Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 10
Удосконалення технологічних процесів виготовлення виробів за індивідуальним замовленням
Принципи побудови поточних технологічних процесів виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням.
Конструктивна наслідуваність виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням.
Технологічна наслідуваність виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням.
Механізація та автоматизація процесів на основі використання «гнучкої» конструкції.
1. Принципи побудови поточних технологічних процесів виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням
Сучасне виробництво одягу за індивідуальним замовленням засноване на непотоковому методі роботи, що зумовлює його низьку техніко-економічну ефективність. Підвищення ефективності виробництва вимагає застосування принципів і передумов побудови потокових технологічних процесів.
Удосконалення виробництва одягу за індивідуальним замовленням вимагає обов'язкового урахування його найважливіших особливостей. Ці особливості виявляються у високій нестабільності усіх елементів технологічного процесу.
У першу чергу, це відноситься до виготовлених виробів, які відображають індивідуальні вимоги кожного конкретного споживача (замовника), мають між собою естетичні та розмірні відмінності. Крім того, відмінності в предметах праці теж викликають нестабільність технологічних процесів за методами, режимами і трудомісткістю обробки.
Таким чином, одяг, виготовлений за індивідуальним замовленням, як об'єкт виробництва є причиною нестабільності цього виробництва і перешкоджає впровадженню потокових методів роботи. Тобто виникає суперечність між вимогами конкретного споживача одягу, з одного боку, і завданнями удосконалення виробництва цього одягу − з іншого.
Проблема удосконалення виробництва одягу за індивідуальним замовленням полягає у обов'язковій умові підвищення ефективності виробництва шляхом переходу від непотокових методів роботи до потокових. При цьому слід зберегти цілі і завдання виробництва, що відповідає якнайповнішому задоволенню вимог кожного конкретного споживача.
Науковою основою вирішення цієї проблеми є комплексна уніфікація усіх елементів виробничого процесу. Сенс і зміст цього поняття визначається тим, що унікальність якогось цілого (виробу побутового одягу) зовсім не означає унікальності елементів, які формують цей виріб. Навпаки, своєрідність і неповторність кінцевого продукту виробництва може бути забезпечена на основі обмеженої номенклатури конструктивних, технологічних і технічних елементів виробу та процесу його виготовлення. При цьому всі вироби даного виду одягу є близькими з погляду вказаних елементів і, відповідно, виникає можливість впровадження потокового методу роботи.
Комплексна уніфікація елементів виробничого процесу базується на таких принципах:
конструктивна наслідуваність одягу, виготовленого за індивідуальним замовленням;
технологічна наслідуваність одягу, виготовленого за індивідуальним замовленням;
механізація і автоматизація процесів на основі використання технологічного устаткування «гнучкої» конструкції.
2. Конструктивна наслідуваність виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням
Теоретичною основою реалізації принципу конструктивної наслідуваності виробів є уніфікація виробів, вузлів, деталей одягу і їхніх елементів (ділянок, зрізів). Це вимагає вирішення таких науково-технічних завдань:
розробка принципів класифікації оброблюваних об'єктів виробництва (виробів, вузлів, деталей тощо);
вибір ознак класифікації;
розробка практичних класифікаторів за видами одягу;
уніфікація конструкцій вузлів та деталей одягу кожного класифікаційного підрозділу;
уніфікація елементів деталей (ділянок, зрізів і їхніх частин).
Доцільні межі конструктивної уніфікації повинні бути різними залежно від ступеня змінності деталей і вузлів одягу. За цією ознакою всі деталі і вузли побутового одягу можна поділити на три групи.
Першу групу складають найбільш стабільні деталі і вузли одягу, які називають квазістандартними. Особливою рисою цих деталей є постійність конфігурації і чітко визначені розміри, які можуть бути регламентованими для всіх виробів даного виду одягу.
До другої групи відносяться так звані типові деталі і вузли одягу. Ці деталі і вузли неодноразово зустрічаються у виробах даного виду одягу і характеризуються незначними змінами конфігурації. Розміри ж у цих деталей змінюються у широкому діапазоні.
Третю групу складають так звані унікальні деталі, що характерні тільки для даної моделі виробу або зустрічаються в інших моделях із досить істотними змінами конфігурації і розмірів. Ці деталі забезпечують своєрідність і неповторність кожного виробу.
Першочерговим об'єктом конструктивної уніфікації є деталі і вузли першої групи.
Значна частина деталей верху і підкладки відноситься до типових. Зміна конфігурації і розмірів цих деталей забезпечує величезну різноманітність виробів за формою, силуетом, об'ємом, пропорціями, розмірами. Це не дозволяє піддати типові деталі повній уніфікації. Але у цьому випадку можлива часткова уніфікація − уніфікація окремих елементів деталей (ділянок, зрізів). Аналіз змінності типових деталей показує, що частковій уніфікації можуть бути піддані, в першу чергу, такі елементи деталей, як зрізи пройми і горловини, плечові зрізи, виточки тощо.
Велика складність полягає в уніфікації найбільш змінних елементів деталей, параметри яких безпосередньо залежать від фасонних особливостей виробу. Характерним прикладом таких елементів є зріз лацкана і борту пілочок. Проте і у цьому випадку уніфікація можлива. Вона полягає у поділі складного контуру на окремі ділянки з подальшою їхньою апроксимацією кривими класу епі- і гіпоциклоїд.
Найменшою мірою піддаються уніфікації унікальні деталі, питома вага яких у одязі порівняно невелика.
Обмеженням конструктивної уніфікації є також специфіка виробів побутового одягу, для яких художньо-естетичні вимоги є переважаючими порівняно зі всіма іншими вимогами. Відомо, що приблизно 60-70 % усіх деталей побутового одягу можуть бути уніфікованими. Проте до теперішнього часу можливості конструктивної уніфікації повністю не використовуються. Значення конструктивної уніфікації зростає із зниженням серійності виробництва і є особливо актуальним при виготовленні одягу за індивідуальним замовленням.
Ефективність конструктивної уніфікації виражається:
1) у підвищенні технологічності і економічності конструкцій одягу;
2) у зниженні трудомісткості і скороченні термінів конструкторсько-технологічної підготовки виробництва.
Конструктивна уніфікація є основою подетальної спеціалізації підприємств, тобто створення підприємств загальногалузевого значення по виготовленню стандартних деталей і вузлів одягу, пов'язаних із швейними підприємствами сервісу на умовах кооперації. Крім цього, з'являються широкі можливості для розвитку технологічної спеціалізації.
Проте лише конструктивною уніфікацією не можна забезпечити стабільність виробництва одягу за індивідуальним замовленням, достатньої для впровадження потокових методів роботи, через ряд причин:
1) не всі деталі і вузли побутового одягу можуть бути конструктивно уніфіковані;
2) перелік деталей і вузлів одягу, значно зменшених шляхом конструктивної уніфікації, залишиться все-таки досить великим;
3) широкий асортимент конструкційних і оздоблювальних матеріалів для одягу викликає відмінність у процесах обробки однакових деталей і вузлів за параметрами, устаткуванням, інструментами і пристосуваннями.
Відповідно до цього, конструктивна наслідуваність виробів є лише першим етапом забезпечення необхідної стабільності процесів у виробництві одягу за індивідуальним замовленням і повинна бути доповнена технологічною наслідуваністю виробів.
3. Технологічна наслідуваність виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням
Технологічна наслідуваність виробів припускає скорочення різноманіття технологічних процесів шляхом їхньої типізації.
Під типізацією технологічних процесів слід розуміти виявлення певного типу процесу, загального і найбільш раціонального для даних виробничих умов, тобто типового процесу обробки об'єктів із комплексним вирішенням усіх технологічних питань, включаючи вибір послідовності обробки, технологічного устаткування, пристосувань і інструментів. Типізація виконується на основі аналізу і узагальнення можливих процесів обробки об'єктів
Типізація технологічних процесів повинна здійснюватися у двох взаємозв'язаних напрямах:
типізація процесів обробки однотипних деталей, збирання вузлів і виробів;
типізація окремих операцій процесу обробки різних виробів.
Технологічна уніфікація у виробництві одягу за індивідуальним замовленням не може бути обмежена розробкою тільки типових процесів. Вона повинна бути доповнена розробкою групових процесів.
Групові процеси, на відміну від типових, проектують для обробки таких деталей і вузлів, спільність яких забезпечується не стільки їхньою конструктивно-технологічною схожістю, скільки можливістю виготовлення, застосовуючи однотипне устаткування, інструменти і пристосування.
Типові технологічні процеси повинні знайти широке застосування, перш за все, при виготовленні уніфікованих деталей і вузлів одягу.
Упровадження групових процесів – один із напрямів технологічної (постадійної) спеціалізації, що забезпечує ефективне використання високопродуктивного і дорогого устаткування.
Подальше підвищення наслідуваності технологічних процесів у виробництві одягу за індивідуальним замовленням пов'язане з стохастичним характером надходження замовлень.
Випадковість надходження виробів у процес обробки викликає великі втрати часу, пов'язані з налагодженням і регулюванням устаткування, зміною ниток, зміною параметрів волого-теплового оброблення тощо. Отож, необхідно розробляти ефективні способи організованого запуску виробів, що виключає ці втрати або що значно зменшує їх.
Групування виробів за принципом їхньої однорідності передбачає обов'язкову наявність вичерпної конструктивно-технологічної характеристики кожного виробу. На даний час у документах, що супроводжують рух замовлень на виробництві, така характеристика відсутня. Носієм такої інформації є закрійник, який підтримує безпосередній зв'язок із закріпленим за ним процесом. Такий порядок роботи перешкоджає впровадженню організованого запуску виробів і викликає необхідність застосування змінних процесів.
У зв'язку з цим слід виконати:
розробку конструктивно-технологічної карти на виріб, що містить усі необхідні відомості про його фасон, конструкцію, матеріали, трудомісткість, особливості обробки, застосовуваних методах тощо;
виявлення ознак конструктивно-технологічної однорідності виробів для їхнього групування;
розробку методики групування виробів на основних етапах виробничого процесу.
Ефективне вирішення цих завдань можливе лише на основі типізації методів обробки і технологічних процесів.
Типізація методів обробки і технологічних процесів передбачає:
1) виявлення критеріїв порівняльної оцінки можливих методів обробки з метою вибору типових;
2) визначення послідовності і доцільних меж типізації;
3) розробку типових і групових процесів обробки деталей, вузлів і виробів;
4) розробку методики автоматизованого проектування технологічних процесів при виготовленні одягу за індивідуальним замовленням.
Технологічна уніфікація забезпечує значний економічний ефект, але ще більший ефект вона забезпечить як передумова для розробки технологічного устаткування «гнучкої» конструкції.
4. Механізація і автоматизація процесів на основі використання технологічного устаткування «гнучкої» конструкції
В умовах одиничного типу виробництва і стохастичного характеру надходження замовлень відмінності в об'єктах виробництва, хоча і істотно зменшені шляхом конструктивно-технологічної уніфікації, залишаться досить значними. За цих умов необхідно досягти стабільності тільки шляхом адаптації технологічних процесів до конструктивно-технологічних відмінностей виробів, що поступають на обробку. Вирішальною умовою побудови таких «гнучких» технологічних процесів є наявність устаткування «гнучкої» конструкції.
Під «гнучкістю» конструкції устаткування слід розуміти така її властивість, яка дозволяє змінювати параметри устаткування відповідно до змін технологічного процесу.
Устаткування «гнучкої» конструкції повинне володіти:
високим ступенем універсальності;
можливістю простого і швидкого перемикання з однієї операції на іншу.
За ступенем універсальності швейне устаткування поділяють на три класи – універсальне, спеціалізоване і спеціальне. Розподіл устаткування на вказані класи має досить істотне значення для визначення методів і засобів механізації і автоматизації виробничих процесів стосовно різних об'ємів і серійності випуску виробів.
Однією з найважливіших властивостей технологічного устаткування є ступінь його автоматизації, що забезпечує високу продуктивність і якість випущеної продукції. Цій вимозі найбільшою мірою відповідає напівавтоматичне і автоматичне агрегатоване устаткування.
Таким чином, побудова високоефективних потокових, процесів у виробництві одягу за індивідуальним замовленням в умовах його комплексної механізації і автоматизації можлива лише за наявності напівавтоматів і автоматів «гнучкої» конструкції.
Майже все існуюче на сьогодні швейне устаткування вказаними властивостями не володіє. Необхідне якісне оновлення парку устаткування, а не проста заміна застарілого устаткування новим.
Для створення нового технологічного устаткування, призначеного для оснащення потокового виробництва одягу за індивідуальним замовленням, необхідно:
1) виявити критерії і розробити кількісні показники прогресивності технологічного устаткування для виробництва одягу за індивідуальним замовленням;
2) розробити провідні напрями створення нового (і модернізації існуючого) устаткування, що володіє високим ступенем автоматизації і «гнучкості»;
3) розробити теорію і методику проектування «гнучких» засобів механізації і автоматизації.
Успішний перехід до потокових технологічних процесів у виробництві одягу за індивідуальним замовленням можливий тільки при комплексній реалізації усіх розглянутих принципів.