Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
14-1\2\3\
Даний вид обладнання відноситься до групи обладнання для механічної переробки сировини і напівфабрикатів з’єднанням.
Змішувальні машини класифікують за наступними ознаками:
Змішувачі – це машини приз начені для проведення процесу змішування матеріалів. Під процесом змішуваня прийнято розуміти такий механічний процес, в результаті якого вхідні окремі компоненти після рівномірного розподілення кожного зних в змішуваному об’ємі утворюють однорідну суміш. У склад суміші може входити різна кількість компонентів.
Класифікація рбладнання для перемішування рідких компонентів:
1)механічні мішалки (лопотеві, гвинтові, турбінні)
2)змішування в трубопроводах
3)циркуляційне змішування
4)барботування
При перемішуванні рідини можуть створюватися такі потоки:
Лопотеві мішалки.
Використовуються для рідин з динамічною в’язкістю менше 1Н·с/м2.
За конструкцією лопотеві мішалки поділяються:
1) По способу розташуваня посудини:
2) По виду перемішуючого органу:
Рис. Конструкція трилопатевого робочого органу мішалки
Для лопотевих мішалок рекомендуються такі конструктивні співвідношення:
- 0,66-0,9;- 0,1-0,2;- 0,1-0,9; - 0,8-1,3.
d – діаметр лопоті мішалки;
D – діаметр ємкості;
h – висота лопоті мішалки;
h2 – висота від лопоті до дна мішалки;
Н – рекомендована висота рідини.
Недолікрм лопотевої мішалки є незначне радіальне переміщення рідини.
Для ефективного перемішування в сосудах великої ємкості застосовуються планетарні мішалки.
Рис. Конструктивна схема лопатевого змішувача:
1 - корпус; 2 - барабан з горизонтальними билами; 3 -
радіальні лопаті; 4 - завантажувальний люк; 5 -
вивантажувальний люк;
Монтаж молоткової дробарки здійснюється згідно технічних умов завода виробника.
Монтаж молоткової дробарки починається з фундаменту. Основне завдання максимально точно встановити і вивіряти опори на фундаменті по заданому рівню. Після заливання фундаменту встановлюють анкерні болти і дають фундаменту вистоятися. Після цього перевіряють за допомогою струни рівень фундаменту і складають акт приймання фундаменту. Вслід високої динамічності дробарки її встановлюють на віброізоляційних опорах. Перед монтажем дробарок на фундаментах, працюючих у системах пневмотранспорту, до вихідного отвору дробарки під’єднують з дроселем-регулятором.
Слід перевірити кріплення молотків, тому що має місце швидке спрацювання стержнів, які кріплять пластини.
Перед ввімкненням дробарки слід переконатися у виконанні всіх правил техніки безпеки.
Після цього дробарку вмикають і упродовж деякого часу перевіряють її на холостому ходу.
Основним елементом є ротор з валом, на якрму закріплені диски на певній відстані один від одного за допомогою дистанційних кілець. До дисків за допомогою стержнів рухомо прикріплені сталеві пластинчасті молотки прямокутної форми з двома отворами. Вал обертаєтьсяв корпусі дробарки. При обертанні вала матеріал, який подається в підживлювач піддається багаторазовим ударам молотків, подрібнюється і проходить крізь сито.
—>\А
Рис. 4.4. Молоткова дробарка: 1 - корпус; 2 - бункер;
З - ротор; 4 - підшипниковий вузол; 5 - електродвигун;
6 - сито; 7 - магнітний сепаратор; 8 - регулюючий гвинт;
9 - дека; 10 - кришка; 11-диск; 12 - кільця; 13 - молоток;
14 - рама.
Склад виробничої собівартості продукції.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Прямі витрати – це витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до 14-1\2\3конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
Постійні та змінні загальновиробничі витрати.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
PAGE 2