галузь психології що вивчає психологічні аспекти здоров`я та хвороби- психологію індивідуальних
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Вступ
Клінічна психологія - галузь психології, що вивчає психологічні аспекти здоров`я та хвороби: психологію індивідуальних відмінностей, вплив психологічних чинників на стан здоров`я та перебіг хвороби, психологічні особливості переживання хвороби, неврозологію, біоетичні проблеми, проблеми психопрофілактики хвороб і збереження здоров`я, розробки психологічних аспектів реабілітації. Особливості клінічного консультування тісно переплітаються з клінічною психологією, тому слід звернутися до основних принципів роботи саме в медичній сфері.
1. Особливості структури та структурні моделі клінічного консультування.
2. Основні професійні аспекти консультативної роботи з суїцидальними клієнтами.
Висновки
1.Особливості структури та структурні моделі клінічного консультування.
Клінічна психологія займається вивченням психологічних аспектів здоров'я та хвороби, особливостей впливу психологічних чинників на стан здоров'я та перебіг захворювання, особливостей індивідуального реагування на хворобливі стани, розробкою психопрофілактичних та реабілітаційних заходів.Клінічна психологія включає:діагностику психічного здоров'я,організацію і проведення наукових досліджень для розуміння психофізичних проблем і розробку, проведення і оцінку психологічної корекції.
Основні завдання психологічного дослідження в клініці
Загальним завданням клінічного психолога в лікувально-профілактичному закладі є його участь в проведеннідиференціальної діагностики різних хвороб, лікуванні та соціально-трудовому пристосуванні хворих.
По-перше, це оцінка психічного стану пацієнта, зазвичай експрес-діагностика, проведена з допомогою короткої батареї психологічних тестів.
По-друге, оцінка змін у психічному стані хворого під впливом проведеної лікарської терапії або під впливом психотерапії. Таке лонгитюдне дослідження припускає діагностику психічного стану до і після терапії і часто вимагає застосування "паралельних форм" психологічних тестів.
Третє завдання, з якою стикається психолог, - це диференційна діагностика. У психіатричній клініці самий початок патологічного процесу може бути таким тонким, непомітним, що клінічно мало виявляється, але може бути виявлено психологічними методами. Наприклад, при деяких формах шизофренії захворювання виявляє себе не порушеннямимислення, не розладами емоцій, особи і поведінки, а змінами у сфері сприйняття. Хворий починає інакше бачити світ, особливим чином конструюючи перцептивні структури. У тесті Роршаха ці зміни сприйняття виявляються в появі розщеплених, дисоційованому образів, ("роздавлена кішка", "розчленований труп"), в дефіцітарних відповідях ("людина без голови", "птах без хвоста"). З'являються також символічні відповіді ("торжество справедливості", "божа кара" і т. п.) Такийособливий спосіб бачення навколишнього може вказати психолога на початок хвороби, якої психіатр ще клінічними методами не виявляє.
Четверте завдання, яке ставиться перед психологом в клініці, - це експертні питання: судово-психологічна експертиза. Наприклад, коли психолог повинен відповісти на питання, чи перебував підекспертного в стані афекту (фізіологічного, патологічного), або які психологічні особливості обвинуваченого чи потерпілого, який рівень інтелектуального розвитку обвинуваченого. Психолог може брати участь і у проведенні трудових експертиз, коли мова йде про групу інвалідності. Експертна робота відрізняється високим ступенем точності та коректності: на поставлені запитання даються конкретні відповіді, що не допускають двозначного інтерпретації. Тому використовуються об'єктивні тести, й значно меншою мірою застосовуються тести проективні. Застосування останніх обмежується суб'єктивними спотвореннями, пов'язаними з особливостями особистості самого психолога, а також тією обставиною, що вони вимірюють не стільки реальну поведінку, скільки несвідомі установки і переживання.
1.2. Клінічне інтерв 'ю — метод терапевтичної бесіди у випадку надання психологічної допомоги. В психіатрії, психоаналізі та медичній психології цей метод використовується для допомоги пацієнту усвідомити свої внутрішні труднощі, конфлікти, приховані мотиви поведінки. Клінічне інтерв'ю належить до найбільш вільних форм бесіди; в бесідах такого типу психолога цікавить не тільки безпосередній зміст відповідей пацієнта (факти, погляди, почуття, словесний ряд — словник, асоціації ідей тощо), а й його поведінка (тон, жести, рухи та ін.).
Принципи проведення клінічного інтерв’ю
Принципами клінічного інтерв'ю є: однозначність, точність і доступність формулювань-питань; адекватність, послідовність (алгоритмізованість); гнучкість, безсторонність опитування; перевірка отримуваної інформації.
Під принципом однозначності і точності у рамках клінічного інтерв'ю розуміється правильне, коректне і точне формулювання питань. Прикладом неоднозначності може служити таке питання, звернене до пацієнта: чи "Випробовуєте Ви на собі психічну дію"? Ствердна відповідь на це питання не дає діагностові практично нічого, оскільки інтерпретувати її можна різноманітно. Пацієнт міг мати на увазі під "дією" як звичайні людські переживання, події, людей, оточення його, так і, приміром, "енергетичний вампіризм", дія інопланетян і так далі. Питання це неточне і неоднозначне, отже малоінформативне і є зайвим.
Принцип доступності базується на декількох параметрах: словарному (лінгвістичному), освітньому, культурному, культуральному, мовному, національному, етнічному і інших чинниках. Звернена до пацієнта мова має бути йому зрозуміла, повинна співпадати з його мовною практикою, заснованою на безлічі традицій. Запитання діагноста: чи "Не буває у Вас галюцинацій"? - може неправильно зрозуміти людиною, яка уперше стикається з подібним науковим терміном. З іншого боку, якщо у пацієнта запитати, чи не чує він голосів, то його розуміння слова "голоси" може кардинально відрізнятися від розуміння лікарем того ж терміну. Доступність ґрунтується на точній оцінці діагностом статусу пацієнта, рівня його знань; словарного запасу, субкультуральних особливостей, жаргонної практики.
Одним з важливим параметрів інтерв'ю вважається алгоритмізованість (послідовність) розпитування, заснована на знаннях діагноста в області сполучуваності психологічних феноменів і психопатологічних симптомів і синдромів; ендогенному, психогенному і екзогенному типах реагування; психотичного і непсихотичного рівнів психічних розладів. Клінічний психолог зобов'язаний знати сотні психопатологічних симптомів. Але якщо він запитуватиме про наявність кожного відомого йому симптому, то це, з одного боку, займе велику кількість часу і буде стомливим як для пацієнта, так і для дослідника; з іншого, відіб'є некомпетентність діагноста. Послідовність будується на відомому алгоритмі психогенезу: на підставі пред'явлення перших скарг хворими, розповіді його родичів, знайомих або на підставі безпосереднього спостереження за його поведінкою формується перша група феноменів або симптомів. Далі опитування охоплює виявлення феноменів, симптомів і синдромів, що традиційно поєднуються із вже виявленими, потім запитання мають бути спрямовані на оцінку типу реагування (ендогенного, психогенного або екзогенного), рівня розладів і етіологічні чинники. Приміром, якщо першими вдається виявити наявність слухових галюцинацій, то подальше розпитування будується по наступній схемі-алгоритму: оцінка характеру галюцинаторних образів (кількість "голосів", їх усвідомленість і критичність, мовні особливості, визначення місця розташування джерела звуку на думку пацієнта, час появи і так далі) - міра емоційної залученості - міра критичності пацієнта до галюцинаторних проявів - наявність розладів мислення (маячних інтерпретацій "голосів") і Далі залежно від кваліфікації описаних феноменів, підтвердження екзогенного, ендогенного або психогенного типів реагування за допомогою опитування про наявність, наприклад, розладів свідомості, психосенсорних порушень і інших проявів певного кола розладів. Окрім вищеописаного принцип послідовності має на увазі детальне розпитування в лонгітудинальному розрізі: черговість появи психічних переживань і їх зв'язок з реальними обставинами. При цьому важлива кожна деталь розповіді, важливий контекст подій, переживань, інтерпретацій.
Найбільш значущими є принципи перевірки і адекватності психологічного інтерв'ю, коли для уточнення конгруентності понять і виключення невірної інтерпретації відповідей діагност ставить питання типу: "Що Ви розумієте під словом "голоси", які Ви чуєте"? чи "Наведіть приклад випробовуваних "голосів". При необхідності пацієнтові пропонується конкретизувати опис власних переживань.
Принцип безсторонності - основний принцип феноменологічно орієнтованого психолога-діагноста. Нав'язування пацієнтові власного представлення про наявність у того психопатологічної симптоматики на основі упереджено або недбало проведеного інтерв'ю може відбуватися як унаслідок свідомої установки, так і на базі незнання принципів інтерв'ю або сліпої прихильності однієї з наукових шкіл.
Методологічні підходи до проведення інтерв'ю
Існують різні методологічні підходи до проведення інтерв'ю. Вважається, що по тривалості перше інтерв'ю має бути близько 50 хвилин. Наступні інтерв'ю з тим же клієнтом (пацієнтом) дещо коротші. Можна запропонувати наступну модель (структуру) клінічного інтерв'ю:"
I етап: Встановлення "довірчої дистанції". Ситуативна підтримка, надання гарантій конфіденційності; визначення домінуючих мотивів проведення інтерв'ю.
II етап: Виявлення скарг (пасивне і активне інтерв'ю), оцінка внутрішньої картини - концепції хвороби; структуризація проблеми
III етап: Оцінка бажаного результату інтерв'ю і терапії; визначення суб'єктивної моделі здоров'я пацієнта і переважного психічного статусу.
IV етап: Оцінка антиципаційних здібностей пацієнта; обговорення вірогідних варіантів результату захворювання (при його виявленні) і терапії; антиципаційний тренінг.
Приведені етапи клінічного психологічного інтерв'ю дають уявлення про істотні пункти, що обговорюються в процесі зустрічі психолога і хворого. Ця схема може використовуватися при кожній бесіді, проте слід пам'ятати, що питома вага - час і зусилля, що відводяться на той або інший етап, - різні залежно від черговості зустрічей, ефективності терапії, рівня спостережуваних психічних розладів і деяких інших параметрів. Зрозуміло, що при першому інтерв'ю переважаючими повинні являтися перші три етапи, а при наступних - четвертий. Особливо слід враховувати рівень психічних розладів пацієнта (психотичний - непсихотичний); добровільність або примусовість інтерв'ю; критичність хворого; інтелектуальні особливості і здібності, а також реальну ситуацію, що його оточує.
Висновки до 1-го питання
Сірійський лікар Абуль Фарадж, який жив у XIII ст., звертаючись до хворого, говорив: «Нас троє — ти, хвороба і я. Якщо ти будеш з хворобою, вас буде двоє і я залишусь один — ви мене переможете. Якщо ти будеш зі мною, нас буде двоє, хвороба буде одна — ми її переможемо».
2. Основні професійні аспекти консультативної роботи з суїцидальними клієнтами.
Допомога потенційному суїциданту полягає:
Підбирайте «ключі» до розгадки суїциду
Суїцидальна превенція полягає не лише у піклуванні та участі друзів, а й у здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства; депресія, значні зміни поведінки чи особистості людини, а також приготування до останнього волевиявлення. Відзначте вияви безпомічності й безнадії і з'ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.
Прийміть суїциданта як особистість
Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не думайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство.
Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте згідно зі своїми власними почуттями й переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, — ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути через ваше невтручання.
Налагодьте турботливі стосунки
У цій ситуації є час для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, а й діями. У подальшому дуже багато залежатиме від якості ваших стосунків. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не коханий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Саме приймаючи таку людину, ви зможете проникнути в її ізольовану душу.
Будьте уважним слухачем
Якщо людина перебуває в депресивному стані, їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Вона страждає од сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби.
Не засуджуйте таку людину, пам'ятайте, що їй важко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини.
Не сперечайтеся
Зустрічаючись із суїцидальною загрозою, друзі й родичі часто відповідають: «Подумай, ти живеш набагато краще, ніж інші, ти мав би дякувати долі» або «Ти розумієш, які нещастя і сором чекають на твою сім'ю?» Такі відповіді одразу блокують подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти таким чином, близькі сприяють зворотному ефекту.
Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й утратити людину.
Запитуйте
Найкраще запитати: «Ти думаєш про самогубство?» Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто згодний обговорити цю заборонену тему, то вона часто відчуває полегшення, одержує можливість зрозуміти свої почуття й досягнути катарсису.
Не пропонуйте невиправданих утіх
Причина, з якої суїцидант посвячує у свої думки, полягає у бажанні викликати занепокоєність його ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості й чуйності, то депресивна людина може вважати судження на зразок: «Ви насправді так не думаєте», — виявом зневаги і недовіри. Суїциданти з презирством ставляться до таких зауважень на кшталт: «Нічого, нічого, в інших є такі самі проблеми, як і в тебе», — оскільки вони різко контрастують із їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їхні почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.
Пропонуйте конструктивні підходи
Допомогти суїциданту визначити джерело психічного дискомфорту важко, оскільки «живильним середовищем» самогубства є секретність. Найбільш доцільними запитаннями можуть бути: «Що з вами сталося за останній час?», «Коли ви відчули себе гірше?», «Що відбувалось у вашому житті з того часу, як виникли ці зміни?», «Кого із оточуючих вони стосуються?»
Потенційному самогубцеві потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює» а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи бажання помсти.
Вселяйте надію
Дуже цінним є зосередження на тому, що говорять чи почувають схильні до саморуйнування люди. Коли травматичні приховані думки виходять на поверхню, біда здається менш фатальною.
Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же час інколи відчувати ненависть: сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання.
Оцініть міру ризику самогубства
Визначте серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні — починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом: отруєння, стрибок із висоти, використання вогнепальної зброї чи мотузки. Важливо з'ясувати інші негативні чинники: алкоголізм, уживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадії і безпомічності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий потенційний ризик.
Не залишайте людину одну у випадку ситуації високого суїцидального ризику
Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з'явиться допомога. Можливо, доведеться зателефонувати на станцію швидкої допомоги або звернутися до спеціаліста. Пам'ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності.
Ви можете укласти з нею так званий «суїцидальний контакт». Тобто попросити зв'язатися з вами перед тим, як людина наважиться на суїцидальні дії для того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи.
Зверніться по допомогу до спеціалістів
Суїциданти не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їхнє прохання — це прохання про допомогу.
Для тих, хто має суїцидальні тенденції, хорошим помічником може бути священик. Надійним джерелом допомоги є сімейні лікарі.
Якщо депресивна людина не бажає зустрічатися зі спеціалістами, то ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Усі члени сім'ї надають підтримку, розповідають про турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя.
Якщо ситуація виявляється безнадійною, можлива госпіталізація у психіатричну лікарню.
Важливість збереження турботи й підтримки
Якщо критична ситуація пройшла, то спеціалісти чи сім'я не повинні дозволити собі розслабитись. Найгірше може бути попереду. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони просять вибачення у всіх, кого образили. Половина суїцидантів здійснює самогубство впродовж трьох місяців після початку психологічної кризи.
Висновки до 2-го питання
Працюючи з потенційним суїцидентом слід пам’ятати, що його емоційна складова нестабільна, а тому вимагає обережного відношення, слід терплячіше відноситись до таких клієнтів, приділяти більше часу та надавати емоційну підтримку. Та найголовніше в жодному разі не осуджувати.
Запитання для самоперевірки:
- Розкрийте прийоми, методи та цілі клінічного консультування
- Які фактори суїцидального ризику необхідноо враховувати при виявленні потенційного суїцидальника?
- Які основні професійні аспекти консультативної роботи з суїцидальними клієнтами використовуються при наданні допомоги.
2. А Милосердов Никита 11ВИсаева Яна 11Б 2 Литература Стогова И
3. Фет АА
4. На тему- Визначення ефекту Холла в напівпровідниках
5. Гремящий дым. Водопад Виктория является одной из главных достопримечательностей Южной Африки относит
6. . Равномерное прямолинейное движение вдоль оси направленной по горизонтальной плоскости
7. Принцип действия
8. тема налогообложения для сельскохозяйственных товаропроизводителей единый сельскохозяйственный налог;
9. Iru The only informtion I hd with me of ny clue nd help to finding my birth prents ws their nmes on pper
10. Дворцовые перевороты и внешняя политика России в 18 в
11. История Финляндии
12. Башкортостан - суверенная республика
13. Ассоциации экономического взаимодействия регионов, как эффективная форма реализации их экономических интересов
14. тематики в допоміжній школі
15. Поняття та класифікація управлінських рішень Конфлікти в організації
16. а абсолютный монарх правил на основании издаваемых им законов
17. Аккумулятор экономистом Отдела труда и заработной платы
18. застоя7080е гг Период нахождения Брежнева19641987 у власти принято называть эпохой
19. ТЕМА УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПРЕДПРИЯТИИ
20. тематики и физики Отчет по дисциплине Дискретная математика Тема реферата- Фундаментальные понятия ди