Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 18
PAGE 35
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ КУРСУ
Тема 1. Поняття і сутність менеджменту
Навчальні цілі
Методичні рекомендації до вивчення теми
У процесі самостійного вивчення теми “Поняття і сутність менеджменту” необхідно зосередити зусилля на засвоєнні комплексу питань, сформульованих, як навчальні цілі. Враховуючи багатомірність категорій “менеджмент” і відсутність єдиного загальноприйнятого її визначення, для глибокого засвоєння матеріалу цієї теми необхідно розглянути погляди різних авторів на природу і сутність менеджменту, опрацювати рекомендовані за цією темою літературні джерела. Так, питання про природу й основні характеристики організації як об'єкта управління та її середовище найбільш повно охарактеризовані у підручнику В.Г. Смірнової та ін. [9], погляди на сутність менеджменту оригінально висвітлені у підручниках О.С. Віханського та А.І. Наумова [2], Р.Л. Дафта [3]. На особливу увагу заслуговують підручники З.П. Румянцевої та ін. [8] і Д.Бодді та Р Пейтона [1], де менеджмент досить детально розглядається з позиції професійної діяльності менеджерів. В процесі роботи з рекомендованою літературою варто користуватись ілюстративними матеріалами з цієї теми, які уміщено в даному посібнику після методичних рекомендацій.
Для того, щоб ефективно управляти організацією, спочатку необхідно знати, що вона собою являє. Тому вивчення першої теми доцільно розпочати із з'ясування сутності організації як об'єкта управління. Для цього необхідно: дати визначення організації, виділити її характерні ознаки, розглянути елементи з яких вона складається, і як вона взаємодіє із системою вищого рівня (зовнішнім середовищем), охарактеризувати в історичному контексті розвиток організації. Визначення організації як групи людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей, дозволяє поширити це поняття на дуже широке коло різноманітних об'єктів. Проте, незважаючи на розмаїття конкретних організацій, всі вони як об'єкти управління мають такі загальні риси: здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці, мають структуру, можуть існувати тільки в взаємодії із зовнішнім середовищем. Саме це у підсумку й обумовлює необхідність управління будь-якою організацією. Сучасне системне розуміння сутності організації поглиблюється розглядом складу та змісту її зовнішнього та внутрішнього середовища. При вивченні першого питання теми важливо також звернути увагу і на еволюцію погляду на сутність організації. У своєму розвитку організації пройшли декілька етапів, які розрізняються за уявленнями: про їх взаємовідносини із зовнішнім середовищем, про пріоритетність тієї або іншої функції управління, про критерії ефективності їх функціонування та розвитку. Відповідно до цього в теорії організації виділяють такі чотири базові моделі організації: механістичну; орієнтовану на людські відносини; системні; модель організації як суспільного інституту. Залежно від принципів, які покладено в основу кожної з зазначених базових моделей, розроблено й відповідні концепції управління організацією.
В процесі вивчення другого проблемного питання теми варто усвідомлювати, що незважаючи на понад столітню історію науки менеджменту, величезну кількість виконаних досліджень і публікацій, теоретики і практики ще й досі не досягли консенсусу щодо визначення категорії “менеджмент”. Щоб отримати найбільш повне уявлення про сутність менеджменту, на нього слід подивитись з різних сторін: з боку практичної діяльності, системи наукових знань, мистецтва здійснення управління, процесів і функції управління, прийняття та обґрунтування управлінських рішень тощо. Кожний з таких поглядів відбиває якийсь один із аспектів менеджменту, але не охоплює все поле менеджменту. Тому важливо розрізняти широке і вузьке визначення категорії “менеджмент”.
У широкому розумінні, яке певною мірою узагальнює різні точки зору, менеджмент – це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних менеджерів для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту і мотивів поведінки інших людей. У вузькому розумінні, яке у нашому випадку переслідує конкретну мету – вивчення дисципліни “Менеджмент”, цю категорію можна визначити як процес планування, організацію, мотивацію й контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації. Детальний розгляд змісту, складових елементів, етапів та інструментів реалізації функцій управління і взаємозв'язків між ними покладено в основу навчальної програми дисципліни “Менеджмент”.
Заключним етапом у вивчення першої теми має стати з'ясування змісту та особливостей менеджменту як виду професійної діяльності. Перш за все варто звернути увагу на специфічні риси управлінської діяльності, які відбиваються у характері та змісті такої діяльності, її цільовій орієнтації, предметі та результатах. Далі, враховуючи, що процес управління здійснюється на основі поділу управлінської праці, слід зясувати особливості діяльності менеджерів різних рівнів (вищого, середнього, нижчого) та функціональних сфер (виробництво, фінанси, персонал, маркетинг, облік, інновації тощо). Управлінську діяльність можна також розглядати і крізь призму тих ролей, які відіграють менеджери в організації. Тому, в процесі вивчення останнього питання теми важливо розібрати зміст кожної з десяти ролей, які за результатами своїх досліджень визначив Г. Мінцберг.
Необхідно також усвідомлювати, що управлінська діяльність як специфічний вид діяльності, незалежно від рівня і сфер менеджменту, вимагає і певних особистих якостей, необхідних менеджеру. Основними з них, на думку більшості спеціалістів, є: концептуальні, діагностичні, аналітичні і технічні здібності, а також здатність взаємодіяти з людьми. Суттєві зміни в середовищі функціонування організації висувають нові вимоги до сучасних менеджерів, до їх освіти, практичних навичок, підготовки. З цієї точки зору, доцільно звернути увагу на перспективну модель менеджера, основні характеристики якої вказують на пріоритети у підготовці студентів як майбутніх менеджерів.
Ілюстративні матеріали
Рис. 1.1. Загальні риси організацій як об'єктів управління
Рис. 1.2. Зовнішнє і внутрішнє середовище організації
Таблиця 1.1.
Базові моделі організації
|
Параметри оцінки моделі організації |
Базові моделі організації |
|||
|
Механістична модель |
Модель, орієнтована на людські ресурси |
Системна модель |
Модель організації як суспільного інституту |
|
|
Концепція організації |
|
|
|
|
|
Головна функція менеджменту |
|
|
|
|
|
Параметри ефективності |
|
|
|
|
Рис. 1.3. Основні складові та сфери менеджменту
Рис. 1.4. Загальна системна модель організації
Рис. 1.5. Цикл менеджменту
Рис. 1.6. Співвідношення сфер і рівнів менеджменту
|
Категорія |
Роль |
Види діяльності |
|
1. Міжособисті ролі |
1.1. Головний керівник |
Проведення церемонільних і символічних заходів, підписання юридичних документів |
|
1.2. Лідер |
Керівництво і мотивація підлеглих, навчання, консультування, комунікації з підлеглими |
|
|
1.3. Пов'язуюча ланка |
Підтримання інформаційних зв'язків як у середині організації, так і за її межами, листування, телефонні розмови, зустрічі |
|
|
2. Інформаційні ролі |
2.1. Той, хто приймає інформацію |
Пошук і отримання інформації, перегляд періодичних видань, звітів, особисті контакти |
|
2.2. Той, хто розподіляє інформацію |
Передавання інформації іншими членами організації, звітів, телефонні дзвінки, контакти з підлеглими |
|
|
2.3. Представник |
Інформування зовнішніх суб'єктів, промови, звіти, записки |
|
|
3. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень |
3.1. Підприємець |
Ініціювання нових проектів, пошук нових ідей та їх реалізація |
|
3.2. Той, хто усуває порушення |
Врегулювання суперечок та інших проблем, розв'язання конфліктів поміж підлеглими, адаптація до змін у середовищі |
|
|
3.3. Той, хто розподіляє ресурси |
Рішення щодо виділення ресурсів, складання графіків, бюджетів, визначення пріоритетів |
|
|
3.4. Той, хто проводить переговори |
Участь у переговорах з профспілками щодо контрактів, оплати праці, закупівель, бюджетів, представництво інтересів свого підрозділу |
Рис. 1.7. Роль менеджера в організації
Рис. 1.8. Якості, необхідні менеджеру
Рис. 1.9. Перспективна модель менеджера
План семінарського заняття
Контрольні запитання
Навчальні завдання для самостійної роботи
Тести
І. Одиничний вибір. Виберіть єдину правильну відповідь.
а) група людей, які працюють спільно для досягнення своїх цілей
б) група людей, діяльність яких координується для досягнення загальної мети
в) група людей, діяльність яких координується з метою підвищення її ефективності
а) специфічний орган та рівень управління в організації
б) як влада та мистецтво керування
в) як спосіб, манера спілкування з людьми
г) як процес та сукупність загальних функцій управління
д) всі вищезазначені
е) жодна з наведеного переліку
ІІ. Множинний вибір. Виберіть кілька правильних відповідей.
а) той, хто приймає інформацію
б) той, хто проводить переговори
в) той, хто поширює інформацію
г) представник
д) підприємець
е) той, хто розподіляє ресурси
ж) той, хто об’єднує команду
з) той, хто усуває порушення
а) наявність у нього підлеглих
б) робота в апараті управління організацією
в) здатність приймати управлінські рішення
г) управління частиною або всією організацією
д) наявність у нього повноважень приймати рішення
е) наявність у нього концептуальних здібностей
а) прибутковість
б) ефективність
в) продуктивність
г) результативність
д) стабільність
е) можливість існування якомога довше
а) вона не отримує прибутку
б) в ній спостерігається висока плинність кадрів
в) вона не задовольняє реально існуючу потребу клієнтів
Термінологічний словник
Адміністрування – поняття, що поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.
Вертикальний поділ праці – відокремлення роботи з координації дій від самих дій, що координуються.
Горизонтальний поділ праці - поділ загальної роботи в організації на її складові частини.
Ефективність - наслідок того, що вірно (правильно) створюються потрібні речі
Керування – поняття, що поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.
Компоненти внутрішнього середовища організації: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, персонал тощо.
Компоненти зовнішнього середовища прямого впливу: постачальники, споживачі, конкуренти, економічні партнери (наприклад, банки, науково-дослідні установи тощо).
Менеджер – людина, що займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.
Менеджмент – поняття, яке використовується переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).
Менеджмент (у широкому розумінні) – уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей.
Менеджмент (у вузькому розумінні) –це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.
Мистецтво управління - вміння менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до особливостей власного характеру, особливостей підлеглих, особливостей відповідної сфери бізнесу.
Ознаки діяльності менеджера: 1) керування роботою одного або кількох співробітників організації; 2) управління частиною або всією організацією; 3) наявність певних повноважень та прийняття в межах цих повноважень рішень, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.
Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”.
Результативність - наслідок того, що робляться потрібні слушні речі.
Ролі менеджера в організації: 1) головний керівник – символічний голова, в обов’язки якого входить виконання звичайних дій керівника (прийом відвідувачів, участь у церемоніях тощо); 2) лідер – керівник, що відповідає за наймання, навчання та мотивацію працівників; 3) пов’язуюча ланка – керівник, що забезпечує зовнішні контакти (листування, участь в нарадах на стороні тощо); 4) той, хто приймає інформацію – керівник, що розшукує і отримує різну інформацію (обробка пошти, особисті контакти, поїздки тощо); 5) той, хто розподіляє інформацію – керівник, що передає отриману інформацію членам організації; 6) представник – керівник, що передає інформацію для зовнішніх контактів організації, діє як експерт; 7) підприємець – керівник, що шукає можливості для удосконалень, ініціює нове, забезпечує його реалізацію; 8) той, хто усуває порушення –забезпечує коригування курсу дій у випадку виникнення відхилень від планів; 9) той, хто розподіляє ресурси – керівник, що розподіляє в межах своєї компетенції ресурси організації (розробка бюджетів); 10) той, хто проводить переговори – керівник, що представляє організацію на зовнішніх переговорах.
Управління – найбільш загальне поняття, що поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів(технічні системи, господарські системи, суспільні системи, державні системи тощо).
Цикл менеджменту – процес виконання функцій менеджменту у певній послідовності (планування – організація – мотивація – контроль).
Якості, що необхідні успішному менеджеру: 1) технічні здібності - здатність кваліфіковано, професійно, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності; 2) аналітичні здібності - здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати як вони взаємодіють і які з них вимагають найбільшої уваги; 3) діагностичні здібності - здатність ставити діагноз проблем організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення; 4) здатність взаємодіяти з людьми - здатність налагоджувати сприятливі стосунки із співробітниками організації); 5) концептуальні здібності - здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, координувати діяльність окремих частин організації для досягнення поставлених цілей найбільш продуктивним способом.
Рекомендована література
Зовнішнє середовище
Рівні менеджменту
галузі (сфери), де працює менеджер:
рівні відповідальності менеджера:
функції, яку виконує менеджер:
Оптимальна комбінація зазначених складових менеджменту змінюється стосовно:
наявність особливих особистих якостей менеджера (мистецтва управління)
сукупність здобутих на практиці навичок та досвіду
система наукових знань
У широкому розумінні менеджмент – це одночасно:
Зовнішнє середовище
Вищий
Середній
Нижчий
Управління виробництвом
Управління фінансами
Управління персоналом
Маркетинг
Бухоблік
Інші сфери
Сфери менеджменту
Внутрішнє середовище організації
4) здійснюють горизонтальний і вертикальний розподіл праці. Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподілом праці. Відокремлення діяльності з координації роботи підрозділів і окремих виконавців від безпосередньої діяльності з виготовлення продукції (послуг) називається вертикальним поділом праці
3) є відкритими системами , тобто можуть існувати лише у взаємодії із зовнішнім середовищем. Ресурси, які організація використовує у своїй діяльності, вона забирає із зовнішнього середовища і водночас постачає у нього результати своєї діяльності
2) мають структуру (сукупність підрозділів та зв'язків між ними, а також взаємовідносини між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення
1) використовують чотири основні види ресурсів: людські, фінансові, фізичні (сировина, устаткування тощо) та інформаційні
Всі організації, як об'єкти управління незалежно від їх призначення, розмірів, правового статусу тощо мають такі загальні для них риси:
Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей
Внутрішнє середовище організації – це організаційна єдність всіх елементів і підсистем організації, а також взаємозв'язків між ними, які охоплюють діяльність організації і знаходяться під її безпосереднім контролем. Найчастіше в структурі внутрішнього середовища організації виділяють такі підсистеми: соціальну, виробничо-технічну, інформаційну, економічну, маркетингову тощо
) зовнішнє середовище прямого впливу – це сукупність таких факторів зовнішнього середовища на які організація може певним чином впливати через встановлення відповідних комунікацій. Зовнішнє середовище прямого впливу – це частина зовнішнього середовища, яку утворює безпосереднє оточення організації: споживачі продукції (послуг) даної організації, її постачальники, конкуренти, організації інфраструктури, державні, регіональні та місцеві органи влади тощо
1) зовнішнє середовище непрямого впливу – це сукупність таких факторів зовнішнього середовища, на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив. Зовнішнє середовище непрямого впливу є частиною зовнішнього середовища загального для всіх організацій, складовими якого є: економічна, політична, правова, соціально-демографічна та міжнародна компоненти
Зовнішнє середовище – це сукупність факторів, які знаходяться поза межами організації, але так або інакше впливають на її діяльність.
Залежно від ступеня можливості організації впливати на такі фактори зовнішнє середовище організації поділяється на:
Мотивація
(мотивування виконавців щодо здійснення запланованих завдань і досягнення поставлених цілей)
Організація
(розподіл завдань поміж підрозділами та окремими виконавцями і встановлення взаємодії між ними)
Контроль
(співставлення фактично досягнутих результатів із запланованими та внесення відповідних коректив)
Планування
(визначення цілей організації і розробка плану дій щодо їх досягнення)
Формальні повноваження, що отримують менеджери в організації, визначають їх статус, який в свою чергу визначає характер міжособистих відносин даного менеджера з його начальниками, менеджерами рівного рангу та його підлеглими. Такі міжособисті відносини надають менеджеру можливість отримувати інформацію, яка йому необхідна для прийняття рішень. За цією логікою Г. Мінцберг визначив десять основних ролей (згрупованих у три категорії), які виконують менеджери в організації. Кожна роль передбачає здійснення певних видів діяльності, які у сукупності і забезпечують реалізацію чотирьох основних функцій управління
5) технічні здібності, тобто здатність кваліфіковано, професійно, із знанням справи виконувати роботу (технічні прийоми конкретної діяльності) на своєму робочому місці
4) аналітичні здібності, тобто здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати як вони взаємодіють і які з них вимагають найбільшої уваги
3) діагностичні здібності, тобто здатність ставити діагноз проблем організації, визначати їх симптоми та причини виникнення
2) здатність взаємодіяти з людьми, яка проявляється у тому, як менеджер налагоджує стосунки із своїми співробітниками, як їх мотивує, як сприяє їх діяльності й координує її, як він спілкується і розв'язує конфлікти
1) концептуальні здібності, тобто здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв'язки в організації, бачити, яким чином можна скоординувати діяльність окремих частин організації так, щоб досягти поставлених цілей найпродуктивнішим способом
Дослідження якостей, необхідних менеджеру, дозволяє виділити з-поміж них такі основні:
5) здатність до творчої діяльності і, зокрема, до адаптації традиційних методів і підходів до нових умов
6) вміння працювати у складі команди (і як лідер команди, і як член команди)
4) здатність приймати раціональні управлінські рішення в критичних ситуаціях
3) спроможність використовувати сучасні методи і технології в процесі управління організацією
2) здатність до адаптації, яка характеризується спроможністю визначати й реагувати на неочікувані зміни, своєчасно змінювати плани та характер дій відповідно до нових умов
1) менеджер - це глобальний стратег, спроможний планувати діяльність з урахуванням майбутнього розвитку середовища організації
Сучасні зміни у середовищі функціонування організацій висувають нові вимоги до особистих якостей менеджера. Основними характеристиками перспективної моделі менеджера є: