Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА №31
Задача 3
У даній задачі виник спір щодо місця укладення договору.
Місце виконання зобов'язання - це місце, де боржник повинен вчинити певні дії, а кредитор - прийняти виконання.
|
Це те місце, в якому мають вчинятися дії, що становлять предмет зобов'язання. Як правило, воно встановлюється в договорі. У разі якщо місце виконання зобов'язання визначено в договорі, виконання зобов'язання саме в цьому місці є належним. Місце виконання зобов'язання має важливе практичне значення для визначення ціни, суми боргу, розміру шкоди тощо. Однак не виключені випадки, коли місце виконання зобов'язання у договорі не передбачене. Тоді належним вважається виконання, що здійснено за місцем проживання фізичної або місцезнаходженням юридичної особи боржника. Таким є загальне правило для виконання усіх зобов'язань, окрім тих, для виконання яких у ст. 532 ЦК передбачене інше місце виконання. |
У випадку відсутності кредитора за місцем проживання (місцезнаходженням) боржник може виконати зобов'язання шляхом внесення грошей у депозит нотаріуса або нотаріальної контори (ст. 537 ЦК).
Звернімось до ЦК. Стаття 532 «Місце виконання зобовязання»
Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; за грошовим зобов'язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; за іншим зобов'язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК використання іноземної ва- люти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зо- бов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.
Порядок організації розрахунків в іноземній валюті встановлено ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. No 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю”10, згідно з якою у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб пла- тежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки (ч. 1 ст. 7 Декрету).
Цивільне законодавство не містить прямої заборони фізичним особам виконувати грошові зобов'язання (здійснювати розрахунки (платежі) в іноземній валюті, але слід мати на увазі, що Законом від 28 січня 1994 р. "Про внесення змін і доповнень до Кримінального коде- ксу України і Кодексу України про адміністративні пра- вопорушення щодо посилення відповідальності за по- рушення законодавства про валютне регулювання” бу- ло встановлено адміністративну (ст. 162 КУАП) і кримі- нальну (ст. 80 КК) відповідальність за незаконне вико- ристання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Згодом Законом України від 14 вересня 2000 р. ст. 80 з Кримінального кодексу України була виключена, проте адміністративна відповідальність за зазначені дії, яка настає незалежно від вартості пред- мета незаконної операції, збереглася.
Отже, незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави є згідно зі ст. 203 та 215 ЦК підставою недійсності правочину, тому кожна із сторін грошового зобов'язання має повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (зобов'язання), а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане поля- гає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК).
Місцем виконання грошового зобов'язання визнане місце проживання кредитора (якщо кредитором є фізична особа) або місцезнаходження кредитора (якщо кредитором є юридична особа). Фактичне визначення місця виконання грошового зобов'язання залежить від того, в якій формі відбувається виконання. Якщо кредитором є фізична особа, гроші їй можуть бути надані готівкою (тобто передані фактично в неї дома), можуть бути відправлені поштовим переказом або за допомогою служб прискореного переказу грошей тощо. Юридичні особи можуть приймати від фізичних осіб готівкові кошти за місцезнаходженням, вказаним в їх статутних документах, або за іншим визначеним договором місцезнаходженням (банки часто дозволяють виплачувати гроші за кредитними договорами в будь-якому відділенні). Між собою юридичні особи здійснюють безготівкові розрахунки (ст. 1087 ЦК). Безготівкові розрахунки проводяться через банки, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не обумовлено видом безготівкових розрахунків (ч. 3 ст. 1088 ЦК). В такому випадку місцем виконання даного зобов'язання буде банк, в якому відкрито рахунок отримувача коштів. Місце проживання або місцезнаходження кредитора, встановлюється на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор змінив місце проживання (знаходження), місце виконання зобов'язання залежить від того, чи повідомив він про це боржника. Якщо повідомив, боржник має виконати зобов'язання за новим місцем проживання (знаходження) кредитора. При цьому всі пов'язані з цим витрати (оплата проїзду, грошового переказу тощо) покладаються на кредитора. Якщо кредитор не повідомив боржника про зміну місця проживання (знаходження), боржник має виконати зобов'язання за старим місцем перебування кредитора, а в разі неможливості виконання особисто кредитору, виконати зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК). По всім іншим зобов'язанням виконання проводиться за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа - за місцем її знаходження.