Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
45)Як здійснюється регулюв. Міжнародн. торгівлі. Всучасних умовах стало нормою державне регулювання міжнародної торгівлі.Одностороннє державне регулювання міжнародної торгівлі здійснюється урядом країни в односторонньому порядку без Узгодження чи консультацій з її торговими партнерами. Односторонні заходи вживаються у відповідь на аналогічні дії інших країн і призводять до виникнення політичного напруження між партнерами.Двостороннє державне регулювання передбачає узгодження торгової політики між країнами, які є торговими партнерами. Багатостороннє державне регулювання міжнародної торгівлі має місце тоді, коли торгова політика узгоджується і регулюється багатосторонніми угодами. В залежності від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два види державної торгової політики: політику фритредерства і політику протекціонізму. Політика фритредерства передбачає мінімальне державне втручання в зовнішню торгівлю і спрямована на відкриття внутрішнього ринку ятя іноземних конкурентів шляхом зниження кількості обмежень в торгівлі. Політика фритредерства забезпечується шляхом здійснення вільної торгівлі,ішляхом надання податкових та митних пільг для суб'єктів зовнішньоторгових відносин.Політика протекціонізму становить собою державну політику захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом збільшення обмежень у торгівлі. В сучасних умовах-форми:селективний протекціонізм; колективний протекціонізм; прихований протекціонізм; галузевий протекціонізм, монопольний протекціонізм .
44)Як здійсн-ся регулюв.МЕВ на рівні міждержавн.організац
Сучасні тенденції розвитку міжнародних економічних відносин сприяють перенесенню частини регулятивних і управлінських повноважень на міждержавний рівень міжнародної економічної діяльності. Принцип суверенітету кожної держави є базовим у сучасних міжнародних відносинах, оскільки він є закріпленим в системі міжнародного права. Суверенітет в міжнародній економічній політиці відображає принцип верховенства державної влади і модифікується відповідно до тенденцій міжнародної економічної інтеграції, яка протікає на регіональному і глобальному рівнях. У таких умовах передача державою певних регуляторних, управлінських , контрольних повноважень на міждержавний рівень стає чинником національної безпеки, посилення ролі відповідної країни в міжнародній політиці. Так відбувається делегування ряду повноважень, належать до компетенції національних урядових структур, що сприяє створенню міждержавних інститутів з новими регулятивними функціями, а це також зумовлює перерозподіл повноважень і реструктуризацію векторів впливу на економічні процеси, що відбуваються у світовому господарстві. На основі міжурядових договорів встановлюється механізм регулювання економічних відносин між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, резидентами країн-учасниць укладених угод. Для регулювання використовуються методи й інструменти, вживані на національному рівні. Таким чином, національний і міжнародний режими регулювання міжнародної економічної діяльності формуються державою в особі її повноважних органів, які належать як до законодавчої, так і до виконавчої гілок влади, її центральних і регіональних органів. Про посилення міждержавного рівня регулювання міжнародних економічних відносин говорить тенденція поширення практики укладання регіональних угод, які регламентують основи взаємної торгівлі країн, їх інвестиційної діяльності тощо. З метою вирішення конкретних завдань міжнародної співпраці державами створюються міжнародні органи і об'єднання, які можуть бути суб'єктами регуляції міжнародної економічної діяльності.
43)сутність координації міжнародн. ек. діяльн , об’єкти та види.
Координація економічних дій — це процес погодження певних параметрів національних економічних політик з метою регулювального впливу на світогосподарські, регіональні чи функціональні зв'язки. Об”єкти координації:— цілі (погодження загальних, спільних, конкуруючих,взаємопідпорядкованих цілей);
— інформація (обмін, оприлюднення, зберігання тощо);
— інструменти економічної політики;
— час, масштаби та форми проведення конкретних заходів, дій.
Залежно від кількості сторін, які беруть у цьому участь, координація може бути :Двостороння (білатеральна') координація включає угоди та домовленості між двома суб'єктами МЕВ, які досягаються безпосередніми переговорами між партнерами.
Багатостороння координація забезпечує погодження різних аспектів міжнародної економічної діяльності щонайменше трьома суб'єктами з різних країн.
Залежно від засобів здійснення:
Дискретна координація — це узгодження, яке досягається шляхом так званих дискретних (окремих) дій, коли в кожному конкретному випадку держави домовляються самостійно використовувати деякі заходи, інструменти,
методи для досягнення належної єдності дій.
Інституціональна координація — це погодження, яке виробляється на підставі визначеного інституту, тобто з використанням встановлених уже законів, правил, норм, звичаїв та практики, організаційних структур.
Отже, в поняття «міжнародні інститути» входять дві складові:1) організаційні структури, тобто самі міжнародні організації,установи, конференції тощо;
2) сукупність законів, норм, правил, угод та ін.
При цьому міжнародні організації виступають водночас і як продуценти, і як користувачі сукупності законів та норм.
42 ) Рівні та елементи регулювання МЕВ
Виділяють 4 рівні регулювання МЕВ:
1) суб’єктний рівень, коли МЕВ регулюється на рівні окремого суб’єкта МЕВ (ТНК, фірми, банку тощо);
2) національний рівень – національні стандарти, норми, які розповсюджується на всіх суб’єктів в межах національних кордонів країни (система ліцензування експорту/імпорту, митні тарифи тощо);3) міждержавний (міжнародний) рівень – концентрується на укладанні угод між різними державами щодо врегулювання відносин та координації політики.
4) наднаціональний рівень регулювання лише починає формуватися. Дехто вважає, що його все ще не існує, оскільки держава ще не втрачає суверенітету. Однак в деяких регіональних формуваннях (напр. ЄС) такі посилання вже є, оскільки держава не завжди може бути згодною, однак зобов’язана виконувати певні рішення, прийняті більшістю. Крім того, глобальні економічні організації (СОТ/ГАТТ, МВФ) формують певні вимоги до вступу чи співробітництва і змушують країни приймати певні рішення, які приймаються вже не всередині держави, а лише пропонуються їй.
Елементами регулювання міжнародних економічних відносин є:— принципи управління як фундаментальні правила, що характеризують певну«ідеологію» підходу до міжнародних відносин в економічній сфері;— інституційно-правові структури як сукупність міжнародних та
національних норм, правил, звичаїв та угод, що регламентують здійснення співробітництва;
— інструменти та методи управління як сукупність конкретних заходів впливу на окремі процеси, наприклад валютні курси, субсидії, митні тарифи, квоти і ліцензії на експорт та імпорт, система встановлення цін
на товари й послуги для міжнародного обміну тощо.
41) Причини регулювання міжнародн. економіки .
Існую багато факторів через які потрібно здійснювати регулювання міжнародної економіки
•вирішення загальних для всіх країн глобальних економічних проблем;
•сприяння економічному співробітництву держав із різними рівнями соціально-економічного розвитку;
•сприяння господарському розвитку країн, що розвиваються;
• вирішення проблем регіонального економічного розвитку;
•сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі