Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1 клас
Початкові уявлення про речення та його будову учні одержують у добуквенний
та буквенний періоди навчання грамоти. Вони мають засвоїти такі смислові і
формальні ознаки речення:
- наша мова складається з речень;
- речення служить для висловлення думки;
- речення вимовляється з певною інтонацією (розповідною, питальною,
наказовою, спонукальною, окличною/неокличною);
- складається зі слів, зв’язаних за змістом;
- у реченні про когось або про щось розповідається;
- на початку речення пишемо велику букву;
- у кінці речення ставиться . або? або !
Всі названі ознаки речення діти засвоюють практично.
Розглянемо найважливіші види роботи, на засвоєння ознак речення.
Добуквенний період
1. Вчитель задає питання і вимагає: - відповідь повинна бути: точною,
конкретною, стосуватися тільки конкретно поставленого питання, повною,
бути цілим реченням, а не словосполученням.
Наприклад:
- З ким ти дружиш?
- Я дружу з Михайликом.
2. Школярі повинні усвідомити, що потрібно не тільки добирати потрібні слова,
а й ставити їх у певному порядку і промовляти з відповідною інтонацією і
силою голосу.
- Ти дружиш з Михайлом? (Я дружу з Михайлом).
- Ти дружиш з Михайлом? (Я дружу з Михайлом).
- Ти дружиш з Михайлом? (Я дружу з Михайлом).
3. Згодом ставиться питання, що вимагається для відповіді добору кількох слів.
- Що росте у лісі? (У лісі ростуть дерева, кущі).
- Які дерева ростуть у лісі? (У лісі ростуть ялинки, сосни, берези).
4. Потім переходимо до питань, на які можна відповісти кількома реченнями, що
є підготовкою до складання розповідей.
Як ти відпочивав улітку?
Отже, при такому порядку роботи ми відслідковуємо принцип «від простого до
складного», що допомагає практично усвідомити і засвоїти навчальний матеріал.
Всі завдання мають бути спрямовані на розвиток аналітико-синтетичних вмінь.
Так, від побудови простого речення за питанням ми переходимо до побудови
поширеного речення, а потім і до елементарної розповіді.
Далі ставимо завдання:
- визначити кількість речень в розповіді;
- визначити __________кількість слів у реченні;
- скласти графічну схему речення, правильно позначити початок і кінець
речення.
Прийшла зима.
Посипав пухнастий сніг.
Земля вкрилась ковдрою.
І______ ______.
І______ ______ ______.
І______ ______ ______ ______.
Потім переходимо до складання речень за графічними схемами. Бажано, щоб
був предметний або сюжетний малюнок, які б підказували б дитині тему.
Отже, в добукварному періоді ми вже пройшли шлях від побудови речення за
питанням до побудови речення за графічною схемою.
Слід ще потренуватися над побудовою речень за метою висловлювання та за
інтонацією.
Наприклад:
Є речення. Воно розповідне, неокличне.
– Діти допомагали мамі.
Промов речення із захопленням:
- Діти допомагали мамі!
Запитай:
- Діти допомагали мамі?
- Діти допомагали мамі?
- Діти допомагали мамі?
Голосом покажи, про що ти хочеш запитати.
- Попроси у реченні (спонукальне неокличне).
Діти, допоможіть мамі.
- Накажи у реченні (спонукальне окличне).
При цьому термінів не вводимо.
Відповідно – графічні схеми.
Є речення: І________ ________ ________.
Утворили: І_________ _______ _________!
Запитали: І________ ________ ________?
І________, ________ ________.
І________, ________ ________!
Букварний період
Корисно пропонувати учням читати букварні тексти, визначати кількість
речень у тексті, зобразити модель кожного речення тексту, попередньо визначивши
кількість слів у реченні (звернути увагу на службові слова).
Обов’язково звертати увагу під час складання графічної схеми речення на
порядок слів, які написані з великої букви (початок речення, власні назви) та
розділові знаки.
У лісі Маринка побачила зайчика, білочку й зозульку.
І_ ____ І_____ ____ ____, ____ й ____ .
Післябукварний період призначений для вдосконалення набутих умінь в
роботі над реченнями і підготувати учнів до вивчення теми «Речення» у 2 класі.
Тренувальні вправи добукварний період
1. Дай відповіді на питання (бажано, щоб був малюнок за темою).
- Яка пора року настала? – (Настала осінь)
- Де ви були на екскурсії? (Ми були в лісі)
- Куди йдуть учні? (Учні йдуть в школу)
- Що роблять діти в школі? (У школі діти вчаться).
Відповіді на питання ( використовують свій життєвий досвід)
- Хто твій друг?
- Як звати твою маму?
- У якому місті ти живеш?
- У якій країні ти живеш?
- Хто живе в Україні?
- Що ти любиш їсти?
- Яка твоя улюблена іграшка?
2. Склади речення за малюнком.
1-й рівень
- Хто зображений на малюнку?
- Що вона робить?
Дівчинка малює
2-й рівень
- Що малює дівчинка?
Дівчинка малює квіточку
3-й рівень
- Яку квітку малює дівчинка?
Дівчинка малює рожеву квітку.
3. Склади речення за малюнком і схемою.
І-й – І___ ___ .
ІІ-й І___ ___ ___ .
ІІІ-й І___ ___ ___ ___ .
4. Склади речення за малюнком, і графічною схемою.
Прийшла білосніжна зима .
- прочитай його по-різному
І___ ___ ___ ! ( із захопленням)
І___ ___ ___ ? (запитай)
І___ ___, ___ .(попроси).
Букварний період.
Вправи аналітико-синтетичного характеру.
1. Прочитай слово (дерева)
Склади з ним речення. Запиши графічну схему цього речення.
2. Прочитай слово (зайчик).
Склади речення з цим словом за графічною схемою.
І____ _____ _____ .
Зайчик весело стрибає
3. Прочитай слово (сонечко).
Склади 2 речення з цим словом за поданими графічними схемами.
І______ ______ .
Світить сонечко.
І_______ _______ ______ .
Світить ласкаве сонечко.
4. Прочитай слово (діти).
Склади речення з цим словом за такими схемами.
І_______ ________ __________ .
Діти допомагали мамі.
І_______ ________ __________?
І_______, ________ __________ .
5. Прочитай слово (весна).
Склади речення з цим словом за такими схемами.
______ ______ _____.
Настала квітуча весна.
_______ ________ __________!
6. З подальших слів утвори речення:
клумбі, трава, на росте.
7. Серед поданих слів обери тільки ті, з яких можна скласти речення:
прийшла, школа, барвиста, яскрава, весна.
8. З’єднай слова, так, щоб утворилось речення.
Пташки допомагали вірші
Діти вчили у лісі
Школярі щебетали мамі
9. До кожного рядка слів доберіть ще слова так, щоб поширити речення.
Зайчик сховався……………………… .
Пташенята пищали……………… .
Учні писали………………………… .
(букви, під кущем, у гнізді).
10. Подумайте, яких слів не вистачає, щоб скласти речення. Доберіть такі
слова. Утворіть речення.
Білка, живе, дуплі.
Пташка, мостить гніздо,дереві.
Учень відповідає дошки.
(у, на, біля).
11. Доповни речення запитаннями.
Хмарки пливуть.
Які? Хмарки пливуть де?
12. Доповни речення запитаннями.
Використовуй слова: навесні, білокорі, з вирію, у гаю.
Ростуть берізки.
Де? ростуть які? берізки .
Прилетіли птахи.
Коли? прилетіли птахи звідки?
13. Добери потрібні слова так, щоб поширити речення за питаннями.
Хмарки пливуть.
Які? _________ _________ ____ Де?
14. Встанови межі речень.
Прийшла духмяна весна вона розбудила сонну землю дерева одягнули зелене
вбрання прилетіли з теплих країв птахи.
Отже, щоб в учнів сформувалися правильні уявлення про речення вже на
початковому етапі навчання необхідно:
- систематично працювати над засвоєнням смислових, граматичних і
формальних ознак речення;
- виконувати різноманітні тренувальні вправи;
- для аналізу добирати речення з різної кількості слів, різні за інформацією;
- для аналітико-синтетичних вправ широко використовувати моделювання;
- постійно дбати про застосування набутих учнями знань.
ПИСЬМО В БУКВАРНИЙ ПЕРІОД
У букварний період навчання дітей грамоти уроки читання проводяться за підручником „Буквар”, в якому букви розташовані на сторінках з урахуванням частотності їх в українському усному мовленні, а на уроках письма цей принцип інколи порушується, оскільки дітям іноді треба писати складні за своєю будовою букви раніше, ніж прості. Отже, навчання письма відбувається паралельно з навчанням читати, бо учні, вивчивши той чи інший звук і друковану літеру, на наступному уроці того ж дня вчаться писати прописну.
Навчання письма – це спеціально відведений час для вироблення графічних навичок. Якщо в добукварний період діти писали елементи букв, то в букварний – малі та великі букви, буквосполучення, слова і речення. Якщо мала та велика букви повністю збігаються за конфігурацією, школярі вчаться писати їх на одному уроці.
Мусимо констатувати, що генетичний метод при навчанні письму порушується свідомо. Наприклад, діти пишуть букву а, а ця буква належить до ІІІ групи, потім пишемо Ш (І група), о (III група), пізніше ц (І група) і т. д. Цей недолік, однак, ніяк не можна виправити, бо письмо спирається на уроки читання, а зміст сторінки букваря зумовлений віковими і психологічними особливостями дітей та принципом побудови підручника.
Можна припустити, що це негативно відіб’ється на якостях письма учнів. Щоб цього не відбулося, вчителеві потрібно дотримуватись окремих правил, а саме:
1) перед написанням букви застосовувати проведення підготовчих вправ, які сприятимуть розвитку в дітей кисті руки, пальців і передпліччя, правильного проведення штриха;
2) перш ніж написати букву на дошці, доцільно розглянути її на демонстраційній картці, усно розібрати елементи;
3) пишучи на дошці, чітко коментувати письмо;
4) необхідно самому готуватись до письма на класній дошці, особливо перед написанням складних за формою букв;
5) не перевантажувати дітей під час письма. На початку букварного періоду діти мусять писати 4 – 5 рядків, а у кінці – до 8 рядків за урок;
6) письмові вправи доцільно чергувати з усною роботою на уроці;
7) систематично контролювати позу дітей за партою, положення зошита на парті, як школярі тримають ручку. Плакат „Сиди правильно при письмі” має висіти в першому класі постійно;
8) зразки письма букв, що дає вчитель на дошці чи в зошиті, повинні відповідати зразкам, які рекомендуються „Методикою...” або подані в зошитах з друкованою основою.
Слід зазначити, що в навчанні письма треба вбачати не тільки технічну сторону. Навчання письма – це складна частина навчання грамоти, бо поряд з графічними навичками діти набувають також навичок орфографії. А це вимагає від учителя розуміння основних закономірностей і особливостей цього процесу, а також високої методичної підготовки.
У букварний період вчитель привчає дітей дотримуватись певного нахилу, розміщувати букви у словах, слова в рядку. Першокласники вчаться писати букви на однаковій відстані одна від одної, між словами в реченні робити проміжок завширшки в одну букву.
Усі малі букви українського алфавіту поділяються на шість груп:
до першої групи належать букви, які складаються з похилої палички з закругленням унизу та окремих допоміжних елементів: і, ї, й, й, ш, ц, щ, ч, л, м, я;
до другої — букви, які в своїй основі мають пряму паличку, паличку з закругленням вгорі, вгорі та внизу, а також додаткові елементи: г, п, т, р, н, ґ;
до третьої — букви, які в своєму складі мають овал і допоміжні елементи: о, а, б, ю, ф;
до четвертої — в основі яких е напівовали: с, є, х, ж, е та російські букви э, ё;
в основі п’ятої групи букв є подовжена з петлею: у, д, в, з;
до шостої групи належить ь та російські букви ъ, э.
Усі великі літери алфавіту, залежно від подібності елементів та враховуючи ступінь труднощів написання їх, ми поділяємо на п’ять груп:
першу групу становлять букви, що складаються з подовженої палички з закругленням внизу: Й, Ш, Ц, Щ, Ч;
в основі написання букв другої групи лежить подовжена з закругленням вліво: І, Ї, Г, П, Т, У, Р, Ґ;
до третьої групи належать Л, М, А, Я;
до четвертої – букви, в основі яких є овал та півовал: С, Є, X, Ж, О, Ю; Ф, З, Е та російські букви Э, Ё;
п’яту групу становлять букви Н, К, Б, В, Д.
Таким чином, ми поділили букви на групи за подібністю їх елементів, що, безумовно, допомагає ґрунтовно засвоїти написання букв кожної групи і чітко визначити відмінності однієї від іншої.
Звичайно дехто з учителів при вивченні написання букви старається якомога більше написати рядків цієї букви, але не сполучає її зразу з іншими в складі чи слові. Це негативно впливає на каліграфічне письмо, тому що існує відрив від практики. Окремі вчителі при вивченні букв забувають за основні елементи, не звертають уваги на вдосконалення навичок письма основних елементів, а це в багатьох випадках спотворює нову вивчену букву, особливо коли вчитель сподівається на уже сталі навички письма дітей. К.Д. Ушинський зазначав, що поганий учитель швидко біжить вперед, не помічаючи, що розгубив свою поклажу. Хороший – весь час повторює.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ПИСЬМА ШЕСТИРІЧНИХ УЧНІВ.
Протягом першого року навчання учнів мають сформуватися навички письма (уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита у його розліновці), графічні навички (уміння правильно зображати всі рядкові і великі літери алфавіту, поєднувати їх між собою), а також початкові орфографічні навички (уміння записувати без пропусків і заміни літер слова, вимова і написання яких збігаються, з опорою на звуковий аналіз).
Таким чином, процес письма для першокласників складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їх відпрацювання.
Вчитель, який навчає шестирічних школярів, повинен враховувати психофізіологічні особливості дітей цього віку. Недостатня розвиненість дрібних м’язів кисті руки, слабка рухливість їх, недосконала регуляція окремих рухів, низька витривалість до навантажень є причиною більш повільного і менш стійкого письма у шестирічних дітей порівняно з семирічними. Окрему складність для шестиліток становить і сам аналіз графічної поелементної будови літери, що виявляється в недописуванні окремих елементів або додаванні зайвих, у графічному спотворенні букви в результаті неправильної аналогії з іншими. Частіше, ніж у семирічних школярів, трапляються випадки дзеркального зображення літер.
У період навчання грамоти стійкими також можуть бути помилки фонетико-графічного характеру – на пропуск, заміну і перестановку букв у словах, пов’язані з недостатньою увагою до звукового і звукобуквеного аналізів.
Навичка письма є синтетичною. Вона складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких на етапі початкового оволодіння вимагає спеціальних вправлянь. До них належать вміння: писати вивчені букви з дотриманням правильного зображення всіх їх елементів; з’єднувати букви між собою, враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; виконувати звуковий аналіз слова, правильно встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводити звукові образи в графічні. Враховуючи складність для шестирічних дітей такого комплексу дій, виконуваних майже одночасно, слід окремі з них, наприклад звукобуквений аналіз слова, запроваджувати як вправи підготовчого характеру із застосуванням розрізної азбуки, що є для дитини також однією з форм письма — графічного зображення складу, слова.
Робота над звуковою структурою слова у зіставленні з графічною (перекодування звукових одиниць мови у графічні знаки) має бути складовою частиною всіх без винятку уроків письма в період навчання грамоти. Ця робота є, по суті, продовженням тієї, що була розпочата на уроці читання, присвяченого тій чи іншій букві.
Як і в процесі оволодіння початковою навичкою читання, на уроках письма (після того як діти засвоять рукописну форму нової літери) основною одиницею діяльності має стати склад у формі злиття приголосного звука з голосним.
Складовий принцип української графіки має стати в основі формування графічної навички, що забезпечить не тільки каліграфічне, а й грамотне письмо.
Програма з навчання грамоти передбачає деяке відставання у виробленні в шестирічних першокласників графічних навичок письма, які вимагають більшої затрати відповідних м’язових, фізичних зусиль порівняно з навичкою читання. Тому вчитель не повинен форсувати швидкість письма, не прагнути забезпечити синхронність в оволодінні тією чи іншою буквою на уроках читання і письма, як це має місце переважно в роботі з семирічними першокласниками.
У формуванні графічної навички письма спостерігаються такі технічні етапи, відображені у відповідному навчальному посібнику – Зошиті з письма:
а) підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння вмінням тримати ручку, орієнтуватися в графічній сітці зошита, координувати рухи вістря ручки в межах верхньої і нижньої ліній робочого рядка (штрихування контурів фігур, обведення трафаретів, поданих пунктирними лініями, проведення прямих, ламаних і кривих ліній);
б) засвоєння основних елементів літер: короткої і довгої прямої палички, паличок з закругленням угорі і внизу, паличок з петлями, лівого і правого півовалів, овалу;
в) письмо окремих рядкових літер, які складаються виключно з елементів, опрацьованих у підготовчий період;
г) засвоєння правил поєднання букв у склади і слова; письмо складів і буквосполучень, слів;
д) відпрацювання плавного, ритмічного письма.
З 35хв уроку з шестирічними учнями на суто графічні вправи відводиться від 15 до 20 хв. Тільки під кінець навчального року на письмо може витрачатися близько 25хв уроку. За цей час шестирічні учні можуть зображати на сторінці зошита 60—75 графічних знаків.
ОРГАНІЗАЦІЙНІ Й ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ НАВЧАННЯ ПИСЬМА.
У період навчання грамоти учні оволодівають початковими вміннями писати в зошиті і на дошці. Зошити з письма для шестирічних
першокласників розлініяні в такий спосіб:
Ширина робочого рядка становить 5 мм, відстань між лінійками робочого рядка та проміжними пунктирними – 6 мм. Висота великих літер та малих з подовженими елементами (б, в, д, з, р, у, ф) становить 11 мм. У цих зошитах учні пишуть протягом усього року. На другому році навчання здійснюється перехід на письмо в зошитах з двома лініями без контрольних похилих:
Наприкінці 2 класу, починаючи з II півріччя, вчитель поступово переводить дітей на письмо в зошитах в одну лінію. Остаточно цей перехід завершується у 3 класі. Відповідно до змін розліновки зошитів має змінюватись і розліновка класної дошки. У кожному класі має бути постійний плакат із зразком шрифту та різними способами поєднання літер у словах.
На уроці опрацювання нової літери вчитель, крім показу письма на дошці, використовує картки із зразковим накресленням літер, збільшених приблизно в 20 разів.
У зошитах з письма представлені зразки написання літер, у тому числі й пунктиром, призначені для обведення. Однак при необхідності вчитель, надаючи дитині індивідуальну допомогу, може подати додатковий зразок і в процесі письма.
Відповідно до поданого нижче шрифту (с. 65), запровадженого в нашій республіці для навчання письма шестирічних першокласників, накреслення літер у рядках здійснюється під кутом 65°.
Для забезпечення відповідного нахилу вчитель з перших уроків має подбати про правильну позу дитини під час письма, положення лівої й правої руки на парті та інші гігієнічні правила, а саме:
1. Під час письма тулуб дитини має перебувати у прямому положенні, не притискуючись грудьми до краю парти голова трохи схилена до зошита так, щоб відстань від очей до вістря ручки становила близько ЗО см.
2. Ноги мають стояти на підніжці або на підлозі.
3. Обидві руки мають бути розташовані на парті.
4. Лікоть правої руки ні в якому разі не повинен звисати з парти.
5. Ручку слід тримати трьома пальцями — великим, середнім і вказівним без зайвої напруги, під кутом близько 45 , кінець ручки має бути спрямований до правого плеча.
Відстань від вістря ручки до вказівного пальця — 1,5—2 см.
Дотримання правильної постави під час письма можливе лише за тієї умови, якщо висота парти відповідає зростові учня, на що вчитель повинен звернути особливу увагу, розсаджуючи учнів у класі. Крім зросту дитини треба враховувати також її зір, визначаючи відстань від парти
за якою сидить учень, до дошки.
6. Зошит кладеться проти середини грудей так, щоб контрольна похила лінія по відношенню до лінії краю парти утворювала прямий кут. У міру заповнення сторінки зошит весь час пересувається вгору лівою рукою по парті так, щоб початок робочого рядка знаходився напроти середини грудей.
Для організації письма учнів на дошці треба встановити в класі підставку по всій ширині дошки так, щоб учень міг дістати хоча б до її середини. Письмо на дошці крейдою відіграє значну роль у зміцненні м’язів пальців, тому його слід запроваджувати не тільки на уроці (з метою вироблення координації рухів руки відповідно до конфігурації нової літери), а й у позаурочний час, заохочуючи учнів до письма, малювання на дошці.
Розташування в класі парт має бути здійснено також з урахуванням відповідних гігієнічних вимог: парти в класі можуть бути розташовані не більш як у три ряди; відстань від першої парти до дошки не повинна бути меншою ніж 2 м, а від останньої — не більшою як 8 м; світло має падати на дошку зліва стосовно учнів; поверхня дошки має бути вкрита зеленою або світло-коричневою матовою фарбою при необхідності біля дошки повинні бути встановлені додаткові світильники, від яких світло рівномірно відбивалося б на поверхню дошки, не створюючи на ній від блисків.
На уроках письма, як ні на яких інших, учитель має дотримуватись режиму, який би чергував дитячу працю з відпочинком. Крім 3 – 4-хвилинної динамічної паузи в середині уроку, необхідно проводити дві додаткові фізкультхвилинки в межах кожної половини уроку. Після кожних 5хв письма вчитель змінює вид роботи, даючи можливість відпочити м’язам рук й очам.
Дотримання організаційних та гігієнічних правил постановки навчальної роботи з письма має бути в полі зору вчителя на кожному уроці, оскільки від цього залежить не тільки успіх в оволодінні графічними навичками, а й здоров’я дітей.
ХАРАКТЕРИСТИКА РУКОПИСНОГО ШРИФТУ ДЛЯ НАВЧАННЯ ПИСЬМА ШЕСТИРІЧНИХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ.
До недавнього часу в радянській початковій школі використовувався шрифт, який ніс у собі елементи дореволюційного каліграфічного письма, так званого краснопису. Однак сучасні засоби письма (кулькові ручки та чорнильні авторучки) не дають можливості дотримуватись його елементів. Крім цього, сучасні ритми життя, у тому числі й навчального пронесу, поставили початкову школу перед необхідністю запровадити простіші накреслення літер, які б певною мірою дозволили прискорити письмо Деякого спрощення в конфігурації літер, у першу чергу прописних, вимагає також і зниження віку дітей, які розпочинають сьогодні систематичне навчання у школі.
Навчальний рукописний шрифт, який запроваджено в Зошитах з письма, призначених для шестирічних першокласників, прийнято в нашій республіці у результаті кількарічної дослідної роботи по організації навчання шестирічних дітей у підготовчих класах загальноосвітніх шкіл.
Цей шрифт розрахований на рівномірне письмо без натисків, здійснюване кульковою ручкою типу РШ-49 або учнівською авторучкою, заправленою фіолетовим чорнилом.
Відомо, що в навчанні семирічних першокласників активно запроваджують безвідривне письмо, спрямоване на підвищення його швидкості. Однак спостереження за формуванням графічної навички у шестирічних дітей показали, що безвідривне письмо, особливо частини прописних літер ускладненої конфігурації — А, Б, В, Д, К, Н, Ю, у багатьох випадках непосильне для них. Воно вимагає від дітей непомірного напруження, що в результаті знижує не тільки швидкість, а й, головне, якість письма. У процесі запису складу чи слова дитині в окремих випадках легше відірвати перо від паперу, поєднати букви додатковим штрихом, частково відпочивши при цьому, ніж вести безперервну лінію. Особливо неприйнятним для шестиліток виявилось написання літер з елементами обведення ліній. Зосередження основної уваги дітей на суто графічних елементах письма негативно позначається також і на їхній орфографічній грамотності.
У школах і дошкільнихіустановах України, у яких відбувається навчання шестирічних першокласників, запроваджено навчальний рукописний шрифт.
ВИДИ РОБІТ З ПИСЬМА В БУКВАРНИЙ ПЕРІОД.
Одним із найголовніших завдань уроків рідної мови в початкових класах э формування молодших школярів красивого, чіткого, каліграфічного і орфографічно правильного письма. Ці вміння починають активно формуватися в учнів у період навчання грамоти. На уроках письма, крім того, що учні оволодівають умінням перекодовувати звуки мовлення у букви, позначати їх на письмі рукописним шрифтом, вони засвоюють і такі важливі вміння орфографічного характеру, як позначення на письмі звуків у складах і словах (послідовно, без пропуску і заміни літер); роздільне написання слів у реченні; вживання великої літери для позначення початку речення та у власних назвах; позначення на письмі м’якості приголосних звуків буквами ь, і, я, ю, є; перенесення частин слів з рядка в рядок.
Враховуючи те, що в період навчання грамоти учні оволодівають уміннями записувати слова, вимова і написання яких збігаються, основну роль на всіх уроках письма має відігравати звукобуквений аналіз слів із застосуванням розрізної азбуки. Цей аналіз має органічно поєднуватись із семантичним аналізом слів. Як і на уроках читання, на уроках письма учні працюють над збагаченням, уточненням й активізацією свого словникового запасу.
У букварний період навчання грамоти застосовуються такі види робіт, спрямовані на вироблення в учнів графічних навичок письма:
1. Підготовчі вправи, завданням яких є навчити дітей аналізувати графічну будову нової літери (з яких елементів вона складається), за допомогою зразка з додатковими орієнтирами (стрілочками) визначати послідовність накреслення всіх складових елементів.
Підготовчі вправи спочатку виконуються у вигляді уявного письма за зразком учителя на дошці крейдою або мокрим пензликом, у повітрі, на площині парти. При цьому слід пам’ятати, що зразок уявного письма вчитель мусить давати, стоячи до класу спиною, щоб уникнути дзеркального зображення літери.
Далі виконуються вправи в зошиті за зразками букв, накреслених пунктирними лініями. Усі ці підготовчі вправи до самостійного цілісного написання літери мають дати дітям уявлення про те, де, в якому саме місці робочого рядка слід розпочинати письмо, куди вести кульку ручки, в якому місці можна допустити відрив ручки від паперу, як забезпечити правильне поєднання букви з наступною.
Тільки після цього вчитель дає завдання самостійно записати в зошиті 2—3 букви, щоб виявити, як учні засвоїли графічну форму нової літери. У цей час він спостерігає за роботою учнів, дає поради, вказує на недоліки, надає індивідуальну допомогу слабшим учням.
2. Вправи, спрямовані на вироблення ритмічного письма у темпі, доступному для всіх учнів класу. Вчитель уголос дає учням орієнтир часу, який вони мають затратити на написання літери по елементах. Наприклад, буква і (ра-а-з і-і, два), а (ра-аз і, два і), м (ра-аз і-і, два і-і, три). Такі вправи називаються письмом під такт.
3. Списування з дошки, з букваря або спеціальних індивідуальних карток друкованих літер, складів, слів і найпростіших речень. Під час списування учні можуть напівголосно проговорювати звуки, які вони позначають буквами. Це проговорювання має носити складовий характер. Враховуючи те, що першокласники найчастіше пропускають букви на позначення голосних, це проговорювання може здійснюватись у такий спосіб: „Нора, перший склад но — пишу з буквою о, другий склад ра пишу з буквою а”. „Літо, після „ел” пишу букву і, бо перший звук м’який”. Для попередження помилок на пропуск букв, що позначають збіг приголосних, доцільно вимагати від учнів проговорювання слів у такий спосіб, який відповідає первинному їх прочитуванню, тобто з фіксацією артикуляційно і на слух тих приголосних звуків, , що стоять за межами злиття, наприклад: „Листок, пишемо склад ли з буквою й, далі с, тоді то з буквою о, і нарешті – к”.
Учні, які списують слова без помилок, можуть з дозволу вчителя писати мовчки, без проговорювання.
4. Вибіркове списування застосовується з метою закріплення опрацьованих літер. Таку роботу учні можуть виконувати на основі матеріалу, поданого в букварі (колонки слів), на таблиці, на дошці. Завдання можуть мати такий характер:
1) виписати слова з буквою ч на початку слова;
2) виписати тільки слова з двох складів;
3) виписати слова, у яких буквою з позначено м’який приголосний;
4) виписати тільки імена дітей;
5) виписати слова, які відповідають на питання що? та ін.
5. Письмо літер, складів і найпростіших за звукобуквеною будовою слів під диктовку. Ці фонетико-графічні диктанти за формою проведення можуть бути попереджувальні, пояснювальні і контрольні.
6. Запис складів і слів по пам’яті. Учні спочатку читають склад на дошці, називають звуки (або букви), які входять до цього складу, потім він закривається, а учні записують. Після запису склад відкривається, учні звіряють записане в зошиті із зразком, поданим на дошці рукописним шрифтом. Подібним чином виконується і запис слів з пам’яті.
7. Вправи на перевірку виконаних записів. Цьому вмінню вчитель повинен приділити особливо пильну увагу. Вже в період навчання грамоти учні повинні навчитися зіставляти із зразком свої записи, виконані у процесі як списування, так і інших видів роботи з письма. Вчитель показує, як треба здійснювати самоконтроль, промовляючи слова за складами, звіряючи їх із зразком на дошці, в підручнику чи на картці. Від цього вміння значною мірою залежатиме грамотність учнів на наступних етапах навчання.
СТРУКТУРА УРОКУ ПИСЬМА НА ВИВЧЕННЯ НОВОЇ БУКВИ.
Уже в період навчання грамоти виконувані учнями графічні вправи пов’язані з засвоєнням конфігурації рукописної літери, мають бути спрямовані і на досягнення більш перспективної мети — формування у школярів орфографічне правильного письма. А тому загальна структура уроку письма, на якому вивчається нова буква, як і уроку читання, підпорядковується найважливішому принципові навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом — „від звука до букви”. Це означає, що перед суто графічними вправляннями в написанні тієї чи іншої літери учні мають виконати ряд аналітико-синтетичних вправ зі звуками, які позначаються на письмі даною буквою.
На уроці письма виконується також робота, пов’язана із розвитком мовлення і мислення школярів, приділяється значна увага виробленню у них умінь і навичок загальнонавчального характеру, зокрема працювати всім класом в однаковому темпі, ритмічно.
Додаток 1.
І. Звукові аналітичні і синтетичні вправи зі звуками [з], [з'].
1. Впізнавання звуків у заданих учителем словах з визначенням місця звучання (на початку, в середині, в кінці). Пропонуються, наприклад, слова: заєць, коза, віз, сажа (!), залізний, зяблик, узяв, калюжа (!), злазь, візерунки друзі, жасмін (!), зелений.
2. Доповнення складу із звуками [з], [з'] для утворення слів: залі(зо), гро(за), моро(зи), ва(за, зон), ві(зок), бере(за), мага(зин) та ін.
3. Утворення складів типу злиття із звуком [з] (за, зо, зу, зи, зе), із звуком [з'] (зя, зьо, зю, зі, зе).
II. Показ зразка писаної літери з у сітці зошита (збільшеної в 20 разів).
ІІІ. Аналіз будови букви з переліком її елементів (верхня дужка, схожа на правий півовал, і нижня дужка, яка переходить у нижню петлю).
IV. Засвоєння конфігурації літери з,
1. Показ написання букви на дошці з поясненням послідовності зображення елементів.
2. „Писання” учнями букви в повітрі з орієнтацією на показ учителя.
3. Аналіз зразка букви в зошитах, усне пояснення порядку зображення елементів.
V. Вправи з письма.
1. Писання літери за пунктирними зразками у зошиті (на друкованій основі).
2. Писання трьох літер (самостійно). Зіставлення написаних літер із зразком. Аналіз помилок.
VI. Фізкультхвилинка.
VII. Дописування рядка літери з.
VIII. Звукобуквений аналіз слова візок з побудовою схеми фішками і викладанням з букв розрізної азбуки.
IX. Динамічна пауза.
X. Писання другого рядка букви (друга частина рядка — письмо під такт).
XI. Звуковий аналіз слова зима з наступним записом за зразком.
XII. Добір слів із звуком [з], які відповідають на питання що робити? (казати, возити, різати, лазити, збирати, в’язати, зустрічати та ін.).
XIIІ. Складання з одним із слів (на вибір) речення.
XIV. Підсумок уроку.
- Яку букву навчилися писати? Які звуки позначаються цією буквою?
Додаток 2.
Тема. Письмо малої букви т, складів та слів з нею.
Мета. Навчити дітей писати букву т та сполучати її з іншими буквами. Виробляти вміння писати на слух. Розвивати усне мовлення і увагу дітей.
Обладнання. Демонстраційна картка, розрізна азбука, предметні малюнки: сито, лото; таблиця „Сиди правильно під час письма”.
План і хід уроку.
1. Зв’язок уроку письма з уроком читання.
1) Бесіда: - 3 якою буквою на уроці читання ми ознайомились?
- Знайдіть її в розрізній азбуці.
- Які звуки ця буква може позначати? (т, т’)
2) Гра „Піймай звук”. Необхідно „піймати” звуки (т, т’) в словах: степ, тут, звук, ластівка, трактор, лист, небо, сито, торт, летів, лопата, школа
- Якою буквою позначаються на письмі звуки (т, т’)?
- На цьому ж уроці, діти, ми ознайомимося з рукописною буквою т, навчимося її писати саму та в сполученні з іншими буквами, а для цього треба уважно слухати моє пояснення і старанно працювати...
2. Ознайомлення з писемною буквою. (Вивішується демонстраційна картка)
- Що це за буква (показує на друковану)?
А це діти, рукописна мала буква т (показує)
- Розгляньте, чи схожа вона на друковану?
- На яку писану букву вона схожа?
- Чим відрізняється?
- Назвіть усі елементи цієї букви (похила паличка, паличка з закругленням внизу, паличка з закругленням внизу та вгорі)
3. Пояснення вчителем написання букви т
1) Показ письма букви з коментуванням
2) Написання букви за зразком — 1 рядок.
Фізкультхвилинка
3) Фронтальна перевірка написаного, зіставлення, повторне пояснення написання букви. Письмо на дошці.
4) Написання букви в зошиті під такт — 1 рядок.
4. Написання складів та буквосполучень.
1) Читання складів, буквосполучень з розрізної азбуки, пояснення написання їх на дошці та запис у зошитах: ат, от, ут, ит, іт – 1 рядок. (Недописаний рядок першокласники заповнюють цими складами до кінця.)
Фізкультхвилинка.
2) Зорово-слуховий диктант, та, то, ту, ти, ті – 1 рядок. Цими складами
рядок дописується до кінця.
3) Письмо на слух: ут, ті, ат, то, ит, та, от – 1 рядок.
5. Письмо слів.
1) Читання складової таблиці та складання слів по ній.
|
Складова таблиця |
||||
|
ро |
ти |
на |
но |
то |
|
та |
ло |
во |
ку |
ви |
|
ма |
ла |
пи |
си |
са |
Можна скласти слова: носила, випила, новина, ворона, ворота, тато, писати, лото, сито.
2) Запис слів: тато, писати, ворота, тут – 1 рядок.
3) Підпишемо малюнок: лото, сито. (Вчитель вивішує предметні малюнки).
- Розбір, де використовуються ці предмети?
6. Складання речень зі словами. Запис речення: У Поліни сито.
7. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів.
- Яку букву ми навчилися з вами писати?
- З яких елементів вона складається?
- А ще що ми писали з цією буквою? (Склади, слова; писали речення).