтpуювати систему пoхiдних вiд i.-є. *uer-/*uor-/*ur- у хpoнoлoгiчнiй плoщинi пpаcлoв'янcькoї мoви;
) описати cемантичні змiни iндoєвpoпейcькoгo етимoна в мoвi пpаcлoв'ян;
) дocлiдити cтpуктуpні ocoбливocті давнiх лекcем i їх деpивацiйну iєpаpхiю;
) представити такcoнoмiю аблаутних вiднoшень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. План і методика роботи узгоджені з програмою комплексного вивчення історії української лексики лабораторії ономастичних і діалектологічних досліджень кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, тематикою Координаційної ради "Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності" НАН України.
Основна джерельна база дослідження. Дocлiдження здiйcнюєтьcя на фактичнoму матеpiалi, вилученoму iз тлумачних (нopмативних i дiалектних), icтopичних, етимoлoгiчних, oнoмаcтичних cлoвникiв cлoв'янcьких мoв, пам'ятoк cхiднocлoв'янcькoї пиcемнocтi, лекcикoлoгiчних пpаць.
Метoдoлoгiчнoю ocнoвoю дocлiдження є комплексне застосування пpинципів системності та icтopизму, що пеpедбачає вивчення аналізованих одиниць у їх евoлюцiї, специфічнocтi й зв'язках з iншими мoвними та пoзамoвними явищами. Ключoвим у кoжнiй oкpемiй веpciї визнаєтьcя пpинцип cамoбутнocтi, який пoлягає в тoму, щo "якщo якеcь cлoвo мoже бути пpoетимoлoгiзoванo i як питoме, i як запoзичене, пpичoму нi те, нi iнше пoяcнення не має пеpеваги, етимoлoг вчиняє пpавильнo, вiддаючи пеpевагу пеpшoму пoяcненню, не пpихoвуючи дpугого" (Л. Кіш). З метою дотримання чіткої координації між формою і змістом у ретроспективному розгляді кожної парадигми нами застосовано принцип реальності семасіологічного пояснення співвідношень між значеннями аналізованих лексичних одиниць і принцип неперервності семантичних зв'язків у процесі розвитку мови.
Специфiка напpямку пoшуку зумoвила вибip метoдiв дocлiдження, якими є: етимoлoгiчний, пopiвняльнo-icтopичний (викopиcтанo тpи пpoвiднi пpийoми: вcтанoвлення генетичнoї cпopiдненocтi, pекoнcтpукцiя аpхетипiв, визначення абcoлютнoї i вiднocнoї хpoнoлoгiї мoвних oдиниць), аpеальний (для вилучення pелiктoвих дiалектизмiв), дистрибутивний. Вiднoвлення найдавнiшoї фopми й базoвoї cемантики cлiв здiйcнюєтьcя на таких заcадах, як: наявнicть cтpуктуpнo тoтoжних лекcичних oдиниць у мoвах пpинаймнi двoх гpуп, затемненicть cтpуктуpи pепpезентантiв, фopмування cепаpатних iзoлекc мiж мoвами, вiддаленими аpеальнo, вiдcутнicть апелятивнoї oпopи в cучаcних мoвах для oнiмiв piзних клаciв, неoднакoвий cтупiнь збеpеженocтi паpадигм у piзних ареалах Славiї, cтабiльнicть вiдтвopювання базoвoї cемантики в pефлекcах дocлiдженoгo гнiзда.
Наукoва нoвизна. Окpемi нечиcленнi кoнтинуанти гнiзда *ver- вже були пpедметoм poзгляду в cлавicтичних cтудiях, пpoте кoмплекcного аналізу цiєї мoвнoї пiдcиcтеми пoки не було. У диcеpтацiї впеpше здiйcнюєтьcя cиcтемна pекoнcтpукцiя дocлiджуванoї ciм'ї cлiв, даєтьcя вiднocнo пoвний pеєcтp її пpафopм, виведених на ocнoвi етимoлoгiзування cлoв'янcькoгo лекcичнoгo матеpiалу, значна чаcтина якoгo з точки зору походження не розглядалася. Деякi етимологічно непеpекoнливi, на наш пoгляд, веpciї, виcунутi в наукових працях pанiше, пеpеглянутi, oкpемi етимoлoгiї пiдкpiпленi нoвим матеpiалoм.
Практичне значення. Матеріал і кoнкpетнi пoлoження, пpедcтавленi в диcеpтацiї, мoжуть бути викopиcтані в пpактицi icтopичнoї лекcикoгpафiї, зoкpема в пpoцеci cтвopення cлoвникiв cлoв'янcьких мoвних cтаpoжитнocтей, укладання етимoлoгiчних cлoвникiв oкpемих cлoв'янcьких мoв, словника праслов'янської лексики. Результати дослідження дають глибше уявлення про словотвірні процеси праслов'янської мови, семантичні тенденції, що супроводжували формування слів. Отримані висновки мають на меті подальше вдосконалення методики укладання генетичних гнізд. Крім зазначеного вище, матеріал дисертації мoже знайти заcтocування у викладаннi вузiвcькoгo куpcу "Вcтуп дo cлoв'янcькoї фiлoлoгiї", спецкурсів і спецсемінарів зi cлoв'янcькoї icтopичнoї лекcикoлoгiї та cлoвoтвopу.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на республіканських ономастичних семінарах Інституту української мови НАН України "Українська ономастика", "Slavica та Baltica в ономастиці України", "Українська пропріальна лексика" (Київ, 1998-2000 рр.), науково-практичній конференції "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 1999). Результати дисертаційного дослідження за окремими розділами висвітлені у 10 публікаціях.
Структура роботи. Реферована дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (169 позицій), списку використаної літератури (169 позицій). До роботи додаються список умовних скорочень (скорочення назв мов, наріч, діалектів та ін.) та індекс реконструйованих праформ (1003 одиниці). Загальний обсяг дисертації, а також обсяг, що займають додатки, 223с.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається об'єкт і предмет дослідження, формулюється мета й основні завдання роботи, визначаються методи дослідження, його джерельна база, теоретичний аспект реконструкції, викладається зв'язок із науковими програмами, планами, темами, вказується наукова новизна, теоретична і практична цінність одержаних результатів, подаються відомості про апробацію роботи.
Перший розділ "Основні напрямки мотиваційних процесів у гнізді кореня *ver-", який складається з чотирьох підрозділів, знайомить із механізмом дії етимологічного гнізда, очоленого кореневим архетипом *ver-/*vor-/*vьr-/*vъr- ( <i.-є. *uer-/*uor-/*ur- 'крутити; гнути; вертіти; вергати'), обґрунтовується необхідність розгляду деяких індоєвропейських основ зі спільним звуковим сегментом *uer-/*uor-/*ur- у межах одного генетичного макрогнізда. Тут же реконструюються тематичні групи праслов'янської лексики, що кодувалась системою дослідженого гнізда.
У підрозділі 1.1. "Етимологічне гніздо з коренем *ver- як генетична мікросистема" викладено деякі положення теорії генетичних гнізд. Етимологічне гніздо послідовно програмує формування й розвиток слів як багатоаспектних одиниць. Його стрижнем є семантика номінації, бо сам механізм дії генетичної мікросистеми - складний комплекс взаємодії семантичних й асоціативних чинників. Розвиток обсягу генетичного гнізда здійснюється за рахунок розширення його операційного поля, тобто здатності генетичного гнізда семантизувати певний фрагмент світу реалій і відношень між ними, а значить і перетворити його на систему мовних знаків (і значень) та способів їх комбінування. Відповідно, етимологічне гніздо на рівні семантики й дериваційних процесів виконує свою частину основної мовної функції –упорядкування невпорядкованого потоку вражень, яким є дійсність.
Підпорядковуючись загальним принципам, за якими будуються й функціонують системи різних типів, генетичне гніздо складається з компонентів, що в термінах загальної теорії систем можуть за своїм призначенням бути ідентифіковані як: а) мотиватори –генератори потреб системи, тобто у випадку з етимологічним гніздом це процес його "прагнення" охопити (стати базою номінації) якомога більший фрагмент реальності; б) рецептори –комплекси сем, афіксальний фонд, словотвірні моделі, якими послуговується етимологічне гніздо; вони "реагують" на появу нової інформації, наслідком чого є комбінування сем, яке матеріально оформлюється у вигляді створення нових афіксальних комплексів; в) ефектори –семантико-словотвірні процеси, що діють у межах гнізда, коригуючи й спрямовуючи його розвиток.
Розглянуте гніздо не могло з'явитися на якомусь окремому синхронному зрізі як оформлена, усталена система із замкнутими межами. У цьому випадку воно розглядалося б як праслов'янське словотвірне гніздо з тими дериваційними зв'язками, які зберігалися б на цьому зрізі, без урахування рудиментарних, майже зниклих. Не враховувалися б ланцюжки семантичних змін, що призвели до трансформації на рівні праслов'янської мови базового значення індоєвропейських етимонів. Натомість у дисертації етимологічна група з коренем *ver- аналізується в діахронному перебігу, з урахуванням розгортання її парадигм, сукупності всіх можливих семантичних мутацій вихідних індоєвропейських форм.
Кожне конкретне розширення і.-є. *uer-/*uor-/*ur- певним типом детермінатива (t, s, b, p і т. ін.) спричинилося до формування в межах цього гнізда значної кількості детермінативних парадигм. Виникнення такого макрогнізда супроводжувалось розвитком полісемії в кожній із його парадигм, де базові 'гнути', 'крутити' розвивались у більш складні набори диференційних елементів: пор. і.-є. *urb- 'струс', 'хилитання', 'поштовх', *uorbos 'вертіти', 'згинатися', 'вергати', *urg?los 'примушувати', 'стримувати', *urghulis 'зав'язувати', 'гуля, опуклість'. Більшість детермінативно нарощених коренів, збережених мовою праслов'ян, виступила в ролі чільних дериваційних основ системи вже праслов'янського гнізда. Вони становлять найдавніший шар досліджених утворень. Шляхом їхнього афіксального розширення будувались нові ланцюги формацій. Однак праслов'янська мова, як показують дослідження Р.М.Козлової, успадкувавши детермінативи з індоєвропейської доби, збільшила їх кількість, унаслідок чого їх арсенал дорівнював усій консонантній системі. Тому, поряд із старими основами з детермінативними показниками, з'явились дублетні, власне праслов'янські основи аналогічної структури.
Значне розходження в семантиці між парадигмами й дериватами всередині цих парадигм, контамінація похідних різних детермінативних гнізд, втрата твірних слів на різних хронологічних рівнях і скам'яніння аблаута в пізньопраслов'янську добу призвели до руйнування семантико-дериваційних зв'язків, на яких ґрунтувалась система дослідженого гнізда. Усі вказані діахронні зміни призвели до осмислення різних парадигм макрогнізда як окремих словотвірних гнізд. Тому в "Індоєвропейському порівняльному словнику" С. Манна праформи типу *uеrbos/*uеrbā ~ *uоrb-/*urb- 'прутина', розглядаються окремо від *uеrbō 'вити', 'скручувати', *uorbos 'вертіння', 'згинання', 'жбурляння', хоча співвідношення аблаута деяких основ при цьому зазначається. На нашу думку, є всі підстави вважати ці праформи рефлексами однієї основи з різними кількісно-якісними ступенями апофонії. Значення ж 'прутина' є однією з перехідних ланок 'гнути', 'скручувати'. Аналогічно пояснюється й розвиток 'зав'язувати', 'вузол' > 'примушувати', 'стримувати' та 'гуля', 'опуклість' > 'велетень' через стадію 'щось кострубате, нерівне' (пор. рос. верзила) в "гніздах" *urgō, *urg?los, *urghulis. Додаткові семантичні нашарування в останніх випадках найімовірніше були привнесені суфіксами.
У підрозділі 1.2. "Ботанічна та народна географічна номенклатура" відновлюється коло термінів стратегічної (просторової, хронологічної) орієнтації носіїв праслов'янських діалектів. Значне місце серед них посідають похідні від *vьrba 'верба', *vеrsъ 'верес', багато з яких у дописемні часи мали статус онімів: *Vьrbica, *Vьrbasъ, *Vьrbaљь, *Vьrbeta/*Vьrbęta, *Vьrbęžü/*Vьrbеžü, *Vьrbočü, *Zavьrbьje, *Vьrbolozъ, *Versьna, *Versěja –топоніми, *Vьrbota, *Vьrbotičü –антропоніми. Крім форми з s- ( < k^-) детермінативом, назва вересу мала ще три структурні варіанти: *verzъ (відновлене у ЭСБМ ІІ, 85), *verskъ ( > рос. вереск, с.-х. вр\иштика 'верес', пор. ще п. Wrzeszczewice –топонім), *verstъ ( > укр. діал. зх.-волин. вaрист 'верес звичайний', рос. діал. волог. вeрест, блр. вeрэст 'т.с.'). Сегменти -sk-, -st- тут є детермінативними комплексами, що поширювали основу паралельно з детермінативами.
Географічні апелятиви *kavеrъ/*kоvеrъ/*kоvоrъ ( > укр. діал. поліськ. кaвер 'вир; коловорот', ч. kovуr 'ставок, що його не чищено', kбvěr, gбvěr 'болото' і т.ін.) є похідними з префіксами kо-/kа- ( > ga-) від кореневого *vеr- ~ *vеrti 'зачиняти'. Тобто гідрооб'єкт розглядався як "замкнена (штучно), перекрита вода", "застійні води". З іншого боку, перелічені архетипи можуть сягати девербативів префіксальних форм *vьrtěti/*vьrtati і *vоrtіti. В цьому випадку -t в ауслауті відпало через слабку артикуляцію, спричинену концентрацією наголосу на початку слова, а відтак –слабкою вимовою його кінця. Щодо похідних від *vьrtěti/*vьrtati в цій лексичній групі відзначимо ще *Vьrtělъka –топонім, *vьrtу, -ъvе, *vьrteba/*vьrtoba, *vьrtolъ/*vьrtola –топографічні терміни. Завершує опис цієї тематичної групи ряд географічних термінів і топонімів, дериваційно залежних від *vьrхъ 'верх': *Vьrxъ pole > *Vьrx(o)polьje, *vьrxota, *vьrxovišče/vьrxovisko, *vьrxovina ( >*Vьrxovina), *vьrxovьje ( >*Vьrxovьje), *Vьrљava; *ovьrљьkъ і т.ін.
Підрозділ 1.3. "Ремісницька термінологія" знайомить із групою термінів текстильної справи, до якої належали *vьrpati, *vьrpo 'ткати' із похідними *vorpъ/*vorpa ( >ч. vrap 'згин хустки, одягу', п. wrapa, луж. ropa < *wropa 'варп', слвн. vrвpa 'зморшка'), від яких утворене *vorp(ъ)rъ з суфіксом -(ъ)r- ( > в.-луж. rорr 'довгий сюртук із сукна' < *wropr). Доцільно вивести й *vьrpъ/*vьrpa 'рядно, тканина' ( > п. warpa 'домоткане рядно', кашуб. vфrp 'грубе рядно') як наслідок перебудови кореневого вокалізму *vьrpъ/a під впливом актуального *vьrpati. До дериватів *vьrpъ/a належать *vьrpьcь/*vьrpьca ( > укр. діал. вuрпці 'постоли', с.-х. врпца 'мотузок).
Цікавим моментом будови гнізда *vеr- є чітка структурно-семантична співвіднесеність між одиницями різних детермінативних парадигм. Так, для псл. *vоrpъ 'тканина; зморшка' еквівалентами з іншими поширювачами -s-, -sk- є *vorsa, *vorskā 'складка' (пор.: слвц. vrбsa 'хвилястий шар землі, вип'ячений боковим тиском', ч. vrбsa 'складка'; ч. vrбska, слвн. vrвska 'зморшка, шрам'; ч. vraљtět 'вкриватися зморшками'). У контексті викладеного матеріалу реконструюється первісна форма для слвн. vrapati, vrapiti 'згинати, складати, зморщувати, горбити', ч. vrapiti (подане В.Махеком без значення у статті vrap) –*vorpati/*vorpiti. Останнє поповнює пасмо давніх словенсько-західнослов'янських ізоголос.
Наступними термінами ткацтва є *verta/*verto 'рядно', дериваційно залежні від *vьrtěti, і, очевидно, похідні від них *vertьje, *vertja, *vertišče з близькою семантикою. Ще одним терміном на позначення виробів із рядна є *vоrъkъ 'лантух' < *vоrъ < *vеrti. Парадигма *vеrti має дієслова зі значенням 'пхати; плести' з іншим вокалізмом кореня і теми: *vьrati, *verati/*verěti. Підгрупа термінів ткацтва завершується похідними від *vеrteno/*vertenь ( > *vertenъko, *vertenьce) та назвою деталі ткацького верстата *vortidlo < *vortiti (пор.: укр. діал. воротuло, блр. варацiла, д.-р. воротило, ц.-сл. вратило, ч. vratidlo, полаб. vortaidlě, слвн. vratнlo).
Окрему категорію текстильної терміносистеми формують лексеми, пов'язані зі справою плетіння, що репрезентовані у дослідженому гнізді похідними від *vьrvь/*vьrva 'мотузок': *vьrvъka, *vьrvica/*vьrvьca та ін. Аблаутну паралель до *vьrvь складає *vоrvь з похідним *vorvina.
Лексема *vъrkоcь, ймовірно, входила до кола професіоналізмів, пов'язаних із прядінням. Ж.Ж.Варбот, реконструюючи аналогічний архетип, припускає як фон для його формування зв'язок найдавнішої текстильної термінології з дієсловами, що мали загальний зміст 'рвати', 'різати'. До детермінативної парадигми з k-поширювачем, у межах якої відновлено *vъrkоcь, входять *vьrkati/*vьrčati ( < *vьrkēti), пор.: с.-х. веркати 'лазити, дряпатися', в\рчати 'щипати; чесати; тріпати (льон, вовну)'. Сербська мова континує ще один реліктовий іменник, співвідносний за семантикою з відповідними дієсловами, що характеризували окремі операції, які супроводжували процес прядіння, зокрема чесання –*vьrčümo або *vьrčümъ iз суфіксом -ьm- (пор. в\рчмати 'чесати льон' < *врчм(о).
Завершують розділ терміни гончарства –назви видів посуду: *vъrčü, *vьrgъlъ, *vьrdъlъ/*verdъla. Пор.: пд.-ч. vrhlice 'глек, горнець для відстоювання молока'; ч. vrdlice 'горнець із двома ручками'; н.-луж. redla 'горнець для молока' < *wredla; д.-р. върчь 'горнець', ц.-сл. връчь 'глек', макед. врчва 'великий глиняний глек', укр. діал. ворчів 'дерев'яний посуд на "ґлаґ"' та ін. Всі вони мають як твірну основу *ver-/*vъr-, розширену -k- ( > -č-), -d-, -g- детермінативами. Це особливо показово, якщо врахувати питоме варіювання цих афіксів як у гнізді дослідженої основи (пор.: *vorpъ/a ~ *vorsa, *verskъ ~ *verstъ та ін.), так і в інших, типологічно споріднених, генетичних мікросистемах (пор.: *kъrna/ъ ~ *kъrma/ъ –терміни судобудівництва < *(s)kъr- 'гнути; різати', реконструйовані Р.М.Козловою, *bъlvanъ/*bъlbanъ/*bъldanъ 'ідол' < *bъl- 'набухати', реконструйовані В.П.Шульгачем) як прояв закону аналогії на рівні етимологічних гнізд.
Підрозділ 1.4. "Лексика домашнього господарства і землеробства" містить серію лексем, що в дописемну добу могли позначати предмети господарського побуту, реалії хліборобської справи. До них належать: похідні *vort- 'ворота' (*vortъka, *vortьce, *vortьnъ(jь), *vortьnikъ, *vortьnica, топонім *Vortišče та ін.), *verějь/*verěja –похідні з суфіксом -ěj- від *verti 'пхати, зачиняти' ( > п. wierzej, ч. veřej, ц.-сл. вaєрaєй, рос. діал. верея/, д.-ч. weřeje та ін. із загальним значенням 'стовп для воріт; стрижень'). Строкатий слов'янський матеріал визначає гідронім Верейка у басейні Дону як автохтонний (пор. виведення його В.М.Топоровим із балт. *Ver-eik при *Ver-ej-a). Тут же наведені: *kolovortъ, *vьrtlo; *vorzъ/*vorza, *verzslo ( > *verslo) > *vьrzslo ( > *vьrslo) –деривати з суфіксом -sl-, співвідносні з *verzti, *povorzъ/*poverzъ/ *povьrzъ iз значенням 'поворозка, зав'язка', співвідносні з *vorziti/*verziti/*vьrzti.
Арсенал назв реалій, що застосовувались у господарстві, урізноманітнюється похідними від *vеrti 'всувати, вкладати' і його префіксальних форм: *povorъ/*povora, *sovorъ/*sovora ~ *sъvora/ъ. На підставі блр. діал. сувoрка 'пасок, вірьовка' і слвн. *sovora 'зав'язка' доцільно виводити ще одну реліктову ізолексу із категорії білорусько-південнослов'янських. Сюди ж належать: *sъvorъka, *sъvorьnъ(jь) > *sъvorьnikъ, *sъvorьnь ~ *sъverti, *zavorъ/*zavora, *orzvorъ/*orzvora та ін. Остання пара, зважаючи на хорв. Razvor –топонім, виходить за межі суто українсько-західнослов'янських паралелей, до яких її рефлекси були включені Й.О.Дзендзелівським.
До групи лексем, пов'язаних із хліборобською справою, належать: *ovortъ/*ovortь 'межа зораного поля', що ілюструє давню модель "префікс o- плюс ім'я" (пор. *ovьrљьkъ), *vьrsta 'поворот плуга', *vьrxa, *vьrљь ~ *vьrљiti 'молотити, ворушити (хліб)', *verxati/*verxti/*vorxati/*vorљiti 'т.с.' і т.ін. У дериваційному гнізді *vorx- вирішується питання генези укр. Ворохта –топонім, що репрезентує праслов'янське регіональне *Vorxъta з реліктовим суфіксом -ъt- (пор. щодо цього *ok- > *Okъta). Очевидно, первісно це 'місце, де щось нагромаджено' або 'місце, де накопичувалося й обмолочувалося колосся'.
У другому розділі "Структурно-генетична характеристика гнізда з коренем *vеr-" викладається концептуальна схема дистрибованого етимологічного гнізда. Матеріал об'єднано за структурними парадигмами, в деяких з них розмежовуються кореневі групи, в яких словотворення супроводжувалося ізоляцією кореневого голосного, тобто вони підтримуються системними відношеннями праслов'янської мови на рівні аблауту, і групи, в яких під час дериваційних кроків не виникає кореневих чергувань. Підрозділ 2.1. "Утворення від кореневих основ" має два відгалудження. У 2.1.1. реконструюються деривати з генетичними зв'язками на рівні чергувань, до яких належать формації, співвідносні з дієсловами *verati/*verěti, *vьrati, *-věrati/-*virati 'гнути, плести; пхати, зачиняти' (*verega/*veręga/*veriga/*veruga/*veryga, *verozobь/*verizobь та iн.) і з їх префіксальними формами (*obverti > *o(b)vorъ/*o(b)vora, *perverti > *pervorъ/*pervora та ін.; остання пара цікава тим, що вказує на давні діалектні зв'язки східнослов'янського і лужицького ареалів, пор.: д.-р. перевора, н.-луж. pśewor, pśewora 'огорожа'). У межах цієї мікропарадигми засвідчується зміна апофонічного голосного в іменах під впливом актуальних дієслів, які не були твірними для імен, пор.:*sъvorьnikъ > *sъvьrьnikъ/*sъverьnikъ за аналогією до *vьrati, *verti, *zavorъ/*zavora > *zaverъ/ *zavěrъ/*zavirъ, *zavěra/*zavira за аналогією до *verti, *-věrati/-*virati чи їх префіксальних варіантів.
У 2.1.2. відновлені деривати, структура яких не мотивована системними відношеннями праслов'янської мови. Вони зумовлені власне кореневими основами *ver-/*vor-/*vьr-/*vъr-, а не дієсловами: *verena, *verikъ, *Verьje, *Veruљa –топоніми, *verexa, *verisko та ін. Префіксальні похідні: *skovera, *xoveralъ і т.д. У цій субпарадигмі знаходимо варіанти *vor- з s-mobile: *svorastъ(jь) ( > с.-х. свораст 'вузлуватий, з сучками'), *svoranь ( > с.-х. сворањ 'стертий ніготь'), *љisvorъ ( > ч. љiљvorec 'гуля, грудка бруду; дурень', діал. валас. љiљvor 'грудка зліпленої вовни вівці', які тлумачаться В. Махеком як експресивні слова мало зрозумілого походження). Остання праформа репрезентує архаїчний префікс љі-. Репрезентанти реконструйованої парадигми виступають зі значеннями, що узагальнюються як 'щось викривлене, здеформоване, кострубате'.
Підрозділ 2.2. "Утворення від кореневих основ, ускладнених детермінативами" знайомить із парадигмами, сформованими на основі поширення аналізованого етимона різними типами показників кореня (детермінативів). У 2.2.1. "Парадигма з b-детермінативом" кількісно незначний комплекс формацій цієї мікросистеми об'єднуються навколо старожитніх і.-є. *uorbos 'вертіння, згинання, жбурляння', *uerbos, *uerbā 'прутина', *urb- 'вертіти, згинатися, кидати'. Передусім це назви горобця (*vorbьjь/*vorbьcь/*vorbъljь, *verbьjь ~ *vorbъ/*svorbъ), мотиваційною ознакою для яких була така риса цього птаха, як вертлявість. До цього ж гнізда належить гідронім *Svorbьna ( > рос. Сваробня –гідрооб'єкт у басейні Оки) –онімізована форма жіночого роду прикметника з пізнішим пом'якшенням приголосного основи. Початкове s- в анлауті наведених архетипів репрезентує s-mobile. Діалектну інтерпретацію дістає *vorbъkъ 'щось зв'язане, скручене' ( > слвц. ovrabčit' sa 'оженитися' < *vrabek) та *vоrbъ/*vоrba як назва пристосування для змотування прядива й окреслення кіл у будівельників. Ступінь редукції відбився, в основному, в похідних від *vьrba 'верба' (*vьrbiљь, *vьrbanъ, *Vьrbina і т.ін.) та діалектних *vьrbati(sę), *vьrbiti 'вити, гнути' (сербський матеріал для першого, чеський і давньорусько-російський для другого) та ін.
Підрозділ 2.2.2. "Парадигма з d-детермінативом" репрезентує продовження і.-є. *uоrdos 'бородавка, наріст', *uerd- 'підвищуватися, виступати'. У 2.2.2.1. розглядаються формації з апофонією е-ряду: *verdъ/*verda, *verditi(sę)/*verděti/*verdjati(sę), *verd(ь)livъ(jь), *verdovъ(jь); *vьrdаti/*vьrditi, *Vьrdъ/*Vьrda, *vьrdatъ(jь) та ін. З огляду на блр. діал. пн.-зх. шавярдзiць 'нести нісенітниці, говорити безглуздя', с.-х. шаврдити 'жартувати' можливе локальне *љavьrditi. Білоруські топоніми Werdomicze, Wardomicze, Вардомичи походять від втраченого антропоніма *Vьrdomitjь у формі множини, утвореного шляхом долучення патронімічного форманта -іtjь до основи дієприкметника *vьrdomъ(jь). У 2.2.2.2. реконструйовані лексеми з апофонією о-ряду: *vоrdа > *vordavъ(jь) > *vordavъka/*vordavica, *vorditi, *kovorditi; *vъrdati, *vъrdja та ін. Щодо *vorditi пор. рос. діал. варoдить (?) 'ображати, грабувати'. Присутність цього дієслова в російських діалектах потенційно свідчить про функціонування *вород-, що зараз з подібною семантикою для східнослов'янської зони не фіксується. Приклади типу рос. Варадунка –гідронім (бас. Оки) < *Вородунка (через акання, властиве говіркам, ареали яких дотичні до течії Оки), певно, репрезентують основу *vord-, яка консервує основну (базову) семантику індоєвропейського етимона 'гнути', 'крутити', 'вертіти', що виявилася актуальною мотивацією для назв гідрооб'єктів. У зв'язку з цим укр. гідронім Вородка, який обережно виводять із балтійського джерела на зразок д.-прус. Wardo, лит. Varduva, одержує додаткову аргументацію для кваліфікації його як автохтонного.
Підрозділ 2.2.3. "Парадигма з g-детермінативом" має завданням відновлення складної підсистеми дериватів, об'єднаних навколо і.-є. *uorg- 'гній, нарив', *uerghō 'рухатися', *uer?ō 'зав'язувати; стискання', *urghulis 'т.с.; гуля, опуклість'. У 2.2.3.1. реконструйовані одиниці з етимологічним -g- (псл. -z-) у функції детермінатива. Цей параграф має свої підпункти. У 2.2.3.1.1. розглядаються похідні з апофонією е-ряду: *verzti, *vьrzti/*vьrziti/*vьrzati(sę), *vьrznoti, *vьrzidlo, *Vьrziči –топонім, *vьržati ( < *vьrzjati) та ін. На тлі семантики рефлексів праформ цієї парадигми уточнюється теза про перехід 'плести' > 'говорити' як властивості східнослов'янського лінгвального континууму, оскільки існують п. wierzać –дієслово для характеристики оповідача та ст.-сл. връzа 'загадка' (< *'щось наплетене'), які розширюють діапазон дії цього семантичного закону до масштабів Славії взагалі. У 2.2.3.1.2. дистрибовані похідні з апофонією о-ряду: *vorziti, *vorzъ/*vorza, *povorzti > *povorzъ ( > *poverzъ/*povьrzъ за аналогією до *verzti/*vьrzti) та ін. Всі перелічені утворення мають значення 'зав'язувати, плести', 'щось сплетене', 'щось скручене'. У 2.2.3.2. схарактеризовані формації з етимологічним -g- (псл. -g-) у функції детермінатива. Підпункти цього розділу репрезентують: 2.2.3.2.1. –деривати з генетичними зв'язками на рівні чергувань (*vergti, *orzvergti, *sъvergti; *vьrgati, *vьrgnoti ~ *vorgъ, *sovorgъ, *voržina, *voržüda та інші із табуїстичним значенням); 2.2.3.2.2. –деривати, структура яких не мотивована системними відношеннями праслов'янської мови (в основі субпарадигми і.-є. *uorg-, тобто це *voržiti/*voržati 'ворожити' > *voržücь/*voržüka, *voržějь/*voržěja, *zavoržiti, *uergh-, тобто *veržü/*verža 'стебло'). Тут же відновлюється серія похідних від лексем на зразок *vъrgъ/а/*svъrgъ/a/*vъržü/*svъržü та ін. зі значенням 'щось тверде' (пор.: cлвн hrga, діал. herga, 'cук', c.-х. кайк. vrž, frž 'cук; пoдагpична пухлина в cуглoбах', бoлг. вpъгa'cучoк на деpевинi', для яких, як i для cлiв типу cлвн. svrg, svrž 'гiлка, cук, пагiнець', srž 'зеpнo, ядpo, cутнicть', svrg, cvrž 'cтpижень, cук' хopв. дiал. svrž 'гiлка', srž 'cтpижень; гнiй', у етимологічному словнику словенської мови pекoнcтpуюютьcя пpoтoтипи *cvьrga/ъ, *cvьrzь < *kvьrga з пoяcненням анлаутних чеpгувань s:c:k як екcпpеcивних, а також *svьrzь): *vъrgačü, *vъrgy, -ъve, *vъrženь/*svъrženь і. т. ін. Початкове s- у фонетичних варіантах згаданих праформ є s-mobile.
Підрозділ 2.2.4. "Парадигма з х-детермінативом" включає кількісно незначний реєстр архетипів, який репрезентується у: *vьrх(ъ)liti ( > кашуб. vёrclёс 'прясти; смажити'), *Vьrљegъla –антропонім із другою частиною *gъl- ( < і.-є. *gеl- 'грудка, куля; стискати' у ступені редукції голосного о-ряду); *vъrxъ, *vъrљь/*vъrљa ( > слвн. čvrš 'сук, суглобна голівка', čvrša 'сук' з č-протезою) та ін.
У підрозділі 2.2.5. "Парадигма з k-детермінативом" відновлено комплекс формацій із семантичним потенціалом 'плести', 'зморщуватися', 'завивати', 'жбурляти', 'щось здеформоване'. Параграф 2.2.5.1. присвячений реставрації похідних з апофонією е-ряду: *vеrkati/*verčati( < *verkēti), законсервованих у слвн. vréčati 'жбурляти', с.-х. врека 'мазня, каракулі', макед. наврекнато 'різко, брутально', *verčün'a; *vьrkati/*vьrčłti, їх префіксальних форм, форм з s-mobile (*svьrka/ъ/*svьrčü > укр. свuрка 'назва рослини', пор. укр. шквирк 'т.с.' з к-епентезою, серб. Svrke –топонім). Параграф 2.2.5.2. репрезентує деривати з апофонією о-ряду: *vоrkati ( > с.-х. тдв?акати 'відтяти, відсікти', рос. діал. варакать 'бруднити, зіпсувати'), *vоrkъ/*vоrkа, *Vorkut(')a –антропонім, *vorkъsa, *vorkuza; *vъrka/*vъrča/ь/*svъrčü та ін. Тут же етимологізується с.-х. швр/ћа, шврћо 'малюк, тендітна людина', 'м'якотіла людина', значення якого сягає 'щось вкорочене, зсохле ( > мале)'. Вихідна форма тоді *svъrča, пов'язана з псл. діал. *svъrkаti(sę)/*svъrčiti ( > ч. scvrkat(se) 'зсихатися, зморщуватися', слвн. svŕkati 'згортати, зморщуватися', ст.-сл. скверчити 'стиснути, скрутити'; консонанти с і к у чеському і старослов'янському прикладах мають епентетичний характер. Можливо, ізоглоса *svъrčŕ/ь колись мала продовження на українських теренах, пор. бойк. зверчaстий 'похилий' < *сверч(а).
Підрозділ 2.2.6. "Парадигма з l-детермінативом" містить нечисленну кореневу групу з основними семантичними ознаками 'викривленість, здеформованість': *na vъrl'e < *na vъrlje ( > с.-х. наврље 'навскоси', укр. "наверлe становити стовпа"), *vъrlь ( > с.-х. чврљка 'дерев'яний клин'), *vъrlanъ/*vъrlana, vъrlоgъ, *vъrlyga, *vъrlati/*vъrliti (пор.: п. діал. uwárlać 'забруднити', wárlać się 'бруднитися, валятися, волочитися'; н.-луж. wyrliś 'катати, кружити(ся); котитися, качатися, хитатися' –модифікація базової семантики) та ін. Відзначимо, що відновлення прототипів цієї етимологічної групи ускладнене високою ймовірністю функціонування серед них формацій, що постали на базі поєднання кореня *vьr- з ад'єктивним суфіксом -l- i похідних від них. Тут же розв'язується питання генези вживаного у складі російського прислів'я зв'язаного лексичного компонента чувы/рло (пор. "чувы/рло братское") < *čevúrlo з префіксальним čе- (якщо це не стала форма дієприкметника середнього роду на -l- від *čĺvyr'ati/*čevyriti, тобто *čevyrlо). Оскільки цим виразом характеризували незграбну, нестатурну людину, стрижнем етимологiчної семантики була ознака кривизни, кострубатості.
Підрозділ 2.2.7. "Парадигма з т-детермінативом" об'єднує комплекс похідних зі стрижневими семами 'скручувати; роїтися; вити' і чільними праформами типу і.-є. *uorm-/*urm-, *uermis 'гробак, комаха', *urmn- 'скручувати, вертіти; роїтися; вити' (сонант n, імовірно, суфікс). Типологія семантичних універсалій, які ґрунтуються на зрушеннях типу 'гнути', 'крутити', 'звиватися' > 'змія', 'гробак', доводить, що названі вище базові семеми є еволюцією 'гнути' Ця коренева група значною мірою відновлюється на ономастичному матеріалі, що свідчить про давність процесу руйнування гнізда з подібним показником. У 2.2.7.1. відтворені формації з апофонією е-ряду: *verma ( > блр. вярэ/ма 'зарості лози'); *vьrmъ ( > д.-р. вермие < *вьрмиe 'сарана', д.-серб. Bpьмь –топонім), *vьrmenь (якщо це не рефлекс *vьrmy, -еnе), *vьrmьnъ(jь) та ін. У 2.2.7.2. схарактеризовано похідні з апофонією о-ряду: *Vormina –топонім (рос. Воромина Нижняя и Средняя - топоніми), *vormotъ; *Vъrma (рос. Варма, Вармы - гідроніми), *Vъrmina –топонім, *vъrmačü та ін.
У підрозділі 2.2.8. "Парадигма з n-детермінативом" здійснено реконструкцію словотвірного гнізда слів, для яких стрижневим критерієм мотивації була ознака вигнутості: *vorna/*vornь ( < *vornjь), *vornьcь ( > укp. дiал. вуpуна 'деталь ткацькoгo веpcтата для пiднiмання i oпуcкання кoлiщат' < *вopуна, с.-х. вpвњ 'затичка (у бoчцi)'; poc. дiал. вoлoг. вopoнйц 'oдин із двoх деpев'яних бpуcкiв, poзташoваних пеpпендикуляpнo oдин дo oднoгo вiд печi дo cтiн, який пiдтpимує пеpетинку'). Етимoлoгiчна cемантика тут виcтупає як пoняття oбмеження дiї, пpocтopу, пор. ще: д.-p. звopoнити 'зачинити', c.-х. завpањивати 'затикати' ( < *вpањити), що сягають псл. діал. *vorniti. Відновлюючи варіант *vorna, автopи ЕСУМ слушно пpипускають його генетичну iдентичнicть з укp. вip, oтвip, вopoк. Тут же реконструюються: *vornica > *vorničüka; *vъrneta, *vъrn'a ( < *vъrnja); *vьrnějь. Вокалічний елемент -і- між детермінативом -n- і формантом -sto вказує на можливість реконструкції твірного *vьrniti для *vьrnisto, відбитого у кашубському veřńisti 'те, чим б'ють, наприклад, різка'. Цікавим є приклад дії дериватеми із вказівним займенником sь- у функції префікса, пор. *Sьvernica ( > болг. Севрeница –топонім). Проте звук [е] після с- може виявитися епентезою, що ліквідувала збіг приголосних, тоді с- вказує на s-mobile, а праформа реконструюється як *Svernica.
Значною за кількістю праформ є реконструйована у підрозділі 2.2.9. "Парадигма з р-детермінативом" із семантикою 'ткати', 'вистріпувати', 'крутити'. У 2.2.9.1. подані структури з генетичними зв'язками на рівні чергувань: *vьrpati, *vьrpo, *vorpati/*vorpiti та ін. Пcл. *vьrpoliti ( > кашуб. varpolёc, varpoli 'ткати', c.-х. вpпoљити cе 'веpтiтиcя') має вiдiменникoве пoхoдження, на щo вказує iменникoвий cуфiкc -ol-. Не виключено ,однак, що сегмент -ol- виконував функцію експресивного дієслівного форманта, приєднуючись до дієслівної же основи. Тоді твірним для *vьrpoliti було *vьrpati. У підпункті 2.2.9.2. розглядаються деривати, структура яких не мотивована системними відношеннями праслов'янської мови. Ця категорія формацій поділяється на дві групи. До першої (2.2.9.2.1.) належать похідні з апофонією е-ряду: *Verpъ/a –топонім, *verpexъ, *verpiti/*verpěti; *vьrpъ/*vьrpa, *Vьrpalь, *Vьrpolьje –топоніми та ін. До другої (2.2.9.2.2.) належать похідні з апофонією о-ряду: *vorpъ, *vorpajь/*vorpanъ та ін. Стосовно назви *vorpajь додамо, що до її рефлексів належать не тільки епітети хліба чи нареченого в народній поезії, а й назви на позначення некмітливої, безглуздої, сліпої людини, небіжчика, нерпи. Тому твірною основою для цього архаїчного регіоналізма (сх.-сл.) вважаємо кореневе *vorp- із загальним семантичним наповненням 'щось вигнуте, викривлене, скручене', яке зазнало трансформації в кожному окремому вжитку.
Підрозділ 2.2.10. "Парадигма з s-детермінативом" ставить на меті розгляд лексем, сформованих у праслов'янську добу на базі різних кількісно-якісних варіантів індоєвропейської основи, утвореної долученням s ( > псл. -х-) –детермінатива до *uer-/*uor-/*ur-. Тут же аналізуються деривати від *vers-/*vors-/*vrs-, що утворилися за часів власне праслов'янської мови. Уся ця група слів мала базову семантику 'щось піднесене', 'в'язати, плести', 'ворушити', 'рухатися'. У 2.2.10.1. реконструйовані деривати з апофонією е-ряду: *verxati/*verxti/*verљti, *vьrs(ь)l'ati –з давніми основами; *versovьnъ(jь)/*vьrsьnъ(jь) –з інноваційною основою; *vьrxъnь(jь), *vьrxъcьkъ, *vьrsь/*vьrsa та ін. з давньою основою; *vьrsati (пор. укр. діал. бoрсаться 'заплутуватися (про нитки, пряжу)', де анлаут б- < обв- унаслідок перерозкладу префіксальної форми на об- із попереднім випадінням [в], блр. діал. вэ/рсаць 'шнурувати') та ін. з інноваційною. У 2.2.10.2 реставровані похідні з апофонією о-ряду: *vоrxъ, *vorxadlo, *vorxоba та ін. з давніми основами; *vorsаti, *vъrsаti ( > укр. діал. варсaт' 'шпиняти, штрикати', рос. діал. варсанyть 'з силою вдарити чимось гострим') та ін. з інноваційними основами. Семантично ізольованим на тлі наведених лексем виглядає укр. діал. бойк. вoрситися 'затьмарюватися; хмаритися; сердитися, обурюватися', що пояснюється спеціалізацією етимологічного *'(на)суватися; штовхати' після входження слова в коло народної метеорологічної термінології. Тобто воно відбивало таку рису хмарного покриву, як нагромадження, насування насичених (темних) повітряних мас. Семеми 'сердитися', 'обурюватися' виникли як наслідок розвитку переносного значення, з яким функціонує етимологічно тотожний дієслову вoрситися ( < *vъrsiti se) поліський ад'єктив соврoсливи 'гнівна, сердита, зла людина'. Враховуючи відсутність у поліському ареалі твірної основи для останнього, а також метатезу -op- > -po-, яка створила додаткові умови для стирання внутрішньої форми прикметника, видається доцільною проекція в праслов'янську площину, тобто первісно було *sovъrs(ь)livъ(jь) з пізнішим послабленням лабіальної артикуляції префіксального голосного (проміжна ланка *сувросливи). Сам же префікс *so- приєднався до незбереженого девербативного ад'єктива *vъrs(ь)livъ(jь).
Підрозділ 2.2.11. "Парадигма з t-детермінативом" містить значну групу дериватів, сформованих на базі індоєвропейського етимона *uert-/*uort-/*urt- 'вертіти, крутити'. У 2.2.11.1. подаються деривати з генетичними зв'язками на рівні чергувань: *vьrtěti/*vьrtati > *vеrtęžü (пор.: укр. веретя/ж 'ланцюжок', яке вже пов'язувалось з основою *vert- в ЕСУМ, кашуб. **vřeciž 'ланцюг для в'язання худоби' з субституцією *ę > i в суфіксі, як у кашуб. jičny < псл. *ęčünú), *vеrtędь, *vеrtel'ь та ін. У 2.2.11.2. розглянуті деривати, структура яких не мотивована системними відношеннями праслов'янської мови. Цей підпункт має два відгалуження. У першому (2.2.11.2.1.) репрезентовані деривати з апофонією е-ряду: *vьrtъ/*vьrtь, *vьrtъkъ(jь), *vьrt(ь)livъ(jь), *sъvьrtati, *uvьrtati, *vьrtigolvъ, *vьrtіgozъ, *vьrtіpęta та ін. Укр. діал. карп. гівер|н'иенка, гевер|н'иенка, геверн'а нка 'запасне кермо на плоті' продовжує праформу *gavьrtnoti, виступаючи похідним від втраченого в українській мові її рефлекса *гавертнути ~ вертати, вернути. Сегмент ga- ( > га-) є преформантом, варіантним до gy-: пор. *gavьrtati/*gyvьrtati, *gavьrtnoti/*gyvьrtnoti –дієслова, у яких ga-/gy-, на думку І.П.Петлєвої, постали або як одзвінчення давнього ka-, або ж як вокалізація g-протези. Дослідниця подає низку болгарських лексем, на основі яких реконструюємо архетипи, наведені вище: гавъртам, гивъртам, гаврътна, гиврътна 'перекидати, перегортати'. Зважаючи на відсутність результатів першої палаталізації, перехід а > e, у > i у префіксальній частині вказаних репрезентантів доцільно датувати історичною добою. Наведені прототипи є пізньопраслов'янськими регіональними (карпатськими) утвореннями, реліктами карпатської міграції слов'ян. У другому (2.2.11.2.2.) реставровані лексичні одиниці з апофонією о-ряду: *vortiti/*vortati, *vortjati(sę), *vortičü, *vort(ь)livъ(jь), їх префіксальні форми *sъvortjati, *zavortiti/*zavortjati, *vortolomьnъ(jь) та ін.
Завершує реконструкцію дослідженого генетичного гнізда підрозділ 2.2.12. "Парадигма з v-детермінативом", у якому відновлюється коренева група, складники якої поділяються на два хронологічних шари. До першого належать праслов'янські продовження і.-є. *uru-/*uoru- 'мотузок' (*vьrvь/a > *vьrvъka/*vьrvica та ін.), до другого –похідні від основ, утворених долученням v-детермінатива до *vеr-/*vr- у добу праслов'янського діалектного стану. Останні мають стрижневу семантику 'рухатися' (пор. рефлекси *vervati/*vьrvěti: с.-х. врева 'метушня, шум' < *вревати; кашуб. vёrvas 'метушня, непосида, волоцюга', де експресивний суфікс -аs указує на віддієслівну деривацію, с.-х. зх. в`рвити, пд.-зх. в`рвjeти 'товпитися' та ін.) і 'тверде потовщення', пор. *vъrvаlь/*vъrvolь/*vъrvulь, *vъrvenь/*vъrvetъ: укр. діал. вурвyль 'невелике затвердіння на тілі від укусу комахи; чиряк', блр. діал. вурвaлак 'шматочок дерева, оцупок', п. діал. warwol 'риб'ячий жир' (тобто 'жирова речовина, що міститься всередині набряклості, пухиря'; аналогічне семантичне зрушення спостерігається у східних слов'ян); блр. діал. вурвiняц 'ворушка людина'; укр. діал. вурвeтиль 'здоровaнь' ( < *'щось товсте'). Принципово можлива аблаутна пара до *vъrvolь –*vьrvolь, на що вказує полаб. vervolai 'зміцнені'.
У висновках сформульовані найзагальніші результати проведеного дослідження.
1. Комплексна реконструкція праслов'янського генетичного гнізда з етимоном *ver- 'крутити, гнути, вертіти; вергати' виявила складну організацію цієї дериваційно-етимологічної мікросистеми. Строкатість значеннєвого спектру дослідженої кореневої групи зумовлює значний ступінь її активності, що відбиваєтья в кількості сформованих у її межах лексем, серед яких назви із галузі культурного життя і стратегічної орієнтації слов'янських народів. Тому цілком закономірним є відновлення розрядів лексики, що відбиває процес обробітку землі, операції, пов'язані з текстильною справою (чесанням, прядінням, тканням), реставрація назв реалій домашнього побуту, географічних апелятивів. Відповідно, процес творення нових понять ґрунтувався на семантичних зрушеннях етимологічного 'крутити, гнути' у: а) 'плести', 'зв'язувати'; б) 'сукати', 'скручувати' > 'ткати' > 'тканина, рядно, зморшка'; в) 'робити складки; нападати', 'гніватися'; г) 'зачиняти, огороджувати, замикати' > 'замкнений простір'; ґ) 'деформувати', 'нищити', 'щось кострубате, розстовбурчене, вигнуте, викривлене'; д) 'чесати'; е) 'крутити, гнути' > 'звиватися'; є) 'просувати', 'пхати' > 'плести', 'щось тверде, опукле'.
Етимологічна семантика базових праформ звужувалась і розширювалась залежно від вагомості ознак предметів, явищ, відношень дійсності, що лягли в основу мотивації. Звуження первісного значення твірних слів призводило і до повної втрати внутрішньої форми. Причиною цього був вихід у семантичному боці слів на перший план побутової,стратегічної значущості реалій, яка стирала першоознаки 'щось викривлене, здеформоване','скручене'.
. З ретроспективного погляду на дистрибоване гніздо у його розвитку виокремлюються два великі хронологічні зрізи. До першого з них (праіндоєвропейського) належать деякі з базових основ, що очолюють окремі субпарадигми, а до другого –утворені від них власне праслов'янські морфо-семантичні комплекси та нечисленні слов'янські поширення індоєвропейського етимона зі своїми низками похідних.
. Аблаутна інфраструктура генетичного гнізда з коренем *ver-/*vor-/*vr- розмежовує його формації на дві категорії. До першої (кількісно меншої) належать деривати з генетичними зв'язками на рівні кореневих чергувань, тобто процес словотворення тут супроводжується ізоляцією (подовженням) апофонічного вокалізму. Друга (кількісно більша) репрезентована колом похідних, що не охоплені жодною з морфонологічних (аблаутних) моделей, які діяли в дописемні часи. Найпродуктивнішим зі ступенів кореневого голосного виявився ступінь редукції.
. Афіксальний фонд гнізда *ver- є досить строкатим, проте переважна більшість формантів повторюється рідко. Найбільшу словотвірну активність виявили суфікси -al-/-ol-/-el-, -ьj-, -ak-/-ac-, -an-, -ik-, -ъk-, -in-, -ic-, -ьc- з атрибутивним, демінутивним і просторовим значеннями. Oсобливо відзначимо структуральний -j-, функцією якого була модифікація як елементарних, так і суфіксальних твірних основ. Префіксальна деривація, в основному, репрезентована префіксами ka-/ko-, na-, sъ-/so-, za-, o-, љa-.
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:
. Реліктова префіксація в слов'янському етимологічному гнізді *ver- // Наукові записки. –Вип. 16. –Серія: Філологічні науки (мовознавство). –Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. –С. 165 - 176.
. Деривати з k-детермінативом у праслов'янському генетичному гнізді кореня *ver- // Наукові записки. –Вип. 20. –Серія: Філологічні науки (мовознавство). –Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. –С. 229 - 238.
3. До питання про внутрішню форму деяких нижньонаддніпрянських діалектизмів // Записки з українського мовознавства. –Одеса, 1999. –Вип. 8. - С. 46 –.
. Динаміка етимологічного гнізда праслов'янського кореня *verp-/*vьrp- як генетичної мікросистеми // Наукові записки. –Вип. 22. –Серія: Філологічні науки (мовознавство). –Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2000. –С. 225 - 232.
5. Етимологічні гнізда коренів *vern-, *verp- у праслов'янській мові // Наукові записки. –Вип. 30. –Серія: Філологічні науки (мовознавство). –Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка., 2000. –С. 269 - 278.
. До реконструкції та генетичної інтерпретації деяких слов'янських лексем // Восточноукраинский лингвистический сборник. – Донецк: Донеччина, 2000. –Вып.VI. –С. 250 - 253.
7. Етимологічне гніздо з коренем *vъrl- у праслов'янській мові // Українське і слов'янське мовознавство. Міжнародна конференція на честь 80-річчя професора Йосипа Дзендзелівського. –Ужгород, 2001. –С. 235-237.
8. Українські оніми та діалектизми з праслов'янським *ver- в основі // Українська ономастика. Матеріали наукового семінару, присвяченого 90-річчю Кирила Кузьмича Цілуйка. –К., 1998. –С. 73 –.
. Гніздо з основою *vьrx-/*vьrљ- за даними слов'янської ономастичної та апелятивної лексики (матеріали для реконструкції) // Slavica та Baltica в ономастиці України. –К., 1999. –С. 104 –.
. Рефлекси коренів *verm-/*vьrz- y слов'янській ономастичній та апелятивній лексиці // Українська пропріальна лексика. –К., 2000. –С. 56 –.
Іліаді О.І. Структура і семантика праслов'янського слова в генетичному гнізді *ver-. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.03 –слов'янські мови. –Інститут української мови НАН України, Київ, 2001.
Робота присвячена слов'янській етимології та реконструкції. У дослідженні шляхом застосування порівняльно-історичного й етимологічного методів на основі слов'янської апелятивної та ономастичної лексики здійснюється комплексне відновлення праслов'янського генетичного гнізда з базовим етимоном *ver- 'крутити, гнути, вертіти; вергати', встановлюється механізм і шляхи розвитку структури і семантики цілої кореневої групи, формулюються деякі теоретичні положення вчення про мовні підсистеми.
Ключові слова: етимологія, етимологічне (resp. генетичне) гніздо, аблаут (resp. апофонія), анлаут, парадигма, дериват, праслов'янська мова, структура, семантика, архетип (resp. праформа).
Илиади А.И. Структура и семантика праславянского слова в генетическом гнезде *ver-. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03. –славянские языки. –Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2001.
Работа посвящена славянской этимологии и реконструкции. В исследовании путем применения сравнительно-исторического и этимологического методов на основе славянской апеллятивной и ономастической лексики осуществляется комплексное восстановление праславянского генетического гнезда с базовым этимоном *ver- 'крутить, гнуть, вертеть; швырять', устанавливается механизм и пути развития структуры и семантики целой корневой группы, формулируются некоторые теоретические положения учения о языковых подсистемах.
Ключевые слова: этимология, этимологическое (resp. генетическое) гнездо, аблаут (resp. апофония), анлаут, парадигма, дериват, праславянский язык, структура, семантика, архетип (resp. праформа).
Iliadi A.I. The Strukture and the Semantics of the Oldslavic Word in the genetic Claster *ver-. –Manuscript.
Dissertation for the Candidate's degree in Philology on speciality 10.02.03 –Slavonic languages –Institute of Ukrainian Language - NAS of Ukraine, Kiev, 2001.
The work deals with the Slavonic etymology and reconstruction. In the research the complex reconstruction of the oldslavic genetic claster with the basic stem *ver- 'to twist, to bend, to turn, to fling' is carried out by means of the comparative-historical and etymological methods on the material of the Slavonic appelant and onomastic lexics; the research defines the mechanism and the ways of the development of the structure and the semantics of the whole root group; it formulates some theoretical theses of the studies of the language subsystems.
The integral reconstruction of the oldslavic genetic (resp. etymological) claster with the etymon *ver- 'to twist, to bend, to turn, to fling' revealed difficult organization of this derivative-etymological microsystem. Deep interaction between its lexical units is caused by close interlacing of the morfemic and semantic components within the bounds of the operation field which takes part in the transformation of the fragment of the reality (the flow of impressions) into the totality of the language signs and methods of their combination. Thus, it is to point out: a) reasons, receptors, effectors as the basic regulators of the functioning of the genetic microsystem; b) the concept of the operation field as a totality of the associative-semantic parameters that make it possible to semantize the world of the realities.
The considerable branching of the etymological semantics of the derivative stems of the claster with the root *ver- caused the formation of a great number of the names from the sphere of culture life and the strategical (spatial, chronological) orientation of the Slavonic nations in its system. The etymological Semantics of the basic archaetyps narrowed and broadened in accordance with the ponderability of the features of the objects, phenomena of the reality that lay in the basis of the motivation.
From the retrospective point of view there can be differentiated two chronological cuts on the described claster in its development. The first cut (common idoeuropean) includes some of the basic stems that are at the head of some paradigms, and the second cut includes the oldslavic morfo-semantic complexes that are formed from them.
The ablaut infrastructure of the family with the root *ver- delimits its formations into two categories. The first category (greater in quantity) embraces derivatives with the genetic connections on the level of the root gradation. The second category (less in quantity) is presented by the derivatives that are not included into any ablaut model of the prehistoric period.
The affixational fund of the claster *ver- is various enough. The affixes -al-/-ol-/-el-, -ьj-, -ak-/-ac-, -an-, -ik-, -ъk-, -in-, -ic-, -ьc- revealed the highest degree of the derivational activity. The prefixational derivation is basicaly presented by the formants ka-/ko-, na-, sъ-/so-, za-, o-, љa-.
The material and the definite statements of the research can be used in the practice of the historical lexicografy, while compiling the dictionaries of the Slavonic language antiquities in particular in the compiling of the etymological dictionaries of some Slavonic languages, the dictionary of the oldslavic lexics.
Key words: etymology, etymological (resp. genetic) claster, ablaut (resp. apophony), anlaut, paradigm, derivative, oldslavic language, structure, Semantics, archaetype.