Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині и селянській сім'ї. 1939 року батьки майбутнього поета переселилися до міста Сталіна (нині Донецьк). У 1944— 1954 роках Стус навчався в середній школі, після успішного закінчення якої вступив на історико-літературний факультет місцевого педагогічного інституту. У студентські роки був членом літературного об’єднання «Обрій». Здобувши вищу освіту, три місяці вчителював на Кіровоградщіні, потім два роки служив в армії на Уралі. Поезією захопився ще за часів навчання, писав вірші в армії. Свої перші твори Стус опублікував 1959 року в «Літературній газеті».
Після повернення з армії Стус у 1961-1903 роках учителював у Горлівці па Донбасі, потім працював літературним редактором газети «Соціаліс тичний Донбас». 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. T. Г. Шевченка, брав активну участь у літературному житті Києва, входив до Клубу творчої молоді. У цей час підготував і здав до видавництва збірку «Круговерть», виступав як літер;ітурний критик і перекладач.
У вересні 1965 року під час прем'єри фільму С. Параджанова «Тіні забу тих предків» у кінотеатрі «Україна» Стус разом з І. Дзюбою, В. Чорноволом, Ю. Бадзьо публічно виступив проти арештів української інтелігенції. Влада не вибачила поетові цього вчинку, за участь у протестиіїі акції його відраху вали з аспірантури.
Далі були митарства на тимчасових роботах: поет заробляв на жит тя. працюючи на шахті, на будівництві, в котельній, на залізниці, в метро. Підготовлена до друку поетична книжка «Круговерть» була відхилена ви давництвом через «неблагонадійність» її автора. Відхилили також і другу збірку — «Зимові дерева», вона поширювалась у «самвидаві». 1970 року поетична книжка Стуса «Веселий цвинтар» була опублікована за кордоном у Брюсселі.
Поет не припиняв своїх виступів на захист переслідуваних владою пред ставників української інтелігенції. Його активна громадянська позиція ви кликала роздратування радянської влади. У січні 1972 року Стуса було заарештовано й засуджено до п'яти років позбавлення волі та трьох років заслання. Ув’язнення поет відбував у концтаборах Мордовії, а на заслан ня потрапив до Магаданської області (Росія). Перебуваючи в неволі, Стус відмовився від радянського громадянства. «Мати радянське громадянство неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом,.> — писав він.
Відбувши ув'язнення й заслання, 1979 року поет повернувся до Киє ва, вступив до правозахисної організації — Української Гельсінської спіл ки. Заробляв па життя, працюючи робітником на заводі. 1980 року поета знову заарештували й засудили до десяти років концтаборів та п'яти років заслання.
Ув’язнення Стус відбував у концтаборі в Кучино Пермського краю (Ро сія). Поетові забороняли побачення з родиною, наглядачі постійно знишували записи його творів. Жахливі умови життя, створені табірною адміні страцією, викликали невдоволення ув'язнених. За виступи проти свавілля наглядачів поета кинули в одиночну камеру, а потім відправили в карцер. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
Помер Василь Стус в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, його поховали в без іменній могилі поблизу концтабору. 1989 року поета псрепоховали в Києві на Байковому кладовищі.
Уже після смерті за кордоном вийшла його збірка «Палімпсести» (1986). 1993 року поета посмертно відзначено Державною премією ім. Т. Г, Шевчен ка за збірку «Дорога болю». 1999 року було завершено видання творів Стуса в шести томах, до якого увійшли поезія, проза, переклади, драматичні твори, літературно-критичні статті й листи.
«Стус — поет у певному розумінні парадоксальний І дуже характерний для новітньої української свідомості. З одного боку — класичний прояв тра диційно українського ‘'шевченківського” типу поета — подвижника, пророка, мученика з ного “караюсь, мучуся, але не каюсь", провісника — універсалізо- ьаного як голос і сумління нації. Саме таким передусім увійшов Стус у сьо годнішню масову свідомість.
'Га за тим усім стоїть Поет — з його “ненавиджу політиків”, з його праг ненням у чисті сфери людського духу, до глибин філософського самоусвідом лення, до "розкошування як особистості". Поет, який і в нестерпннх умовах несвободи здійснює ці прагнення. Вміє не тільки прагнути, а й бути таким поетом — наперекір усьому, рішуче переступивши через службову роль по езії, не ставши рабом поетичної публіцистики, самим своїм існуванням за перечуючи колоніальні стереотипи, скинувши з себе кожуха провінційності. Просто поет — не більше й не менше водночас... А вже в такій своїй іпостасі є поетичним голосом України в єдиному контрапункті світової поезії?