Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Володимир Маяковський
1А ви змогли б?
Я вмить закреслив карту буднів,
хлюпнувши фарбами зі склянок.
Відкрив я в холодці на блюді
вилицюватість океану.
З рибин на вивісках строкатих
читав я губ нових порив.
А ви
ноктюрн
змогли б заграти
на флейті заржавілих ринв?
2 Послухайте!
Якщо зірки засвічують -
виходить - це комусь треба?
Виходить - хтось хоче, щоб вони бyли?
Виходить - хтось називає ці плювочки
перлинами неба?
І, надриваючись,
у заметілях полуденного пилу,
ввірвається до Бога,
спізниться боїться,
плаче гірко,
цілує йому жилясту руку,
просить -
щоб неодмінно була зірка! -
присягається -
не витрима цю беззоряну муку!
А потім
ходить ззовні спокійний,
та весь тривожний.
Говорить комусь:
"Адже тепер тобі нічого?
Не страшно?
Без ліхтаря?!"
Послухайте!
Адже, якщо зірки
засвічують -
виходить - без них комусь не можна?
Виходить - це необхідно,
щоб кожного вечора
понад дахами
загорялась хоча б одна зоря?!
3 Лілічко! Замість листа»
Дим тютюновий повітря виїв.
Кімната -
розділ у крученихівському* пеклі.
Згадай -
за цим вікном
тобі я
вперше руки, нестямний, пестив.
Сьогодні сидиш ось,
серце в залізі.
День і ще -
посваришся,
щоб швидше тікав.
У тьмяній передній довго не влізе
зламана дрожем рука у рукав.
Вибіжу,
кину на вулицю тіло.
Дикий,
оскаженілий,
від відчаю звір.
Не треба цього,
дорога,
мила,
давай прощатись тепер.
Все одно
кохання моє -
це важкий тягар -
висить на тобі,
і не можем втекти.
Гіркоту ображених скарг
дай в останньому виревти.
Якщо бика працею зморять,
він у воду,
занурить втомлену спину.
Крім кохання твого,
нема
мені моря,
а у твого кохання не вимолиш спочину.
Захоче спокою змучений слон -
царствений ляже в опожежені піски.
Крім кохання твого,
нема
мені сонця,
а я і не знаю, де і з ким ти.
Якби так поета замучила,
він
кохану б на гроші і славу виміняв,
а мені
жоден не радісний дзвін,
крім дзвону твого коханого імені.
І не вип'ю отруту,
й в пустку не піду,
й над скронею не натисну курка залізо.
Наді мною,
крім твого погляду,
влади не має жодне лезо.
Завтра забудеш,
що тебе коронував,
що душу квітучу коханням випалив,
і суєтних днів метушня й карнавал
розшарпає збірки моїх віршів...
Чи слів моїх сухим листям
зможу відтягти
розлуки строк?
Дай хоч
останньою ніжністю вистелити
твого відходу крок.