Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Змістовий модуль 4.
Інформаційні ресурси обліку і аудиту в управлінні підприємством
План.
НЕ 4.1. Суть та призначення бухгалтерської (фінансової) звітності. Загальна характеристика звітних форм: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал.
НЕ 4.2. Характеристика систем обробки облікової інформації на ПЕОМ. Планування аудиту у комп’ютерному середовищі: вивчення комп’ютерного середовища, визначення ступеня ризику неефективності систем обліку та аудиту і їх надійності. Характеристика та підходи до аудиту у простих та складних комп’ютерних системах.
НЕ 4.3. Комп’ютерне шахрайство, визначення та ознаки. Заходи щодо його запобігання.
НЕ 4.4.Твердження фінансової звітності як напрями збирання аудиторських доказів. Достатність і належність аудиторських доказів. Джерела аудиторських доказів. Оцінка аудиторських доказів.
НЕ 4.5. Аудиторський звіт, його види. Загальні вимоги до аудиторського звіту.
Анотація. Розглянуто інформаційні ресурси обліку і аудиту в управлінні підприємством.
НЕ 4.1. Суть та призначення бухгалтерської (фінансової) звітності. Загальна характеристика звітних форм: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал.
Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Фінансова звітність підприємства включає „Баланс”, „Звіт про фінансові результати”, „Звіт про рух грошових коштів”, „Звіт про власний капітал” та Примітки до фінансових звітів (табл. 2.4).
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
За звітним періодом фінансові звіти поділяються на річні та квартальні.
Якісні характеристики фінансової звітності визначають ступінь корисності інформації, що наведена у цих звітах. НП(С)БО 1 виділяє чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність та зіставність.
Таблиця 4.1 - Призначення компонентів фінансової звітності
|
Компонент звітності |
Призначення |
|
Баланс (звіт про фінансовий стан) |
Надання інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату |
|
Звіт про фінансові результати |
Надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати від діяльності підприємства за звітний період |
|
Звіт про власний капітал |
Надання інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду |
|
Звіт про рух грошових коштів |
Надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду |
|
Примітки до фінансових звітів |
Виклад облікової політики та пояснення інформації, наведеної у відповідних фінансових звітах. |
Дохідливість – це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення.
Доречність характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі.
Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та перкручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Зіставність інформації характеризує можливість користувачів порівнювати:
- фінансові звіти підприємства за різні періоди;
- фінансові звіти різних підприємств.
НЕ 4.2. Характеристика систем обробки облікової інформації на ПЕОМ. Планування аудиту у комп’ютерному середовищі: вивчення комп’ютерного середовища, визначення ступеня ризику неефективності систем обліку та аудиту і їх надійності. Характеристика та підходи до аудиту у простих та складних комп’ютерних системах.
Впровадження комп’ютерів в обліковий процес суттєво вплинуло на проведення аудиту. При цьому велике значення мають власні характеристики системи обробки даних, тому що вони впливають на характеристику внутрішнього контролю, вибір виду перевірок, на основі яких можна визначити характер, тривалість і обсяги аудиторських процедур.
Як показує практика аудиту, кожне підприємство має особливості організації комп’ютеризації обліку, але в методиці аудиту є загальні позиції.
Плануючи етапи аудиту, на які може вплинути середовище комп’ютерних інформаційних систем суб’єкта господарювання, аудитор повинен отримати розуміння значущості і складності функціонування комп’ютерних інформаційних систем, а також доступності даних для використання під час аудиторської перевірки, визначити ступінь ризику неефективності систем обліку та аудиту і їх надійності.
Аудитор повинен виявити слабкі місця контролю системи комп’ютерного обліку, а також організаційні заходи перевірки цілісності даних і відсутності комп’ютерних вірусів.
У процесі аудиту необхідно проаналізувати систему контролю підготовки бухгалтерських даних, перевірити, які заходи вживає клієнт, щоб запобігти появі помилок і фальсифікацій.
Аудитору необхідно враховувати, що застосування програмного забезпечення господарюючим суб’єктом значно впливає на ризик появи помилок і відхилень в обліку (рис. 4.1).
|
Види помилок |
|
|
Режим роботи автоматизованої системи бухгалтерського обліку: |
|
|
автоматичний |
|
|
Випадкові |
Системні |
|
Технічний збій |
Помилки в алгоритмах |
|
Втрата інформації |
Помилки в класифікаторії |
|
Інші |
інші |
|
діалоговий |
|
|
Помилки введення |
Неправильне розуміння інструкції |
|
Помилки в розрахунках |
Інші |
|
Інші |
Рисунок 4.1 – Види помилок
При виконанні операцій автоматизованої системи бухгалтерського обліку в автоматичному режимі заходи можуть бути такими:
- заходи контролю за доступом - це процедури, призначені для обмеження доступу до онлайнових терміналів, програм і даних. Заходи контролю за доступом складаються з „розпізнавання користувача” та „санкціонування користувача”;
- заходи контролю за змінами програм - це процедури,
призначені для унеможливлення або виявлення некоректних змін до комп’ютерних програм, доступ до яких здійснюється через онлайнові термінали;
- заходи контролю прикладних програм у комп’ютерних інформаційних системах - це конкретні заходи контролю за відповідними бухгалтерськими комп’ютерними прикладними програмами.
НЕ 4.3. Комп’ютерне шахрайство, визначення та ознаки. Заходи щодо його запобігання
У більшість бухгалтерських програм контрольна діагностика обмежена і неадекватна вимогам відносно дієвості і надійності внутрішнього комп’ютерного контролю.
Достатньо проблем виникає, якщо бухгалтерські програми мають розвітлений аппарат автоматичного ініціювання деяких операцій (наприклад формування показників фінансової звітності).
Наслідком невирішення цих проблем є зростання випадків комп’ютерного шахрайства. Відома достатня кількість способів зловживання типу: „підміна даних”, „троянський кінь”, „люк”, “асинхронна атака”, „комп’ютерний вірус” тощо.
Щоб локалізувати і встановити джерело і механізм комп’ютерних зловживань, необхідно знати умови які їм сприяють, а саме доступ безпосередньо до комп’ютера або терміналу, до файлів даних, до комп’ютерних програм, до системної інформації; наявність часу і можливостей для використання комп’ютерних засобів з особистою метою.
НЕ 4.4.Твердження фінансової звітності як напрями збирання аудиторських доказів. Достатність і належність аудиторських доказів. Джерела аудиторських доказів. Оцінка аудиторських доказів.
Аудиторські докази, відповідно до МСА 500, – це інформація, одержана аудитором у процесі формулювання висновків, на яких грунтується його думка.
Аудиторські докази одержуються для перевірки тверджень, на основі яких підготовлена фінансова звітність, тобто тверджень керівництва, що містяться у фінансовій звітності. Вони поділяються на такі категорії:
Докази збираються за кожним твердженням, нерідко один доказ може підтвердити декілька тверджень. Отримуючи аудиторські докази аудитор повинен розглянути достатність і належність аудиторських доказів.
Джерела аудиторських доказів можуть бути як внутрішні (від суб’єкта, що перевіряється) так і зовнішні.
При оцінюванні надійності доказів слід враховувати чотири правила:
- докази, одержані із зовнішніх джерел, надійніші за одержані з внутрішніх джерел;
- докази, одержані аудитором, надійніші за докази, надані суб’єктом;
- докази, одержані з внутрішніх джерел, більш надійні, якщо системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю ефективні;
- докази у формі документів і письмових заяв надійніші за заяви, представлені в усній формі.
НЕ 4.5. Аудиторський звіт, його види. Загальні вимоги до аудиторського звіту
Після вивчення і оцінки висновків, зроблених на підставі одержаних доказів, аудитор визначає, чи підготовлена інформації у відповідності зі встановленими основами фінансової звітності, і формулює думку про фінансову звітність в цілому.
Звіт незалежного аудитора - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Аудиторський звіт надається в письмовому вигляді.
Цілями аудитора є сформулювати думку про фінансові звіти виходячи з оцінки висновків на основі отриманих аудиторських доказів та чітко встановити таку думку в письмовому звіті, який також описує підставу для висловлення такої думки.
Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.
Узагальнення результатів господарської діяльності підприємство може подавати у різних формах звітності. Як відомо, в Україні це може бути статистична звітність, податкова звітність, фінансова звітність, внутрішньо корпоративна звітність. Проте формування судження аудитора у документі, який має назву „аудиторський звіт” може робитись лише щодо інформації, яка міститься у повному комплекті фінансової звітності.
Як відомо, повний комплект фінансової звітності включає такі компоненти:
Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Звіт про рух грошових коштів, Примітки.
При складанні фінансової звітності в Україні використовуються Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, які й формують концептуальну основу фінансової звітності в Україні. Відомо, що формування показників фінансової звітності може здійснюватися з використанням іншої концептуальної основи, наприклад, Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) – тоді аудитор використовує МСА 800-899 Спеціалізовані сфери.
Повний комплект фінансової звітності, який підготовлений у відповідності до концептуальної основи фінансової звітності, метою якої є задоволення інформаційних потреб в загальній інформації широкого діапазону користувачів, отримав назву фінансових звітів загального призначення. Зрозуміло, що в Україні статус фінансових звітів загального призначення матиме повний комплект фінансової звітності, підготовлений на основі П(С)БО.
Вимоги до структури, змісту та порядку вибору форми аудиторського висновку щодо фінансових звітів загального призначення викладено у таких МСА:
Процес висловлення думки аудитора про фінансову звітність регулюють:
МСА 700 „Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності”
МСА 705 „Модифікації думки у звіті незалежного аудитора”
МСА 706 „Пояснювальні параграфи та параграфи з інших питань у звіті незалежного аудитора”
МСА 710 „Порівняльна інформація — відповідні показники і порівняльна фінансова звітність”
МСА 720 „Відповідальність аудитора щодо іншої інформації в документах, що містять перевірену аудитором фінансову звітність”.
Для сприяння прозорості та високому рівню співставлення (подібності) аудиторських звітів поза межами національних юрисдикцій, Рада з міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості МФБ прийняла і опублікувала МСА 700, що встановлює нову форму аудиторського звіту. Оновлений стандарт МСА викладає основу, яка відмежовує вимоги до аудиторської звітності за МСА від додаткових зобов’язань зі звітності, що вимагаються у деяких юрисдикціях. Стандарт також дає аудитору чіткі рекомендації на випадок, коли перевірка проводиться відповідно як до МСА, так і до аудиторських стандартів чинних для окремих юрисдикцій, зокрема рекомендації з підготовки аудиторського звіту, що задовольняє внутрішні структурні вимоги юрисдикцій та вимоги МСА.
МСА 700 застосовується для надання безумовно-позитивної (не модифікованої) думки про фінансову звітність загального призначення. Відповідно до МСА 200 „Загальні цілі незалежного аудиту та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудит” фінансова звітність загального призначення - це фінансова звітність, що за своєю структурою і призначенням задовольняє інформаційні потреби широкого кола споживачів. МСА 705 встановлює вимоги щодо формування аудитором умовно-позитивної думки, відмови від висловлення думки або негативної думки.
Рисунок 4.2 - Процес формування аудиторської думки відповідно до МСА
Загалом ми виділяємо 4 види аудиторських звітів:
1 безумовно-позитивний аудиторський звіт
2 умовно-позитивний звіт,
3 негативний звіт,
4 відмова від висловлення думки.
Безумовно-позитивну думку висловлюється тоді, коли аудитор вважає, що фінансова звітність складена в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосованої основи фінансової звітності.
Якщо аудитор:
а) доходить висновку, що виходячи з отриманих аудиторських доказів фінансова звітність в цілому містить суттєві викривлення; або
б) не може отримати достатні і належні аудиторські докази для того, щоб зробити висновок, що фінансова звітність в цілому не містить суттєвих викривлень, то він висловлює модифіковану думку в аудиторському звіті відповідно до МСА 705.
Звіт вважається модифікованим, якщо він містить пояснюючий параграф або думку, відмінну від безумовно-позитивної. Вимоги і рекомендації щодо модифікації встановлені у МСА 705 „Модифікації думки у звіті незалежного аудитора”.
Аудиторський звіт вважається модифікованим, якщо він містить такі елементи:
1) питання, що не впливають на думку аудитора:
а) пояснювальний параграф.
2) питання, що впливають на думку аудитора:
а) умовно-позитивна думка;
б) відмова від висловлення думки;
в) негативна думка.
Аудитор не може висловити безумовно-позитивну думку, якщо існує одна з нижче наведених обставин:
> обмеження обсягу аудиту;
> незгода з керівництвом щодо прийнятої облікової політики, методів її застосування або достатності розкриття фінансової інформації в звітності.
Якщо вплив цих обставин є суттєвим для фінансової звітності, то аудитор висловлює негативну думку. Якщо вплив цих чинників не настільки суттєвий і глибокий, але безумовно-позитивну думку висловити не можна, то аудитор висловлює умовно-позитивну думку.
При суттєвому обмеженні обсягу, через що аудитор не може одержати достатні і доречні аудиторські докази, повинна бути складена відмова від висловлення думки.
Якщо аудитор висловлює думку, відмінну від безумовно-позитивної, він повинен у звіті чітко описати всі обґрунтовані причини і, по змозі, дати кількісний опис можливого впливу на фінансові звіти. Цю інформацію наводять в окремому параграфі, який передує висловленню думки або відмові від висловлення думки й може містити посилання на докладнішу інформацію у примітках до фінансових звітів.
Узагальнимо залежність характеру модифікації думки у звіті незалежного аудитора від певних чинників та обставин та наведемо в таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 – Види думок в аудиторських звітах
|
ВИДИ |
Безумовно-позитивна |
Умовно-позитивна |
Негативна |
Відмова від висловлення думки |
|
ЧИННИКИ |
|
|
- незадовільний стан обліку; - неповне віддзеркалення операцій в обліку що має суттєвий та всеохоплюючий характер; - суттєва невідповідність сум фінансової звітності даним обліку; - суттєві порушення методології обліку; - здійснення і оформлення операцій не відповідає чинному законодавству. |
- порушення незалежності аудитора; - відсутність достатньої доказової інформації при наявності одночасно суттєвого та всеохоплюючого впливу невиявлених викривлень, якщо такі є. |
|
ФОРМУЛЮВАННЯ |
|
|
-„не відповідає вимогам”;
|
-„нас запросили провести аудит”; -„бракує достатніх та відповідних аудиторських доказів” |
В МСА 700 визначено, що звіт аудитора повинен включати такі елементи:
1 Заголовок „Звіт незалежного аудитора”
2 Адресат
3 Вступний параграф
4 Відповідальність управлінського персоналу за фінансову звітність
5 Відповідальність аудитора
6 Аудиторська думка „Висловлення думки”
7 Інша відповідальність аудитора щодо звітності
8 Підпис аудитора
9 Дата аудиторського звіту
10 Адреса аудитора.
Надання рекомендацій щодо інформування управлінського персоналу з питань аудиту обговорено в МСА 260 „Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналу”.
Після закінчення аудиторської перевірки керівництво підприємства також повинно вчинити ряд дій для реалізації матеріалів аудиту. До них, зокрема, відноситься:
- складання „Проекту „Рішення за матеріалами аудиту”;
- розгляд його на Загальних зборах (акціонерів, учасників тощо);
- складання довідок, необхідних для пояснення окремих питань користувачам аудиторського висновку;
- передача матеріалів аудиту: висновок чи звіт -замовнику; висновок -
зацікавленим користувачам; публікація у періодичній пресі.
Тестові завдання для самоконтролю
1 Якісні характеристики фінансової звітності - це:
а) дохідливість;
б) доречність;
в) достовірність;
г) зіставність;
д) всі зазначені вище.
2 Якість доказів аудитора залежить від…
а) участі у поточному контролі;
б) використання психологічного впливу та досвіду;
в) надійності джерел інформації;
г) відповідності факту і надійності джерел інформації.
3 За яких обставин, відповідно до вимог МСА 705, аудитор не висловлює безумовно-позитивну думку:
а) обмеження обсягу аудиторських робіт;
б) незгода з керівництвом щодо допустимості облікової політики;
в) незгода з керівництвом щодо достатності інформації, розкритої у фінансовій звітності;
г) все зазначене.
4 Аудитор має зазначити в окремому параграфі суттєві причини, на підставі яких він висловлює негативну думку. Цей параграф:
а) передує параграфу з викладенням об’єму аудиту;
б) наступний після підсумкового параграфу;
в) передує підсумковому параграфу з висловленням думки аудитора;
г) включається у примітки до фінансової звітності.
5 За яких з зазначених обставин аудитор може відмовитися від висловлення думки:
а) фінансова звітність містить відхилення від загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку, що мають суттєвий вплив;
б) головний бухгалтер приймає рішення, посилаючись на звіт аудитора компонента, який проводив аудит дочірньої компанії;
в) між звітними періодами відбулися значні зміни в методах застосування бухгалтерських принципів;
г) встановлено суттєві чинники невизначеності, що впливають на фінансову звітність, за якими аудитор не може отримати достатніх доказів для підтвердження тверджень керівництва підприємства.
6 Які види думок у аудиторських звітах передбачені відповідними МСА:
а) безумовна, умовна, негативна, відмова від висловлення думки;
б) позитивна, позитивна з попередженням, позитивна з усуненням розбіжностей, негативна, відмова від думки;
в) безумовно-позитивна, умовно-позитивна, негативна, відмова від думки;
г) позитивна та негативна.
7 При який вид думки аудитора свідчить висловлювання у тексті звіту „за винятком….”:
а) умовно-позитивна;
б) безумовно-позитивна;
в) негативна;
г) відмова від думки.
Запитання для самоконтролю
1.Суть та призначення бухгалтерської (фінансової) звітності.
2. Загальна характеристика звітних форм: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал.
3. Характеристика систем обробки облікової інформації на ПЕОМ.
4. Планування аудиту у комп’ютерному середовищі: вивчення комп’ютерного середовища, визначення ступеня ризику неефективності систем обліку та аудиту і їх надійності.
5. Характеристика та підходи до аудиту у простих та складних комп’ютерних системах.
6. Комп’ютерне шахрайство, визначення та ознаки. Заходи щодо його запобігання.
7. Твердження фінансової звітності як напрями збирання аудиторських доказів.
8. Достатність і належність аудиторських доказів.
9. Джерела аудиторських доказів.
10. Оцінювання аудиторських доказів.
11. Аудиторський висновок (звіт), його види.
12. Загальні вимоги до аудиторського висновку (звіту).