Бухгалтерія забезпечує відповідних користувачів в першу чергу керівництво повною та неупередженою інформ
Работа добавлена на сайт samzan.net:
16) Організація та повноваження бухгалтерських служб на підприємствах, в установах та організаціях
Бухгалтерія — структурний підрозділ суб'єкта господарювання, що призначений для ведення бухгалтерського обліку. Бухгалтерія забезпечує відповідних користувачів, в першу чергу керівництво, повною та неупередженою інформацією про фінансове становище, результати діяльності та грошових коштів підприємства.
Завдання бухгалтерії
Основною метою діяльності бухгалтерії є забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства з урахуванням особливостей діяльності та технологій обробки облікових даних.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам повної та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:
обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.
Основні функції бухгалтерії
Основними функціями бухгалтерії є:
безперервне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;
організація бухгалтерського обліку відповідно до законодавства та установчих документів, забезпечення дотримання встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;
дотримання правил документообігу і технології обробки облікової інформації;
контроль над дотриманням порядку оформлення первинних документів;
систематизація інформації, що міститься в первинних документах на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку в тому періоді, в якому вони були здійснені;
для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проведення інвентаризації активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка;
забезпечення складання і подання на основі даних бухгалтерського обліку у встановлені законом терміни фінансової, податкової, статистичної та інших форм звітності.
Організація бухгалтерського обліку
Завдання та функціональні обов'язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Підприємство самостійно:
визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених законодавством, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;
визначає доцільність застосування міжнародних стандартів.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Бухгалтерський облік на підприємствах, в установах та організаціях може здійснюватися: o бухгалтерською службою (відділом), що є самостійним
o підрозділом підприємства і очолюється головним бухгалтером або штатним бухгалтером;
o централізованою бухгалтерією;
o спеціальною організацією (аудиторською фірмою) або нештатним фахівцем-бухгалтером (підприємець без створення юридичної особи) на договірних засадах, якщо підприємство, установа, організація не мають бухгалтерської служби;
o самостійно власниками або керівниками (виконавчими директорами) на невеликих підприємствах (ця форма бухгалтерського обліку не може бути застосована на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватись).
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство в особі власника (керівника, виконавчого органу) самостійно вибирає форми його організації.
Бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності великих і середніх підприємств, організацій і установ здійснюють працівники бухгалтерії.
Залежно від розподілу облікової праці між головною бухгалтерією, його оперативно відокремленими структурними підрозділами підприємства, організації, установи розрізняють дві організаційні форми бухгалтерського обліку:
1) централізовану;
2) децентралізовану.
При централізованій формі бухгалтерського обліку весь обліковий апарат зосереджений у центральній бухгалтерії й адміністративно та методологічно підпорядкований головному бухгалтеру. При децентралізованій формі бухгалтерського обліку частина облікового апарату бухгалтерії підприємства міститься у складі окремих виробничих підрозділів, адміністративно підпорядкована керівникам цих підрозділів, а методологічно - головному бухгалтеру.
Особливою формою розподілу праці облікового апарату, який обслуговує у веденні бухгалтерського обліку групу однорідних підприємств, організацій та установ, є централізована бухгалтерія.
Очолює роботу бухгалтерської служби головний бухгалтер, який у адміністративному відношенні підпорядкований безпосередньо керівнику підприємства.
Згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" головний бухгалтер або особа, якій доручено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зобов'язані:
o забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;
o забезпечувати складання та подання у встановлені строки фінансової звітності користувачам зазначеної звітності, яка визначена законодавством;
o здійснювати (організовувати) контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
o брати участь в оформленні документів, пов'язаних з нестачею, крадіжками та відшкодуванням витрат від нестачі, крадіжки й псування активів підприємства з винних осіб;
o здійснювати перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах та інших підрозділах підприємства.
Крім обов'язків, головному бухгалтеру надані і широкі права. Зокрема, головний бухгалтер має право встановлювати для всіх підрозділів підприємства вимоги щодо порядку оформлення господарських операцій, строки оформлення та подання до бухгалтерії необхідних документів і відомостей виробничими підрозділами та службами підприємства; право затримувати до вияснення виконання і/або не виконувати незаконні розпорядження з повідомленням про це керівника підприємства, вищих керівних органів тощо.
6) Фінансово-контрольні повноваження Верховної Ради України
Контрольну компетенцію складають повноваження Верховної Ради України, що забезпечують реалізацію контрольної функції парламенту. Згідно з п. 33 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у межах, визначених Конституцією, об'єктом якого є Президент України, виконавча влада, представницький орган Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування тощо.
У фінансовій сфері Верховна Рада України здійснює такі контрольні повноваження; контролює виконання Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання; затверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іншим державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від інших держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; здійснює контроль за їх використанням. Відповідно до ст. 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.
Бюджетно-фінансова компетенція Верховної Ради України - це права та обов'язки парламенту щодо затвердження і реалізації ним фінансової політики та бюджету держави. Бюджетно-фінансова компетенція Верховної Ради України як за змістом, так і за формами є значущою:
* контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
o затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.
Верховна Рада України згідно з п. 4 ч. 1 ст. 85 Конституції України затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього, здійснює контроль за його виконанням. Варто зауважити, що Верховна Рада України, на відміну від парламенту Франції, має право вносити зміни до законопроекту про Державний бюджет. Світова практика допускає прийняття законопроекту про державний бюджет не тільки парламентом, а й урядом, главою держави тощо. Так, відповідно до ч. З ст. 47 Конституції Франції, якщо парламент не прийняв впродовж сімдесятиденного строку фінансовий закон, він вводиться в дію шляхом видання ордонансу за підписом Президента Франції.
Або так:
У бюджетно-фінансовій сфері Верховна Рада України має право: 1) затверджувати Державний бюджет України та вносити зміни до нього; 2) здійснювати контроль за виконанням Державного бюджету України; приймати рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України; 3) законодавчо визначати статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; 4) законодавчо визначати систему оподаткування, податки і збори; 5) встановлювати порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; 6) визначати порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; 7) затверджувати рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям; 8) затверджувати рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснювати контроль за їх використанням; 9) призначати на посаду та звільнювати з посади Голову Національного банку України за поданням Президента України; 10) призначати та звільняти половину складу Ради Національного банку України та ін.
7) Контрольні повноваження Державної казначейської служби України
Державна казначейська служба України контролює дотримання Єдиних правил обліку та звітності по бюджетах усіх рівнів і кошторисах, спрямування коштів за цільовим призначенням на стадії здійснення операцій із виконання бюджету на підставі документів розпорядників коштів, поданих до оплати.
Повноваження органів казначейства щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства регламентуються ст. 112 Бюджетного кодексу України та Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента від 13 квітня 2011 р. № 460/2001.
До компетенції органів казначейства належить здійснення контролю:
- за дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі касового виконання бюджетів;
- за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розписам відповідних бюджетів;
- бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і реєстрації зобов' язань розпорядників бюджетних коштів;
- за відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням у процесі оплати витрат бюджетних установ;
- за процесом виконання бюджетів, а також за надходженням і використанням коштів державних цільових фондів.
Метою фінансового контролю, що здійснюється органами Державної казначейської служби, є зменшення кількості та обсягів порушень бюджетного законодавства і недопущення використання бюджетних коштів не за призначенням; взяття зобов' язань розпорядниками бюджетних коштів понад обсяги виділених бюджетних асигнувань.
Органи казначейства здійснюють контроль за цільовим витрачанням коштів державного бюджету розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів. З цією метою при здійсненні касових видатків перевіряються всі бухгалтерські, фінансові та інші документи, що підтверджують право і законність проведених витрат. У разі виявлення порушень оформляється відмова в оплаті рахунку.
У такий спосіб органи казначейства забезпечують обслуговування державного та місцевих бюджетів і здійснюють контроль за цим процесом, а також контролюють надходження і використання коштів державних цільових фондів. Органи казначейства здійснюють контроль за виконанням бюджетів на всіх етапах взяття зобов' язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів.
Отже, фінансовий контроль, що проводиться Державною казначейською службою України та її територіальними органами за цілеспрямованим використанням коштів державного бюджету, охоплює весь процес здійснення видатків аж до безпосереднього проведення платежів на користь суб' єктів господарювання, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Його можна умовно розділити на чотири окремі самостійні етапи, що взає-мозв' язані встановленими правилами автоматизованого ведення бухгалтерського обліку операцій виконання бюджетів.
Перший етап. Організація роботи органів казначейства щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням.
Міністерство фінансів України у визначений термін подає затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету ДКС України. Державна казначейська служба України протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до відома головних розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в установленому порядку кошториси бюджетних установ та плани асигнувань із загального фонду бюджету.
Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету подають Державній казначейській службі України розподіл показників зведених кошторисів бюджетних установ та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі.
Державна казначейська служби України протягом п' яти робочих днів узагальнює одержані дані, формує річний розпис призначень бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління Державної казначейської служби і відображає зазначену інформацію на відповідних бухгалтерських рахунках. Ці документи доводяться до управлінь ДКС України на електронних та паперових носіях інформації.
Розпорядники коштів усіх рівнів наступного робочого дня після отримання витягу з розпису подають затверджені кошториси бюджетних установ та плани асигнувань із загального фонду бюджету відповідним органам державної казначейської служби, де вони звіряються з даними отриманого розпису на відповідних бухгалтерських рахунках.
У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань розпорядники бюджетних коштів повинні привести зазначені документи у відповідність із витягом.
Другий етап. Організація роботи органів казначейства щодо обліку й консолідації інформації за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.
На цьому етапі встановлюються призначення (і, відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат згідно з затвердженим бюджетом. Реєстрація на етапі прийняття зобов' язання необхідна з двох причин: для контролю фактичної наявності бюджетних коштів з метою взяття нових зобов' язань, а також для відстеження нових зобов' язань та їх наслідків з метою прогнозу відпливу наявних коштів з єдиного казначейського рахунку.
Органи казначейства приймають від розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, які в них обслуговуються, реєстри зобов' язань у межах залишків на відповідних бухгалтерських рахунках "Асигнування на взяття зобов'язань", а реєстри фінансових зобов'язань - у межах невикористаних залишків і обліковують їх на відповідних рахунках. Вони також узагальнюють інформацію про наявність неоплачених фінансових зобов' язань та передають її управлінням державної казначейської служби.
Державна казначейська служба України з метою ефективного управління коштами державного бюджету узагальнює інформацію щодо наявності неоплачених фінансових зобов' язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів.
Третій етап. Виділення бюджетних асигнувань ДКС України. На підставі ресурсного балансу на відповідний період, бюджетних призначень та з урахуванням неоплачених фінансових зобов' язань складаються пропозиції про виділення бюджетних зобов' язань із загального фонду державного бюджету в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів.
Державна казначейська служба України згідно з пропозиціями головних розпорядників коштів готує розпорядження про виділення бюджетних асигнувань. Виділені бюджетні асигнування зараховуються на зведені особові або особові рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Останні подають до ДКС України розподіл виділених бюджетних асигнувань за територіями у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів.
Отримані розподіли перевіряються щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів, залучених до розподілу за даними бухгалтерського обліку, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов'язанням по даній мережі. Перевірені розподіли групуються Державною казначейською службою за територіями і складаються реєстри на виділення бюджетних асигнувань, які засобами електронного зв' язку передаються територіальним управлінням державної казначейської служби.
Четвертий етап. Контроль перед здійсненням видатків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів коштів загального і спеціального фондів державного бюджету. Відповідно до поставлених завдань органи казначейства контролюють цільове спрямування бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів.
Підставою для здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є платіжні доручення, подані розпорядниками коштів, і документи, які підтверджують цільове спрямування коштів (рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти на виконані роботи, трудові угоди тощо).
Подані розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами та іншими клієнтами платіжні доручення перевіряються щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. Для забезпечення контролю за витрачанням коштів документи, які підтверджують необхідність оплати рахунку, перевіряються щодо доцільності й ефективності витрат. Суми, що належать перерахуванню, звіряються з кошторисом бюджетної установи, із залишками невикористаних асигнувань за кодами бюджетної класифікації, взятими за непогашеними фінансовими зобов' язаннями.
Розрахункові документи, які підтверджують необхідність оплати рахунків, до проведення оплати залишаються в органі казначейства і повертаються розпорядникові коштів після здійснення оплати. На документах, що передбачають довгострокову дію і часткову оплату (договори, трудові угоди тощо), обов'язково на останній сторінці проставляється сума кожної окремої оплати й дата її проведення.
Документи приймаються органами казначейства від розпорядників бюджетних коштів:
- за загальним фондом та іншими доходами спеціального фонду - відповідно до зареєстрованих в органах Державної казначейської служби зобов' язань згідно з кошторисними призначеннями та помісячними планами асигнувань із загального фонду бюджету, в межах залишку коштів на рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків;
- за спеціальним фондом (крім інших доходів спеціального фонду) - відповідно до кошторису призначень та в межах залишків коштів на рахунку.
Таким чином, контроль, що проводиться органами казначейства, передує здійсненню касових видатків, а значить є ефективним засобом забезпечення їх цільового спрямування. У процесі контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи державної казначейської служби щодо виконання державного бюджету за видатками здійснюють такі види контролю:
Попередній контроль проводиться на етапі реєстрації зобов' язань розпорядників бюджетних коштів, особливо на стадії санкціонування дозволу на витрачання бюджетних коштів. Під час взяття зобов' язань слід розмежувати:
- поточні зобов' язання - ті, які будуть виконані та потребують повної сплати в поточному році;
- перехідні зобов' язання - ті, сплата за якими здійснюватиметься за рахунок асигнувань протягом кількох років.
Слід мати на увазі, що взяття великого обсягу перехідних зобов'язань значно погіршує "гнучкість" бюджету, зменшує можливості виконання пріоритетних завдань.
Ефективність цієї форми контролю полягає в тому, що вона дає можливість запобігти порушенню чинного законодавства на етапах забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням, узагальнення інформації про зобов' язання розпорядників коштів, виділення бюджетних асигнувань тощо.
У такий спосіб забезпечується здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, а отже й ефективне управління державними фінансами.
Поточний контроль здійснюється у процесі оплати рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. До заходів поточного контролю відносять контроль за відповідністю платіжних документів затвердженому кошторису бюджетної установи (для одержувачів - плану використання бюджетних коштів), контроль за наявністю необхідних підтверджувальних документів, що є підставою для здійснення платежів.
Для оплати витрат бюджетна установа подає до відповідного органу ДКС України документи, що підтверджують факт виконання взятого зобов'язання.
Органи казначейства проводять перевірку:
- відповідності платіжних документів бюджетного розпису та затвердженому кошторису;
- наявності підтверджувальних документів, а також правильності заповнення реквізитів.
Підтверджувальні документи засвідчують факт придбання товару, виконання робіт, надання послуг і є важливим інструментом контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів. Тому особливу увагу під час оплати витрат розпорядників та одержувачів бюджетних коштів органи казначейства приділяють їх перевірці. Лише після перевірки платіжних та підтверджувальних документів органом Державної казначейської служби України здійснюється оплата рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
У такий спосіб реалізується механізм поточного контролю за витрачанням бюджетних коштів, за якого видатки здійснюються безпосередньо на користь суб' єктів господарської діяльності на підставі первинних документів розпорядників бюджетних коштів, що підтверджують необхідність і доцільність видатків.
Контроль після здійснення видатків і проведення операцій (наступний) проводиться на стадії складання бухгалтерських балансів і звітів про виконання бюджету. Наступний контроль проводиться з метою виявлення законності проведених операцій, випадків порушень бюджетного законодавства, необхідності притягнення винних до відповідальності. Цей контроль дає змогу впевнитися, що всі операції в бухгалтерському обліку розпорядника бюджетних коштів відображено правильно, зобов' язання взяті в межах доведених асигнувань, дані бухгалтерського обліку органу казначейства відповідають даним обліку розпорядника коштів.
Зазначене вище переконливо доводить, що організація фінансового контролю в системі Державної казначейської служби має певну особливість. Вона полягає в тому, що органи казначейства є єдиними виконавцями попереднього контролю та контролю на стадії здійснення платежу при виконанні державного та місцевих бюджетів і здійснюють такий контроль не вибірково, а тільки на регулярній основі. У такий спосіб забезпечується суворий контроль за правильністю фінансових операцій, їх бухгалтерським обліком, що є гарантією чіткого виконання управлінських рішень у бюджетній сфері. Цей контроль здійснюється паралельно з веденням операцій протягом бюджетного року, і тому він є ефективнішим, ніж контроль за результатами.
8) Об’єкти та сфера контролю Рахункової палати
9) Види контрольних заходів Рахункової палати: підстави та порядок їх проведення
10) Оформлення результатів перевірок Рахункової палати
1. До повноважень Рахункової палати належить здійснення контролю за:
1) надходженням та використанням коштів Державного бюджету України;
2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу;
3) ефективністю управління коштами Державного бюджету України;
4) використанням коштів місцевих бюджетів у частині трансфертів, які надаються з державного бюджету.
2. Рахункова палата подає Верховній Раді України висновки та пропозиції щодо стану надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання за підсумками кожного кварталу.
1. Рахункова палата є постійно діючим органом фінансового контролю, правовий статус якого закріплено ст. 98 Конституції України та Законом України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 р. №315/96-ВР із наступними змінами і доповненнями. Відповідно до Конституції України Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням. У Регламенті Верховної Ради України (ст. 161) (затверджений Законом України від 10.02.2010 р. №1861-VІ) зазначається, що контроль за виконанням державного бюджету України здійснює Верховна Рада як безпосередньо, так і через Рахункову палату. У даному випадку під “контролем за виконанням державного бюджету України” розуміється проведення контрольних заходів як за надходженням коштів до державного бюджету України, так і за їх використанням. На жаль, на сьогодні, ще не внесено доповнень до нормативно-правових актів, що визначають правові основи діяльності Рахункової палати, її статус, повноваження, функції тощо. Так, ні в Законі України “Про Рахункову палату”, ні в Стандарті Рахункової палати “Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів” (затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.2004 р. №28-6) чітко не визначено повноваження цієї інституції щодо здійснення контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України. Лише у новій редакції Бюджетного кодексу України (2010 р.) ідеться про таку функцію.
2. Такий напрям діяльності Рахункової палати, як контроль у бюджетному процесі, полягає у здійсненні контрольних заходів за надходженням та використанням коштів Державного бюджету України, відображений у її завданнях та передбачає здійснення контролю за: фінансуванням загальнодержавних програм у частині, що стосується використання коштів державного бюджету України, законністю й ефективністю використання фінансових ресурсів, що виділяються з державного бюджету України на виконання загальнодержавних програм; витрачанням коштів державними установами та організаціями, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету України, поквартальним розподілом доходів і видатків відповідно до показників цього бюджету, витрачанням коштів цільових фондів (за дорученням Верховної Ради України); використанням за призначенням органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових фондів (за дорученням комітетів Верховної Ради України); фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, що затверджуються Верховною Радою України (за дорученням Верховної Ради України та її комітетів).
Крім цього, Рахункова палата перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов’язаних з діяльністю Верховної Ради України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету Міністрів України. Наприклад, одночасно з прийняттям рішення про включення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про відкликання з посади Голови Верховної Ради України, Верховною Радою України дається доручення Рахунковій палаті провести фінансову перевірку виконання кошторису Верховної Ради в поточному році. В свою чергу, Голова Верховної Ради України готує письмовий звіт про свою роботу та про виконання кошторису Верховної Ради в поточному році. Цей звіт та висновок Рахункової палати надаються народним депутатам не пізніше як за два дні до розгляду питання на пленарному засіданні.
Рахункова палата України спільно з Комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання бюджету, розглядають поданий Кабінетом Міністрів України річний звіт про виконання Закону про Державний бюджет України та готують висновки щодо надходження коштів до державного бюджету України та їх використання протягом 15 днів з дня подання звіту до Верховної Ради (ст. 161 Регламенту Верховної Ради України).
Рахункова палата проводить: оперативний контроль за використанням коштів державного бюджету України за звітний період; комплексні ревізії і тематичні перевірки по окремих розділах і статтях Державного бюджету України, в тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів; аудит ефективності використання бюджетних коштів.
При здійсненні контролю за використанням коштів державного бюджету України (проведенні перевірок та ревізій) головною метою Рахункової палати є встановлення стану справ щодо використання коштів державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, трансфертів, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, інших державних коштів, пов’язаних з державним бюджетом України, та його оцінка з точки зору законності, ефективності і доцільності, а також надання пропозицій щодо усунення порушень чинного законодавства України. Предметом такої перевірки, ревізії є: по-перше, порядок використання коштів державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, інших державних коштів, пов’язаних з державним бюджетом України, по-друге, рух вказаних коштів, по-третє, нормативно-правові акти, розпорядчі та інші документи, пов’язані з діяльністю учасників бюджетного процесу в цій сфері.
У ст. 16 Закону України “Про Рахункову палату” визначено об’єкти, на які поширюються повноваження Рахункової палати України. Це – Верховна Рада України, органи виконавчої влади, в тому числі їх апарати, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України та інші державні органи і установи, створені згідно з законодавством України. Також до об’єктів, що перевіряються, відповідно до положень Закону України “Про Рахункову палату” віднесено місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські товариства, страхові компанії, інші фінансові установи і їх спілки, асоціації та інші об'єднання, незалежно від форм власності, об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України. У Стандарті Рахункової палати “Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів”( п. 1.5) більш деталізовано об'єкти перевірки, ревізії Рахункової палати: апарат Верховної Ради України, Секретаріат Президента України, Державне управління справами, Секретаріат Кабінету Міністрів України, апарат Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національний банк України, уповноважені банки та інші фінансові установи, що здійснюють обслуговування коштів державного бюджету України, апарати Конституційного, Верховного та Вищого господарського судів України, інші судові органи, центральні органи виконавчої влади, апарат Генеральної прокуратури України, інші правоохоронні та контрольні органи України, Вища рада юстиції, Центральна виборча комісія, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в частині використання ними коштів державного бюджету України, а також інші юридичні особи, незалежно від форм власності, в разі отримання ними коштів державного бюджету України, кредитів під гарантію держави, громадські організації, а також загальнодержавні цільові фонди, інші об’єкти в тій частині їхньої діяльності, яка стосується використання коштів державного бюджету України.
Основними критеріями контролю за використанням коштів державного бюджету України є: законність використання коштів, відповідність видатків встановленим нормативам, доцільність, цільове та ефективне використання коштів. Перевірка законності передбачає визначення відповідності фінансової роботи підприємства, установи, організації, державного органу чинним нормативно-правовим актам. Перевірка доцільності передбачає визначення потреби, необхідності у використанні коштів. Кошти повинні використовуватися за цільовим призначенням, тобто відповідно до мети, на досягнення якої вони виділялися. Ефективність визначається такими критеріями: продуктивність, результативність, економність.
Здійснюючи контроль за надходженням коштів до державного бюджету України, метою перевірки Рахункової палати є: оцінка стану та результативності виконання повноважень органами державної влади щодо планування, забезпечення повноти і своєчасності надходження відповідних платежів до Державного бюджету. Предметом такої перевірки є: нормативно-правові акти і організаційно-розпорядчі документи в частині регламентації порядку надходження та справляння відповідних платежів, прогнозування та планування їх обсягів; бухгалтерська та податкова звітність, первинні документи щодо нарахування та сплати платежів; матеріали перевірок органів, які відповідно до чинного законодавства відповідають за справляння (стягнення) платежів; тощо. До кола об’єктів, що перевіряються, відповідно до положень Закону України “Про Рахункову палату”, належать: Міністерство фінансів України (оцінюється ефективність планування надходжень до державного бюджету на відповідний рік та в процесі внесення змін до закону про Державний бюджет України в частині доходів протягом року; аналізується взаємодія з відповідними суб’єктами щодо планування надходжень до державного бюджету, методичне забезпечення процесу планування надходжень та стан моніторингу надходжень, інше); Державна податкова адміністрація України та інші органи державної податкової служби (оцінюється стан організації обліку платників відповідних платежів; аналізується здійснення моніторингу надходжень від відповідних платежів у розрізі областей та підприємств, повнота нарахування та своєчасність сплати до державного бюджету України платежів, наявність податкового боргу та правомірність його списання; оцінюється здійснення контролю за повнотою нарахування та своєчасністю сплати до державного бюджету України відповідних платежів, відображення результатів контрольно-перевірочної роботи у звітності; проводиться вибірковий аналіз актів документальних перевірок суб’єктів господарювання – платників відповідних платежів, стан претензійної роботи, виконання повноважень органів державної податкової служби щодо забезпечення повноти нарахування та своєчасності сплати відповідних платежів тощо); інші державні органи. Під час перевірки надходжень до державного бюджету України використовуються такі критерії ефективності як: обґрунтованість – ступінь відповідності планових показників надходжень їх фактичним надходженням; повнота і своєчасність – стан нарахування та надходження до державного бюджету України платежів; ефективність управлінських рішень – забезпечення органами державної влади виконання своїх повноважень щодо справляння відповідних платежів, дотримання вимог законодавства та послідовності рішень в процесі їх справляння; стабільність та узгодженість нормативно-правових актів з питань справляння відповідних платежів – відповідність норм і положень законів з питань оподаткування іншим нормативно-правовим актам.
Загальними рекомендаціями з проведення аудиту ефективності використання державних коштів (затверджені постановою Колегії Рахункової палати від 12.07.2006 р. №18-4) визначені основні правила, процедури, вимоги і рекомендації щодо організації та проведення аудиту ефективності використання державних коштів. Завданнями аудиту ефективності є визначення продуктивності (співвідношення між випуском продукції, наданням послуг та іншими результатами діяльності розпорядника або одержувача коштів Державного бюджету України та використаними на їх виробництво матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами), результативності (ступінь відповідності фактичних результатів діяльності розпорядника або одержувача бюджетних коштів запланованим результатам) та економності (досягнення розпорядником або одержувачем запланованих результатів за рахунок використання найменшого обсягу бюджетних коштів або досягнення найкращого результату за рахунок використання заданого обсягу бюджетних коштів) використання державних коштів. За результатами перевірки оцінка ефективності використання бюджетних коштів може бути зроблена на підставі оцінки як усіх вказаних елементів у комплексі, так і кожного окремо, або лише одного з них.
Підконтрольними суб’єктами щодо яких проводиться аудит ефективності є міністерства, відомства, підприємства, установи і організації, які одержують кошти з державного бюджету України. Під час проведення аудиту ефективності Рахункова палата приділяє увагу оцінці різних аспектів результатів використання державних коштів.
Предметом аудиту є діяльність державних органів та розпорядників бюджетних коштів з приводу використання коштів державного бюджету України, отриманих для виконання покладених на них завдань та функцій, чи реалізації програм.
Процес проведення аудиту ефективності складається з таких етапів:
1) планування (вибір об’єкта аудиту та напряму витрачання бюджетних коштів, попереднє вивчення об’єкта аудиту, визначення цілей, масштабу аудиту, вибір критеріїв та визначення підходів до його проведення, підготовка програми аудиту);
2) проведення аудиту (збір інформації і фактичних даних для отримання аудиторських доказів, розробка таких доказів, оформлення та систематизація документів з аудиту, підготовка попередніх висновків та рекомендацій за результатами проведення аудиту);
3) складання звітності;
4) здійснення контролю за виконанням рекомендацій.
Рахункова палата здійснює перевірки ефективності використання бюджетних коштів, що виділені на виконання державних функцій; окремими міністерствами, відомствами, бюджетними установами при виконанні покладених на них функцій і реалізації завдань; в окремих сферах чи видах діяльності, що здійснюються декількома міністерствами, відомствами, бюджетними установами, інше.
3. Структурними підрозділами Рахункової палати, які забезпечують виконання покладених на неї завдань, є її територіальні представництва. З метою забезпечення виконання вимог ст. 11 Указу Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів” від 19.09.2000 р. №1074, Кабінет Міністрів України постановив (постанова “Питання створення територіальних представництв Рахункової палати” від 18.11.2004 р. №1577 ), що територіальні представництва Рахункової палати утворено як структурні підрозділи її апарату в регіонах: Донецькій та Луганській областях (м. Донецьк); Дніпропетровській та Запорізькій областях (м. Дніпропетровськ); Харківській, Сумській та Полтавській областях (м. Харків); Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (м. Одеса); Автономній Республіці Крим (м. Сімферополь); Черкаській, Чернігівській та Кіровоградській областях (м. Черкаси); Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях (м. Вінниця); Львівській, Волинській, Рівненській та Тернопільській областях (м. Львів); Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях (м. Івано-Франківськ); м. Києві та Київській області (м. Київ).
Відповідно до Положення про територіальне управління Рахункової палати (затверджено наказом голови Рахункової палати від 28.07.2004 р. №78) територіальне управління Рахункової палати (далі – Управління) в межах завдань, функцій та повноважень, визначених Законом України “Про Рахункову палату”, здійснює контроль за використанням коштів державного бюджету України, цільових бюджетних та позабюджетних фондів установами, організаціями, підприємствами, розташованими на території Автономної Республіки Крим, областей, у містах Києві та Севастополі, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування цих територій. Основною функцією Управління є контрольна. Так, Управління здійснює контроль: за виконанням державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм в частині, що стосується використання коштів державного бюджету України в регіонах; за повнотою та своєчасністю руху коштів державного бюджету України, цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів в органах Державного казначейства України, уповноважених в банках та в інших фінансово-кредитних установах і організаціях; за використанням коштів державного бюджету України в регіонах, передбачених на виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, затверджених Верховною Радою України; за використанням міжбюджетних трансфертів, які надаються з державного бюджету України місцевим бюджетам, та проведення аналізу міжбюджетних відносин. Крім цього, Управління проводить контрольні заходи щодо використання коштів державного бюджету України, цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів розпорядниками та одержувачами коштів державного бюджету України, які знаходяться на відповідній території, з точки зору законності, ефективності та доцільності.
4. До повноважень Рахункової палати віднесено і здійснення контролю за утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України як внутрішнього, так і зовнішнього.
У Конституції України (ст. 92) зазначається, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення внутрішнього і зовнішнього боргу. Нині лише частково врегульовано механізм утворення внутрішнього державного боргу в Законі України “Про державний внутрішній борг України” від 16.09.1992 р. № 2604-ХП. Окремі питання щодо порядку здійснення державних запозичень та їх використання визначаються щорічно у законах України про Державний бюджет України, а також у нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.
Рахункова палата України аналізує стан державного боргу України, витрати на його погашення та обслуговування (дотримання показників, схеми розрахунків, витрати з обслуговування і погашення державного боргу, видатки на управління та інші зобов’язання з державного боргу); контролює законність договорів, раціональне використання кредитів і позик, які отримує Україна від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій; здійснює за дорученням Верховної Ради України контроль за виконанням державного бюджету України за поквартальним розподілом видатків з обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу України; перевіряє ефективність розміщення централізованих валютних і фінансово-кредитних ресурсів, які надаються на поворотній основі з обов'язковим інформуванням Верховної Ради України про результати перевірки.
Здійснюючи контроль за утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України, Рахункова палата перевіряє своєчасність, доцільність отримання кредитів та позик, законність, ефективність їх використання та використання за цільовим призначенням. Перевірка ефективності передбачає оцінку фінансової віддачі від вкладення державних ресурсів там, де вона передбачається.
Об’єктами, щодо яких проводяться перевірки, ревізії Рахунковою палатою, у цьому випадку є: Кабінет Міністрів України, який обслуговує державний борг України (перевіряється: доцільність, законність прийняття рішення про випуск державних внутрішніх та зовнішніх позик, державних грошово-речових лотерей (ст. 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”); правильність визначення умов здійснення державних запозичень, у тому числі щодо виду, валюти, строків та відсоткової ставки державного запозичення (ст. 16 Кодексу); законність надання державних гарантій для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України виключно у межах, визначених законом про Державний бюджет України; правильність визначення розміру та виду майнового забезпечення у разі прийняття рішення про надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, суб’єктам господарювання, у розпорядженні яких є майно державної або комунальної власності (ст. 17 Кодексу); Державне казначейство України (перевіряється законність, своєчасність погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті); Міністерство фінансів України (перевірка проводиться щодо законності: здійснення правочинів з державним боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов’язань за умови дотримання граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду (ст. 16 Кодексу); здійснення на відкритих аукціонах продаж права вимоги погашення простроченої більше трьох років заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 17 Кодексу), тощо.
Крім цього Рахункова палата здійснює перевірку:
1) планування державних запозичень (що передбачає: перевірку відповідності змін планових обсягів запозичень розмірам дефіциту державного бюджету, а також витратам з погашення державного боргу; здійснення аналізу структури запозичень щодо відповідності цілям та завданням політики обмеження боргової залежності держави, зокрема зовнішньої, визначених Стратегією економічного та соціального розвитку України “Шляхом європейської інтеграції” на 2004–2015 роки (Указ Президента України від 28.04.2004 р. №493, тощо);
2) стану виконання закону про Державний бюджет України на відповідний рік щодо державних запозичень, тобто проводить аналіз: доцільності змін обсягів державних запозичень; відповідності фактичних показників державних запозичень та витрат з погашення державного боргу показникам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік; дотримання чинного законодавства при здійсненні заміщення одних джерел фінансування запозичень іншими тощо;
3) руху коштів від державних запозичень та напрямів їх використання (проводить перевірку надходження коштів від державних внутрішніх запозичень, зовнішніх запозичень, що поступають як до загального, так і до спеціального фонду державного бюджету, і відповідно порядок витрачання цих коштів тощо).
Враховуючи особливий правовий статус, Рахункова палата здійснює оцінку впливу державних запозичень на економіку та державний бюджет України, тобто оцінює вплив державних запозичень на економічний розвиток, на виконання державного бюджету України, на стан державного боргу, та робить відповідні висновки.
Якщо мали місце позики міжнародних фінансових організацій, то Рахункова палата аналізує стан використання коштів цих позик для реалізації проектів та стан розрахунків за такими позиками. Крім цього, вона оцінює виконання Стратегій допомоги Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Європейським банком реконструкції та розвитку, використання позик та виконання проектів, що передбачає проведення перевірки використання позик Міжнародного банку реконструкції та розвитку на реалізацію системних, інвестиційних проектів.
5. У межах наданих повноважень Рахункова палата здійснює контроль за ефективністю управління коштами державного бюджету України.
При здійсненні контролю за ефективністю управління коштами державного бюджету України Рахункова палата перевіряє своєчасність, законність, результативність та обґрунтованість прийняття управлінських рішень стосовно коштів державного бюджету Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, іншими державними органами, головними розпорядниками бюджетних коштів та іншими уповноваженими на те суб’єктами. Перевіряючи своєчасність прийняття управлінських рішень, Рахункова палата звертає увагу на: те, щоб таке рішення забезпечило досягнення поставленої мети; своєчасність трактування та роз’яснення застосування окремих положень нормативних актів відповідними об’єктами; своєчасність вжиття заходів щодо надходження у повному об’ємі коштів до бюджету, належного їх розподілу та перерозподілу; своєчасність виконання покладених на відповідні суб’єкти функцій тощо. Будь-яке управлінське рішення повинно бути законним, тобто таким, що не суперечить чинному законодавству, та результативним – спрямованим на досягнення очікуваного результату. Рахункова палата перевіряє, чи є управлінське рішення обґрунтованим таким, що дозволяє ефективно, економічно використовувати бюджетні кошти тощо. Крім цього, Рахункова палата здійснює перевірку ефективності управлінського рішення з питання формування бюджету, витрачання бюджетних коштів, ефективності механізму фінансування того чи іншого напряму використання коштів Державного бюджету України.
Основним завданням Державного казначейства України є безпосереднє управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Враховуючи це, контроль ефективності управління коштами державного бюджету України Державним казначейством України виділено в якості окремої функції Рахункової палати. До основних завдань Рахункової палати при проведенні перевірки, ревізії в органах Державного казначейства України слід віднести перевірку: законності, своєчасності та повноти виконання державного бюджету України; ефективності управління бюджетними коштами; законності, обґрунтованості та ефективності проведення взаємозаліків, операцій з казначейськими векселями та іншими цінними паперами; дотримання Конституції України, актів чинного законодавства України з питань бюджету, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, при прийнятті та виданні нормативних, адміністративних, розпорядчих, інших актів та відомчих документів (наказів, інструкцій, положень, вказівок, інструктивних листів тощо) з питань організації виконання положень закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та конкретних бюджетних призначень, передбачених цим законом; правильності відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку; реєстраційних рахунків та рахунків розпорядників коштів державного бюджету України тощо.
Для забезпечення здійснення Рахунковою палатою контролю за управлінням коштами державного бюджету України Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України повинні подавати Рахунковій палаті зведену фінансову звітність про виконання державного бюджету України у повному обсязі та у строки, передбачені для складання цієї звітності; оперативну інформацію про хід виконання державного бюджету України за доходами і видатками відповідно до встановлених форм. У свою чергу, головні розпорядники коштів державного бюджету України повинні надавати Рахунковій палаті зведену фінансову звітність про виконання кошторису видатків.
6. До повноважень Рахункової палати України Бюджетним кодексом України віднесено і здійснення контролю за використанням коштів місцевих бюджетів у частині трансфертів, які надаються з державного бюджету. Законодавство закріплює право місцевих бюджетів на отримання міжбюджетних трансфертів з державного бюджету України. Бюджетний кодекс України навіть вказує на відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції. Необхідно відмітити, що Закон України “Про Рахункову палату”, визначаючи її завдання та повноваження, не вказує ці об’єкти контролю, обмежуючись загальним правилом “здійснення контролю за витрачанням бюджетних коштів”. Вважаємо за необхідне законодавчо закріпити положення про те, що одним із завдань Рахункової палати є контроль за законністю і своєчасністю руху коштів, що виділяються з державного бюджету України бюджетам нижчого рівня у вигляді міжбюджетних трансфертів та інших форм бюджетного регулювання доходної частини цих бюджетів.
Відповідно до ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, які називаються делегованими повноваженнями. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із наступними змінами і доповненнями) визначає делеговані повноваження органів місцевого самоврядування. Здійснення повноважень органів виконавчої влади фінансується у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету України. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в законі України про Державний бюджет України. Так, Кабінет Міністрів України при внесенні на розгляд Верховної Ради України проектів законів про надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади одночасно подає пропозиції про фінансування здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету окремих загальнодержавних податків, а також передачі в комунальну власність чи в користування органів місцевого самоврядування відповідних об'єктів державної власності.
Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Так, в Законі України “Про Кабінет Міністрів України” від 21.12.2006 р. №514-У), зазначається, що Кабінет Міністрів України в порядку, визначеному Законом, компенсує витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті України. Отже, здійснення контролю за ефективністю, доцільністю та законністю використання таких коштів покладено на Рахункову палату.
Контроль у бюджетному процесі щодо використання коштів місцевих бюджетів у частині трансфертів, які надаються з державного бюджету, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування здійснюють і територіальні управління Рахункової палати. Відповідно, основним завданням Рахункової палати та її територіальних управлінь в цьому випадку є здійснення перевірок використання таких коштів за цільовим призначенням, ефективність їх використання, встановлення фактичного дотримання положень рішень органів місцевого самоврядування про бюджет положенням закону України про Державний бюджет України на поточний рік.
Контролю підлягають саме міжбюджетні трансферти, спрямовані з державного бюджету України місцевим бюджетам; управління ними, розподіл між місцевими бюджетами; нормативно-правові акти та інші документи, що регламентують їх використання, прийняті місцевими органами виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань, що підлягають перевірці; дані статистичної і фінансової звітності, інша інформація стосовно їх спрямування та використання. Під час проведення контролю виявляються розбіжності між потребою у коштах на здійснення цільових видатків у бюджетній сфері, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, обрахованою місцевими фінансовими органами та Міністерством фінансів України, проводиться вибірковий аналіз причин таких розбіжностей; аналізуються пропозиції, надані місцевими радами та державними адміністраціями центральним органам виконавчої влади щодо повноти забезпечення та використання цільових коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів тощо.
7. Одним із завдань Рахункової палати є регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій. Таку функцію Рахункової палати слід назвати інформаційною. Вона реалізується на основі контрольних заходів і аналітичної роботи. Закон України “Про Рахункову палату” не містить положення, яке б вказувало на основні моменти підготовки, проведення та підбиття підсумків контрольних заходів. У Стандарті Рахункової палати наявні окремі пункти, які стосуються кожного етапу контрольних заходів, у тому числі і щодо підготовки звіту за результатами контрольних заходів.
Рахункова палата систематично аналізує підсумки планових і поточних контрольних заходів, узагальнює та досліджує причини та наслідки виявлених відхилень і порушень у процесі формування доходів і витрачання коштів державного бюджету України тощо.
За підсумками проведених перевірок і ревізій складаються звіти, за достовірність яких відповідні посадові особи Рахункової палати несуть персональну відповідальність.
Відповідно до законодавства, Рахункова палата за встановленими формами щоквартально подає Верховній Раді України оперативний звіт про хід виконання державного бюджету України, в якому наводяться фактичні відомості про формування доходів і проведені витрати у порівнянні з показниками, затвердженими законом про Державний бюджет України поточного року і показниками за відповідний період або квартал попереднього року.
З метою забезпечення своєчасного надходження і обробки інформації, необхідної для складання звіту про виконання державного бюджету України, Рахунковою палатою за погодженням з Кабінетом Міністрів України вводиться обов'язкова фінансова звітність усіх центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій перед Рахунковою палатою. Рішення про конкретні терміни виконання і форми зазначеної звітності приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Рахункової палати. Аналіз оперативної інформації, одержаної в порядку контролю, проводиться Рахунковою палатою, і узагальнені відомості подаються Верховній Раді України, її комітетам та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Регламенту Верховної Ради України висновки Рахункової палати, інші письмові матеріали, пов'язані з розглядом на пленарному засіданні Верховної Ради звіту чи інформації Голови Рахункової палати України, надаються народним депутатам не пізніше як за три дні до дня розгляду питання.
2. Современные системы (режимы) государственного регулирования курсов валют
3. метод дедуктивный индуктивный традуктивный редуктивный Ф
4. Вариант 5 1Назовите виды охлаждающих сред
5. экономический рост В экономической науке определились два понятия характеризующие изменения в развити
6. Предмет экономического анализа объект анализа содержание и задачи анализа
7. Черный зеленый красный Аннотация В книге рассказывается о лечебных свойствах одного из самых поп
8. Договор оказания медицинских услуг
9. Тема- ФИЛОСОФИЯ ДРЕВНЕЙ ИНДИИ Особенности развития философии в Индии
10. Пути объединения Российского государства
11. Держбюджет та проблема бюджетного дефіциту в Україні
12. на тему- ldquo; Visul C
13. тема конрга состоит из 4х элеметов- филисофия цели принципыфункции инструты оргая и процесс конрга
14. тема практичних робіт курсу
15. На тему- Екологічний контроль в ресторанному господарстві Студентки І курсу 4 групи Шевчук О
16. обязательный платеж взимаемый государством с физических и юридических лиц
17. Переломы лодыжек
18. ТЕМА- Роль акушерки у виконанні завдань жіночої консультації
19. 2005 Lvlys Inc
20. ПетербургПионерская Б