Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Правовий звичай — стійке правило поведінки, що стихійно склалося, санкціоноване державою. В давнину правовий звичай був основне і єдине джерело права. Він історично і фактично передував закону. У сучасному світі правовий звичай використовується рідко: у цивільному праві (неписані звичаї ділового обороту), в міжнародному праві (дипломатичні звичаї);
Галузь права – це сукупність правових норм та інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин.
правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
республіка — вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, який обирається населенням (або його частиною) на певний строк.
нормативний договір — це угода між двома і більш суб’єктами права, що містить обов’язкові для них розпорядження.
Трудовий спір – це одна з форм існування розбіжностей між суб’єктами труд.правовідносин. Законодавство забезпечує регулювання вирішення самого труд.спору, який виникає після того, як розбіжності між сторонами не вдалося владнати шляхом переговорів.
Інкорпорація — це спосіб систематизації зако¬нодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в од-ному збірнику.
Гіпотеза — частина норми, в якій зазначають¬ся умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Призначення гіпотези — виз¬начити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.
Робочий час — встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутр. трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої тру¬дові обов'язки.
Систематизація законодавства — це діяльність щодо зведення нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс.Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами (шляхом інкорпо¬рації і кодифікації).
Диспозиція — це правило поведінки, обов’язок вчинити будь-які дії або утриматись від дій, тобто викладення припису, образно диспозиція – це ядро норми. Сам припис може бути у 2 формах: позитивний (шляхом переліку дій, які має право чи зобов’язується здійснити суб’єкт права) і негативний (шляхом зазначених дій або бездіяльності, які заборонені законом)
Політичний режим - це спосіб функціонування та взаємозв'язку основних елементів політичної системи суспільства.
Норма права — це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою і забезпечене його примусовою силою.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цив.прав та обов’язків.
Держава- це політико – терит. організація влади, що володіе спеціальним апаратом управління та примусу, має суверенітет і здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили.
Гарантія являє собою зобов’язання, за яким одна організація (гарант) зобов’язується нести майнову відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов’язання боржником. При гарантії беруть участь 3 особи: кредитор, боржник і гарант.
Склад правопорушення — це сукупність оз¬нак, що характеризують у відповідності з законом певне діяння як правопорушення. Об'єкт правопорушення - ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає правопору¬шення.
Галузь права — відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних від¬носин специфічним методом правового регулювання.
Порука – це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржником його зобов’язання перед кредитором.
Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник зобов’язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Формами неустойки є штраф і пеня.
Заставою(під) розуміється як безпосередня передача, так і інше виділення боржником певного свого майна кредитору для забезпечення таким чином взятих зобов’язань, гарантування можливості задоволення кредитором своєї вимоги за рахунок цього майна, переважно перед іншими кредиторами. Предметом застави може бути будь-яке майно
Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Пра́во вла́сності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Час відпочинку - час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов'язків і вправі використовува¬ти його на власний розсуд.
Шлюб — це сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
Доручення — це документ, за яким приватна чи посадова особа, організація передає права іншій особі чи організації здійснювати від її імені зафіксовані в дорученні дії.Доручення можуть бути особистими і офіційними.
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, трудовий розпорядок, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Правоздатність — це здатність суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Дієздатність — це здатність суб'єктів своїми діями на¬бувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і викону¬вати юридичні обов'язки, її поділяють на угодо- і деліктоздатність.
крайня необхідність - це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення загрожуючої небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.
Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну гру¬пу (вид) однорідних суспільних відносин.
Правовий звичай - це санкціоноване державою звичає¬ве правило поведінки загального характеру.
Судовий прецедент - це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час вирішення всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.
адміністративний прецедент - це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час вирішення всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.
Нормативний договір - це формально-обов'язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою 2 чи більше суб'єк¬тів і забезпечуються д-вою.
Нормативно-правовий акт - це рішення компетентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний х-р, зовн. вигляд офіційного доку¬мента в письмовій формі, забезпечується д-ою та поро¬джує юридичні наслідки.
Реалізація права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.
ПРОГУЛ — неявка на работу без уважительных причин в течение всего рабочего дня либо отсутствие на работе более 3 часов без разрешения администрации.
НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН - - особливий режим діяльності органів держ. влади і управління, установ та організацій, який допускає встановлення спец, законом обмежень прав і свобод гр-н, правоздатності юрид. осіб, а також покладення на них дод. обов'язків
Трудове право — система норм, що регулюють трудові відносини між роботодавцем і працівником, визначають основні трудові права і обов'язки працівників, порядок укладання й розірвання трудового договору, робочий час і час відпочинку тощо.
Сімейне право — система норм, що регулюють відносини у галузі шлюбу і сім'ї, а саме: умови і порядок укладання шлюбу, його розірвання, регулювання особистих немайнових і майнових відносин між членами сім'ї тощо.
Цивільно-процесуальне право - сукупність норм права, що визначають порядок цивільного судочинства, а саме порядок розгляду справ, які виникають із цивільних, сімейних, трудових, земельних, природоохоронних і адміністративних правовідносин.
Адміністративно-процесуальне право — система норм права, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративних справ, що виникають у сфері державного управління.
Кримінально-процесуальне право — сукупність норм права, що визначають порядок провадження у кримінальних справах під час дізнання, досудового слідства і розгляду справи судом.
Форма державного устрою — це спосіб територіально-політичного устрою держави, порядок взаємин між державою і її окремими частинами.
Юр.особи є одним із видів су’єктів цивільного права. Юр.особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, вона наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відвідачем у суді.
Право- це система норм , правил поведінки , що виражають волю соц.. групи чи більшості населення, формально визначені, забезпечуються і охороняються державою.
Галузь права — відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
Правовідносини — це суспільне відношення, врегульоване нормою права, учасники якого володіють взаємними правами і обов’язками. У правовому відношенні реалізується норма права, утілюється в життя її правове розпорядження
Суб'єктивне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.
Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.
Право користування – це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Право користування може належати не тільки власникам, але й іншим особам на підставі, зокрема, цивільно-правових договорів або адміністративних актів.
Право розпорядження – це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.
Консолідація— це вид систематизації законів, в процесі якого нормативні акти, по одному або декількох взаємозалежних питаннях, об'єднуються в новому укрупненому акті (кодексі).
Необхідна поведінка — це суспільно корисна, правомірна , бажана і допустима поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів.
Закон - це нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм).
Зворотня сила закону-закони мають зворотної дії в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Зворотну дію в часі має тільки такий закон про кримінальну відповідальність, який: 1) скасовує злочинність діяння; 2) пом'якшує кримінальну відповідальність.
Реституція- поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої с амої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.
Екстериторіальність — повне підпорядкування законам та юрисдикції власної держави установ або фізичних осіб, які знаходяться на території іншої держави, але розглядаються як такі, що перебувають на власній національній території.
Правовий звичай Галузь права
Правочином Республіка
нормативний договір Трудовий спір
Інкорпорація Гіпотеза
Робочий час Систематизація законодавства
Диспозиція Політичний режим
Норма права Правочином
Держава- Гарантія
Склад правопорушення Галузь права
Порука Неустойкою
Заставою Юридичний факт
Пра́во вла́сності Час відпочинку
Шлюб Право користування
Співучастю Доручення
Трудовий договір Правоздатність
Дієздатність Екстериторіальність
Реституція Зворотня сила закону
Закон Необхідна поведінка
Консолідація Право розпорядження
Право користування Об'єктивне право
Суб'єктивне право Правовідносини
Галузь права Право-
Юр.особи Форма державного устрою
Кримінально-процесуальне право
Адміністративно-процесуальне право
Цивільно-процесуальне право
Сімейне право Трудове право
НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН ПРОГУЛ
Реалізація права Нормативно-правовий акт
Нормативний договір
адміністративний прецедент
Судовий прецедент Правовий звичай
Інститут права крайня необхідність