Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Економічні системи - це сукупність характерних для даної економіки явищ і процесів: способу організації суспільного виробництва, типів і форм власності, принципів розподілу та обміну економічних благ, механізмів ціноутворення та ін
Найбільш розвинені і поширені в сучасному суспільстві командно-адміністративна, ринкова та змішана економічні системи. Ці економічні системи багато в чому відрізняються один від одного.
Кожна економічна система має розв’язати три головні економічні питання(що?як?для кого?) і залежно від того, в який спосіб суспільство вирішує ці питання, формується певний тип еокномічної системи: традиційна,командна, ринкова (рис.2.1.).
Командно-адміністративна економічна система (КАЕ)
Ця система панувала раніше в СРСР і країнах східної Європи, і ряді азіатських держав.
Характерними рисами цієї системи є суспільна (а в реальності - державна) власність практично на всі економічні ресурси, монополізація і бюрократизація економіки в специфічних формах, централізоване економічне планування як основа господарського механізму.
Господарський механізм КАЕ має ряд особливостей. Він передбачає, по-перше, безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центру - вищих ешелонів державної влади, що зводить нанівець самостійність господарських суб'єктів. По-друге, гос-во повністю контролює виробництво і розподіл продукції, в результаті чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язки між окремими господарствами. По-третє, державний апарат керує господарською діяльністю за допомогою, переважно, адміністративно - розпорядчих методів, що підриває матеріальну зацікавленість у результатах праці.
Ринок - складна економічна система суспільних взаємовідносин в сфері економічного відтворення. Він обумовлений декількома принципами, які обумовлюють його сутність і відрізняють від інших економічних систем. Ці принципи грунтуються на свободі людини, її підприємницьких талантах і на справедливому ставленні до них держави. Дійсно, даних принципів небагато - їх можна порахувати на пальцях однієї руки, однак їх важливість для самого поняття ринкової економіки важко переоцінити. Причому ці основи, а саме: свобода індивіда і чесне змагання - дуже тісно пов'язані з поняттям правової держави. Гарантії ж свободи і чесного змагання можуть бути дані лише в умовах громадянського суспільства і правової держави. Але і сама суть прав, придбаних людиною в умовах правової держави, є право свободи споживання: кожен громадянин має право влаштовувати своє життя так, як йому представляється, в рамках його фінансових можливостей. Людині необхідно, щоб права на власність були непорушними, і в цьому захисті своїх прав основну роль грає він сам, а роль по захисту від незаконних посягань на власність громадянина інших громадян бере на себе держава.
Змішана економічна система - це спосіб організації економічного життя, при якій земля і капітал перебувають у приватній власності, а розподіл обмежених ресурсів здійснюється, як ринками, так і при великій участі держави
Виникнення цієї системи обумовлено тим, що ринкова економічна система, незважаючи на свою ефективність, не справляється з виконанням деяких завдань, необхідних суспільству, наприклад (утримання армії, регулювання законодавства тощо) Змішана економічна система передбачає поєднання приватної власності на переважну частину економічних ресурсів з обмеженою державною власністю. Держава бере участь у вирішенні основних економічних питань не за допомогою планів, а шляхом централізації в своєму розпорядженні частини економічних ресурсів. Ці ресурси розподіляються таким чином, щоб компенсувати деякі слабкості ринкових механізмів. Змішана економічна система включає в себе елементи ринкової економіки: приватну власність, ринки ресурсів і товарів, приватну і господарську ініціативу. Держава ж виконує функції перерозподілу доходів і ресурсів, створення суспільних благ, ослаблення зовнішніх ефектів. Основою змішаної економіки є приватна власність, але на ряду з приватним сектором існує досить великий державний сектор. У нього входять підприємства, капітал яких повністю або частково належить державі. Головні економічні питання в рамках змішаної системи в основному вирішуються ринками, які й розподіляють переважну частину економічних ресурсів. Справлятися з провалами ринку, уряду допомагає значний за обсягом набір різних економічних інструментів, один з яких - оподаткування. Воно дозволяє, з одного боку, збирати до скарбниці кошти для державних витрат, а з іншого, впливати на поведінку громадян і фірм у бажаному для держави напрямку. Як правило, в країнах зі змішаною економікою, держава несе витрати на соціальні потреби (допомога малозабезпеченим, інвалідам та ін.)
|
ОСНОВНІ РИСИ |
РИНКОВА ЕКОНОМІКА |
КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНА ЕКОНОМІКА |
ЗМІШАНА ЕКОНОМІКА |
|
Масштаби усуспільнення виробництва |
Усуспільнення виробництва в межах підприємства |
Експропріацію трудової приватної власності, насильницьке об'єднання приватних товаровиробників в колгоспи і радгоспи |
Усуспільнення та одержавлення частини господарства в національному та інтернаціональному масштабах |
|
Переважна |
Економічна діяльність одноосібних підприємців-капіталістів |
Панує державна власність |
Економічна діяльність на базі колективної приватної та державної власності |
|
Форма бюджетного обмеження |
Жорстка |
М'які |
- |
|
Стимул до продуктивної праці |
Факторні доходи (заробітна плата, прибуток і т.д.) |
Соціалістичне змагання |
Факторні доходи |
|
Основний принцип виробництва |
Принцип відповідності попиту та пропозиції |
Воля центрального органу влади, матеріалізуються прийняті політичні та ідеологічні рішення |
Принцип відповідності попиту та пропозиції |
|
Регулювання економіки |
Саморегулювання індивідуальних капіталів на основі вільного ринку при слабкій втручанні держави |
Жорсткий контроль централізованим державою, повністю монополізували економіку і влада |
Активне державне регулювання національної економіки для стимулювання споживчого попиту і пропозиції, запобігання криз та безробіття і т.д. |
|
Конкуренція |
Є |
Ні |
Є |
|
Тіньова економіка |
Відсутній |
Присутній |
Тільки на заборонений державою товар (наркотики) |
|
Координація |
Роль координації дій економічних суб'єктів і розміщення благ в економіці виконує ринковий механізм, і, перш за все, система цін |
Правила та параметри економічної поведінки, і відповідне розміщення благ визначаються впливом командуючою (керуючої) підсистеми, якою є, держава |
Роль координації дій економічних суб'єктів і розміщення благ визначається і ринковим механізмом і державним регулюванням. |
|
Ціноутворення |
орієнтується на запобігання спаду у виробництві |
Держава встановлює постійні (фіксовані) ціни |
Гнучкі ціни |
|
Заробітна плата |
Встановлюється в процесі конкуренції при співвідношенні попиту та пропозиції на ринку праці |
Адміністративне встановлення заробітної плати |
Встановлюється в процесі конкуренції при співвідношенні попиту та пропозиції на ринку праці, але держава встановлює мінімальну заробітну плату |
|
Соціальні гарантії |
Соціальна незахищеність громадян у випадках безробіття, хвороби і старості |
Гарантоване працевлаштування, безкоштовна медицина і освіта, соціальне забезпечення |
Створення державних і приватних фондів соціального страхування та соціального забезпечений |
Цілісність - забезпечується наявністю стійких постійно повторюваних економічних відносин виробництва, обміну, споживання та розподілу, тобто тісних взаємозв'язків між галузями, сферами і господарськи ми комплексами національної економіки.
3. Становлення національної економіки України.
Починаючи з минулого століття, національна економіка України розвивалася під впливом зовнішніх чинників спочатку Росії, а потім Радянського Союзу, характеризувалася етапами розвитку капіталістичних форм господарювання, соціалізму (де можна виокремити етапи воєнного комунізму, непу, командноадміністративний). З 1991 р., після набуття незалежності, розпочався перехідний період до побудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Цей етап учені визначають як етап становлення ринкової економіки. В цей період формуються інститути приватної власності, здійснюється перехід від планової до конкурентної економіки, зростає роль великих приватних корпорацій, започатковується перехід до інноваційної економіки, робиться акцент на підвищенні добробуту населення і відповідності стандартів життя європейським, реформуються соціальна система і соціальний захист населення, розвиваються відносини між державою і бізнесом, створюються демократичні інститути громадянського суспільства. Період характеризується зростанням значення економічних методів управління, створенням нових інституцій ринкової економіки, розширенням ролі регіонів в управлінні соціально-економічними процесами. Разом з тим загострюються проблеми соціального характеру, зростає тінізація економіки, домінують такі регресивні процеси, як деіндустріалізація, структурна незбалансованість, зниження якості товарів.
Наступним етапом в розвитку економіки України став етап стабілізації ринкових механізмів, який охоплював період з 1994 по 1999 р. Формування української моделі економіки в цей період відбувалося під впливом таких основних чинників, які суттєво вплинули на її характер: геополітичних (економіка країни формувалася як проміжний тип між західною і східною економіками); історичних (містила низку специфічних характеристик, пов'язаних з історичним розвитком у складі колишнього Радянського Союзу, передусім значну частку державного сектору, адміністративний стиль управління економікою); правових (в Україні не було сформовано ефективний правовий механізм розв'язання проблем і конфліктних ситуацій, узгодження та врегулювання взаємовідносин між суб'єктами господарювання); монополізму в економіці (потужні монопольні структури в пріоритетних галузях стримували розвиток конкурентного середовища); нерівномірності економічного розвитку регіонів та диспропорцій у галузевій структурі економіки; поєднання економічної, політичної та олігархічної влади; вияв менталітету громадян (недовіра до влади, розчарованість у реформах, пасивність, протиборство державного і приватного секторів, відсутність розвинутих демократичних традицій), які зумовили сутнісні характеристики вибору моделі ринкової економіки.
З 2000 р. окреслюється етап розвитку ринкових засад національної економіки. В цей період починається формування інтеграційної моделі економічних перетворень. Важливим наслідком регулятивних заходів з боку уряду стало економічне зростання та підвищення міжнародного авторитету України. Разом з тим сучасна вітчизняна економіка потребує глобальних інституційних реформ, структурної перебудови національного господарства, активізації інвестиційної діяльності в напрямі оновлення технологій та формування конкурентоспроможних виробництв. Сьогодні розвиток національної економіки характеризують як формування конкурентоспроможної економічної системи, в основу якої закладається інвестиційно-інноваційна модель розвитку.
Національна економіка будь-якої держави - це складна господарська, соціальна, організаційна, науково-технологічна система. Вона має сукупний економічний потенціал, серед якого виділяють: природно-ресурсний, виробничий, трудовий, науково-технічний.
Розвиток господарської системи країни приводить до вдосконалення її національного ринку, в межах якого формуються й діють його сегменти: ринки товарів і капіталу, послуг, праці, нерухомості, фондовий ринок, ринок інтелектуальної власності, а також засобів виробництва.
У складі національної економіки відбуваються постійні структурні, організаційні й інші зміни, що обумовлюються особливостями її господарчої системи та характеризуються певними тенденціями й закономірностями розвитку.
Взаємозв'язки рівнів національної економіки, сегментів національного ринку та всередині них є опосередкованими таким:
- формами власності;
- рухом матеріальних потоків різних видів ресурсів;
- потоками грошової маси, а також рухом цінних паперів всіх видів.
Усі взаємовідносини регулюються законодавчими й нормативними актами державної влади.
Конституція України - основний закон держави. Саме вона закладає основи для розвитку національної економіки. В Конституції підтверджується, що Україна є суверенною й незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1). Україна є унітарною державою, її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2).
Фактори, що впливають на формування національної економіки України, поділяють на об'єктивні й суб'єктивні. Дооб'єктивних факторів відносять:
- розвал Радянського Союзу й розрив традиційних економічних зв'язків;
- значну сировинну й, у першу чергу, енергетичну залежність від інших країн;
- деформовану, нераціональну неефективну структуру національного господарства (високомонополізовану, мілітаризовану економіку з потужним індустріальним потенціалом, що важко піддається структурній перебудові);
- ресурсомістке витратне виробництво;
- значну залежність від іноземної допомоги;
- важкі наслідки Чорнобильської аварії;
- велику долю виробництва, що знаходиться в тіньовій сфері. На формування національної економіки України впливають такісуб'єктивні фактори:
- повільний хід ринкових перетворень;
- непідготовленість уряду й населення до реформування, важкий і хворобливий процес адаптації до нових економічних умов;
- непогодженість відносин між законодавчою та виконавчою владами;
- самоусунення держави від виконання регульованих функцій, помилки й прорахунки уряду;
- недостатня кількість кваліфікованих фахівців (тобто відсутність команди реформаторів);
- політична нестабільність;
- зростання соціальної напруженості, величезна диференціація доходів, зубожіння значної частини населення;
- український менталітет (соціально-психологічні особливості нації, які полягають в консерватизмі, обережності, надмірній терпимості, надії на чиюсь допомогу).
Незважаючи на все, зазначене вище, слід створити умови, які забезпечать успішне реформування національної економіки України. Для цього є необхідними:
- формування реальної ідеї національного розвитку;
- наявність єдиної програми перетворень, політичної волі й команди реформаторів;
- швидке (наскільки можливо) реформування;
- економічна лібералізація (від старої бюрократичної системи до прозорих ринкових відносин) і дієздатний уряд;
- єдність і консолідація всього суспільства;
- забезпечення еквівалентності української економіки із зовнішнім економічним середовищем;
- забезпечення високого соціального добробуту й соціального захисту населення;
- необхідність екологічної збалансованості національної економіки;
- якнайшвидше впровадження інноваційної моделі розвитку національної економіки.
5. Особливості функціонування олігархічної моделі.