Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський інститут фінансів
Українського державного університету фінансів
та міжнародної торгівлі
Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
для студентів денної та заочної форм навчання
галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»
напрямів підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»,
6.030509 «Облік і аудит»,
6.030503 «Міжнародна економіка»,
6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр
Укладач: к.пед.н. Соболєва С. М.
Розглянуто та ухвалено
на засіданні кафедри
Протокол від 26.09.2012 № 2
Харків
2012 рік
ЛЕКЦІЯ № 1
ТЕМА 1. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЯК КАТЕГОРІЯ
МЕТА: дати студентам знання про дисципліну «Безпека життєдіяльності», іі мету та завдання; з`ясувати основні етапи розвитку проблеми безпеки життєдіяльності, роль людини у системі «людина – життєве середовище» та її компоненти; визначити поняття «безпека» та її види.
Питання для розгляду:
Питання для самостійного вивчення:
Основні поняття
- Безпека життєдіяльності - Безпека абсолютна - Безпека - Життєве середовище
- Безпека відносна - Життєдіяльність
- Ергономіка - Екологія
- Цивільна оборона - Охорона праці
- Інженерна психологія - Фізіологія праці
- Психологія праці - Гігієна
- Забезпечення безпеки - Соціум
- Колектив
Рекомендована література: 1 ( ст. 3-15); 3( ст. 4-5); 5( ст. 5-16, 23-34).
1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Питання безпеки життєдіяльності людини – саме головне питання в житті будь-якого індивідуума. Ми працюємо для того, щоб одержувати гроші, що йдуть на покупку харчування, яких необхідно для підтримки фізіологічних функцій організму життя людини. Ми будуємо дороги, будинки та інше задля збереження здоров'я і комфорту людини. Ми купуємо одяг для захисту тіла від вітру, сонячних променів та інших природних впливів. Ми випускаємо продукцію задля існування людини.
Однак люди травмуються і гинуть, стають каліками, хворіють, умирають від старості і від голоду і т.п. Такі негативні явища мають тенденцію не зменшення, а зростання. Людство з однієї сторони «розумніє», а з іншої не може вирішити проблеми забезпечення безпеки існування.
Останні десятиліття характеризуються зростання інфекційних і онкологічних захворювань, збільшенням військових та терористичних жертв. Сьогодні у світі нараховується близько 500 нелегальних терористичних організацій. Крім цього, екологічні проблеми збільшують ситуацію і сприяють старінню населення і погіршенню його життєвих показників. Населення України щорічно зменшується на 1,3 млн., що є прямим доказом незадовільних життєвих умов. На січень 2010 року кількість населення складала 45963 тис. осіб. Рівень смертності найбільший у Європі. Тривалість життя скорочується: у чоловіків вона становить – 60,8, а у жінок – 71,4 роки. Рейтингове місце України – 70-те серед 191 країни світу. Загальна смертність є найвищою у південно-східному та центральному регіонах (Дніпропетровська , Донецька, Луганська, Запорізька обл.).
Збільшення автомобільного парку України (більше ніж 6,1 млн. автомобілів) призводить до зростання кількості дорожньо-транспортних катастроф та аварій. В ДТП щорічно гинуть більше 10 тис., та отримують травми більше 3,5 тис. осіб.
Кожні 5 секунд на планеті виникає пожежа, в яких часто гинуть люди. Орієнтовні збитки від яких становлять більше 1 млн. грн.
Соціальна напруженість – це стан суспільства або його частини, який характеризується соціальним невдоволенням інтересів протягом тривалого часу. Якщо соціальна напруженість у суспільстві своєчасно не зменшиться, то вона може перерости в соціальний конфлікт.
Внаслідок незадовільного соціально-економічного становища в країні набуває зростаючої тенденції незадоволення населення матеріальним становищем, умовами проживання та праці, рівнем заробітної плати та пенсії тощо. У результаті цього знижується духовний та культурний рівень населення, підвищується рівень безробіття, виникають такі соціальні небезпеки, як пияцтво, бродяжництво, проституція, вандалізм, тероризм, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, побутовому або релігійному ґрунті. Це ставить під загрозу стабільний стійкий і безпечний розвиток суспільства.
Характерною рисою сьогодення є зниження імовірності нещасних випадків, але значно зростають їхні негативні наслідки.
Наприклад, удосконалювання техніки дозволило підвищити вантажопідйомність кожного окремого літака, що у свою чергу, збільшило число жертв кожної окремо узятої катастрофи.
Поступово росте не тільки число нещасних випадків, але й число великих аварій і катастроф, що, у свою чергу, приведе до значних матеріальних і людських утрат.
Проблема захисту людини від небезпек постала в одночасно з появою на Землі людства. Розвиток безпеки життєдіяльності людини у суспільстві почався з появою її свідомості.
Слід визначити основні групи небезпек – це: природні, дії інших людей, антропогенні.
Первісна людина була тісно пов`язана з природою. Основну загрозу для них становили ПРИРОДНІ небезпеки.
Другою групою небезпек, яки почали становить загрозу людині з часу існування іі на нашій планеті, були ДІІ ІНШИХ ЛЮДЕЙ. Війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення та інші акти насильства супроводжували і супроводжують розвиток суспільства.
Третьою на Землі з`явилась група небезпек, що походять від об’єктів, створених людьми, так званих АНТРОПОГЕННИХ ЧИННИКІВ. Ці небезпеки пов`язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага і, як не парадоксально, з пошуком більшої безпеки.
Протягом усієї своєї історії людство прагне зробити життя зручним. Тому вона стає додатком до створеного нею, а її ж творіння становлять загрозу для неї самої.
З розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя у розвинутих країнах світу вже наближається до 80 років і продовжує зростати. Цих результатів досягнуто завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коріннями часів Гіппократа (460-370 рр. до Р. Х.), який здійснив реформу античної медицини, та Аристотеля (384-322 рр. до Р. Х.), який вже в ті далекі часи вивчав умови праці.
Однією з найбезпечніших галузей людської діяльності була і, на жаль, залишаться в багатьох країнах, у тому числі в Україні, гірнича справа. Тому цією проблемою займалися вже середньовічні вчені. Георгій Аргікола (1494-1555 рр.) у 1545 р. першим зробив запис про випадок виділення та вибух рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав цю проблему, належать слова: «Все е отрута і все е ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками». Цей вираз можна вважати основою принципу нормування шкідливих речовин, який використовується дотепер.
Значний внесок у справу безпеки праці зробив М.В. Ломоносов (1711-1764). У 1763 р. він видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення ґрунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.
У 1847 р. А.М. Нікітін видав книгу «Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних заходів», де описав заходи, що мають попереджувати професійні захворювання та аварії.
У XІX - XXст. у зв`язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки стали займатись багато вчених, у т. ч. українські.
В.Л. Кірпічов (1845-1913), перший ректор Київського політехнічного інституту, у своїх працях пов`язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів.
А.А. Сорочинський (1874-1960), академік, зробив величезний внесок у розвиток техніки безпеки на вугільних шахтах.
Суттєва роль належить індивідуальним засобам захисту. Наприклад- протигаз, створений академіком М.Д. Зелінським 1915 р., який майже без принципових змін використовується дотепер.
Жан Батіст Ламарк 1809 р. заявив: «Інколи здається, що призначення людини в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя». Але катастрофічні потрясіння ХХ ст. перевершили всі найжахливіші побоювання стосовно долі людства і можуть розглядатися не інакше як війна на знищення, яку оголосила сучасна цивілізація самому феномену людини.
Глобальні проблеми ХХ-ХХІ ст.:
Це поставило під загрозу існування людської цивілізації. Перший президент Академії наук України В.І. Вернадський (1863-1945) одним із перших звернув увагу на цю проблему. Основою його вчення була «жива речовина».
Проблемою глобальної соціоекологічної ситуації займався т. з. Римський клуб – це неформальна організація вчених математиків, економістів, екологів, соціологів, фахівців з управління тощо створена у 1968 р. Мета його роботи – розробка наукових методів опису світу як складної біосоціальної системи.
1983 р. – 38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН створила Міжнародну комісію по навколишньому середовищу та розвитку, яка покликана аналізувати стан навк. серед. в контексті глобальних перспектив. На основ і оцінок авторитетних експертів у 1987 р. ця комісія підготувала фундаментальне дослідження «Наше спільне майбутнє».(необхідність глобальної переорієнтації соціально – політичного, економічного, технічного, технологічного та культурного розвитку, здійснення для цього відповідних національних і загальнопланетарних проектів.
У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присвячена концепції безпечного сталого розвитку світового співтовариства. Конференція прийняла документ «Порядок денний ХХІ століття» та зробила висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства.
КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (прийнята Верховною Радою України 16 січня 1997р.).
У 2000 р. було прийнято Концепцію освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», виходячи зі стратегії сталого людського розвитку на XXІ століття, досвіду Європейської спільноти зі створення децентралізованої системи освіти в сфері ризику, чинних в Україні нормативно-правових актів, досвіду вітчизняних фахівців і особистого досвіду авторів. Вона передбачає вивчення дисципліни протягом всього життя: дошкільна освіта – шкільна – вузівська – післявузівська.
2. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ У БЖД
▒ БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ – це галузь знань та сукупність правил поведінки, що забезпечують здоров‘я, довголіття, розкриття творчого потенціалу людини, забезпечують оптимальні умови існування людства на планеті Земля.
Безпека життєдіяльності вивчає небезпеки, закономірності їх проявлення, способи попередження та захисту від них.
«Життєдіяльність» складається з 2-х слів – «життя» і «діяльність».
▒ ЖИТТЕДІЯЛЬНІСТЬ – це властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке іі оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.
▒ БЕЗПЕКА – це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.
Природно, що більшість людей інтуїтивно розуміє значення безпеки: запобігання хворобам і порушенням звичного способу життя.
АБСОЛЮТНА БЕЗПЕКА –
ВІДНОСНА БЕЗПЕКА –
Ознаки безпеки:
Фактори забезпечення безпеки життєдіяльності:
▒ МЕТА БЖД як науки: збереження здоров’я та життя людини в сучасних умовах проживання, захист її від небезпек техногенного, антропогенного, природного походження та створення комфортних умов життєдіяльності людини.
Предмет вивчення БЖД:
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ БЖД:
Законодавчі принципи
Орієнтуючі принципи
Технічні принципи.
Управлінські
Організаційні
Структура наук про безпеку
(Завдання: заповнити схему).
ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ „ЛЮДИНА – ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ”:
ЛЮДИНА є одним з елементів зазначеної системи, в якій під терміном «людина» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом.
ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її забезпечення.
КОМПОНЕНТИ ЖИТТЄВОГО СЕРЕДОВИЩА:
СОЦІУМ –
КУЛЬТУРА :
ЛЕКЦІЯ № 2
Тема 2. Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки
МЕТА: дати студентам знання щодо понять „небезпека” та «ризик», визначити класифікацію небезпек, сутність концепції допустимого ризику. Розвивати уміння визначати небезпеки у сучасному життєвому середовищі, попереджати їх виникнення та уникати їх негативного впливу. Виховувати почуття уваги, розуміння необхідності володіти знаннями з безпеки життєдіяльності задля запобігання небезпек в процесі життєдіяльності.
Питання для розгляду:
Питання для самостійного вивчення:
Ключові поняття та терміни
- Небезпека - Ризик
- Потенційна небезпека - Реальна небезпека
- Квантифікація небезпек - Таксономія небезпек
- Ідентифікація небезпек - Номенклатура небезпек
- Джерела небезпек - Класифікація небезпек
- Концепція допустимого ризику
Рекомендована література:
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації / За ред. Е.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Каравела», Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. – 320 с.
Желібо Є.П., Заверуха Н М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 5-е вид. – К.: Каравела, 2007. – 344 с.
Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Підручник / Є.П. Желібо, В.В. Зацарний. – К.: Каравела, 2007. – 288 с. (С. 25-50)
Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник / В. М. Лапін.- 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 332 с. (С. 32-39)
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ТА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕК
НЕБЕЗПЕКА – негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричинити шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям; потенційне джерело шкоди (явища, інформація, процеси, об’єкти, які можуть викликати небажані наслідки).
ДЖЕРЕЛА НЕБЕЗПЕК:
Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей.
ВАРІАНТИ ВЗАЄМНОГО РОЗТАШУВАННЯ небезпечної зони (Н), зони перебування людини (Л) та засобів захисту (З).
З
І ІІ ІІІ ІV
Таксономія небезпек – класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об’єктів, які здатні завдати шкоди.
КЛАСИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕК:
Ідентифікація небезпек – виявлення типу небезпеки та встановлення її кількісних характеристик та координат (x, y, z, t), необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків. розпізнавання небезпек з визначенням їх.
Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками.
Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.
До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров‘ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний фактори небезпеки – це такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди людям, системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків.
Відповідно до системи стандартів безпеки праці (ССБП) розрізняють небезпечні та шкідливі фактори.
Негативні фактори характеризуються:
Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці протягом 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього трудового стажу не може спричинити захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.
За структурою всі фактори поділяють на прості (струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).
РИЗИК. КОНЦЕПЦІЯ ДОПУСТИМОГО РИЗИКУ
У вересні 1990 р. у м. Кьольн відбувся Перший Всесвітній конгрес з безпеки життєдіяльності, як навчальної дисципліні. Він проходив під девізом «Життя у безпеці». Спеціалісти із різних країн у своїх докладах використовували поняття «ризик».
РИЗИК – це частота реалізації небезпек, тобто кількісна оцінка небезпек. Він визначається ймовірністю прояву небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки.
Ризик визначається ймовірністю прояву небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки.
R = n / N
Ризик (R) визначаться як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу.
Згідно з ДСТУ 2293-99 «ризик – це ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості». Чисельно ризик визначається як добуток ймовірності виникнення небезпеки на очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека:
R = PA ·D,
де PА – ймовірність виникнення небезпеки; D – очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека.
Таблиця 1.
Порівняння окремих ризиків щодо загибелі людей (за чинниками) у США та Україні
|
Країна |
Чинники ризиків |
|||||
|
транспорт |
отруєння |
утоплення |
вогонь |
електрострум |
усі чинники |
|
|
США |
3,2∙10-4 |
2∙10-5 |
3∙10-5 |
4∙10-5 |
6∙10-6 |
6∙10-4 |
|
Україна |
1,6∙10-4 |
31∙10-5 |
9∙10-5 |
3∙10-5 |
20∙10-6∙ |
15,6∙10-4 |
Питання ризику та його оцінки відіграють головну роль в разі прийняття рішень у різних сферах людської діяльності. Оцінка ризику дозволяє визначити дії, що мінімізують його. Такий підхід, який полягає у тому, що прийняття конкретного рішення базується на оцінці ризику, називають ризик-орієнтованим підходом (РОП.)
Концептуально РОП складається з двох елементів:
Методи визначення ризику:
Категорії небезпек встановлюють якісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.
Таблиця 2
Категорії серйозності небезпек
|
Вид |
Категорія |
Опис нещасного випадку |
|
Катастрофічна |
І |
Смерть або зруйнування системи |
|
Критична |
ІІ |
Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у системі |
|
Гранична |
ІІІ |
Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі. |
|
Незначна |
ІV |
Менш значні, ніж у категорії ІІІ травми, захворювання, пошкодження у системі. |
Рівні ймовірності небезпеки є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком не усунутої або неконтрольованої небезпеки.
Таблиця 3
Рівні ймовірності небезпеки
|
Вид |
Рівень |
Якісний опис частоти наслідків небезпеки |
|
Часта |
A |
Ймовірна часта поява |
|
Можлива |
B |
Буде спостерігатися кілька разів за життєвий цикл |
|
Випадкова |
C |
Можливе одне спостереження цієї небезпеки за життєвий цикл системи. |
|
Віддалена |
D |
Відмова малоймовірна, але можлива хоча б раз за життєвий цикл системи |
|
Неймовірна |
E |
Настільки малоймовірна, що можна припустити, що така подія ніколи не відбудеться |
За ступенем припустимості ризик буває:
КОНЦЕПЦІЯ ( ПРИЙНЯТОГО) ДОПУСТИМОГО РИЗИКУ
! На практиці досягти нульового ризику, тобто абсолютної небезпеки неможливо.
Сутність концепції прийнятого (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малий ризик, який сприймає суспільство в даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки і техніки.
ЛЕКЦІЯ № 3
Тема 3. Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою
МЕТА: дати студентам знання про здоров’я людини як медико-біологічну та соціальну категорію; визначити поняття «гомеостаз», «синергізм» та «антагонізм»; поняття «людина – оператор» та його роль у оточуючому середовищі. Виховувати почуття уваги, розуміння необхідності володіти знаннями з безпеки життєдіяльності задля запобігання небезпек в процесі життєдіяльності.
Питання для розгляду:
1. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна категорія.
2. Організм людини в оточуючому середовищі.
3. Людина-оператор як ланка обробки інформації.
Питання для самостійного вивчення:
1. Психічні характеристики особистості: психічні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, увага, воля); психічні стани (почуття, емоції, настрій, стрес); психічні властивості: стать, вік темперамент, характер).
Ключові поняття та терміни
* здоров‘я * рівні здоров‘я
* гомеостаз * адаптація
* організм * нервова система
* рефлекси * умовні рефлекси
* безумовні рефлекси * аналізатори
* закон Вебера-Фехнера * людина –оператор
* синергізм * антагонізм
* біоритми
Рекомендована література:
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації / За ред. Е.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Каравела», Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. – 320 с.
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 5-е вид. – К.: Каравела, 2007. – 344 с.
Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Підручник / Є.П. Желібо, В.В. Зацарний. – К.: Каравела, 2007. – 288 с. (С. 25-50)
Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник / В.М. Лапін.- 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 332 с. (С. 32-39)
Зміст лекції
1. ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ЯК МЕДИКО-БІОЛОГІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА КАТЕГОРІЯ
“Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад».
Рівні здоров’я:
3-й – індивідуальний.
Складові здоров’я
АДАПТАЦІЯ – динамічний процес пристосування організму і його органів до мінливих умов навколишнього середовища, завдяки якому в організмі підтримується сталість внутрішнього середовища.
Адаптація включає:
генетичний рівень та фенотиповий рівень.
Адаптація поділяється на фізіологічну, психологічну і соціальну.
Ознаки здоров’я:
Показники здоров’я населення:
Сьогодні основними факторами, що впливають на здоров’я людини вважаються:
Чинники соціального середовища:
Складові частини здорового способу життя:
Суттєвий вплив на здоров’я людини справляє певний психічний стан.
Для вирішення проблеми збереження здоров’я та працездатності людини, продовження іі життя в масштабах держави створена система охорони здоров’я (СОЗ).
2. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ В ОТОЧУЮЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ.
Організм людини – це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем: нервової, опорно-рухової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної та ін.
Психіка людини – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі почуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Отже, психіка є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу.
Однією з найважливіших систем людини е нервова система, що пов’язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле. НЕРВОВА СИСТЕМА нервова система складається з: центральної і вегетативної (периферійної).
Центральна нервова система бере участь у прийомі, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ.
Людський організм має високі резерви стійкості та надійності.
На поведінку людини та його безпеку у небезпечній ситуації впливає його психічний і фізичний стан.
Стрес – це стан психічної напруженості людини, зумовлений процесом життєдіяльності внаслідок високого рівня емоційної напруги, необхідності подолання перешкод.
РЕФЛЕКСИ – адекватна дія організму на подразник. Рефлекси бувають:
* безумовні – вроджені;
* умовні – набуті в результаті неодноразових повторень різних дій.
АНАЛІЗАТОРИ – це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
Структура аналізатора:
Види аналізаторів та рецепторів:
Психофізіологічні властивості аналізаторів:
Психофізичний закон Вебера-Фехнера :
S = C lg І ,
S – інтенсивність (або сила) відчуття;
І- величина діючого подразника;
С- коефіцієнт пропорційності.
Основний психофізичний закон фізіології Вебера-Фехнера: інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника.
В історичному аспекті трудової діяльності людини можна виділити 3 основні стадії праці:
З появою на початку ХХ ст. нових видів діяльності виникла потреба врахування психологічних можливостей людини, таких як:
З широким впровадження автоматичних систем керування, комплексної автоматизації та механізації виробничих процесів виникли зміни у фаховій структурі праці, що пов’язані з появою операторської діяльності.
Під «людиною-оператором» в ергономіці розуміють людину, котра виконує трудову діяльність, основу якої становить взаємодія з предметом праці, машиною та зовнішнім середовищем завдяки інформаційній моделі та органам керування.
Основною формою діяльності людини-оператора є використання та опрацювання інформації. У людини можна виокремити органи відчуттів, за допомогою котрих вона сприймає інформацію і через провідні шляхи доносить до мозку, а мозок після відповідної обробки діє на органи руху.
Діяльність оператора при сприйманні інформації пов’язана з отриманням даних про стан об’єкта та середовища існування. Для цього необхідно знайти, виокремити та розпізнати потрібні сигнали.
Основні етапи діяльності оператора при вирішенні певних задач:
Людина стала невід‘ємною і найважливішою складовою частиною системи „Людина – машина – середовище”.
людина машина
в)
Схеми системи „людина-машина”
а) проста одноконтурна; б) при напівавтоматизованому виробництві; в) при високомеханізованому виробництві.
СИНЕРГІЗМ – (від грецької «співробітництво»)
АНТАГОНІЗМ – це ефект нейтралізації дії (взаємне знищення).
ЛЕКЦІЯ 4.
Тема 4. Раціональні умови життєдіяльності людини
МЕТА: дати студентам знання щодо поняття «раціональні умови життєдіяльності», біологічну та соціальну сутніcть людини, складові частини середовища життєдіяльності; поняття «біосфера» і «ноосфера», та їх роль для людини; формувати потребу дотримання здорового способу життя, розуміння необхідності володіти знаннями з безпеки життєдіяльності задля запобігання небезпек в процесі життєдіяльності.
Питання для розгляду:
1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт.
2. Середовище життєдіяльності людини.
3. Соціальні та психологічні фактори впливу на безпеку життєдіяльності.
Питання для самостійного вивчення:
Ключові поняття та терміни
* здоров‘я * рівні здоров‘я
* гомеостаз * адаптація
* організм * нервова система
* рефлекси * умовні рефлекси
* безумовні рефлекси * аналізатори
* закон Вебера-Фехнера * людина –оператор
* синергізм * антагонізм
* біоритми
Рекомендована література:
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації / За ред. Е.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Каравела», Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. – 320 с.
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 5-е вид. – К.: Каравела, 2007. – 344 с.
Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Підручник / Є.П. Желібо, В.В. Зацарний. – К.: Каравела, 2007. – 288 с. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник / В.М. Лапін.- 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 332 с.
1. ЛЮДИНА ЯК БІОЛОГІЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ
ЖИТТЯ – це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів. Життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.
Схожість людини і тварини: 1) склад речовин, будова та поведінка організмів; 2) у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.
«Homo sapіens» як біологічний вид має:
ДІЯЛЬНІСТЬ – це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Характерні ознаки діяльності:
-_________________
-______________________-
-_________________________
-__________________________
-________________________________-
ТИПИ ДІЯЛЬНОСТІ:
ПРАЦЯ – це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.
ОСОБИСТІСТЬ – це це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов‘язаних характеристик і елементів. Властивості особистості: світогляд і моральність.
ПОТРЕБИ людини –
Маслоу (США) визначив 5 основних рівнів потреб людини:
ГРУПИ ПОТРЕБ
2. СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
Природне середовище:
Техногенне середовище (техносфера): побутове –
виробниче -
Соціально-політичне середовище:
Сфери суспільного життя: матеріальна, соціально-політична, духовна, культурно-побутова.
Соціальні відносини – це 1) норми життя суспільства: економічного, політичного, правового, морального;
2) суспільні правила життя й поведінки людей.
Малі соціальні групи –
Середні соціальні групи –
Великі соціальні групи –
ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ ЛЮДИНИ:
1. ФІЗИЧНІ:
2. БІОЛОГІЧНІ
3. ХІМІЧНІ
Умови життєдіяльності людини:
Раціональне харчування
Раціональним називається таке харчування, яке забезпечує постійність внутрішнього середовища і підтримує життєві прояви організму людини на високому рівні за різних умов праці та побуту. Поряд з цим терміном використовуються й такі, як “правильне харчування”, “науково обґрунтоване”, “оптимальне”, “збалансоване”, “адекватне харчування” тощо. Всі ці терміни рівнозначні, проте термін “раціональне харчування” є більш вдалим, адже повністю відповідає вкладеному в ньому змісту.
Взаємодія людини з біосферою
Термін «біосфера» ввів в науку Жан Батіст Ламарк (1744-1829 рр.). У 1875 р. австрійський вчений Едуард Зюсс визначив біосферу як особливу оболонку Землі, утворену живими організмами, або, іншими словами, як сукупність живих організмів, що населяють Землю, як зону органічного життя, що вхоплює області взаємодії атмосфери (до висоти ~ 30 км), літосфери (до 4-5 км у глибину) та гідросфери ( до 9000м).
Сучасне розуміння біосфери було запроваджено В.І. Вернадським: «Біосфера являє собою оболонку життя – область існування живої речовини». Біосфера, що вхоплює всю земну кулю, значною мірою зумовлюється існуванням в ній живої та неживої речовини. Між її неживою частиною, неживими природними тілами і живою речовиною, що її населяє, постійно існує обмін. Цей обмін характеризується рівновагою, він закономірно змінюється і прагне до стійкості.
Значення біосфери для людини:
ПРЯМЕ:
НЕПРЯМЕ:
Аналізуючи процеси у біосфері, землі, В.І. Вернадський дійшов висновку, що еволюція видів переходить в еволюцію біосфери, і відзначив, що спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан – НООСФЕРУ.
3. СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА БЕЗПЕКУ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Соціальні фактори впливу на безпеку життєдіяльності:
- конфлікти;
- наркотики та наркоманія;
- алкоголь та алкоголізм;
- нікотин та нікотиноманія;
- незадовільні умови праці чи побуту.
У оточуючому середовищі індивідуальний захист людини буде залежати від:
Відомо, що є люди, які частіше ніж інші травмуються. Між такими людьми є суттєві відмінності. Існують кілька теорій щодо цієї проблеми.
Теорія схильності до нещасних випадків Карла Марбе (1950 -ті рр.).
Вчений визначив причини травматизму як вроджені індивідуальні особливості людини. Людина народжується «травматиком». Однією з основних причин він вважав здатність людей до «переключення», яка є неоднаковою у різних людей. «Переключення» - це швидка оцінка умов та уміння пристосування до їх раптових змін (переключення пам’яті, уваги, від фізичної до розумової праці).
Теорія «ДОМІНО» Х. Гейнриха (50-ті рр. ХХ ст.).
В теорії наводиться 5 послідовних ступенів, що призводять до нещасного випадку:
1 – Індивідуальні особливості людини та середовища;
2 – Помилки людини;
3 – Причини небезпечної поведінки;
4 – Нещасний випадок;
5 – Травма.
ФАКТОРИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ: втома, стрес, помилкові операції, конфлікти.
1. фізичні перевантаження:
2. нервово-психічні перевантаження:
БІОРИТМИ – це періодичні зміни характеру та інтенсивності, фізіологічних процесів та явищ у живих організмах.
Групи біоритмів:
Лекція № 5
Тема 6. Техногенні небезпеки
Питання
Питання для самостійного вивчення
Рекомендована література: 5(ст. 123-132, 180-191); 3(ст. 209-213, 229, 242-247); 1(ст. 105-117, 183-190, 206-209); 2(ст. 74-88).
Основні поняття та терміни:
* техногенні небезпеки * сильнодіючі отруйні речовини
* антропогенні небезпеки * аварія
* випромінювання * катастрофа
* урбанізоване середовище * пожежі
* іонізуюче випромінювання * вибухи
ТЕХНОСФЕРА - сфера, яка містить штучні технічні споруди на Землі.
Техносфера дозволила людині розширити свої можливості, давши їй змогу:
Виникли процеси, не властиві біосфері.
Аварії , спричинені порушенням експлуатації технічних об‘єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру вже в 20 – 30-х роках ХХ ст. Вплив цих аварій часто переходить кордони держав і охоплює цілі регіони, викликає несприятливі екологічні обстановки. Ліквідація наслідків аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.
♦ Аварія -
Класифікація аварій за розмірами та заподіяною шкодою:
Легкі –
Середні –
Важкі –
Особливо важкі – приводять найчастіше до катастроф.
♦ Катастрофа – це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.
Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.
а) ТЕС
б) Металургійні комбінати
в)
г)
д)
е)
2) Транспортні аварії та катастрофи
Заходи захисту людини від небезпек на транспорті:
Сильнодіючі отруйні речовини – хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеню.
Аварії найчастіше виникають на підприємствах * хімічної, * нафтопереробної, * целюлозно-паперової, * харчової промисловості, * водопровідних та очисних спорудах, * при транспортуванні СДОР.
Причини аварій:
1.
2.
3.
4.
5.
Рівні впливу СДОР для людини:
Заходи та засоби захисту від СДОР:
Виникають на об‘єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини.
Головна небезпека сучасних пожеж – це не тільки висока температура та виділення чадного газу, але й виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.
Причини виникнення:
Заходи та засоби захисту від вибухів та пожеж:
а)
б)
в)
10)Гідродинамічні аварії.
11) Аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (РР).
Джерела викиду радіоактивних речовин:
Ядерні вибухи, аварії на АЕС, аварії на транспорті при транспортирові радіоактивних речовин; медицина; підприємства, які використовують радіоактивні речовини; годинники з циферблатом, який світиться; повітряний транспорт; різні електроприлади; детектори диму; антистатичні щітки та ін.
Відмінності аварій на АЕС від ядерних вибухів:
Значні аварії на АЕС
Дози радіоактивного опромінення:
ά β γ Поглинута доза - енергія іонізуючого випромінювання, поглинута тілом, яке опромінюється у перерахунку на одиницю маси.
Еквівалентна доза –
Ефективна еквівалентна доза –
Колективна ефективна еквівалентна доза –
Повна колективна ефективна еквівалентна доза - колективна ефективна еквівалентна доза, яку отримає покоління людей від будь-якого джерела за весь час його подальшого існування .
Одиниці радіоактивності
Бекерель (Бк, Bq) –одиниця активності нукліду у радіоактивному джерелі (в системі СИ). 1Бк відповідає одному розпаду за секунду для любого радіонукліду.
Грей (Гр, Gy) – одиниця поглинутої дози у системі СИ. Це кількість енергії іонізуючого випромінювання, , поглинутого одиницею маси будь-якого фізичного тіла, наприклад тканинами організму. 1Гр = 1Дж/кг. ( рад – несистемна одиниця).
Зіверт (Зв, Sv) – одиниця еквівалентної дози у системі СИ. Представляє собою одиницю поглинутої дози, помножену на коефіцієнт, який ураховує неоднакову радіаційну небезпеку для організму різних видів іонізуючого випромінювання. 1Зв відповідає поглинутій дозі в 1Дж/кг (для рентгенівського, γ- та β- випромінювань). (бер – несистемна одиниця).
Кюрі (Кі, Cu) – несистемна одиниця активності ізотопу.
Вплив іонізуючого випромінювання на тканини організму
Заряджені частинки –
Електричні взаємодії (іонізація) –
Фізико-хімічні зміни ( „вільні радикали”) –
Хімічні зміни –
Біологічні ефекти ( загибель клітин, рак) –
Заходи та засоби захисту від іонізуючого випромінювання:
ЛЕКЦІЯ №6
Тема 7. Соціальні та політичні небезпеки
Питання
Основні поняття та визначення:
* Бродяжництво * Проституція
* Алкоголізм * Паління
* Страйки * Повстання
* Революція * Вандалізм
* Тероризм * Конфлікти
* Суїцид * Духовне гноблення
* Політичний тероризм * Мілітаризм
* Війни
Питання для самостійного вивчення:
Рекомендована література: 5 (ст.191-226); 3 (ст.79-89; 95-103); 6 (ст.47-53; 56-57)
Формування засад ринкової економіки створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності.
Прибуток і форма його отримання – головні структуротворчи чинники українського суспільства.
* формування нової соціальної диференціації та
відповідних критеріїв її оцінки свідчить про
нездорові відносини у суспільстві;
Негативні сили і чинники: * надто різкий поділ на бідних та багатих;
* процеси збіднення та збагачення мають деформований характер;
* падіння духовного та культурного рівня населення; * незадовільний матеріальний стан та умови прожива
ння населення.
Це приводить до зростання форм та розмірів соціальних відхилень ( в т. ч. злочинності).
ПРИЧИНИ ЗЛОЧИННОСТІ:
1.
2.
3.
4.
ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ НЕБЕЗПЕК , ВИКЛИКАНІ НИЗЬКИМ ДУХОВНИМ ТА КУЛЬТУРНИМ РІВНЕМ:
* Порушення громадського порядку, дисципліни –
* Бродяжництво –
* Проституція –
* Алкоголізм -
Алкоголь приваблює людей тим, що він збуджує, підбадьорює, піднімає настрій, змінює почуття, робить бесіду більш живішаю.
Алкоголь – це висококалорійний продукт, який швидко забезпечує енергетичні потреби організму. Але паралізує діяльність абсолютно всіх органів, знижує швидкість рухових реакцій, організм хутчіше охолоджується, порушує нормальну функцію головного мозку.
96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп‘яніння. До алкоголю швидко звикають і не задовольняються малими дозами.
Стадії розвитку алкоголізму:
1.
2.
3.
Розподіл алкоголю в організмі людини:
(концентрація алкоголю в крові прийнято за 100%)
☻ МОЗОК – 175%
☻ СПИННОМОЗКОВА РІДИНА – 150%
☻ ПЕЧИНКА – 148%
☻ КРОВ – 100%
☻ КИШКИ – 80%
☻ ШЛУНОК – 20%
Характеристика алкоголю
|
Шкода алкоголю |
Користь алкоголю |
|
- Прийняття навіть невеликих доз алкоголю приводить до: - зниження стійкості та інтенсивності уваги; - порушення процесів мислення і пам‘яті; - зниження гостроти зору, порушення окоміру і здатності розрізняти кольори; - збільшення часу реакції; - звуження поля зору; - порушення координації рухів, їх точності; - маскування почуття втоми при її наявності; - зниження працездатності; - неадекватного ставлення п‘яної людини до свого стану; переоцінки своїх можливостей і недооцінки складності різних ситуацій. |
1. 2. 3. |
Перші признаки сп‘яніння з‘являються після прийому 0,5мг алкоголю на 1кг маси тіла людини.
* Паління –
В залежності від якості, сортності та складу, тютюн вміщує ~ 1200 компонентів. В тютюнових листях , крім нікотину, є ще 11 отруйних алкалоїдів.
Нікотин, на відміну від інших алкалоїдів. не має жодних лікарських властивостей.
Нікотин породжує пристрасть до нього.
СКЛАД ТЮТЮНОВОГО ДИМУ
Вплив нікотину на людину:
У малих дозах - збуджує центральну нервову систему
У великих дозах – пригнічує центральну нервову систему
ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ НЕБЕЗПЕК, ВИКЛИКАНИХ НЕЗАДОВІЛЬНИМ МАТЕРІАЛЬНИМ СТАНОМ ТА УМОВАМИ ПРОЖИВАННЯ:
* Страйки
* Повстання
* Революції
* Вандалізм
* Суїцид
* Тероризм
* Злочинність
Види політичних небезпек:
* Конфлікти – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка,
ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.
* Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
* Вандалізм – руйнування , знищення матеріальних , історичних цінностей держави, національної культури.
* Тероризм (від. лат. terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, досягнення певних цілей.
ВИДИ ТЕРОРИЗМУ
Найбільш поширені у світі терористичні акти:
Тема 8. Комбіновані небезпеки
Питання:
Основні поняття і визначення:
Рекомендована література: 5(ст. 204-225); 3(ст. 79-95); 1(ст. 72-81).
У наш час практично будь-який катастрофічний процес має КОМБІНОВАНИЙ ХАРАКТЕР: техногенний вплив сполучається з природними або соціальними явищами.
Виникнення пустель
Смог Руйнування озонового шару
Парниковий ефект
Кислотні опади
Техногенні землетруси
2. Природно-соціальні небезпеки
Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають в природному середовищі, на виробництві і в побуті.
НАРКОТИКИ І НАРКОМАНІЯ
Зловживання наркотиками стало
однією з найгостріших світових
проблем ХХ – ХХІ ст., але досвід
вживання людьми наркотичних речо-
вин вимірюється тисячоліттями.
Наркотик – це кожна речовина рослинного чи синтетичного походження , яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок
багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.
Наркоманія – це не тільки стимулювання наркотичними засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але й звикання організму до них, бажання приймати їх і за відсутності безпосередніх причин: болю, втоми, страху та інших станів;
- це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров‘ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці.
В наркоманії як хворобі розрізняють два стани:
- залежність:
* психічна
* фізична
- звикання
Розвиток залежності від наркотиків:
Біохімія наркотиків
- Неорганічні речовини:
- Органічні речовини:
* ненасичені етиленові й ацетиленові вуглеводні;
* галогенові вуглеводні;
* гідроксильні вуглеводні;
* азотисті похідні вугільної, барбітурової й бензойної кислот;
* алкалоїди-наркотики (рослинного походження)
Біологічне забруднення (деякі мікроорганізми) викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.
Епідемія – масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості ,
країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.
Пандемія – масове розповсюдження інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин.
Соціальні хвороби – це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов‘язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами.
|
Види природно-соціальних небезпек |
Причини виникнення небезпеки, (збудник) |
Вплив на людину |
Захист від небезпеки |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Епідемії інфекційних захворювань: - вірусна інфекція грип |
Вірус типу А, В, С, D |
Виникає як епідемія щорічно (хворіє в світі від 5 до15 % населення). Смертельних випадків до 2 млн. |
Профілактика, підвищення імунітету (афлубін, імунал); вакцинація (за 2-3 місяці до епідемії). |
|
- хвороба Боткіна, або вірусний гепатит * гепатит А * гепатит В * гепатит С |
Віруси А, В, С, D, E, G, TTV Хвороба „брудних рук" Активізацію вірусу можуть викликати простудні захворювання, грип, невиправданий прийом антибіотиків Зараження при медичних маніпуляціях |
Тривалий інкубаційний період, важкі наслідки „Ласкавий вбивця”, найпідступніший, безсимптомний, Важкі ураження печінки |
Дотримання правил гігієни, вакцинація |
|
- туберкульоз |
Паличка Коха; Хворий на туберкульоз; причини загострення епідемічної ситуації: незадовільні житлові умови , якість харчування, стреси, шкідливі звички, складна екологічна обстановка |
Щеплення ( БЦЖ) |
|
|
- харчові інфекції: * дизентерія; * холера |
Дизентерійна паличка; Холерний вібріон;незадовільна якість питної води |
||
|
- харчові отруєння: * ботулізм |
Збудник ботулізму, стафілококи
|
||
|
- харчові токсикоінфекції |
Різні бактерії, найчастіше сальмонели |
||
|
Венеричні захворювання: * сифіліс * гонорея |
Зараження від хворого; Збудник – бліда трепонема; передається статевим шляхом, побутовим. через поцілунки Збудник – бактерія – гонокок |
||
|
Онкологічні захворювання |
Ракова клітина – це така клітина, яка виходить з-під контролю організму: її ростом організм не керує |
Шкідливі звички; сімейна схильність; послаблення імунітету; забруднення навколишнього середовища; підвищена радіація |
|
|
СНІД – синдром набутого імунодефіциту |
Вірус імунодефіциту людини ( ВІЛ) |
Смертельне захворювання |
3. Соціально-техногенні небезпеки
ПП
Лекція № 7
Тема 9. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для усунення їх негативних наслідків
Питання для розгляду:
Питання для самостійного вивчення:
Рекомендована література: Закон України „Про захист населення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 08. 06. 2000 р.; 5(ст. 238 – 253); 1 (ст. 160 – 173; 206 – 237).
Потенційна небезпека - це прихована сила.
Причина – це пусковий механізм.
Надзвичайна ситуація (НС) - реалізована небезпека. Це порушення нормальних умов життєдіяльності людей на об‘єкті, території або акваторії, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншим небезпечним явищем, яке призвело ( може призвести) до загибелі людей чи значним матеріальним втратам.
АВАРІЯ – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об‘єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров‘я людей та приводить до руйнування будівель, обладнання та транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому середовищу.
КАТАСТРОФА - це великомасштабна аварія або подія, яка приводить до важких трагічних наслідків.
СТИХІЙНЕ ЛИХО –
Найбільш великі катастрофи останніх років:
1986 р. – аварія на ЧАЕС;
1988 р. – вибух вагонів у м. Арзамас та Свердловську;
1989 р. – землетрус у Вірменії;
1990 р. - вибух на нафтопроводі у м. Уфа;
1995 р. – забруднення системи водопостачання у м. Харків;
1999 р. – повені у Закарпатті;
...................
2004 р. - вибух на складі боєприпасів у Запорізькій області.
Головні причини виникнення надзвичайних ситуацій:
Незалежно від походження та типу у розвитку НС можна виділити 4 характерних стадії (фази):
Кабінет Міністрів України своєю постановою № 1099 від 15.07.98 р. „Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” затвердив положення про класифікацію НС. В основу цієї класифікації покладена класифікація за такими признаками:
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ:
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА МАСШТАБОМ (РІВНЕМ) РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ОСНОВНИМИ ВИДАМИ НАСЛІДКІВ:
Функції запобігання НС техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДСЗР), затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.
ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні:
Кожний рівень має координуючі та постійні органи управління щодо розв‘язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили та засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв‘язку та інформаційного забезпечення.
КООРДИНУЮЧІ ОРГАНИ:
Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:
Надзвичайний стан – це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом „Про надзвичайний стан” обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов‘язки.
Мета введення надзвичайного стану:
Всі завдання щодо ліквідації наслідків НС виконуються поетапно, у певній послідовності в мінімальні строки.
І етап – 1) екстрений захист населення:
2) підготовка рятувальних та інших невідкладних робіт:
ІІ етап – виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.
Рятувальні роботи:
Невідкладні роботи:
1.
2.
3.
4.
5.
Лекція №8
Тема 10. Засоби індивідуального захисту життя людини
Питання для розглядання:
Питання для самостійного вивчення:
1. Медичні засоби захисту людини.
Рекомендована література: 2 (ст. 120 – 155); 3 ( ст. 205 – 209).
Засоби індивідуального захисту призначені для збереження життя і здоров‘я людини в умовах застосування зброї масового ураження, під час аварій, катастроф, стихійних лих.
Своєчасне і вміле їх використання забезпечує надійний захист від отруйних (ОР), сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), радіоактивного пилу, мікроорганізмів та шкідливих речовин.
Засоби індивідуального захисту органів дихання за принципом дії поділяються на:
Засоби захисту органів дихання фільтруючого типу відносяться: фільтруючі протигази, респіратори, ватно-марлеві пов‘язки.
Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів. ГП - 4у.
Протигаз складається:
*
*
*
*
*
При використанні протигаза необхідно:
Респіратори використовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу (Р – 2), парів і газів на виробництві із СДОР (РПГ-67, РУ-60, РУ-60МУ).
Респіратор – Р-2 складається:
1.
2.
3.
4.
5.
Призначення патронів респіраторів
|
Марка фільтруючого патрона |
Сильнодіючі отруйні речовини, від яких захищає патрон |
|
РПГ-67-А, РУ-60М А |
Органічна пара, хлорно- і фосфорорганічні отрутохімікати |
|
РПГ-67-В,РУ-60МВ |
Сірчистий ангідрид, сірководень. |
|
РПГ-67-Д, РУ-6-М-КД |
Аміак, сірководень |
|
РПГ-67-Г, РУ-60М-Г |
Пари ртуті |
Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання призначені для захисту органів дихання, обличчя та очей від шкідливих речовин у повітрі в умовах ізоляції органів дихання від навколишнього середовища. (ІП-4, ІП-5)
Ізолюючий дихальний апарат ІП-4 призначений для захисту органів дихання, шкіри, обличчя та очей від речовин будь-якої концентрації, отруйності, сили дії.
Принцип дії цього апарату заснований на виділенні кисню із хімічних речовин та поглинання вуглекислого газу, який видихає людина.
Тривалість роботи у протигазі
(на один регенеративний патрон):
-
-
-
Засоби захисту шкіри призначені для захисту людини в умовах зараження місцевості отруйними, радіоактивними речовинами та біологічними засобами.
Використовуються вони також при здійсненні дегазаційних, дезінфекційних і дезактивацій них робіт.
До засобів захисту шкіри відносяться:
- інші засоби.
Ультразвуковими вважають коливання понад 16-20 кГц.
Колективний захист:
Контактна дія ультразвуку повинна виключатися засобами автоматизації та дистанційним керуванням. В разі необхідності застосовують спеціальний інструмент з віброізолюючою рукояткою та захисні рукавиці. До роботи з ультразвуковим обладнанням допускаються особи від 18 років.
Електромагнітне випромінювання.
Засоби захисту:
Інфрачервоне випромінювання
Поділяється на групи А, В і С. Вплив інфрачервоного опромінення на організм проявляється в основному тепловою дією.
Ультрафіолетове випромінювання
( довжина хвиль в діапазоні 200-400 нм. Вплив на людину кількісно оцінюється еритемною дією, що надалі спричиняє пігментацію шкіри.)
Захист:
Лазерне випромінювання
(Лазером називають оптичний квантовий генератор. Він має гостру направленість, що дозволяє одержати на відносно малій площині енергію великої щільності. Опромінення лазерними променями може порушити діяльність центральної нервової і серцево-судинної системи, пошкодити очі, шкіру.)
Захист:
Техногенні
чинники
15%
Природні
чинники
10%
Людський
чинник
75%
Безпека
Індивідуальна
Колективна
Принципи забезпечення безпеки за ознаками їх реалізації
Орієнтуючі
Управлінські
Організаційні
Технічні
Законодавчі
:
БЖД
Природне середовище
Соціально-політичне середовище
Техногенне середовище:
Виробниче середовище
Побутове середовище
Реалізовані небезпеки: надзвичайні ситуації, захворювання, травми
пеки
Потенційні небезпеки
Н
Л
Н, Л
Н
Л
Н
Л
Класифікація негативних факторів
за характером дії на людину
активні
пасивні
пасивно-активні
Невиправданий
Фізичний
Політичний
Економічний
Виправданий
Види
ризиків
Підсистеми СОЗ України
;
Види аналізаторів людини
Основні види рецепторів
машина
людина
інформаційна панель
машина
людина
пульт керування керування керування ккерування
сигнали
зворотня реакція
а)
б)
засоби відображення
інформації
органи чуттів
органи руху
органи керування
інф. логіч. та обчислювальний пристрій
мозок
НАБУТІ
ПЕРВИННІ І ВРОДЖЕНІ
У зв‘язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках(найчастіше в межах міст та інших населених пунктів). Йде просторова концентрація синтетичних сполук (їх кількість досягає 400 тис.), більша частина з них отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, знищення лісів, спустелювання. Все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.
На водному транспорті
На повітряному транспорті
На автомобільному транспорті та автошляхах
На залізничному транспорті
оксид вуглецю (СО)
аміак
синильна кислота
НІКОТИН
бензопірен
бензатрацен
полоній 210
свинець 210
вісмут 210
Психічна залежність
Фізична залежність
Абстинентний синдром
Зростання толерантності
Групи наркотиків за психофармакологічним впливом
Наркотики, які пригнічують діяльність нс (опіати, барбітурати)
Токсикоманія
Професійні захворювання
Професійний травматизм
Масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами
НС техногенного характеру
НС природного характеру
НС соціально-політичного характеру
НС військового характеру
Засоби індивідуального захисту поділяються на:
засоби індивідуального захисту органів дихання
засоби індивідуального захисту шкіри