Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
6.Зміст АВС аналізу
ABC-аналіз є важливим методом, який використовується на підприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів. ABC-аналіз дозволяє проводити цілеспрямовані та економічні заходи.
• При ABC-аналізі здійснюється застосування показників у натуральному і вартісному виразі.
ABC-аналіз може бути використаний, перш за все, в матеріально-технічному забезпеченні, виробництві і збуті. В рамках даного аналізу у сфері матеріального — технічного постачання розглядаються кількість і вартість заготівлі матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, деталей в розрізі постачальників. У сфері виробництва може бути проведене дослідження величини і зміни постійних витрат. У сфері збуту визначаються замовлення, що надходять, і реалізована продукція. При даному аналізі виходять з того, що затрати часу на виконання робіт не відповідають значимості цих робіт.
Результат ABC-аналізу чітко показує, що необхідно розрізняти А-, В-, С- завдання.
А — завдання — найважливіші.Значимість їх вкладу в досягнення цілей оцінюється приблизно у 75 %. Ці завдання можуть бути виконані, як правило, тільки підприємцем або одним з керівників підприємства. А — завдання комплексні, часто переплітаються з іншими, і їх невиконання або надто пізнє виконання викликає великі проблеми. Так, переговори з гуртовими покупцями підприємець повинен проводити самостійно. Ранг даних завдань найвищий.
В — завдання— завдання середньої важливості, які складають приблизно 20 % за затратами часу і 20 % за значимістю. Виконання даних завдань частіше можна делегувати компетентним працівникам. Підприємцю немає необхідності підтримувати контакти зі всіма клієнтами. У нього повинні бути компетентні працівники, яким можна довіряти виконання В — завдань.
С-завдання займають приблизно 75 % часу і вносять вклад в отримання прибутків підприємства тільки в розрізі 5 %. Ці завдання по можливості повинні бути делеговані, щоб мати більше часу для вирішення завдань — А і частково В. Завдання даного класу, в основному, являють собою щоденні рутинні роботи, які дають незначний вклад у досягнення мети (адміністративно-управлінські роботи і частина робіт з кореспонденцією).
Порядок виконання ABC-аналізу такий:
1. Складання списку всіх видів діяльності на відповідний плановий період в один місяць.
2. Упорядкування всіх завдань по важливості, тобто їх вартісній оцінці для досягнення встановлених цілей.
3. Оцінка всіх облікованих видів діяльності у відповідності з АВС-шкалою.
4. Перевірка особистого тимчасового графіка з точки зору відповідності важливості завдань і запланованого на їх виконання часу.
5. Коригування тимчасового графіка у відповідності з установкою на А-, В- і С — завдання.
4.Сутність проблеми обліку запасів. Який метод оцінки запасів може бути рекомендований в умовах інфляції?
Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси .
Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством
Проблемі обліку виробничих запасів приділяється значна увага, оскільки від організації їх обліку залежить розвиток як підприємства так і економіки країни в цілому. Необхідною умовою підтримання виробничого процесу на підприємстві є наявність достатньої кількості виробничих запасів.
Можна виокремити наступні проблеми ведення обліку виробничих запасів:
– складність визначення справедливої (ринкової та неринкової) вартості
запасів, що полягає у використанні підприємствами бартерного обміну, більше
того, обміну на неподібні активи; – низький рівень оперативності інформаційного забезпечення управління
виробничими запасами підприємств;
– невідповідний рівень контролю та оперативного регулювання процесів
утворення запасів;
– обмеженість контролю використання виробничих запасів тощо .
Вирішення цих проблем потребує оновлення системи отримання інформації про виробничі запаси, використання нетрадиційних для вітчизняної облікової
практики підходів щодо ефективного їх використання та оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів бухгалтерського обліку.
Під час обліку виробничих запасів виникає багато розбіжностей. Насамперед це пов’язане з тим, що на багатьох підприємствах облік запасів ведеться паралельно трьома підрозділами з різною метою: Часто виникають ситуації, коли за даними одного підрозділу залишок запасів є, а в обліку іншого – залишків немає. Окремою проблемою є пересортування, яке може бути викликане як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. До суб’єктивних причин належить і людський фактор, тобто помилки співробітників, викликані не недостатньою кваліфікацією бухгалтера чи комірника, а браком потрібних знань . Через це інформація з одного й того ж документа може бути неоднаково відображена в обліку різних підрозділів.
Актуальною на сьогодні є проблема переходу на комп’ютеризовану форму обліку, оскільки ще багато підприємств ведуть журнально-ордерну форму обліку. Це дуже трудомісткий процес, особливо враховуючи специфіку обліку в сільському господарстві. Облік виробничих запасів неможливий без застосування компютерних технологій.
Поточне оцінювання необхідне для грошового висловлювання руху матеріалів протягом місяця. Відповідно до П(С)БО 9 оцінка матеріалів може здійснюватися одним зі наступних методів:
– метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
– метод середньозваженої собівартості;
– метод FIFO;
– метод LIFO;
– метод нормативних витрат.
Перший метод застосовується за відпускання запасів, виділені на виконання спеціальних замовлень і проектів. Він використовують у відношенні тих матеріалів, які можна замінені іншими. Цей метод застосовується у відношенні запасними частинами і дистрибуції комплектуючих виробів.
Метод середньозваженої собівартості. У цьому методі оцінка проводиться у разі кожній одиниці запасів шляхом розподілу собівартості повного обсягу запасів у сумарному вираженні з урахуванням сальдо початкового на загальна кількість запасів і які поступили протягом місяця.
Метод FIFO виходить з припущення, що запаси використовують у тій послідовності, у якій надходять на підприємство, це що означає, що запаси, які відпускаються у виробництві, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Тобто рішення з принципу «першим прийшов, першим пішов».
Метод LIFO є протилежним методу FIFO. Він базується в послідовності зворотної їх надходженню на підприємство. Це означає, що запаси, які відпускаються у виробництві, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів, тобто. діє принцип «останнім прийшов, першим пішов». Метод LIFO дозволяє найбільш достовірно визначати прибуток, з реальних економічних умов функціонування підприємства. Тобто, цей метод зручний за умов інфляції.
Метод нормативних витрат виходить з застосуванні норм витрат матеріалів на одиницю продукції. Умовою застосування цієї методу є постійно змінювані технологічним і плановим відділом добові норми витрат й розробка нормативних калькуляцій.