Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЖИТОМИРСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ імені С.П. КОРОЛЬОВА
НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Кафедра тактики
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри тактики працівник В.О. Єрмаков “____”_______________2013 р. |
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для проведення семінарського заняття № 1
з навчальної дисципліни РОЗВІДУВАЛЬНА ПІДГОТОВКА
Тема № 2. Організація, озброєння, тактика дій армій провідних країн світу.
Заняття 3. Організація, озброєння, тактика дій підрозділів армій провідних країн світу.
|
Зі студентами факультету підготовки офіцерів запасу. Спеціалізація: «Бойове застосування механізованих, аеромобільних (повітрянодесантних), штурмових, гірських і морської піхоти з’єднань, військових частин, підрозділів» |
|
Обговорено та схвалено на засіданні кафедри тактики “___” ____________2013 р. Протокол №____ |
Житомир – 2013 р.
НАВЧАЛЬНА ТА ВИХОВНА МЕТА
1. Поглибити знання, щодо призначення і основ застосування артилерійських підрозділів і підрозділів протиповітряної оборони армій провідних країн світу.
2. Розкрити організаційно-штатну структуру підрозділів, озброєння, основи тактики дій підрозділів армій провідних країн світу.
3. Формувати у студентів навички в аналізі, оцінці характеру дій ймовірного противника в посаді командира взводу.
ЧАС: 2 години
МІСЦЕ: згідно розкладу занять.
НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:
НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ
|
№ з/п |
Навчальні питання |
Час, хв. |
|
І. |
Вступна частина |
5 |
|
ІІ. |
Основна частина |
80 |
|
Вступ |
||
|
Навчальні питання |
||
|
1. |
Організація, озброєння, тактика дій артилерійських підрозділів. |
35 |
|
2. |
Організація, озброєння, тактика дій підрозділів армійської авіації. |
20 |
|
3. |
Організація, озброєння, тактика дій підрозділів ППО у бою. |
25 |
|
Заключення |
||
|
ІІІ. |
Заключна частина |
5 |
І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
1. Організаційно-методичні вказівки по вступної частині
Методичні вказівки щодо підготовки до семінарського заняття. Основним методом підготовки студентів є їхня самостійна підготовка. Важливе значення в період підготовки студентів до семінару набувають консультації, що проводяться викладачами. Важливим у підготовці до семінару є використання студентами ілюстрованого матеріалу, відеозаписів, діафільмів, слайдів. Це дає їм можливість значно скоротити час на вивчення та засвоєння питань семінару та підвищує якість самої підготовки.
Конспекти студенти відпрацьовують в своїх робочих зошитах. Відповіді на питання семінарського заняття повинні бути короткими, з необхідними висновками. При необхідності для більшої аргументованості відповідей студенти можуть готувати схеми, таблиці, та інші графічні матеріали. При написанні конспекту використовується одна сторона зошита, іншу бажано залишати для внесення доповнень в ході обговорення питання семінарського заняття.
Нагадати студентам, що семінар є особливою формою навчального заняття у навчальних закладах. На них під керівництвом викладача обговорюються підготовлені реферати, доповіді чи повідомлення по найбільш складних питаннях (темах, розділах) навчальної програми.
Семінарські заняття мають за мету поглибити та закріпити знання, отримані на лекціях і в процесі самостійного роботи над навчальною і науковою літературою, а також прививати навики щодо пошуку, узагальнення навчального матеріалу.
Семінари розвивають творчість самостійність, сприяють формуванню наукових і професійних інтересів.
Дати рекомендації, щодо питань на які потрібно звернути увагу.
На заняттях студенти повинні мати плани семінару, літературу та зошити із короткими відповідями на запитання семінару.
Перед початком заняття навчальна група прибуває до класу проведення заняття, черговий навчальної групи доповідає про наявність і готовність особового складові до заняття. Керівник заняття приймає доповідь чергового, перевіряє наявність особового складу, готовність їх до заняття, а також зовнішній вигляд, організує розміщення їх в класі. Після цього він оголошує тему, навчальну й виховну мету, навчальні питання заняття та порядок їх відпрацювання.
Перевірку готовності студентів до семінару можна розпочати шляхом огляду записів в робочих зошитах, наявності літератури, планів семінарів, а також завданням контрольних запитань.
2. Організаційно-методичні вказівки по основній частині
Вивчення матеріалу проводиться згідно завдання, яке видано. Викладач організує дискусію навколо попередньо визначених питань, до яких всі студенти готують тези виступів. Звернути увагу на послідовність відпрацювання навчальних питань. Незрозумілі питання, ті хто навчається, виписують в робочий зошит та уточнюють відповіді у викладача.
Викладач керує семінарським заняттям. В ході проведення семінарського заняття мають бути розкриті головні проблеми з кожного навчального питання. В результаті аналізу цих проблем повинні бути сформовані основні висновки та рекомендації. Для активізації дискусії необхідно задавати додаткові запитання, що уточнюють певні положення, створювати проблемні ситуації, наводити приклади.
Заслухати реферат, доповідь чи повідомлення.
Запропонувати робити студентам конспект виступу доповідача, щоб в ході заняття під час своїх виступів спиратися на зміст реферату (доповіді, повідомлення) та давати конкретну йому оцінку.
Тривалість виступу з рефератами (доповіді, повідомлення) може бути в межах 10-15 хвилин.
Навчальні питання бажано розглядати в тій послідовності в якій вони поставлені в плані семінару. Відпрацювання питань бажано розпочинати постановою питання перед студентами. Дати можливість виступити бажаючим студентам, потім обсудити виступ; шляхом висловлення особистої думки бажаючих.
Студенти, які не проявляють активності в обговоренні поставлених питань можуть бути залучені примусово до процесу заняття. Завершення обговорення питань семінару бажано закінчити визначенням кінцевого результату щодо єдиного розуміння проблеми.
3. Організаційно-методичні вказівки по заключній частині
Підвести підсумок заняття:
- вказати ступінь досягнення поставлених навчальних і виховних цілей;
- роз`яснити суть положень, по яких висловлювалися різні думки;
- показати позитивні і негативні сторони в підготовці студентів;
- дати по необхідності індивідуальні завдання студентам;
- оголосити оцінки;
- відмітити найбільш активних на занятті студентів, студентів, що недостатньо працювали на занятті;
- відповісти на можливі запитання, видати завдання на самостійне відпрацювання матеріалу, перевірити стан класу.
Контрольні запитання:
1. Завдання підрозділів артилерії та протиповітряної оборони армій провідних країн світу.
2. Класифікація підрозділів і озброєння артилерії і протиповітряної оборони.
3. Види вогню артилерії, вогневі завдання та їхні характеристики.
4. Види боєприпасів артилерії. Розподіл сил і засобів артилерії і протиповітряної оборони в бою.
5. Зміст вогневого ураження противника артилерією в наступі та обороні.
6. Характеристики бойових можливостей підрозділів артилерії та протиповітряної оборони.
ІІ. Зміст
1. Вступ
Сухопутні війська включають роди військ: механізовані, танкові, аеромобільні війська, ракетні війська і артилерію, війська протиповітряної оборони, армійську авіацію, підрозділи зв'язку, розвідки і РЕБ, інженерні, РХБ захисту, військові частини, установи та організації логістики (матеріально-технічного забезпечення).
Ракетні війська і артилерія Сухопутних військ є основним засобом вогневого ураження противника.
Ракетні війська призначаються для ураження засобів ядерного і хімічного нападу, наземних елементів розвідувально-ударних комплексів ті інших систем високоточної зброї, основних угруповань військ противника, авіації в місцях її базування, засобів і об'єктів протиповітряної оборони, пунктів управління, тилових та інших об'єктів противника на всю глибину його оперативної побудови, дистанційного мінування місцевості, а на приморських напрямках, крім того, для руйнування пунктів базування сил флоту противника, знищення його бойових кораблів і суден.
Польова артилерія є основним засобом вогневої поразки в сухопутних військах, вносить найбільш вагомий внесок у вогневу міць загальновійськових формувань, особливо в ході ведення бойових дій без застосування ядерної зброї. Польова артилерія, вогневі засоби якої характеризуються високою точністю стрільби, а також простотою конструкції й гнучкістю вогню, може успішно вирішувати широке коло бойових завдань, як у наступі, так і в обороні. Вона здатна знищувати або придушувати засоби ядерного нападу противника, його бронетанкову техніку, артилерію, міномети, протитанкові засоби, засоби ППО і живу силу, пункти управління, органи матеріально-технічного й тилового забезпечення, здійснювати постановку димових завіс, дистанційне мінування й освітлення місцевості, а також брати активну участь у глибокій вогневій поразці противника.
Ракетні війська і артилерія Сухопутних військ складаються із з’єднань оперативно-тактичних і тактичних ракет, з’єднань і частин гаубичної, гарматної, реактивної та протитанкової артилерії, артилерійської розвідки, мінометних підрозділів та підрозділів протитанкових керованих ракет.
Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ призначаються для радіолокаційної розвідки повітряного противника й оповіщення про нього своїх військ, прикриття та захисту угруповань військ, пунктів управління, аеродромів, тилових та інших об'єктів від ударів противника з повітря, боротьби з його авіацією, крилатими, оперативно-тактичними і тактичними балістичними ракетами, повітряними десантами в польоті та повітряними елементами розвідувально-ударних комплексів.
На озброєнні військ ППО Сухопутних військ знаходяться ефективні зенітні ракетні та зенітні артилерійські системи і комплекси, які характеризуються високою швидкострільністю, живучістю, маневреністю, здатністю діяти за будь-яких умов сучасного загальновійськового бою.
2. НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Організація, озброєння, тактика дій артилерійських підрозділів.
1.1. Організаційно-штатна структура артилерійських підрозділів.
Заслуховування реферату: «Організаційно-штатна структура артилерійських підрозділів».
Польова артилерія є основним засобом вогневої поразки в сухопутних військах, вносить найбільш вагомий внесок у вогневу міць загальновійськових формувань, особливо в ході ведення бойових дій без застосування ядерної зброї. Польова артилерія, вогневі засоби якої характеризуються високою точністю стрільби, а також простотою конструкції й гнучкістю вогню, може успішно вирішувати широке коло бойових завдань, як у наступі, так і в обороні. Вона здатна знищувати або придушувати засоби ядерного нападу противника, його бронетанкову техніку, артилерію, міномети, протитанкові засоби, засоби ПВО й живу силу, пункти управління, органи матеріально-технічного й тилового забезпечення, здійснювати постановку димових завіс, дистанційне мінування й освітлення місцевості, а також брати активну участь у глибокій вогневій поразці противника.
Польова артилерія є одним з основних родів військ і включає частини й підрозділи тактичних ракет, реактивних систем залпового вогню, самохідних і буксуємих гаубиць.
Польова артилерія мотопіхотної (бронетанкової) дивізії включає штаб, дві батареї (штабну, артилерійської інструментальної розвідки, три дивізіони 155-мм СГ і реактивний дивізіон (18 РСЗО MLRS)).
Штаб (150 чоловік) призначений для планування, управління й координації вогню штатної й доданої артилерії, а також для організації всіх видів бойового й тилового забезпечення. У його складі є п'ять секцій (управління, взаємодій, дві метеозабезпечення, адміністративно-тилова), центр управління вогнем дивізіонної артилерії (ЦУО), група координації вогневої підтримки (ГКОП) і два взводи (топогеодезичний і зв'язку).
Штабна батарея (37 чоловік) відповідає за тилове забезпечення підрозділів штабу артилерії дивізії.
Батарея артилерійсько-інструментальної розвідки (95 чоловік) призначена для виявлення вогневих засобів противника в смузі дій дивізії, обробки й видачі даних у ЦУО дивізіонній артилерії. Ці завдання вирішуються шляхом зарубки за допомогою РЛС рухомих цілей, вогневих позицій артилерійських знарядь і мінометів.
Реактивний дивізіон призначений для надання загальної вогневої підтримки в інтересах дивізії. Залпом однієї установки (12 НУР) може бути накрита площа близько 25 тис. м2 (ракети з кумулятивно-осколковими бойовими частинами) або встановлене мінне поле на площі 1000х400 м (336 протитанкових мін).
До складу артилерійського дивізіону мотопіхотної бригади входять три батареї 155-мм СГ М109 АЗ (по вісім гармат), батарея штабна й постачання (три РЛС) і запасна батареї.
Усього в дивізіоні 155- мм СГ - 24, три РЛС і 16 рухомих артилерійських спостережних пунктів.
1.2. Характеристики озброєння артилерійських підрозділів.
На озброєнні сучасної артилерії знаходиться велика кількість різноманітних артилерійських систем, що пояснюється різноманітністю завдань, які виконує артилерія.
Гармата – артилерійська система, призначена для настильної стрільби по наземних, повітряних і морських цілях. Для гармати характерна висока початкова швидкість снаряду, і відповідно – велика довжина ствола і велика маса порохового заряду.
Гаубиця – артилерійська система, яка має невисоку початкову швидкість снаряду, ствол довжиною не більше 50 калібрів, невелику масу порохового заряду, і невеликі кути вертикального наведення ствола. Застосовується в основному для навісної стрільби по цілях, що знаходяться за укриттями.
Гармата-гаубиця і гаубиця-гармата спроможні на полі бою вирішувати завдання і за гармату і за гаубицю.
Міномет – гладкоствольна жорстка система, яка не має противідкатних пристроїв, призначена для навісної стрільби мінами з перами.
Реактивна артилерія призначена для ведення залпового вогню по цілях порівняно великих розмірів потужними снарядами осколкової, фугасної та іншої дії. Такі системи мають реактивний снаряд з перами, що не обертається в польоті, або турбореактивний снаряд, що провертається.
ПТКР – протитанкові комплекси керованих ракет горизонтального польоту. Можуть встановлюватися на самохідне шасі, вертоліт або переноситися вручну.
Заслуховування реферату: «Характеристики озброєння артилерійських підрозділів». (СЛАЙД № 8)
Артилерійські і мінометні підрозділи на озброєнні можуть мати різні артилерійські системи, характеристики яких наведені в табл. 1.
Таблиця 1.
Основні тактико-технічні характеристики гармат та мінометів.
|
№ з/р |
Основні показники |
81-мм СМ 125 А1 |
106-мм СМ М106А1 |
155-мм СГ М109 А2 |
203,2-мм СГ М110 А2 |
240-мм РСЗВ “MLRS” |
|
1. |
Рік прийняття на озброєння |
1964 |
1964 |
1979 |
1978 |
|
|
2. |
Екіпаж, чол. |
5 |
5 |
6 |
5 |
|
|
3. |
Бойова вага, т |
11,4 |
21,36 |
23,8 |
28,2 |
23,9 |
|
4. |
Кучність стрільби, м |
60 |
||||
|
5. |
Кільк. направляючих |
12 |
||||
|
6. |
Вага снаряду (міни, НКРС), кг |
3,2-5,1 |
11,7 |
43,54 |
30,72 |
230-270 |
|
7. |
Початкова швидкість снаряду (міни), м/с |
268 |
293 |
564 |
594 |
|
|
8. |
Дальність стрільби (max), АРС |
30 |
30 |
30-40 (max) 10 (min) |
||
|
9. |
Швидкострільність, постр/хв |
15-18 |
6-9 |
3-4 |
1 |
|
|
10 |
Боєкомплект |
120 |
120 |
36* |
2* |
|
|
11 |
Потужність двигуна, л/с |
215 |
215 |
405 |
405 |
|
|
12 |
Швидкість (max) |
65 |
65 |
56 |
55 |
70 |
|
13 |
Запас хода, км |
500 |
500 |
390 |
730 |
480 |
* - без урахування возимих боєприпасів – 150 снарядів
٭ ОФ – осколково-фугасний, К – кумулятивний, Ш – з готівковими убійними елементами, А - агітаційний, Кас. – касетний, С – освітлювальний, Д – димовий, У – керований, З – запалювальний;
٭٭ ОФС – осколково-фугасний снаряд, ОФМ – осколково-фугасна міна, ОФАРС – осколково-фугасний активно-реактивний снаряд.
Протитанкові підрозділи на озброєнні можуть мати різні системи і комплекси, характеристики яких наведені в табл. 2.
Таблиця 2.
Тактико-технічні характеристики протитанкових ракетних комплексів (ПТРК)
|
Наймену-вання |
Стартова маса кг |
Швидкість польоту м/с |
Дальність стрільби, м макс/мін |
Тип бойової частини |
Маса бойової частини, кг |
Бронепробиваємість, мм |
Система управління |
Тип пускової установки |
|
“Тоу” |
16,5 |
210 |
3750/65 |
Кумулятивна |
3,6 |
620 |
Напіавтом. по проводах |
|
|
“Тоу-2” |
20,1 |
210 |
3750/65 |
Кумулятивна |
5,9 |
920 |
-“- |
|
|
“Тоу-2А” |
24,3 |
360 |
3450/65 |
Тандем, кумулятивна |
0,4 і 5,8 |
1000 |
-“- |
|
|
“Тоу-2Б” |
26 |
360 |
3750/65 |
Тандем, ударне ядро |
6 |
-“- |
переносна |
|
|
“Дракон” |
6,3 |
110 |
1000/30 |
Кумулятивна |
2,46 |
430 |
-“- |
переносна |
|
“Дракон-2” |
6,98 |
110 |
1000/30 |
Кумулятивна |
3,3 |
770 |
-“- |
переносна |
|
“Хот” (“Хот-2”) |
20 |
280 |
4000/75 |
Кумулятивна |
6 |
750 (900) |
-“- |
самохідна |
|
“Мілан” ( “Мілан-2”) |
6,55 |
200 |
2000/25 |
Кумулятивна |
3,6 |
580 (730) |
-“- |
переносна, самохідна |
|
“Джавелін“ |
22,3 |
- |
2500/- |
Тандем, кумулятивна |
- |
- |
“Постріл-забув“ |
переносна |
1.3. Бойовий порядок артилерії, призначення його елементів.
Вогневі завдання артилерійські підрозділи виконують стрільбою з закритих вогневих позицій або з відкритих позицій прямим (для мінометних підрозділів – напівпрямим) наведенням.
Для виконання задач в бою підрозділи артилерії розгортаються в бойовий порядок.
Бойовий порядок підрозділів артилерії – шикування підрозділів для виконання завдань по вогневому ураженню противника.
Бойовий порядок повинний забезпечувати найбільш швидке і надійне виконання поставлених задач, найкраще використання підрозділів відповідно до їхнього озброєння і призначення, безупинну взаємодію з загальновійськовими підрозділами, можливість швидкого маневру в ході бою, а також найкраще використання захисних і маскуючих властивостей місцевості.
Заслуховування повідомлення: «Бойовий порядок і тактика дій артилерійських підрозділів». (СЛАЙД № 9)
Тимчасова вогнева позиція призначається для виконання окремих вогневих задач: наприклад, підтримка бою бойової охорони. Тимчасові вогневі позиції звичайно вибираються ближче до переднього краю.
Запасні вогневі позиції призначаються для маневру батареї і виконання вогневих задач при навмисному чи змушеному залишенні основної. Вони вибираються на флангах району оборони і в глибині оборони.
З метою введення противника в оману щодо реального розташування артилерійських підрозділів, за планом старшого начальника, батареї можуть обладнувати хибні вогневі позиції і спостережні пункти. За обладнанням і маскуванням вони не повинні відрізнятися від дійсних.
Закритою називається вогнева позиція, на якій гармати (міномети) під час ведення вогню укриті від наземного спостереження противника.
Відкритою називається вогнева позиція, на якій матеріальна частина не укрита від наземного спостереження противника, чи будучи укритою і замаскованою, стає спостерігаємою з початком ведення вогню. Відкрита вогнева позиція звичайно займається гарматами, призначеними для стрільби прямим наведенням, й установками ПТКР.
Бойовий порядок артилерійського дивізіону (батареї).
Для виконання бойових завдань відповідно до рішення загальновійськового командира артилерійські дивізіони (батареї) займають вогневі позиції (ВП), командири артилерійських спостерігачів - спостережні пункти, розгортаються також органи управління (центри керування вогнем) і бойового забезпечення.
По існуючих нормативах вогневі позиції артилерії, що здійснює безпосередню підтримку бригад, призначаються й вибираються якнайближче до переднього краю в смугах дій підтримуваних бригад. Так, вогневі позиції дивізіонів 155-мм гаубиць розташовуються й обладнаються на віддаленні 2-4 км від переднього краю в наступі та 3-6 км - в обороні. Дивізіони, виділені для забезпечення загальної підтримки (як правило, дивізіони 203,2-мм СГ), займають вогневі позиції на віддаленні 3-4 км у наступі та 4-6 км в обороні. Дивізіони РСЗО - на віддаленні 5-15 км.
Кожному дивізіону, батареї, а іноді й взводу призначають один або декілька районів (вогневих позицій), як основних, так і запасних.
Розміри районів вогневих позицій дивізіонів:
155-мм гаубиць - 2,5-4,5х3 км, а іноді й більше; 203, 2-мм гаубиць - 4-6х3-4 км.
Розміри вогневих позицій батарей:
155-мм гаубиці - 300х300 м (між районами ВП батарей може бути до 1000 м);
203, 2-мм гаубиці - 800-1000 м по фронті й до 1000 м у глибину (між районами ВП - 1-2 км);
РСЗО MLRS - 4000х4000 м і більше (взводу РСЗО - 300-400х300-400 м, відстань між взводами до 1 км).
У деяких випадках батареї на вогневій позиції розгортаються повзводно. Взвод займає ділянку місцевості розміром до 400 м по фронті, відстань між взводами становить 400-1600 м. Гаубиці можуть розташовуватися в лінію або уступом вправо або вліво. В останньому випадку глибина побудови бойового порядку взводу досягає 200 м. Вся батарея розміщається на ділянці місцевості розміром від 1200 до 2400 м по фронті й 300-600 м у глибину.
Основні ВП розраховані для виконання основних завдань, запасні - для маневру.
Розглядаючи участь польової артилерії у вогневій поразці противника в ході наступу своїх військ, західні військові фахівці виділяють чотири періоди, під час яких вона залучається для рішення вогневих завдань:
Основу артилерійської підготовки атаки становлять удари штатних і доданих засобів. У ході її передбачається безперервне ведення вогню. Перерви допускаються тільки при переносі вогню з однієї цілі на іншу, при цьому, для 155-мм гармат вони повинні становити не більше 1 хв., для реактивних установок - до 2 хв. З виходом бригад першого ешелону дивізії на рубіж переходу в атаку вогонь переноситься в глибину оборони противника.
У ході третього періоду на польову артилерію покладають завдання створення умов для стрімкої атаки підрозділів першого ешелону шляхом знищення, нейтралізації або придушення цілей, здатних перешкодити виконанню поставлених завдань.
Артилерійський супровід наступу є завершальним періодом артилерійської поразки, у ході якого польова артилерія буде підтримувати наступ військ вогнем і маневром. У цей час її вогневі засоби передбачається використовувати для виконання загальновійськовими формуваннями таких завдань, як розвиток успіху другими ешелонами, відбиття контратак і контрударів, форсування водних перешкод, закріплення на захоплених рубежах і інше. Артилерійський супровід наступаючих бригад планується здійснювати дивізіонами, самохідні гаубиці яких здатні просуватися безпосередньо за їхніми бойовими порядками, ведучи вогонь із коротких зупинок.
В обороні польова артилерія вирішує вогневі завдання, як правило, в інтересах частин, що обороняються, першого ешелону і для одночасної глибокої вогневої поразки других ешелонів (резервів) противника. Артилерією дивізії в обороні будуть вирішуватися наступні основні завдання:
Заслуховування доповіді: «Характеристики озброєння, бойовий порядок ракетних підрозділів». (КР “Атакмс”, ТР “Ланс 2”).
Керована ракета "Атакмс". Керована ракета "Атакмс" (ATACMS - Army Tactіcal Mіssіle System) є єдиною в США наземною ракетною системою оперативно-тактичного призначення. Вона розроблена фірмою "Лорал воут системз" (у цей час " Локхид-Мартін").
Оперативно-тактична ракета випускається в транспортно-пусковому контейнері (вага 422 кг; габарити: 4166 х 1051 х 837 мм), що дозволяє скоротити час передстартової підготовки і перевірити її технічний стан. Перед пуском контейнер з ракетою встановлюється на мобільну пускову установку M27Q реактивної системи залпового вогню MLRS, де можуть розміщатися два контейнери (обидва з ракетами або один з ракетою, а інший із шістьма некерованими реактивними снарядами).
|
Ракета "Атакмс" робить свій політ по так званій напівбалістичній траєкторії, коли її початковий розгін здійснюється по заздалегідь запрограмованій твердій траєкторії, а весь наступний політ після досягнення апогею відбувається в керованому режимі. Крім того, в інтересах приховання координат стартової позиції її пуск може бути здійснений під будь-яким кутом до площини стрілянини. Перша модифікація оперативно-тактичної ракети "Атакмс" (Мод. 1), прийнята на озброєння сухопутних військ в 1991 р., оснащена бойовими оскол- |
ковими елементами М74. Вона призначена для поразки відкрито розташованої живої сили й неброньованої техніки противника. Результати військових випробувань і успішний досвід бойового застосування даного комплексу у війні в зоні Перської затоки дозволили виявити як сильні, так і слабкі сторони (уразливість ракети на траєкторії, недостатня точність і максимальна дальність стрільби). У зв'язку із цим було дороблено математичне забезпечення бортової системи керування. Це дозволило довести максимальну дальність стрільби до 190 км (первинне значення 150 км) при КВО близько 300 м.
З 1998 г, у війська почали надходити оперативно-тактична ракета "Атакмс" мод.1А із збільшеною дальністю стрільби - до 300 км і більшою точністю (КВО - не більше 25 м). Для досягнення таких характеристик вага бойового оснащення цієї ракети була знижена на 70 %, а до складу інерційної системи керування введений прийомний пристрій космічної радіонавігаційної системи NAVSTAR.
З 1995 р. ведуться повномасштабні НИОКР по створенню оперативно-тактичної ракети "Атакмс" мод. 2, що призначена для поразки броньованої техніки на дальностях до 190 км. Ракета оснащена 13 самонавідними бойовими елементами "Бет" (вага близько 20 кг, довжина 914 мм, діаметр циліндричної частини корпуса 140 мм).
Основними компонентами "Бет" є кумулятивна бойова частина і комбінована пасивна головка самонаведення, оснащена одним інфрачервоним і чотирма акустичними датчиками. Така конструкція головки самонаведення дозволяє виявляти і розпізнавати цілі по її тепловому випромінюванню та шуму двигуна.
Фахівці фірми "Нортроп - Грумман" займаються також розробкою бойового елемента "Удосконалений Бет" PPІ (Preplanned Product Іmprovement) для ракети "Атакмс" мод. 2А, що буде забезпечувати поразка бронетанкової техніки з непрацюючими двигунами і захищених броньованих наземних споруджень.
У перспективі планується приступитися до розробки ракети "Атакмс" мод. 3, що буде оснащуватися боєприпасами, що проникають перед вибухом у ґрунт. Такі ракети будуть призначені для поразки добре захищених об'єктів (підземні пункти управління, ангари й т.п.) і мати КВО близько 10 м,
Дані ракети "Атакмс"
Довжина ракети, мм - 3962
Діаметр корпуса ракети, мм - 610
Вага ракети стартовий, кг: мод. 1 - 1662
мод. 1А, 2 і 2А - 1496
Вага головної частини, кг - близько 500
Дальність стрільби, км: мод. 1,2 - 165
мод. 1А, 2А - 300
Час розгортання (згортання), хв - 5
Керована ракета "Ланс". В 1962 р. почалися дослідницькі роботи зі створення ракетної системи "Ланс" ("Lance").
До складу ракетної системи "Ланс" входили наступні бойові засоби:
1. Ракета "Ланс" MG-M52C.
2. Самохідна пускова установка М752.
3. Транспортно-заряджаюча машина М688Е1.
4. Легка колісна пускова установка М740.
5. Колісне шасі М234.
6. Прицільне встаткування ракети.
7. Виносний пульт пуску М91Е1.
8. Траверсу для підйому ракети М22Е1.
9. Програмно-перевірочний блок AN/JM-24.
10. Тринога для підйому ракети М28Е1.
Дані ракетної системи "Ланс"
Рік прийняття на озброєння - 1972
Ракета "Ланс" - MG-M52C
Кількість ступенів - 1
Відділення головної частини - Немає
Максимальний діаметр, мм - 557
Довжина, мм - 6146
Стартова вага ракети з ядерною головною частиною, кг - 1285,47
Стартова вага ракети з неядерною головною частиною, кг - 1520
Дальність стрільби з ядерною головною частиною ХМ234, км - 110-120
Дальність стрільби з неядерною головною частиною, км - 70-30
Максимальна висота траєкторії, м - 45 700
Час польоту, с - 200
Довжина головної частини, м - 2,46
Потужність ядерної головної частини М234, кт - 1-10
Кількість бронебійно-осколкових елементів касетної головної
частини ХМ-251 - 850
Склад системи керування автомат контролю напрямку й швидкості (DC); автомат компенсації впливу метеорологічних факторів ("Automet")
Самохідна пускова установка - М752
База гусеничний транспортер - М113А1
Швидкість руху по шосе, км/год - 64
Швидкість руху по воді, км/год - 10
У травні 1972 р. ракетна система "Ланс" була офіційно визнана табельним зразком військової техніки й прилічена до класу "Стандарт А". Однак до цього класу була віднесена тільки ракета "Ланс" з ядерною головною частиною, тому що конгрес ще не затвердив розробку головної частини типу авіаційної касетної бомби, що командування сухопутних військ вважало за необхідне мати на озброєнні.
Дивізіон ракет "Ланс" складався з п'яти підрозділів: штабу, трьох вогневих батарей і обслуговування.
Штаб включав взвод зв'язку й чотири секції: керування вогнем дивізіону, адміністративного, медичну й зв'язку взаємодії. Взвод зв'язку мав групу керування й дві секції (радіозв'язку й проводовий зв'язку).
Кожна вогнева батарея складалася з управління батареї, двох вогневих взводів і трьох секцій: керування вогнем батареї, зв'язку й топографічної. У вогневий взвод входила група керування, вогнева секція (одна пускова установка), транспортно-монтажна секція й секція забезпечення безпеки.
Підрозділ обслуговування складався із взводу боєприпасів і трьох секцій: постачання, технічного обслуговування й особового складу. Взвод боєприпасів мав групу керування й чотири секції (три секції боєприпасів і одного забезпечення безпеки).
Усього в дивізіоні було шість пускових установок. Чисельність особового складу 567 чоловік, у тому числі 40 офіцерів.
Висновок.
Організаційно-штатна структура, озброєння, розробка та застосування нових видів боєприпасів, удосконалення самохідних броньованих систем й засобів автоматизованого управління вогнем, а також нових, більш ефективних засобів артилерійської розвідки, допомагають успішному виконанню артилерією задач в сучасному бою.
Рішуче зосередження артилерії на напрямку головного удару, безперервна артилерійська підтримка і супровід загальновійськових частин і підрозділів на всю глибину їх бойових завдань, створюють необхідні умови для успішного виконання механізованими (танковими) підрозділами поставлених завдань в сучасному швидкоплинному бою.
2. Організація, озброєння, тактика дій підрозділів армійської авіації.
2.1. Організаційно-штатна структура підрозділів армійської авіації.
Заслуховування реферату: «Організаційно-штатна структура підрозділів армійської авіації». (бригада АА мпд (бртд)).
Армійська авіація (АА)- рід військ у складі сухопутних військ (РФ, Україна, США, Великобританія) або складова частина військово-повітряних сил Збройних сил.
Призначена для дій безпосередньо в інтересах загальновійськових (танкових, аеромобільних) з'єднань, частин та підрозділів сухопутних військ та виконує вогневі завдання, завдання бойового та тилового забезпечення. Має у своєму складі авіаційні частини та підрозділи, які мають на озброєнні вертольоти, й частково літаки.
Основними вогневими завданнями є:
Армійська авіація є найбільш маневреним родом Сухопутних військ, призначеним для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, виконують інші важливі завдання. До складу Сухопутних військ входять бригади та полки армійської авіації .
Заслуховування повідомлення: «Характеристики озброєння підрозділів армійської авіації». (UH-60, OH-58, AH-64A).
Армійська авіація СВ США і ФРН є новим високоефективним родом військ. Насичення сухопутних військ армійською авіацією різко підвищило бойові, розвідувальні можливості і тактичну рухливість з'єднань і частин.
На армійську авіацію покладені наступні завдання:
нанесення ударів по силах і засобах противника і, насамперед , поразка його бронетанкової техніки і протитанкових засобів;
вогнева підтримка сухопутних військ;
ведення повітряної розвідки;
висадження тактичних повітряних десантів;
підвищення тактичної мобільності загальновійськових з'єднань, частин і підрозділів;
коректування вогню польової артилерії;
забезпечення управління і зв'язку, РЕБ, мінування, евакуація поранених, пошук і порятунок.
Останнім часом на армійську авіацію починають покладати нові завдання - боротьбу з вертольотами і літаками, які летять на низьких висотах та придушення військових засобів ППО.
Всі сили і засоби армійської авіації зведені в бригади, полки, батальйони і роти. Основу озброєння підрозділів і частин становлять вертольоти різних типів і модифікацій. По своєму цільовому призначенню вертольоти підрозділяються на чотири основних класи:
бойові (ударні);
розвідувальні;
багатоцільові;
транспортно-десантні.
Бойові (ударні) вертольоти несуть на борту різноманітне озброєння й призначені для боротьби з танками, іншими броньованими машинами та надання безпосередньої (вогневої) підтримки підрозділам СВ на полі бою. Основу парку бойових (ударних) вертольотів армійської авіації США становлять вертольоти АН-1 "Хью Кобра" із ПТРК "Тоу" і АН-64А "Апач" із ПТРК "Хеллфайр", а армійської авіації ФРН - В-105Р с ПТУР "Хот" (ТТХ - додаток 5).
Розвідувальні вертольоти - це легкі вертольоти, призначені для ведення повітряної розвідки, спостереження за полем бою, виявлення цілей і видачі дані цілевказівки бойовим вертольотам, наземним вогневим засобам (польової артилерії) і загальновійськовим командирам, забезпечення управління і зв'язку. Останнім часом вони починають оснащуватися керованими ракетами класу "повітря-повітря".
У цей час на озброєнні СВ США складаються розвідувальні вертольоти ВІН-6А "Кейюс", ВІН-58А, С и Д "Кайова", а у ФРН - В-105М. Вертольоти ВІН-58Д оснащені спеціальним розвідувальним обладнанням і використовуються головним чином для ведення розвідки і видачі даних цілевказівок в інтересах артилерійських засобів і загальновійськових командирів.
Багатоцільові (загального призначення) вертольоти призначені для забезпечення повітряної мобільності військ (висадження тактичних повітряних десантів і їхньої евакуації й ін.), а також поразки наземних цілей. На озброєнні армійської авіації США знаходяться багатоцільові вертольоти UН-1 "Ірокез", UН-60А "Блек Хок", а у ФРН - SА-318 С "Алуетт-2".
Транспортно-десантні (транспортні) вертольоти - це середні й важкі машини, використовувані головним чином для транспортування засобів тилового забезпечення військ при веденні бойових дій. Вони призначаються для перевезення особового складу, зброї, боєприпасів, різного встаткування й інших вантажів (як у кабіні, так і на зовнішній підвісці), можуть застосовуватися для висадження десантів. Цей клас вертольотів представляють: СН-54А и В "Скайкрейн"; СН-47 "Чінук" модифікацій А, В, З, Д: СН-53G; NH-90.
В особливий клас виділяються вертольоти спеціального призначення, призначені для рішення специфічних завдань із застосуванням радіоелектронного обладнання. До них відносяться вертольоти РЕБ типів ЕН-1Н и ЕН-60А.
Класифікація вертольотів:
1. Бойові (ударні):
AH-64 Apache(США)
Характеристики:
Екіпаж: 2, силова установка: 2 x ВМД General Electric T700-GE-701 потужністю по 1250кВт, діаметр несучого гвинта: 12.63м, довжина з обертовими гвинтами: 17.76м, висота: 4.22м, максимальна злітна вага: 9225кг, злітна вага в основному варіанті: 6552кг, вага порожнього: 4881кг, вага палива: 1157кг, максимальна швидкість при пікіруванні: 365км/год., крейсерська швидкість: 296км/год., скоропідйомність: 14.6м/с, динамічний стеля: 6400м, дальність польоту з запасом палива у внутрішніх баках: 480км, дальність перегону: 1700км, озброєння:
|
Довжина, м |
17,73 |
|
Висота, м |
4,05 |
|
Маса, кг |
|
|
порожнього |
5352 |
|
нормальна злітна |
7270 |
|
максимальна злітна |
8006 |
|
Потужність, кВт |
1 х 1417 |
|
Крейсерська швидкість, км/ч |
268 |
|
Максимальна швидкість, км/год |
276 |
|
Практична дальність с ППБ, км |
1990 |
|
Бойовий радіус дій, км |
480 |
|
Практична стеля, м |
4465 |
|
Екіпаж, чол. |
2 |
|
Озброєння: |
одна 30-мм гармата M230 Chain Gun с 1200 патронами; бойове навантаження - 771 кг на 4 вузлах підвіски: 16 (4х4) ПТРК AGM-114D Longbow Hellfire або |
2. Розвідувальні
OH-58D. Розвідка ведеться шляхом візуального спостереження за допомогою оптичних засобів. За 1 год. екіпаж вертольота, роблячи політ паралельно лінії фронту, може розвідати п'ять - десять об'єктів, таких, як танковий (мотострілковий) батальйон на марші, танкова рота в обороні або артилерійська батарея на вогневій позиції на дальності до 20 км. Точність визначення координат при цьому повинна становити до 5 % відстані, на яку ведеться розвідка. Тривалість польоту вертольота з однією заправкою - 2,4 год. На OH-58D встановлена прицільна система, що складається з телевізійної (ТВ) камери, інфрачервоної (ІЧ) станції та лазерного далекоміра-цілепокажчика, що дозволяє розпізнавати цілі із площею 2,3 м2 на дальності 5 - 6 км (за допомогою камери) близько 3 км ( ІЧ-станції). При цьому помилка в точності виміру дальності не буде перевищувати 5 м.
3. Багатоцільові розвідувально-ударні
Boeing / Sikorsky RAH-66 Comanche (США)
Характеристики:
Силова установка: 2 x ВМД LHTEC T800-LHT-801 потужністю по 1068кВт, діаметр несучого гвинта: 11.9м, довжина фюзеляжу: 13.22м, висота: 3.39м, злітна вага: 7900кг, вага порожнього спорядженого: 3533кг, максимальна швидкість: 328км/ год., крейсерська швидкість: 302км/год., скоропідйомність: 6.0 м/с; озброєння:
Стрілецько-гарматне: 1 × 20 мм гармата трьохствольне XM-301, до 500 пат. (Мається варіант з одноствольної 30мм гарматою з боєкомплектом в 300 снарядів).
Бойове навантаження:
• внутрішній відсік: 6 х ПТУР AGM-114 Hellfire або 12 х ЗУР FIM-92 Stinger
• зовнішня підвіска: 8 х ПТУР AGM-114 Hellfire або 16 х ЗУР FIM-92 Stinger або 56 х 70-мм НАР Hydra або 1703 л ПТБ.
4. Транспортно-десантні.
Boeing-Vertol CH-46 Sea Knight (США)
Характеристики:
Технічні дані Kawasaki KV-107/IIA-2 Силова установка: 2 x ВМД General Electric CT58-140-1 потужністю на валу по 1044кВт, діаметр несучих гвинтів: 15.24м, довжина з обертовими гвинтами: 25.4м, висота: 5.09м, злітна вага: 9707кг, максимальна швидкість: 254км / ч, крейсерська швидкість: 241км / ч, динамічний стеля: 5180м, дальність польоту з максимальним запасом палива: 1097км.
Озброєння: підвісне стрілецько-гарматне: 2 × 12,7 мм XM-218, 7,62 мм кулемет.
Мі-28НЕ бойовий цілодобової дії (РФ)
Характеристики:
Двигун (кількість, тип, марка) - 2 х ВМД ТВ3-117ВМА; злітна потужність - 2х2200 к.с., екіпаж – 2 чол., макс. злітна маса - 12100 кг, норм. злітна маса - 11000 кг, маса порожнього - 8600 кг, бойове навантаження - 2300 кг, макс. Швидкість - 320 км/год., крейсерська швидкість - 270 км/год., максимальне вертикальне навантаження - 2,65, стат. Стеля - 3600 м, практична стеля - 5700 м, запас палива - 1720 л, дальність - 435 км, дальність перегону - 1100 км, розміри планера: довжина - 16,98 м, висота - 3,83 м, ширина - 5,5 м, діаметр - 17,2 м.
Озброєння:
Вбудоване стрілецько-гарматне: 1 × 30-мм гармата 2А42, боєкомплект 250 снарядів.
Точок підвіски: 4
Підвісне стрілецько-гарматне: 2 × 23-мм ГШ-23Л [37]
Некероване ракетне: НАР С-8 [37] - 4 х 20 шт; НАР С-13-4 х 5 шт;
Кероване ракетне: ПТУР «Атака-В» (9М120, 9М120Ф, 9А-2200) х16.
«Повітря-повітря»: Голка-В-4 x 4 шт.,
Бомбове: авіабомби 250, 500 кг, баки із запальною сумішшю.
30-мм гармата НППУ-28 боєкомплект 250 снарядів
УР Атака-В (балковий утримувач ДБ-3УВ) призначена для знищення бронетехніки, живої сили, вертольотів, ДОТ, дзот.
Ракета з ТГСН Голка-В призначена для ураження малорозмірних БПЛА, вертольотів, літаків, крилатих ракет.
КМГУ-2 Контейнер для малогабаритних вантажів, для постановки мінних загороджень.
НАР Некеровані ракети призначені для знищення живої сили, легкої бронетехніки і об'єктів інфраструктури. Головне достоїнство - дешевизна.
3. Організація, озброєння, тактика дій підрозділів ППО у бою.
3.1. Організаційно-штатна структура підрозділів ППО.
Заслуховування реферату: «Організаційно-штатна структура підрозділів протиповітряної оборони». (СЛАЙД № 16)
Зенітний дивізіон "важких" дивізій США.
Організаційно зенітний дивізіон включає штаб і шість батарей: штабну, три ЗСУ "Вулкани" - ПЗРК "Стінгер" і по однієї ЗРК "Чапарел" і ПЗРК "Стінгер". Загальна чисельність особового складу близько 860 чоловік, у тому числі 46 офіцерів. У ньому є 18 ЗРК "Чапарел", 36 ЗСУ "Вулкан", 75 ПЗРК "Стінгер" (вогневих розрахунків), вісім РЛС FAAR виявлення повітряних цілей, 21 БТР М113А1, різна стрілецька зброя, протитанкові засоби, автомобілі, радіостанції й інша військова техніка.
Штаб і штабна батарея (173 чоловік) складаються з дев'яти секцій (управління, адміністративної, оперативної та керування вогнем, координації і взаємодії, контролю за повітряним простором, медичної, тилу і постачання, зв'язку, обслуговування й ремонту) і взводу РЛС. Секція управління (11 чоловік) включає начальника штабу (він же заступник командира), офіцерів-операторів, начальника зв'язку дивізіону й водіїв.
Адміністративна секція (дев'ять) призначена для забезпечення адміністративно-технічної діяльності штабу. Секція оперативна і управління вогнем (16) забезпечує управління бойовими діями дивізіону, а також збір, обробку даних про повітряного противника і видачу цілевказівок у вогневі підрозділи.
Секція координації й взаємодії (13) відповідає за взаємодію між зенітним дивізіоном, засобами ПВО армійського корпуса (дивізіонами ЗРК "Удосконалений Хок" або "Патріот").
Секція контролю за повітряним супротивником (сім) призначена для координації дій по протиповітряній обороні в дивізії й для оповіщення КП дивізії про повітряний напад.
Медична секція (12) забезпечує вогневі підрозділи санітарами, надає першу допомогу пораненим і організує їхню евакуацію.
Секція тилу й постачання (дев'ять) планує, координує й організує всі заходи щодо тилового забезпечення в дивізіоні.
Секція зв'язку (23) організує стійкий радіозв'язок штабу дивізіону з вогневими підрозділами, зенітною частиною вищої інстанції, а також проводить обслуговування й ремонт засобів зв'язку підрозділів дивізіону.
Секція обслуговування й ремонту (38) займається обслуговуванням озброєння штабної батареї й батареї ПЗРК "Стінгер".
Взвод РЛС (35) призначений для виявлення й розпізнавання повітряних цілей і видачі цілевказівок у секцію оперативну і керування вогнем, а також у вогневі підрозділи. Він складається з управління взводу, восьми радіолокаційних секцій і секції обслуговування РЛС. У кожній радіолокаційній секції є одна РЛС FAAR виявлення повітряних цілей. Секція обслуговування забезпечує планове обслуговування й поточний ремонт РЛС.
Батарея ЗСУ "Вулкан" - ПЗРК "Стінгер" (148 чоловік) включає чотири секції (управління, зв'язку, ремонту апаратури, ремонту транспортних засобів), три взводи ЗСУ "Вулкан" і взвод ПЗРК "Стінгер". В ній є 12 ЗСУ "Вулкан" і 15 ПЗРК "Стінгер" (вогневих розрахунків).
Взвод ЗСУ "Вулкан" має управління й чотири розрахунки (одна установка в кожному). Управління організує бойову роботу взводу й забезпечує підвоз боєприпасів, для чого в ньому є два автомобілі, що обслуговують по двох установки.
Взвод ПЗРК "Стінгер" складається з управління й трьох секцій (п'ять вогневих розрахунків у кожній).
3.2. Характеристики озброєння підрозділів ППО.
Заслуховування реферату: «Характеристики озброєння підрозділів протиповітряної оборони». (СЛАЙД № 17).
|
Батарея ЗРК "Чапарел" (160 чоловік) включає чотири секції (управління, зв'язку, ремонту апаратури, ремонту транспортних засобів) і чотири взводи ЗРК. Організація й призначення секцій такі ж, як і в батареї ЗСУ "Вулкан" - ПЗРК "Стінгер". Організація взводів ЗРК "Чапарел" різна. Кожний складається з управління й розрахунків (у трьох взводах - чотири й в одному - шість) по одному ЗРК. Керування організує бойову роботу взводу, забезпечує підвіз ЗУР, ведення розвідки на маршруті руху, вибір вогневих позицій. Усього в батареї 18 ЗРК "Чапарел". |
|
Батарея ПЗРК "Стінгер" (83 чоловік) складається із секції управління й двох взводів, аналогічних по організації взводу ПЗРК "Стінгер" зі складу батареї ЗСУ "Вулкан" - ПЗРК "Стінгер". Усього в ній налічується 30 ПЗРК "Стінгер" (вогневих розрахунків). Комплекс являє собою мобільну установку, здатну самостійно виявляти й вражати з імовірністю 0,4-0,7 повітряні цілі, що летять зі швидкістю до 500 м/с, на дальностях від 800 до 4000 м і висотах від 15 до 2500 м з місця й у русі (з коротких зупинок). |
|
ЗСУ "Вулкан" М163 може вести вогонь по літаках і вертольотам противника з місця й у русі (з коротких зупинок). Змонтована, як і ЗРК "Чапарел", на шасі БТР М113А1 установка оснащена 20-мм шестиствольною автоматичною гарматою, що перебуває на обертовій вежі, РЛС супроводу повітряних цілей, що вирішують пристроєм і оптичним прицілом. Будучи автономним зенітним засобом, ЗСУ "Вулкан" може самостійно виявляти й обстрілювати всі цілі, що летять зі швидкістю до 300 м/с, на дальності до 1500 м і висоті до 2000 м. |
ТТХ ЗЕНІТНО-РАКЕТНИХ СИСТЕМ
|
№ з/р |
Основні показники |
ПЗРК “Стінгер” |
с/х ЗРК “Чапарел” |
ЗСУ “Вулкан” |
|
1. |
Рік прийняття на озброєння |
1979 |
1959 |
1968 |
|
2. |
Екіпаж, чол. |
2 |
5 |
4 |
|
4. |
Калібр, мм |
70 |
127 |
20 |
|
5. |
Дальність стрільби: - max - min - ефективна |
4,8 0,5 |
5,0 2 |
5,0 1,5-2,0 |
|
6. |
Висота ураження цілей (min), м |
30 |
150 |
|
|
7. |
Вага ракети, снаряду, кг |
10 |
84 |
0,1 |
|
8. |
Вага системи, кг |
15,1 |
11400 |
12300 |
|
9. |
Боєкомплект |
15 |
||
|
10 |
Швидкострільність, постр/хв |
2 |
4 |
3000 |
1.3. Бойовий порядок і тактика дій підрозділів протиповітряної оборони.
Бойовий порядок підрозділів ППО – це організоване розташування підрозділів на місцевості, або у колонах для ведення бою та для самооборони від наземного противника.
Заслуховування повідомлення: «Бойовий порядок і тактика дій підрозділів протиповітряної оборони».
У наступі (обороні) позиції ЗРК "Чапарел" вибираються з урахуванням можливого перехоплення повітряних цілей з найбільш імовірних напрямків нальотів авіації противника, при цьому повинне забезпечуватися кругове прикриття об'єктів. Установки займають вогневі позиції на відстані, що дозволяє здійснювати взаємну підтримку на видаленні 3-4 км друг від друга. При недостатній кількості зенітних засобів бойові порядки підрозділів ЗРК "Чапарел" можуть будуватися з урахуванням взаємного перекриття зон ураження, що досягається розміщенням установок на відстані до 5 км між ними.
Вогневі розрахунки ПЗРК "Стінгер" доцільно розташовувати безпосередньо в бойових порядках підрозділів, що прикриваються, або за ними. При цьому вогневі позиції вибираються так, щоб максимально виключити можливість впливу вогневих засобів супротивника. Якщо дозволяють бойовий порядок підрозділу й кількість його розрахунків, що прикриваються, ПЗРК, протиповітряна оборона організується з урахуванням забезпечення взаємної підтримки сусідніх вогневих розрахунків. Як відзначають американські військові фахівці, це досягається їх віддаленням друг від друга на відстань до 2-3 км. Вогневі позиції повинні забезпечувати візуальне виявлення повітряних цілей на відстані не менш 6 км. У деяких випадках командири секцій ПЗРК, з огляду на уразливість вогневих розрахунків, можуть ухвалювати рішення щодо розміщенні вогневих розрахунків на бронетранспортерах розвідувальних, інженерних і інших підрозділів бойового забезпечення. У вихідному районі розрахунки ПЗРК розташовуються з урахуванням кругового прикриття підрозділів від ударів авіації супротивника й можливості швидкого включення в колони підрозділів з початком їхнього руху. Вогневі позиції при цьому обладнаються на видаленні 400-600 м від підрозділів, що прикриваються, на напрямках імовірного нальоту супротивника.
Вогневі позиції ЗСУ "Вулкан" розміщаються таким чином, щоб забезпечувалася можливість перехоплення цілей на основних напрямках дій літаків і вертольотів супротивника за умови збереження вогневого зв'язку один з одним. У закордонній пресі відзначається, що відстань між зенітними установками не повинне перевищувати 1000 м.
На думку американських військових фахівців, незважаючи на те, що ЗРК "Чапарел", ЗСУ "Вулкан" і ПЗРК "Стінгер" можуть самостійно виявляти й обстрілювати повітряні цілі, вони повинні використовуватися в складі взводів і батарей, тому що в цьому випадку досягається найбільша ефективність їхніх дій, поліпшується керування, підвищується надійність прикриття об'єктів. В обороні частина вогневих засобів зенітного дивізіону може виділятися для дій у складі засідок або підрозділів, що кочують. При призначенні районів бойових дій і маршрутів руху зенітних коштів ураховуються їхні можливості, а також можливість прикриття ймовірних напрямків схованого підходу повітряних цілей або висадження десантів супротивника.
На марші вогневі засоби можуть розташовуватися в колонах підрозділів, що прикриваються, і бути разом з ними в готовності до відбиття нальотів або розміщатися на вогневих позиціях вздовж маршрутів руху в місцях, найбільш уразливих для ударів авіації противника (перехрестя доріг, переправи, дефіле, привали, пункти дозаправлення паливом і т.д. ). Закордонні військові фахівці вважають, що ЗСУ "Вулкан" і ПЗРК "Стінгер" доцільно використовувати для прикриття військ на марші, розміщаючи їх у похідних колонах. З метою створення зони суцільного прикриття підрозділу зенітні засоби розподіляються рівномірно по всій колоні, при цьому відстань між вогневими розрахунками ПЗРК не повинна перевищувати 3000 і й ЗСУ - 1000 м. Якщо виділених вогневих засобів недостатньо для організації ПВО, основні зусилля передбачається зосереджувати на прикритті голови й хвоста колони. При наявності бічної охорони вогневі розрахунки ПЗРК будуть розташовуватися разом з підрозділами бічної охорони. Використання ЗРК "Чапарел", як відзначається в пресі, найбільше ефективно при завчасному висуванні їх на вогневі позиції, що перебувають уздовж маршрутів руху підрозділів. При цьому установки розташовуються друг від друга на відстані, що не перевищує 2000 м.
Висновок.
Підрозділи протиповітряної оборони призначені для знищення літаків, вертольотів і безпілотних засобів, що летять на малих і середніх висотах, а також повітряних десантів противника. Знаходячись у бойовому, передбойовому чи похідному порядку підрозділів, вони ведуть вогонь по повітряним цілям у русі чи з коротких зупинок, на плаву при форсуванні водяних перешкод, а в обороні і при розташуванні на місці – з підготовлених вогневих позицій. Крім того, зенітні підрозділи можуть залучатися для боротьби з наземними і надводними цілями противника.
3. ЗАКЛЮЧЕННЯ
Сучасний бій є загальновійськовим боєм. Він ведеться об’єднаними зусиллями з’єднань, частин і підрозділів різних родів Сухопутних військ та інших видів Збройних Сил. У сучасному бою жодний рід військ не може добитися перемоги самостійно, без об’єднання зусиль і взаємодії з іншими родами військ і авіації. Усі роди військ ведуть бойові дії узгоджено і притаманними їм засобами і способами боротьби, виконуючи свої завдання як частину загального завдання по розгрому противника. Розгром противника і перемога в бою досягаються потужними ударами усіх видів зброї, а також активними і рішучими діями з’єднань і частин з проведенням гнучкого маневру. Найважливішою умовою досягнення успіху в бою є своєчасне і надійне вогневе ураження противника.
Метою заняття ставилося отримання знань з бойового застосування артилерійських підрозділів і підрозділів протиповітряної оборони в основних видах бою. Для розкриття теми заняття були розкрити і обговорені: організаційно-штатна структура, основні характеристики озброєння, завдання підрозділів; призначення і елементи бойового порядку, методика розрахунку можливостей; принципи бойового застосування артилерійських підрозділів і підрозділів протиповітряної оборони.
Особлива увага була приділена питанням необхідності організації безперервної і якісної взаємодії. Висвітлення питань застосування артилерійських підрозділів і підрозділів протиповітряної оборони в сучасному швидкоплинному бою із застосуванням тільки звичайної зброї дало можливість в комплексі розглянути предмет дослідження тактики. Закріплення знань з питань, що розглядалися на семінарі, буде здійснюватися на подальших заняттях.
Завдання на самостійну роботу
а/ з теоретичної підготовки
З`ясувати тему та навчальні питання заняття. Повторити матеріал заняття. Поновити знання з організаційно-штатної структури, характеристик озброєння, прийомів та способів застосування підрозділів артилерії, протиповітряної оборони та армійської авіації підрозділів армій провідних країн світу в бою.
б/ з практичної підготовки
Отримати завдання та підготовку до групового заняття. Ознайомитися з навчальними питаннями що виносяться на групове заняття та з`ясувати їх зміст.
Список використаних джерел:
1. Бойовий статут Сухопутних військ. Частина ІІ. К.: Видавництво "Варта", 2010 р.
2. Бойовий статут Сухопутних військ. Частина III. Взвод, відділення, танк. - Київ: Видавництво “Варта”, 2010.
3. Порадник щодо забезпечення бойових дій. Частина І. Розвідка, 1999.
4. Збірник нормативів бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України. – К.: «Охорона праці», 2002.
5. Навчальний посібник по вивченню іноземних армій – Київ: НАОУ, 2005.
Контрольні запитання
Старший викладач кафедри тактики
працівник В.В. Вінник
« ____ »__________________ 20 ___ р.