Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Тараса Шевченка
ПРИХОДЬКО Тетяна Петрівна
УДК 612.43/45:612.351.5
МЕХАНІЗМИ СКОРОТЛИВИХ РЕАКЦІЙ ВЕНОЗНИХ СУДИН ПЕЧІНКИ НА АЦЕТИЛХОЛІН
.00.13 - фізіологія людини і тварин
Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на Кафедрі фізіології людини і тварин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник:
Доктор біологічних наук, старший науковий співробітник
Янчук Петро Іванович
завідувач лабораторії фізіологічної кібернетики та психофізіології НДІ фізіології імені академіка Петра Богача біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти:
Доктор біологічних наук, професор
Лизогуб Володимир Сергійович
Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, професор кафедри анатомії та фізіології людини і тварин
Доктор медичних наук, професор
Соловйов Анатолій Іванович
Інститут фармакології і токсикології АМН України, заступник завідуючого відділом експериментальної терапії
Захист відбудеться 7 травня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, пр. акад. Глушкова, 2, біологічний факультет, ауд. 215)
Поштова адреса: 01033, Київ –, вул. Володимирська, 64
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ –, вул. Володимирська, 58)
Автореферат розісланий 3 квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Цимбалюк О.В..
Актуальність теми. Печінка –найбільша залоза травної системи людини, яка відіграє надзвичайно важливу роль у життєдіяльності організму. Цей орган бере активну участь у обміні білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мікроелементів. Печінка –поліфункціональна залоза: її функціями є жовчосекреторна, депонуюча, дезінтоксикаційна, екскреторна, терморегуляторна, тощо. Загальновідомо, що виконання всіх функцій печінки можливе лише за умови підтримання оптимального рівня кровопостачання цього органу і, в першу чергу, через систему ворітних судин. Проте до сьогодні залишаються малодослідженими механізми нервово-гуморальної регуляції тонусу венозних судин печінки.
Велику увагу фізіологів та медиків привертають до себе механізми регуляції кровообігу в печінці під впливом ацетилхоліну (АХ). Як відомо, ацетилхолін –нейромедіатор парасимпатичної нервової системи, який розширює артеріальні судини організму, у ворітному руслі печінки проявляє нетипову судинозвужувальну дію [Condorelli,1960; Манухин,1991], але механізми цієї дії до цього часу не з′ясовані. Існує припущення, що до скоротливих реакцій ворітної вени на АХ залучені адренорецептори [Reilly,1982].
Цікавим питанням, поряд із дослідженням впливу ацетилхоліну на ворітні вени, є дослідження системи печінкових вен (ПВ), у тому числі тих, які знаходяться на виході з печінки. На жаль, не існує літературних джерел з приводу експериментів на ізольованій печінковій вені. Усі існуючі відомості є припущеннями, висунутими на підставі дослідів in vivo, і стосуються, як правило, дрібних печінкових вен та венул [Supple,1981; Yoshioka,1988; Shibamoto, 2005].
Окрім того, аналізуючи джерела літератури, ми помітили певні відмінності між судиноруховими реакціями ворітних судин у різних видів тварин у дослідах in vivo та in vitro.Так, в умовах дослідів in vitro вазоконстрикторний ефект АХ на ворітну вену щура усувається атропіном [Манухин 1991; Манухин, 1994; Пасічніченко, 2002]. Тоді як у дослідах in vivo АХ-індукований возоконстрикторний ефект ацетилхоліну на систему ворітної вени не пригнічується М-холіноблокаторами [Янчук,2001].
Отже, подальше вивчення механізмів судинозвужувальної дії ацетилхоліну на печінкову гемодинаміку в цілому та на ізольовані препарати венозних судин печінки зокрема є надзвичайно актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась згідно з науковою темою кафедри фізіології людини і тварин біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, № держреєстрації 0106U005751 „Дослідити системні, клітинні та молекулярні механізми діяльності нервової системи, внутрішніх органів та рухового апарату організму людини і тварин в нормі та патології” керівник - доктор біологічних наук, професор Макарчук М.Ю.
Мета і задачі дослідження.
Мета роботи полягала у з′ясуванні механізмів вазоконстрикторної дії ацетилхоліну на венозні судини печінки.
Згідно обраної мети дослідження були поставлені наступні задачі:
дослідити участь холіно- та адренорецепторів у реакціях венозних судин печінки на ацетилхолін в дослідах in vivo;
дослідити участь М- і Н-холіно- та рецепторів ендотелінового типу у реалізації тонічного компоненту скоротливих реакцій ізольованих сегментів ворітних судин, зумовлених ацетилхоліном;
з′ясувати роль різних підтипів адренорецепторів у здійсненні судинозвужувальної дії ацетилхоліну на ізольовану ворітну вену печінки щура;
вивчити вплив ацетилхоліну на тонічну скоротливу активність різних ділянок печінкової вени щура;
дослідити участь М- і Н-холіно- та адренорецепторів у реалізації судинорухового впливу ацетилхоліну на ізольовані сегменти печінкової вени.
Об′єкт дослідження - ворітні та внутрішньопечінкові судини в умовах цілісного організму, ізольовані ворітні та печінкові вени в умовах дослідів in vitro.
Предмет дослідження –механізми тонічних скоротливих реакцій венозних судин печінки на ацетилхолін.
Методи дослідження –тиск крові у ворітній вені та сонній артерії реєстрували методом електроманометрії, зміни кровонаповнення печінки вивчали з використанням реографічного метода у модифікації В.О.Цибенка та П.І.Янчука [1984], амплітуду тонічних реакцій ізольованих судинних препаратів досліджували за допомогою тензометричної методики реєстрації.
Наукова новизна отриманих результатів. Проведено дослідження ролі холіно- та адренорецепторів у реалізації змін кровонаповнення печінки щура, зумовлених ацетилхоліном. Вперше показано, що зменшення кровонаповнення печінки під впливом ацетилхоліну здійснюється шляхом активування М-холіно- та α-адренорецепторів внутрішньопечінкових ємнісних судин. Встановлено, що реакції мобілізації крові з печінки на ацетилхолін здійснюються за участі печінкових вен і, можливо, синусоїдів, але, без залучення внутрішньопечінкових ворітних вен.
Вперше досліджено судинорухові реакції ізольованих препаратів печінкової вени щура у відповідь на дію ацетилхоліну. Встановлено, що ацетилхолін зумовлює тривале тонічне розслаблення ізольованих сегментів сфінктерної ділянки печінкової вени через її β1-адренорецептори без участі М- чи Н-холінорецепторів. Вперше показано, що ізольовані сегменти несфінктерної ділянки печінкової вени відповідають тонічним скороченням на дію ацетилхоліну, яке реалізується через α1-адренорецептори цих судин.
Практичне значення отриманих результатів. Загальновідомо, що основні захворювання печінки, як правило, пов’язані із порушенням її кровообігу. Такими захворюваннями є цироз печінки, гепатит та інші. Усі ці захворювання супроводжуються портальною гіпертензією, причиною якої є звуження ворітних судин печінки. Нейромедіатор ацетилхолін, який викликає розширення артеріальних судин організму, звужує судини ворітної системи печінки. Тому отримані у цій роботі результати мають важливе значення для з'ясування механізмів виникнення портальної гіпертензії та можуть становити інтерес для клініцистів, патофізіологів і фармакологів.
Результати роботи можуть бути впроваджені у навчальний процес на кафедрах фізіології людини і тварин факультетів біологічного профілю.
Особистий внесок здобувача. Весь обсяг роботи із першоджерелами літератури, проведення експериментів в умовах in vivo та in vitro, статистична обробка і аналіз отриманих результатів виконані здобувачем самостійно. Обговорення результатів та наукова оцінка здійснювалися спільно з науковим керівником, доктором біологічних наук П.І. Янчуком.
Апробація результатів дисертації. Результати, подані у дисертації, доповідались на засіданнях кафедри фізіології людини і тварин біологічного факультету, на міжнародній конференції присвяченої пам`яті проф. Шостаковської І.В. (Львів, 2002), на міжнародній конференції “Клітинні і субклітинні механізми функціонування травної системи” (Львів, 2004), Гастроэнтерология Санкт-Петербурга («Санкт-Петербург Гастро-2005»), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми вікової фізіології” (Луцьк, 2005), на Першій міжнародній конференції студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології» (Львів, 2005), Joint Meeting of The Slovak Physiological Society,The Physiological Society and The Federation of European Physiological Societies, September 11th – 14th, 2007, Bratislava, Slovakia.
Публікації. Результати дисертації викладено у 3 наукових статтях та 8 тезах доповідей.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду наукової літератури, опису матеріалів і методів дослідження, результатів досліджень та їх обговорення, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків та списку використаних джерел. Робота викладена на 126 сторінках та проілюстрована 24 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи досліджень
Досліди були проведені на білих лабораторних щурах обох статей масою 180 –г. Тварин наркотизували шляхом внутрішньоочеревинного введення уретану (1 г/кг) чи нембуталу (40 мг/кг).
У дослідах in vivo реєстрували тиск крові у сонній артерії та ворітній вені електроманометром ЕМТ-31. Впродовж досліду у щурів реєстрували внутрішньоректальну температуру за допомогою електротермометра ТПЕМ-1 і підтримували її на рівні 38 ± 0,5о С за допомогою електрообігрівача.
Реєстрацію змін кровонаповнення печінки (КНП) здійснювали методом імпедансної плетизмографії у модифікації В.О. Цибенка та П.І. Янчука [1984]. Для цього використовували модифікований реограф РГ 4-01, сигнал з якого через посилювач УБП 2-03 та інтегруючий ланцюг подавався на шлейф реєстратора H.071.6M.
Об’єм крові (), що знаходився в печінці, визначали після закінчення експерименту, використовуючи метод кількісного визначення гемоглобіну крові за допомогою фотоелектроколориметра [Бернштейн, 1964].
Іn vitro реєстрували скорочення поздовжніх сегментів препаратів ворітної та печінкової вен за допомогою методики тензометричної реєстрації. У якості датчика використовували механоелектричний перетворювач 6МХ1С, сигнал від якого підсилювався за допомогою підсилювача постійного струму, змонтованого на мікросхемі 140 ЧД8. Для візуального контролю за сигналом використовували осцилограф СІ-64А. Запис тонічної скоротливої активності ізольованого препарату здійснювали за допомогою реєстратора Н338 на папері. Розрахунки змін амплітуди тонічного напруження гладеньких м'язів ізольованих судинних препаратів проводились в абсолютних одиницях міліньютонах (мН).
Вазоактивні досліджувані речовини подавали в камеру по проточній системі із постійною швидкістю 2-3 мл/хв. З тією ж швидкістю здійснювали відмивання тестованих речовин розчином Тіроде.
В роботі були використані: ацетилхолін, норадреналін, фентоламін, празосин, пірроксан, обзидан, атенолол, атропін, ендотелін (вищеперераховані препарати виготовлені ВАТ "Здоров'я", Харків), тубокурарин-D (Sigma, USA), нікотин (Sigma, USA), BQ-123 (Merk, HF).
2.3. Статистична обробка отриманих результатів
Результати, отримані у дослідженнях, представляли у вигляді середніх значень (М) та помилок середнього ( m). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою аналітичного пакета STATISTICA, використовуючи t-критерій Ст’юдента для результатів, що мали нормальний розподіл. Вірогідними вважали результати із рівнем значущості p < 0,05.
Результати досліджень та їх обговорення
Участь холіно- та адренорецепторів у реакціях венозних судин печінки на ацетилхолін в дослідах in vivo. Внутрішньопортальне введення ацетилхоліну (1мкг/кг) викликало наступні зміни печінкової гемодинаміки: системний артеріальний тиск (САТ) знижувався на 39,5±6,41% (від 105,5±12,1 мм рт. ст. до 64,0±11,8 мм рт. ст. ) (p<0,05), тиск у ворітній вені (Твв) зростав в середньому на 23,5±2,52% (від 6,3±0,2 мм рт. ст. до 7,8±0,3 мм рт. ст. ) (p<0,001). Поряд з цим, кровонаповнення печінки (КНП) зменшувалось на 21,7±8,4 % (від 21,3±1,7 мл/100 г до 16,6±1,2 мл/100 г ) (p<0,01) відносно вихідного рівня.
Таким чином, отримані нами результати дають змогу зробити висновок про вазоконстрикторний вплив ацетилхоліну на ворітні та печінкові вени і підтверджують загальновідомий факт розширення артеріальних судин під впливом ацетилхоліну.
Крім описаних вище змін печінкової гемодинаміки, нашу увагу привернули часові характеристики цих реакцій. Так, латентний період змін САТ у відповідь на дію ацетилхоліну тривав в середньому 4,0 ± 0,3 с. Максимальну амплітуду зниження АТ реєстрували на 22,5±2,3 секунді після початку введення препарату. Реакції тиску у ворітній вені починали розвиватися зі значно більшим латентним періодом, ніж САТ. Зокрема, пресорна відповідь Твв набувала свого розвитку лише на 12,1±2,0 секунді від початку введення нейромедіатора, а час розвитку максимуму реакцій становив 36,6±8,1 с.
Загальновідомо, що АХ реалізує свій судиноруховий вплив на артерії саме через М-холінорецептори. Так, внутрішньопортальне введення неселективного М-холіноблокатора атропіну (1 мг/кг) практично не впливало на перебіг пресорних реакцій ворітних судин у відповідь на дію АХ. Тиск крові у ворітній вені на фоні дії блокатора зростав майже так само (на 22,6%) (від 6,5±0,3 мм рт. ст. до 8,0±0,5 мм рт. ст. ), як і до введення атропіну (на 23,5%) (від 6,3±0,2 мм рт. ст. до 7,8±0,3 мм рт. ст. ), і становив при цьому 8,0±0,5 мм рт. ст. (p<0,001) (рис.1,табл. 1.). Однак, поряд з цим, реакції зниження САТ під дією АХ істотно пригнічувалися на фоні дії атропіну, а реакції КНП також усувалися введенням блокатора і навіть спостерігалося невелике, але невірогідне, збільшення КНП у відповідь на дію ацетилхоліну (з 21,3±1,7 мл/100 г до 23,7±2,4 мл/100 г ).
Разом з тим, було показано, що свій констрикторний вплив на ворітні судини печінки АХ здійснює без участі М-холінорецепторів. Ми вирішили перевірити, а яким же чином АХ реалізує свою судинорухову дію на ємнісні судини печінки.
Для перевірки можливої участі α-адренорецепторів у реалізації судинозвужувального впливу ацетилхоліну на внутрішньопечінкові ємнісні судини ми досліджували зміни кровонаповнення печінки, зумовлені ацетилхоліном, за умов блокади α-адренорецепторів фентоламіном. Повторне введення ацетилхоліну у ворітне русло печінки на фоні блокади α-адренорецепторів фентоламіном (2 мг/кг) викликало депресорні реакції САТ, амплітуда яких була майже такою, як і до блокади α-адренорецепторів, та практично не змінювало рівень Твв і кровонаповнення печінки (табл.2.). Такі реакції свідчать про те, що фентоламін пригнічує судинозвужуючі реакції ворітних і печінкових вен, викликані АХ.
Таблиця 1.
Реакції системного артеріального тиску (САТ), тиску у ворітній вені (Твв) та кровонаповнення печінки (КНП) у відповідь на внутрішньопортальне введення ацетилхоліну ( 1мкг/кг ) до і під час блокади М-холінорецепторів атропіном (1мг/кг)
|
Показники |
Контроль |
Під час дії атропіну |
|
Вихідний рівень |
Максимум реакції |
% реакції |
Вихідний рівень |
Максимум реакції |
% реакції |
|
|
САТ, мм рт. ст. |
,5±12,1 |
± 11,8 (p < 0,05) |
,5 ± 6,4 |
±7,5 |
,5±10,3 (p > 0,05) |
,4±5,5 |
|
n=10 |
n=10 |
|||||
|
Твв, мм рт. ст.. |
,3 ± 0,2 |
,8 ± 0,3 (p < 0,05) |
,5±2,5 |
,5±0,3 |
,0±0,5 (p < 0,05) |
,6±2,3 |
|
n=12 |
n=12 |
|||||
|
КНП, мл/100г |
,3 ± 1,7 |
,6 ± 1,2 (p < 0,05) |
,3 ± 8,4 |
,3±1,7 |
,7±2,4 (p > 0,05) |
,1±8,3 |
|
n=14 |
n=14 |
Отже, отримане нами зменшення кровонаповнення печінки у відповідь на введення ацетилхоліну, в першу чергу, зумовлене звуженням істинно ємнісних судин: печінкових венул та вен малого і середнього діаметру, а також може бути результатом як звуження пресинусоїдних сфінктерів, так і скорочення клітин Іто, які ініціюють зменшення просвіту печінкових синусоїдів. Усунення змін кровонаповнення печінки як атропіном, так і фентоламіном вказує на те, що здійснюються ці вазоконстрикторні ефекти, ймовірно, шляхом активації М-холінорецепторів ендотеліоцитів з подальшим залученням посередника, зокрема норадреналіну, який активує α-адренорецептори на гладеньком’язових клітинах ємнісних судин.
Таблиця 2
Реакції системного артеріального тиску (САТ), тиску у ворітній вені (Твв) та кровонаповнення печінки (КНП) у відповідь на внутрішньопортальне введення ацетилхоліну ( 1мкг / кг ) до і під час блокади α-адренорецепторів
фентоламіном (2 мг/кг).
|
Показники |
Контроль |
Під час дії фентоламіну |
|
Вихідний рівень |
Максимум реакції |
% реакції |
Вихідний рівень |
Максимум реакції |
% реакції |
|
|
САТ, мм рт. ст. |
,9±1,9 |
,0 ± 3,8 (p < 0,001) |
,4 ± 3,2 |
,2±6,0 |
,6±3,3 (p < 0,01) |
,4±2,1 |
|
n=5 |
n=5 |
|||||
|
Твв, мм рт. ст.. |
,7±0,19 |
,0 ± 0,4 (p < 0,01) |
,5±3,3 |
,8±0,3 |
,2±0,2 (p > 0,05) |
,4±1,5 |
|
n=5 |
n=6 |
|||||
|
КНП, мл/100г |
,2±2,4 |
,9 ± 0,4 (p < 0,05) |
,1 ± 1,2 |
,2±2,4 |
,7±0,26 (p > 0,05) |
,8±0,9 |
|
n=11 |
n=13 |
Вплив адреноблокаторів на амплітуду скоротливих реакцій ворітної вени (ВВ) печінки щура, викликаних ацетилхоліном. Деякі дослідники припускають, що у механізмі нетипової дії ацетилхоліну у ворітному руслі печінки беруть участь адренорецептори. Наші дослідження повністю підтвердили той факт, що у ворітній системі печінки ацетилхолін виступає у ролі вазоконстриктора. У контрольних спробах ацетилхолін у концентрації 1∙10-5 моль/л спричиняв тривале тонічне скорочення гладеньком´язового препарату ворітної вени у середньому на 6,8±0,71 мН (n=20) (p<0,05), що становить 80% від сили вихідного натягу (8,5±0,94 мН). Окрім цього, під впливом АХ зростали частота та амплітуда фазних спонтанних скорочень, що співпадає з літературними даними [Pfaffendorf,1993].
Щоб дослідити участь адренорецепторів у констрикторних реакціях ворітної вени на АХ, у декількох окремих серіях експериментів нами було перевірено вплив різних типів адреноблокаторів на ці реакції. Так, після 10-хвилинної перфузії препарату ВВ неселективним α-адреноблокатором пірроксаном у концентрації 2∙10-7 моль/л, скоротливі відповіді на ацетилхолін зменшувалися на 20% (5,6±0,45мН), а після інфузії пірроксану у концентрації 2∙10-5моль/л –на 65% (2,4±1,31мН) (p<0,05) (рис. 2.).
У наступній серії експериментів досліджували дозозалежний вплив блокатора α1-адренорецепторів празосину на реакції ворітної вени, індуковані ацетилхоліном. Ефект пригнічення амплітуди скоротливих реакцій ВВ на АХ спостерігався у діапазоні концентрацій празосину 5,5∙10-4 –∙10-6 моль/л (n=15) та мав лінійний характер (p<0,05).
Результати описаної серії експериментів свідчать про те, що α-адренорецептори беруть участь у опосередкуванні вазоконстрикторних реакцій ворітної вени на ацетилхолін, ймовірно, завдяки виділенню ендотеліоцитами під впливом АХ посередника, можливо, норадреналіну. Разом з тим, неможливість повного пригнічення АХ-індукованих скорочень сегментів ворітної вени α-адреноблокаторами свідчить про те, що це не єдиний шлях реалізації дії ацетилхоліну на гладеньком′язові клітини ворітної вени, тобто існують інші констрикторні фактори, задіяні у цих реакціях.
Участь М- та Н-холінорецепторів у реакціях ізольованної ворітної вени печінки щура на ацетилхолін. Загальновідомо, що свій вазодилятаторний ефект ацетилхолін здійснює шляхом взаємодії з мускариновими холінорецепторами, які розташовані на судинному ендотелії [Young,1986; Ceballos,1998; Walch,2000].
Нами було досліджено вплив неселективного антагоніста М-холінорецепторів атропіну на АХ-індуковані скоротливі реакції ворітної вени. Тривале скорочення ВВ, викликане ацетилхоліном (1∙10-5М) із амплітудою тонічного напруження 9,4±1,50 мН (у контрольних спробах) повністю пригнічувалося атропіном у концентрації 1∙10-8моль/л (p<0,05) (рис.3.).
Однак, деякі дослідники не відкидають можливості констрикторної дії ацетилхоліну на ворітні судини печінки і за рахунок залучення Н-холінорецепторів. З метою перевірки можливої участі Н-холінорецепторів у скоротливих реакціях ізольованої ворітної вени ми використовували тубокурарин (ТБ) у різних концентраціях. У серії експериментів на 11 препаратах ворітної вени за умов її перфузії розчином ацетилхоліну (1·10-5 моль/л) спостерігали тривале тонічне скорочення ворітної вени, амплітуда якого становила 70% від вихідного натягу (9,60,74 мН) (p<0,05). Після тривалої (близько 20 хвилин) перфузії препаратів ворітної вени розчином тубокурарину (1,510-6моль/л) спостерігалось зниження амплітуди АХ-індукованого скорочення препаратів на 20% відносно вихідного натягу.
Наші дослідження свідчать про те, що ацетилхолін реалізує свій судинозвужувальний вплив на ворітну вену печінки щура так само, як і судинорозширювальний вплив на артеріальні судини організму, через М-холінорецептори, розташовані на мембрані ендотеліальних клітин вени.
За відомостями літературних джерел тубокурарин та бензогексоній можуть аллостерично взаємодіяти з М-холінорецепторами. Також є свідчення того, що бензогексоній може блокувати відкриті йонні канали, а не Н-холінорецептори [Харкевич Д.А., 2000]. Для того, щоб уникнути помилки і з’ясувати справжню участь Н-холінорецепторів у опосередкуванні констрикторної дії ацетилхоліну на ВВ, у дослідах ми застосовували класичний Н-холіноміметик –нікотин, який, як відомо, у великих концентраціях викликає конкурентну блокаду Н-холінорецепторів. Нікотин зменшував скоротливі тонічні реакції ВВ на 32%.
Отже, отримані нами результати підтверджують те, що ацетилхолін викликає скорочення ізольованих сегментів ворітної вени великого діаметру, яке реалізується шляхом активації М-холінорецепторів. Поряд з цим, пригнічення АХ-індукованих скоротливих реакцій ворітної вени тубокурарином та нікотином свідчить про участь у реалізації цих реакцій і Н-холінорецепторів.
Вплив почергового введення блокаторів α-адрено –та ЕТА-рецепторів на скоротливі реакції ізольованної ворітної вени щура під дією ацетилхоліну. Одним із найбільш потужних вазоконстрикторних факторів, виділення якого викликає звуження ворітної вени є ендотелін (ЕТ). У цій серії дослідів ми порівнювали силу АХ-індукованих скорочень після введення в фізіологічний розчин, що омиває судинні препарати, спочатку блокатора ЕТА-рецепторів BQ-123 потім пірроксану і, в останню чергу, сумісно пірроксану і BQ-123 (рис.4.). У контрольних спробах ацетилхолін в концентрації 110-5 моль/л викликав підвищення тонусу ворітної вени на 6,30,71 мН (n=7). Після 15-хвилинної перфузії ВВ розчином пірроксану у концентрації 210-5моль/л відбувалося вірогідне зниження середньої амплітуди скорочення ворітної вени до 2,41,36 мН (n=7) (p<0,05). Слід нагадати, що пірроксан пригнічував скоротливі реакції ворітної вени, зумовлені ацетилхоліном, в середньому на 65% (p<0,05). Перфузія судинних препаратів ворітної вени розчином із блокатором ЕТА-рецепторів BQ-123 у концентрації 110-8моль/л викликала зменшення АХ-викликаних скоротливих реакцій ВВ на 15% і становила 5,10,11 мН (n=7) (p<0,05). Подальше сумісне введення в омиваючий ВВ розчин пірроксану та BQ-123 пригнічувало вазоконстрикторні реакції ворітної вени на ацетилхолін на 65% і становило 2,51,41 мН (n=7) (p<0,05).