Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
економіки та організації охорони здоров’я
І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Проведення економічного аналізу та економічної ефективності сприяє тому, наскільки раціонально лікар-стоматолог організовує діяльність та використовує наявні ресурси в повсякденній діяльності. Для того, щоб практичний лікар міг правильно аналізувати результати своєї роботи, йому необхідно досконало володіти методиками визначення медичної, соціальної і економічної ефективності діяльності закладів охорони здоров’я.
ІІ. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:
Студент повинен знати (α=II):
Студент повинен вміти (α=II):
III. ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ
Зовнішня економіка (міжгалузева) – це вплив охорони здоров’я на кінцевий результат.
Складові економічних витрат:
Витрати з точки зору економіки:
Ефективність – результат певних дій, що оцінюється кількісними показниками. Ефективність охорони здоров'я визначається співвідношенням медичного ефекту до обсягу витрачених громадських зусиль (санітарно-гігієнічних, протиепідемічеих, лікувально-профілактичних). Основними її критеріями служить зниження захворюваності, інвалідності, передчасної смертності та ін.
Поняття ефективності медичної допомоги не слід ототожнювати із загальноекономічною категорією ефективності, з відповідними показниками у сфері матеріального виробництва. В охороні здоров'я навіть при застосуванні найкваліфікованішої праці і використанні сучасної медичної техніки може бути «нульовий» і навіть «негативний» результат. Показники ефективності діяльності медичних закладів служать критерієм соціальної та економічної значущості даної галузі в розвитку суспільства. В цілому, на рівні народного господарства, ефективність охорони здоров'я виражається ступенем впливу і впливу його на збереження і поліпшення здоров'я населення, підвищенням продуктивності праці, в запобіганні витрат на охорону здоров'я і витрат по соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню, в економії витрат у галузях матеріального виробництва та невиробничої сфери, збільшенням приросту національного доходу. Ефективність охорони здоров'я, його служб і окремих заходів вимірюється сукупністю критеріїв та показників, кожний з яких характеризує яку-небудь сторону процесу медичної діяльності. Розрахунок показників ефективності охорони здоров'я проводиться за наступними напрямками:
1. По виду ефективності: медична, соціальна, економічна.
2. За рівнем: рівень роботи лікаря; рівень роботи підрозділів; рівень роботи медичних установ; рівень роботи галузі охорони здоров'я; рівень народного господарства.
3. За етапами або розділами роботи: на етапі попередження захворювання; на етапі лікування захворювання; на етапі реабілітації.
4. За обсягом роботи: ефективність лікувально-профілактичних заходів; ефективність медико-соціальних програм.
5. За способом вимірювання результатів: через зниження втрат ресурсів; через економію ресурсів; через додатково отриманий результат; інтегрований показник, який враховує всі результати.
6. За витратами: за витратами суспільної праці; сумарний показник за витратами живої і суспільної праці.
7. За формою показників: нормативні показники здоров'я населення; показники трудових витрат; вартісні показники.
Ефективність охорони здоров'я не може бути визначена однозначно. Стосовно до охорони здоров'я визначаються три типи ефективності: медичну; економічну; соціальну.
На відміну від інших галузей народного господарства, результати тих чи інших заходів охорони здоров'я, його служб і програм аналізуються з позицій соціальної, медичної та економічної ефективності, серед яких пріоритетними є медична та соціальна ефективність. Без оцінки результатів медичної та соціальної ефективності не може бути визначена і економічна ефективність. Існує взаємозв'язок і взаємозумовленість між медичною, соціальною та економічною ефективністю.
Під поняттям «ефективність» розуміється ступінь досягнення конкретних результатів. Медична ефективність - це ступінь досягнення медичного результату. У відношенні одного конкретного хворого це одужання або поліпшення стану здоров'я, відновлення втрачених функцій окремих органів і систем. На рівні закладів охорони здоров'я та галузі в цілому медична ефективність вимірюється безліччю специфічних показників: питома вага вилікуваних хворих, зменшення випадків переходу захворювання в хронічну форму, зниження рівня захворюваності населення. Медична ефективність відображає ступінь досягнення поставлених завдань діагностики та лікування захворювань з урахуванням критеріїв якості, адекватності та результативності. Медичне втручання може бути більш результативним, якщо науковий рівень та практика його проведення забезпечують найкращий результат медичної допомоги при найменших витратах усіх видів ресурсів. Але навіть при ідеальному якості медичної праці може бути не досягнута кінцева мета - здоров'я людини. Соціальна ефективність - це ступінь досягнення соціального результату. У відношенні конкретного хворого - це повернення його до праці і активного життя в суспільстві, задоволеність медичною допомогою. На рівні всієї галузі - це збільшення тривалості майбутнього життя населення, зниження рівня показників смертності та інвалідності, задоволеність суспільства в цілому системою надання медичної допомоги. Економічна ефективність - це співвідношення отриманих результатів і зроблених витрат. Розрахунок економічної ефективності пов'язаний з пошуком найбільш економічного використання наявних ресурсів. Цей показник є необхідним складовим ланкою в оцінці функціонування системи охорони здоров'я в цілому, окремих її підрозділів і структур, а також економічним обґрунтуванням заходів щодо охорони здоров'я населення. Економічна ефективність в охороні здоров'я розглядається в двох напрямках: по-перше, ефективність використання різних видів ресурсів, по-друге, з точки зору впливу охорони здоров'я на розвиток суспільного виробництва в цілому. Особливість охорони здоров'я полягає в тому, що нерідко медичні заходи лікувального та профілактичного характеру можуть бути економічно невигідні, однак медичний та соціальний ефект вимагає їх проведення. Так, при організації медичного обслуговування літніх людей з хронічними і дегенеративними захворюваннями, хворих з розумовою відсталістю і т.п. при явній медичної та соціальної ефективності економічний ефект буде негативним. При використанні сучасних медичних препаратів, інтенсивної терапії та реанімації досягається медичний та соціальний ефект - зберігається людині життя, проте він може стати інвалідом і позбутися можливості займатися суспільно-корисною працею. Економічна ефективність в охороні здоров'я не може бути визначальною при виборі тих чи інших засобів профілактики, лікування, організаційних форм надання медичної допомоги. Однак критерії економічної ефективності - поряд з медичної та соціальною ефективністю - можуть допомогти у встановленні черговості проведення тих чи інших заходів в умовах обмежених ресурсів.
Особливістю охорони здоров'я є те, що праця, витрачена на надання медичної допомоги, може бути менше праці, зекономленого завдяки цій допомозі. Наприклад: одужання працездатного працівника, яке буде означати зменшення втрат національного доходу від невиробленої продукції, тобто принесе значний економічний ефект. У той же час, одужання непрацездатного пенсіонера або інваліда не принесе економічного ефекту, більш того, буде означати додаткові втрати в зв'язку з необхідністю виплати пенсії по старості або допомоги по інвалідності. У медицині немає чіткого взаємозв'язку між кількістю витраченого лікарем праці та кінцевим результатом. Не завжди зекономлений за рахунок відновлення здоров'я працю більше вкладеного лікарем на одну і ту ж величину. Наприклад, при однаковій патології на літню людину буде витрачено більше часу і коштів, ніж на молодого, а результат може бути неоднозначним. Для розуміння особливостей прояву економічної ефективності в охороні здоров'я великий інтерес представляє аналіз ефективності послідовних витрат праці медичних працівників. Найбільш ефективними є початкові витрати праці на рівні, що забезпечує перелом у ході хвороби. Подальші витрати сприяють прискоренню одужання, але в принципі, вони вже не є настільки ж ефективними, як спочатку. Знання економічної ефективності лікування та попередження захворювань дозволяє отримати інформацію про затрачуваних засобах, що, в свою чергу, більш точно дозволяє визначити нормативи фінансування. Методичні підходи до визначення економічної ефективності охорони здоров'я ґрунтуються, перш за все, на визначенні вартості окремих видів медичної допомоги і санітарно-епідеміологічного обслуговування, а також величини збитку, що наноситься тими чи іншими захворюваннями. Вартісні показники медичної допомоги служать вихідними для порівняння витрат і економічного ефекту при визначенні економічної ефективності охорони здоров'я. В конкретних розрахунках ця ефективність може вимірюватися часткою від ділення суми, що відбиває вигоду (економічний ефект) даного заходу, на суму витрат на нього.
Економічний ефект - це відвернена економічний збиток, тобто той збиток, який вдалося запобігти в результаті застосування комплексу медичних заходів. Економічний ефект знаходиться як різниця між економічним збитком внаслідок захворювання чи смертності до і після застосування лікувально-профілактичних заходів.
Виділяють також прямий і непрямий економічний ефект.
Прямий економічний ефект обумовлений поліпшенням методики або організації того чи іншого заходу, провідним до його здешевлення. Наприклад: впровадження нових форм організації праці медичних працівників і надання медичної допомоги (відділення сестринського догляду, стаціонар одного дня, стаціонар вдома, денний стаціонар) веде до економії ліжкового фонду. Застосування більш дешевих і ефективних методів діагностики та лікування дозволяє знизити вартість лікування хворого і вартість одного ліжко-дня.
Непрямий економічний ефект є наслідком медичного і соціального ефекту, тобто це результат покращення профілактики і лікування, що в кінцевому рахунку веде до зменшення витрат за рахунок економії коштів на боротьбу із захворюваннями і до зниження економічного збитку у зв'язку з втратою працездатності та смертністю. Слід розрізняти економічний фактичний і очікуваний ефект. При плануванні того чи іншого заходу ми маємо справу з очікуваним ефектом. При ретроспективній оцінці результатів розраховується фактичний ефект.
Розрізняють також прямий і непрямий економічний збиток.
Прямий економічний збиток - це прямі витрати на лікування, профілактику, санітарно-епідеміологічне обслуговування, наукові розробки, підготовку медичних кадрів, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та пенсій по інвалідності. Непрямий економічний збиток - це економічні втрати, пов'язані зі зниженням продуктивності праці, невироблених продукцією і зниженням національного доходу на рівні народного господарства в результаті хвороби, інвалідності або передчасної смерті. Найбільш відчутний економічний збиток серед працездатного населення внаслідок тимчасової або стійкої непрацездатності. Працівник, що втратив працездатність, не бере участь у виробництві суспільного продукту, а суспільство витрачає на нього свої ресурси у формі допомоги, пенсій, медичного обслуговування, навчання інвалідів, у зв'язку з перекваліфікацією, і різного роду пільг соціального характеру. Якщо інвалід зберігає часткову працездатність і продовжує працювати за фахом або на роботі, оплачуваною не нижче колишньої, то господарські збитки будуть менші, оскільки вони не включають втрати, пов'язані з невиробництвом нової вартості. Якщо в результаті часткової втрати працездатності інвалід переходить на менш оплачувану роботу, то умовно можна прийняти, що вироблений ним за рік національний дохід зменшиться, в порівнянні з колишньою величиною, в тій мірі, в якій річна заробітна плата менше зарплати на колишній роботі. Інвалідність завдає шкоди як суспільству в цілому, так і сім'ї хворого. Цей збиток проявляється протягом ряду років після отримання інвалідності до відновлення працездатності, досягнення пенсійного віку або настання смерті. Поряд з тимчасової чи стійкою втратою працездатності значний економічний збиток приносить смерть в працездатному віці або до його настання.
Розрахунки економічного ефекту збереження життя є лише орієнтовними, оскільки в якості вихідних даних беруться середні показники тривалості життя та її працездатного періоду, а середньорічне виробництво національного доходу на одного працюючого і середні виплати з суспільних фондів споживання умовно приймаються незмінними за весь період життя без урахування темпів зростання .
В економічний збиток в результаті інвалідності або смерті людини включається, як правило, той обсяг продукту, який був би зроблений їм у разі збереження працездатності або дожиття до пенсійного віку. При більш точних розрахунках з цієї суми віднімаються кошти, що йдуть на споживання людини до кінця життя.
У зв'язку з відмінністю вікового цензу виходу на пенсію економічний збиток розраховується окремо для чоловіків і жінок.
Показники ефективності повинні відповідати наступним вимогам: - мати кількісне вираження; бути простими у розрахунку; мати доступну і надійну інформаційну базу.
Розраховують такі показники економічного збитку:
1.Структура економічного збитку в розрахунку на одну людину для працюючого населення.
2. Структура економічного збитку в розрахунку на одну людину для непрацюючого населення
3. Економічні втрати від інвалідності. 4. Господарські втрати від передчасної смертності.
Показники економічної ефективності медичних закладів:
1.Модіфіцірованний показник економічного ефекту в результаті зниження рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (захворюваність працюючого населення).
2. Економічний ефект в результаті скорочення термінів лікування всього населення.
3. Економічний ефект від зниження інвалідності.
4. Економічний ефект, який отримує суспільство в результаті трудової діяльності людини.
5. Орієнтовний економічний ефект від збереження життя людини працездатного віку.
Як було зазначено вище, економічна ефективність - це співвідношення економічної вигоди, отриманої в результаті впровадження якихось лікувально-профілактичних заходів та витрат на ці заходи. Для того, щоб оцінити ефективність роботи з хворими, тобто ступінь досягнення конкретних результатів, лікуючий лікар і завідувач відділенням в кожному конкретному випадку планує реально досяжний результат. Еталони або стандарти конкретних результатів розробляють головні фахівці для кожної установи з урахуванням матеріально-технічної бази, кадрових ресурсів, їх кваліфікації.
Формула розрахунку економічної ефективності:
Е = (Р - АС) / АС • 100%
де Е - економічна ефективність; Р – рівноважна ціна медичної послуги; АС – середні витрати на медичні при суспільно ефективному обсязі виробництва. Таким чином, з огляду на те, що тільки в точці рівноваги ринок досягає максимальної ефективності розподілу ресурсів, а блага, які виробляються медичними закладами, мають виражені зовнішні ефекти, оцінювати економічну ефективність медичних втручань необхідно з урахуванням рівноважних цін і витрат, що відповідають суспільно ефективному обсягу виробництва. Недотримання цієї вимоги спотворюватиме реальну економічну ефективність медичних втручань на певному ринку в певний момент часу.
IV. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ
IV.I. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ (α=ІІ):
1. Визначення зовнішня економіка охорони здоров’я;
2.Складові економічних витрат;
3.Прямі та непрямі витрати в охороні здоров’я;
4.Визначення «ефективність»;
5.Види ефективності;
6.Характеристика медичної та соціальної ефективності;
7. Сама економічна ефективність;
8. Економічний ефект, види економічного ефекту;
9. Прямий і непрямий економічний збиток;
10. Економічна ефективність медичних закладів;
11. Формула розрахунку економічної ефективності.
IV.II. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ (α=II):
А. Всі відповіді вірні*
В. Зниження тимчасової втрати працездатності
С. Зниження захворюваності
D. Зниження інвалідності
Е. Зниження смертності
Е. Лікар надає максимально можливий обсяг послуг із нормативного набору ресурсів
IV.III. СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ (α=II):
V. ЛІТЕРАТУРА:
ОСНОВНА:
1. Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. – Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. Тернопіль, «Укрмедкнига». 2000 р., С. 599-603.
2. Москаленко В.Ф. – Економіка охорони здоров'я. Вінниця, «Нова книга» 2010р.,- С. 31-170.
3. Солоненко Н.- Економіка охорони здоров’я: Навч. Посіб.- К.: Вид-но НАДУ, 2005.- 416 с.
МЕТОДИЧНА:
- лекції з економіки охорони здоров’я.
Автор: ас. Кузик О.В.
Затверджено на засіданні кафедри
“___”______201 _р. Протокол № ____
Зав. кафедри соціальної медицини,
економіки та організації охорони здоров’я проф. Очередько О.М.