Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Дієслово,загальна х-ка, основні граматичні категорії. Система дієслівних форм.
Дієслово - частина мови,що означає дію або стан предмета,процес. Поняття дії, номінованої дієсловом: реальна фізична дія (писати, малювати); стан предмета (лежати,спати); становлення предмета або його зміни: (розквітати, старіти); рух у просторі (летіти); мисленеві процеси (думати, розуміти; діяльність органів (чути); вираження емоцій. Дія,виражена дієсловом-це динамічна,активна ознака,що властива предметові у процесі його становлення і розгортання у часі (чистий - чистити, три - троїтися). Тому дієслово є передусім темборальною частиною мови, бо динамічність вираженої ознаки дієсловом відрізняється від прикм і присл,які вир ознаки статичні і не пов'язані з можливістю розгортання у часі. Не вир часового перебігу дії і віддієслівні ім. Процесуальна дієслівна дія репрезентується граматич категоріями часу,особи, способу, виду,стану,перехідності/неперхідності, в окремих випадках роду,числа і відмінка. Для дієслова також притаманна категорія валентності,яка є міжрівневою категорією,оскільки її природа визначається в першу чергу з семантикою дієслова і синтаксичного сполучення дієслова предиката з учасниками дії. Головна семантико-синтакс властивість Д - воно разом з ім (чи будь-яким субстантивованим словом) утворює предикативну пару або предикативний центр речення - підмет і присудок. Система дієслівних форм: дієвідмінюване слово: основною ознакою є матеріальне вираження,взаємозв'язок дії - виконавцем або сприймачем. Цей взаємозв'язок здійснюється і першу чергу завдяки категорії особовості/безособовості. Дієвідмінюваному дієслову притаманні звичайні особові форми у дійсному і наказовому способі, часові, у дійсному способі,родові - в минулому часі, і умовному способі. Відмінкова форма: (від дієприкметника) вона відмінюється за відмінковою парадигмою, узгоджуючись з ім у роді, числі,відмінку. Незмінювані форми:(дієприслівник,інфінітив і присудкові форми на -но-, -то-): дієприслівник: це засіб додаткової х-ки дії чи стану завдяки вказівці на іншу динамічну ознаку (юнак сидів замислившись); Інфінітив: є ніби вихідною формою для всіх утворень і форм, оскільки на цю форму поширюються найменше дієслівних ознак. Присудкова форма на -но-, -то-: співпадає х пасивними дієприкметниками. Неозначена форма дієслова: вихідна ф-ма слова дієсл парадигми - це процес невиражаючий їхнього відношення до особи, числа, часу,способу. З грам ознак для інфінітива властива перехідність/не, стан, активний/пасивний.
2. Система дієслівних утворень в сулм: особові форми, інфінітив, дієприкметник, дієприслівник
Дієслово - частина мови,що означає дію або стан предмета,процес. Дієслово – найсклад ЧМ, оскільки до її парадигми належать 5 утворень:
1.- дієвідмінюване дієслово: притаманні особові форми (у дійсному, наказовому сп.), часові форми (дійсний сп.), родові (мин.ч., умовн.сп)
2.- відмінкова форма – дієприкметник; відмінюється за відмінковою парадигмою, узгодж. З ім. у роді, числі, відмінку
3.-дієприсліник: виражає додаткову характеристику якоїсь дії/стану
4.-інфінітив: є ніби вихідною формою для всіх дієслівних утворень (Інфінітив має вид, перехідність-неперех, позбавлений власне дієслів.кат Часу, Способу, позбавлений власне дієслів.кат Часу, Способу)
5.- присудкові форми на –но, -то (написано, помито)
Останні три форми – незмінювані.
3.Типи дієслівних основ.
Основа інфінітива виділ в неозн ф-мі після відкидання суф -ти-, -ть-. Основа слова закінчується тематичними суфіксами: -ува-, -юва, -ва-, -а-, -я-, -и-, -і-, -ну-, Ø (купувати, пливти). Існує і невелика група атематичних(безсуфіксних) дієслів: дати, їсти, бути +дієслова на –вісти – розповісти. У традц граматиці основа інфінітива є базавою для таких форм: -форми мин ч.(писати-писав), -ф. умов. Сп. (писав би), -дієприкм мин ч (прожити-прожитий), -дієприслів докон виду(написати-написавши), -форми на –но, -то (відкрито)
Основа Теп часу становить ту агент, що залишився після виокремлення закінчення у ІІІ особі множини, зокрема для дієслів першої дієвідміни уть, ать: шукають, для другої дієвідміни –ать, -ять:носять. Від основи Теп часу творяться всі особові ф-ми дієслів теп часу(читають-чиає) або майб докон.виду (намалюють, намалює) Синтетичні форми нак способу: ріжте, ріжмо, думай. Форми активних дієприкм теп часу: ріжучи, лежачи, і дієприслівників недок виду(читаючий).
5.Граматична категорія виду. Загальна характеристика.
Категорія виду і Категорія родів дії підпорядковані загально дієслівній категорії аспектуальності.
ГК аспектуальності - загальнодієслівна категорія,охоплює всі без винятку дієслівні утворення. Базується на семантичній словотворчій ознаці, а саме на протиставленні дієслівних ф-м за значенням необмеженості і обмеженості, нецінності/цінності, передаваної дії чи стану. В її основі лежить дієслівна пара,в якій одна ф-ма володіє ознаками цілісності, а інша обмеженост іабо цілісної дії. При цьому семантика обох форм може бути тотожною, або у похідній формі може бути модифікованою: носити - поносити.
У процесі перебігу дія може досягати природного кінця,внутрішньої межі, стати цілісною,а може залишитися нереалізованою у розгортанні. Якщо дія досягає межі,то розгортання її припиняється, вона сприймається обмеженою, якщо дія не досягла межі,триває її розгортання і вона усвідомлюється необмеженою у кожний новий момент. Отже, Відношення дії до її внутрішньої межі є означення ГК виду дієслова. Термін "вид " запропонував М. Смотрицький. У перш пол 19 ст Болдирєв, Востоков розгл вид як окрему ГК відносячи її до словотвірних. 20 ст - вид, як дієсл пара,компоненти якої ідентичні,або дуже близькі семантично. Це Виноградов, Белич.
6. Засоби вираження граматичної категорії виду.
Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?
Термін "вид " запропонував М. Смотрицький. У перш пол 19 ст Болдирєв, Востоков розгл вид як окрему ГК відносячи її до словотвірних. 20 ст - вид,як дієсл пара,компоненти якої ідентичні,або дуже близькі семантично. Це Виноградов,Белич. Опозиція ф-м док і недок виду складає видову пару чи видову кореляцію. Члени її мають тотожне лекс знач, тобто належать одному слову,бо наз два боки однієї і тієї ж дії.
Розгортання - недок вид, припинення розгорт – доконаний вид. Маркованим членом видової опозиції є док вид, немаркованим - недок. Граматична категорія виду є загально дієслівною, то засобами її вираження є структура основи. Найчастіше форми недокон виду є початковими у механізмі видового формотворення.
Існують у сум Видові пари, що виникли внаслідок дії певного способу видового формотворення:
1) перфективні: постають шлягом приєднання префектевації: + префікс до форми недокон виду (робити – зробити). Найактивнішими є преф з,за,пре,по. Менше - на,у,від,роз,при,пере, над. Префіксація іноді пов'язана з чергуванням: кланятись – поклонитись, вішати-повісити. Видову пару утв лише той преф,що не вносить нового лекс знач у дієслівну семантику, а лише змінює грам значення слова, такі преф наз граматикалізовані.
2) імперфективні - утв способом додавання суф до форми док виду: задумати – задумувати, засіяти-засівати. Найпош суф ува,юва, овува, ва,а. У суч мові є 2 типи імперфективних видових пар: первинні(утв від первинних ф-м док виду - дати -давати, купити-купувати) і вторинні(явл собою утвор недок виду від префіксованої ф-ми док виду,які раніше утв від безпрефіксних форм недок виду) - плутати,розплутати, розплутувати.
3) суплетивні - ловити-піймати, брати - взяти, шукати-знайти.
4) акцентологічні - викликати - вИкликати, насипати - насипАти - Парновидові.
5) видові пари, що постають внаслідок чергування звуків у складі кореня або суфікса (загнати-заганяти, рішити-рішати)
7. Двовидові і одновидові дієслова
Одновидові- дієслова,які не протиставляються за видовою ознакою у межах видової пари і тому їх наз непарновидові. Відповідно розрізняють дієслова недок виду, що не мають корелятів доконаного.
Одновидові:(не мають відповідників док виду):
-Д із значенням звучання,звук вияву: грюкати,кричати,пищати;
-Д із знач мовлення і мислення: говорити,думати;
-Д руху: бігати,літати, ходити;
-Д на позначення проф і непроф діяльності: лікарювати,вчителювати.
-Одновидовими безпрефіксними дієсловами є лише ті дієслова, основи яких з суф ну, ону, які вказують на одноактну дію(різонути, смикнути).
-Д з відтінком негативного ставлення: гидувати
-Д – фізичний стан: морозити, лихоманити
Одновидові з ознакою доконан виду – це внутрішня обмеженість:
-початок дії: заморгати, захвилюватися,
-кінець дії: відшуміти
-одиничний/несподіваний вияв: стукнути, грюкнути
-результат тривалої/нетривалої дії: спалахнути, попоробити
-завершений вияв дії, здійснюваний кількома виконавцями: повиходити
Двовидові - в яких та сама основа вир і док і недок вид. (спекти).
-Осн групу двовидових формують дієслівні основи іншомовн пох із західноєвропейських мов і оформлених на укр грунті за доп суф: ува, ізува, изува, ірува, ирува, фікува. (дозувати, жестикувати, акцентувати, аналізувати, мобілізувати).
-Двовид дієслова формують невелика група власноукр дієслів типу ночувати, женити, хрестити, ловити,колесувати, розслідувати, веліти, вінчати. Усуч мові можуть вир док вид: женити - оженити, хрестити-охрестити.
Проте, не є двовидовими безпрефіксні дієслова на –ува-, від яких можна утворити форму недок виду із –овува-(активізувати-активізовувати) + ті, що мають форму недок виду (шефствувати, балансувати, прогресувати).
Маркери значення доконанності виражаються прислівниками: раптом, вже, миттєво; треба, слід необхідно. Недоконанності – довго, цілий день, весь час, щоденно, з дня на день.
8.Дієслова доконаного виду, їх групи.
Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?
Термін "вид " запропонував М. Смотрицький. У перш пол 19 ст Болдирєв, Востоков розгл вид як окрему ГК відносячи її до словотвірних. 20 ст - вид,як дієсл пара,компоненти якої ідентичні,або дуже близькі семантично. Це Виноградов,Белич.
Дієслова доконаного виду вказують на максимально найповніший вияв дії і означає дію із вказівкою на її обмеженість у часі, на її завершеність у минулому і майбутньому часі, на її результатність, тобто дію яка досягла внутрішньої межі, за якою вона вичерпавши себе припиняється.
Групи:
-завершеність дії: побудувати
-результатність: заробити
-однократність:смикнути
-початок дії-заплакати
-многократність-порозкидати
9.Дієслова недоконаного виду, їх групи.
Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?
Термін "вид " запропонував М. Смотрицький. У перш пол 19 ст Болдирєв, Востоков розгл вид як окрему ГК відносячи її до словотвірних. 20 ст - вид,як дієсл пара,компоненти якої ідентичні,або дуже близькі семантично. Це Виноградов,Белич.
Дієслова недок виду означають тривалість дії безвідносно до її внутрішньої межі та завершеність в часі.
Групи:
-постійна неперервність дії: тече річка
-регулярна повторюваність незавершеної дії: приголублювати
-здатність до дії, якаі є постійною ознакою субʼєкта: собака кусається
-протяжність дії у певному напряму дієслівного руху: їхати, летіти
-повторюваність дії, яка означає необмежений рух: бродити, бігати
10.Категорія перехідності – неперехідності
У зміст дієслівної дії входить вказівка на відношення до об’єкта, тобто вимагає дія об’єкта чи не вимагає. Відношення дії до об’єкта виражається граматичною категорією перех-неперех. За своїм значенням і відношенням у реченні до інших частин мови дієслова поділяються на дві групи: дієслова перехідні і неперехідні. Перехідні дієслова означають таку дію, яка переходить на інший предмет(дія потребує об’єкта), напр.: Три явори посадила сестра при долині (Шевч.). Боєць залізо гнув, бетон щодня місив (Мал.). У наведених реченнях дієслова посадила, гнув, місив — перехідні, бо кожне з них означає дію, яка переходить на інший предмет, виражений іменником (явори, залізо, бетон).
Лексичне значення перехідних дієслів неоднакове. Вони можуть виражати:
а)конкретну дію, спрямовану на якийсь предмет, що зазнає певних змін внаслідок такої дії або є її результатом: зрубати дерево, виорати поле, заасфальтувати вулицю, написати оповідання, відлити бюст, збудувати електростанцію;
б)дію в прямому або переносному значенні, від якої предмет, що на нього вона спрямована, не зазнає будь-яких змін:вивчити вірш, обміркувати питання, розв'язати проблему;
в)дію, що означає сприймання, відчування і подібне: Ви ловіте сигнали, приймайте,— голос миру в них чути з Кремля! (Т.).
Перехідні дієслова вимагають, щоб залежний від них іменник, що називає предмет, на який спрямована дія, або інше слово, вжите в значенні іменника, мали форму знахідного відмінка без прийменника, тобто виконували в реченні функцію прямого додатка. Напр.: Ми нашу мрію здійснили в боях, проклали шлях в своє любиме місто (Криж.). Хоч будьте за третіми горами в полі — він знайде і там за роботою вас (Олійн.).
Іменник, залежний від перехідного дієслова, іноді може вживатися і не в знахідному, а в родовому відмінку. Це буває:
а) коли перед дієсловом є заперечна частка не: виконав роботу (знах.відм.) — не виконав роботи (род. відм.);
б) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину: придбав паперу, принеси води, купила солі;
в) іноді, коли форма знахідного відмінка іменників чоловічого роду другої відміни (назв неживих предметів) спільна з родовим відмінком: застругав олівця, написав листа.
Крім п р ямо - п е р ех і д ни х, або власне перехідних, дієслів, в українській мові існують і непрямо-перехідні дієслова (їх називають ще невласне перехідними). Непрямо-перехідні дієслова означають таку дію, що також переходить на інший предмет, назва якого виконує в реченні функцію непрямого додатка і має форму будь-якого непрямого відмінка (крім знахідного без прийменника чи родового в названому вище значенні): досягти мети, наполягати на забезпеченні потрібних умов праці, пишатися досягненнями нашого колгоспу, турбуватися про нас, заздрити нам, напасти на ворога і т. д.
Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка на інший предмет не переходить: Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють (Шевч.). Легко й радісно зітхнув густий парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хатці (Вас.).
Межа між перехідними й неперехідними дієсловами в живій мові може змінюватися. Деякі перехідні дієслова іноді набувають у реченні значення неперехідності; наприклад, у словосполученнях читає газету, пише вірш, малює портрет, вишиває сорочку всі дієслова перехідні, а в реченнях Павлик з п'яти років уже читає й пише; Він добре малює; Дівчина дуже гарно вишиває ці ж дієслова вжиті в неперехідному значенні.
МОРФОЛОГ ОЗНАКИ
Якщо до перехідного дієслова додати частку -ся (-сь), то воно стане неперехідним або непрямо-перехідним, напр.: зустрічати— зустрічатись (Матері зустрічали своїх дітей. Вони зустрічались на роботі], вітати — вітатись (Учні щоранку вітали свого вчителя. При зустрічі ми з ним завжди віталися). Дієслова зустрічати, вітати - перехідні, а зустрічатись, вітатись — неперехідні. Дієслово турбували— прямо-перехідне (Останні події нас дуже турбували), а турбуватись— непрямо-перехідне (Батьки турбувались про своїх дітей).
перехідність
-суфікс -й- надає дієслову перехідного значення (білити, зеленити, синити)
-префікс: спати(непрех) –приспати(прех), йти-прийти
неперехідність:
-постфікс –ся: будувати-будуватися, боятися, сміятися
-суф –ну- із значенням становлення: мерзнути, мокнути
-суф –а- Д утворені від вигуків: охати, ойкати
-суф –оті-, -ота із знач багаторазовості повторюваної дії: буркотіти, шуркотіти
- а суфікс –i- - відприкметникових дієслів(біліти, зеленіти, синіти): білити хату, синити матерію і там щось біліє, зеленіє ліс, синіє небо і ін.
СЕМАН ОЗН
Неперех
-Д із знач стану: горювати, пишатися
-Д із знач семант руху: їхати, летіти, текти
-із семант проф. заняття: учителювати, козакувати
-д звучання: вищати, ревти, кахикати
Перехід
-Д мовлення: говорити, казати, мовити
-Д розумової діяльності і сприйняття: бачити, чути, сприймати
-Д, що вираж конкретну дію: зрубати дерево
СИНТАКСИЧ Озн (найнадійніший критерій)
Перехід
-обєкт може виражатися прямим додатком – Імен у Зн.в. без прийм – читати книгу, малювати портрет
-додаток може виражатися ІМ у Р.В. коли при Д є заперечна частка НЕ – не читати книги
-додаток має знач частковості – випити води, відламати хліба
-наявність підрядної частини склад речення, яка стосується певного Д (він сказав, що прийде ввечері)
Примітка.Теперішні дієслова з часткою -ся (-сь) утворилися з колишніх перехідних. У давньоруській мові перехідні дієслова керували зворотним займенником -ся у формі знахідного відмінка. Цей займенник виконував у реченні функцію самостійного члена і відповідав на питання кого? що?, напр.: купаюся, мию ся. Але пізніше у всіх східнослов'янських мовах займенник ся втратив значення самостійного члена речення і перетворився на частку, яка згодом злилася з дієсловом: купаюся, миюся.В українській мові після голосного звука частка -ся стала скорочуватися в -сь (змагатись, купаюсь, привітались)', після приголосного ж вона звичайно зберігалася без змін, хоч зрідка у минулому часі дієслів чоловічого роду вживається -сь і після звука в, який в українській мові належить до сонорних приголосних і в позиції після голосного перед іншим наступним приголосним вимовляється, як у: Андрій поспішавсь додому (Коцюб.). І юнак розкривсь, як квітка (Т.).
11.Інфінітив. Значення, творення, синтаксичні функції
Інфінітив - незмінна форма дієслова. Проблема статусу інфінітива та його місця в системі ЧМ в укр. мовознавстві витлумачена досить суперечливо. Доказом цього є те, що в трад граматиці, Інф визначено як початкову вихідну форму дієсл, тоді як у нових граматиках Інф кваліфіковано як напів морфологізований синтаксичний Іменник (Вихованець). Традиційно Інф вважають початковою формою Д, оскільки найменшу кількість грам значень: вид, перех/неперех. Сучасні мовознавці вваж, що спираючись на лексико-семантичне значення Інф(дія, стан) до складу Д можна зараховувати і віддієслівні Імен. За морфолог ознаками Інф істотно відрізняється від дієвідмін Д. !Інф позбавлений власнедієсл Кат. Часу, способу. Прикметною рисоб формально-синтаксичного вживання Інф є те, що Інф може виконувати всі син так функції:
-присудок/головн член односкладного речення(він буде жити; почало розвиднятися)
-означення(і у нього була надія вернутись)
-додаток(він наказав мовчки стояти)
-обставина (ми приїхали навчатися)
-підмет (жити-велике благо)
Неозначена форма дієслова: вихідна ф-ма слова дієсл парадигми - це процес невиражаючий їхнього відношення до особи, числа, часу,способу. Інфінітивні форми деяких дієслів можуть вживатися із префіксом пестливості. Інфінітив може виконувати функцію присудка чи присудкового слова,також головного члена в інфінітивному реч. Інфінітив може використовуватись для вираження способу,бо вносить в текст експеривне забарвлення. Він вживається для посилення наказу,передачі необх дії.
12.ГК Стану
У мовознавчій науці вчення про стан дієслова має довгу історію. Кат стану вже була відома у грецькій граматиці. Від неї це вчення було принесено у слов'янські граматики. Зокрема до граматик М.Смотрицького, Ломоносов у рос граматикіх виділяв 6 станів дієслова:дійсний,зворотний,взаємний, середній,пасивний,спільний. Фортунатов - зворотний (ся), езворотний.
Грунтовно теорія дослідж ГК стану була розвинена у праціях Виноградова. Одні вчені вваж стан дієслова як категорію,що виражає віднош дії тільки до об'єкта. Ототожнюючи її з поняттям перех/неперехідності. Прибічники такого погляду: Буслаєв. Інші вважають, що у цій категорії вираж відношення дії тільки до об'єкта (Фортунатов). Вираження відношення дії до об'єкта і до суб'єкта водночас (Потебня, Шахматов, Виноградов). Ця точка зору є домінуючою у мов-ві.
ГК стану-дієслівна категорія,яка вир відношення дії або стану до суб'єкта(виконавця дії) і об'єкта(предмета,на який спрямована дія або стан у процесі їх реалізації). Вона грунтується на протиставленні корелятивно- взаємопов'язаних дієслівних форм акт і пас стану.
Ф-ма акт стану позначає діє, джерелом якої постає суб'єкт, формально представлений у реченні як головний член - підмет. Виконувана дія безпосередньо спрямована на предмет,що познач в реченні як другор член - прямий додаток у ф-мі безприйм Зн відмінка, ім чи займ. (протягом навчання студент пише три курсові)
Ф-ма пас стану вказує на те,що дія спрямована на об'єкт, формально виражений підметом(курсова робота пишеться студентом).
Є три форми Пас Ст:
-пасив форма, утворена за допом постф ся(недокан в, дійсни спосіб)
-пасивн дієприкм (прочитаний, споруджений)
-форми на –но, -то (прочитано, споруджено, накрито)
ГК стану належить до загальнодієслівних. Однак співвідносні форми пас і акт стану,що утворюють корелятивні пари властиві тільки перехідним дієсловам. Для використання акт конструкції і трансформувати її у пас стан,необхідний об'єкт,на який переходить дія. Отже, значна частина дієслів, зокрема неперехідних залишається поза значенням стану. Немають коррелятивної відповідності серед ф-м пас стану перех дієслова типу думати, розказати, щупати, жаліти, будити, вихваляти, співати,любити, гукати. Такі вчені як Жовтовий і Кулик виділяли зворотно-середні стани або зворотні дієслова у складі яких постфікс ся вик словотвірну функцію.
зворотні дієслова поділяються на:
-власнезворотні(означають дію, спрямовану на самого її носія: дитина вмивається (тобто: вмиває сама себе),хлопець одягається, ящірка ховається),
-взаємозворотні означають дію двох і більше діячів, яка взаємно спрямована: друзі зустрілися (тобто: зустріли один одного), знайомі листуються, спортсмени змагаються'), -безоб'єктнозворотні означають дію, спрямовану від її діяча: кінь б'ється, собака кусається).
-непрямозворотні – дія, виконувана суб’єктом у своїх інтересах(будуватися, готуватися)
-загальнозворотні – безоб’єктний стан суб’єкта (веселитися, хвилюватися)
-потенційно-активні – потенційна дія, як характеристика суб’єкта (кусатися, дряпатися)
-якісно-характеризуючі – типові дії ознаки, якими здатні наділяти предмети, матеріали(рватися, битися)
Проблема трансформації речень акт стану у речення з дієсловом пасивного стану виходить за межі морфології і зосореджено у синтаксичній та словотвірній системі, відповідно до цього з парадигми пасивного стану вилучено ті форми, до складу яких входять дієсл недок виду з постфіксом ся, котрий традиційно вважали типовим засобом творення пас форми до перех дієслова недок виду. Це зумовлено тим,що у синтакс системі укр мови згадані пасивні конструкції на противагу іншим слов мовам опинилися на крайній переферії. СЯ функціонує як виразник різних словотвірних значень зворотних дієслів, утвор від перехідних. Значення результативного стану як наслідку виконаної дії передають також співвідношення з пасивними дієприкм предикативні форми на НО,ТО, які порівняні з такими дієприкм вжитими у двокомпонентних пас конструкціях. Характерною їх особливістю є здатність керувати лише Зн в прямого об'єкта результативного стану.
13.Категорія часу.
Явище часу філологічне і лінгвістичне тлумачення. Час є однією із форм існування об’єктивного світу. Для об’єктивного часу відправною точкою є інша подія (після лекції відбудуться збори) або відношення до одиниці часу (лекції починаються о 7.30.) – це реальний об’єктивний час. У лінгвістичному розумінні Час є відображенням у мові реального об’єктивно-існуючого часу. Для мовної свідомості визначальним є сам мовний акт, що є виявом функціонування мови. Тому події в їх часовому перебігу рівняються на цей акт, і Д одержує значення часу, в залежності від того, як дія названа співвідноситься з актом мовлення, тобто збігається з ним, передає йому, чи наступить його завершення.
Відношення дії до акту мовлення є змістом Кат часу.
Категорія часу виявляє себе в особових утвореннях,відносячи дію або стан до моменту мовлення(теп.ч.) – це теп.час, вказуючи на те, що вона відбувалась до моменту мовлення (мин, давномин час); на те що, її дія почалася після моменту мовлення – майбут час.
Кат Часу перебуває в сист зв’язках з Кат Особи, Способу, Виду Дієслів.
Кат Особи характерна лише для Д теп і майб ч., а для мин.ч. властива кат роду.
Кат часу притаманна лише Д дійсного способу, як таким, що реалізують дію (вивчав). Зв'язок К.часу з К.Виду виявляється в тому, що всі Д теп.ч. мають форму недок виду; а Д мин. І майб. Часів форму недок в(доповідав) і форму док в. (доповів).
К.Часу – словозмінна категорія, тому при утворенні форм часу Д змінюється лише граматичне значення.
Засоби вираження:
-особові закінчення
-формотворчі суфікси –в-, -л-
Допомідне Д – бути
Категорія Часу зазвичай експліцитна, тобто, виражена формальними засобами (пожовтіЛо листя). А може бути імпліцитною – преховані засоби, що домислюються.
Кат Ч в укр.м. скдадається з 4 грамем: Тепер, Минул, Давномин, Майбут.
Виявляються грамеми в 8 часових формах:
-теп.ч. нед.в.(читаю)
-мин.ч.нед.в.(читав)
-мин.ч.док.в.(прочитав)
-давномин.ч. док.в. (був прочитав)
-давномин.ч.нед.в.(було читав)
-складена ф. майб.ч.нед.в.(буду читати)
-проста ф. майб.ч.док.в.(прочитаю)
Складна ф.майб.ч.нед.в.(читатиму)
14.Теперешній час
Час є однією з форм існування об'єктивного світу. Або відношення до одиниці час (лекції поч о 8.30.). Відношення дії до акту мовлення є змістом ГК часу. Категорія часу виявляє себе в особових утвореннях - дійсного способу,відносячи дію або стан до моменту мовлення. Гк часу дієслова прямим значенням якої є віднесення дії або стану до моменту мовлення.Оскільки Теп час реалізується особовими формами, то засобом вираження Теп часу є флекції.
Розрізняють
-Теп актуальний/теп лише моменту мовлення (означає дії та стани,які збігаючись із моментом мовлення майже не виходить за його межі - В лугах пишається калина, біжить по каменю вода, за руку мати веде сина. особливо виразно збіг виявляється тоді,коли дієсл поєднується з часовими словами: тепер,зараз, у цю хвилину. Тривалість такого теперішнього зумовлена цілісністю самої події,а не цілісністю її сприймання);
-Теп розширений – процес дії ширший за момент мовлення, тобто знач Д уточнюється прислівниками та числів (він вже тиждень пише курсову роботу).
–Теп неактуальний – безперервна дія не збігається з актом мовлення, а лише один із своїх точок захоплює і його. Вмежай Теп Неакутул виділяються кілька часткових значень: *Теп Абстрактний/Теп позачасовий-дія Д не локалізується у часі, а є своєрідною природною сутністю, ознакою предмета (наш народ знається на піснях). *Теп Потенційний – дія здатна до вияву у будь-який час, в тому числі і в момент мовлення (оксана дуже гарно співає).*Теп Сценічної дії – двя збігається не з моментом мовлення, а з потребами театрального акту (назви пʼєс, сценарії, заголовки); такою формою передаються значення одночасності, з тим, про що повідомлене у творі (Русалка випливає і знадливо всміхається).
15.Минулий час.
У лінгвістичному розумінні Час є відображенням у мові реального об’єктивно-існуючого часу. Для мовної свідомості визначальним є сам мовний акт, що є виявом функціонування мови. Тому події в їх часовому перебігу рівняються на цей акт, і Д одержує значення часу, в залежності від того, як дія названа співвідноситься з актом мовлення, тобто збігається з ним, передає йому, чи наступить його завершення.
Відношення дії до акту мовлення є змістом Кат часу.
Мин.Ч. – ГК Часу Дієслова, пряме значення якої є вказівка на те, що дія/стан відбувалияс/відбулися до моменту мовлення, або завершилися в момент мовлення.
Мин Час передається 2 часовими формами: 1-власне минулий; 2-давно-минулий.
Власне минулий Час виступає в двох видових формах: док. І недоконаний.
Мин.Ч.док.в.передає такі значення:
-мин Акт/Док.Результативний – означає минулу дію, результати якої актуальні для наступного часового плину. Зміст цього значення зводиться до того, що дія стосується плану минулого, а результат плану наступного (Гей, прослала Ниве чорне полотно. Ллʼється чорна злива, сіється зерно)
-мин Неактивний – дія замкнена лише у межах минул плану і нічим не зв’язана з майбутнім (Полюбила чорнобрива козака дівчина….пішов та й загинув)
Мин.Ч.недок.в. такі значення:
-мин. Тривалий – дія відноситься до плану мин, але не локалізується певн час межами (високо над хмарами гудів літак)
-Мин.постійний/Мин Абстрактний – передає дію як постійну властивість ознаку предмета (Марія гарно вишивала)
Значення давноминулого часу (вірніше, передминулого) виникає при порівнянні часового перебігу двох дій у минулому. Давноминулий час у сучасній українській мові утворюється переважно від дієслів доконаного виду і вказує на те, що означувані цими формами дії відбулися раніше від інших дій до моменту мовлення. Тому форми давноминулого часу передбачають наявність у реченні (або в ширшому контексті) інших дієслів у формі минулого часу.Давноминулий час може вживатися в простих реченнях (тоді дієслова у формі минулого доконаного часу мають обов”язково виступити в наступних реченнях), у простих поширених реченнях з дієприслівниковим зворотом (причому дієприслівник виступає в формі минулого доконаного часу), у складнопідрядних реченнях з часовим підрядним і в складносурядних реченнях, з”єднаних протиставними сполучниками.Форми давноминулого часу, вжиті у складному реченні з часовим підрядним, передають нетривалу, тимчасову дію, що виконувалася перед основною дією, вираженою дієсловом у формі минулого часу доконаного виду, напр.:Коли в Києві організувалась була Академія художеств, мрія мого життя, я вступив і до Академії (Довженко, 1, 17); Форми давноминулого часу, вжиті у складносурядному реченні з протиставними сполучниками (або єднальними у значенні протиставних), виражають дії, що тривали певний час, але були перервані іншими діями, вираженими дієсловами у формі минулого доконаного часу або предикативними прислівниками, напр.:Трохи була не втопилась, Та жаль було кинуть Близняточок (Шевченко).Давноминулий час може утворюватись також від дієслів недоконаного виду, але значно рідше, напр.:Я пам”ятаю, відкривався тоді ще географічний інститут. Я й туди хотів був вступити, та перешкодили якісь події (Довженко).Форми минулого часу е рефлексом давнього перфекта. Вони вживаються в прямому значенні і виражають детерміновані дії, які відбулися в певний відрізок часу до моменту мовлення.Якщо результат дії наявний тоді, коли про неї сповіщається, форми минулого доконаного передають одночасно і факт здійснення дії в минулому, і актуальність її результату в момент мовлення. Таке значення минулого доконаного часу можна назвати перфектним. Якщо форми минулого часу доконаного виду означають дії, що відбулися у будь-які проміжки часу до моменту мовлення, їх значення називають аористичним .Зрідка форми минулого доконаного часу можуть мати недетерміноване значення, виражаючи постійні дії, напр.: Що з воза впало, те пропало (нар. прислів'я).Форми минулого недоконаного вживаються в прямому значенні і виражають детерміновані дії, які відбувалися в певний часовий проміжок до моменту мовлення.На відміну від минулого доконаного, форми минулого часу недоконаного виду в залежності від контексту виражають нерозчленовані або розчленовані, повторювані в процесі виконання тривалі дії; це значення, яке нерідко називають імперфектним, передається навіть тоді, коли ознака розчленованості чи тривалості не підкреслюється дієслівними префіксами і суфіксами.Давноминулий час у сучасній українській мові утворюється переважно від дієслів доконаного виду і вказує на те, що означувані цими формами дії відбулися раніше від інших дій до моменту мовлення. Тому форми давноминулого часу передбачають наявність у реченні (або в ширшому контексті) інших дієслів у формі минулого часу.
16. Майбутній час
У лінгвістичному розумінні Час є відображенням у мові реального об’єктивно-існуючого часу. Для мовної свідомості визначальним є сам мовний акт, що є виявом функціонування мови. Тому події в їх часовому перебігу рівняються на цей акт, і Д одержує значення часу, в залежності від того, як дія названа співвідноситься з актом мовлення, тобто збігається з ним, передає йому, чи наступить його завершення.
Відношення дії до акту мовлення є змістом Кат часу.
Майб час – форма ГК Часу, прямим значенням якої є віднесення дії або стану до часу, який настає після моменту мовлення;;;/ дії,процеси або стани,які є реальними тільки з погляду мовця. Вихованець виділив у грамемі майб часу сему реальності,за якою ця сема належить до категорії часу,а також сему ірреальності,яка належить до категорії способу. Курилович кваліфікував категорію часу як спосіб тому,що він порівняно з теперішнім і мин,які вир дійсність,означає можливість,ймовірність чекання, - Майб час вжив у двох ф-мах:док і недок вид.
Ф-ми майб часу у док і недок виді можуть виражати:
* майб одиничної конкр дії(виїдемо завтра на зорі, кричатиму на весь клас),
*майб повторюваної дії (знов взимку радітимемо як діти, знов побачу я село),
*майб узагальнений (але і синоптик цього не передбачить, будемо рятувати ліси).
Майб Ч. має три форми
1)- проста – Д докон.в.
2)-складна –(синтетична) – утворилася від сполучення Інф з особовими формами допоміж Д –яти (ходитиму, ходитимеш) – недокон вид
3)-складена (аналітична) – в основі лежит Інф, що сполучається з особ формами допоміж Д бути (буду ходити) – недок вид.
17.відносне функціонування форм часу Д
У вживанні дієсл форм часу широко представлене явище функціональної транспозиції. Явище полягає в тому, що у відносних контекстах часові форми втрачають свої первинні функції і вживаються у вторинних значеннях.
1). Теп істор/теп розповіді
Передає минулі події, що сприяє розгортанню цих подій перед очима слухача (вийшла мати з дітьми в поле, полють діти, поле й мати)
2). Теп уявний, що вжив замість майбутнього (і раптом представилось мені, як-то воно буде, дихаю чистим повітрям)
3). Майб раптовості у ролі Мин.Ч. (була тепла днина та враз як загримить)
4). Майб визначень та формувань у знач Теп. Позачасового (два на два буде чотири)
5). Мин – майбутнього результату(я поїхав, батьку)
6). Мин майбутньою реалізації дії/Мин побажання та лайки (щоб ти кричав і не переставав)
18.К. Способу
Категорія способу дієслів — це граматична категорія, що виражає відношення/ставлення дії/мовця до дійсності, можливості, бажаності, необхідності, здійснення дії чи реалізації стану.
Семант Суть ГК спос – протиставлення рал дій – ірреальним діям.
Відношення дії до дійсності є змістом ГК способу.
У сучасній українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний,наказовий і умовний.
19. Дійсний спосіб
Категорія способу дієслів — це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності. У сучасній українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний,наказовий і умовний.
Дійсний спосіб виражає реальну дію, що перебігає в часі. Дійсний спосіб протиставляється умовному й наказовому способам тим, що має часові форми. Наприклад: Солдати зскочать, підштовхнуть (де в них береться сила?) і за машиною ідуть, щоб знову не засіла (Л. Первомайський).
Дієслова в дійсному способі мають форми минулого, давноминулого, теперішнього й майбутнього часів. Час дієслова визначається за моментом повідомлення про дію. Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбулася до повідомлення про неї: читав, писала, слухали, ухвалили, доповів, доповнила. Минулий час дієслів недоконаного виду означає тривалу або повторювану дію без зв'язку з теперішнім часом: Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було? (Т. Шевченко).Минулий час дієслів доконаного виду може означати:а) завершену минулу дію, наслідки якої тривають і в теперішньому часі: Чую, що смерть, потайна й ненажерная, в вічні обійми мене обхопила (В. Мова);б) завершену минулу дію без зв'язку з теперішнім часом: Та на зорі, в золотаву пору птиці зелені рвонулись вгору.
Тільки злетіть не змогли, не зуміли: переплутались крила (Л. Костенко).Давноминулий час означає дію, шо відбулася чи відбувалася перед іншою минулою дією: рушив був (та й зупинився), домовилися були (але нічого не вийшло), збиралися були (та не поїхали).Теперішній час означає дію, яка відбувається під час повідомлення про неї. Проте ця дія може відбуватися по-різному:а) у певний конкретний проміжок (актуальний час): Сосни шумлять, і дроти гудуть, і дощ накрапає — так ніби й вдома. Лиш серце щемить, мов на страту ведуть, і щелепи зводить страшна оскома (1. Багряний);б) постійно, періодично (неактуальний час): Земля обертається навколо Сонця (3 підручника). / все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю, як я тебе згадаю, у грудях серце з туги, з жалю гине (Леся Українка). Полюють зайців в основному трьома способами: з підйому, з-під собак-гончаків і на засідах (Остап Вишня).Форму теперішнього часу мають тільки дієслова недоконаного виду.Майбутній час означає дію, шо відбуватиметься чи відбудеться після повідомлення про неї. Дієслова в майбутньому часі мають три форми:просту доконаного виду: прочитаю, розглянемо, збудують;складну (синтетичну) недоконаного виду: писатиму, читатимете, виступатимуть;складену (аналітичну) недоконаного виду: будемо писатибудете вдосконалювати, будуть працювати.Останні дві форми за своїм значенням синонімічні.Часові форми дієслів у контексті можуть набувати не властивих їм значень, тобто одна форма може вживатися замість іншої.
20. Умовний спосіб
Спо́сіб — граматична категорія дієслова, що показує стосунок дії чи стану до дійсності з погляду мовця, виражає значення можливості, бажаності, необхідності та інших умов реалізації дії (стану).
Умовний спосіб(консонтив) виражає дію не реальну, а тільки бажану або можливу за певних умов, ці умови здебільшого полягають в тому, що паралельно з цією дією, або раніше, має відбутися інша дія. Цієї дії не було, і немає і не буде в реальності, тому Д у формі Умов.СП. не мають Кат.Часу і Особи. Наприклад: Полетіла б я до тебе, Та крилець не маю (Нар. творчість). Форми умовного способу аналітичні. Вони творяться за допомогою частки би (б), що додається до форм минулого часу дійсного способу. Форми умовного способу виражають значення роду і числа за допомогою закінчень (третя особова парадигма). Частка би (б) може входити до складу умовного сполучника аби, якби або сполучника мети щоб, наприклад: Якби от проміння золоті у струни чарами обернути, я з них зробила б арфу золоту (Леся Українка).Частка би (б) походить від давньої форми 2-ї і 3-ї особи однини аориста дієслова бути. Спонукальний спосіб передає послаблене значення апелятивності (прийшов би ти до мене).Вони є менш уживаними, утвор з ф-ми умовного способу та частой хай,нехай. Крім особових ф-м, вживаються неособові ф-ми спонук способу, до складу яких входять інфінітив і б,би. Ф-ми спонук способу на відміну від форм умовного вживаються в простих реченнях спонукальних за семантичною природою, а не в типових для умовного способу складно-підрядних з умовно-наслідковими відношеннями предикативних частин. Форми вияву:1)Умовн.сп+ особ.Займ./звертання (Записали б, ви, діти адресу, а то забудете); 2)інф+би/б (побігти б вам до фінішу)
Бажальний спосіб - виражає волевиявлення мовця про бажану діє або процес,стан. Але він не спрямовує його до співрозмовника, щоб вони виконали цю дію чи реалізували потрібний стан. Мовець лише повідомляє про бажану дію для нього чи інших. Саме в цьому полягає основна семантична відмінність бажального способу від наказового. Вона зумовлена нейтралізауією у ньому такоїо знаки наказового способу,як апелятивність. Типовими виразниками бажального способу є: 1)аналітична неособова ф-ма, в якій поєднано інфінітив з морфологізованою часткою б (поїхати б до моря); 2)аналітичні особові форми, утворені ХАЙ,нехай і морфеми 1 особи одн і множ умовного способу: Хай би я озвучив цей текст; 3)інф/Д мин.ч.+коли б, хоч би, якби, аби (коли б повернути втрачене, хоч би встигнути на іспит, аби отримати стипендію)
21. Наказовий спосіб
Спо́сіб — граматична категорія дієслова, що показує стосунок дії чи стану до дійсності з погляду мовця, виражає значення можливості, бажаності, необхідності та інших умов реалізації дії (стану).
Наказовий спосіб виражає прохання/побажання (ось послухайте мою казочку), спонукання/заклик (вставай хто живий, в кого думка поастала),пораду (не бійся досвітньої мли), побажання (Хто спить, хто не спить, покорись темній силі) або наказ (Стій! Хто іде?). Наприклад: Ти шапку скинь і низько поклонись. Бо ліс — це світлий храм . Святиня наша (В. Бичко).це ірреальна дія, що з погляду мовця має відбутися, тому Д Нак.Сп. не мають К.Часу. Форми наказового способу утворюються від основи теперішнього — майбутнього часу за допомогою закінчень (друга особова парадигма), оскільки Кат.Сп. - Словозмінна. У сучасній українській мові виступає три різновиди форм наказового способу:
а) з нульовою флексією у 2-й особі однини в дієсловах з основою на приголосний
0 (0]‘ читай, знай, чіпай, надсилай, вимагай; у 1-й особі множини ці дієслова мають
флексію -мо, а в 2-й особі множини — флексію -т е: чит аймо, знайм о, чіпайм о,\
надсилаймо, вимагаймо; читайте, знайт е, чіпайте, надсилайт е, вим агайт е;
б) з нульовою флексією у 2-й особі однини в дієсловах з кінцевим твердим приголосним [ж], [ч], [б], [п], [в], [м] та [р] (ріж , плач, насип, вір ) та з м’яким приголосним [з'] [с'] [дг], [л'], [н'] (злізь, винось, сядь, дозволь, ст ань); у 1-й особі множини виступає флексія -мо: ріж м о, плачмо, вірм о, злізьм о, виносьм о, сядьмо,дозвольмо, станьмо; у 2-й особі множини — флексія -т е: ріж т е, плачт е, вірте,
злізьте, виносьте, сядьте, дозвольт е, ст аньт е;в) флексією -и у 2-й особі однини, якщо наголос падає на закінчення (вези, кажи,зроби, простуди), та в дієсловах, що мають збіг приголосних у кінці основи (тягни,торкни, увім кни); у 1-й особі множини виступає флексія -ім о рідше -ім : везімо,кажімо, зробімо,простудімо, т ягнімо, торкнімо, увім кнім о; у 2-й особі множини -флексія -іт ь (або рідше -іт е): везіт ь, каж іт ь, зробіт ь, прост удіт ь, т ягніт ь,торкніть, увімкніт ь.Аналітичні форми наказового способу творяться за допомогою частки хай(нехай), що додається до форм 3-ї особи теперішнього чи майбутнього часу: хай(нехай) скаже, хай скажуть.Дієслова пити, бити, лити, шити, вити, рити в наказовому способі зберігають голосний [и] в корені слова, перед [)] (в основі теперішнього — майбутнього часу): пий,бий, лий, ший, вий (але: віяти — вій), рий; пиймо, биймо, лиймо, шиймо, виймо, риймо;пийте, бийте, лийте, шийте, вийте, рийте.Дієслово їсти має форми: їж, їжмо, їжте. Деякі дієслова за своєю семантикою не можуть мати значення наказового способу стосовно 2-ї особи, наприклад: бачити,чути, гнити.
22. Відносне використання К.СП.
В українській мові форми одного способу можуть вживатися в значенні іншого:1) форми наказового способу — в значенні дійсного для вираження моментальної дії з відтінком недоречності, наприклад: А хтось тоді й порадь — доки не пізно ще.доки козаки ще в Князівці — мерщій знести усе в економію, хто що взяв (А. Головко),або для вираження дії, виконуваної з примусу: Роби на других дні та ночі, і на годину не засни… (П. Грабовський);2) форми наказового способу — в значенні умовного з відтінком дорікання комусь або особливого підкреслення зумовленості дії; наприклад: Вийди я з дому на п ’ять
хвилин раніше, то й не запізнився б; Мати знача, що застукай його в хаті білій, та ще довідайся, з ким і де був — не помилують… (Петро Панч);3) форми умовного способу — в значенні наказового для пом’якшення наказу,наприклад: Поліксен а: Пождав би ти безмісячної ночі (Леся Українка):4) форми майбутнього часу дійсного способу — в значенні наказового для підкреслення категоричності наказу, наприклад: — Гаразд, досить, — обірвав гетьман Капусту, — пошлеш новий універсал, моїм іменем накажеш бути селянам в послушенстві у пані ігумені, а гульвіс злостивих скарати на горло (Н. Рибак). Категоричність наказу особливо підкреслюється вживанням замість форм наказового способу інфінітивної форми, наприклад: — Говорить Щорс. Негайно розшукати комісара.
23.Поділ Д на дієвідміни. Визначення дієвідміни за основою інф..
Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін:1-а дієвідміна привезуть, скажуть, зможуть 2-а дієвідміна заходять, говорять, сидять.Практично 1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни- закінчення -ать, -ять (сушать, варять).Голосні звуки [е], [є] та [и] (ї) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називають тематичними голосними (шиєш, шиємо; стоїш, стоїмо).До 1-ої дієвідміни належать дієслова:1з основою на -оро-, -оло- (полоти, бороти, колоти);2з односкладовою основою (бити, лити, пити);3.з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, які в особових формах не випадають (крикнути, грати, перезимувати);4з основою на приголосний (берегти, могти, нести);5дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти. До 2-ої дієвідміни належать дієслова:1.з суфіксом -а- після шиплячих та [й], який випадає в особових формах (стояти, лежачи);2.з суфіксами -и-, -і- (-ї-)-, які в особових формах випадають (клеїти, сидіти);3.дієслова бігти, спати.Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.)Інфінітив (початкова форма дієслова; неозначена форма)- це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати).Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли ("Мовчати!"- несподівано навіть для себе самої сказала Марія).Інфінітів закінчується на -ти або -ть (Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко).Дієслова у формі інфінітіва бувають недоконаного і доконаного виду (йти- дійти, стучати- стукнути). У двоскладовому реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення:1 підмета (Зробити це буде доброю справою);2 означення (Навіть камні інколи можуть кричати);3. частини складеного присудка (Прибули і стали виходити на берег);4 обставини ("Як би не попастися"- раптом подумалося Сергію);5 додатка (Пора вже збиратися).У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення (Повірити у це було неможливо; Нічого не можна вже повернути).
Визначення дієвідміни за основою інф
Перша дієвідм
1)за односкладовою інф.основою на -и,-у які зберігаються при дієвід (вити, жити, чути)
2)за основою інф. На -і, що зберіг при дієвід (боліти, жовтіти)
3)за основою інф. На -а, не після шипляч, або після шипляч, коли -а- при дієвід зберіг (бажати-бажаю)
4)Д з суф. –ува-, -юва-, які при дієвід втрачають –ва- (будувати-будую, горювати-горюю)
5)Д на з осн на –оро, -оло (полоти, побороти)
6)Д з осн на –ну- (глянути, кинути)
7)Д з осн інф. На пригол. (нести, везти, сісти, терти)
8)Д на –отати (булькотати, шуркотати-шуркочуть)
9)окремі Д (жати, іржати, ревіти, хотіти, сокіти, жаліти, гудіти)
Друга Дієвідм
1)Д,які перед закінченням мають суф –и- (робити, бачити)
2)сіф –і-, -ї- (летіти, клеїти), ОКРІМ хотіти, жаліти
3)суф –а- після шипляч (кричати, лежати, держати)
4)всі дієслова на –отіти (булькотіти, тупотіти-тупотять)
Паралельні форми(різнодієвідмінювані дієслова): стругати-стружу, стругаю; скакати-скачєш, скакаєш; дихати-дихаю, дишу; колисати-колишу, колисаю; розметати-розметаю, розмету.
24.Кат особи, числа, роду
До невласне Дієсл Кат. Галежать Кат. Особи, Числа, Роду.
Категорія особи виражає відношення дії до її суб'єкта з погляду того, хто говорить. Субєкт дії може бути той,хто говорить - Особа,що не бере участі в розмові,співбесідник. Ці відмінності у відношеннях вираж особовими формами дієслова, а також особових займ. В укр мові розр 3 особи дієслова: - форма 1 особи однини означає,що зміст дієслова пов'язан з мовцем, а у множині з групою осіб до якої належить і мовець. - форма ІІ особи-що зміст дієсл пов'язан із співбесідником до якого звертаються. - форма ІІІ особи означає,що зміст дієсл пов'язан здієвою особою, що не бере участі. Вираж за допомогою закінчення або особової форми: І - у,ю ІІ-єш,еш,иш,їш ІІІ - е,є,ить,їть (веде). І множина - емо, ємо,имо,їмо,імо. ІІ мн - ете,ете,ите,їте,іть,те ІІІмн - уть,ють, ать,ять. При безособових дієсловах небуває підмета. У Теп і Майб часі вони мають форми 3 особи одн - Щастить, смеркає. А у Мин часі форму сер роду. Проте за особами дієслова ніколи не змінюються. Вони становлять окрему групу дієслівних форм і своїм значенням нетотожні з будь-якою групою особових дієслів, хоч можуть мати спільні закінчення.
Кат Числа Д має невласне дієслів характер, вона зумовлена суто ім.. Кат Ч. в процессі формування підметово-присудкової основи речень. (Автомобіль мчить вулицею. Автомобілі мчать вулицею)
Кат Числа має словозмінний характер.
Кат Роду – найпереферійніша в системі дієслів Кат, це зумовлено периферійністю кат.роду Ім., яка є базовою для кат родуД..; словозмінна категорія
Кат Роду властива Д у формі Мин.ч. і Умов.сп.
Засоби вираж. – відповідні родові суф і закінчення: (ч.р.: суф.Ø, зак.Ø; суф.-в-,зак□ віз, возив; ж.р.+с.р.: суф.-л-, зак.-а-,-о- везла, принесла)
25.Д з неповною парадигмою
Зміна Д за особами формує особову парадигму, яка може бути повною і неповною. Повна парадигма-має всі 6 ос.дієсл.форм, вони можливі лише у Д теп.ч., майб.ч. (пишу). Д мин.ч. не маєть формальн.засобів вираження К.Ос., тому вона вираж лексично, за допомогою особ.займ (я писав, ти писав, він). Парадигма, що складається з однієї словоформи наз-ся нульовою. Нульову парадигму мають Д умов.сп. (я відпочив би), безособові Д маєть лише ф.3ос.(світає, смеркає, сиріє). Парадигма, яка немає хоч однієї з 6форм наз-ся неповною/дефектною.
Неповну парадигму мають Д наказ.сп.+Д, якім притаманні такі знач: 1)Д, які передають зв.вияі тварин, птахів, комах(гавкати, гарчати, іржати, мурчати). 2)Д,які відтворюють зв. Довкілля (дзвеніти, тріщати, репіти). 3)Д,які означають дії, пов’язані з народженням істот (телитися, жеребитися, пороситися). 4)д,які вираж дію пов’язану з життям, поведінкою істот (гребтися, жаліти, дряпатися, кусатися). 5)Д, що означають процеси в неживій природі, хім..реакції, фізіолог.процеси(горіти, палахкотіти, зріти, цвісти, окислюватися)
Тільки в осою ф. множини вжив-сяпрефіксальнінепер.Д, утворені зо допою преф. По-, які вказують на: 1-на численних виконавців (повибігати, повиходити). 2-два префіксні Д мають повну парадигму – повкидати, поналивати. 3-не мають особ парадигми, Д масові дії, які викон люди (гуртуватися, групуватися), 4-Д+ім.,які виражають сукупність (народ,молодь,юрба, студентство, малеча) вжив-ся лише в 3ос.одн (молодь гутрується).5-Д, що вживаються тільки в 3ос.мн. – переважно Д,які вказують на численні об’єкти повідомлення що є назвами предметів (попересихають річки, повгасають свічки, позасихають квіти). 6-лише в одній ф.3ос.мн. Д зі знач масової дії, яку викон істоти/процеси (бджоли рояться, хмари купчаться).
26.Беособові Д
При безособових дієсловах небуває підмета. У Теп і Майб часі вони мають форми 3 особи одн - Щастить, смеркає. А у Мин часі форму сер роду. Проте за особами дієслова ніколи не змінюються. Вони становлять окрему групу дієслівних форм і своїм значенням нетотожні з будь-якою групою особових дієслів, хоч можуть мати спільні закінчення.Деякі слова у безособовій ф-мі вжив в особовому і безособовому значенні(Поїзд вже везе мене до... і Мені в житті везе...).Деякі слова вжив лише безособово: вечоріє, світає.Безособові дієслова можуть творитися від особових за доп СЯ.За своїм значенням безособові мають групи: явища природи - смеркає; фізичний стан людини або її відчуття-нудить,трусить, коле,свербить; психічне переживання -хочеться; психічний стан - віриться; означають буття,існування або заперечення їх; випадкові явища, незалежать від особи - щастить. Безособові дієслова – це дієслова, які означають дію без відношення її до будь-якої особи: Світає (самостійне). Край неба палає, соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. При безособових дієсловах ніколи не буває підмета. Вони означають дію, яка мислиться як процес, що відбувається сам по собі (без дієвої особи). У теперішньому й майбутньому часі вони мають форму третьої особи однини: щастить (вам), (скоро) розвидниться. У минулому часі це форма середнього роду (світало). За особами ці дієслова ніколи не змінюються. Деякі дієслова можуть уживатися як особові, так безособові: Пече сонце. Сьогодні це пече. Мені пече в горлі. Деякі – лише як безособові: Вечоріє, світає, смеркає... Найголовніші семантичні групи безособових дієслів позначають: 1)явища природи: дощить, розвиднюється – стихійні явища: замело снігом, висушило, вигоріло, залило водою, вибило градом 2)фізичний стан людини або її відчуття: пече, свербить, запахло, морозить, трусить3) переживання людини: мені хочеться, мене гнітить, тягне4)психічний стан людини: мені віриться в щось, не спиться, не їсться 5) випадковість – дієслова успіху: щастить, мені пощастило.
28. Способи словотвору дієслів
Дієслова можуть утворюватися від дієслів та інших частин мови.Префіксальним способом дієслова утворюються тільки від інших дієслів, причому до одного твірного слова може приєднуватися значна кількість префіксів, які надають дієслову іншого значення:Зайти, прийти, вийти, перейти, підійти, надійти, зійти, дійти, відійти, обійти.Це найбільш продуктивний спосіб творення дієслів.Суфіксальним способом утворюються дієслова від:— інших дієслів: стукати — стукнути, посилити — посилювати;— іменників: зима — зимувати, коса — косити, мова — мовити;— прикметників: блідий — бліднути, блідніти; синій — синіти, синити;—числівників: двоє — двоїтися, четвертий — четвертувати;— займенників: ти — тикати, ви — викати;— вигуків: ох — охати, ай — айкати.Префіксально-суфіксальним способом утворюються дієслова від:— інших дієслів: ходити — походжати, бігти — підбігати, білити — оббілювати;— іменників: зброя — озброїти, земля — заземлити;-прикметників: власний — привласнити, більший — перебільшувати;— числівників: троє — потроїти;— займенників: свій — засвоїти.
29.Дієприкметник
Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий.Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.).На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.Дієприслівник має ознаки дієслова і прислівника. З дієсловом він має такі спільні ознаки:1.керує іменником або займенником (працюючи з ними; їдучі машиною);2.утворюється від дієслівних основ (прийти® прийшовши);3.зберігає вид того дієслова, від якого утворений (доконаний: посміхнувся® посміхнувшись; недоконаний: посміхався® посміхаючись);4.має з дієсловом близьке значення (ідучи дорогою- йти дорогою).З прислівником дієприслівник має такі спільні ознаки:1.не змінюється;2.у реченні виступає обставиною (Всі принишкли, вслухаючись у тишу).
30. Активні Дієприкметники
Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч-(-юч-), для дієслів II дієвідміни ач-(-яч-):ріж/уть +уч(ий) —> ріжучий,пала/ють + юч(ий) —> палаючий,леж/ать + ач(ий) —> лежачий,го/ять + яч(ий) —> гоячий.Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти за допомогою суфікса -л-: дозрі/ти + л(ий) —> дозрілий).
31. Пасивні Дієприкметники
Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменн. Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми (минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -т-:викона/ли + н(ий) —> виконаний,поши/ли + т(ий) —> пошитий,обговорюва/ли + н(ий) —> обговорюваний.Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-:побачи/ти + ен(ий) —> побачений.Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([б], [п], [ф], [м], [в], перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]: вислови/ти + ен(ий) —> висловлений.Безособові форми на -НО, -ТО.Українській мові властиві утворені від пасивних дієприкметників форми на -но, -то: відзначено, здобуто, наказано. Це — незмінні слова, які виконують роль головного члена в безособових реченнях (у них немає підмета): Хай буде вік прожито як належить (Л. Костенко).Безособові форми на -но, -то вживаються зазвичай у значенні «хтось щось зробив».Речення з пасивними дієприкметниками і формами на -но, -то часто є близькими за зістом (синонімічними):Поле було зоране ще восени. — Поле було зорано ще восени.Різниця ж у тому, що дієприкметник вказує на ознаку за дією, а безособова форма на -но, -то — на результат дії.Кінцеве -о в цих формах є не закінченням, а суфіксом!
33+34. Дієприслівник + його творення
Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне слово, називає додаткову дію (деякі мовознавці розглядають дієприслівник як окрему частину мови). Наприклад: Враховуючи обставини, наше підприємство відкрило новий цех; Написавши відповідь, директор запропонував показати свої плани.Дієприслівники близькі до дієслова, бо вони означають дію: писати —пишучи, бачити —бачачи, слухати —слухаючи, читати — читаючи, їхати — їдучи, друкувати — друкуючи.Дієприслівники близькі і до прислівника, бо вони пояснюють у реченні самостійну дію: Петро вів машину, наспівуючи; Звернувши вбік, машина притишила хід; Зачинивши дверці, водій вийшов з машини; Привітавшись, він розповів про цікаву екскурсію.Дієприслівники мають форму недоконаного або доконаного виду. Недоконаний вид означає, що додаткова дія не закінчена і відбувається одночасно з головною. Наприклад: Дивлячись на високі Карпати, Марко мріяв про рідні Альпи; Читаючи книгу, не помічаєш, як швидко летить час; Сміючись, вона розповідала про свою подорож; Соромлячись, сміючись і закриваючись рукавом, Максим поривався сховатись за хлопців (С. Васильченко).Дієприслівники доконаного виду означають, що додаткова дія відбувається раніше від головної, вираженої дієсловом. Наприклад: Купивши квиток, ми пішли до музею народної культури; Прочитавши документ, ми почали активно його обговорювати; Закінчивши перший курс, студенти поїхали на практику.Дієприслівники утворюються від дієслівних форм. Дієприслівники недоконаного виду утворюються від третьої особи множини теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч, -юч, -ач, -яч: ходять — ходячи; ідуть — ідучи; бачать — бачачи; фотографують — фотографуючи.До складу дієприслівників недоконаного виду може входити частка -сь (-ся). Наприклад: сміючись, зупиняючись, змагаючись, сподіваючись.
Дієприслівники доконаного виду утворюються від форми дієслова в минулому часі за допомогою суфікса -ши (-вши). Наприклад: зробив — зробивши, побачив — побачивши, сказав — сказавши, показав — показавши, приніс — принісши, їхав — їхавши.Дієприслівники доконаного виду також вживаються із часткою -сь (-ся). Наприклад: розписавшись, надивившись, начитавшись, піднявшись, спустившись.У реченні дієприслівник виступає у ролі обставини часу, мети, причини, умови, способу дії. Наприклад: Під'їжджаючи до Яремні, наш автобус звернув праворуч (обставина часу); Він біг, чіпляючи ногами зрубані пеньки й кущі (обставина способу дії).Дієприслівники іноді втрачають ознаки дієслова і набува-ють значення прислівників. Наприклад: Зал вітав делегацію стоячи. Як бачимо з прикладу, це —дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу. Такого ж значення можуть набувати й дієприслівники минулого часу. Наприклад: Він друкував, поспішаючи з усієї сили, невідкладні документи.
35. прислівник
Прислівник — це повнозначна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії,стану чи ознаку якості або предмета.Прислівник у реченні пов’язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії,наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (О. Гончар); Дорога все глибше (я к ?)врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало (М. Олійник).Може також пов’язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для
вираження ознаки якості в ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?)близько з води вихопилась гостра скеля (Яків Баш); Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий (0. Досвітній).
Рідше прислівник входить у зв’язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво(Леся Українка). Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в одно¬ складному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу (О. Гончар).
Частина мови Прислівник.Що виражає Ознака дії або іншої ознаки, обставини дії
Морфологічні ознаки:Незмінювані слова. За значенням і морфологічними ознаками поділяються на якісно -означені і обставинні. Якісно-означені можуть утворювати форми ступенів порівняння
Синтаксична роль Основна: обставина. Неосновна: неузгоджене означення, присудок убезособових реченнях
36.розряди прислівників
Як виразник семантико-синтакс відношень прислівник неоднорідний і поділяється на обставинно-атрибутивні(обставинно-означальні), власне обставинні, предикативні і модальні. Обставинно-атрибутивні(присл,що показують якісні ознаки дії або стану,спосіб або образ їх вияву, міру вияву,ознаку - їхати верхи). До власне обставинних належать прислівники, які хараї ризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови. Прислівники місця вказують на місце дії або напряме руху і відповідають на питання де? куди? Звідки? - яким шляхом?: там, кругом, угорі, згори, вниз, праворуч, попереду, додому, здалеку, манівцями. Прислівники часу позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання: вранці, учора, напередодні, щоразу, дотемна, зроду, з давніх-давен, довіку. Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чом у? з якої причини?: тому, згарячу, зосліпу, спересердя, знічев'я, зопалу, знестямки, спрожогу, хоч-не-хоч. Прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання навіщо? з якою метою?: навмисне, наперекір, напоказ, жартома, на зло, у гості.Прислівники умови вказують на умову дії і відповідають на питання за якої умови?: принагідно, безнадійно, безперечно, безумовно, обов 'язково, закономірно, випадково. Цих прислівників, як і прислівників причини й мети, у мові небагато. Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно,б) стан людини: соромно, душно, страшно, байдуже, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, лінь, гріх;в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо, варто, пораг) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.Модальні прислівники - слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо. Наприклад, Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи (Ю. Мушкетик).
37.Предикативні прислівник
Предикативні виражають відношення до особи, яка зазнає певного стану/вказують на загально-фізичний стан приподи. За відповідних умов синтаксично функціонування набувають значення: -стану навколишнього середовища (тепло, холодно, зоряно);
-фізичнич.стан живих істот (боляче, жарко); -модальна оцінка дії з погляду необхідності(треба, потрібно, обовязково); -оцінка стану з морально-етичного погляду доцільності/недоцільності (жаль, біда, час).
Найвиразнішу групу предикат.присл.становлять слова на О,Е співвідносні за структурою і значенням з якісними прислів., однак, на відміну від них, ПРед.Прис. займають у реченні синтаксично-незалежну позицію гол.члена безособового речення (1. Нас зустріли радісно-прислівник якісно-атриб; 2. У мене на душі радісно-прислівник пред)