Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Україна, ратифікувавши в 1997 р. Конвенцію про захист прав та основних свобод людини, прийняла на себе зобов'язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефективні способи правового захисту. У юридичному механізмі цього захисту особливе місце посідає суд, фундаментальним призначенням якого і є захист прав людини і громадянина.
Одне з основних завдань судово-правової реформи є реалізація демократичних ідей правосуддя, вироблених світовою практикою й наукою. У цьому зв'язку особливого значення набуває розробка концептуальних основ статусу суддів України, який відповідатиме міжнародним стандартам, оскільки виключно останні є носіями судової влади в державі.
Особливо ці питання актуалізуються сьогодні, в період становлення і розвитку правової держави, формування громадянського суспільства. Тому саме зараз так необхідний принципово новий підхід до визначення поняття, структури і змісту правового статусу судді, сутності його службових прав, обов'язків, повноважень і правосуб'єктності.
Правовий статус судді — цілісна правова категорія, що характеризує весь спектр юридичних можливостей і соціально-психологічних якостей суб'єкта, на якого покладено функцію здійснення судової влади в державі. Сутність цього поняття полягає в нормативно визначеній можливості поведінки судді, обмеженої інтересом виконуваної ним соціальної функції.
Для забезпечення стабільності правового статусу судді необхідно чітке теоретичне визначення і детальне закріплення в національному законодавстві всіх структурних елементів, що становлять зміст цієї правової категорії, що сприятиме цілісному правовому забезпеченню статусу суддів України.
Структурними елементами, що становлять зміст правового статусу судді, є:
а) службові права;
б) службові обов'язки;
в) повноваження;
г) правосуб'єктність.
Службові права суддів - це вид і міру конкретно визначеної поведінки суб'єкта, наділеного статусом посадової особи судової влади.
Вирізняють службові права: а) що вказують на винятковість правового статусу судді; б) що сприяють безпосередньому виконанню службових функцій; в) що містять можливість користатися додатковими соціальними благами.
Службові обов'язки суддів — нормативно визначені вид і міра необхідної поведінки носія судової влади.
Залежно від змісту вимоги, що міститься в обов'язку, можна виділити три блоки службових обов'язків суддів: а) дотримання Конституції і законодавства України при здійсненні професійної діяльності; б) дотримання етичних основ діяльності; в) сумлінне і професіональне виконання службових функцій. Службові обов'язки мають характер додаткових і не виключають необхідності виконання конституційних та інших громадянських обов'язків.
Повноваження судді становлять вид і міру службового поводження, що полягає в його владному впливі з метою відновлення справедливості на суб'єкта заінтересованого (чи незаінтересованого) у вирішенні правового конфлікту. Повноваження складаються із синтезу процесуальних прав, обов'язків і суддівського розсуду і можуть бути класифіковані: за змістом — предметні й функціональні і за обсягом — основні й додаткові.
Правосуб'єктність судді визначена як юридична характеристика особистості носія судової влади, її якостей і здібностей з погляду відповідності законодавчо встановленим критеріям, що визначають успішність професійної діяльності. Правосуб'єктність є необхідною умовою для наділення (правосуб'єктність кандидата на посаду судді) і володіння (правосуб'єктність судді) правовим статусом судді. Структуру даного поняття утворюють соціальна, психофізіологічна, професійна, моральна компетентність, а його зміст — професіонально необхідні якості і здібності особистості, якісний склад яких обумовлюється змістом професійної діяльності.