Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
45)Гмусові кислоти, їх характеристика.
Виділяють дві групи гумусових кислот: гумінові кислоти та фульвокислоти.
Перша група - це темні гумінові кислоти, що в момент утворення розчиняються у воді, а при взаємодії з катіонами водню, двох-і тривалентних елементів осідають. Їх солі - гумати: NH4 і К + розчиняються у воді і можуть вимиватися в нижні горизонти під дією спадного струму, утворюючи справжні і колоїдні розчини. Гумінові кислоти та їх солі утворюють органомінеральні мікроагрегати сіруватого, сірувато-бурого і бурого кольорів, так звані гуміни. В гумінових кислотах, за Л. Н. Александровою, міститься в середньому (%): вуглецю 52-62; водню 2,5-5,8, кисню 31-39 та азоту 2,6-6,1. Гумати і гумінові кислоти, накопичуючись, профарбовують грунт в сірий, бурувато-сірий або чорний кольори. Вони просочують грудочки грунту, сприяючи їх склеюванню і утворенню грунтової структури, утворюють глибокі затіки вздовж тріщин, між структурними грудочками у формі гумусових або гумусово-залізистих лакових кірочок. Гумінові кислоти та їх солі піддаються розкладанню бактеріями. Серед гумінових кислот виділяють власне гумінові та ульмінові кислоти. За своїми властивостями вони подібні між собою, однак ульмінові кислоти мають бурий або коричневий колір і можуть пептизуватися у воді. Їх кислотні властивості визначаються переважно наявністю карбоксильних груп (СООН).
Друга велика група кислот - фульвокислоти (жовті кислоти) - переважно утворюється в умовах вологого прохолодного клімату при переважній дії грибної мікрофлори, тобто при розкладанні мохів, лишайників і лісових підстилок. Фульвокислоти мають буро-жовте забарвлення, дуже кислу реакцію (рН 2,6-2,8), розчинні у воді. Елементарний склад (%) їх такий: вуглецю 40-52, водню 4-6, кисню 40-48 та азоту 2-6. З одно-і двовалентними катіонами фульвокислоти утворюють водорозчинні солі - фульвати. Фульвати Fe3+ і Аl3+, як правило, утворюють комплексні сполуки, не розчинні у воді, але розчинні в розчинах з кислою і лужною реакціями. Чим більше насичені фульвокислоти іонами заліза і алюмінію, тим менш розчинні фульвати. При значному вмісті іонів заліза і алюмінію в грунті фульвати заліза і алюмінію випадають в осад, утворюючи колоїдні сполуки. Фульвокислоти дуже активні, тобто володіють високою здатністю вступати в реакцію з мінеральною частиною грунту. Вони, наприклад, здатні руйнувати вторинні мінерали, витягуючи з них кальцій, магній, калій, залізо і алюміній. Фульвокислоти можуть бути розділені па дві групи: светлозабарвлені - дуже активні кислоти, і темнозабарвлені - менш активні.
46)Гумосовий стан грунтів і його показники
Гумусний стан підзолистих лісових грунтів х-ра наявністю підстилки, яка складається з трьох підгоризонтів середнього ступеня гуміфікації речовини.
Гумусний стан чорнозему типового орного х-ра високим вмістом органічної речовини та її великими запасами, великим ступенем гуміфікації
Показники, за якими оцінюється оптимальний гумусний стан грунтів, такі: кількість та запаси гумусу, збагачення його азотом, збагаченням кальцієм
47)Методи визначення гумусу у грунті
Визначається за методом І.В.Тюріна. При цьому характеристику дослідної ділянки необхідно проводити по генетичним шарам ділянки, а для встановлення зміни його вмісту – на початку і в кінці досліду. В деяких дослідах вміст гумусу визначають в орному горизонті грунту.
48) Природа і склад гумусових речовин
50) Фульвокислоти та їх характеристика
Фульвокислоти, також як і гумінові кислоти, – це високомолекулярні азотовміс-товні органічні кислоти. Вони містять у собі меншу кількість вуглецю та більше кисню. Фульвокислоти розчиняються у воді, лугах і кислотах. Вони більш активно утворюють комплекси (фульвати) у результаті взаємодії з мінеральною частиною ґрунту.
Гуміни можуть бути охарактеризовані як гумінові й фульвокислоти, що міцно пов'язані між собою та з мінеральною частиною ґрунту. Також до їх складу входять не до кінця гумінізовані органічні залишки .
Завдяки роботам вітчизняних і зарубіжних учених виявлено загальні біохімічні й екологічні функції гумінових речовин і їх вплив на розвиток.
51) Екологічна функція гумусу
Добре відома роль гумусу у вирішенні різних аспектів ґрунтової екології практично в усіх землеробських районах. А між тим, рівень цього важливого показника родючості ґрунтів систематично знижується в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Втрати гумусу на чорноземах за 100 років склали близько 25—30 % його початкових запасів. У середньому з 1 га ріллі щорічно втрачається близько 400—600 кг гумусу, а там, де сильно розвинуті ерозійні процеси, ці втрати досягають 1 т/га. Запобігти цим негативним екологічним процесам в агроценозі можна за комплексного використання агрохімічних засобів.
52) Вологість стійкого в’янення рослин – це кількість вологи в грунті, при
якій у рослин з’являються ознаки в’янення і не зникають протягом 12-годинного
перебування в атмосфері, насиченій водяною парою.
Властивість грунту вміщувати максимальну кількість води у всіх прміжках
(капілярних і некапілярних) називається повною вологоємкістю.
Властивість грунту утримувати в собі максимальну кількість води після
повного зволоження і вільного стікання гравітаційної води в нижні шари нази-
вають польовою або найменшою вологоємкістю.
Капілярна вологоємкість – це найбільша кількість води , яку грунт може
утримувати капілярними (менісковими) силами над рівнем підгрунтових вод.
Залежно від фізичного стану і характеру зв'язків води в ґрунтовому
середовищі розрізняють категорії, форми і види ґрунтової води. У ґрунті виділя-
ють такі категорії води:
• хімічно зв'язана, вода, що входить до складу інших речовин (наприклад, гі-
псу) і недоступна для використання рослинами;
• тверда вода (лід) — перебуває в цьому стані за низької (мінусової) темпе-
ратури і є недоступною для рослин, однак стає доступною після розтаван-
ня;
• водяна пара, що міститься в ґрунтовому повітрі й після конденсації стає
доступною для рослин;
• міцно зв'язана вода, яка утримується адсорбційними силами на поверхні
часточок ґрунту у вигляді плівки завтовшки в два-три діаметри молекул
води, перебуває у газоподібному стані (водяна пара) і є недоступною для рослин;
53) Вологість грунту — це кількість води в ньому, виражена в процентах до
маси абсолютно-сухого грунту. Запаси вологи в грунті вимірюють у міліметрах,
тоннах або кубічних метрах на гектар.
Вологість грунту постійно змінюється, це показник динамічний. Тому її
визначають кілька разів за період, встановлений для спостереження. Строки ви-
значення вологості грунту пов'язують з фазами розвитку рослин або з строками
виконання окремих агротехнічних заходів. Залежно від поставленої мети воло-
гість визначають в орному та підорному шарах грунту або на всій глибині про-
никнення кореневої системи рослин.
Гігроскопічна вологість грунту – це кількість води, яку адсорбує сухий
грунт з атмосфери з відносною вологістю менше 100%.
Максимальна гігроскопічність грунту – це найбільша кількість вологи,
яку повітряно-сухий грунт може увібрати з повітря, максимально насиченого
водяною парою (96-100%).
54) Конституційна вода
Вода конституційна – зв'язана вода, що входить у кристалічну ґратку мінералу у вигляді йонів ОН-, Н+. Температура її виведення – бл. 1300°C. Входить до складу тальку, малахіту, каолініту та інш.
55)Гумус – це гетерогенна динамічна полідисперсна система високомолекулярних азотистих ароматичних сполук кислотної природи. Уміст гумусу в поверхневих горизонтах грунтів коливається від 0,5 до 20%, різко або поступово зменшуючись з глибиною. Характерною особливістю гумусових речовин є їх гетерогенність, тобто наявність різних за стадією гуміфікації, молекулярною масою, хімічним складом, а значить, властивостями компонентів. Гумусні речовини поділяють на три групи сполук: гумінові кислоти, фульвокислоти, гуміни. Груповий склад гумусу – сумарна кількість гумінових, фульвокислот і гуміну. Його показник – відношення гумінових кислот (Сгк) до фуль-вокислот (Сфк), яке коливається від 0,4 до 3. За цим відношенням розрізняють фульватний (Сгк:Сфк < 0,6), гуматно-фульватний (0,6-0,8), фульватно-гуматний (0,8-1,2) та гуматний (>1,2) типи гумусу.