Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Під системою управління розуміють багатовекторну діяльність відповідних відділів служб підприємства гал.

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 6.11.2024

Л Е К Ц І Я

Можливі моделі системи управління персоналом на підприємстві

Результативність (ефективність) господарювання на підприємстві великою мірою залежить від якості чинної системи управління персоналом. Під системою управління розуміють багатовекторну діяльність відповідних відділів (служб) підприємства, галузевих органів та органів центральної виконавчої влади; вона охоплює низку функціональних підсистем, перелік яких з короткою змістовою характеристикою наведено на рис. 4.2.

Найбільший успіх господарювання (діяльності) досягається тоді, коли всі функціональні підсистеми управління персоналом узгоджені в часі та просторі й застосовуються одночасно.

Практичне застосування належної системи управління персоналом має спиратись на сучасну концепцію та відповідну стратегію менеджменту. Одним з важливих етапів реалізації вибраної системи управління персоналом є практичне здійснення набору необхідних фірмі категорій працівників.

Обсяг робіт щодо набору персоналу залежить передовсім від різниці між наявною чисельністю та майбутніми потребами. Розрізняють зовнішні та внутрішні джерела набору. До зовнішніх належать ті, що забезпечують поповнення персоналу через:

  •  державні бюро з працевлаштування, регіональні біржі праці;
  •  комерційні підприємства та організації з працевлаштування;
  •  систему контрактів підприємств з вищими, середніми спеціальними та професійно – технічними навчальними закладами;
  •  об’яви в пресі, на радіо, телебачення, у афішах тощо.

Варто зазначити, що емпіричний підхід до набору персоналу, який значною мірою властивий використанню названих джерел наймання, може стати причиною великих помилок, а також даремних витрат часу та грошей. Ось чому підприємства все частіше використовують внутрішні джерела набору, а саме:

  •  підготовку робітників через учнівство на підприємстві;
  •  просування по службі своїх працівників, що потребує менших витрат, створює ліпший моральний клімат на підприємстві;
  •  пряме звертання до своїх працівників з проханням рекомендувати на роботу їхніх друзів та знайомих;
  •  регулярне інформування всього колективу працівників про наявні вакансії тощо.

Недоліком такого підходу є обмеження припливу нових людей з можливими нестандартними поглядами на процес управління певною сферою діяльності, які могли б бути дуже корисними.

Співвідношення окремих форм набору залежить передовсім від специфіки конкретної категорії персоналу, а також від взаємодії держави та підприємств у галузі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Важливість такої взаємодії випливає з того, що вона забезпечує ефективне вирішення не тільки суто практичного завдання – забезпечення сучасного виробництва кваліфікованою робочою силою, а й сприяє більшій зайнятості працездатного населення, пом’якшує зумовлене безробіттям соціальне напруження в суспільстві.

Під оцінкою персоналу звичайно розуміють цілеспрямовану порівняння певних характеристик (професійно – кваліфікаційного рівня, ділових якостей, результатів праці) працівників з відповідними параметрами, вимогами, еталонами.

У практиці господарювання застосовується зовнішня оцінка та самооцінка. Зовнішньою вважають оцінку діяльності працівника керівником (керівниками) фірми, трудовим колективом, безпосередніми споживачами продуктів праці. Самооцінка здійснюється самим працівником і базується на власному уявленні про цілі життя та трудової діяльності, допустимих і заборонених способах їхнього досягнення, про необхідні моральні якості (сумлінність, чесність, відданість ділу тощо).

Звичайна оцінка персоналу виконує орієнтуючу та стимулюючу функції. Орієнтуюча функція полягає в тім, що кожний працівник за допомогою громадської оцінки та самооцінки усвідомлює свою поведінку, одержує можливість визначати напрями і способи подальшої діяльності. Стимулююча функція полягає в тім, що вона, породжуючи у працівника переживання успіху чи невдачі і підтверджуючи правильність або помилковість поведінки, спонукає його до діяльності в позитивному напрямі.

Оцінка персоналу має базуватися на загальновизначених принципах, а саме: об’єктивності; усебічності; обов’язковості; систематичності (постійності). Дотримання цих принципів дає змогу використати оцінку персоналу для:

а) підбору й розстановки нових працівників;

б) прогнозування просування працівників по службі;
в) раціоналізації прийомів і методів роботи (управлінських процедур);

г) побудови ефективності системи мотивації праці;

д) оцінка ефективності діяльності окремих працівників і трудових колективів.

 




1. кваліфикаційний рівень Напрям підготовки-спеціальність
2. нпп аэросила как объект исследования
3. і Коефіцієнт ліквідності рентабельності та ефективності чистого грошового потоку
4. Информация и информационный продукт
5. I Wlter Hrtright drwing techer hve sked severl people to contribute nrrtives
6. реферату- Боспорське царствоРозділ- Історія Всесвітня Боспорське царство План Запровадження Боспорськ
7. Мектеп 2004 {Класс}8 {Четверть}2 002 К Прасковье Фёдоровне в дом во вторник зван я на форели
8. темах Спеціальність 08
9. Церковная десятина
10. Лекция Борукаева И
11. Сельхозпром2 В процессе производственнохозяйственной деятельности предприятия возникают взаимоотноше
12. Задание 1 Переведите на русский язык IT IS remrkble chievement
13. Гражданскому праву особенная часть для 3 курса на 20122013 уч
14. Расчетные документы не оплаченные в срок
15. Правосознание и правовая культур
16. тематичних наук Київ ~ Дисертацією є рукопис Робота виконана в Інституті магнети
17. Фашистська диктатура в Німеччині
18. Лекция 22 20 Стоячие волны
19. Память связывает прошлое субъекта с его настоящим и будущим и является важнейшей познавательной функцией л.
20. Архітектура Візантії