Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА МАГІСТРІВ:
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ
РІВНЕ-2012
ББК 74.580.26 р
П 24
УДК 378.14(07)
Педагогічна практика магістрів: організаційно-методичний аспект: навчально-методичний посібник / Петрук Л.П, Нечипорук Л.І. – Рівне : РДГУ, 2012. - с.
Рецензенти: доктор педагогічних наук, професор кафедри міжнародної інформації Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету Руденко В.М.;
доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри загальної і соціальної педагогіки та акмеології Рівненського державного гуманітарного університету Малафіїк І.В.;
доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри романо-германської філології Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка С.Дем’янчука Тадєєва М.І.
У навчально-методичному посібнику пропонуються методичні матеріали щодо організації та проведення магістерської педагогічної практики у ВНЗ: обґрунтовано завдання та зміст педагогічної практики, критерії її оцінювання, детально розроблені рекомендації щодо проведення лекційних і семінарських занять, годин куратора тощо.
Пропонується для викладачів і студентів-магістрів вищих навчальних закладів.
Рекомендовано до друку Вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 10 від 27 травня 2011 р.).
|
ЗМІСТ |
||
|
ВСТУП |
||
|
РОЗДІЛ І. ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ-МАГІСТРІВ У ЗАГАЛЬНОСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ |
||
|
1.1. Мета і завдання практики |
||
|
1.2. Організація педагогічної практики магістрів у загальноосвітньому навчальному закладі |
||
|
1.3. Обов’язки керівників педагогічної практики та магістра-практиканта |
||
|
1.4. Зміст педагогічної практики |
||
|
1.5. Індивідуальні науково-дослідні завдання |
||
|
1.6. Звітна документація педагогічної практики |
||
|
||
|
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ МАГІСТРУ-ПРАКТИКАНТУ |
||
|
2.1. Урок в загальноосвітньому навчальному закладі: підготовка, проведення та аналіз |
||
|
2.2. Позакласна робота з фахової дисципліни |
||
|
2.3. Зміст виховання у загальноосвітньому навчальному закладі. Роль, місце, функції класного керівника у системі виховання учнів |
||
|
2.4. Година спілкування: підготовка, проведення та аналіз |
||
|
2.5. Психолого-педагогічна характеристика класу |
||
|
РОЗДІЛ ІІІ. ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ-МАГІСТРІВ У ВНЗ |
||
|
3.1. Мета і завдання практики |
||
|
3.2. Організація магістерської практики у ВНЗ |
||
|
3.3. Обов’язки студента-практиканта та викладача кафедри педагогіки - керівника педагогічної практики |
||
|
3.4. Зміст асистентської практики |
||
|
3.5. Індивідуальні завдання для магістрів-практикантів |
||
|
3.6. Звітна документація студентів-практикантів |
||
|
3.7. Форми контролю й оцінювання асистентської педагогічної практики |
||
|
РОЗДІЛ ІV. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ СТУДЕНТУ-ПРАКТИКАНТУ |
||
|
4.1. Академічна лекція: підготовка, проведення та аналіз |
||
|
4.2. Семінарське заняття: підготовка, проведення та аналіз |
||
|
4.3. Зміст виховної роботи у ВНЗ. Куратор академічної групи. Година куратора: підготовка, проведення та аналіз |
||
|
4.4.Соціально-педагогічна характеристика академічної групи |
||
|
ДОДАТКИ |
||
|
ЛІТЕРАТУРА |
ВСТУП
Сучасне суспільство стає все більш людиноцентриським, орієнтованим на індивідуальний розвиток особистості як головної передумови соціально-економічного прогресу держави. За таких умов освіта і наука стають однією із найбільш вагомих сфер суспільного поступу, продукуючи нові знання, забезпечуючи особистісний і цивілізаційний розвиток. Провідна роль у формуванні культурних цінностей, наукового та інтелектуального потенціалу суспільства належить вищим навчальним закладам, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку фахівців за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Вищим освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки у ВНЗ є магістр. Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» передбачає здобуття особою повної вищої освіти з відповідної спеціальності на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» (базова вища освіта) або освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» (повна вища освіта), а також вищої освіти, здобутої до запровадження в Україні ступеневої вищої освіти.
Підготовка магістра здійснюється на основі освітньо-професійної програми (ОПП), яка забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікацією. Освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку. Випускник ВНЗ, який здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр», повинен володіти фундаментальними знаннями з обраної спеціальності, уміннями й навичками науково-дослідної (творчої), науково-педагогічної та управлінської діяльності, мати певний досвід застосування одержаних знань і вміти продукувати елементи нових знань для вирішення завдань у відповідній сфері професійної діяльності. Ці професійні якості формуються в ході проходження магістерської педагогічної практики.
Якщо молода людина здобуває освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», то її педагогічна практика складається із двох етапів – педагогічна практика у загальноосвітньому навчальному закладі І-ІІІ ступеня (старші класи) та асистентська практика у вищому навчальному закладі ІІІ-IV рівня акредитації. В разі здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» проходження педагогічної практики передбачає лише один етап - асистентську практику у ВНЗ.
Магістерська педагогічна практика є невід‘ємною складовою частиною процесу підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», завершальним етапом практичної підготовки студентів університету до професійно-педагогічної діяльності. Вона відіграє системоутворюючу роль серед усіх форм навчальної діяльності студента у вузі, забезпечує безперервність та послідовність формування умінь та навичок, професійне становлення педагога, сприяє розвитку індивідуальних творчих здібностей майбутніх фахівців. Магістерська педагогічна практика сприяє формуванню активності й самостійності у набутті професійних перцептивних, проектувальних, адаптивних, організаційних, пізнавальних вмінь, закріпленню педагогічних навичок, здобутих при отриманні кваліфікації «бакалавр». Під час практики студенти-магістранти отримують можливість здобувати практичні навички проведення лекційних, семінарських, практичних, лабораторних занять, застосовувати отримані знання з різних галузей науки та новітні методичні розробки, удосконалювати особистісний стиль викладання тощо. Практика має комплексний характер – проводиться в загальноосвітньому навчальному закладі (магістри-практиканти виконують обов’язки вчителя та класного керівника) та у вищому навчальному закладі (асистентська практика).
Практика передбачає забезпечення фахової діяльності за такими напрямами:
1) викладацький – підготовка магістранта до викладання фахового предмету у школі, базових, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності та методик їх викладання у ВНЗ;
2) організаційно-виховний – підготовка магістранта до організації виховної роботи в класному колективі, в академічній групі (як куратора академічної групи);
4) науково-дослідний – підготовка магістранта як науковця-дослідника (виконання науково-дослідницьких завдань, проведення педагогічних досліджень тощо).
Педагогічна практика передбачена навчальним планом Міністерства освіти і науки України, затверджена наказом ректора вищого навчального закладу і проводиться згідно з діючими навчальними планами факультетів університету. Методичні матеріали, пропоновані в посібнику, підібрані відповідно до «Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», затверджене Наказом Міністерства освіти України від 08.04.93 р. № 93 із врахуванням вимог листа Міністерства освіти і науки України від 07.02.09 р. № 1/9-93, кваліфікаційних характеристик, типових програм нормативних, природничонаукових, загальноекономічних, гуманітарних дисциплін, дисциплін професійної підготовки.
РОЗДІЛ І.
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ_МАГІСТРІВ У ЗАГАЛЬНОСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
1.1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ
Педагогічна практика студентів-магістрів у загальноосвітньому навчальному закладі проходить у старших класах загальноосвітнього навчального закладу (9-11 кл.) і передбачає безпосереднє виконання посадових обов’язків вчителя та класного керівника та є завершальним етапом практичної підготовки майбутнього фахівця.
Мета педагогічної практики – закріплення й поглиблення професійних знань, отриманих студентами під час аудиторних занять, оволодіння ними основними професійними функціями діяльності вчителя і вихователя, становлення педагогічної компетентності, формування професійних якостей педагога, розвиток педагогічного мислення.
Завдання педагогічної практики:
- формування умінь і навичок самостійної роботи в якості вчителя-предметника й класного керівника;
поглиблення зв’язку теоретичних знань на основі практичного навчання з реальним педагогічним процесом, формування умінь використовувати їх у розв’язанні конкретних навчальних і виховних завдань;
удосконалення педагогічних вмінь, розвиток творчого підходу до вибору типу, структури уроків, форм і методів навчання;
- освоєння нових педагогічних технологій навчання й виховання;
- розвиток вміння організації навчально-виховного процесу, впровадження інноваційних форм навчальної й виховної роботи з колективом класу, батьками;
- ознайомлення з досвідом управлінської діяльності школи;
вивчення, узагальнення й впровадження в педагогічній діяльності передового педагогічного досвіду;
формування творчого дослідницького підходу до педагогічної діяльності.
1.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ МАГІСТРІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Педагогічна практика організовується деканатами факультетів та кафедрами вузу. Базою проведення практики є загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, ліцеї, колегіуми, гімназії.
Для проходження практики студенти розподіляються по групах (по 5-10 мгістрів), які направляються у базові школи міста і області. Перед початком педагогічної практики проводиться настановча конференцію, присвячена ознайомленню магістрів з порядком проходження педагогічної практики, правами та обов’язками студентів, змістом практики. Загальне керівництво педагогічною практикою здійснює факультетський керівник. Безпосереднє керівництво групою магістрів-практикантів покладається на групового методиста. Методист студентської групи призначається з викладацького складу факультету, викладачів кафедри педагогіки та психології. На період практики в кожній групі призначається тимчасовий староста.
1.3. ОБОВ’ЯЗКИ КЕРІВНИКІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ, МАГІСТРА-ПРАКТИКАНТА
методист з виховної роботи:
бере участь в настановчій та підсумковій конференціях з педагогічної практики у вузі і в школі;
надає методичну допомогу в організації й проведенні навчально-виховної роботи;
консультує щодо організації та проведення педагогічних спостережень;
організовує колективні й індивідуальні консультації для магістрів-практикантів за всіма видами запланованої ними роботи із учнями в період практики;
забезпечує методичне консультування щодо проведення виховної роботи з учнями, з вивчення й складання характеристики на учня, клас, аналізу й самоаналізу уроків, виховних заходів тощо;
консультує студентів щодо підготовки й проведення виховних заходів у класі, перевіряє плани й конспекти виховних заходів, відвідує уроки магістрів, виховні й позакласні заходи, проводить аналіз і бере участь в їх оцінці;
спільно із методистами кафедр, адміністрацією школи, класним керівником, вчителями оцінює роботу кожного практиканта;
перевіряє документацію практики.
дирекція школи:
забезпечує оптимальні умови проходження педагогічної практики;
знайомить із режимом роботи, внутрішнім розпорядком навчального закладу, з єдиними вимогами до учнів школи;
знайомить магістрів із напрямком навчально-виховної роботи, над якою працює педагогічний колектив школи, передовим педагогічним досвідом, експериментальною роботою, перспективами розвитку школи;
надає можливість практикантам брати участь у роботі педагогічної ради, методичних об’єднань, батьківського комітету тощо;
відвідує (вибірково) уроки, позакласні й виховні заходи практикантів, бере участь у їх обговоренні та оцінці;
надає магістрам необхідну документацію для роботи у відповідності із програмою практики;
завіряє характеристики магістрів-практикантів (прийнятих на засіданні педагогічної ради школи), фінансові документи.
класний керівник:
знайомить студентів із класом;
ознайомлює із планом виховної роботи на період практики;
проводить відкриті години спілкування, інші виховні заходи із учнями класу;
залучає магістрів до роботи із документацією, що стосується учнів класу;
надає методичну допомогу в підготовці й проведенні виховних заходів;
перевіряє плани-конспекти магістрів-практикантів;
відвідує проведені магістрами виховні заходи й бере участь у їх обговоренні;
разом із вчителями-предметниками складає характеристику магістрів-практикантів, оцінює їх роботу.
вчитель-предметник:
знайомить магістрів-практикантів із особливостями навчальної програми з фахового предмету, поурочним планом, вимогами до знань і умінь учнів;
проводить відкриті уроки й позакласні заняття, організовує їх обговорення;
залучає магістрів до виготовлення наочних посібників, перевірки документації тощо;
надає методичну допомогу практикантам щодо підготовки й проведення уроків і позакласних заходів із предмету;
допускає магістрів до проведення уроків при наявності плану-конспекту (попередньо ним завіреного);
аналізує уроки й позакласні заняття з предмета, оцінює їх разом із методистами від фахових кафедр;
разом із класним керівником готує письмову характеристику щодо роботи магістра-практиканта.
магістр-практикант:
магістр-практикант виконує правила внутрішнього розпорядку школи, розпорядження адміністрації школи й керівників практики;
практикант постійно консультується з методистами, вчителями, класними керівниками, погоджує з ними плани-конспекти уроків та виховних заходів;
магістр-практикант повідомляє методистам практики графік проведення ним уроків, позакласних та виховних заходів;
у відповідності з вимогами магістр повинен своєчасно, на протязі тижня після завершення практики, подати звітну документацію;
магістр-практикант має право щодо всіх питань, що виникають у процесі проходження практики, звертатися до керівників практики, адміністрації школи, вносити пропозиції щодо вдосконалення організації й проведення практики.
1.4. ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ
В період педагогічної практики магістри працюють самостійно на посаді вчителя й класного керівника, знайомляться з обов’язками і організацією роботи директора школи і його заступників, із річним планом навчально-виховної роботи школи, роботою педагогічної ради, методичних об’єднань, батьківського комітету. Педагогічна практика магістрів у загальноосвітньому навчальному закладі передбачає роботу за такими напрямами:
навчальна робота:
проведення уроків;
проведення консультацій з навчального предмету;
проведення індивідуальних занять зі школярами;
керівництво гуртком з спеціальності, проведення факультативних занять;
відвідування занять провідних вчителів школи та своїх однокурсників з подальшим їх аналізом;
перевірка контрольних робіт, що передбачені навчальним планом.
- наукова робота:
систематизація теоретичних знань для якісного виконання поставленої у темі випускної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» науково-практичного завдання;
проведення педагогічного експерименту для написання випускної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» (за потребою);
виконання індивідуального науково-дослідного завдання;
підготовка до друку наукової статті;
підготовка доповідей і виступів на методичних семінарах, наукових конференціях;
вивчення науково-методичної літератури з метою її теоретичного осмислення й оптимізації навчального процесу.
- методична робота:
самостійне творче проведення різних типів уроків з використанням сучасних методик;;
вивчення й узагальнення системи роботи вчителя-предметника, досвіду його навчально-виховної діяльності з використанням активних методів навчання, нетрадиційних уроків, різних форм організації пізнавальної діяльності учнів та методів контролю їх знань тощо;
виготовлення наочних посібників, предметних газет, стендів, оформлення кабінету;
участь у методичній роботі школи: планування роботи методоб’єднання, участь в його засіданні, виступи з повідомленнями, рефератами або доповідями;
аналіз навчальної програми та підручника з дисципліни.
проведення методичного аналізу навчального матеріалу з метою прогнозування можливих труднощів його засвоєння учнями;
виховна робота:
вивчення й узагальнення системи роботи класного керівника, а також самостійне планування виховної роботи, ведення класної документації, організація індивідуальної та колективної роботи з учнями;
проведення позакласної роботи;
застосування різноманітних методик вивчення учнівського колективу, міжособистісних відносин та складання на їх основі психолого-педагогічної характеристики класу;
робота з батьками: індивідуальні бесіди, консультації, проведення батьківських зборів.
Магістр-практикант відвідує уроки й виховні заходи, які проводять студенти-практиканти, бере участь в їх обговоренні. Залежно від рівня підготовки та інтересів він бере участь:
- в організації діяльності творчого об’єднання школярів;
- у підготовці та проведенні загальношкільного соціального проекту тощо;
- в організації й проведенні педагогічного дослідження з урахуванням власних професійних інтересів (за темою дипломної роботи) чи замовлення школи, класного керівника);
- в організації різноманітних форм позакласної роботи (проведення тематичного вечора, КВК, олімпіади тощо).
Під час практики магістри ведуть щоденники педагогічних спостережень та особистих роздумів педагогічного характеру, у яких роблять поточні записи виконаної роботи в школі (спостереження й результати аналізу відвіданих уроків, самоаналізи уроків, зміст методичних зауважень вчителя щодо плану-конспекту уроку та його проведення, результати обговорення та характер висловлених зауважень, відомості про позакласну й позашкільну роботу тощо).
Етапи проходження практики
На першому етапі проходження практики магістри-практиканти знайомляться зі структурою навчального закладу, організацією навчально-виховного процесу в ньому, здійсненням керівництва навчально-виховною роботою шляхом бесід з директором навчального закладу та його заступниками, вчителями, класними керівниками, психологом та соціальним педагогом. Магістри аналізують плани роботи навчального закладу, календарні плани вчителів-предметників, плани роботи факультативів, гуртків, плани виховної роботи класних керівників, розклад навчальних занять, вивчають матеріально-технічну базу навчального закладу та її відповідність сучасним вимогам (кабінети, їх обладнання та забезпеченість методичною літературою, унаочненням, ТЗН), внутрішній розпорядок і режим роботи закладу; знайомляться з особовими справами учнів, класними журналами, відвідують та аналізують уроки й позакласні заходи, беруть участь у плануванні та здійсненні окремих етапів навчально-виховного процесу. Результати ознайомлення з педагогічним процесом у навчально-виховному закладі фіксуються у щоденнику педагогічної практики (див. додаток ).
На основному етапі педагогічної практики в школі магістр-практикант:
відвідує уроки вчителів-предметників та магістрів-практикантів, бере участь у їх обговоренні;
відвідує виховні заходи класних керівників та магістрів-практикантів, бере участь у їх обговоренні;
готує та проводить уроки згідно розкладу;
готує та проводить позакласні заходи із предмету;
готує та проводить години спілкування, інші виховні заходи із учнями класу;
бере участь у методичних семінарах, виступає на них з доповідями;
проводить педагогічний експеримент за темою дипломної роботи;
виконує індивідуально-дослідне завдання.
Протягом проходження педагогічної практики магістр-практикант готує й проводить заліковий позакласний захід із фахової дисципліни, конспект якого здає разом з іншими звітними матеріалами педагогічної практики (див. додаток ).
На третьому, підсумковому етапі проходження практики магістри-практиканти готують звітні матеріали з педагогічної практики: Магістр-практикант здає звітну документацію з педагогічної практики керівникам практики для перевірки та оцінювання
1.5. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАУКОВО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ
Під час практики магістри виконують індивідуальні науково-дослідні завдання, метою яких є формування умінь та навичок аналізу уроку за різними аспектами. Зміст індивідуальних завдань конкретизується й уточнюється під час проходження практики.
Виконання індивідуально-дослідницьких завдань сприятиме формуванню в магістрів необхідних умінь проводити психолого-педагогічні спостереження, аналізувати й узагальнювати методичні розробки, робити висновки, оформляти результати у вигляді повідомлень та доповідей. Матеріали, отримані за наслідками виконання індивідуального завдання, в подальшому використовуються для написання випускної роботи, підготовки доповіді, статті тощо. Звіт про виконання індивідуального завдання подають на кафедру педагогіки та фахові кафедри.
1.6. ЗВІТНА ДОКУМЕНТАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ
звіт про проходження практики (вказується зміст і обсяг проведеної виховної роботи із окремими учнями, класом, батьками);
характеристика магістра-практиканта з оцінкою школи, затвердженою педагогічною радою школи (звертається увага на зміст і обсяг проведеної виховної роботи);
щоденник педагогічних спостережень;
індивідуальний план роботи;
конспекти залікових уроків (традиційної структури - оцінюється відповідність дидактичних вимог до підготовки уроку) та конспект одного нетрадиційного уроку;
конспекти позакласних виховних заходів (2);
психолого-педагогічна характеристика класу (із доданням тестів, соціометричних досліджень, анкет тощо).
звіт про виконання індивідуального науково-дослідного завдання.
ФОРМИ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ
Магістри зобов`язані виконувати встановлений на базі практики режим праці. Контроль за початком і закінченням роботи покладається на старост груп і відповідальних осіб бази практики. Основною формою контролю за діяльністю студентів-практикантів є самоконтроль у вигляді систематичного ведення щоденника практики й чіткого дотримання виконання індивідуального плану. Щотижневою формою контролю є перевірка керівником практики щоденників магістрів і ознайомлення з усіма опрацьованими матеріалами на протязі тижня.
До захисту педагогічної практики допускаються студенти, які повністю виконали завдання і програму практики, вчасно оформили звітну документацію. Кожний студент здає звітну документацію в окремій належно оформленій папці груповому керівникові-методисту не пізніше 4 днів після закінчення практики.
Важливою формою підсумкового контролю студентів за проходженням педагогічної практики є конференція, що проводиться по закінченню практики. Тема виступів визначається з урахуванням специфіки навчально-виховного процесу певної школи. У виступі аналізуються позитивні й негативні сторони практики, цікаві знахідки передового досвіду педагогічного колективу школи, звертається увага на забезпечення уроків роздавальним, ілюстративним матеріалом, на впровадження інноваційних методів проведення уроків, виховних заходів учителями, магістрами-практикантами.
Підсумки педагогічної практики підводяться комісією у складі керівників практики від кафедр. Диференційована оцінка з практики враховується нарівні з іншими оцінками, які характеризують успішність студента. Результати складання заліку з практики заносяться до екзаменаційної відомості та в залікову книжку магістра.
Критерії оцінювання проходження педагогічної практики
Аналіз звітних документів практиканта дозволяє методистам, керівникам практики зробити висновки про якість роботи, рівень підготовленості магістра з обраного фаху.
Педагогічна практика студента-практиканта оцінюється на основі:
знань шкільної програми з предмету;
оцінки за проведені уроки;
проведених аналізів уроків;
позакласної робота за фахом;
оцінки за класне керівництво;
оцінки за підготовку й проведення виховного заходу;
проведеного аналізу виховного заходу;
психолого-педагогічної характеристики класу;
ведення документації.
Шкала оцінювання:
|
Критерії: |
Національна шкала |
Шкала РДГУ |
Шкала ECTS |
|
Уроки й позакласні заходи було проведено на високому науковому й організаційно-методичному рівнях, практикантом обґрунтовано висувалися, ефективно вирішувалися навчально-виховні завдання, раціонально застосовувалися різноманітні методи навчання та прийоми активізації школярів із врахуванням їх вікових особливостей та індивідуальних відмінностей, підтримувалася дисципліна; магістр виявив знання психолого-педагогічні теорії й творчу самостійність у доборі навчального і дидактичного матеріалу в процесі побудови й аналізу занять. До того ж: повністю реалізовано виховний, дидактичний, розвивальний потенціал уроку, виховного заходу; методичні прийоми відповідають умовам навчання й виховання та поставленим цілям уроку чи виховного заходу; практикант дає чіткі й методично грамотні установки на виконання учнями навчальних завдань; правильно розподіляє час уроку, позакласного чи виховного заходу; магістр практично не робить помилок, помічає помилки учнів і вчасно, коректно їх виправляє; практикант використовує різні способи активізації учнів на уроці, під час проведення години спілкування з урахуванням їх вікових особливостей і здійснює індивідуальний підхід до учнів; студент уміє викликати інтерес учнів до фактів, подій, проблем, що розглядаються; володіє методикою виховної роботи, індивідуальним підходом до учнів; епізодично користується конспектом і в ході уроку, години спілкування може скоригувати свою діяльність. Виконану роботу подано у звіті з дотриманням усіх вимог у визначений термін; пропозиції та висновки об'єктивні, логічно обгрунтовані та доцільні. |
5 |
90-100 |
А |
|
Навчальні, позакласні та виховні заходи магістр провів на високому науковому й методичному рівнях, успішно вирішував навчальні та виховні завдання, однак недостатньо ефективно використовував окремі методичні прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів; виявив знання психолого-педагогічної теорії у доборі навчального і дидактичного матеріалу, але припускався незначних помилок у побудові й проведенні занять, годин спілкування: У його діяльності: не до кінця реалізовано виховний, освітній, розвивальний потенціал уроку, виховного заходу; методичні прийоми раціональні, відповідають умовам навчання й виховання та поставленим цілям; практикант іноді робить несуттєві помилки, які сам виправляє, а також помічає і виправляє більшість помилок учнів; практикант володіє різними способами активізації учнів на уроці та на годинах спілкування, але не завжди здійснює індивідуальний підхід до них; студент уміє викликати інтерес учнів до більшості видів роботи, що проводяться на уроці, в позакласній роботі; епізодично користується конспектом протягом уроку і в деяких випадках може скоригувати свою заплановану діяльність. Звіт про виконану роботу подано з дотриманням усіх вимог у визначений термін. За окремими параметрами вбачається доцільність внесення деяких доповнень, уточнень. |
4 |
82-89 |
В |
|
4 |
75-81 |
С |
|
|
Магістр у реалізації навчально-виховних завдань, недостатньо ефективно застосовував психолого-педагогічні знання, методи та прийоми навчання, недостатньо активізував пізнавальну діяльність школярів, не завжди був спроможний встановити контакт з ними, під час аналізу занять не виявляв чи не розумів сутності й причин своїх помилок та недоліків. До того ж: не до кінця реалізовано виховний, освітній, розвивальний потенціал уроку, виховних заходів; методичні прийоми, використані у навчальній та виховній роботі, не завжди відповідають поставленій меті; студент часто допускається помилок, не помічає в багатьох випадках помилок учнів; недостатньо володіє способами активізації учнів на уроці, в позаурочній діяльності, не здійснює індивідуальний підхід до них; студент постійно користується конспектом і не може скоригувати свою діяльність в ході уроку. Терміни виконання роботи і здачі звіту порушено, окремі матеріали подано без достатнього обгрунтування, списано з інших робіт; потребують суттєвого доопрацювання як окремі положення, так і звітна документація загалом. |
3 |
67-74 |
D |
|
3 |
60-66 |
E |
|
|
На уроках, годинах спілкування не було досягнуто поставленої мети, допущено серйозні помилки під час викладу навчального матеріалу, не забезпечувалася дисципліна на уроці. Магістр виявив незнання психолого-педагогічної теорії й некритично ставиться до своєї роботи. Студент неспроможний підготувати й провести виховний захід, відсутні навички спілкування із учнями. Звітна документація оформлена із значними порушеннями вимог, подана несвоєчасно, звіт містить суто формальні, неповні дані, звітні матеріали потребують доопрацювання. |
2 |
35-59 |
FX |
|
2 |
1-34 |
F |
Характеристика педагогічної ради школи із оцінкою роботи магістра-практиканта з відповідними підписами передається до особової справи студента у відділ кадрів вузу.
Магістр, який не виконав програму педагогічної практики з поважних причин (за наявності відповідних підтверджень: довідки про хворобу, пояснювальної записки з аргументованим викладом причин тощо), або робота якого під час проходження педагогічної практики оцінена як незадовільна, має право на повторне проходження практики. Керівництво, контроль і місце проходження практики визначається окремо розпорядженням деканату факультету. Магістр, який повторно не пройшов педагогічної практики або отримав негативну оцінку, вважається як такий, що не виконав навчальне навантаження, і відраховується з університету.
|
Тижні |
Зміст роботи |
|
|
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ-МАГІСТРІВ У ЗАГАЛЬНОСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ |
||
|
І тиждень |
Знайомство зі структурою навчального закладу, організацією навчально-виховного процесу в ньому Аналіз планів роботи навчального закладу, календарних планів вчителів-предметників, планів роботи факультативів, гуртків, планів виховної роботи класних керівників, розклад навчальних занять. Відвідування та аналіз уроків й позакласних заходів. Складання індивідуального плану роботи. |
Перша консультація методиста |
|
ІІ-VІ тиждень |
Підготовка та проведення уроків. Підготовка та проведення позакласних заходів із предмету; Підготовка та проведення годин спілкування. Участь у методичних семінарах. Проведення педагогічного експерименту за темою дипломної роботи. Виконання індивідуально-дослідного завдання. |
Консультації методиста |
|
VI тиждень |
Підготовка звітних матеріалів з педагогічної практики. |
Консультація методиста |
|
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ-МАГІСТРІВ У ВНЗ |
||
|
І тиждень |
Знайомство з кафедрою, академічною групою. Відвідування занять викладачів, що працюють у групі, у якій студент має проходити практику. Знайомство з документацією. Складання індивідуального плану роботи. Планування роботи на тиждень. Планування й підготовка до занять. |
Перша консультація методиста |
|
ІІ тиждень |
Затвердження плану й тексту лекцій або практичних занять у керівника практики. Підготовка до занять. Проведення пробних занять. Відвідування занять інших практикантів, проведення відвідуваних занять. Робота із куратором групи, закріпленої за студентом. |
Друга консультація методиста |
|
ІІІ - Х тиждень |
Планування індивідуальної роботи на тиждень і звіт за тиждень. Затвердження плану й тексту лекцій і практичних занять. Проведення відкритих лекційних та практичних занять. Відвідування відкритих занять інших студентів-практикантів. Проведення виховних заходів в групі. Проведення позааудиторної роботи зі студентами. |
Консультації методиста |
|
ІХ тиждень |
Оформлення документації. Підготовка та здача звітів. Підведення підсумків практики. |
Консультація методиста |
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ МАГІСТРУ-ПРАКТИКАНТУ
2.1. УРОК В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Урок - логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів.
У сучасній дидактиці існують різні класифікації уроків, залежно від взятих за основу ознак. Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:
1) комбіновані (змішані);
2) уроки засвоєння нових знань;
3) уроки засвоєння навичок і умінь;
4) уроки застосування знань, навичок і умінь;
5) уроки узагальнення і систематизації знань;
6) уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь (В.Онищук, М.Сорокін, М.Махмутов та ін.).
Ці типи уроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) мети занять. Класифікація уроків за основною дидактичною метою є найзручнішою для вчителя. Складаючи календарний або тематичний план занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення й систематизації знань.
Структура уроку
Під поняттям «структура уроку» розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєння умінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв'язку з цим кожний тип уроку має власну структуру.
У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекцій вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо.
Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формального поєднання й послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чи інших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків. Етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить його гнучким і придатним для вирішення широкого кола навчально-виховних завдань.
Складові структури уроку
Складові уроку зумовлюються завданнями, які належить вирішувати на уроках певного типу для успішного досягнення певних дидактичних цілей. Тому кожний тип уроку має властиву тільки йому структуру, яку створює набір конкретних елементів.
1. Організаційна частина. До неї належать привітання, перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи. Мета її - активізувати увагу учнів, створити робочу атмосферу на уроці.
2. Мотивація навчальної діяльності. Передбачає формування в учнів потреби вивчення конкретного навчального матеріалу. Містить повідомлення теми, мети та завдань уроку. Виникненню мотивів для навчання сприяє чітке усвідомлення його мети - кінцевого, запланованого результату спільної діяльності викладача й учнів.
3. Перевірка знань учнів. Означає перевірку письмового домашнього завдання, яку проводять різними методами контролю залежно від поставленої мети: усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка за допомогою карток-завдань тощо.
4. Стимулювання навчальної діяльності. Необхідне для розвитку в учнів зацікавленості до вивчення нової теми. Може здійснюватися за допомогою введення додаткової (вторинної) навчальної інформації, після чого буде викладатись основна, а також завдяки створенню викладачем проблемних, імітаційних або ігрових ситуацій.
5. Актуалізація опорних знань. Покликана забезпечити узгодження між викладеною вчителем інформацією та сприйняттям, засвоєнням, осмисленням її учнями. Щоб пояснення було зрозумілим, учням необхідно нагадати попередній вивчений матеріал, на базі якого засвоюватимуться нові знання.
6. Пояснення нового матеріалу. Полягає не тільки у викладанні, а й у керуванні процесом засвоєння учнями нових знань. Для успішного засвоєння учнями нових знань викладачеві необхідно подбати про їх сприймання, розуміння, закріплення й застосування. Бажано щоб під час пояснення нового матеріалу між учнями й вчителем існував зворотний зв'язок для з'ясування незрозумілих моментів.
7. Діагностика правильності засвоєння учнями знань. Допомагає викладачеві, учням з'ясувати причину нерозуміння певного елемента змісту, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії. Вона може бути здійснена за допомогою серії оперативних короткочасних контрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронтальних опитувань. За допомогою комп'ютерної техніки діагностика може бути здійснена особливо оперативно. Результати її відкривають для викладача чітку картину диференційованості учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу.
8. Закріплення нового матеріалу. Здійснюється за допомогою вибіркового фронтального опитування учнів або за допомогою невеликої самостійної роботи. Для цього викладач повинен підібрати питання, завдання, які сприятимуть приєднанню нових знань до системи засвоєних раніше знань, умінь та навичок.
9. Підбиття підсумків уроку. Передбачає коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку. Учитель аналізує, що нового дізнались учні на занятті, якими знаннями та вміннями оволоділи, яке значення мають ці знання для наступного вивчення предмета. У підсумках уроку має бути відображено позитивні та негативні аспекти діяльності класу та окремих учнів, оцінено їх роботу.
10. Повідомлення домашнього завдання. Містить пояснення щодо змісту завдання, методики його виконання, передбачає його запис на дошці, а учнями - в щоденник.
Взаємозв'язок типу і структури уроку
Тип уроку визначає особливості його структури (наявність, послідовність і взаємозв'язок елементів). Одні уроки охоплюють усі елементи структури, інші — тільки деякі.
Урок засвоєння нових знань. Засвоєння знань передбачає їх сприймання, усвідомлення, осмислення внутрішніх зв'язків і залежностей в предметах та явищах, запам'ятовування, узагальнення і систематизацію. Успішність засвоєння знань залежать від мети і мотивів. З урахуванням цього урок такого типу містить елементи: перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети й завдання уроку; мотивація учіння; сприймання й усвідомлення учнями матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.
Урок формування умінь і навичок. В основу формування структури такого уроку покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Згідно з логікою процесу засвоєння умінь і навичок урок передбачає: перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію уміння; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи), підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок застосування знань, умінь і навичок. Застосування знань полягає в реалізації засвоєного на практиці. Воно є одночасно засобом і метою навчально-виховного процесу. Як засіб навчання набуті знання, уміння і навички застосовують на уроках різних типів. Комплексне їх застосування як мету навчання здійснюють на уроці цього типу, який охоплює перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, мети й завдань уроку та мотивацію уміння школярів; осмислення змісту, послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою учителя; звіт учнів про роботу, теоретичне обґрунтування результатів; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.
Урок узагальнення і систематизації знань. Його завдання полягає в упорядкуванні та систематизації засвоєних знань. Воно може мати характер емпіричних узагальнень і виражатись у класифікації процесів, відповідних понять. Урок цього типу передбачає розвиток від окремого до загального. Його структуру складають: повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація учіння; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень науки і відповідних ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок. Залежно від мети перевірки, змісту навчального матеріалу, методів і засобів контролю (диктанти, твори, розв'язування задач тощо) уроки цього типу мають різну структуру. Передбачає перевірку знань, вмінь і навичок різних рівнів — від виявлення знання учнями фактичного матеріалу, формулювання понять для розкриття системи знань, до творчого застосування їх в нестандартних умовах. За такого підходу структура уроку містить: повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивацію учіння; перевірку знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірку глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах; перевірку, аналіз і оцінювання виконаних робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Комбінований урок. Має дві або декілька рівнозначних освітніх мети, тому його структура змінюється залежно від того, які типи уроків і їх структурні елементи поєднують. Наприклад, структура комбінованого уроку-перевірки раніше засвоєного і засвоєння нових знань охоплює: повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивацію учіння; перевірку, оцінювання і корекцію раніше засвоєних знань; відтворення і корекцію опорних знань; сприймання, осмислення, узагальнення і систематизацію учнями нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Розглянуті вище структури уроків є орієнтовними. Вони передбачають варіативність залежно від віку учнів, їх підготовки, змісту навчального матеріалу, методів навчання, місця проведення уроків тощо.
Нестандартні уроки
Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту й форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку й вихованню. До нестандартних уроків належать:
1. Уроки змістової спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу - уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції;
2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.
3. Уроки міжпредметні. Мета їх - «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.
4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.
5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб'єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року.
6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.
7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.
8. Уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.
9. Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.
10. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.
11. Уроки-драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п'єси, п'єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми - діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв'язки з літератури, історії, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.
12. Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості.
Вправи з психотренінгу спрямовані на розвиток різних сфер психіки: уваги, пам'яті, емоцій, уяви і є способом пізнання власних можливостей та здібностей. Самоперевірка спонукає до самовдосконалення, свідомої праці над своєю волею, характером, виробленням пристойних звичок, набуттям необхідних умінь. Самовиховання відбувається природно і непомітно, тому що відбувається через ігрові інтереси, задоволення. Розумне об'єднання ігрової цікавості та ґрунтовності завдань сприяє активності й уважності дітей.
Підготовка до нестандартного уроку може здійснюватися за алгоритмом колективної творчої діяльності: формулювання мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз. Нехтування елементами цієї структури зводить нанівець зусилля педагога. Доцільно розглянути стратегію, тактику організації колективної творчої діяльності учнів на кожному з етапів. Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи в організації навчально-виховного процесу в школі, сприяють оптимальному розвитку і вихованню учнів.
Форми роботи на уроці
Проведення будь-якого типу уроку передбачає застосування відповідних форм навчальної роботи учнів, кожна з яких має відповідну методику організації. Основними формами роботи на уроці є індивідуальна, парна, групова, фронтально-колективна.
Індивідуальна робота. Передбачає самостійне виконання учнем навчального завдання на рівні навчальних можливостей (темпу роботи, рівня підготовки). Можлива безпосередня допомога вчителя (допомога й підбадьорювання під час самостійної роботи) і опосередкована (виконання домашнього завдання за рекомендаціями вчителя). Застосовують індивідуальну роботу за програмованого, комп'ютерного навчання, для перевірки знань.
Парна робота полягає в допомозі сильного учня слабшим, у взаємодопомозі. Склад пар визначає вчитель, враховуючи симпатії або можливості учнів. Пари можуть мати постійний (статичні) і змінний склад (динамічні). Головне за парної організації навчальної діяльності - взаємонавчання і взаємоконтроль. Згідно з методикою цієї системи учитель готує картки з диктантом для кожного учня; один учень читає текст, другий пише, потім навпаки; учні обмінюються написаним і перевіряють його; той, хто допустив помилки, робить усний розбір під контролем партнера; потім партнери зміняюються і все починається спочатку, але з іншими текстами.
Групова робота. Полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань. Вони здійснюють планування, обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань, взаємоконтроль і взаємооцінку.
Групову навчальну роботу застосовують при виконанні лабораторних і практичних робіт, на навчально-дослідних ділянках, на уроках з основ наук - під час засвоєння, повторення, застосування, узагальнення і систематизації знань. Серед форм групової роботи основними є: ланкова, бригадна, парна.
Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів з 4-6 осіб (на чверть або навчальний рік) з однаковою або з різною успішністю. Ефективнішою є група зі змішаним складом учнів (учні з високими, середніми та низькими навчальними можливостями). Вони працюють над єдиним завданням (вчитель пояснює матеріал, у групах здійснюють повторний аналіз за питаннями, запропонованими учителем). Оптимальна тривалість роботи в групах 5-7 хв. для молодших школярів, 10-15 хв. - середніх, 15-20 хв. - старших.
Бригадна форма передбачає формування тимчасових груп учнів для виконання навчальних завдань. Є два різновиди організації їх роботи: кооперативно-груповий (кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно при вивченні великого за обсягом матеріалу), диференційовано-груповий (завдання з урахуванням їх складності розподіляють між учнями з різними навчальними можливостями).
Типова структура групового заняття: перевірка домашнього завдання, підготовка до групової роботи (інструктаж учнів про послідовність дій, роздача карток з однаковими або диференційованими завданнями, створення проблемної ситуації, постановка проблеми), ознайомлення із завданням, обговорення і складання плану виконання завдання, звіт про виконану роботу (за Волковою Н.).
Фронтально-колективна робота. Означає постановку перед класом проблемних питань або пізнавальних завдань, у вирішенні яких беруть участь усі учні: вони пропонують варіанти розв'язання, перевіряють, обґрунтовують, розвивають найбільш вдалі, відкидають неправильні. Вчитель при цьому керує колективним пошуком рішень, спрямовує пізнавальну активність учнів.
Загальні вимоги до сучасного уроку:
Кожний урок реалізує триєдине завдання: навчити, розвинути, виховати. За цим критерієм загальні вимоги до уроку конкретизуються дидактичними, розвивальними й виховними вимогами.
До дидактичних (освітніх) вимог належать:
а) чітке визначення освітніх завдань кожного уроку;
б) раціональне визначення змісту уроку з урахуванням соціальних і особистісних потреб;
в) впровадження новітніх технологій пізнавальної діяльності;
г) раціональне поєднання різноманітних форм і методів навчання;
г) творчий підхід до побудови структури уроку;
д) поєднання різних форм колективної діяльності з самостійною діяльністю учнів;
є) забезпечення оперативного зворотного зв'язку; дієвого контролю й управління.
До розвиваючих вимог належать:
а) формування й розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, творчої ініціативи й активності;
б) вивчення й урахування рівня розвитку та психічних якостей учнів, проектування «зони їх найближчого розвитку»;
в) стимулювання нових якісних змін у інтелектуальному, емоційному, соціальному розвитку учнів.
До виховних вимог належать:
а) визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на уроці;
б) постановку й формування виховних завдань, зумовлених цілями й змістом навчальної роботи;
в) формування в учнів життєво необхідних якостей: старанності, відповідальності, ретельності, охайності, самостійності, працездатності, уважності, чесності та ін.;
г) формування світоглядної, моральної, правової, політичної, художньо-естетичної, економічної, екологічної культури;
ґ) співробітництво й партнерство з учнями, зацікавленість у їх успіхах тощо.
Оцінювання знань учнів
Виявлення рівня опанування учнем змісту загальної середньої освіти як інтегрованого результату його навчальної діяльності, його компетенцій і є об'єктом оцінювання. Основними групами компетенцій є:
Отже, засвоєння змісту освіти учнями є процесом формування компетенцій, Визначення навчальних досягнень учнів є визначенням рівня сформованості компетенцій і передбачає аналіз засвоєння учнем складових змісту загальної середньої освіти. Так, знання учня оцінюються на підставі:
На основі зазначених орієнтирів виділяють чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.
Рівні навчальних досягнень визначаються за такими характеристиками:
I рівень - початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення.
II рівень - середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.
III рівень - достатній. Учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обгрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.
IV рівень - високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; учень вміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.
Зазначеним рівням відповідають розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12 - бальною шкалою. Рівні навчальних досягнень оцінюються балами: початковий - 1, 2, 3; середній - 4, 5, 6; достатній - 7, 8, 9; високий -10, 11, 12 балами.
Обов'язковими видами оцінювання є тематичне і підсумкове. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення теми, яку визначає вчитель на основі вимог навчальної програми, підсумковому - результати тематичного оцінювання за семестр і за рік (на основі семестрових оцінок).
Підготовка та проведення уроку
Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.
Попередня підготовка до уроку. Передбачає вивчення навчальної програми: її пояснювальної записки, змісту самої програми, усвідомлення мети і завдань навчальної дисципліни в цілому та мети і завдань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться з підручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, педагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід. Він має знати, що учні вивчали з цього предмета в попередніх класах і що вивчатимуть у наступних. Для здійснення міжпредметних зв'язків треба орієнтуватися в змісті суміжних навчальних дисциплін.
До початку вивчення розділу або великої теми він планує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу, формування вмінь і навичок в учнів. Плануючи роботу з конкретної теми, вчитель визначає її місце в системі курсу. Водночас продумує, які нові ідеї, поняття, вміння, навички треба сформувати в учнів у процесі вивчення цієї теми; які знання із вивчених раніше розділів програми слід використати, щоб учні добре зрозуміли новий матеріал і залучали його до системи своїх знань; до яких питань, що вивчалися раніше, варто повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з'ясувати їх; які практичні роботи учнів внести до плану і як пов'язати теорію з практикою, які передбачити екскурсії; як встановити зв'язки з іншими навчальними предметами; які нові знання має повідомити вчитель, а які учні засвоять самостійно; які тренувальні вправи і творчі роботи запропонувати учням; як контролювати роботу й організувати самоконтроль учнів; де, з якою метою і як застосовувати варіанти завдань; у яких частинах роботи з теми і якими засобами вплинути на емоційні переживання школярів; як завершити роботу з теми і домогтися, щоб усі учні повноцінно засвоїли передбачені програмою знання, а також набули відповідних умінь та навичок.
Важливе питання попередньої підготовки до навчального процесу в конкретному класі - вивчення стилю викладання у ньому інших вчителів, ознайомлення з особливостями учнів, їх ставленням до навчання, до навчальних предметів і до вчителів, що допомагає знаходити правильні виходи з можливих ситуацій.
Така загальна підготовленість дає змогу вчителю продуктивніше готуватися до безпосереднього конкретного уроку.
Безпосередня підготовка до уроку. Потребує глибокого продумування кожного його структурного елементу і може відбуватися в такій послідовності:
Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання.
Рекомендації магістру-практиканту:
1. Вчитайся у розділ програми, який потрібно вивчити на даному уроці, а в деяких випадках - і в пояснювальну записку до програми.
2. Вивчи матеріал цього розділу, питання, теми.
3. Сформулюй задум уроку, дай відповідь на запитання - чого б ти хотів досягнути в результаті його проведення, сформулюй мету уроку (навчальну, виховну, розвивальну).
4. Уяви колектив даного класу, уявно намалюй конкретних учнів. Уяви психологію цих учнів, використовуючи мистецтво педагогічного перевтілення, намагайся накреслити їхні дії на шляху до досягнення мети.
5. Вибери з усього арсеналу методичних прийомів найбільш оптимальні для даного матеріалу і для даних учнів.
6. Зістав обрані прийоми зі своїми можливостями, змоделюй свої дії на даному уроці.
7. Продумай структуру уроку й опиши її в плані-конспекті.
8. Підготуй наочні й навчальні посібники.
9. Повтори подумки або вголос вузлові елементи плану, продумай непередбачені обставини, знайди і зафіксуй запасні варіанти.
10. Запитай себе: «Ти готовий до уроку?»
Проведення уроку. Дидактичні основи етапів уроку
Готуючись до занять, учитель детально продумує їх цільові установки, зокрема конкретні освітні, розвиваючі та виховні завдання, які він буде вирішувати на кожному етапі уроку. Без цього урок буде мати аморфний характер.
Організація учнів до активної участі в навчальному занятті не повинна забирати багато часу. Важливо залучити їх до роботи з першої хвилини. Саме тому початок уроку повинен бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості.
Повторювально-навчальна робота щодо пройденого матеріалу є досить важливим етапом комбінованого уроку. її навчальне значення обумовлене трьома положеннями:
1) якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку;
2) перевірка знань завжди пов'язана з активним відтворенням матеріалу, що є кращим засобом його засвоєння;
3) повторення і перевірка знань пов'язані з мовленнєвим(словесним) відтворенням вивченого матеріалу, що, природно, сприяє розвитку мови і мислення.
Повторювально-навчальна і перевірна робота має поєднуватися з актуалізацією (відтворенням, оживленням у пам'яті) знань, навичок і вмінь, які повинні стати опорою для засвоєння нових понять.
Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку учитель повідомляє на початку заняття або при переході до роботи над новим матеріалом. При цьому важливо її чітко сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні повинні засвоїти (освітні завдання уроку). Водночас учитель наголошує на необхідності активності й самостійності при осмисленні та засвоєнні нової теми, що спричиняє розвиваюче завдання уроку. В інших випадках підкреслюється необхідність засвоєння учнями світоглядних, моральних, естетичних ідей, і таким чином визначається виховне завдання заняття. Повідомлення теми, мети і завдань уроку сприяє підвищенню організаційної чіткості і цілеспрямованості уроку.
Мотивація навчальної діяльності учнів. Під мотивом учіння розуміють внутрішні імпульси, які спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння і застосування знань, навичок і вмінь. Звідси мотивація учіння — це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння.
Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу їх набування.
Мотивація учіння не складає окремого етапу уроку. Ця робота ведеться протягом усього уроку.
Сприймання, осмислення і засвоєння (запам'ятовування) нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями навчального матеріалу. Найбільш успішно цей процес забезпечується правильним поєднанням усього викладу, наочних посібників і самостійної роботи учнів з підручником. При первинному сприйманні учні усвідомлюють і запам'ятовують основні факти, події, ознаки, властивості предметів, явищ, процесів, відомості про те, коли, що і як відбувалось, до яких наслідків призвело. Проте, це сприймання є поверховим, неповним і не зовсім точним - таким, що не дає ґрунтовних знань.
Тому після первинного ознайомлення з новим матеріалом і усвідомленням зовнішніх ознак та властивостей учитель організовує його поглиблене вивчення. Ця робота може мати різні варіанти:
а) учитель сам двічі викладає новий матеріал за допомогою розповіді, пояснення, бесіди, а потім переходить до опитування учнів за його змістом;
б) учитель спочатку сам пояснює новий матеріал, а потім організовує самостійну роботу учнів з підручником з метою глибшого осмислення і засвоєння нової теми;
в) учитель визначає тему і мету уроку, створює проблемну ситуацію, визначає питання, які учні повинні засвоїти, а потім організовує їх самостійну роботу з підручником. Після цього проводиться бесіда з метою поглибленого осмислення і засвоєння нового матеріалу;
Двічі повертатись до нового матеріалу учителям дозволяє виклад нового матеріалу укрупненими блоками, тобто пояснення на одному уроці 3 - 4 нових тем, що сприяє вивільненню часу для наступної роботи з поглиблення і розширення знань та формування практичних умінь і навичок.
Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірних зв'язків і відношень між об'єктами вивчення або в середині об'єктів, між) їх складовими елементами.
Основними прийомами й операціями в осмисленні є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння і узагальнення, застосування логічного і генетичного (історичного) підходу, моделювання, системний аналіз тощо.
З метою осмислення на уроці нового матеріалу учитель може запропонувати учням відповісти на питання підручника, усно скласти тези виучуваного матеріалу, відтворити про себе правила, формули та інші теоретичні положення. Важливо при цьому звернути увагу учнів не тільки на засвоєння фактів, подій і теоретичних висновків, які з них випливають, а й на глибоке осмислення тих світоглядних, моральних, естетичних ідей, які містяться в новому матеріалі.
Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють мислене виділення яких-небудь властивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного до загального. Систематизація — це мисленнєва діяльність, у процесі якої виучувані об'єкти організовуються в певну систему на основі вибраного принципу. Вищою формою систематизації є організація виучуваного і засвоєного раніше матеріалу в систему знань, у якій розрізняють основи (поняття, факти, постулати) і наслідки.
Узагальнення і систематизація як етап уроку має визначити послідовність і підпорядкованість вивчених на уроці і засвоєних раніше споріднених понять на основі встановлених між ними істотних зв'язків і взаємозалежностей, визначити місце виучуваного поняття в системі відповідних знань.
Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє, якими знаннями оволоділи учні, як працював клас, окремі учні.
Домашнє завдання не слід давати наспіх. Необхідно пояснити зміст роботи, способи і послідовність її виконання. В окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли зміст домашньої роботи.
Орієнтована схема оцінювання результативності уроку
|
Етапи |
Дидактичні завдання |
Зміст етапу |
Умови досягнення результату |
Показник результативності |
|
Організаційний |
Підготовка учнів до роботи, емоційна налаштованість на предмет |
Організація уваги, перевірка готовності класу до роботи |
Вимогливість, зібраність учителя |
Час, здатність учнів швидко долучитися до роботи |
|
Перевірка домашнього завдання |
Перевірка наявності, правильності, частково - ліквідація прогалин |
Встановлення ступеня засвоєння матеріалу учнями |
Гнучкість учителя у виборі способів перевірки |
Здатність учителя за короткий проміжок часу встановити рівень знань учнів |
|
Актуалізація раніше вивченого матеріалу |
Глибока перевірка рівня знань, визначення причин прогалин у знаннях |
Різновиди перевірки, створення нестандартних ситуацій, індиві дуальна, групова та колективна форми організації праці |
Уміння вчителя оптимально підібрати зміст вправ та запи тань для актуалізації |
Усвідомленість знань учнями, практична спрямованість, са моконтроль, взаємоконтроль |
|
Засвоєння нового матеріалу |
Організація пізнавальної діяльності, досягнення ступеня засвоєння інформації |
Повідомлення теми, мети, завдань уроку, інструктаж щодо його проведення, ефективна мотивація |
Уміння вчителя оптимально визначити обсяг інформації |
Активність учнів, пра вильність відповідей, адекватність дій у процесі пошуку знань |
|
Практичне за кріплення вивче ного матеріалу |
Організація практичної роботи учнів над за кріпленням теоретичного матеріалу |
Організація ін дивідуальної та мікрогрупової форми організації практичної роботи з теми |
Уміння вчи теля ефективно підібрати вправи в логічній послідовності та за рівнем складності (від завдань репродуктивного характеру до творчого) |
Гнучка нестандартна система контролю (поєднання самооцінки, взаємооцінки та контролю вчителя) |
|
Підсумок уроку |
Теоретичний підсумок вивченого |
Повторення теми, основних положень, оцінювання результатів роботи учнів |
Доброзичливість, об'єктивність, умотивованість висновків |
Здатність учнів самостійно підбити підсумки уроку у формі усного зв'язного висловлювання |
|
Домашнє завдання |
Інструктаж щодо виконання домашнього завдання |
Мотивація вибору домашнього завдання, пояснення методики його виконання |
Диференціація, показ алгоритму виконання |
Правильність виконання домашнього завдання |
Аналіз і самоаналіз уроку
Орієнтована схема самоаналізу уроку
1. Чи відповідає мій урок програмі з предмету?
2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці навчальні, виховні і розвиваючі завдання?
3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?
4. Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні?
5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внутріпредметний і міжпредметний зв'язки?
6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання?
7. Які форми навчання (масові, групові, індивідуальні) домінували на уроці? Чи були вдалими їх вибір і поєднання?
8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?
9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися обсяг і складність домашнього завдання? Чи було воно диференційованим?
10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?
Аналіз уроку – важлива складова професійної підготовки магістрів у період педагогічної практики Він має на меті поглибити знання з методики, розвивати дослідницькі, конструктивно-планувальні, комунікативні та організаційні професійні вміння. Комплексний(1) і аспектний (2 за вибором) аналіз уроків є індивідуальним науково-дослідницьким завданням на період проходження педагогічної практики.
Виділяють три типи аналізу уроку: комплексний, стислий, аспектний.
За комплексного аналізу урок розглядають у єдності та взаємозв’язку його цілей, змісту, методів, форм організації навчання, тобто аналізу підлягають усі аспекти уроку: дидактичний, змістовий, психологічний, виховний, методичний, організаційний.
Мета стислого аналізу уроку – складення загальної оцінки його науково-теоретичного та методичного рівнів.
Аспектний аналіз передбачає дослідження лише певної сторони уроку. Аналізується один з його аспектів: дидактичний, психологічний, виховний, методичний, організаційний, з погляду педагогічного спілкування. Рідше здійснюються такі різновиди аспектного аналізу уроку, як аналіз фізіолого-гігієнічний, порівняльний. Різновидом аспектного аналізу уроку є й так званий цільовий аналіз, спрямований на з’ясування рівня майстерності вчителя у застосуванні окремих форм, засобів і методів навчання, авторських методик, певних технологій навчання. До аспектного аналізу належить і вибірковий аналіз діяльності окремих учнів (груп учнів) на уроці.
Одним із завдань педагогічної практики магістрів є виконання аналізу уроків за декількома аспектами (3 за вибором) на основі наведених орієнтовних схем аналізу.
Комплексний аналіз уроку
Комплексний аналіз уроку розпочинають з аналізу його мети. Складають оцінку правильності її визначення з обов’язковим урахуванням особливостей навчального матеріалу, місця конкретного уроку в системі уроків з певної теми або розділу, а також рівня підготовленості учнів. Мета уроку має бути сформульована конкретно, чітко, лаконічно, бути реально досяжною. Саме формулювання мети є найбільш вразливим місцем будь-якого уроку.
Після цього аналізують структуру й організацію уроку відповідно до його мети. Оцінюють правильність вибору типу уроку, логічну послідовність і взаємозв’язок його етапів, оптимальність вибору форм навчання, обладнання уроку й раціональність розподілу навчального часу.
Наступний крок - аналіз змісту уроку. З’ясовують ступінь відповідності змісту вимогам державної програми, а також науковість, доступність викладу, його відповідність віковим особливостям учнів. Складають оцінку фаховості вчителя у підведенні школярів до сприйняття нових знань, актуалізації опорних знань, зв’язку нового з раніше вивченим, формування нових понять, організації закріплення й повторення (їхніх форм, обсягу). Звертають увагу на ступінь складності завдань, оптимальність обсягу навчального матеріалу, застосування диференційованого підходу, забезпечення між предметних зв’язків. Береться до уваги виховна спрямованість уроку.
Щодо аналізу методики проведення уроку, то увагу звертають передовсім на доцільність і обґрунтованість вибору методів, прийомів і засобів навчання, їхню відповідність змістові навчального матеріалу, ефективність застосованої наочності, якість дидактичного матеріалу. Особливої уваги надають умінню організувати ефективну колективну, групову, самостійну роботу школярів.
Наступний етап - аналіз роботи й поведінки учнів на уроці (активність класу та окремих учнів, зацікавленість матеріалом уроку, ставлення до вчителя й один до одного, дисциплінованість, організованість, мовлення учнів) та запропонованого школярам домашнього завдання. Складають оцінку санітарно-гігієнічних умов, враховують професіоналізм і педагогічну культуру вчителя (знання ним предмету, рівень його педагогічної й методичної майстерності, культуру мовлення, майстерність у застосуванні невербальних засобів спілкування, емоційність, зовнішній вигляд, манери, характер спілкування: демократичний, авторитарний, ліберально-популістський; тактовність у спілкуванні з учнями, вміння створити сприятливий психологічний мікроклімат, особливо відзначають елементи вчительської творчості, особливо беруть до уваги здійснений учителем самоаналіз уроку.
Підсумки відвідування уроку зазвичай набирають форми загальної оцінки досягнення навчальної, розвивальної та виховної цілей уроку. Після зазначення недоліків уроку обов’язково висловлюють конкретні пропозиції щодо їхнього усунення та загальні рекомендації вчителю.
Поданий варіант схеми комплексного аналізу стосується традиційного уроку, підґрунтям якого є орієнтація на пріоритет активності, творчості.
Орієнтовна схема комплексного аналізу уроку
1. Планування навчально-виховних цілей на основі програм та їх конкретизація:
- освітні завдання уроку;
- виховні завдання;
- завдання розвитку інтелекту, волі, емоцій, інтересів;
- взаємозв’язок дидактичних, виховних цілей розвитку на різних етапах навчання.
2. Оцінювання оптимізації змісту. Виділення основного, суттєвого. Виділення об'єкта міцного засвоєння. Повноцінність змісту уроку на різних етапах.
3. Вибір та застосування різних джерел повідомлення учнями нових знань.
4. Оптимальне поєднання різних методів навчання під час уроку.
Обгрунтованість вибору.
5. Використання різних прийомів роботи.
6. Виховання інтересу до навчання.
7. Культура праці вчителя та учнів.
8. Контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок (форми контролю, відповідність оцінювання рівня знань).
9. Характер домашнього завдання, його диференційованість.
10. Оцінювання самоаналізу та самоконтролю навчальної діяльності вчителя.
Орієнтовна схема дидактичного аналізу уроку
Загальні відомості:
дата, школа, клас, предмет; прізвище, ім'я по батькові вчителя; тема і мета уроку;
місце проведення уроку (класна кімната, кабінет, лабораторія, майстерня);
кількість учнів, присутніх на уроці;
гігієнічні умови в класі: чистота, освітленість приміщення, шумові подразники (на вулиці, в коридорі, в класі);
готовність учнів до уроку;
підготовка обладнання, технічних засобів та наочних посібників до уроку.
2. Організаційна частина і початок уроку:
привітання, організація класу до навчальної роботи, відновлення порядку та дисципліни після перерви;
3. Тема і мета уроку:
дидактична оцінка уроку з точки зору постановки цілей і завдань уроку. Чи мотивує вчитель тему і мету уроку;
4. Тип і структура уроку:
обраний тип уроку, відповідність типу уроку його дидактичній меті;
відповідність структури уроку обраному типу, чи є відхилення від встановленої структури уроку, чим вони викликані;
послідовність окремих етапів уроку;
раціональність часу по етапах уроку;
забезпечення цілісності і завершеності уроку.
5.Перевірка виконання домашнього завдання:
форми і методи перевірки та їх педагогічна доцільність;
охопленість учнів перевіркою домашнього завдання;
результати перевірки домашнього завдання, оцінювання знань, умінь та навичок учнів.
6. Зміст уроку:
відповідність змісту уроку навчальній програмі;
науковість змісту уроку;
виховна спрямованість змісту уроку, чи достатньо повно використано з виховною метою зміст навчального матеріалу і в аспекті якого напрямку виховання.
7. Принципи навчання:
які закономірності та принципи навчання були реалізовані на уроці? (принципи наочності, самостійності навчання, зв’язку теорії з практикою);
спрямованість навчання на вирішення завдань гармонійного розвитку особистості, здійснення розвиваючого і виховного принципів у навчанні;
врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у навчанні;
чи здійснювалась диференціація навчання на уроці, в чому це проявлялося (у змісті навчання, методах роботи з учнями, об’ємі домашніх завдань тощо).
8. Методи, засоби і форми навчання:
яка система загальних методів навчання застосована на уроці;
доцільність та ефективність використаних методів і прийомів навчання;
чи застосовувались на уроці методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів, методи організації самостійної роботи учнів;
які методи переважають у роботі вчителя: репродуктивні чи проблемно-пошукові, взаємозв’язок репродуктивної і творчої роботи учнів на уроці;
засоби навчання на уроці, мета та доцільність застосування основних засобів навчання (слово вчителя, наочні засоби, технічні засоби навчання);
які форми навчальної діяльності учнів та їх різновиди використані на уроці (індивідуальні, групові, колективні, фронтальні).
9. Контроль навчально-пізнавальної діяльності учнів:
на яких етапах здійснювався контроль знань, умінь та навичок учнів?
які методи контролю і самоконтролю знань застосовані на уроці;
яка кількість учнів охоплена у процесі контролю знань;
чи дотримані педагогічні вимоги до оцінювання знань учнів;
норми оцінювання знань, умінь та навичок.
10. Поведінка вчителя та учнів на уроці:
поведінка учнів на уроці, чим вона визначається;
наявність свідомої дисципліни на уроці, чи здійснюється спеціальна організація поведінки учнів із виховною метою;
поведінка вчителя, його організаторські і комунікативні здібності, уміння володіти класом, організувати роботу учнів, темп роботи вчителя (жвавий, рішучий чи повільний, байдужий);
вплив поведінки вчителя та учнів на ефективність процесу навчання.
11. Закінчення та підсумок уроку:
коли і як було оголошено домашнє завдання учням, готовність учнів до виконання домашнього завдання;
чи здійснювалась диференціація та індивідуалізація домашнього завдання учнів;
чи були підведені підсумки уроку.
12. Результати уроку, загальні висновки:
дидактична оцінка уроку з точки зору досягнення цілей і завдань уроку;
якість знань, умінь і навичок учнів, розвиваюче і виховне значення уроку;
позитивний педагог, досвід у роботі вчителя;
пропозиції щодо підвищення ефективності даного уроку.
Орієнтовна схема аналізу виховного аспекту уроку
1.Загальні відомості:
дата, школа, клас, предмет, тема і мета уроку;
місце проведення уроку (класна кімната, лабораторія, майстерня);
кількість учнів, присутніх на уроці;
2.Організаційна частина уроку і початок уроку:
привітання, організація класу з точки зору підготовки до навчальної роботи, відновлення порядку та дисципліни після перерви.
3.Тема і мета уроку:
педагогічна оцінка уроку з точки зору постановки і виконання виховних цілей уроку;
чи мотивує вчитель тему і мету уроку (зокрема, виховну мету уроку).
4.Зміст уроку:
виховна спрямованість уроку, чи достатньо повно використано з виховною метою зміст навчального матеріалу і якого напрямку виховання (розумового, національного, морально-духовного, екологічного, трудового, фізичного тощо).
5.Принципи виховання:
які закономірності та принципи виховання були реалізовані на уроці? (принципи виховання в праці, зв'язок виховання з життям, поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього, виховання особистості в колективі, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів);
чи відбувалась спрямованість навчання на вирішення завдань гармонійного розвитку особистості, чи здійснювались розвиваючий і виховний аспекти на уроці;
чи враховувались вікові та індивідуальні особливості учнів під час проведення виховної мети уроку.
6.Методи виховання:
яка система загальних методів виховання застосована вами уроці;
доцільність та ефективність використаних методів і прийомів виховання;
чи застосовувалися на уроці методи стимулювання діяльності та поведінки учнів та методи формування суспільної поведінки (зокрема, педагогічна вимога, створення виховних ситуацій тощо).
чи застосовувалися методи формування свідомості особистості, мета та доцільність їх застосування як основних методів виховання (бесіда, роз’яснення, лекція, диспут, приклад тощо).
7.Поведінка вчителя та учнів на уроці:
поведінка колективу учнів на уроці, чим вона визначається?
наявність свідомої дисципліни на уроці, чи здійснювалась спеціальна організація поведінки учнів з виховною метою;
поведінка вчителя, його організаторські і комунікативні здібності, уміння володіти класом.
8.Результати уроку, загальні висновки:
чи досягнута виховна мета уроку та поставленні завдання?
якість ЗУН учнів, розвиваюче і виховне значення уроку;
позитивний досвід у роботі вчителя;
пропозиції щодо покращення ефективності виховної мети уроку.
Орієнтовна схема аналізу психологічного аспекту уроку
1. Загальна психологічна спрямованість уроку:
- мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...);
- інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм).
2. Реалізація ідей розвивального навчання:
- як здійснювалась робота щодо формування активності, само стійності й творчості;
- які засоби використовував учитель для постійного переходу від навчання до самонавчання.
3. Організація пізнавальної діяльності на уроці:
- чи були установки на сприймання, запам'ятовування і розду ми (що сприйняти, що завчити, що обговорити);
- як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, об разність тощо);
- як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості);
- як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторю вав, як перевіряв);
- як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генера лізацію;
- як працював із поняттями, аргументами;
- як розвивав творчу уяву.
4. Формування вмінь і навичок дітей:
- як формував загальнонавчальні вміння й навички;
- як вироблялися спеціальні вміння й навички;
- які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;
- яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування вмінь і навичок;
- чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок
5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:
- які емоції дітей переважають на уроці;
- які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;
- чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини;
- що робить для активізації вольової сфери у дітей;
- чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом.
6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:
- яке творче самопочуття вчителя на уроці;
- який контакт з учнями;
- як реагує вчитель на аналіз уроку.
Орієнтовна схема аналізу особистісно орієнтованого уроку
І. Підготовка вчителя до уроку (його задум). У процесі бесіди із вчителем з’ясовують:
якого значення вчитель надає урокові в особистісному розвитку учнів;
у чому вбачає завдання уроку;
як сам оцінює результати роботи з окремими учнями.
2. Організація уроку.
У процесі спостереження уроку визначають:
якою мірою вдалося залучити учнів до визначення завдань уроку та його організації;
наскільки вдалою була мотивація навчальної діяльності, чи виникло в учнів бажання здобути нові знання, набути нових умінь і навичок (просунутися в розвиткові);
якою була участь школярів у організації уроку (взаємонавчанні, взаємоконтролі, взаємодопомозі);
як змінювалась діяльність учнів на кожному етапі уроку (які пізнавальні й особистісні завдання вони вирішували);
як було організовано рефлексію учнів щодо сприйнятого й зробленого ними на уроці.
3І. Зміст уроку.
Визначають:
які цінності, глобальні й особистісні проблеми розвитку було покладено в основу змісту навчання і чи стали вони предметом обговорення й осмислення учнів;
чи було надано школярам можливість порівняти й оцінити різні підходи до того, що вивчалося на уроці;
чи було створено ситуацію вибору (передовсім щодо способу вирішення проблеми або розв’язання задачі), як виявили себе учні за умови вибору;
як співвідносилися пізнавальна й практична діяльність школярів;
якими способами пізнавальної й практичної діяльності оволоділи учні на уроці;
чи брали вони участь у творчому пошуку, чи досягали результатів;
якими способами особистісного розвитку оволодівали учні (умінням спілкування, співпраці і взаємодопомоги, самодисципліни, визначення завдання та його виконання, рефлексії тощо);
чи наявна була диференціація й інтеграція змісту навчання.
4. Технології навчання.
Досліджують:
якими методами й прийомами учитель активізував знання учнів;
які сучасні технології навчання застосовував учитель, якою була їхня ефективність;
чи мало навчання діалогічний характер;
як було організовано самостійну творчу роботу учнів;
як учитель здійснював підтримку школярів у навчальній роботі;
як випереджувались утруднення в навчальній роботі учнів.
5. Психологічна атмосфера уроку.
Звертають увагу на:
настрій учнів на уроці;
чи не перевтомились учні, чи достатньо були завантажені роботою; чи пережили радісне відчуття успіху;
чи виявлялися взаєморозуміння, доброзичливість, взаємопідтримка учнів між собою та учителя й учнів;
чи не виявлялися на уроці роздратування, взаємне незадоволення, агресивність.
6. Професіоналізм та педагогічна культура вчителя на уроці.
Беруть до уваги:
чи обізнаний учитель з віковою психологією, чи розуміє причини поведінки й учинків школярів;
чи виявляє вчитель повагу до учнів незалежно від їхніх успіхів у навчанні;
чи достатньо знає свій предмет і вміє захопити ним учнів;
наскільки вчитель винахідливий і гнучкий у формулюванні проблемних питань у процесі вивчення теми (розділу);
чи володіє вчитель умінням вести евристичну бесіду;
чи не порушував учитель норм педагогічної етики, реагуючи на неправильні відповіді та помилки учнів;
чи виявив учитель натхнення, фантазію, артистизм, індивідуальний педагогічний почерк (стиль).
7. Загальна оцінка уроку.
Підбиваючи підсумки, констатують:
якою мірою урок сприяв особистісному розвиткові учнів, чи забезпечив їхній загальний розвиток і засвоєння знань;
чи почувалися школярі співавторами уроку, чи були в навчанні активними й відповідальними, чи використовували можливість робити вибір і відстоювати власну позицію, чи складали власну оцінку виучуваним фактам і подіям, чи здійснювали пошукову діяльність, чи висловлювали повагу до чужих поглядів, чи виявляли взаєморозуміння і взаємопідтримку;
наскільки доцільно й уміло учитель поєднував фронтальну роботу і з індивідуальною, колективну з самостійною, наскільки вправно заохочував індивідуальні здобутки в навчанні кожного учня;
чи сприяв урок здійсненню в процесі оволодівання знаннями саморозвитку, самоосвіти, самовираженню кожного учня, розвиткові його мислення, емоційної сфери, збагаченню особистого досвіду.
Орієнтовна схема аспектного аналізу проблемно-розвивального уроку:
Слід з’ясувати:
Орієнтовна схема аспектного аналізу інтегрованого уроку
Необхідно з»ясувати:
Які навчальні предмети інтегруються.
Яка мета інтеграції. У чому полягає зміст інтеграції.
Який тип інтегрованого уроку (урок засвоєння нового матеріалу, урок узагальнення знань тощо), доцільність його структури.
Яким є обсяг інтеграції (одиничним є інтегрований урок чи входить до блоку інтегрованих уроків);
Яким є рівень інтеграції змісту.
Якою мірою забезпечено між предметні зв’язки на уроці (крім предметів, які інтегруються).
Якою є якість підготовки та професійна майстерність учителів, що провели урок, міра їхньої взаємодії на уроці.
Насамкінець складають загальну оцінку інтегрованого уроку.
Орієнтовна схема аналізу соціально-педагогічного аспекту уроку
1. Які форми співпраці із учнями вчитель використовує на уроці.
2. Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо);
3. Як виконують учні доручення або вказівки вчителя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно);
4. Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи допомагають один одному. Чи захищають один одного.
5. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що ви вчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.
6. Що особливо сподобалось учням на уроці.
7. Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися би.
8. Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичливий. Якщо не завжди, то чому.
9. Як інакше хотіли б учні побудувати урок і стосунки з учителем.
10. Які скарги має вчитель на учнів. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми.
Орієнтовна схема аналізу розвитку творчого мислення учнів в процесі уроку
І. Діяльність учителя з навчання творчого мислення учнів.
ІІ. Підготовленість учнів та навчальних груп до самостійної творчої діяльності.
Орієнтовна схема звіту про виконання індивідуально-дослідницького завдання
Звіт
про виконання індивідуально-дослідницького завдання на тему:______________,
виконаного магістром ____курсу факультету ____________ під час педагогічної практики в ЗОШ____________ у_____ класі
І. Мета дослідницького завдання:_____
ІІ. Аналіз уроку_________________________
ІІІ. Педагогічні висновки та пропозиції (методична інтерпретація отриманих результатів, формулювання певних висновків, пропозицій).
Ефективне проведення уроків неможливе без постійного самоаналізу свої професійної діяльності. Магістр-практикант удосконалює свою професійну майстерність на основі самоаналізу своїх уроків.
2.2. Позакласна робота з фахової дисципліни
Позакласну роботу з фахової дисципліни слід розглядати в нерозривній єдності з усім навчально-виховним процесом як складову частину заходів, спрямованих на формування системи знань. Протягом першого тижня практики магістр-практикант знайомиться з планами позакласної роботи вчителів і на їх основі заповнює розділ індивідуального плану "Позакласна робота", де планує проведення позакласних занять з предмету на весь період практики.
Протягом проходження педагогічної практики студент-практикант повинен підготувати і провести заліковий позакласний захід, конспект якого повинен бути зданий разом з іншими звітними матеріалами педагогічної практики, (.додаток).
Специфіка змісту позакласного заходу характеризується наступними факторами:
- переважанням емоційного аспекту над інформативним: для ефективного виховного впливу потрібно звернення до почуттів дитини, її переживань, тобто до розуму через емоції;
- у змісті позакласного заходу визначальне значення має практична сторона знань, тобто зміст позакласної роботи спрямовано, насамперед, на вдосконалення різноманітних умінь і навичок. В позакласній роботі вдосконалюються навчальні навички, відпрацьовуються вміння самостійної роботи при пошуку інформації, організації різних позакласних справ, комунікативні вміння, уміння співпрацювати, вміння дотримуватися етичних норм. Оскільки у змісті позакласного заходу практичний аспект переважає над теоретичним, розумніше розглядати зміст з позиції діяльності учнів, через яку вони освоюють ту чи іншу область соціального досвіду.
Специфіка позакласного заходу
1. Позакласний захід є сукупністю різних видів діяльності учнів.
2. Позакласний захід - це поєднання великих і малих справ, результати яких віддалені в часі.
3. Відсутність жорстких регламентацій в ході проведення позакласного заходу. Педагог має набагато більшу свободу вибору змісту, форм, засобів, методів позакласної роботи, ніж при проведенні уроку.
4. Відсутність контролю результатів. Оцінюються, як правило, загальні результати, рівень розвитку індивідуальних якостей.
5. Позакласний захід здійснюється після уроків, у святкові, вихідні дні, на канікулах, тобто, у позанавчальний час.
6. Позакласний захід має широкі можливості для залучення соціального досвіду батьків та інших дорослих.
Провідними формами проведення позакласних заходів є гуртки, творчі об'єднання, студії, факультативи, практичні заняття в творчих майстернях, секціях. До позакласних заходів відносяться читацькі, глядацькі, слухацькі конференції, захист самостійних доповідей, літературні, музичні, театральні свята, виставки дитячих робіт. В якості допоміжних форм використовуються краєзнавчі, фольклорні експедиції та екскурсії, шкільні клубні об'єднання, змагання, конкурси, олімпіади.
Організаційна структура позакласних заходів дуже різноманітна, хоча можна виділити і загальні для всіх цих форм принципові структурні елементи.
Методика організації та проведення позакласних заходів
Існує певна послідовність організації позакласної роботи. В методиці їх проведення є певні загальні моменти: перш за все: вивчення і постановка завдань, підготовка та моделювання майбутнього позакласного заходу, практична реалізація моделі та аналіз проведеної роботи.
Орієнтовна схема плану-конспекту позакласного заходу
Тема:________________________________
Мета: навчальна_____
розвивальна____
виховна_______
Форма проведення (парна, групова, масова)________
Вид: (конкурс, вікторина, КВК, турнір знавців та ін.)_______
Місце проведення:______
Обладнання:________
Хід позакласного заходу
І етап. Організаційний. Привітання, вступне слово.
ІІ етап. Основний.
ІІІ етап. Підсумковий. Загальні висновки, рефлексія.
План-конспект позакласного заходу із фахового предмету підписується вчителем-предметником і керівником практики та подається у звітних матеріалах практики.
При проходженні педагогічної практики магістр-практикант виконує обов’язки класного керівника і здійснює виховну діяльність в класі відповідно до напрямків виховної роботи в школі.
Напрями виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі
Розумове виховання. Розумове виховання - цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці. Мета розумового виховання - забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду. Його зміст - система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Особлива роль у розумовому вихованні належить формуванню інтелектуальних умінь. Цьому сприяє робота з різними типами завдань: дослідницькими (спостереження, дослідництво, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції з метою збирання матеріалу та ін.); порівняльними (від простіших до порівнянь, що виявляють подібність або відмінність понять, складних явищ); на впорядкування мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складання; пов'язані з аналізом і узагальненням ознак для виокремлення явища в певний клас чи вид.
Розвиткові інтелектуальних сил і здібностей учнів сприяють також різноманітні види позаурочної та позашкільної освітньо-виховної роботи за інтересами, самоосвіта.
Моральне виховання. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню. Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі. Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.
Статеве виховання і підготовка до сімейного життя. Статеве виховання — складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.
Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті.
Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку та відповідальності. Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні. Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.
Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання, вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.
Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому суворому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки й ґрунтується на сформованості в учнів такої риси, як дисциплінованість і почуття обов'язку та відповідальності.
Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги.
Правове виховання. Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Правове виховання - виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.
Мета правового виховання - формування в учнів правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.
Екологічне виховання. Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.
Завдання екологічного виховання - сприяти формуванню системи екологічних знань, виховувати любов до природи, розвивати вміння і навички діяльності в природі.
Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання у школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.
Результат екологічного виховання - сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природоперетворювальної діяльності людини.
Трудове виховання. Трудове виховання - процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільне корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.
Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до праці - формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці, передусім у навчальній праці. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль.
Економічне виховання. З трудовим вихованням тісно пов'язане економічне виховання. Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.
Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість - знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.
Складником економічної свідомості є економічне мислення - здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань. Економічному життю людини властиві також соціальні почуття: колективізму, господаря, відповідальності, обов'язку та дисципліни.
Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.
Економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування, їх раціональне використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу життя, використання вільного часу та ін.
Естетичне виховання учнів. Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.
У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра. Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.
Естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.
Естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.
Естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Естетика поведінки - риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.
Фізичне виховання. Компонентом усебічного гармонійного розвитку особистості є фізичне виховання. Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.
Функції класного керівника:
організаторські:
планування і координація всієї виховної роботи з класом;
надання допомоги активу в організації класу;
встановлення зв'язків із учнівським та педагогічним колективами, батьками, громадськістю;
забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів;
ведення документації в класі;
сприяння розвитку самоврядування в колективі.
аналітико-узагальнюючі:
сприяння всебічному розвитку учнів на основі вивчення і врахування їхніх індивідуально-психологічних особливостей.
координаційно-узгоджуючі:
забезпечення узгодженості роботи учнівського, вчительського, батьківського колективів.
психологічні:
встановлення довірливих стосунків із вихованцями,
зняття-психологічного напруження в учнівському колективі.
План виховної роботи магістра-практиканта є складовою частиною індивідуального плану його роботи і має такі завдання:
ознайомлення із системою навчально-виховної роботи у школі та класі;
ознайомлення із системою роботи класного керівника;
вивчення учнів класу4
виконання обов’язків класного керівника;
підготовка та проведення виховних заходів;
відвідування виховних заходів, які проводять класні керівники та магістри-практиканти;
індивідуальна вихована робота з учнями класу;
робота із батьками учнів, співпраця із соціально-психологічною службою школи.
У своїй діяльності класного керівника магістри-практиканти керуються орієнтовною програмою діяльності класного керівника, яка складається із таких напрямів:
Вивчення культури поведінки учнів.
вивчення запитів, нахилів, інтересів учнів.
педагогічний аналіз контингенту учнів, які потребують особливої уваги.
вивчення рівня вихованості учнів.
педагогічна діагностика.
ІІ. Планування та розробка основних напрямів роботи
визначення на основі рівня вихованості учнів, розвитку колективу класу, мети та конкретних завдань виховання;
планування роботи класного керівника;
планування конкретних виховних заходів:
організація учнівського самоврядування.
ІІІ. Організація роботи з класним колективом
розвиток творчих інтелектуальних здібностей учнів, залучення учнів до різноманітної діяльності за інтересами;
організація морально-правового виховання;
надання допомоги в організації роботи органам учнівського самоврядування;
Організація суспільно-корисної діяльності учнів (проведення соціально значущих заходів).
VI. Зміст індивідуальної роботи з учнями класу:
виявлення здібностей і нахилів учнів: формування інтересів до різних видів діяльності; залучення школярів до гуртків, творчих груп, об'єднань, товариств;
допомога у складанні програми самовиховання; допомога у професійній орієнтації та життєвому самовизначенні; сприяння створенню позитивного морально-психологічного клімату у взаємостосунках між учнями на основі гуманності, співпереживання, взаємодопомоги, чуйності;
коригування взаємин між вихованцями, формування у них морально-етичної культури;
організація, за необхідності, допомоги учням (навчальної, моральної, матеріальної).
ІV. Робота з батьками
організація та проведення батьківських зборів.
організація педагогічного навчання батьків.
залучення батьків до організації виховної роботи в класі.
організація роботи батьківського комітету.
планування роботи з батьками учнів.
2.4. Година спілкування: підготовка, проведення та аналіз
Форма виховної роботи – це сукупність організаторських прийомів і виховних засобів, що забезпечують зовнішнє вираження виховної роботи (композиційна побудова виховного заходу). Форми виховної роботи – явище динамічне - існуюча система форм виховної роботи постійно поповнюється новими, відповідно до умов шкільного життя.
Існують різні підходи до класифікації форм виховання:
за кількістю учасників: масові (шкільний бал), групові (класні збори), індивідуальні (бесіда);
за видами діяльності: пізнавально-розвивальні (вікторина), розважальні (дискотека),
за напрямами виховної роботи (профорієнтаційні, фізкультурно-оздоровчі тощо);
4) за результатом: інформаційний обмін (усний журнал), вироблення спільного рішення (збори), суспільно значущий продукт (акція милосердя).
Широко розповсюдженою формою виховної роботи є година спілкування (година класного керівника). Година спілкування – це форма виховної роботи, при якій школярі під ке рівництвом педагога включаються в спеціально організовану діяльність, яка сприяє формуванню системи відносин до навколишнього світу. Години спілкування допомагають учням зрозуміти значущість проблем, що відбуваються в житті, залучають їх у процес вирішення власних проблем. Важливо проводити годину спілкування не час від часу, а в системі, за певною технологією.
Мета години спілкування – допомогти у вирішенні проблем, розвивати в учнів здатність вирішувати ці проблеми самостійно.
Функції виховної години
Година спілкування виконує такі функції:
просвітницьку – дає можливість розширити коло тих знань учнів, які не знайшли відображення в навчальних програмах. Ці знання можуть містити в собі інформацію про події, що відбуваються в країні, за кордоном. Об'єктом обговорення може бути будь-яке явище або подія;
орієнтувальну – сприяє формуванню ставлення до навколишнього світу, виробленню ієрархії матеріальних і духовних цінностей; допомагає оцінювати явища, що відбуваються в житті (вона тісно пов'язана з просвітницькою, тому що не можна навчити учнів оцінювати явища, з якими вони не знайомі; хоча година спілкування може виконувати суто орієнтувальну функцію);
спрямувальну – дає змогу перенести обговорення того чи іншого явища в рамки реального досвіду учнів.
формувальну – формує в учнів навички обмірковування й оцінки своїх учинків і самих себе, навички ведення діалогу й побудови висловлювання, відстоювання власних поглядів.
Виділяють два основні види виховної години: тематична і година спілкування з поточних справ у класі.
Підготовка й проведення години спілкування
Процедура години спілкування передбачає особливі умови організації. Школярі повинні сидіти по колу, бачити того, хто говорить. Не менш важливо дотримуватися встановлених часових обмежень. Для учнів початкової школи досить 30 хвилин, а для старших школярів – 45 хвилин. Якщо обговорення, дискусія відбуваються успішно й цікавлять усіх учнів, то час може бути продовжено, але до розумних меж. Разом із класом необхідно встановити, як часто організовувати класні збори, зустрічі. Однак можуть виникнути ситуації, що вимагають невідкладного проведення класних зборів, тоді їх можна організувати вранці, до початку занять. На класних зборах можуть вирішуватися питання виборів і перевиборів органів самоврядування; проводяться групові ігри на відкритому повітрі з моделювання соціальних ситуацій, тренування позитивного мислення; створення класних правил для досягнення бажаної етичної поведінки; вирішення конфліктів і налагодження дружніх взаємин між учнями.
При підготовці й проведенні виховного заходу необхідно орієнтуватися на таку систему дій:
визначити тему, сформулювати мету;
скласти план (сценарій);
підібрати відповідний матеріал, наочне приладдя, музичне оформлення й т. ін. з теми;
провести бесіди з класним керівником, психологом, соціальним педагогом школи, створення активу учнів для підготовки та проведення заходу, допомога учням у підготовці – розподіл доручень, підбір матеріалів, організація репетицій тощо;
визначити ступінь доцільності участі у виховній годині інших педагогів або батьків.
Зразок оформлення плану-конспекту виховного заходу
Дата __________________ Клас____________________-
Класний керівник _________________________________________________
Тема виховного заходу:
Форма проведення:
Мета:
загальноосвітня
розвивальна
виховна:
Місце проведення:
Обладнання:
Література:
З другої сторінки починається виклад змісту заняття і його ходу. У тексті сценарію необхідно визначити орієнтовано час, потрібний для виконання окремих намічених видів роботи з дітьми.
Зміст заходу (сценарій):
вступна частина – актуалізація теми заходу, мотивація активної діяльності в ході проведення заходу – до 5 хв.;
основна частина – розвиток бесіди, диспуту, дискусії, питання, висловлювання (усні, письмові) –до 35 хв.;
заключна частина – підведення підсумків (теоретичні висновки, практичне значення, рекомендації) - до 5 хв.
План-конспект виховного заходу оцінюється і підписується класним керівником.
Поради щодо проведення години спілкування. Педагогу слід:
вести учнів від предметної інформації – до оцінки інформації;
формувати уміння йти від загальних оцінок – до розгорнутих суджень;
приділяти увагу виступам учнів;
акцентувати на важливих моментах інформації, що обговорюється;
міркувати разом з дітьми;
здійснювати спільний пошук шляхів вирішення проблеми;
враховувати психологічні особливості сприйняття матеріалу учнями (слабка увага – зміна діяльності: музична пауза / фізкультхвилинка / «гостре» запитання) тощо.
Магістр-практикан відвідує виховні заходи, які проводять класні керівники та студенти-практиканти, й аналізує їх.
Орієнтовна схема аналізу виховного заходу:
Педагогічна доцільність проведення виховного заходу
Актуальність теми, відповідність її вибору віковим особливостям та рівню вихованості школярів.
Зміст виховного заходу та його структура
Вступна частина, основна частина, підсумок. Формування педагогічної готовності учнів до сприйняття змісту виховного заходу та участі в ньому, позитивних мотивів діяльності. Оптимальне співвідношення раціональної та емоційної складової, логічна послідовність викладу змісту виховного заходу.
Ефективність застосованих форм та методів виховання
Характеристика форм, методів, технічних засобів, обладнання, наочності.
Відповідність форм та методів виховання змісту виховного заходу, віковим та індивідуальним особливостям учнів.
Організаційний аспект виховного заходу
Чіткість основних елементів структури заходу – початку, основної частини, заключної частини. Оптимальність тривалості заходу. Естетичність оформлення, чіткий розподіл обов’язків між учасниками заходу.
Поведінка класного керівника та учнів
Організаторські здібності, емоційний стан педагога, педагогічний такт. Уміння володіти увагою дітей, підтримувати дисципліну, викликати інтерес. Рівень підготовленості педагога до проведення заходу, глибокі знання і розуміння проблеми, вміння знайти її оптимальне рішення. Рівень підготовленості учнів до виховного заходу. Активність, уважність, зацікавленість, дисциплінованість. Рівень взаємодії і співробітництва педагога та учнів.
Керівна роль педагога у виховному процесі. Як було організовано предметну діяльність школярів, їх активність та самостійність на всіх етапах заходу, чи відбувалось формування дружби, товаришування, відповідальності.
Результативність виховного заходу
Який реальний результат виховного заходу, чи досягнуто поставленої мети, що зроблено корисного для учнів, для батьків, для суспільства. Загальне враження про виховний захід. Пропозиції.
2.5. Психолого-педагогічна характеристика класу
Для організації роботи зі школярами класний керівник повинен бути обізнаний з системою стосунків у класі, характером взаємної вимогливості, чуйності, дружньої турботи, взаємодопомоги, гуманізму, поваги, милосердя, знати угрупування, їх внутрішню основу і міру зацікавленості у спільних справах класу, особливістю критики і самокритики, з характером стосунків між хлопчиками і дівчатами, проявами дружби між окремими учнями, внутрішньою основою цих стосунків, емоційними задоволеннями чи незадоволеннями від них учнів класу.
Наставник повинен взаємодіяти з активом класу. Для цього йому необхідно вивчити особливості активістів (моральність, гуманність, ініціативність, самостійність, наполегливість, вимогливість до себе і до інших, авторитет серед однокласників і його основа, організаторські здібності, турбота про окремих ровесників, ставлення до громадської думки). У своїй роботі педагог повинен зважати на те, що в класі є неформальні лідери, а також «відкинуті» школярі.
Добір педагогічних впливів на клас зумовлений рівнем його розвитку (спрямованість, організаційно-вольова інтелектуальна та емоційна єдність, підготовленість до спільної діяльності тощо). Крім того, педагог повинен враховувати вікові особливості навчальних груп, що зумовлені новоутвореннями віку, його основними протиріччями та критичними періодами, провідним видом діяльності, особливостями розвитку спонукальної сфери (головні потреби, інтереси, цілі, мотиви, навчання, спілкування тощо) та самосвідомості (самість, Я-образ, самооцінка, рівень домагань, почуття неповторності), розвитком інтелектуальної сфери та рівень соціалізації (підготовленість до спілкування, кооперації).
Виконуючи обов’язки класного керівника, магістр-практикант розпочинає вивчення класного колективу з перших днів своєї роботи в школі. Пропонована програма дослідження класного колективу є орієнтовною і може бути розширена чи скорочена залежно від обставин.
Орієнтовна програма дослідження класного колективу
Перший етап (констатувальний): вивчення загальних даних про клас, вивчення лідерів класу, характеристика класним керівником поглядів, переконань учнів, рівня розвитку класу як колективу.
Загальні дані про клас. До них відносяться:
- назва класу, школи:
- число учнів в класі, гендерне співвідношення;
- тривалість його існування (чи змінювався його склад, коли);
- наявність учнів, що мають труднощі в навчанні, спілкуванні;
- особливості класного керівництва (загальний термін роботи з класом, предмет, який викладає класний керівник в класі). Ця інформація допоможе вияснити особливості спільної діяльності класу, вияснити наявність традицій класу, роль і рівень впливу класного керівника на формування колективу класу і ін.
Другий етап: дослідження характеру взаємовідносин між учнями класу. Досліджується і визначається характеристика офіційного активу класу, неофіційних лідерів і їх взаємовідносин, пасивної частини класу, груп, що існують в класі. При характеристиці офіційного вибраного активу слід відмітити, чи дійсно він забезпечує керівництво діяльністю класу. Для виявлення неофіційного активу класу поряд із використанням традиційного методу спостереження і бесід доцільно застосувати метод соціометрії.
Особливу увагу слід звернути на характер впливу лідера класу (позитивний чи негативний, явний чи прихований, в яких ситуаціях і видах діяльності проявляється), його роль у вирішенні конфліктів, роль «емоційної душі» класу і т.д. Спостереження за взаємовідносинами офіційних і неофіційних лідерів (співпадають, активно взаємодіють, протидіють один одному) і вказати причини цього.
Вивчення лідера класу:
наявність яких якостей особистості (характер, темперамент, соціальна позиція, рівень домагань, самооцінки, комунікативні, організаторські здібності, активність, принциповість, доброта, емпатія, толерантність і ін.) сприяли вирізненню його в якості лідер, чи є цей школяр виразником думки, поглядів, інтересів всього класу чи певної групи.
При зборі цієї інформації можна використовувати методики діагностування рівня розвитку різних костей (рівень домагань, самооцінка, толерантність, моральна позиція і ін.). При характеристиці інших членів класу більше уваги слід приділити пасивним учням, ізольованим. Вияснити, чи у всіх ситуаціях діти проявляють пасивність, в чому причини такої поведінки. Для виявлення груп, які склалися в класі, також може бути використана соціометрія. Слід охарактеризувати причини їх появи, характеристика взаємодії (протиріччя, взаєморозуміння, взаємодопомога, співіснування без встановлення емоційних контактів і ін.).
Характеристика поглядів, інтересів, переконань учнів класу
На цьому етапі дослідження класного колективу слід звернути увагу на:
- наявність загальних інтересів;
- переважаючі мотиви спільної діяльності;
- наявність сформованих поглядів і переконань;
- наявність колективної думки в класі;
- сформованість професійних інтересів учнів класу, переважаючі мотиви вибору професії.
Цю інформацію можна отримати в ході проведення бесід, анкетування, тестування, спостереження.
Третій етап (підсумковий). Характеристика рівня розвитку колективу
На цьому етапі студент-практикант узагальнює результати дослідження класного колективу за такими параметрами:
- роль класного керівника, активу і окремих учнів класу в діяльності класу (чия активність переважає, які завдання і ким вирішуються і ін.);
- згуртованість колективу (наявність чи відсутність груп, наявність традицій і спільної думки);
- соціальна зрілість класу (вміння самостійно приймати обдумане рішення, дійти спільної думки в результаті обговорення чи конфліктної ситуації і ін.);
- емоційна єдність класу (загальний емоційний настрій, взаємна симпатія, співпереживання, готовність до прийняття нових членів класу, відношення до інших класів і шкільних колективів, спільне переживання успіхів і невдач і ін.):
- вольова єдність класу (вміння мобілізувати потенціал класу для вирішення спільних проблем, подолання перешкод, реакція на невдачі і перемоги, вміння доводити розпочату спільну справу до кінця і ін.);
Студент робить висновок про рівень (стадію) розвитку класу як колективу (високий, середній, низький) і динаміку його розвитку (підйом, спад, застій).
Підсумкова частина характеристики присвячена практичним рекомендаціям для використання отриманої інформації. Тут необхідно відмітити:
- які уміння, знання, особистісні якості слід мати класному керівнику для більш ефективної роботи із класом;
- як найбільш ефективно використовувати вплив лідерів у діяльності класу;
- які корективи і якими способами можна ввести в активну діяльність класного колективу пасивних дітей, налагодити стосунки із ізольованими;
- як організувати подальший розвиток навчальних, професійних інтересів школярів;
- як сприяти формуванню і розвитку колективної думки, переконань у класі;
- які перспективи розвитку класу як колективу і ін.
Для того, щоб керувати розвитком класу, педагог має вивчити його особливості. Методами вивчення учасників навчальної групи є:
спостереження;
анкетування;
соціометрія;
референтометрія;
аналіз групової діяльності тощо.
Методики дослідження класу подані в додатку
На основі дослідження учнівського колективу магістр-практикант складає психолого-педагогічну характеристику класу.
Орієнтовна схема написання психолого-педагогічної характеристики класу
Психолого-педагогічна характеристика
______класу _______________ школи за _______навчальний рік
1. Загальні відомості про школу, в склад якої входить класний колектив. Назва школи, її місцезнаходження, природні умови, територія, естетичний вигляд. Санітарно-гігієнічний стан школи і класу. Характеристика школи, як колективу, соціальні контакти загальношкільного колективу (зв'язок сім’ї і школи, вплив суспільства на життя шкільного колективу), шефські зв'язки, вплив школи на життя села, мікрорайону, міста, вплив загальношкільного колективу на формування класного колективу.
2.Офіційна структура колективу. Склад класу, кількість учнів, стать, віковий період. Скільки часу клас існує в даному складі. Які пройшли в даному складі класу зміни, соціальне положення батьків, їх авторитет і вплив на життя класного колективу. Система традицій. Найбільш помітна традиція (як впливає на психологію учня, класу).
3.Характеристика класу як колективу. Вияв колективізму в поведінці учнів у всіх видах діяльності: навчанні, грі, в праці. Вміння працювати колективно і підкорятись інтересам колективу. Вміння учнів розподіляти обов'язки і контролювати їх виконання, взаємодопомога і вимогливість в колективі класу. Згуртованість і організованість класу. Наявність в учнів почуття честі класу. Традиції класу.
Громадянська зрілість колективу, його життєва позиція: переконання, ідеали, інтерес до суспільно-політичного життя, пізнавальні інтереси, естетичні. Чи спостерігається розрив між біологічною зрілістю учнів-старшокласників та їх громадянською зрілістю? Кому і як наслідують учні? Чи є суперництво в класі?
4. Особливості взаємовідносин в класному колективі. Прояв критики і самокритики в класі. Боротьба за честь класу. Роль активу класу в згуртованості класного колективу, його допомога вчителям, класному керівнику в навчанні й позакласній роботі. Загальні інтереси учнів як чинник згуртованості колективу. Товариство і дружба в класі. Дружба дівчат і хлопців (в чому вона виражається). Наявність груп і мотиви їх появи. Який принцип об'єднання учнів в малі групи. Які взаємовідносини між групами в колективі? Негативні соціальні-психологічні прояви в класному колективі (списування, підказування, заздрість, дезінформація, насмішки, цинізм). Чи забезпечує колектив кожному учневі морально-психологічний захист.
5. Загальна характеристика навчальної діяльності (чи є вона ведучою? Якщо ні, то яка ведуча? Характеристика успішності з окремих предметів. Чи присутнє прагнення підвищення успішності, взаємодопомога. В чому вона виражається?
Улюблені навчальні предмети в класі. Клас на уроках різних вчителів. Невстигаючі учні, з яких предметів. Відмінники в класі, їх вплив на клас. Відношення до відмінників в класі. Домінуючі мотиви навчальної діяльності учнів (інтерес до знань взагалі, бажання набути знань, необхідних для майбутньої професії). Відношення колективу і окремих учнів до оцінки знань. Вміння і навички працювати самостійно.
6. Участь колективу в позакласній та позашкільній роботі. Місце і роль класного колективу в житті школи. Участь класу в заходах загальношкільного характеру. Міжколективні зв'язки класу в школі і поза школою.
7. Стан дисципліни в класі. Загальний рівень дисципліни. Дисципліна на уроках. Якими методами підтримується дисципліна?. Негативний вплив окремих учнів і груп на поведінку колективу. Хто і чому порушує дисципліну, якою причиною це пояснюється. Типові особливості окремих учнів як членів колективу, їх відношення до товаришів і колективу в цілому. Соціальні ролі учнів у класі. Активісти, лідери класу. Чи є дезорганізатори, хто і чому находиться під їх впливом? Причини, які обумовлюють негативні особливості поведінки, шляхи попередження і усунення негативного впливу тощо.
8. Вікові особливості учнів. Вказати, які психологічні прояви учнів ви відносите до вікових особливостей. Порівняти клас, в якому Ви проходили практику в минулому році, з цим класним колективом.
Висновки. Конкретні заходи, які потрібно здійснити школою, учителями класу, класним керівником, учнівськими організаціями, сім'єю для гармонізації мікроклімату в класному колективі, його згуртованості.
Характеристику класного колективу підписує класний керівник. Орієнтовний зразок психолого-педагогічної характеристики класу поданий в додатку .
ДОДАТКИ
Орієнтовні зразки звітної документації магістерської практики у загальноосвітньому навчальному закладі
Додаток А. Зразок оформлення титульної сторінки звіту про проходження педагогічної практики
Додаток Б. Зразок оформлення індивідуального плану магістра-практиканта
Додаток В. Орієнтовна схема написання щоденника педагогічної практики
Додаток Д. Орієнтовна схема написання звіту про проходження педагогічної практики
Додаток Е. Зразок написання плану-конспекту уроку
Додаток Ж. Зразок написання плану-конспекту години спілкування
Додаток З. Зразок написання плану-конспекту позакласного заходу з предмету
Додаток К. Зразок написання психолого-педагогічної характеристики класного колективу
Додаток Л. Методики дослідження класного колективу
Додаток А
Зразок оформлення титульної сторінки звіту про проходження педагогічної практики
ЗВІТ
магістра ______________________________________________ факультету
_________________________________________________________________
(прізвище, ім'я та по батькові)
про проходження практики в ___________________________________
(назва навчального закладу)
_____________________________________________________________________
Керівник практики _________________________________________
Керівник практики від кафедри_______________________________
Керівник практики .
від кафедри педагогіки ______________________________________
Керівник практики
від кафедри психології_____________________________________________
Додаток Б
Зразок оформлення індивідуального плану магістра-практиканта
Індивідуальний план
магістра-практиканта ______ групи факультету____________
_____________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
на період педагогічної практики з «___» ___________ по «___» _______ 20___ р.
в ____класі ЗОШ _________________
|
% п/п |
Зміст роботи |
Термін виконання |
Відмітка про виконання |
|
І. Початковий етап педагогічної практики |
|||
|
1. |
Участь у настановній конференції |
||
|
2. |
Знайомство зі школою, керівництвом школи, вчителями-предметниками, класним керівником. |
||
|
3. |
Ознайомлення із планом роботи вчителя-предметника, конспектами його уроків. |
||
|
4. |
Знайомство із учням класу, з планом роботи класного керівника, особовими справами учнів. |
||
|
5. |
Ознайомлення із порядком ведення класного журналу. |
||
|
6. |
Складання індивідуального плану роботи та його затвердження. |
||
|
7. |
Відвідування уроків вчителів-предметників. |
||
|
ІІ. |
|||
|
Навчальна робота |
|||
|
1. |
Складання тематичного планування уроків із предмету. |
||
|
2. |
Проведення уроків з предмету: 1.Тема:… 2.Тема:… 3. Тема:… |
||
|
3. |
Відвідування уроків магістрів-практикантів, їх аналіз. |
||
|
4. |
Проведення позакласного заходу з предмету. |
||
|
5. |
Відвідування позакласних заходів із фахової дисципліни, які проводять магістри-практиканти, їх аналіз. |
||
|
6. |
Проведення додаткових занять із школярами (індивідуальних і групових). |
||
|
Науково-дослідна робота |
|||
|
1. |
Розробка і проведення педагогічного експерименту відповідно до теми дипломної роботи. |
||
|
2. |
Виконання індивідуального завдання (проведення аналізу уроку за аспектами). |
||
|
3. |
Підготовка доповідей на науково-методичний семінар з психолого-педагогічних та методичних проблем. |
||
|
4. |
Підготовка статті |
||
|
Виховна робота |
|||
|
1. |
Ознайомлення з системою виховної роботи школи та класного керівника у закріпленому за магістром класі. |
||
|
2. |
Вивчення учнів класу (соціометрія, тестування, анкетування, спостереження тощо). |
||
|
3. |
Виконання обов’язків класного керівника у закріпленому класі. |
||
|
4. |
Підготовка та проведення виховних заходів: 1.Тема:… 2.Тема:… |
||
|
5. |
Відвідування виховних заходів, які проводять магістри-практиканти, їх аналіз. |
||
|
6. |
Проведення батьківських зборів. |
||
|
Завершальний етап |
|||
|
1. |
Звіт про результати педагогічної практики на засіданні педагогічної ради школи. |
||
|
2. |
Підготовка звітної документації з педагогічної практики. |
||
|
3. |
Участь у підсумковій конференції з педагогічної практики. |
Додаток В
Орієнтовна схема написання щоденника педагогічної практики
ЩОДЕННИК
педагогічної практики
магістра _______________________________________
________групи
факультету ___________________________________
в ________________ класі ______________ школи
з ___________ по _______________
Щоденник складається із таких розділів:
І.Загальні відомості про школу
Адреса школи. Тип, профіль школи. Проблема, над якою працюють педагоги школи. Прізвище, ім’я, по батькові адміністрації школи, класного керівника, вчителів-преметників.
II. Інформація про клас
Список учнів, актив класу, розклад дзвінків.
ІІІ. Розклад уроків на період практики.
ІV. План виховної роботи класного керівника на період практики.
V. Індивідуальний план роботи.
VІ. Аналіз відвіданих уроків.
Аналіз уроку можна вести за схемою:
|
Дата______ |
Урок (предмет)_______ |
|
Клас______ |
Учитель:_______ |
|
Тема: |
|
|
Тип уроку: |
|
|
Зв'язок теми уроку із попередніми. Розподіл часу на компоненти: доцільність і пропорційність. |
|
|
Перевірка домашнього завдання. |
|
|
Визначення мети та створення проблемної ситуації. |
|
|
Мовлення вчителя та учнів. |
|
|
Зміст і обсяг навчального матеріалу, дотримання дидактичних принципів побудови уроку. |
|
|
Якість та доцільність дидактичного матеріалу. |
|
|
Форми, методи й засоби активізації пізнавальної діяльності учнів. |
|
|
Облік і оцінка знань, умінь і навичок. |
|
|
Чи відповідає результат уроку поставленій меті. |
|
|
Домашнє завдання |
|
|
Висновки. Ваші пропозиції щодо усунення виявлених недоліків. |
Додаток Д
Орієнтовна схема написання звіту про педагогічну практику
ЗВІТ
магістра _____________________________________факультету
_________________________________________________________________
(прізвище, ім'я та по батькові)
про проходження практики в ___________________________________
(назва навчального закладу)
_____________________________________________________________________
І. Навчальна робота
Загальні відомості про місце і час проходження практики.
відвідування уроків:
а) зі спеціальності;
б) з інших предметів.
3. Проведення уроків самим студентом:
а) кількість проведених уроків, їх критична оцінка:
- чи вдалося провести уроки всіх основних типів (якщо ні, вказати причину);
- труднощі, які були і при, плануванні, у підготовці та в процесі проведення уроку або частини його, як їх подолали;
б) засоби, що використовувались для активізації розумової діяльності учнів на уроці;
в) які навчальні посібники виготовив, оцінка їх та роль на уроці.
4. Перевірка зошитів, письмових робіт, щоденників учнів.
Робота з невстигаючими учнями, її результати.
Індивідуальна та диференційована робота з учнями, її результати.
Позакласна робота з спеціальності, її зміст (тематика та форми проведення заходів, їх кількість, ознайомлення з роботою гуртка, проведення факультативних занять в школі та ін.).
Виготовлення наочності.
Труднощі у виконанні завдань педпрактики з навчальної роботи,шляхи їх подолання.
Оволодіння уміннями та навичками проведення навчальної роботи.
Загальні висновки про навчальну роботу.
II. Виховна робота
Клас, за яким прикріплений студент. Прізвище, ім'я, по батькові класного керівника.
Спостереження за роботою класного керівника, відвідування проведених ним виховних заходів (загальні враження).
Відвідування позакласних виховних заходів, проведених іншими студентами (кількість, короткий аналіз).
Зміст роботи, проведені студентом як помічником класного керівника (як класним керівником):
а) вивчення колективу класу та окремих учнів;
б) організація колективних позакласних заходів, тема залікового виховного заходу;
в) керівництво суспільно-корисною працею учнів;
г) індивідуальна робота з учнями;
д) робота з батьками учнів.
5. Труднощі у підготовці та проведенні виховних заходів.
Ознайомлення із системою виховної роботи школи.
Оволодіння вміннями та навичками організації і проведення виховної роботи.
Н. Нагальні висновки про виховну роботу.
Методична робота
Бесіди з директором школи, його заступниками, класним керівником та вчителями (вказати теми бесід).
Участь у роботі педагогічних рад, методичних секцій та об'єднань.
Ознайомлення з документацією та планами роботи школи (вказати конкретно).
Вивчення досвіду роботи кращих учителів.
Ознайомлення з психолого-педагогічною та методичною літературою під час практики.
Науково-дослідницька робота
Тема науково-дослідницької роботи; вивчена література з теми; опис спостережень за темою дослідження. Теми виступів на методичних семінарах: Банк педагогічного досвіду.
Висновки
Що дала педпрактика студенту.
Позитивне в організації та проведенні практики.
Виявленні недоліки (конкретно які), шляхи їх подолання (пропозиції).
Пропозиції щодо підготовки, організації і проведення практики.
Додаток Е
Зразок оформлення плану-конспекту уроку
Тема: Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек»
(Стогній О. О.)
Золото – ось душа вашого нинішнього суспільства.
Мета:
навчальна: дати уявлення про поєднання реалістичних і романтичних елементів у повісті. Продовжити роботу з аналізу прозового твору, визначення особливостей композиції; на прикладі образа Гобсека учити аналізувати особливості втілення мотиву влади золота.
розвивальна: розвивати аналітичне мислення, уміння систематизувати матеріал, складати опорні схеми.
виховна: виховувати толерантність, почуття емпатії, співпереживання щодо інших людей, формувати критичне ставлення до прагнення оволодіння матеріальними благами задля них самих.
Тип уроку: урок формування вмінь і навичок.
Форма проведення: урок з елементами пошукової роботи, робота у групах
Обладнання: комп’ютери, проектор, екран, мультимедійні підручники «Світова література. 10 клас», картки на кожного учня або тестовий тренажер «Перевір знання тексту» (із мультимедійного підручника «Світова література. 10 клас»).
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
ІІІ. Актуалізація знань. самостійна робота (або тестування на комп’ютері) із метою перевірки знання тексту. Самостійну роботу перевіряють (або слідкують за проходженням тестування на комп’ютері) помічники, які визначені на попередньому уроці. Оцінки оголошуються відразу.
IV. Робота із електронним підручником. В розділі «О.де Бальзак. Літературно-критичні статті» знайти статтю, в якій розповідається про історіє створення повісті «Гобсек».
Фронтальна бесіда за змістом статті:
Коли був створений перший варіант повісті?
Який твір Бальзака увійшов як частина до першої глави?
Як називався варіант повісті, створений у 1835 році?
Чому в останньому варіанті Бальзак відмовляється від визначення Гобсека як «батька»?
Про що свідчить така ретельна робота над невеликою твором?
V. Робота з текстом за групами.
Художник Шарль Тамизьє уявляв собі Гобсека таким, як ви бачите на ілюстрації (Додаток 3). А як його описав Бальзак?
1 група: Намалюйте словесний портрет Гобсека. Якi порiвняння використовує Бальзак, описуючи зовнiшнiсть свого героя?
2 група: Знайдiть у текстi приклади використання деталей побуту як засобу проникнення у внутрiшнiй свiт героя. Зачитайте описи помешкання Гобсека. Як iнтер’єр характеризує героя?
3 група: Що означас iм’я Гобсек у перекладi? Опишiть спосiб життя Гобсека i доведiть, що iм’я персонажа вiдповiдає його сутностi. Яка пристрасть визначає логiку вчинкiв героя?
4 група: Розкажiть передiсторiю героя. Як “романтична бiографiя” лихваря розкриває його характер?
За результатами роботи в групах, заповнюється таблиця
Таблиця « Аналіз образу Гобсека»
|
Прізвище |
Гобсек, ( лихвар, «людина – вексель», глитай) |
|
Портрет |
«Схожий на Талейрана», « очі як у куниці», |
|
Інтер'єр |
« Кімната була захаращена меблями, срібними виробами, лампами, картинами, вазами, книгами, …» |
|
Самохарактеристика |
« У мене погляд, як у Бога: я читаю у серцях » |
|
Характеристика іншими персонажами |
"Це була людина-автомат, яку щодня заводили". "Якщо людяність, спілкування з ближніми вважати релігією, то Гобсек у цьому відношенні був атеїстом". |
VІ. Творча робота (приймають участь по одному представнику кожної групи). Використовуючи картинки із Інтернету, створити комп’ютерний колаж «Портрет Гобсека».
Таблиця « Аналіз образу Гобсека»
|
Прізвище |
|
|
Портрет |
|
|
Інтер'єр |
|
|
Самохарактеристика |
|
|
Характеристика іншими персонажами |
VІІ. З іншими – бесіда «Гобсек: реаліст чи романтик?»
Знайдіть у тексті повісті ознаки реалістичного зображення дійсності. Побудуйте гроно (Історична конкретика, соціально-побутова характеристика героїв, типовість ситуацій)
Самотність, загадковий образ, відлюдкуватість, інтелектуальність – ці риси притаманні романтичному герою. Підтвердить або спростуйте ці ствердження.
VІІІ. Захист творчих робіт «Портрет Гобсека», ілюстрацій (д/з).
ІХ. Фронтальна бесіда. Підсумок життя Гобсека.
Як вам здається, жадоба Гобсека до золота – це хвороба?
Як ви гадаєте, у чому коріння філософії Гобсека, і які її наслідки?
Гобсек прагнув розбагатіти і розбагатів.А хіба можна назвати його щасливою людиною? Чи відчув він себе щасливим?
Гроші – головний закон світу? ( Пояснити епіграф)
Чи заздрите ви Гобсеку?
Золото давало Гобсекові владу над людьми. Чи здатний він діяти в інтересах людей?
Висновок. Гобсек так і не зрозумів, що вже на певному етапі не він володіє грошима, а вони керують ним. Втративши моральні орієнтири, Гобсек пропустив момент, коли гроші зробили його бранцем золота. Гобсек збіднив своє життя, не зумівши поставити гроші на службу хоч би собі і своїй далекій родичці. Адже він міг насолоджуватися теплом родинної любові, дарувати кохання, по-іншому бачити цей прекрасний світ. Але він прожив павуком біля грошей.
Х. Підведення підсумків. Оцінювання
ХІ. Домашнє завдання (1-2 за вибором, 3 обов’язкове для всіх):
Висловте свою думку.
«Найперше и найголовнiше в життi - це намагатися володiти самим собою» (В. Гумбольдт).
Що втратив i що знайшов Гобсек?.
Чи такi вже згубнi гроші.
Доберіть вислови із повісті «Гобсек», що стали крилатими.
Поставте по п'ять запитань Фанні Мальво і Графині де Ресто від свого імені стосовно ситуації, в яку вони потрапили, і дайте на них відповіді.
Додаток Ж
Зразок написання плану-конспекту години спілкування
Година спілкування «Конфлікт і шляхи його вирішення»
(Барибіна Т. В.)
Мета:
навчальна: ознайомити старшокласників із поняттям «Конфлікт», «конфліктна ситуація», структурою конфлікту та моделями поведінки у конфліктних ситуація;
розвивальна: розвивати уміння аналізувати та узагальнювати подану інформацію, прогнозувати і моделювати наслідки поведінки;
- вихована: формувати емоційну культуру учнів і здатність до толерантної поведінки.
Обладнання:
схеми “модель конфлікту”, “функції конфлікту”,
алгоритм дій в конфліктній ситуації,
конфліктні ситуації, набір карток-плакатів
Методи: метод проектів, метод ЛОК, соціологічне опитування, ігрові методики.
Епіграф:
“Будьте самоучками, не ждіть, поки вас навчить життя”
Станіслав Ежи Лец.
I. Вступ. Педагог. Однією із актуальних проблем сучасного суспільства є проблема конструктивного співробітництва і взаємодії. У зв’язку із цим проблема соціальних конфліктів стала предметом вивчення багатьох наук, таких як філософія, соціологія, політологія, педагогіка, психологія і ін.
Учениця. Проблема міжособистісних взаємовідносин є актуальною для учнів нашої школи. Результати соціологічного опитування показали, що основними причинами конфліктів учні вважають поведінку і незнання способів вирішення його.
Психолог (учень). Будучи активним учасником конфлікту, людина розуміє, що не можна уникнути конфлікту взагалі, безконфліктне існування неможливе. Однак, конфлікти часто порушують звичний ритм, знижують самооцінку. Багато хто прагне знайти мирний спосіб його урегулювання, однак не завжди знають, як це зробити.
Соціолог (учень). Спробуємо вирішити це протиріччя найбільш доступним способом – способом вивчення проблеми. Наша мета – показати можливі шляхи виходу із конфліктних ситуацій через їх конструктивне вирішення. Сьогодні ми розглянемо поняття “конфліктна ситуація”, “конфлікт”, “толерантність”, причини виникнення і структуру конфлікту, його функції, а також основні моделі поведінки особистості в конфліктних ситуаціях.
III. Хід заняття:
Просимо вас зайняти місця в залежності від того, як ви відноситеся до такого явища соціального життя, як конфлікт (учні поділяються на групи).
|
Позитивно |
Негативно |
Не знаю |
Психолог. Конфлікт – це сутичка окремих людей чи соціальних груп, у яких різні, а нерідко і протилежні погляди, інтереси і цілі. Для виникнення конфлікту необхідна конфліктна ситуація – наявність протилежних позицій. Це можуть бути різні цілі, бажання або різні способи їх досягнення. Але далеко не кожна ситуація веде до конфлікту. Повинен бути інцидент – збіг обставин, які є приводом для початку безпосередньої сутички сторін (учні знайомляться із основними поняттями, про які повідомляє інформаційна група). І навіть у цьому випадку конфлікт ще можна попередити, оскільки все залежить від того, як кожна із сторін сприймає і оцінює цю ситуацію. Якщо її оцінюють як конфліктну, то вона стає реальною. Конфлікт починає жити своїм життям. Дії конфліктуючих сторін “підганяються” під конфліктну ситуацію, втягуються нові способи конфронтації. Починається ескалація конфлікту. Останній етап – спад конфлікту і його вирішення. В залежності від способів вирішення він може бути конструктивним і деструктивним (модель конфлікту).
Педагог. Прошу вас звернути увагу на два моменти. По-перше, дуже багато залежить від позиції самої людини, яка визначає ситуацію як звичайну чи конфліктну для себе. Хід конфліктної ситуації залежить від людини і на етапі вирішення конфлікту. Людина сама приймає рішення про те, як вона буде цю ситуацію вирішувати. По-друге, за даними соціології, вірогідність вирішення конфлікту на різних його етапах розвитку різна. Як ви думаєте, на якому етапі вона найбільш вірогідна? (у фазі виникнення різного бачення проблеми). У цьому випадку вірогідність вирішення конфлікту – 92%. При конфліктній взаємодії вона дорівнює 46%, при ескалації конфлікту всього лише 5% і на етапі вирішення – 20%. Слід задуматися над тим, як навчитися “відловлювати” конфлікти ще до їх початку! Тут до речі згадати слова польського сатирика Станіслава Єжі Леца, які стали епіграфом нашого заняття: “Будьте самоучками, не ждіть, коли вас навчить життя!”.
Хотілося, щоб ви розуміли, що конфлікти – це необхідне явище соціального життя. Якщо вони існують, то виконують якісь важливі функції у житті суспільства і людини. Причому ці функції можуть бути як позитивними, так і негативними. Пропонуємо доповнити схему “Функції конфлікту”. Учні доповнюють схему і провіряють її.
Функції конфлікту.
|
Позитивні |
Негативні |
|
1. Пізнання один одного |
1. ______________________ |
|
2 .__________________ |
2. Соціальна пасивність |
|
3. __________________ |
3. Зниження якості діяльності |
|
4. Розвиток особистості |
4. Депресія. Загроза здоров’ю |
|
5. Послаблення психологічної напруженості |
5. Відчуття насилля, тиску |
|
6. Підвищення авторитету, самооцінки |
6._________________________ |
Психолог. За даними соціологічного опитування, проведеного у нашій школі, причинами конфліктів частіше всього є: 1) невміння людей спілкуватися; 2) різниця в інтелектуальному рівні, 3) расові і національні відмінності. Якщо друга і третя причина об’єктивні, то невміння людей спілкуватися – це той суб’єктивний чинник, який людина завжди може змінити. Психологи пропонують нам використовувати у конфліктних ситуаціях такий алгоритм дій:
Алгоритм дій у конфліктних ситуаціях
Вирізнити суть проблеми.
Побачити її зі сторони.
Поставити себе на місце іншої людини.
Знайти конструктивне вирішення проблеми.
Зараз ми розглянемо конкретні життєві ситуації і спробуємо з точки зору отриманих нових знань проаналізувати шляхи виходу з них.
|
Ситуація 1. |
Ситуація 2. |
Ситуація 3. |
Педагог. Давайте підведемо підсумки заняття і завершимо роботу над схемою “Модель конфлікту” (учні під керівництвом психолога доповнюють схему, відмічають в ній шляхи вирішення конфлікту).
Вирішення конфлікту:
|
Конструктивне |
Деструктивне |
|
Гумор Уступка Компроміс Співробітництво Усвідомлення позицій сторін |
Погрози, насилля Грубість, приниження Перехід на особистості Відхід від вирішення проблеми Розрив відносин |
Психолог. Як бачите, шляхів виходу із конфлікту багато. Отже, якщо ви не помітили, як потрапили у складну ситуацію, яка загрожує вийти із-під контролю, вам доведеться застосувати інтелект і уміння спілкуватися, щоб вийти із конфлікту із найменшими втратами. Ви можете проявити творчість, придумати нові способи нейтралізації конфліктів. Зверніть увагу, що від вас самих залежить ваші відносини з оточуючими, а, значить, і ваш настрій.
Педагог.Тем не менше, багато хто із нас надає перевагу старому, випробуваному способу вирішення конфліктів силовими методами: хто – кого.
IV. Підведення підсумків .
* Що нового для себе ви взнали сьогодні?
* Чи змінилася ваша думка про конфлікт?
Педагог. На завершення нашого заняття ми пропонуємо вам, якщо ваша думка про конфлікт змінилася, пересісти до тих, чию думку ви поділяєте.
Додаток З
Орієнтовний зразок написання плану-конспекту позакласного заходу
Рольова гра «Судимо Чіпку»
(Штефан Л. В.)
Тема: Рольова гра «Судимо Чіпку»
Мета: 1) у ході гри визначитись зі ставленням до головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», оцінивши його вчинки, мотиви поведінки;
2) перевірити знання учнів з правознавства про адміністративну та кримінальну відповідальність;
3) розвивати в учнів аналітичні здібності; уміння грамотно, послідовно висловлювати свої думки, обґрунтовувати міркування, робити висновки;
4) виховувати в учнів уміння аргументовано відстоювати власну позицію, уміння здійснювати життєвий вибір.
Обладнання: таблички з надписами
Все добре переймай, а зла уникай
З ким поведешся, в того й наберешся
Добро довго пам’ятаєш, а лихо ще довше
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько
Добре ім’я – найкраще багатство
Хід гри
Вчитель: Сьогодні ми поговоримо про головного героя повісті Івана Білика та Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Чіпку Варениченка. Це злочинець. Саме відправленням його на каторгу закінчується роман. Тож давайте уявимо, як відбувався суд над цією людиною, а потім спробуємо дати характеристику діям Чіпки з погляду сучасного права.
Ролі (роздані учням заздалегідь):
Чіпка
Суддя (ведучий)
Обвинувач (доводить вину Чіпки)
Адвокат (розкриває позитивні риси Чіпки, намагається вмотивувати агресивність його поведінки)
Панас Мирний (розкриває задум створення цього образу, говорить про своє ставлення до Чіпки)
Секретар (протягом гри робить на дошці записи позитивних та негативних рис Чіпки)
Суддя (до підсудного):
Назвіть ваше ім’я, прізвище, по батькові (Нечипір Іванович Вареник)
Рік народження (1844)
Місце народження (с. Піски)
Вільний чи кріпак від народження (вільний)
Освіта (неписьменний)
Хто ваші батьки (батько Іван Вареник – кріпак, втік від пана, до одруження з моєю матір’ю мав родину на Дону, потім був відданий у рекрути; мати Мотря Жуківна – проста бідна селянка)
Сімейний стан (одружений, дружина Галина Максимівна Ґудзь)
Ви знаєте, у чому вас звинувачують? (так – грабунки, розбій, вбивства)
Обвинувач: Підсудний Вареник, ви звинувачуєтесь у скоєнні таких злочинів: грабунки, розбишацтво, вбивства (останнє – жорстоке вбивство сім’ї Хоменків), і засуджуєтесь до такої міри покарання – довічна каторга.
Адвокат: Ваша честь, мій підзахисний вже не така й пропаща людина. Є ряд обставин, які могли б частково його виправдати і пом’якшити вирок суду.
Почнемо з найпростішого – спадковість. Його батько був людиною із темним минулим. Щось кримінальне, мабуть, передалося й синові.
А ставлення односельців до хлопця! Громада шукала в хлопчика із самого його народження ріжки і хвіст, а дехто й у батька «сам бачив» їх при арешті. Нелюбов односельців була ніби запрограмована, а хлопець приречений на самотність. Самотність – страшна річ. Які думки про свою неповноцінність вона породжує!
Але ж були часи, коли Чіпка мав господарство, був добрим господарем, не боявся роботи. Він здатний до співчуття, сміливий (згадайте історію, як били старого діда Уласа!)
Обвинувач: Поважати батьків своїх – одна з десяти заповідей. А як ставився Нечипір до своєї матері? Ображав, обкрадав, міг підняти руку.
Адвокат: А все тому, що він змалку не бачив від неї уваги, не відчував її тепла, ласки, уваги, підтримки.
Обвинувач: Але ж вона заробляла на прожиття, на харчі своїй дитині.
Адвокат: Для нормальної матері це не може служити виправданням. Добре слово і щира зацікавленість справами дитини – це те, що повинна давати мати своїм дітям незалежно від їхнього віку.
Обвинувач: Підсудний вів розпусний спосіб життя, мав сумнівну компанію, пиячив. Це говорить про його слабку волю, нездатність чесно до кінця відстоювати свої інтереси.
Адвокат: Горілка й веселе товариство, яке «все розуміє», - традиційні ліки від горя. Та й причина була об’єктивна – забрали несправедливо землю. Мав нормальні умови життя і праці – був самим собою. Змінюються умови існування – чи спадковість прокидається, чи то зло велике в душі назбиралося. Близькі люди його покидають, залишається з осоружним товариством, яке й підбиває його на всі злочини. Хто дає йому першу чарку горілки? Цей шлях йому вимостило суспільство!
Обвинувач: Тоді дозвольте зачитати уривок з нарису, де описується скоєння останнього злочину прототипом Чіпки Василем Гнидкою:
"...Жив собі хутором уже здавна один козак. Заможний і грошовитий. Скоту в його - повна загорода, а грошей - то й свині не їдять. При йому жили його й сини, аж три. Двох він уже й поже нив; у старшого й дитинка була, а менший ще парубкував... Ще дочка у його, так півдівка, була; ото вона одна й зосталася тільки жива. Гнидка добре його знав... Та різдвяних свят, зібравши дванадцять самих найздоровших товаришів, і скокнув до того козака "празникувати"...
От сі до вікна, стукають, просяться в хату. їх не пускають: вони просять хоч шлях показати. Дорога тоді була забитна, недавно сніг увалив. Батько й послав парубка. Той тільки що одсунув двері - вони так прожогом усі в хату, аж дванадцять душ... Парубок хотів у вікно вискочити, так хтось з їх як бебехнув з рушниці та прямо у спину так кулю й увігнав, - той так у вікні й застряв. Вони тоді до жонатих, хто з ножем, хто з сокирою, - повбивали. Зостались невістки, дід та баба; та ще дочка, що як побачила ту баталію, то непримітно залізла під піл та там і сиділа, дух притаївши. Зостались ото ті; вони їх пов'язали гаразденько та й питають: де гроші? Питали, питали,-— мовчать; вони тоді давай у печі огонь розводити; розвели; та возьме жменю соломи, зверне верчик, запалить та до ніг, - отак і пече. Пекли, пекли, та чи то вже так їх запекли, чи, може, вже ті затялися, - ні слова та й годі. Стара одначе знемогла, сказала, що в пічурці 50 карбованців замазано.
Виколупали та знову до неї. Більше, каже, немає... Тоді вже вони взяли гаразденько усіх, поскладали в рядок, зайшли з-за голови та обухом у голову; так голови й попровалювали. Тоді ото й дитина прокинулася... Кричить, як не розірветься; так Гнидка узяв та й простромив його ножем, як галушку..."
Та й це ще не все. Останній його злочин – доведення до самогубства дружини Галі, яка не змогла перенести такого розчарування, такого сорому і повісилась.
Суддя: Слово надається свідкові Панасу Мирному.
Ваше ім’я, прізвище, по батькові (Панас Якович Рудченко)
Рік народження (1849)
Місце народження (м. Миргород)
Хто допомагав вам працювати над романом? (мій радний брат Іван Білик)
Розкажіть, чому ви «дали життя» такому жахливому літературному персонажу (їхав з Полтави до Гадячого, візник розповів історію про бандита із Заїчинців Василя Гнидку, вирішив дослідити, чому така сильна людина стала на шлях злочину. «Як такий мирний пахарський побит з його поетичним почуттям, з людяністю викинув з себе такого злющого зарізяку, котрому нічого проткнути ножем горло маленькій дитині, коли воно, прокинувшись, почало у колисці кричати; котрого організаторські сили були такі, що зумів за невеликий час згромадити цілу ватагу усякого люду і за півроку вирізати з нею до двадцяти душ в Зінківському, Полтавському, Миргородському, ще либонь й у Переяславському повітах?» Спочатку написав нарис «Подорож від Полтави до Гадячого», потім повість «Чіпка», а згодом виник великий роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).
То ви виправдовуєте свого героя? (ні, не можу простити злочинного життя, зневажливого ставлення до матері та розбиті надії дружини. Чіпка – вбивця, він не може бути виправданим!)
Секретар (записи на дошці):
Чіпка
|
Позитивні риси |
Негативні риси |
|
Обдарований від природи; розумний; метикуватий; вразливий; добрий господар, береться за будь-яку роботу; мав прагнення творити добро та служити громаді; борець, може повести за собою; правдошукач; волелюбний, сміливий, нескорений; має глибоку співчутливу душу |
Надто нервовий; озлоблений; жорстокий; готовий до помсти (почуття помсти не контролюється психікою); має слабку волю, чому й топить лихо в чарці; грубий з матір’ю; розтоптав надії коханої людини; злодій, вбивця |
Це морально роздвоєна особистість
Суддя: Отже, враховуючи усі вище перелічені факти, суд прийшов висновку: ніколи у Нечипора Вареника не було безвихідного становища, він завжди міг обирати між чесною, іноді нестерпно важкою, працею і розпусним життям розбишаки. Тільки нетерпіння і злість на людей керували ним, штовхали до падіння. А тому суд виносить свій вирок: визнати винним Нечипора Вареника у свідомому скоєнні тяжких злочинів і присудити до каторжних робіт одвічно.
Вчитель: Моральний кодекс народу відтворений у прислів’ях та приказках – зверніть, будь ласка, увагу на надписи (зачитати).
А тепер давайте спробуємо дати характеристику вчинкам нашого героя з погляду сучасного права.
Запитання до глядачів:
Якщо людина перебуває в громадських місцях у нетверезому стані, вона несе… (адміністративну відповідальність - ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Попередження або накладення штрафу від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів (17 грн. – 85 грн.)).
Яка відповідальність передбачена за хуліганство (за дрібне хуліганство (образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян) – ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладення штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів (17×3=54 грн. - 17×7=119 грн.), або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку, адміністративний арешт до 15 діб.
Ст. 126 Кримінального кодексу України:
Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, – штраф до 50 мінімумів (850 грн.) або арештом до 6 місяців, або обмеженням волі до 3 років.
Ті самі дії, вчинені групою осіб, - обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 4 років.)
За дрібні крадіжки, грабунок (ст. 186 Кримінального кодексу України.
Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) – штраф від 50 до 100 мінімумів або виправні роботи до 2 років, або позбавлення волі до 4 років.
Грабіж, поєднаний з насильством – від 4 до 6 років.
Грабіж, поєднаний з проникненням у житло – від 4 до 8 років.
Грабіж, вчинений у великих розмірах, - від 7 до 10 років.
Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою – від 8 до 13 років із конфіскацією майна.
Умисне вбивство (ст. 115 Кримінального кодексу України – позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.)
Домашнє завдання: написати коротку замітку до газети про сьогоднішнє засідання суду
Додаток К
Зразок написання психолого-педагогічної характеристики класу
Психолого-педагогічна характеристика класу
Загальні відомості про школу. ЗОШ № 21 м. Рівне знаходиться на вул. Струтинської, 34. Будівля школи простора, класи добре обладнані, є два спортивні зали, два комп’ютерні класи, майстерні, працює 12 гуртків та секцій.
Школа має свої традиції – День народження школи, День посмішок тощо. В школі працює дружній педагогічний колектив, батьки в цілому цікавляться справами, що відбуваються в школі, приймають активну участь у цих заходах.
2.Офіційна структура колективу.
У 9 класі навчаються 32 учні (15 хлопців і 7 дівчат) Робоча атмосфера класу є сприятливою, кожен учень класу має змогу працювати у групі з максимальною самовіддачею. Колектив сформований у 2011 навчальному році, діти прийшли клас із двох паралельних 8-их класів цієї школи.
3.Характеристика класу як колективу.
Спрямованість класу визначається такою ієрархією принципів: впевненість, “інтелектуальність”, “незалежність”. Найменше цінується “безкорисливість”. Принцип “визнання” теж зазначається серед значущих цінностей. Це свідчить про наявність бажання учнів отримати схвалення з боку однокласників за наполегливість у навчанні. Загалом система цінностей класу є нестійкою, неоднорідною, можна говорити лише про тенденцію учнів до незалежності та утвердження самостійності. Найбільш яскравими позитивними характеристиками класу є обов’язковість та ввічливість, найменш розвинуті такі якості як товариськість.. На початку навчального учні обрали старосту - Максима Смаглюка. Він – явний лідер у класі, активний, наполегливий, має авторитет серед учнів, здатний організувати їх до участі в позакласних заходах (збори, випуск стінгазети), до того ж важливим є його прагнення залучити кожного до загально класних та загальношкільних справ. Однак на систему цінностей класу в цілому вплив думки лідера не є визначальним, авторитет старости лише встановлюється. Клас має значний потенціал щодо виховуваності. Реалізувати цей потенціал можна через доведення учням значущості взаємопідтримки та співпраці для впевненості у досягненні високого результату, незалежності від зовнішнього контролю (з боку вчителів при організації позакласних заходів).
4. Особливості взаємовідносин в класному колективі. Школярі в основному негативно ставляться до недоліків інших, однак не приймають критики щодо себе.
Рівень взаємної підтримки у класі низький, внутрішні конфлікти (хоч і незначні) замовчуються; низьким є рівень взаємної довіри, що дещо негативно впливає на здатність групи щодо прийняття спільного рішення з певних суперечливих питань. Стосунки між дівчатами і хлопцями дружні, це проявляється у симпатіях одне до одного, а також у списуванні, підказках на уроках. У класі є три групи, вони об’єднуються на основі місця проживання. Група, лідером якої є Гуцал Микола, об’єднана спільним інтересом до велоспорту. Стосунки між групами не є антагоністичними – школярі разом обговорюють спільні питання, проблеми. «Ізольованих» в класі немає, оскільки школярі лише придивляються одне до одного. Цей колектив можна охарактеризувати як клас індивідуалістів, де кожен працює на свій власний імідж та успіх. Такий рівень групової згуртованості зумовлений недостатньою адаптацією учнів до нового колективу.
5. Загальна характеристика навчальної діяльності. Загалом у класі хороша навчальна успішність, учнів більшою мірою цікавлять гуманітарні дисципліни, але вони також не оминають питання практичної значущості багатьох аспектів точних наук. Є улюблені «предмети» - англійська мова, історія, оскільки вчителі, що викладають ці предмети, зуміли зацікавити школярів новими формами і методами викладання. Учні також цікавляться предметами, що будуть потрібні їм у майбутній професії (18%). Мотивацією до набуття знань є оцінка. Школярі спрямовані на отримання і демонстрацію своїх знань, тому спостерігається суперництво серед відмінників (Ромачук Світланою, Соколом Андрієм, Карпухіною Олесею). Прагнення до вищого рівня навчальних досягнень проявляють 76% учнів. Школярі вміють працювати самостійно, відвідують обласну і міські бібліотеки, всі користуються Інтернетом. Однак недостатньо уваги приділяють виконанню домашніх завдань. Постійного контролю та індивідуальної допомоги вчителів-предметників потребують Кармаш Олег, Савицька Оксана.
6. Участь колективу в позакласній та позашкільній роботі. Класний колектив лише формується, однак учні в цілому вміють спільно вирішувати проблеми. Клас бере участь у загальношкільних заходах (свята, тематичні вечори, спартакіади тощо). Учні активно вболівають за свій клас, н відмовляються від доручень. Гуцал Микола – призер обласних змагань із велоспорту, Марчук Олена – переможець міського конкурсу юних вокалістів. Найменш активними у громадському житті класу є Антонець Марія, Петрук Назар.
7. Стан дисципліни в класі.
Загальний рівень дисципліни на уроках – задовільний. Порушення її проявляються в запізненнях на урок, списуванні та підказках. Офіційним лідером класу є Максим Смаглюк – староста класу. У класі є і неофіційний лідер – Євген Назарець, занадто балакучий, надмірно рухливий, легко відволікається, імпульсивний, винуватить інших у своїх помилках, ставить багато запитань, які не стосуються теми уроку. Результатом такої поведінки є порушення дисципліни в класі. Незважаючи на це, перебуває в добрих стосунках з однокласниками.
Класний керівник – Колесник Світлана Олександрівна, учитель географії, педагог з 21-літнім стажем роботи в школі, має вищу педагогічну освіту. Вона працює на посаді класного керівника у цьому класі лише декілька місяців. Її діяльність спрямована на вивчення класного колективу та організацію ядра класу на основі спільних справ. Діти поважають свого класного керівника, однак довірливих стосунків між нею і школярами ще немає..
8. Загальні висновки.
Основна проблема класу – несформованість класного колективу. Для усунення цього недоліку класному керівникові потрібно зацікавити школярів спільною справою. Залучення неформального лідера до спільної розробки соціальних проектів сприятиме згуртованості колективу, а якнайширше охоплення учнів класу активною спільною діяльністю сформує почуття колективізму, єдності, спільності.
Додаток Л
Методики вивчення класного колективу
Методика діагностики згуртованості, ціннісних орієнтацій, референтності класного колективу
(розроблена Г.В.Дьяконовим)
Згуртованість класу
1. Як ви вважаєте, від чого залежить згуртованість класу? (указати три фактори згуртованості класу).
3. Що потрібно зробити, щоб ваш клас став більше згуртованим?
Укажіть два головних, на ваш погляд, фактори.
Як відомо, при аналізі даних за вільними (відкритим) питаннями необхідно підсумувати всі схожі якості, які повторюються у всьому масивові анкет, а якості, які не повторюються, просто виписуються окремо.
Підсумковий список-перелік починається з якостей, які називалися учнями найчастіше й далі ці якості (фактори, моменти, особливості) перераховуються в послідовності їхнього убування. Замикають список якості, фактори, які назвалися лише один раз. Підраховується, звичайно, і загальна кількість якостей, факторів, названих по даному питанню.
В анкеті “Згуртованість” у такий спосіб обробляються питання 1 і 3.
Питання 2 в анкеті “Згуртованість” обробляється так, як будь-яке альтернативне питання, тобто підраховується кількість позитивних висловлювань; учнів опитуваної групи (тобто кількість відповідей “так”), потім - кількість негативних відповідей (тобто “ні”) і, нарешті, кількість нейтральних відповідей.
Подальший значеннєвий аналіз здійснюється на основі кількісних даних і якісних особливостей (тобто змісту) кожного фактора, якості, а також його місця й співвідношення з іншими особливостями.
Обробка анкет “Ціннісні орієнтації класу”, “Референтність класу як групи”, “Задоволеність міжособистісними відносинами” здійснюється аналогічно.
Ціннісні орієнтації класу
1. Що для вас цінне (важливе, значиме) з того, що є у вашому класі? (Це – реальні цінності).
2. Як ви вважаєте, що є найціннішим, важливим, значимим для учнівського колективу?
(Це – ідеальні цінності).
Референтність класу
1. Якби була можливість, ви б перейшли у який-небудь інший клас (наприклад, у іншу школу або в іншому місті)?
Так. Ні. Не знаю.
2. Чи можна сказати, що у вас більше друзів у класі, ніж поза класом?
Так. Ні. Не знаю.
3. Могли б ви сказати, що для більшості ваших однокласників життя в класі більш цікаве й важливе, ніж відносини з товаришами за межами класу?
Так. Ні. Не знаю.
Задоволеність міжособистісними відносинами
1. Чи задоволені ви атмосферою в колективі?
2. Чи задоволені ви відносинами з товаришами по класу?
3. Чи уважні однокласники до ваших прохань?
4. Чи часто ви замислюєтеся про те, як вас сприймають і розуміють товариші по класу?
5. Чи виникає у вас бажання поділитися з товаришами по класу особистими проблемами?
6. Чи вважаєте ви, що ваша участь у справах класу поліпшує міжособистісні відносини в класі?
Примітка. Всі питання даної анкети – альтернативні.
Методика «Ідеальний клас»
Мета: виявити еталонність класного колективу у сприйнятті окремих учнів.
Хід виконання
1. Підібрати 30 рис, які з позитивного боку характеризують класний колектив, і запропонувати учням прорангувати ці якості для ідеального (еталонного) класу.
Інструкція: “Розгляньте, будь ласка, запропонований вам список позитивних рис. Визначте серед вказаних якостей найважливішу для ідеального класу і поставте проти неї цифру 1. На друге місце поставте менш важливу якість і так далі.”
2. Цю ж процедуру учні повинні повторити для свого класу, тобто прорангувати всі 30 якостей для класу, у якому вони навчаються зараз: “У нашому класі на першому місці стоїть ...” (для більшої достовірності другу частину дослідження можна проводити через певний проміжок часу).
Список якостей
|
1. Дружність 2. Згуртованість 3. Цілеспрямованість 4. Відповідальність 5. Моральна вихованість 6. Ерудиція 7. Принциповість 8. Справедливість 9. Працелюбність 10. Вимогливість 11. Активність 12. Вміння спілкуватись 13. Колегіальність (колективне прийняття рішень) 14. Взаємоповага 15. Співпереживання |
16. Організованість 17. Тактовність 18. Взаємодопомога 19. Чуйність 20. Схильність до позакласних відносин 21. Дисциплінованість 22. Самокритичність 23. Допитливість 24. Духовне багатство 25. Чесність 26. Гуманізм 27. Доброта 28. Порядність 29. Скромність 30. Розсудливість |
Обробка результатів
|
№ пп |
Якості |
Ранг для ідеального класу |
Ранг для свого |
Різниця рангів |
d2 |
|
1. |
Дружність |
3 |
1 |
2 |
4 |
|
2. |
Згуртованість |
1 |
9 |
-8 |
64 |
|
3. |
Цілеспрямованість |
2 |
2 |
0 |
0 |
На описі прорангованих якостей для ідеального та реального класів визначається коефіцієнт кореляції r за формулою:
Де n- кількість запропонованих якостей (n = 30),
d2 - сума різниці рангових місць якостей для ідеального та свого класу (тобто математична сума всіх з d2 занесених у останній стовпчик таблиці.
Якщо 0<г <0,3 – слабкий зв'язок між еталонним і реальним класом;
0,3<г <0,5 – помірний зв'язок;
0,5<г <0,7 – значний зв'язок;
0,7<г <0,9 – сильний зв'язок;
0,9<г <1 – дуже сильний зв'язок;
–1 <г<0 – обернений зв'язок.
Чим ближчий коефіцієнт кореляції г до 1, тим міцніший зв'язок, кореляція між еталонним і реальним класом; тим ближче учень оцінює свій клас відносно еталонного [11 , с. 27].
Методика «Оцінка класу як колективу та задоволеність стосунками у класі»
Школярам пропонується анкета з 23 тверджень, на кожне з яких вони мають оцінити за семибальною шкалою:
7 балів – “Повністю згодний, абсолютно задоволений”.
6 балів – “Згодний, задоволений”.
5 балів – “Скоріше згодний, ніж не згодний”.
4 бали – “Згодний і не згодний, важко сказати”.
3 бали – “Скоріше не згодний, ніж згодний”.
2 бали – “Не згодний”.
I бал – “Зовсім не згодний, повністю не задоволений”.
Анкета
1. Тебе задовольняє характер справ, які проводяться у твоєму класі?
2. Чи задоволений ти характером відносин, які склалися у твоєму класі між учнями?
3. Чи можна сказати, що твій клас живе різноманітними, насиченими цікавими подіями життям?
4. Як ти вважаєш, твої однокласники беруть активну участь у житті класу, організації класних і позакласних заходів?
5. Чи можна сказати, що між твоїм класом і класним керівником існують сприятливі відносини?
6. Чи задоволений ти тим, як вибирається актив твого класу?
7. Чи згодний ти з тим, що учні твого класу є дружним, згуртованим колективом?
8. Чи погоджуєшся ти з тим, що твої однокласники здебільшого сумлінно ставляться до навчання?
9. Наскільки часто твій клас співробітничає з іншими класами школи в обговоренні шкільних заходів?
10. Чи можна сказати, що відносини, що склалися у твоїй школі між учнями й учителями, загалом носять товариський характер, відрізняються теплотою та взаємоповагою?
11. Наскільки подобається тобі твоя школа?
12. Чи здатний твій клас мобілізувати сили при виникненні перешкод на шляху до спільної мети?
13. Чи вважають твої однокласники здатність класу до вольових зусиль достатньою?
14. Чи вважають твої однокласники, що клас здатний переборювати труднощі, самостійно приймати рішення й швидко виконувати їх?
15. Чи активізує клас волю й трудові зусилля всіх учнів та чи спонукає їх доводити справу до кінця?
16. Чи є в класі такі учні, які здатні мобілізувати всіх до енергійних дій?
17. Чи прагне клас впливати на інші класи в досягненні загальної мети?
18. Чи має клас необхідні знання, уміння й навички для навчальної або суспільної роботи?
19. Чи високо однокласники оцінюють спільну роботу?
20. Чи відчувають однокласники задоволеність своєю підготовкою до навчальної й суспільної роботи?
21. Чи прагне клас підвищувати знання, уміння й навички кожного школяра?
22. Чи є в класі учні, які самі вміють багато чого зробити й завжди готові допомогти іншим?
23. Чи впливає клас на інші класи, ділячись власним досвідом з ними?
Обробка отриманих даних:
Обчислюються середньогрупові показники по кожному питанню.
Можна визначити й середній коефіцієнт задоволеності учнів життям класу, якщо підсумувати показники по всім 23 питанням і розділити на їхню кількість (тобто на 23).
Інший спосіб – підсумувати всі індивідуальні показники й розділити їх на кількість школярів, які брали участь в опитуванні.
Коефіцієнт буде мати значення від 7 (максимальне) до 1 (мінімальне)
Методика «Виявлення задоволеності учнів випускних класів результатами і процесом навчально-виховної роботи у школі» ”
З метою виявлення задоволеності учнів випускних класів результатами і процесом виховання і життєдіяльності в школі можна завдяки анкеті, розробленій О.Липневою. Випускникам пропонується заповнити бланк анкети:
«Шановні випускники!
Ви завершуєте своє навчання. Ми просимо Вас відповісти на запитання даної анкети з метою експертизи і подальшого розвитку системи освіти.
1. У чому Ви бачите сенс шкільної освіти (виберіть не більш двох варіантів)?
— Пізнання, розуміння навколишнього життя;
— розвиток своїх інтересів, здібностей;
— пізнання основ наук (вивчення предметів базового циклу);
— підготовка до одержання професії;
— самопізнання і самовдосконалення;
— підготовка до вступу у вуз;
— одержання атестата з відмінними оцінками;
— сам процес навчання є престижним.
2. Від чого Ви одержали найбільше задоволення при навчанні в школі ( зробіть ранжування за ступенем зниження значимості: 1 – найважливіше, 2 – менш важливе )?
— Від своїх навчальних результатів;
— від своїх успіхів в олімпіадах, конкурсах, спортивних змаганнях;
— від навчального процесу в цілому;
— від атмосфери в класі;
— від взаємин з однолітками;
— від взаємин з педагогами;
— від загальношкільних і групових справ;
— від можливості виявити себе, свої здібності й уміння;
— від рівня вимог;
— від престижу навчального закладу;
— від чого ще (допишіть) ________________
3. Що в життєдіяльності щколи викликає Вашу незадоволеність?
— В організації шкільного життя ___________
— у навчальному процесі __________________
— в організації загальношкільних справ________________________
— у спілкуванні з педагогами_________________________
— у спілкуванні з однокласниками____________________________
4. У якій соціальній ролі Ви найчастіше виступаєте в шкільному житті (виберіть одну відповідь)?
— Лідер і організатор;
— активний учасник подій, що відбуваються;
— гарний виконавець;
— роблю небагато, але співпереживаю тому, що відбувається;
— захоплений глядач;
— відсторонений спостерігач.
5.Яка подія у Вашому шкільному житті Вам запам'яталася найбільше?
6. Що Ви вважаєте своїм головним досягненням за всі роки шкільного життя?
7. Яка Ваша проблема, пов'язана зі школою, так і залишилася невирішеною (кількість виборів довільна)?
— Результати по окремих навчальних предметах;
— успішність в цілому;
— проблеми взаємин з однокласниками;
— проблеми взаємин з педагогами;
— не зміг виявити себе в групових і шкільних справах;
— було відсутнє почуття безпеки і захищеності;
— погіршення стану здоров'я;
— невміння розподілити свій час;
— складно поєднувати навчання і додаткові заняття (спорт, музика і т.п.);
— немає друга;
— страх перед іспитами;
— що ще (допишіть) __________________
8. Що для Вас найбільш значиме в житті ( зробіть ранжування в порядку зниження значимості: 1 — найважливіше, 2 — менш важливе )?
Активне діяльне життя (повнота й емоційна насиченість життя);
— життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, що досягаються життєвим досвідом);
— здоров'я (фізичне і психічне);
— цікава робота;
— краса природи і мистецтва (переживання прекрасного в природі й у мистецтві);
— любов (духовна і фізична близькість з коханою людиною);
— матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних проблем);
— наявність гарних і вірних друзів;
— суспільне визнання (повага навколишніх, колективу, товаришів по роботі);
— пізнання (можливість розширення свого кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток);
— продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здібностей);
— розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалювання);
— розваги (приємне, необтяжливе існування, відсутність обов'язків);
— воля (самостійність, незалежність у судженнях і вчинках);
— щасливе сімейне життя;
— щастя інших (добробут, розвиток і удосконалювання інших людей, народу, людства в цілому);
— творчість (можливість творчої діяльності);
— впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів).
9. Як Ви оцінюєте свої взаємини з однокласниками?
— В основному теплі, близькі;
— нейтральні;
— частіше холодні, проблемні.
10. Як Ви вважаєте, на які риси Вашого характеру вплинуло шкільне життя?
Яким чином? _____________________
Спасибі за відповіді!”
Обробка отриманих даних. Кількісний і якісний аналіз відповідей учнів на питання 1-3 дозволяє з'ясувати думки випускників про ті сторони життя в школі, що сприяли формуванню в них почуття задоволеності життєдіяльністю в навчальному закладі. Відповіді на восьме питання містять відомості про ціннісні орієнтації випускників. При аналізі відповідей учнів на інші питання накопичується інформація про характер відносин у шкільному середовищі, про позитивні і негативні аспекти навчально-виховного процесу в школі.
Соціометричне дослідження класу
Учням пропонується вибрати однокласників, відповідаючи на питання:
З ким би ти хотів сидіти за партою;
З ким не хочеш сидіти за партою?
Кого б запросив на свій день народження?
Кого з однокласників не запросиш на свій день народження?
Прізвища вибраних однокласників мають бути записані відповідно до порядку запитань. Зверху праворуч записане прізвище того, хто робив вибір. Нижче – прізвища тих, кого вибрали. Результати опитування заносять до соціоматриці. Соціоматриця повинна містити стільки порядкових номерів, скільки учнів в класі.
|
№п/п |
Хто вибирає |
Кого вибирають |
||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|||
|
1 |
Бондаренко Л. |
|||||||||||
|
2 |
||||||||||||
|
3 |
||||||||||||
|
4 |
||||||||||||
|
5 |
||||||||||||
|
6 |
||||||||||||
|
7 |
||||||||||||
|
8 |
||||||||||||
|
9 |
||||||||||||
|
10 |
||||||||||||
|
Кількість отриманих виборів |
||||||||||||
|
Кількість «+»виборів |
||||||||||||
|
Кількість «-»виборів |
||||||||||||
|
Кількість взаємних «+»виборів |
||||||||||||
|
Кількість взаємних «-»виборів |
Соціоматриця – це таблиця, яка графічно зображує вибори учнів за допомогою умовних позначок (+). В кожному рядку проти номерів обраних учнів ставиться певний знак (число, геометрична фігу тощо). Якщо учні обрали один одного (наприклад, № 1 вибрав № 4, а № 4 вибрав № 1), то це буде взаємовибір. Ці вибори треба виділити (обвести кружечком). Після того, як у соціоматрицю будуть занесені всі дані, треба підрахувати загальну кількість виборів в кожному вертикальному стовпчику і записати до відповідної графи. Потім треба підрахувати загальну кількість взаємовиборів в кожному стовпчику і записати до відповідної графи. Далі будується соціограма (досить велика, щоб було зручно з нею працювати). Соціограма – це чотири концентричних кола, розділені вертикальною лінією на дві частини (розподіл за статевою ознакою).
В цих колах треба розташувати всі номери учнів (використовуючи умовні позначки). В першому колі (центральному) зображуємо тих, хто має найбільшу кількість виборів (це так звані «лідери» або «соціометричні зірки»). Вони мають виборів в два рази більше середньої кількості. Друге коло – «переважаючі» або «наближені», які мають середню кількість виборів. Третє коло – «зневажені» або «відсунуті» – кількість виборів менша за середню. Четверте коло – «ізольовані» або «неприйняті» – не отримали жодного вибору.
- дівчата - хлопці
Коли всі номери з умовними позначками будуть розташовані в залежності від кількості виборів у відповідних колах, треба поєднати штрихованою лінією осіб, які знаходяться у виборі. Взаємовибір позначається безперервною лінією, що з’єднує два відповідні номери.
Кількість виборів, отриманих кожним студентом, характеризує його положення в системі міжособистісних відносин, тобто визначає його соціометричний статус.
Він обчислюється за формулою:
- сума індивідуальних виборів
n – кількість членів групи
Крім того, можна обчислити індекс групової згуртованості. Він знаходиться за формулою:
- сума взаємовиборів усієї групи
n – кількість членів групи.
Тест
Міжособистісне спілкування
За допомогою тесту можна визначити таку важливу якість, як здатність до прийняття іншого у міжособистісному спілкуванні.
Інструкція: Пропонуємо Вам відповісти на 9 питань Відповідайте швидко, не роздумуючи. Проти вибраного варіанту відповіді поставте знак «х».
Запитання:
а) так: б) ні.
а) щоб грали лише ті, хто це добре вміє;
б) хай приймають участь всі бажаючі.
а) так: б) ні.
а) якщо вони не переступають прийнятих норм, мене це взагалі не цікавить;
б) мені це завжди неприємно.
а) мені важко це робити;
б) я не звертаю увагу на такі відмінності.
а) мені не подобаються ні жарти, ні ті, хто жартує;
б) якщо навіть жарт буде мені неприємним, я постараюся відповісти в такий же спосіб.
7.Чи погоджуєтеся Ви із думкою, що багато людей «займаються не своєю справою»?
а) так: б) ні.
8. Ви приводите в компанію друга (подругу), який стає об’єктом загальної уваги. Як Ви до цього ставитеся?
а) мені неприємно, що таким чином увага спрямована не на мене;
б) я лише радію за нього.
9. В гостях Ви зустрічаєте людину старшого віку, який критикує сучасне молоде покоління. Як Ви реагуєте?
а) піду раніше; б) обов’язково заперечу йому.
Ключ: нарахуйте по два бали за відповіді: 1б, 2б, 3б, 4а, 5б, 6б, 7б, 8б, 9а.
Підрахуйте набрану суму.
Інтерпретація:
0 – 4 – Ви непоступливі і вперті. Прагнете нав’язати свою думку іншим. Часто підвищуєте голос. Вам важко підтримувати відносини із людьми, які думають інакше, ніж Ви.
6 – 12 –Ви спроможні твердо відстоювати свої переконання. Проте можете вести діалог, змінювати свою думку, якщо це необхідно. Здатні інколи на неповагу до співбесідника.
14 – 18 – твердість Ваших переконань гармонійно поєднується із гнучкістю Вашого мислення. Ви можете прийняти будь-як ідею, з розумінням віднесетеся до досить парадоксальних вчинків, навіть якщо Ви їх не здобрюєте. Ви достатньо критично відноситеся до своєї думки і здатні з повагою і тактом по відношенню до співбесідника відмовитися від поглядів, які були помилковими.
Тест
Асертивність
Методика використовується для вивчення асертивності - гармонійного поєднання внутрішніх і зовнішніх якостей особистості, прояв знань про природу людини, умінь і навичок спілкування, етично допустимого в конкретній ситуації, здатність організовувати свою поведінку, вміння формулювати свої бажання і вимоги, з повагою відноситися до себе та інших.
Інструкція: оцініть подані твердження за допомогою знаків «+» - згоден, «-« - не згоден.
1. Мене дратують помилки інших людей.
2. Я можу нагадати другу про борг.
3. Час від часу я говорю неправду.
4. Я спроможний потурбуватися про себе сам.
5. Мені траплялося їздити «зайцем».
6. Змагання краще від співробітництва.
7. Я часто мучу себе із-за дрібниць.
8. Я людина самостійна і достатньо рішуча.
9. Я люблю всіх, кого знаю.
10. Я вірю в себе. У мене вистачить сил, що справитися із проблемами.
11. Нічого не поробиш, людина повинна завжди бути насторожі щоб змогти захистити свої інтереси.
12. Я ніколи не сміюся над непристойними жартами.
13. Я визнаю авторитети і поважаю їх.
14. Я ніколи не дозволяю вити із себе вірьовки. Я протестую.
15. Я підтримую будь-яке хороше починання.
16. Я ніколи не говорю неправди.
17. Я практична людина.
18. Мене пригнічує те, що я можу потерпіти невдачу.
19. Я згоден із висловом «руку допомоги шукай перш за все біля власного плеча».
20. Друзі мають на мене великий вплив.
21. Я завжди правий, навіть якщо інші вважають інакше.
22. Я згоден із тим, що важлива не перемога, а участь.
23. Перш ніж щось зробити, слід добре подумати, як це сприймуть інші.
24. Я ніколи нікому не заздрю.
Ключ: підрахуйте число позитивних відповідей:
А – 1,6, 7, 11, 13, 18, 20, 23.
Б – 2, 4, 8, 10, 14, 17, 19, 22.
В – 3, 5, 9, 12, 15, 16, 21, 24.
Інтерпретація:
Якщо найбільший показник досягнутий у рахунку А, Ви маєте уявлення про асертивність, але не дуже часто використовуєте це розуміння в житті. Ви часто відчуваєте незадоволення собою і оточуючими.
Найвищий показник досягнутий у рахунку Б. Ви на правильному шляху і можете добре володіти асертивними якостями. Проте інколи Ваші спроби діяти асертивно виливаються в агресію.
Найвищий показник досягнутий у рахунку В – дуже хороші шанси оволодіти асертивністю. Ви оцінюєте і сприймаєте себе реалістично.
Найменший показник у рахунку А. Вам не вдається використовувати шанси, які дає життя. Важливо навчитися жити у гармонії із собою.
Найменший показник в рахунку Б – асертивності можна навчитися. Необхідно більше уваги звертати на осмислення своїх дій.
Найменший показник в рахунку В – Ви переоцінюєте себе і ведете не зовсім щиро. Бачите себе у кращому світлі, ніж це є насправді.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
9
12
14
1
5
3
4
10
8
15
2
11
6
7
13
1
11