Під системою управління розуміють багатовекторну діяльність відповідних відділів служб підприємства гал.
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Л Е К Ц І Я
Можливі моделі системи управління персоналом на підприємстві
Результативність (ефективність) господарювання на підприємстві великою мірою залежить від якості чинної системи управління персоналом. Під системою управління розуміють багатовекторну діяльність відповідних відділів (служб) підприємства, галузевих органів та органів центральної виконавчої влади; вона охоплює низку функціональних підсистем, перелік яких з короткою змістовою характеристикою наведено на рис. 4.2.
Найбільший успіх господарювання (діяльності) досягається тоді, коли всі функціональні підсистеми управління персоналом узгоджені в часі та просторі й застосовуються одночасно.
Практичне застосування належної системи управління персоналом має спиратись на сучасну концепцію та відповідну стратегію менеджменту. Одним з важливих етапів реалізації вибраної системи управління персоналом є практичне здійснення набору необхідних фірмі категорій працівників.
Обсяг робіт щодо набору персоналу залежить передовсім від різниці між наявною чисельністю та майбутніми потребами. Розрізняють зовнішні та внутрішні джерела набору. До зовнішніх належать ті, що забезпечують поповнення персоналу через:
- державні бюро з працевлаштування, регіональні біржі праці;
- комерційні підприємства та організації з працевлаштування;
- систему контрактів підприємств з вищими, середніми спеціальними та професійно – технічними навчальними закладами;
- об’яви в пресі, на радіо, телебачення, у афішах тощо.
Варто зазначити, що емпіричний підхід до набору персоналу, який значною мірою властивий використанню названих джерел наймання, може стати причиною великих помилок, а також даремних витрат часу та грошей. Ось чому підприємства все частіше використовують внутрішні джерела набору, а саме:
- підготовку робітників через учнівство на підприємстві;
- просування по службі своїх працівників, що потребує менших витрат, створює ліпший моральний клімат на підприємстві;
- пряме звертання до своїх працівників з проханням рекомендувати на роботу їхніх друзів та знайомих;
- регулярне інформування всього колективу працівників про наявні вакансії тощо.
Недоліком такого підходу є обмеження припливу нових людей з можливими нестандартними поглядами на процес управління певною сферою діяльності, які могли б бути дуже корисними.
Співвідношення окремих форм набору залежить передовсім від специфіки конкретної категорії персоналу, а також від взаємодії держави та підприємств у галузі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Важливість такої взаємодії випливає з того, що вона забезпечує ефективне вирішення не тільки суто практичного завдання – забезпечення сучасного виробництва кваліфікованою робочою силою, а й сприяє більшій зайнятості працездатного населення, пом’якшує зумовлене безробіттям соціальне напруження в суспільстві.
Під оцінкою персоналу звичайно розуміють цілеспрямовану порівняння певних характеристик (професійно – кваліфікаційного рівня, ділових якостей, результатів праці) працівників з відповідними параметрами, вимогами, еталонами.
У практиці господарювання застосовується зовнішня оцінка та самооцінка. Зовнішньою вважають оцінку діяльності працівника керівником (керівниками) фірми, трудовим колективом, безпосередніми споживачами продуктів праці. Самооцінка здійснюється самим працівником і базується на власному уявленні про цілі життя та трудової діяльності, допустимих і заборонених способах їхнього досягнення, про необхідні моральні якості (сумлінність, чесність, відданість ділу тощо).
Звичайна оцінка персоналу виконує орієнтуючу та стимулюючу функції. Орієнтуюча функція полягає в тім, що кожний працівник за допомогою громадської оцінки та самооцінки усвідомлює свою поведінку, одержує можливість визначати напрями і способи подальшої діяльності. Стимулююча функція полягає в тім, що вона, породжуючи у працівника переживання успіху чи невдачі і підтверджуючи правильність або помилковість поведінки, спонукає його до діяльності в позитивному напрямі.
Оцінка персоналу має базуватися на загальновизначених принципах, а саме: об’єктивності; усебічності; обов’язковості; систематичності (постійності). Дотримання цих принципів дає змогу використати оцінку персоналу для:
а) підбору й розстановки нових працівників;
б) прогнозування просування працівників по службі;
в) раціоналізації прийомів і методів роботи (управлінських процедур);
г) побудови ефективності системи мотивації праці;
д) оцінка ефективності діяльності окремих працівників і трудових колективів.
2. масових заходів в умовах ринкової економіки
3. Граф за походженням він нагадував кремезного і трохи вайлуватого французького селянина під два метри а т
4. а. Особенно удачливы родившиеся 12 числа любого месяца
5. Углеводороды Методика изучения кислородсодержащих веществ в курсе орг
6. Реферат- Образование и самообразование в условиях информационного общества
7. Гастродоудениты
8. Антикорупційна політика Для підготовки фахівців освітньокваліфікаційного рівня Магістр за нап
9. 200г
10. зелёным ~ перемещённые по хронологии вперёд
11. Своеобразие авторского подхода к изображению героя в повести Очарованный странник1
12. Роль личности педагога в воспитательном процессе в техникуме
13. вариант 2010 год
14. Лекция 66 Агрегаты для производства спиральношовных труб За последние годы все большее распространение п
15. юридическая академия украины имени ярослава мудрого ХАРЬКОВСКАЯ ЦЫВИЛИСТИЧЕСКАЯ ШКОЛА- В ДУХЕ ТРАДИЦ
16. Функциональные требования безопасности 2002 СОДЕРЖАНИЕ
17. модульного контролю з дисципліни ldquo;Загальна гідрологіяrdquo; за перший семестр 2013-2014 навч
18. темах На сегодняшний день сформулировано три базовых принципа информационной безопасности задачей которой
19. Электрическая часть электростанций Оглавление Электрическая часть электростанций Сведения об электр
20. Выдающийся советский педагог АСМакаренко