Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
№ 19) Зміст шкільної освіти. Питання стандартів освіти. Система освіти і виховання учнів.Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь і навичок, світоглядних і морально-естетичних ідей, якими необхідно оволодіти учням у процесі навчання.Компоненти змісту освіти: - інформація, яка підлягає засвоєнню, тобто перетворенню в знання (основні поняття, терміни, факти, закони, торії) - способи діяльності, досвід їх здійснення (уміння та навички спеціальні, загалнонавчальні)- досвід творчої діяльності - досвід емоційного ставлення школярів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів.Державний стандарт загальної середньої освіти включає:- базовий навчальний план середньої освіти, що визначає: тривалість навчального року для різних класів, перелік навчальних предметів; розподіл їх вивчення за роками навчання, кількість годин на тиждень, виділених для кожного предмета в окремому класі максимально обов’язкове тижневе навчальне навантаження для учнів. Базовий навчальний план складається з двох частин: інваріантної (визначає обов’язково для вивчення в усіх загальноосвітніх навчальних закладах України предмети, мінімальну кількість відведених для цього навчальних годин) та варіативної (години для вивчення предметів і курсів за вибором школи, регіону).- освітні стандарти галузі знань (система знань, що відповідає певному предмету, кількість годин на її вивчення, а також система вимог, що визначає обов’язковий для досягнення кожним учнем рівень її засвоєння).- державні гарантії одержання середньої освіти.- державні вимоги до мінімального рівня засвоєння змісту загальної середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа)Відповідно до закону «Про загальну середню освіту» система освіти в сучасній Україні складається з таких ланок дошкільна освіта, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна, аспірантура, докторантура, самоосвіта.Функціонують такі типи загальноосвітніх закладів: середня загальноосвітня школа, НВК, загальноосвітня школа-інтернат, вечірня школа, спеціалізована школа-інтернат, гімназія ( ЗНЗ ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням предметів переважно гуманітарного профілю), ліцей (ЗНЗ ІІІ ступеня з навчанням переважно природничо-математичного профілю), колегіум (ЗНЗ ІІІ ступеня філологічно-філософського та культурно-естетичного профілю), спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку), загальноосвітня санаторна школа-інтернат (для дітей, які потребують тривалого лікування), школа соціальної реабілітації (для дітей, які потребують особливих умов виховання).
№ 20) Свідомість і активність учня як принцип навчання
Принципи навчання – це система основних дидактичних вимог до процесу навчання, виконання яких забезпечує його ефективність.Активність-це риса особистості, що має прояв у готовності, прагненні до діяльності та в характері самої діяльності, що спрямована на вибір оптимальних шляхів досягнення мети пізнання.Самостійність-риса особистості, що складається з готовності (здібності та прагнення) до самостійного оволодіння знаннями на основі вольового зусилля.Рівні розвитку ПА та ПС:- репродуктивна – засвоєння зразків головних пізнавальних операцій і дій, оволодіння переносом їх на аналогічний матеріал.
- реконструктивно – варіативна-здібність вибирати в думках та практично створювати пізнавальні операції і дії, що необхідні для рішення пізнавальних задач.- творча – здібність використовувати засвоєну «техніку» пізнавальної діяльності у ситуаціях, що раніше не зустрічалися у досвіді учня.Активізація – це створення умов для прояву учнями активності.Шляхи реалізації принципу.Захоплений виклад навчального матеріалу (новизна, історизм, показ сучасних досягнень науки, практичного значення наукових знань).Використанням методів, форм організації навчання, які спонукають школярів до самостійної пізнавальної діяльності (методів проблемного навчання, засобів наочності, групових способів організації учіння, взаємо навчання, нестандартних уроків).Ситуації, в яких учень повинен захищати свою думку, задавати питання вчителю, товаришам; рецензувати відповіді товаришів, твори; ділитися своїми знаннями з іншими; допомагати товаришам у труднощах; знаходити не єдине рішення, а декілька самостійних; практикувати вільний вибір завдань, переважно пошукових, творчих.Сприятливий емоційний тонус (довіра, такт учителя, його емоційність, доброзичливість однокласників).Особистість учителя, його ставлення до учнів, навчального предмета, своєї професії, інших учителів.Створення ситуації успіху школярів у навчальній діяльності.Участь учнів у громадському житті школи, класу.
10. Особливості навч-вих роботи відповідно до основ теорії елементарної освіти Песталоцці.
Для реалізації своїх педагогічних ідей Й.Г. Песталоцці розробив метод елементарного виховання, більше відомий як теорія елементарного виховання і навчання. Сама назва „елементарна освіта” передбачала таку організацію навчання, коли в об’єктах пізнання і діяльності дітей виокремлюються найпростіші елементи.
Основа елементарної освіти – глибоке знання вікових та індивідуальних особливостей дитини, для чого слід постійно уважно її вивчати. Справедливе й актуальне нині зауваження Й.Г. Песталоцці: дитину можна виховувати лише тоді, коли ми розуміємо її внутрішні відчуття, знаємо, до чого вона здатна, чого прагне.
Сутність теорії Й.Г. Песталоцці полягає у тому, щоб збудити в дитині задатки здібностей, закладені від природи. Педагогічний процес, на думку педагога, передбачає поступове просування від простого до складного, перехід від одного рівня на інший, доводячи знання та вміння дітей до можливого ступеня досконалості.
Зокрема, першоелементами фізичного і трудового виховання є низка взаємопов’язаних простих рухів, які спрямовані на розвиток природної рухливості дитини. На думку педагога, основними засобами розвитку здібностей повинні бути: гімнастичні вправи на розвиток рухливості суглобів, участь у рухливих іграх. Значне місце в системі фізичного виховання відводив праці: в майстерні, на пришкільній ділянці, догляд за тваринами. Бо саме праця, вважав педагог, є дієвим засобом морального виховання особистості. Метою морального виховання дітей, за Й.Г. Песталоцці, є виховання в них діяльної любові до людей. Першим пагоном моральності, її першоосновою, на думку, є природне почуття довіри, любові до матері, яка оберігає і піклується про дитину від народження. За допомогою виховання він пропонував поступово розширювати коло об’єктів дитячої любові, спонукаючи до прояву зародки моральних почуттів: спочатку перенести любов дитини до матері на батька, сестер і братів, потім – на вчителя і шкільних товаришів, щоб на певному витку свого розвитку дитина могла перенести цю любов на свій народ і Батьківщину, нарешті – на усе людство.Отже, основу морального розвитку дитини Й.Г. Песталоцці бачив у розумних сімейних відносинах, і шкільне виховання, на його думку, може бути успішним лише за умови, якщо узгоджуватиметься із сімейним. Вважав, що моральне виховання і розумовий розвиток повинні здійснюватися гармонійно. Інакше неминучий однобічний розвиток сил і здібностей, що, в свою чергу, призводить до моральної бездушності та егоїзму.
Таким чином, елементарне виховання – це певна система розвитку здібностей і вправ. Завдання і засоби педагогічного впливу розкривалися Й.Г. Песталоцці передусім у змісті елементарних понять. Програма виховання педагога спрямовувалася на те, щоб забезпечити фізичне тренування, розумовий розвиток, формування моральних цінностей у сприятливих соціальних умовах, і включала декілька пунктів: розум (схильність до самостійних суджень), гідність (здатність до самозахисту і самодопомоги), моральність (діяльна любов до близьких); фізичне здоров’я, професія та культура праці, система світоглядних цінностей.Найважливішим у процесі навчання є розвиток здібностей. Педагог пропонував учити дітей спостерігати, тому що „правильно бачити і чути – перший крок до життєвої мудрості”. Й.Г. Песталоцці вважав, що під час кожного спостереження у дітей виникає три запитання: про число (скільки предметів перед очима), про форму (який вигляд має предмет), про слово ( яку назву має предмет).Щоб полегшити для дитини спостереження і впорядкувати їх, педагог визначив найпростіші елементи, однакові для всіх предметів, які є початковим моментом будь-якого навчання: число, форму, слово. Найпростіший елемент числа – одиниця, форми – пряма лінія, слова – звук. Наприклад, Й.Г. Песталоцці пропонував розвивати мову, починаючи зі звуків, навчати лічби, починаючи з одиниці. Також запропонований педагогом універсальний підхід у навчанні (від простого до складного) методично неправомірний, тому що навчання може мати і зворотний шлях: від цілого, загального до окремих частин, конкретного. На думку видатного педагога, розумове виховання має здійснюватися відповідно до „природного шляху пізнання” дитини. Й.Г. Песталоцці, як і Я.А.Коменський, надавав вирішального значення наочності як засобу розвитку в дитини вміння у процесі спостереження порівнювати предмети, виявляючи їх спільні та відмінні ознаки. Але швейцарський педагог пішов далі свого попередника, тому що вказав на виняткову роль наочності у вихованні і розвитку логічного мислення у дітей. В роботах Й.Г. Песталоцці робив акцент на тому, що розвиток мовлення дитини має спиратися на практику життя і відтворювати її чуттєвий досвід. Навчання арифметики, прагнув побудувати наочно, стимулювати розвиток у дітей свідомості й активності. Його практична діяльність сприяла уведенню у курс початкового навчання малювання з елементами геометрії, уведенню у зміст народної школи гімнастики як самостійної навчальної дисципліни. Й.Г. Песталоцці був одним із перших педагогів, які намагалися вирішити проблему взаємодії сім’ї та школи. Великого значення педагог надавав релігійному вихованню, яке має починатися в сім’ї і вдосконалюватися у школі.
Педагог-демократ, „Батько усіх сиріт” – Й.Г. Песталоцці щиро прагнув поліпшити життя селянства, мріяв створити школу для бідних, залучивши до фінансування освіти кошти багатих можновладців, вивести народ із стану неуцтва підвищенням його культурного рівня. Незважаючи на соціальний утопізм та історичну обмеженість поглядів Й.Г. Песталоцці, запропонована ним педагогічна система мала значний вплив на розвиток прогресивної педагогічної думки.