Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Хімічні речовини в побуті
До лікарів звертаються пацієнти зі скаргами на появу в ротовій порожнині стоматитів незрозумілого походження чи висипів на шкірі, тріщин на пальцях рук і ніг, на головний біль і біль у суглобах. Тому ми знову й знову наголошуємо на вмінні критично ставитися до інформації та рекомендацій, написаних на яскравих пляшках, і з'ясовувати вміст тих чи інших миючих засобів. Не вперше ми друкуємо індекси, штрих-коди. Після аналізу багатьох статей про побутові миючі засоби неодноразово повертаємося до їхньої екологічної небезпеки. Телепрограми просто переповнені рекламними відео-кліпами про «Чисто Тайд», «Тьотя Ася», «Аріель» тощо. Розхвалюючи численні достоїнства «супер-порошків», автори рекламних кліпів ніколи не розпові дають, чим досягаються ці фантастичні переваги, а про те, що ці «супер-пупер» миючі засоби містять фосфати, котрі є сильною отрутою, не йдеться взагалі. Не попереджають про незворотні процеси, зміни, що відбуваються в організмі людини, в природі внаслідок регулярного використання цих речовин. Які хімічні речовини містять улюблені миючи засоби, котрі ми найчастіше застосовуємо у побуті, яскраво демонструє наведена таблиця 1.
Таблиця 1. Уміст хімічних речовин у миючих засобах
|
Хімічна речовина |
Чим небезпечна |
Де виявили |
|
Гіпохлорид натрію |
Викликає подразнення шкіри, слизистих оболонок, астматичну реакцію середньої тяжкості, блювоту |
Відбілювач «АС», засіб «ДОМЕСТОС», порошок «КОМЕТ», гель для чищення труб «ТГРЕТ» |
|
Хлоровмісні речовини (бензилалко-ніум хлорид, хлористо-водний алюміній, відбі-лювачі) |
При розчиненні з водою можуть утворювати хло- ровмісні органічні сполуки з канцерогенною токсичністю. Прання білизни може стати причиною виникнення раку матки й імпотенції |
Відбілювач «АС», засоби «КОМЕТ», «МІСТЕР МУСКУЛ» |
|
Кисневмісні відбілювачі |
Можуть викликати опіки шкіри, слизових оболонок очей, дихальних шляхів
|
Пральні порошки «ТАЙД», «АРІЕЛЬ», «ПЕРСІЛ», «ЛОСК», засіб для миття посуду «САН», засіб для знищення плям «ВАНІШ» |
|
Фосфати |
Речовини, що призводять до тяжких екологічних наслідків, не нейтралізуються та не затримуються очисними спорудами. У розвинених країнах давно заборонено виробництво пральних порошків, які містять фосфати |
Пральні порошки: «МІФ». «АРІЕЛЬ». «ТАЙД». «ЛОСК», «ЛАСКА». «ХЕНКО» |
|
Нафтові дистиляти |
Короткочасна дія може призвести до тимчасового погіршення зору, довготривала - до порушень функціонування нервової системи, нирок, органів зору, до шкіряних захворювань. |
Поліроль для меблів «ПРОНТО» |
|
Соляна кислота або сірчанокислі сполуки |
Можуть викликати хімічні опіки шкіри, якщо потраплять до організму людини через органи травлення - опіки внутрішніх органів, а також діарею та блювоту, попадання в очі призводить до часткової чи повної втрати пам'яті |
Засоби для чищення унітазів «ТУАЛЕТНЕ КАЧЕНЯ ». «СИЛІТ» |
Отже, слід уважно познайомитися з рекомендаціями та вмістом засобу, дотримуватися правил обережного користування, «іноді надягати протигаз! щоб захистити очі, органи дихання й уникнути алергічних реакцій. Лікар, кандидат медичних наук директор Центру нових медичних технологій Олександр Олександрович Шахназаров із цього приводу зазначив: «Багатьох користувачів хвилюють питання пов'язані зі шкідливим впливом на організм хімікатів, які входять до складу широко розрекламовані у пресі та по телебаченню синтетичних миючих засобів (СМЗ), з якістю та безпекою використання в побуті різних видів пральних порошків. Широке використання СМЗ призвело до формування нового постійно діючого хімічного фактора у місці існування людини. І це При явному дефіциті гігієнічних знань про безпеку використання СМЗ...».
Чому ж люди не знають правди про небезпеку, котру несе фосфатний порошок для нашого здоров'я та природи? Чому в цивілізованих країнах уже 15 років як повністю заборонили порошки, котрі містять фосфати, хлор й інші шкідливі речовини, а ми недостатньо говоримо про це? І якщо дію шкідливих порошків на організм можна порівняти з міні-Чорнобилем, то чому ж про це не «кричать» засоби масової інформації та заклади офіційної державної пропаганди?
Основні речовини всіх пральних порошків — це так звані поверхнево активні речовини (ПАР), які є надзвичайно активними хімічними сполуками. Хіміки довели, що, маючи деяку хімічну спорідненість із певними компонентами мембран клітин людини та тварин, при попаданні в організм вони скупчуються на клітинних мембранах, укриваючи їх поверхню тонким шаром, а при певній концентрації здатні викликати порушення найважливіших біохімічних процесів організму.
У засобах масової інформації неодноразово описувалися результати експериментів на тваринах. Учені встановили, що ДАР істотно змінюють інтенсивність окисно-відновлювальних реакцій, впливають на активність ряду найважливіших ферментів, руйнують білковий, вуглеводний і жировий обміни. Особливо агресивні у своїх діях аніонні ПАР. Вони здатні викликати грубі порушення імунітету, розвиток алергії, враження мозку, печінки, нирок, легенів. Це одна з причин, через які у країнах Західної Європи існують чіткі обмеження на використання А-ПАР, (аніонних ПАР) у складі пральних порошків. У кращому випадку їхній вміст не повинен перевищувати 2—7 %.
У зарубіжних країнах уже більше 10 років тому відмовилися від застосування в побуті порошків, які містять фосфатні добавки. На ринках Німеччини, Італії, Австрії, Голландії та Норвегії продаються лише безфосфатні миючі засоби. У ФРН застосування фосфатних порошків заборонене федеральним законом. У інших країнах, таких як Франція, Вели кобританія, Іспанія, відповідно до урядових рішень, уміст фосфатів у СМЗ чітко регламентований (не більше 12 %). Чи є замінники фосфатних СМЗ, чи можна використовувати екологічно «м'які» та фізіологічне безпечні технології виготовлення?
Сьогодні на міжнародному ринку існують корпорації та фірми, котрі виготовляють безпечні високотехнологічні й екологічно чисті миючі засоби, серед яких корпорація Аmway, котра в країнах світу зарекомендувала себе екологічно безпечними МЗ. Миючі засоби корпорації Аmway безфосфатні, мають дуже низький вміст А-ПАР, а фосфатних, ензимних і хлорних добавок узагалі немає. До речі, миючі властивості у цих МЗ навіть "кращі, ніж у порошків з високим умістом А-ПАР, і фосфатів, до того ж негативного впливу на організм людини, не виявлено. За три роки в Україні вже декілька мільйонів користувачів успішно перейшли на продукцію АІгоуау та позба вилися багатьох проблем у побуті.
Як свідчить досвід, безфосфатні порошки спрощують процес прання. Забруднення вимиваються з тканин за допомогою своєрідного «молекулярного прання», навіть без механічного перемішування та тертя, тобто замочування у багатьох випадках уже достатньо для досягнення відмінного результату. Процес прання проходить на молекулярному рівні без вашого втручання. Крім того, після прання на тканині, як правило, майже не залишається частинок прального порошку, що виключає необхідність багаторазових виполіскувань.
Але розглянемо уважніше, у чому ж причина такої настороженості до фосфатних порошків у країнах Західної Європи? Це можна пояснити тим, що ці засоби призводять до незворотних змін фізико-хімічних властивостей крові та руйнування імунітету. А-ПАР мають властивість накопичуватися в органах. Наприклад, у мозку осідає 1,9 % загальної кількості А-ПАР, які потрапили на незахищену шкіру, в печінці - 0,6 % і т. п. Вони діють подібно отрутам: у легенях викликають гіперемію, емфізему, порушують передачу нервових імпульсів у центральній і периферичній нервовій системах, у печінці порушують функцію клітин, що призводить до збільшення холестерину та підсилює явища атеросклерозу в судинах серця та мозку.
Наведемо хімічний механізм впливу цих речовин на організм людини: 100 г ПАР убивають коня вагою в 300 кг упродовж 24 годин. Фосфатні добавки не тільки підсилюють проникнення А-ПАР крізь шкіру, а й збільшують накопичення цих речовин на волокнах тканин, які перуться. Вони сприяють такому міцному зчепленню А-ПАР із тканиною, що навіть 10-разове полоскання в гарячій воді не звільняє одяг від А-ПАР. Причому чим складніша та розгалуженіша структура волокна, тим більша кількість молекул А-ПАР можуть до нього «прилипнути». Найсильніше тримають ПАР шерстяні, напівшерстяні та бавовняні тканини. В середньому потенційно небезпечні концентрації ПАР зберігаються на тканинах упродовж 4 діб. Таким чином, створюється вогнище постійної інтоксикації всередині самого організму. Міцно закріпившись на одязі, молекули А-ПАР при зіткненні зі шкірою) відносно легко переносяться на її поверхню та швидко всмоктуються всередину, починаючі свій руйнівний маршрут по організму.
Шкідлива дія фосфатів - це велика загроза для навколишнього середовища. Потрапляючи після прання разом зі стічними водами у водоймища, фосфати починають діяти як добрива. «Урожай» водоростей у водоймищах починає миттєво проростати. Розкладаючись, вони виді ляють у величезних кількостях аміак, сірководень, які знищують усе живе у воді. Заростання водоймищ і засмічення повільноплинних вод призводять до руйнування екосистем водоймищ, погіршення кисневого обміну в гідросфері й ускладнюють забезпечення населення питною водою. У багатьох країнах законодавчо заборонили застосування фосфатних СМЗ.
Постійно перед науковцями постає питання: чи можливо та як зменшити шкідливий вплив фосфатних СМЗ? Проте у нашій країні впроваджують інноваційні технології без фосфатних СМЗ, але до цих пір порошок є профілюючим миючим засобом. А пересічні громадяни не обізнані щодо шкідливості вітчизняних СМЗ, продовжують користуватися шкідливими для здоров'я миючими засобами.
За даними ЗМІ, концентрація цих добавок у СМЗ надмірна — до 50—60 %. Адже такий підхід для виробників рентабельний, а про здоров'я громадян взагалі немає мови Не йдеться і про впровадження високих технологій у себе вдома: краще купувати непотріб із за кордону, від якого там уже давно відмовилися.
Вплив різних пральних порошків на стан шкіри рук і нігтів, перш за все, хвилює жінок. Шкіра рук, стикаючись з активними хімічними розчинами пральних порошків, стає основним провідником для небезпечних хімічних інгредієнтів, які проникають до організму людини. А-ПАР активно проникають навіть через непошкоджену шкіру рук і за допомогою фосфатів, ензимів і хлору інтенсивно її знежирюють. Відновлення нормальної жирності та вологості шкіри відбувається не ра ніше, ніж через 3—4 години, а при багаторазовому застосуванні, у зв'язку з накопиченням шкідливого ефекту, відсутність жирового покриву шкіри відчувається впродовж двох діб. Бар'єрні функції шкірних покривів знижуються, і створюються умови для інтенсивного проникнення в ор ганізм не тільки А-ПАР, але й будь-яких токсичних сполук -бактеріологічних токсинів, важких металів і т. д. Після декількох прань у багатьох випадках розвиваються запалення шкіри - дерматити. Запускається конвеєр патологічних імунних реакцій. Звертає на себе увагу факт залежності між поширенням застосування фосфатних СМЗ і зниженням народжуваності.
На упаковці якісного та нефальсифікованого порошку його основні хімічні компоненти повинні бути вказані ОБОВ'ЯЗКОВО! За ними ви мо жете судити про наявність або відсутність у порошку А-ПАР, фосфатів, хлору, ензимів або інших шкідливих речовин. Якщо ж даних про склад порошку немає на упаковці, застосовувати його небезпечно! Усередині такої пачки з порошком може опинитися все, що завгодно. Відомі випадки, коли спроби випрати невідомим порошком призводили до розвитку важкої екземи та виразок на руках.
Побічно можна судити про наявність А-ПАР у пральному порошку за інтенсивністю піноутворення під час прання. Чим вище піна, тим вище концентрація А-ПАР. Узагалі уявлення про висоту піни як критерію якості миючого засобу — один із поширених міфів, які виникли ще в часи використання примітивних видів господарського мила. Велика піна - це красиво, але в ній багато ПАР. За класифікацією засоби для миття посуду визначаються як «рідкі миючі засоби». Вони не Підлягають обов'язковій сертифікації. До шампунів, гелів, іншої косметичної продукції та навіть до синтетичних миючих засобів (пральні порошки) — одні вимоги безпеки: вони підлягають обов'язковій сертифікації. А засоби для миття посуду, для чищення унітазу — лише добровільно. Що ж виходить? Побажав виробник або імпортер перевірити свою рідину на шкідливість - велике йому за це спасибі, не побажав - ніхто не неволить? Сучасні ефективні безфосфатні порошки «запрограмовані» на обмежене піноутворення, оскільки пишна піна багато в чому погіршує споживчі властивості та значно утруднює промислове очищення стічних вод. Віктор Бочаров, зам. директора ВИДІ «Синтез ПАР» зазначив: «Якщо ви вирішили експортувати засіб для миття посуду чи ввезти його із закордону, закон вимагає, щоб ви отримали санітарно-епідеміологічний висновок СЕСХ Це лише один раз. Якщо ж товар підлягає обов'язковій сертифікації, його перевірятимуть щороку. Але у будь-якому випадку цей сертифікат гарантує лише те, що ви не отруїтеся, не зіпсуєте шкіру рук...».
Наприклад, високотехнологічні й екологічно чисті миючі засоби корпорації Аmway сертифіковані, вони є вже у продажу, Проте реклама зазначеної продукції у засобах масової інформації недостатня для того, щоб користувачі змогли зробити вибір, що краще для їхнього здоров'я.
Отже, шановні читачі, переглянемо своє ставлення до миючих засобів, можливо, позбавимося деяких недуг, ще й розв'яжемо низку екологічних проблем.
Хімічні сполуки у побуті
Синтетичні миючі засоби та засоби для чищення і полірування
Надамо читачу більш докладні відомості, що характеризують окремі групи препаратів побутової хімії. Ще раз зазначимо, що при недотриманні необхідних умов ці хімічні засоби можуть погано вплинути на організм людей, що стикаються з ними, у тому числі дітей, жінок-домогосподарок, осіб похилого віку, пенсіонерів, осіб з хронічними захворюваннями.
Синтетичні миючі засоби
Нині це, мабуть, найпопулярніші препарати побутової хімії, які зустрічаються найчастіше. Пральні порошки є детергентами, які одержують із сировини хімічної та нафтової промисловості. Сьогодні їх кількість сягає 80-85% усіх миючих засобів.
Раніше вітчизняна промисловість, що забезпечувала побутовими препаратами колишні республіки Радянського Союзу, виробляла щороку близько 900 тис. т рідин, порошків і паст для прання, з яких приблизно 700 тис. т поступало у продаж для населення. Колишній ВНПХімпроект постійно проводив роботи з розроблення нових технологій і вдосконалення діючих виробництв синтетичних миючих засобів. При цьому особлива увага приділялася таким препаратам комплексної дії, які не тільки б очищали предмети від бруду, але й водночас вибілювали їх і дезінфікували, надавали тканинам антистатичних властивостей. Це стосувалося всіх груп миючих засобів незалежно від товарної форми - препаратів для прання виробів з бавовняних і лляних тканин, для речей із вовни, шовку та синтетики, а також універсальних засобів, призначених для тканин усіх видів. Розширювалося й удосконалювалося виробництво піномиючих засобів для приймання ванн (їх також у нас відносять до синтетичних миючих препаратів).
На жаль, останніми роками випуск вітчизняної продукції скоротився, і зросла кількість різноманітних синтетичних миючих засобів імпортного виробництва. Крім головної причини - загального спаду виробництва в країні, істотним є недостатня якість основи синтетичних миючих засобів - поверхнево-активних речовин (ПАР), що випускаються нашою промисловістю, а також наявність часом неприємного запаху. Щорічно жителям України потрібно не менше 250 тис. т прально-миючих засобів (або 5 кг на душу населення). Проте вітчизняні підприємства не можуть забезпечити навіть половини цієї потреби, у зв'язку з чим, як уже відмічалося, переважає Імпортна продукція, серед якої часом трапляються і підробки. Зазначимо до того ж, що за показниками безпеки порошки ряду вітчизняних виробників,, наприклад, Вінницького виробничого об'єднання «Хімпром», не поступаються зарубіжним аналогам. Споживачі миючих засобів, як і інших побутових препаратів, повинні згідно з рекомендацією Держстандарту України звертати увагу на їх маркування, яке має бути не іноземною, а українською мовою. Останнє свідчить про те, що ця продукція сертифікована.
Миючі засоби, які в більшості випадків, як уже зазначалося, містять синтетичні детергенти, повсюдно витісняють звичайне-жирове мило у зв'язку з перевагами, які мають детергенти. Наприклад, пральний порошок «Новость» миє в 4-5 разів краще, ніж мило. Крім того, останнє важко використовувати в жорсткій, особливо мінералізованій, воді.
Сфера застосування миючих засобів дуже різноманітна - для прання білизни, миття посуду, стін, підлог, раковин, ванн, туалетів, чищення килимів і м'якої оббивки. При цьому необхідно суворо дотримуватися правил користування ними. Так, препарати, призначені для прання білизни, не слід застосовувати для миття посуду.
Синтетичні миючі засоби випускають у вигляді порошків, рідин, паст. Леткі речовини з них звичайно не виділяються. Але при використовуванні пральних порошків деяка їх кількість потрапляє в повітря у вигляді пилу, який може подразнювати дихальні шляхи. У разі застосування рідких і пастоподібних препаратів подразнення дихальних шляхів не спостерігається, проте дуже великі концентрації або тривала дія детергентів у деяких навіть здорових людей можуть викликати ураження шкіри.
Із синтетичними миючими засобами домашній господарці іноді доводиться стикатися щодня і по декілька годин на день - у результаті цього може розвинутися алергічний стан. Описані випадки такого роду захворювань через багаторазове застосування порошків. Перші ознаки реакції у більшості хворих виникали вже під час розчинення миючих засобів. З'являлися відчуття закладеності та свербежу в носі, чхання, сильні слизові виділення з носа, сухий кашель, різь в очах, сльозотеча, рідше - головний біль, починало дерти у горлі. Всі ці явища протягом 15-30 хв. ущухали. Але через 4-12 год. (іноді й раніше) у більшості хворих з'являлися шкірний свербіж, кропив'янка. У більш тяжких випадках наступної доби спостерігалися утруднене дихання, хрипкий голос, напади ядухи. Часто підвищувалася температура до 37-39,б°С. Захворювання тривало 5-15 днів. Звичайно свій хворобливий стан потерпілі пов'язували із захворюванням грипом, прийомом яких-небудь медикаментів та з іншими причинами, не думаючи, що він є наслідком алергічних реакцій на застосування пральних порошків. Алергічні реакції можуть розвинутися при використовуванні прального порошку певної марки, тоді як інші ускладнень не викликають. У таких випадках краще не застосовувати постійно один і той же порошок, а використовувати засоби різних марок, вибрати з них такий, який не викликає подразнень.
У більшості випадків алергічні реакції виникали лише після багаторазового застосування миючих засобів, проте навіть одноразове використання великої кількості порошку може викликати захворювання. Описано випадок, коли жінка захворіла після того, як для прання висипала в таз півкоробки прального порошку «Лагода».
Алергічні прояви можуть виникати і при зберіганні різних миючих засобів. Так, у лютому 1999 р. по телебаченню було показано, що підвальне приміщення одного з житлових будинків використовувалося як склад пральних порошків та інших миючих засобів. У коментарі до цих кадрів зазначалося, що про наявність у будинку такого складу стало відомо лише після того, як почали хворіти мешканці найближчих квартир, у тому числі діти. Лікарі констатували у них не тільки прояви підвищеної чутливості до дії зовнішніх чинників, але і розвиток виражених алергічних захворювань. Склад був негайно опечатаний, розміщення його в житловому будинку заборонено, вся продукція, що зберігалася в ньому, вивезена. Випадок вельми показовий, оскільки подібне зустрічається не так уже рідко.
При появі навіть легких ознак алергії до пральних порошків, а також при наявній алергії до інших речовин слід уникати контакту з порошками, вживаючи для прання тільки мило.
Для прання пелюшок і білизни немовляти рекомендується користуватися виключно дитячим милом, а для миття волосся у дітей краще вживати дитячий шампунь.
Після прання синтетичними миючими засобами потрібно добре мити руки чистою водою до тих пір, поки шкіра не перестане здаватися мильною. Потім руки слід змазати пом'якшувальним кремом.
Застосовувати для миття посуду синтетичні миючі засоби, призначені для прання білизни, не рекомендується, оскільки ці препарати погано відмиваються. Залишки їх на внутрішньому боці посуду можуть забруднювати їжу і надходити з нею в шлунок. Для миття посуду призначені спеціальні препарати, які малотоксичні і не становлять небезпеки для здоров'я. Проте і після їхнього застосування треба добре обполіскувати посуд водою у кількості, що дорівнює об'єму посуду.
Тут доречно звернути увагу читача на те, що столовий посуд у домі повинен бути не тільки ідеально чистим у процесі повсякденного його використання, але і, перш за все, відповідати вимогам безпеки. Останнє слід особливо враховувати ще при його купівлі. Річ у тім, що нерідко на ринок надходить побутова продукція, у тому числі посуд та інші вироби з фарфору, фаянсу, кераміки, які не відповідають прийнятим сьогодні гігієнічним вимогам. Як виявилося, окремі партії посуду завозяться в Україну контрабандним шляхом і реалізуються без сертифікатів відповідності. Нещодавно фарфоровий посуд китайського виробництва був у нас забракований за показниками так званої міграції свинцю та кадмію. Інакше кажучи, при користуванні таким посудом його поверхня, що контактує з їжею, виділяє ці токсичні важкі метали в кількостях, що перевищують допустимі. Через це партії китайського фарфору були забраковані в Харкові та Черкасах. Тільки в Житомирі 500 одиниць небезпечного посуду не було пропущено на споживацький ринок. Виявилося, що в процесі контрольного аналізу міграція свинцю в деяких партіях імпортних кавових наборів становила 6,37 мг/дм2 при допустимому вмісті цього металу в подібних виробах 1,7 мг/дм2; у фарфорових тарілках - 2,2 мг/дм2. У китайських фарфорових салатницях вміст свинцю становив 5,3 мг/дм2 при допустимому значенні 5; у керамічних салатницях - 12,2 мг/дм2 при допустимому 1,7 мг/дм2. Високий вміст кадмію в китайському фарфорі втричі перевищив допустимий гігієнічний норматив.
Зрозуміло, просто «на око» відрізнити неякісний з позицій безпеки посуд від такого, що відповідає гігієнічним нормативам, неможливо. Але досить провести нескладну хімічну реакцію, щоб переконатися в небезпеці або нешкідливості такого посуду. Для цього слід залишити його на 24 год. у 4%-му оцті та простежити за тим, чи зникнуть з його поверхні фарби - звичайно сині та червоні. У разі позитивного результату можна зробити висновок, що сполуки свинцю та кобальту, використані в цих фарбах, розчинилися. Вони тим більше можуть перейти в їжу, якщо врахувати, що домашня господарка, як правило, використовує оцет міцніший ніж 4%-й. Фарба на посуді змиється навіть у тому випадку, якщо нарізаний дольками лимон полежить у ньому з вечора до ранку. Так чи інакше, слід остерігатися вмісту в посуді, особливо фарфоровому, свинцю та кадмію. У зв'язку з цим ще раз повторимо, що купувати слід лише той посуд, на який є сертифікат.
Засоби для чищення
Використовуються для видалення тонкого шару металу, що окислився, та забруднень з поверхні твердих і м'яких виробів, відновлення блиску. Основа цих засобів мілкодисперсні абразивні компоненти (оксиди металів, пемза, кристали солі), миючі речовини та різні добавки. Порошки зручні і легко чистять емальований посуд, фарфорові та фаянсові предмети. Речовини, які можуть потрапити в шлунково-кишковий тракт з їжею та водою після чищення кухонного та столового посуду, слід ретельно змивати. Речовини для чищення, що погано змиваються, в продаж не допускають. Слід особливо відзначити, що порівняно з порошками для чищення, креми та пасти аналогічного призначення з позицій безпеки мають ряд істотних переваг. Як відомо, в основі більшості порошкових засобів для чищення лежить певний набір хімічних речовин. Перш за все, це кислота, призначена для переведення іржавого нальоту, що утворюється на поверхні раковин, мийок, ванн, плит тощо, в розчинну сіль. Саме у зв'язку з наявністю кислоти, наприклад, у порошку «Сотеї», не рекомендується використовувати його разом з іншими, оскільки більшість із них містять аміак, і можлива хімічна реакція його з кислотою. Другий компонент, часто присутній у порошках для чищення, це хлоровмісні сполуки, які разом з кислотою сприяють видаленню іржі. Містяться в порошках і ПАР. Щоб переконатися в наявності перелічених компонентів у порошках для чищення, досить виконати такий простий дослід. Дрібку порошку розчиняють у банці з гарячою водою. Незабаром можна побачити на поверхні утворення розчину мильної піни (за рахунок ПАР), потім - помітне помутніння розчину (за рахунок кислоти та сполук хлору), нарешті - нерозчинний осад (абразивний порошок). Коли з розчину випарується так званий ароматизатор, з'явиться відчутний запах хлору. Істотним недоліком застосування порошків є те, що прихїх висипанні на поверхню, яка обробляється, виникає хмарка високодисперсного аерозолю, який може осідати в носоглотці, потрапляти в трахею та бронхи, викликаючи запалення слизової оболонки. Одночасно порошок може безпосередньо впливати на шкіру.
З вищенаведеного витікають дві рекомендації:
- використання порошків для чищення категорично протипоказане людям з алергічними захворюваннями, зокрема тим, що страждають на бронхіальну астму;
- користуватися порошками слід у тонких гумових рукавичках.
ще: бажано бути обізнаними щодо хімічного складу засобів для чищення, що використовуються. Тим часом, усупереч існуючим правилам, на етикетці рецептура останніх не вказується. Лише щодо окремих порошків повідомляється, що провідним компонентом є хлор або, як у згаданому порошку «Сотеї», - хлоринол. Основний висновок зводиться до того, що як засобам для чищення краще віддавати перевагу не порошкам, а кремам, пастам, гелям.
Доречно відзначити, що «багато хімії* майже завжди входить у засоби для миття посуду. Вони сьогодні досить різноманітні за кольором, запахом, формою та розміром упаковки. Визначити в кожному випадку склад того чи іншого засобу дуже важко, оскільки, як і в порошках для чищення, найчастіше цей склад на етикетках засобів для миття посуду або зовсім не вказується, або про нього повідомляється у досить загальному вигляді - ПАР, ароматизатори, консерванти тощо.
Засоби для полірування
Служать для освіження та відновлення блиску полірованих поверхонь меблів, автомашин, підлог. До них відносяться воскоподібні речовини, барвники, органічні розчинники та інші добавки для стійкого блиску. Полірувальні засоби для меблів часто містять скипидар. Зустрічається він часом і в засобах для чищення взуття. Слід відзначити, що при постійному застосуванні скипидару може виникнути підвищена чутливість організму до нього (сенсибілізація). А попадання в шлунок може викликати отруєння.
Для запобігання можливому отруєнню розчинниками дотримуйтесь таких правил:
> Застосовуйте препарати в невеликій кількості, щоб не створювалася велика концентрація їх випарів у повітрі.
> При використанні великої кількості розчинника працюйте на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні.
> Не допускайте контакту самих розчинників або їх випарів з вогнем (сигарета, запалений газ, гасниця, відкрита електроплитка тощо).
> Правильно зберігайте розчинники:
• щільно закривайте отвори посудин пробками; '
• не тримайте на світлі, особливо під дією прямих сонячних променів;
• не змішуйте два або три різні розчинники;
• уникайте попадання препаратів на одяг, навколишні предмети, руки; у разі забруднення слід негайно витерти пролите, одяг зняти та добре провітрити, руки ретельно вимити з милом.
Засоби для виведення плям
Засоби для виведення плям призначені для видалення плям з текстильних виробів. Процес виведення плям заснований на руйнуванні речовини, що утворила пляму, з подальшим розчиненням продуктів, що виникають після її руйнування, і видаленням розчинів з виробів тампонами або яким-небудь іншим способом. Різна природа речовин, що утворюють плями, не дозволяє створити універсального засобу для виведення плям. Тому до складу засобів для виведення плям входять різні органічні розчинники (бензол, ацетон, трихлоретилен, дихлоретан, бензин тощо) залежно від призначення. Оскільки деякі з них небезпечні для здоров'я, слід бути обізнаними про токсичність основних із них.
Дихлоретан, Легка рідина з характерним солодкуватим запахом і пекучим смаком. Добре розчиняє жири, тому часто міститься в препаратах для виведення плям на одязі. Спричиняє дію на шкіру. Отруєння може настати як при вдиханні його випарів, так і при попаданні дихлоретану всередину.
Бензин. Легка рідина, що легко випаровується. Випари бензину при вдиханні потрапляють у легені, а потім - у кров. У побутових умовах шкідлива для здоров'я концентрація випарів бензину в повітрі може мати місце, якщо тривалий час чистити бензином одяг у невеликому закритому погано провітрюваному приміщенні. При отруєнні випарами бензину спостерігаються запаморочення, головний біль, нудота, блювання, загальна слабкість. Усі ці явища швидко проходять, як тільки потерпілого вивести на свіже повітря. Бензин викликає подразнення шкіри і слизових оболонок. При тривалому контакті з ним (наприклад, якщо одяг був змочений бензином І своєчасно не змінений) можуть утворитися опіки. При попаданні на шкіру бензин швидко всмоктується в кров, викликаючи загальне отруєння
.
Ацетон. Високолегка речовина, що легко випаровується із рідин, в яких міститься. Випари у великих концентраціях можуть викликати подразнення слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів.
Лакофарбові засоби та засоби для склеювання
Лакофарбові засоби. До групи лакофарбових засобів входить багато різних препаратів: фарбувальні речовини (натуральні та штучні мінеральні пігменти; органічні пігменти), оліфа, сикативи, фарби (масляні густотерті; масляні, готові до вживання; клейові сухі), лаки (спиртні, шпаклювальні, нітролак, целулоїдний), емалі, розчинники та розріджувачі.
Самі фарбувальні речовини в більшості нешкідливі, але при приготуванні фарб їх розводять маслом, лаком, органічними розчинниками та іншими рідинами, які можуть містити такі небезпечні для здоров'я людини речовини, як ацетон, ксилол, толуол, бензол, уайт-спірит, скипидар. Вони, як правило, дуже леткі, що збільшує небезпеку отруєння ними. Крім того, звичайно для обробки підлог, меблів та з іншою метою лакофарбові матеріали застосовують у великих кількостях. Тому можливе створення високих концентрацій випарів розчинника в повітрі. Слід пам'ятати, що багато з них, а отже і лакофарбові матеріали, вогненебезпечні.
Ці особливості і визначають запобіжні заходи при роботі з лакофарбовими матеріалами:
- під час роботи необхідно забезпечити добре провітрювання приміщення;
- використовувати приміщення за призначенням можна тільки після того, як повністю зникне запах розчинника;
- курити і запалювати вогонь (газ, гасниці тощо) не можна не тільки в приміщенні, що оброблюється, але і поблизу нього;
- лакофарбовими матеріалами, особливо якщо їх застосовують у великих кількостях, не рекомендується працювати вагітним жінкам і матерям-годувальницям, а також людям з хронічними захворюваннями печінки, дихальних шляхів, серцево-судинної системи.
Засоби для склеювання. Застосовують для склеювання різних виробів. Склад їх досить складний, включає розчинники. Наприклад, клей для плівок іноді містить ацетон. Гумовий клей є розчином натурального каучуку в бензолі. Звичайно засоби для склеювання застосовують у малих кількостях, вони не вважаються небезпечними. Проте слід уникати потрапляння клею до рота (наприклад, не можна змочувати язиком місце з нанесеним клеєм), а також на шкіру.
Дезінфікуючі препарати і засоби боротьби з побутовими комахами та гризунами
Для боротьби з комахами, що зустрічаються в житлових приміщеннях, необхідною умовою є дотримання правил особистої та житлової гігієни - чистота приміщень, регулярне прибирання підлоги, вибивання матраців, килимів, ковдр тощо. Проте далеко не завжди тільки гігієнічними заходами можна позбутися побутових комах, тому доводиться застосовувати хімічні засоби у вигляді розчинів, емульсій, суспензій, порошків і аерозолів які випускаються в спеціальних балончиках.
З давніх часів люди прагнули захистити своє житло від побутових комах і особливо гризунів. Існувала навіть така професія, як морильник. Люди цієї професії, що іменувалися також щуроловами, ходили по будинках і зі скромну винагороду пропонували свої послуги. Але ефекту тоді не завжди вдавалося досягти. Надалі для боротьби з гризунами та комахами стали застосовувати спеціальні хімічні препарати. Більшість Із них сильно впливають на комах, можуть бути небезпечними і для людини. З літератури відомі численні випадки побутових отруєнь інсектицидами. Найчастіше це пов'язане з неправильним застосуванням препаратів.
Наведемо декілька випадків, описаних О. Єлізаровою і Р. Хамідулліним.
• Домашня господарка 39 років (США) для знищення комах обробила квартиру великою кількістю інсектициду - гексахлорциклогексану (ГХЦГ). Одразу ж після прибирання квартири у неї з'явилися симптоми гострого отруєння з подальшим розвитком гострого недокрів'я.
- Хлопчик 14 років (Мексика), котрий жив у квартирі, яку протягом двох років через день обробляли препаратом ДДТ, тяжко захворів і був доставлений у клініку в несвідомому стані, з прогресуючим недокрів'ям. Після того, як палату, де він лежав, обробили 10%-м розчином ДЦТ, стан його різко погіршився, і незабаром хворий помер.
- У дитини 10 років (США) виникло тяжке гостре отруєння після того, як мати для попередження укусів мошкари змазала його тіло водною суспензією порошку тиофосу.
З описаних випадків видно, що мала місце повна зневага правил безпеки. Неприпустимо застосовувати препарати у великих кількостях. Постійна обробка інсектицидами приміщення через короткі проміжки часу не потрібна, оскільки їх дія зберігається протягом порівняно тривалого часу. Рекомендація щодо термінів повторної обробки звичайно вказана на етикетці. Неприпустимо наносити інсектициди на шкіру людини. Для цього є спеціальні препарати.
Багато інсектицидів мають і алергенну дію. В літературі наводяться випадки алергічних захворювань, коли люди тривалий час перебували в кімнаті, обробленій ДДТ і недостатньо потім провітреній, або коли вони довго працювали з цією речовиною у високих концентраціях. У потерпілих спостерігали свербіж шкіри, рясний висип, іноді бронхіальну астму.
Ступінь токсичності «побутових інсектицидів» для людини різний. У продаж повинні надходити тільки малоотруйні препарати. Проте і вони при недотриманні правил обережності можуть викликати отруєння. Особливо обережно треба поводитися з такими інсектицидами, як ДЦТ, ГХЦГ. Нині у роздрібний продаж вони не надходять, але старі запаси можуть подекуди зберегтися. Ці препарати були найчастішими чинниками отруєння при недотриманні правил безпеки. Заборонений для обробки квартир і речей при боротьбі з домашніми комахами і ряд інших інсектицидів.
Обробляти житлові приміщення слід тільки препаратами, що призначені для цієї мети і є у продажу, поводячись з ними відповідно до рекомендацій, зазначених на етикетках:
- при обробці приміщень необхідно надягати халат, на голову - косинку, очі захищати окулярами, руки гумовими або поліхлорвініловими рукавичками.
- під час обробки в приміщенні не можна приймати їжу, пити воду, палити.
- вікна повинні бути відчиненими, щоб не створювалася висока концентрація речовини у повітрі.
- перед початком обробки з приміщення треба винести всі продукти харчування, воду і посуд, в якому готують або приймають їжу, а також клітки з птахами, акваріуми з рибками, квіти.
- під час обробки дітям не можна перебувати в приміщенні, оскільки вони найбільш сприйнятливі до дії отрут.
- обробляти приміщення і речі інсектицидами не рекомендується вагітним жінкам, матерям-годувальницям, особам молодше 18 років, а також людям, що страждають якими-небудь хронічними захворюваннями, оскільки стан їх здоров'я може погіршитися.
Іноді інсектицидами обробляють поверхні кухонних столів, обробні дошки, внутрішні частини столів, шаф і тари, призначеної для зберігання продуктів. Слід пам'ятати, що всі дерев'яні частини добре вбирають у себе хімікати, які через це можуть потрапити в харчові продукти. Тому після обробки всі вказані предмети потрібно ретельно промивати і провітрювати, а краще за все для дезінфекції їх просто обшпарювати окропом без застосування хімікатів, що безпечніше. Не можна обробляти інсектицидними розчинами лаковані, нікельовані та хромовані поверхні, оскільки вони від цього псуються. Оббивка м'яких меблів, лицьова сторона килимів надовго затримують хімікати; крім того, вони також можуть зіпсуватися. Щоб уникнути пожежі, не слід розпиляти вміст аерозольних балончиків при відкритому вогні (газові плити, свічки тощо).
Після закінчення обробки приміщення треба добре провітрити (не менше 2-3 год.). Багато інсектицидів мають слабкий запах, і відсутність його ще не говорить про те, що препарат вивітрився. Тому навіть за відсутності запаху провітрювання повинно тривати встановлений час, після чого столи, полиці, решту меблів і підлоги треба вимити. Халати і косинки, в яких обробляли приміщення, слід замочити в теплому розчині соди (50 г на відро води) на 2-3 год., потім прати звичайним способом. Добре також прокип'ятити ці речі протягом ЗО хв. у мильно-содовому розчині (250 г мила та 50 г соди на відро води) і ретельно прополоскати в гарячій, потім в теплій і, нарешті, в холодній воді. Після роботи з хімікатами треба ретельно вимити руки теплою водою з милом, прополоскати рот і горло водою. Доцільно прийняти теплий душ. Захисні окуляри промити теплою водою з милом, а потім протерти шматочком вати, змоченої слабким розчином перманганату калію або спиртом. Посуд, в якому готували розчини хімікатів, заливають 5%-м розчином кальцинованої соди на 12 год. Розчин періодично збовтують, потім, виливши його, багато разів прополіскують посуд чистою водою. Цей посуд для приготування їжі і зберігання харчових продуктів вживати не можна.
Для боротьби з тарганами часто застосовують отруєні харчові приманки - наприклад, хліб, змішаний з якими-небудь хімікатами. При неакуратному поводженні ці приманки можуть бути з'їдені людьми або домашніми тваринами, що призведе до отруєння. Тому отруєні харчові приманки слід розміщувати в місцях, недоступних для людей і домашніх тварин.
Слід ознайомитися з початковими ознаками отруєння хімікатами. Вище зазначалося, що вони залежать від шляху надходження хімікату в організм. Так, при попаданні в шлунок спостерігаються нудота, сильне виділення слини, неприємний смак у роті, біль під грудьми, блювання. Якщо відбулося вдихання хімікату з повітрям, то з'являються нежить, кашель, дере в горлі. Спостерігаються також почервоніння та різь в очах, сльозотеча (особливо чітко ці симптоми виявляються при безпосередньому попаданні хімікатів у очі). При попаданні на шкіру характерні свербіж, почервоніння, висип. Крім того, можуть спостерігатися і загальнотоксичні явища: слабкість, головний біль, запаморочення, нудота. Багато хімікатів можуть викликати алергічні реакції. Шкірні захворювання - запалення шкіри (дерматити), екзема, кропив'янка та інші - з'являються частіше в осіб, які тривалий час стикалися з хімікатами. Можуть виникнути й астматичні напади. Особам, що страждають на алергію, не рекомендується не тільки самим обробляти приміщення хімікатами, але і входити в них до повного провітрювання.
При знищенні гризунів іноді використовують ратиндан (дифенацин), щурид, зооцид тощо. Ці речовини дуже отруйні для людей, тому застосування їх вимагає великої обережності І допускається тільки за умови виконання робіт співробітниками спеціальних установ (дератизаційні відділи дезінфекційних бюро), що дотримуються встановлених Інструкцій. Крім того, рекомендується застосовувати механічні засоби вилову (пастки, капкани).
Для дезінфекції застосовують хлорне вапно, лізол, розчин крезолу з милом, фенол, монохлорамін Б. Всі вони є токсичними, тому поводитися з ними треба обережно. При обробці слід уникати попадання цих речовин на шкіру, оскільки вони викликають подразнення. Лізол і фенол також мають сильний запах.
Для боротьби з мухами використовують різні препарати, але далеко не всі з них нешкідливі. Найкраще використовувати аерозолі, спеціально призначені для боротьби з мухами та клопами.
Інші хімічні речовини, що викликають отруєння у побуті
Викладене раніше в жодному разі не вичерпує всіх проблем, які можуть виникати в умовах побуту у зв'язку з дією на людину різноманітних хімічних речовин. Так, несприятливий вплив летких речовин, що виділяються із синтетичних матеріалів і полімерів, які застосовуються у житлових приміщеннях, на здоров'я - досить Істотний чинник, до якого ми ще звернемося. Тут же відзначимо, що раніше йшлося про власне «побутові препарати». Тим часом, слід мати на увазі, що у побуті діапазон сучасних потенційно небезпечних хімічних речовин - винуватців несподіваних порушень здоров'я і навіть тяжких отруєнь -набагато ширший, їх асортимент як за складом, так і за джерелами виникнення дуже різноманітний. Це і рослинні речовини, і синтетичні полімерні сполуки, і лікарські засоби, що нерідко потрапляють до рук дітей. Це та ж металева ртуть із розбитих медичних градусників і токсичний свинець, джерелом якого у побуті можуть бути вода або харчові продукти, які тривалий час зберігалися в посуді, покритому глазур'ю. Це і продукти згоряння побутового газу, і навіть, як це не дивно, дитячі іграшки, що містять хімічні речовини, які мають здатність виділятися в зовнішнє середовище. Разом з тим, не слід також забувати і про широкий асортимент косметичних препаратів. Нарешті, до «побутових чинників», що викликають порушення здоров'я, можна віднести І харчові продукти, забруднені токсичними речовинами, і, особливо останнім часом, фальсифіковані або саморобні алкогольні напої, що викликають тяжкі гострі інтоксикації.
Потенційно токсичних хімічних речовин, які, проникаючи в організм, призводять до гострих отруєнь, сьогодні налічується понад 500. Названі «епідемією століття», ці отруєння звичайно реєструються як нещасні випадки у побуті, найчастіше серед жителів великих міст.
Відомий фахівець у галузі клінічної токсикології Є. О. ЛужнІков причини, гострих отруєнь поділяє на дві основні категорії:
- суб'єктивні - безпосередньо залежні від поведінки потерпілого;
- об'єктивні - обумовлені конкретною «токсикологічною ситуацією».
Перші пов'язані переважно з самоотруєнням у результаті випадкового або навмисного прийому всередину різних хімічних препаратів. Слід підкреслити, що кількість кримінальних випадків отруєнь, які викликаються хімічними речовинами, що використовуються зі злим наміром, нині помітно збільшилася. При цьому помітно зросла, причому в усіх країнах, кількість випадків отруєнь унаслідок помилкового прийому всередину токсичних речовин, особливо серед дітей.
Пошлемося ще раз на дані статистики, наведені в спеціальній літературі. У Франції тільки в Центрі лікування отруєнь реєструється понад 100 тис. подібних випадків на рік, а в США - навіть декілька мільйонів. За даними, опублікованими станцією «Швидкої допомоги» Москви, на гострі отруєння припадає 3-5% від усіх викликів, серед них унаслідок помилкового прийому - близько 80%, суїцидальні (самогубства) - 18, професійні - 2%. Поширеність гострих отруєнь, за даними служб «Швидкої допомоги» ряду Інших міст Росії, досягає 2-3 випадків на 1000 осіб. Структура контингенту хворих (%), які внаслідок гострого отруєння потрапляють у лікарні спеціалізованих токсикологічних центрів, така:
-потерпілі від припікаючих рідин,
включаючи оцтову есенцію.................20-25
-потерпілі від отруєння: різними медикаментами,
переважно психотропної дії................30-35
- етиловим спиртом і його сурогатами.........8-20
фосфорорганічними сполуками..............9-15
-діоксидом вуглецю.................................5-9
За даними бюро судово-медичної експертизи Москви, гострі отруєння в 1980-х роках склали 22,3% від усіх випадків насильної смерті (на другому місці після травм). Основне місце в структурі причин смертельних результатів займав етиловий спирт (62,2%), потім - діоксид вуглецю (15,4%), оцтова есенція (6,3%), медикаментозні засоби (4%), хімічні засоби захисту рослин (3,1%).
Слід особливо мати на увазі, що безпосередньо у побуті, за даними С. М. Голікова, використовується близько 60 тис. препаратів, із яких у вигляді харчових добавок - 5300 найменувань, медикаментозних засобів - 4000, пестицидів - понад 1300
.
Небезпека продуктів згоряння газу
Від газифікації сучасних жител значною мірою залежить підвищення їх комфортності. Разом з тим гігієністи та токсикологи довели, що внаслідок неповного згоряння газу через недосконалість газової апаратури повітря житлових приміщень нерідко забруднюється шкідливими хімічними елементами та сполуками. Цей процес детально вивчався співробітниками кафедри комунальної гігієни Львівського медичного інституту. Результати досліджень найповніше відображені в дисертаційній роботі канд. мед. наук М. І. Гайдук (таблиця).
Вміст вуглеводнів у повітряному середовищі кухонь газифікованих квартир після двогодинного горіння двох конфорок без навантаження
|
Вуглеводні, знайдені при відкритому горінні газу |
Вміст вуглеводнів, % |
|
|
влітку |
взимку |
|
|
Метан |
0,09 |
0,008 |
|
Етан + етилен |
3,3 • 10* |
1,8-10"6 |
|
Пропан |
0,52 • 10"5 |
0,3 • 10* |
|
Пропілен |
2,77 • 10* |
2,6 • 10* |
|
Ацетилен |
0,54 • 10'6 |
- |
|
Ізобутан |
1,96 -1041 |
0,63 • 10* |
|
н-Бутан |
9,14 • 10"6 |
. 3,18 -10-6 |
|
Бутен |
0,26 -10"7 < |
— |
|
Ізопентан |
0,97 • 10-6 |
0,55 • 10* |
|
Пентен |
0,6 • 10'7 |
— |
|
2-Метилгексан |
4,2 • 10-' |
- |
|
3-Метилгексан |
1,6-10^ |
— |
|
н-Гексан |
13,5 • 10"' |
— |
|
н-Пентан |
5,3 • 10'7 |
3,43 • 10*' |
Виявилося, що при відкритому горінні газу в звичайних газових приладах у повітрі кухонь нерідко виявляється підвищений вміст вуглеводнів у поєднанні з оксидом і діоксидом вуглецю. Рівень забруднення залежить від тривалості горіння газу, кількості запалених конфорок, сезону, поверховості будівель і стану вентиляції. Крім того, продукти повного і неповного згоряння газу, що утворилися та накопичилися в повітрі кухонь, дифундують у суміжні побутові приміщення та житлові кімнати.
З урахуванням інтенсивного забруднення житлових приміщень продуктами згоряння газу проводили спеціальні спостереження за жінками-домогосподарками, що мешкають там. Була встановлена пряма залежність їх самопочуття протягом дня від тривалого перебування в умовах горіння газу, загальної тривалості занять домашнім господарством, ^режиму дня. Найчастіше надходили скарги на головні болі, запаморочення, болі в ділянці серця, зниження апетиті загальну слабкість, сонливість і дратівливість (у різних поєднаннях), що є найхарактернішим для комбінованої дії вуглеводнів та оксиду вуглецю.
При вимірюванні артеріального тиску у 46,6% домогосподарок виявлена систолічна або діастолічна гіпотонія, у 17,7% відзначається гіпертонія, в інших артеріальний тиск практично не відрізнявся від фізіологічного рівня. При обстеженні осіб, що мають контакт із продуктами горіння газу в побуті, особлива уваг зверталася на вміст карбоксигемоглобіну в крові, який визначався до і після горіння газу. Середній його рівень до горіння газу складав 5,1%, через 2 год. перебування в умовах горіння газу -13,9%, тобто порівняні з початковим підвищувався на 8,8%. Встановлено, ще в зимовий період кількість карбоксигемоглобіну нижча, ніж у літній.
Таким чином, сумарні вуглеводні та оксид вуглецю, постійно присутні в повітрі житлових приміщені несприятливо впливаючи на організм домогосподарок, викликають в організмі низку змін і порушені які проявляються різноманітними скаргами на ста] здоров'я.
За даними львівських гігієністів, основою яких . представлені результати, інженерно-технічні та сані тарно-гігієнічні заходи з метою оздоровлення повітря житлових приміщень, забруднення яких можливе у зв'язку з використанням природного газу, зводяться до таких.
У типових проектах житлових будинків необхідне збільшити та диференціювати площі кухонь залежно від кількості кімнат і, тим самим, від кількісного складу сім'ї, а також розміщувати кухні в окремому приміщенні, що межує зі стінами сходових кліток або ж з аналогічним комплексом сусідніх квартир. Крім того слід підвищити ефективність роботи вентиляції кухонь і забезпечити в них постійний приплив повітрі з використанням опалювальних батарей для підігріві повітря, що надходить у зимовий період. Як найефективніша міра - рекомендувати перейти на використовування комбінованих газо-електроплит.
Розглядаючи газові плити як джерело забрудненню наших квартир шкідливими хімічними речовинами, ш можна не пригадати про проведений у США експеримент. Декільком громадянам-добровольцям прикріпили до одягу спеціальні високочутливі датчики, що реєструють наявність і ступінь хімічного забрудненні повітря. Результат виявився несподіваним. Із усіх місць, де протягом дня перебували ці люди - на роботі, на вулиці, в транспорті, - найбільше хімічне забруднення було виявлено в їхніх власних квартирах. За даними ученого-гігієніста В. Акименка, навіть сучасні моделі газових плит не захищають від подібних забруднень. Уже через декілька хвилин після включенню плити датчики, що визначають присутність і вміст у повітрі хімічних речовин, починають реагувати на продукти згоряння газу. Серед них, як уже відзначалося, найбільш небезпечними є оксиди вуглецю й азоту, крім того - бензопірен і навіть радіоактивний радон. 'Ці продукти згоряння можуть розноситися по всій квартирі, особливо за відсутності надійної витяжки.
Останню, як і очищувачі повітря, слід купувати тільки в спеціалізованих магазинах. Під час приготування їжі двері до кухні повинні бути щільно закритими, кватирка відкрита, вентилятор включений. Загалом, кухню слід систематично добре провітрювати. Реалізація комплексу вказаних рекомендацій сприятиме значному поліпшенню повітряного середовища житла і підтримці його на рівні гігієнічних вимог з тим, щоб попередити несприятливу дію продуктів згоряння газу на організм людей, що проживають у газифікованих квартирах.
Оксид вуглецю - одна з найбільш поширених у побуті небезпечних отрут. Причини надходження його в повітря житлових приміщень досить однотипні - нерідко домогосподарки забувають вимкнути конфорку або користуються несправною плитою; в будинку з пічним опалюванням іноді закривають трубу, коли вугілля ще не згоріло. Відомі випадки отруєння оксидом вуглецю і поза житловими приміщеннями. Часто вони бувають у гаражах особистого користування у випадках тривалого розігрівання автомобіля за відсутності загальної вентиляції. Раніше наголошувалося, що оксид вуглецю, який зазвичай називають чадним газом, немає ні запаху, ні кольору, ні смаку - в цьому його підступність. Крім того, при нерізко виражених отруєннях оксидом вуглецю колір шкірних покривів у потерпілого може залишатися звичайним, хоча функція перенесення кисню знижується. У випадках виражених гострих отруєнь унаслідок значного падіння вказаної функції розвивається киснева недостатність, і шкірні покриви стають синюшними. Якщо такому потерпілому не надати термінову допомогу, то він може померти від ядухи.
Необхідно зразу ж винести потерпілого на свіже повітря і звільнити його від одягу, що утруднює дихання. Якщо хворий скаржиться на запаморочення та нудоту, йому можна дати заспокійливе, а також воду з лимоном. При виникненні блювання та порушенні координації рухів слід до приходу лікаря покласти хворого на бік і надати йому повний спокій. У тяжкому випадку, коли потерпілий знаходиться без свідомості, і дихання його часом насилу можна вловити, треба вдатися до штучного дихання.