Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
20
Інститут спеціальної педагогіки АПН України
Назаревич Вікторія В’ячеславівна
УДК 159.922.29
Психологічні особливості корекції поведінки соціально дезадаптованих дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку
19.00.08 –спеціальна психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті спеціальної педагогіки АПН України.
Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член АПН України
Киричук Олександр Васильович,
Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, завідувач кафедри психології та соціальної роботи;
Офіційні опоненти: – доктор педагогічних наук, професор,
Тарасун Валентина Володимирівна,
Інститут спеціальної педагогіки АПН України, завідувач лабораторії діагностики та психічного розвитку дитини;
– кандидат психологічних наук,
старший науковий співробітник,
Ілляшенко Тамара Дмитрівна,
Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи АПН України, провідний науковий співробітник
Провідна установа – Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психодіагностики, м. Київ
Захист відбудеться “22“ лютого 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України (04060, Київ, вул. М.Берлинського, 9).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, Київ, вул. М.Берлинського, 9.
Автореферат розіслано “21“ січня 2005 р.
Вчений секретар Колупаєва А.А.
спеціалізованої вченої ради
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Діти позбавлені батьківського піклування, кількість яких постійно зростає, - загальнодержавна проблема, важливою частиною якої є спеціалізована психологічна допомога дітям адаптуватися в соціальному середовищі. Діти з психофізіологічними особливостями, які виховуються в закладах інтернатного типу, потребують спеціального корекційного впливу, який складає комплекс психолого-педагогічних заходів, спрямованих на розвиток потенційних можливостей соціального становлення.
Важлива роль в оптимізації процесів соціальної адаптації дітей, позбавлених піклування батьків, належить дошкільним інтернатним закладам тому, що саме в дошкільному віці відбувається активне формування розумових та психофізіологічних функцій. Вивчення характеру процесу соціальної адаптації дошкільників, аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів, які ускладнюють цей процес, дасть можливість відповісти на основне питання педагогічної практики —як підготувати дітей із затримкою психічного розвитку до повноцінної інтеграції в суспільство.
Ратифікація Верховною Радою України Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей з особливими потребами загострила увагу громадськості до проблем дітей з особливостями психофізичного розвитку, зумовила необхідність створення найсприятливіших умов їхньої інтеграції в систему сучасних суспільних відносин, яка набуває актуального значення, у 90% вихованців дошкільних інтернатних установ виявлено затримку психічного розвитку, у 89,5% —невротичні та дезадаптаційні прояви. Необхідно удосконалити систему спеціальної освіти та її ланки дошкільного виховання в інтернатних закладах.
Протягом останніх десятиріч значну увагу приділяють взаємозв'язку між психічним розвитком дитини та соціальними умовами, в яких вона перебуває. Негативні впливи середовища призводять до порушення соціогенезу та затримки психічного розвитку в ранньому віці (Л.С.Виготський, А.Н.Жмириков, О.Н.Зотова, Р.Б.Каримова). Соціальному характеру затримки психічного розвитку значну увагу приділяли такі вчені, як Т.Д.Ілляшенко, А.Є.Відренко, М.С.Певзнер Т.В.Єгорова, К.С.Лебединська, В.І.Лубовський та ін.
Над корекцією психічних функцій у дітей із затримкою психічного розвитку працювали Т.О.Власова, І.І.Мамайчук, Н.М.Стадненко, В.В.Тарасун, С.Г.Шевченко та ін. Виявлені порушення психічного розвитку у дошкільників стають глобальними, з урахуванням всього діапазону психологічних порушень, і складають 35-43%. Порівняно із дітьми інтернатних закладів цей показник зріс удвічі (А.А.Баранов, О.В.Киричук, Т.П.Вісковатова, М.Крамер та ін.). Проблему розвитку та адаптації дітей з психофізичними особливостями досліджували такі вчені нашої країни, як В.І.Бондар, В.В.Засенко, Л.С.Вавіна, В.В.Тарасун, Т.Д.Ілляшенко А.Г.Обухівська, В.М.Синьов, О.П.Хохліна. Різні аспекти підготовки, психологічної адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку проаналізовані й висвітлені в роботах М.К.Шеремет, Т.М.Лазаренко, С.О.Тарасюк та ін.
Слід зауважити, що чимало важливих питань залишилося поза увагою дослідників - проблема психологічної адаптації дітей із ЗПР дошкільного віку. Зокрема, система факторів, що призводить до проявів соціальної дезадаптації, подолання відхилень у психічному розвитку на адаптаційному етапі перебування в інтернатних умовах, особливості корекції соціально дезадаптованих дітей дошкільного віку в системі психолого-педагогічної роботи.
Відсутність науково-методичного забезпечення спрямованого на психологічну допомогу в період адаптації у даної категорії, негативно відображається на соціогенезі та навчально-виховному процесі. На цьому фоні вивчення дезадаптаційних факторів, емоційних та поведінкових проявів соціальної дезадаптації та розробка методів корекції дозволить значно підвищити рівень психологічної допомоги дітям із ЗПР.
Актуальність зазначеної проблеми та її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми дослідження "Психологічні особливості корекції поведінки соціально дезадаптованих дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку".
Зв'язок роботи з навчальними програмами, планами, темами. Дослідження пов’язане з комплексною темою лабораторії інтенсивної педагогічної корекції Інституту спеціальної педагогіки АПН України —“Психологічна діагностика розумової відсталості дітей, як фактор їх корекційного навчання”(реєстраційний № 0196U54427). Затверджена в бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології (протокол №4 від 11.04.2001).
Об'єкт дослідження —процес соціально-психологічної дезадаптації дітей дошкільного віку.
Предмет дослідження —психологічні особливості поведінки соціально дезадаптованих дітей із ЗПР та засоби їх корекції в умовах інтернатного закладу.
Мета дослідження — теоретично обґрунтувати та розробити, експериментально перевірити програму корекції проявів соціальної дезадаптації у дошкільників, які виховуються в інтернатних закладах.
Наукова гіпотеза дослідження. Соціально-психологічна адаптація дітей дошкільного віку в інтернатному закладу здійснюватиметься більш успішно за умови ранньої діагностики проявів соціальної дезадаптації в навчально-виховному процесі, оптимізації соціального середовища, в якому проживає дитина, визначення найефективніших методів та прийомів корекції соціальної дезадаптації.
Для досягнення мети дослідження і перевірки наукової гіпотези були поставлені такі завдання:
1) провести теоретичний аналіз висвітлення проблеми соціальної дезадаптації (адаптації) в психолого-педагогічній літературі;
2) виявити особливості соціальної дезадаптації дітей із ЗПР, які перебувають в інтернатних закладах;
3) експериментально перевірити програму корекційно-виховної роботи з соціально дезадаптованими дітьми із ЗПР, що ґрунтується на принципах моделювання адекватних поведінкових реакції дітей, як важливого фактора їх адаптації та оптимізації соціального середовища в дитячому колективі.
За теоретико-методологічну основу дослідження взято системний підхід до вивчення особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, О.В.Киричук), що передбачає єдність біологічних та соціальних чинників психічного розвитку (Л.С.Виготський, П.К.Анохін); теорію еволюційно-вікової періодизації, що визначає особливу значущість дошкільного віку (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьев, Д.Б.Ельконін, В.С.Мухіна та ін); соціально-психологічну концепцію інтелектуального розвитку дитини (А-Н.Перре-Клермон, Ж.Піаже, Г.Міда); теорію психічного розвитку аномальної дитини (Л.С.Виготський); теорію залежності негативних внутрішніх переживань, які виявляються у психогенних реакціях невротичного і соматичного характеру (О.І.Захаров, А.М.Прихожан); уявлення про адаптацію як форму соціальної активності (К.О.Абульханова-Славська, О.В.Киричук Г.О.Балл); теорію соціальних взаємодій (Ж.Піаже, Є.Фромм, А.С.Прангішвілі, О.І.Захаров); принципи ранньої корекції та медико-соціальної реабілітації аномальної дитини (Л.А.Венгер, Т.П.Вісковатова, М.І.Лісіна, А.Г.Обухівська).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс психологічних методів і психодіагностичних методик: теоретичний аналіз, порівняння і узагальнення наукових матеріалів із зазначеної проблеми; організаційно-порівняльний і лонгітюдний аналіз; емпіричні спостереження, групова експертна оцінка, анкетування; констатуючий і формуючий експерименти у лабораторних і природних умовах; методи статистичної обробки емпіричних даних.
Організація дослідження. Експериментальна робота впродовж 1999-2004 рр. проводилась на базі Всеукраїнського базового центру соціальної реабілітації в Рівненському будинку дитини.
На першому етапі дослідження (1999-2002) підтверджено актуальність проблеми; проаналізовано наукову літературу; визначено систему факторів соціальної дезадаптації. Розроблена система діагностичних заходів соціальної дезадаптації; проведено констатуюче дослідження, здійснена систематизація та аналіз отриманих результатів.
Другий етап (2002-2004) був присвячений організації та проведенню формуючого дослідження; обґрунтовано вибір методів корекції соціально дезадаптованих дітей із ЗПР. Експериментально перевірено ефективність системи корекційних вправ, спрямованих на гармонізацію поведінки дітей в умовах інтернатного закладу. На цьому етапі проводилась кількісна та якісна обробка та інтерпретація отриманих результатів.
Наукова новизна дослідження. Вперше розроблено, апробовано і теоретично обґрунтовано апарат і процедуру діагностики соціальної дезадаптації дітей дошкільного віку.
Отримано нові уточнені дані про процес адаптації в умовах інтернатних закладів та чинників які впливають і ускладнюють соціально-психологічну адаптацію дітей із затримкою психічного розвитку.
Розкрито індивідуально-психологічні особливостей дітей в процесі адаптації в закладі інтернатного типу. Виявлено фактори впливу соціального середовища на соматичний та психологічний стан дошкільнят.
Удосконалено уявлення про поведінкові особливості дітей в перші шість місяців перебування в інтернатному закладі. Експериментально апробовано та доведено ефективність розробленої програми психолого-педагогічної корекції дітей дошкільного віку з врахуванням факторів впливу соціального середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані про особливості впливу факторів соціального середовища на механізми адаптації дітей дошкільного віку із ЗПР в інтернатних умовах —основа конкретизації психолого-педагогічної роботи з ними. Розроблені критерії виявлення соціальної дезадаптації у дітей із різними типами центральної нервової системи дозволяють проводити психологічну роботу, враховуючи типи реагування дітей на соціальні ситуації. Програма оптимізації соціального середовища слугувала основою психолого-педагогічної корекції у роботі із соціально дезадаптованими дітьми, що значною мірою сприяло підвищенню пізнавальної активності дитини та профілактиці затримки психічного розвитку, соціального характеру в дошкільних інтернатних і освітніх закладах .
Особистий внесок автора полягає в теоретичному аналізі досліджуваної проблеми; визначенні факторів соціальної дезадаптації; обґрунтуванні та впровадженні системи діагностичних заходів, спрямованих на вивчення проявів дезадаптованості; розкритті впливу індивідуально-психологічних особливостей дітей на їхні адаптаційні можливості; розробці та експериментальній апробації корекційних вправ для оптимізації поведінки дітей дошкільного віку із ЗПР в закладах інтернатного типу.
Надійність та достовірність результатів дослідження забезпечена теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, системно-комплексним підходом до вивчення проявів соціальної дезадаптації, репрезентативністю вибірки досліджуваних (діагностика та корекція проходили в перші місяці перебування дітей в умовах інтернатного закладу), статистичною обробкою емпіричних даних.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Організація роботи інтернатних установ" (Запоріжжя, 2003); Українській науково-практичній конференції “Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (Харків, 2003); щорічних науково-практичних конференціях Міжнародного Університету "РЕГІ" імені академіка С.Я.Дем'янчука (Рівне, 1999-2004); ювілейній науковій сесії до 10-річчя Інституту спеціальної педагогіки АПН України „Спеціальна освіта в Україні: погляд у майбутнє”, Київ, 2004 р.; засіданнях лабораторії інтенсивної педагогічної корекції Інституту спеціальної педагогіки АПН України (Київ, 2000-2004),
Публікації. Зміст роботи відображений у шістьох одноосібних публікаціях та трьох у співавторстві у фахових виданнях, двох практичних посібниках (один у співавторстві), п’ятьох статтях —у наукових збірниках та журналах.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації –сторінок, з них 169 сторінок основного тексту дисертації. Список використаних джерел налічує 250 найменувань, із них 37 –іноземною мовою. Робота містить 14 таблиць і 33 малюнки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, основні завдання, методи та експериментальну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.
У першому розділі "Проблеми соціальної дезадаптації (адаптації) в психолого-педагогічній літературі" проведений системний аналіз теорій адаптації, який показав, що проблема актуальна для сучасної спеціальної психології та значуща при забезпеченні оптимальних умов виховання, навчання дітей із ЗПР в закладах інтернатного типу. Теоретичною базою дослідження стали положення про адаптацію Ф.Б.Березіна, який виділяє такі моменти: власне психічну, соціально-психологічну і психофізіологічну.
Концепція Л.С.Виготського про єдність соціальних та біологічних чинників у психологічному розвитку. Розглядали процес адаптації, як основний закон життя, П.К.Анохін Г.Селье, О.Б.Георгіївський, В.П.Скарбників, Т.Г.Дичів, Т.В.Середа, І.Д.Калайков, які вказують на соціальні механізми адаптації до середовища.
Адаптацію, як рівновагу між організмом та середовищем розглядали: П.К.Анохін, М.М.Василевський, Г.Д.Волков, А.Б.Георгіївський. В.П.Скарбників, В.Л.Медвєдєв, Н.Б.Оконська, С.И.Сорока й ін. На подальший розвиток теоретичних засад про адаптацію та дезадаптацію вплинули концепції П.С.Кузнєцова, В.І.Гарбузова, А.О.Реана, необіхевіористичне розуміння адаптації Р.Хенкі, інтеракціоністична концепція Л.Філіпса, Т.Шибутані, теоретичні побудови представників когнітивної та гуманістичної психології (А.Бандура, А.Маслов, К.Роджерс). Психоаналітичне розуміння адаптації спирається на уявлення З.Фрейда про структуру психічної сфери особистості (Л.Берковітц, А.Фрейд та ін.).
Таким чином, в психології, спостерігається розмаїття теоретичних концепцій адаптації та дезадаптації. При цьому багато авторів: Ф.Б.Березін, А.Н.Жмиріков, О.І.Зотова, Н.Г.Колизаєва, А.О.Реан, Т.В.Середа та інші підкреслюють, що перспективний напрям у вирішенні практичних завдань проблеми дезадаптації —пріоритетний аналіз поведінкових проявів та механізмів індивідуально-психічної і соціальної адаптації.
Аналіз процесу психічної адаптації в онтогенезі та фактори дезадаптації розглядали такі вчені: Л.С.Виготський, Б.Г.Ананьєв, А.Бернштейн, В.В.Ковальов. Ієрархічна система психічної адаптації, розроблена О.Р.Лурія, дала можливість визначити взаємодію факторів соціальної адаптації, на яких зосередили свою увагу Б.Г.Ананьєв, П.К.Анохін, Т.В.Корсаєвська, М.Л.Людз, В.В.Лебединський, М.І.Озерецький, М.О.Гуревич, Г.Ю.Сухарєва, Г.К.Ушаков, В.В.Ковальов.
Визначено взаємозалежність дезадаптації зі спадково-конституційними нахилами дитини, особливостями дизонтогенезу, умовами життя та виховання і первинними патологічними утвореннями (первинний дефект), та вторинним порушенням інтелекту, яка представлена на рис.1. Встановлено основні фактори соціальної дезадаптації у дітей дошкільного віку: полігенетичні, успадковані особливості (тип ЦНС, темперамент, генетичні хвороби), порушення нормального онтогенезу дітей і біологічної здатності до сприйняття соціального середовища (ретордація соціального розвитку, депривація) крім того, несприятливе середовище інтернатного закладу, в якому у дитини гальмується когнітивна активність, здатність сприймати та переробляти нову інформацію, знижується або патологічно змінюється саморегуляція.
Рис 1 Схема взаємодії факторів соціальної дезадаптації
Залежність затримки психічного розвитку та формування психосоціальних новоутворень у характері дитини від соціальних умов виховання відзначали Т.П.Крилов, Н.С.Кантоністова, М.С.Певзнер; на цей феномен з акцентом на соціально-культурні фактори вказували українські психологи Т.Д.Ілляшенко, В.В.Тарасун, А.Г.Обухівська, Н.М.Стадненко, Т.В.Сак, С.О.Тарасюк. Вплив поведінкових норм на розвиток психічних функцій та процесів у дошкільників відзначали Л.Венгер, Й.Лангмейер, З.Матейчек, К.Ефрон, С.Бенда, С.Кірк.
Зменшення впливів негативних факторів на соціально дезадаптовану дитину дозволить збільшити ефективність корекційних заходів, що обумовлено пластичністю сприйняття в дошкільному віці. Підбір методів із врахуванням вікових особливостей знижує тиск дезадаптаційних факторів. Ця думка знаходить підтвердження в працях К.К.Платонова, Б.І.Адаскина, Е.Крамер, К.Г.Юнга, А.А.Осипової, О.О.Карабанова, В.С.Мухіної, А.Каздіна, Р.Макфал.
Значний внесок у вивчення проблеми діагностики та корекції відхилень розвитку зробили психологи України Ю.З.Гільбух, Г.С.Костюк, В.І.Бондар, С.Д.Максименко, Н.М.Стадненко, В.В.Тарасун, Т.П.Вісковатова, Є.Ф.Соботович.
Представлені теоретичні дані дозволяють підтвердити актуальність та необхідність подальшого вивчення соціальних і біологічних факторів дезадаптації, удосконалення методів психокорекції з дітьми дошкільного віку із ЗПР.
Процес адаптації полягає у забезпеченні розвитку, формуванню нових взаємодій та нових соціальних зв'язків. Дезадаптація, як одна із головних причин затримки розвитку —рівень адаптованості з неконструктивними реакціями та неспроможними конструктивними підходами до розвитку соціальних взаємодій. Отже, соціальна дезадаптація —багатофакторний процес порушення взаємодії дитини із середовищем. Порушення адаптаційних механізмів дитини в новому середовищі впливає на розумову, емоційну та поведінкову сферу, що призводить до зниження активності та дисгармонійного розвитку особистості.
Теоретичні дані дозволяють зробити висновок, що при аналізі факторів соціальної дезадаптації необхідно визначити онтогенетичні особливості розвитку дитини із ЗПР, зокрема, особливості соматичного, когнітивного розвитку, афективної та мотиваційної сфери соціально дезадаптованих дітей.
Враховуючи комплексне розуміння проблеми адаптації дітей із ЗПР в закладах інтернатного типу використовувались всі діагностичні підходи (об’єктивний підхід, суб’єктивний підхід, проективний підхід), що забезпечувало комплексну діагностику соціальної дезадаптації дітей дошкільного віку із ЗПР.
Ефективна допомога дітям із ЗПР дошкільного віку можлива в разі забезпечення повноцінних взаємодій дитини та середовища у спеціально організованій корекційно-виховній роботі, враховуючи фактори виникнення соціальної дезадаптації в умовах інтернатного закладу.
Другий розділ "Особливості соціальної дезадаптації дітей із ЗПР в дошкільних інтернатних закладах" присвячений вивченню проявів соціальної дезадаптації, що виникають, як реакція на зміну соціального оточення. Тенденція прогресуючого зростання порушень психічного розвитку у дітей в закладах інтернатного типу обумовлює необхідність специфічної корекції в перші місяці перебування їх в дитячих закладах.
Діагностика соціальної дезадаптації включала основні зміни в соматичні, психопізнавальні, емоційні та поведінкові сфери, теоретичною основою яких є положення Р.В.Тонкова-Ямпольська, Є.Шмідт-Кольмер, Е.Хабинакова та концепцію Л.С.Виготського
На етапі констатуючого експерименту для виявлення проявів соціальної дезадаптації використано наступний комплекс методів та методик дослідження: спостереження за соматичним та психологічним станом, аналіз рейтингових оцінок при вивченні афективної та мотиваційної сфери дітей, розумового розвитку, проективні інтерв'ю з метою визначення страхів, інтерпретація дитячих малюнків. В дослідженні брали участь дві групи –експериментальна, яку складали діти із ЗПР дошкільного віку, що постійно перебували в умовах інтернатного закладу, контрольна –дітей-дошкільників із загальноосвітнього дитячого садка. Обидві групи поєднував фактор адаптації до умов дитячих закладів.
Отримані дані вивчення соматичного стану дітей показали, що соціальна дезадаптованість проявляється в перший місяць перебування дітей в інтернатному закладі, 79 % дошкільників перехворіли в дитячому садочку, лише у 44% дітей контрольної групи спостерігались соматичні хвороби. Порівняльний аналіз експериментальної групи показує, що на 30 % більше дошкільників засинають повільніше, ніж в контрольній групі, на 40 % дітей в інтернатних закладах частіше прокидаються вночі та на 15 % більше кричать і здригаються під час сну.
Психологічний розвиток дошкільників, які виховуються в інтернатному закладі значно перевищує показник ЗПР у дитячих садках, який в середньому складає 18 % дітей. Так в експериментальній групі дітей легка ЗПР спостерігалась у 20%, середня у 74% у 6%.
Затримка психічного розвитку впливає на всі сфери розвитку особистості, особливо в несприятливих умовах інтернатного закладу, де неможливо задовольнити комунікативні, емоційні, пізнавальні потреби. Афективна сфера дитини стає більш вразливою до негативних впливів соціального середовища. Спостерігається значна різниця в рівні страхів за всіма 10 категоріями, які були визначені експериментально та шляхом аналізу бесід з дітьми, експертного оцінювання батьків та вихователів даної категорії. У експериментальній групі підвищений рівень страхів, який в середньому складає 2,15 бала, що вище середнього, тоді як в контрольній групі —,46 бала. Зміни в афективній сфері підтверджуються при інтерпретації спонтанних малюнків дітей. Під час аналізу малюнків дітей експериментальної групи із легкою затримкою психічного розвитку стає зрозуміло, що при просторовому аналізі малюнка наявна суперечність, скупченість елементів, що вказує на певну обмеженість особистісного простору, дитина потребує більш емоційних стосунків з оточенням. Локалізація основного малюнка в нижній частині аркуша свідчить про сподівання на майбутнє, невпевненість у власних силах, інертність, знижену ініціативність, незацікавленість своїм становищем в соціальному середовищі.
Тематичні особливості зображень на дитячих малюнках не витримуються. В даному випадку пропонували дітям намалювати будинок, людину та дерево, ніхто із групи не відтворив всіх трьох елементів. При спостереженні за дітьми під час виконання завдання помітне віддзеркалювання один одного. Наприклад, вся група дітей бере зелений олівець при запропонованому широкому виборі кольорів. Враховуючи цей факт, діагностування дітей проективними методами проводили індивідуально.
Таке явище обумовлено незадоволенням потреб дитини в емоційному контакті із дорослим в умовах інтернатного закладу. В експериментальній групи у 72% дітей переважає потреба в увазі дорослого, неопосередковано-емоційні потреби у 94%. У дітей соціально дезадаптованих нестійка комунікативна активність і знижена потреба в спілкуванні з однолітками. Контрольна група характеризується високим рівнем розвиваючо-пізнавальна потреби —94% дітей, тоді як в експериментальній - лише у 6%, що вказує на певний компенсаторний механізм: пізнавальна активність змінюються на неопосередкований контакт з дорослими.
Факторним аналізом емпіричних даних виявлено три основні чинники соціальної дезадаптації дітей дошкільного віку із ЗПР: а) дитячі страхи (факторна вага = 0.921); б) труднощі у спілкуванні (факторна вага = 0.702); в) тривожність (факторна вага = 0.880). Ці фактори охоплюють 79% вибірки. Емпіричні дані підтверджують тенденції зростання реактивної поведінки та деструктивної соціально-комунікативної активності в інтернатних закладах, яка спостерігається у 76,1% дітей із ЗПР, а потенційний та конструктивний рівні активності спостерігаються лише у 23,9%; для контрольної групи ці показники складають відповідно 29,4% та 70,6%.
Узагальнюючі результати експериментального вивчення особистісних характеристик соціально дезадаптованих дітей із ЗПР в умовах інтернатного закладу, підтверджують залежність порушення адаптаційних процесів від затримки психічного розвитку. Зміна соціального середовища призводить до порушення функціональних фізіологічних процесів —порушення сну, збільшення рівня захворюваності, негативних змін у поведінці та емоційному стані;
Дослідженням доведено, що соціально дезадаптовані діти в інтернатних умовах характеризуються складністю і багатогранністю емоційних станів: від підвищеної скутості та гіперконтролю своїх вчинків, труднощів у емоційній взаємодії з іншими, до розгальмованості, дратівливості. Характерна особливість багатьох дітей — психічна нерівноваженість, віддзеркалювання дій та емоцій більшості в дитячому колективі.
Якісний і кількісний аналіз показує, що система мотивів та потреб дитини набуває змін у напрямку гіперболізації неопосередковано-емоційних потреб, що виступають певним захисним механізмом від умов зовнішнього середовища. Одержані результати вказують на підвищений рівень неопосередковано-емоційної потреби, яка проявляється в пошуку постійного тактильного контакту із дорослим та погойдуванні. Знижений рівень розвиваючо-пізнавальної потреби штучно затримує психічний розвиток дитини.
Діагностика поведінкових особливостей дитини засвідчила психопатологічну характеристику поведінки соціально дезадаптованих дітей. Результати опитування підтвердили, що основні прояви соціально дезадаптованих дітей — недовіра до оточуючих, тривожність, імпульсивність, агресивність, аутичність. Переважаючі поведінкові відхилення: стереотипність дій, афективність, депресивність, які значною мірою проявляються у соціально дезадаптованих дітей із ЗПР, були відсутні у дітей контрольної групи;
Особливості проявів соціально дезадаптованих дітей із ЗПР та аналіз впливів дезадаптуючих факторів дозволив визначити основні принципи корекції соціальної дезадаптації.
У третьому розділі "Корекційно-виховна робота із соціально дезадаптованими дітьми із ЗПР в закладах інтернатного типу" розглянуто основні аспекти корекційно-виховної роботи з соціально дезадаптованими дітьми дошкільного віку із ЗПР, які базуються на принципах спеціальної педагогіки та психології, теоретичні основи яких представлені в роботах Ю.Ф.Акіменко, З.С.Карпенко, В.Є.Когана, Л.В.Кузнєцова, Ю.К.Суботіна. Джерела ігрової корекції —основи психоаналітичної терапії дітей, розроблені Г.Фрейдом, М.Клейтоном; основи соціальної корекції дітей дошкільного віку, впроваджені М.Монтессорі, О.І.Захаровим. Концептуальні засади системи методів в корекційно-виховній роботі в закладах інтернатного типу з соціально дезадаптованими дітьми дошкільного віку мають комплексну систему психолого-педагогічних заходів. На рис. 2 представлена схема взаємодії педагогів, дефектологів, логопедів, психологів, психотерапевтів, психіатрів. Різногалузевий підхід ефективно, комплексно впливає на дитину дошкільного віку із ЗПР.
Рис. 2 Схема комплексного впливу на соціально дезадаптовану дитину
Підбір оптимальних методів психолого-педагогічного впливу на соціально дезадаптовану дитину дошкільного віку в інтернатному закладі підвищує ефективність допомоги на адаптаційному етапі. Планування та проведення корекції здійснювалося з урахуванням виявлених у процесі діагностики проявів соціальної дезадаптації.
Основними напрямами корекційно-виховної роботи з соціально дезадаптованими дошкільниками стали: корекція негативних поведінкових проявів, формування навичок спілкування, гармонізація стосунків дитини з дорослими та однолітками. Так корекційно-виховні заходи в цілому представлені ігровою терапією, в якій психолог застосовує такі корекційні види роботи: індивідуальні та групові, дидактичної і рольової гри, ігри-драматизації, контроль кінестетики, релаксаційні вправи. Компонентами психологічної роботи із соціально дезадаптованими дітьми були: ігрова, статусна, інтегрована та соціальна корекція.
Розроблена програма корекції проявів соціальної дезадаптації спрямована на формування соціального досвіду, підкріплення соціальної компетентності дітей. Оцінка ефективності корекційного впливу проводилась в кожній групі за розробленими критеріями —покращення соматичного стану, гармонізація емоційного стану та поведінки, зменшення психопатологічних проявів, підвищення рівня активності. Застосування корекційної програми, дозволило знизити рівень ЗПР в експериментальній групі, легка затримка психічного розвитку діагностувалась у 20% дітей експериментальної групи, після корекції цей показник зріс вдвічі до 41,3%, середній рівень ЗПР був у 74% дошкільників, після корекції становив 58,7%, виражена ЗПР визначалась 6% після спеціалізованої психологічної допомоги вираженої затримки психічного розвитку не спостерігалась.
Одержані результати дають можливість зробити висновок про ефективність застосування даного виду корекції, про подолання не лише соціальної дезадаптації, але і затримки психічного розвитку у дошкільнят. Значно змінились негативні поведінкові характеристики дітей, емоційний фон стабілізувався, потреби дітей набули пізнавального характеру, розширився конструктивний компонент соціальної активності, зокрема:
Результати отриманих експериментальних даних доводять необхідність ранньої корекції психологічних порушень, що дає можливість скорегувати поведінкові та афективні відхилення, зменшити тиск дезадаптаційних факторів інтернатного закладу. Так після корекції емоційний фон гармонізувався і 42,9% в дітей експериментальної групи, підвищилась працездатність та зменшилась втомлюваність у 31,4%, агресивні прояви та реактивність не спостерігалась у 88,8% дошкільників експериментальної групи. У табл.1 представлено дані змін поведінки дітей експериментальної групи, які вказують на стійку позитивну динаміку в поведінкових реакціях та проявах у соціально дезадаптованих дітей із ЗПР.
Таблиця 1
Поведінкові прояви дітей експериментальної групи
|
Поведінкові прояви |
До проведення корекційних заходів (п-102) |
Після проведення корекційних заходів (п- 102) |
|
Різка зміна настою |
54,3% |
11,4% |
|
Втомлюваність |
62,8% |
,4% |
|
Плаксивість |
34,3% |
11,7% |
|
Агресивність |
28,6% |
5,7% |
|
Реактивність |
34,4% |
11,2% |
На ефективність корекційно-виховної роботи вказують позитивні зміни в активності дітей Рівень соціальної активності дошкільників зріс, так середній та високий рівень на –%, низький рівень в експериментальній групі знизився на 6%, що дає можливість зробити висновок про дієвість програми, спрямованої на подолання соціальної дезадаптації дітей із затримкою психічного розвитку в інтернатних закладах.
Спостерігались позитивні зміни в афективній сфері дітей. На початку роботи із соціально дезадаптованими дітьми рівень страхів був вище середнього та складав 2,15 бала, а після завершення корекційних заходів середній рівень експериментальної групи становить 1,7 бала. Розширення уявлення дитини про оточуюче середовище - психопрофілактичний природній метод подолання страхів в дошкільному віці.
Нервово-психічні порушення, соматичні розлади, зниження інтелектуального розвитку, негативні зміни в поведінці, які діагностувались в експериментальній групі, підтверджують необхідність організації корекційної допомоги при вступі дітей у нове соціальне середовище. На основі отриманих даних проявів соціальної дезадаптації визначені основні психолого-педагогічні напрями профілактики соціальної дезадаптації, психологічне забезпечення яких здійснювалося працівниками психологічної та педагогічної служби через корекцію, комплексне застосування корекції соціальної дезадаптації дітей дошкільного віку із ЗПР дозволило отримати позитивні результати подолання проявів дезадаптації у більшості дітей експериментальної групи.
Узагальнені результати дали змогу сформулювати такі висновки:
Кількість дітей, які виховуються в закладах інтернатного типу, щороку зростає, тому розробка нових методів адаптації та попередження затримки психічного розвитку —важливе завдання сучасної психологічної науки.
1. Системним аналізом теоретичних та практичних досліджень підтверджено актуальність проблеми соціальної адаптації та визначено комбінаторні варіанти взаємодії особистості та соціуму, залишаючи поза увагою соціальну адаптацію дітей із ЗПР до умов виховання. Тенденція росту дезадаптивних порушень переконливо підтверджує необхідність наукового обґрунтування програми та пріоритетів розвитку системи корекційно-педагогічної допомоги.
2. Результати дослідження показують, що дитина, перебуваючи в дошкільному інтернатному закладі, зазнає психологічної травми і не завжди може подолати цей стан самостійно. Порушення механізмів адаптації зумовлює негативні психологічні зміни в соматичному і когнітивному розвитку, афективній та мотиваційній сферах, які проявляються поведінкових та емоційних розладах, які призводять до різкого зниження самоконтролю і провокують подальшу затримку психічного розвитку.
3. Складовою ефективної корекційно-виховної роботи із соціально дезадаптованими дітьми із ЗПР в закладах інтернатного типу має стати комплексна психологічна діагностика з використанням об'єктивного, суб'єктивного та проекційного підходу, враховуючи при цьому вікові особливості дітей.
4. Діти із ЗПР, що перебувають в інтернатних умовах, характеризуються складністю і багатогранністю емоційних станів: від підвищеної скутості та гіперконтролю своїх вчинків, труднощів у емоційній взаємодії з іншими, до розгальмованості, дратівливості, психічної неврівноваженості. Вся система мотивів та потреб дитини набуває змін у напрямі гіперболізації неопосередковано-емоційних потреб, що виступають певним захисним механізмом від умов зовнішнього середовища. На основі результатів експертного опитування встановлено, що основні прояви соціально дезадаптованих дітей: недовіра до оточуючого, тривожність, імпульсивність, агресивність, аутичність, показники яких досить високі. Аналіз видів активності та її спрямованості (конструктивної чи деструктивної) доводить деструктивність характеру в основних видах діяльності, який і стає основою неадекватних та негативно –змінених поведінкових реакцій.
5. З'ясовано поведінкові показники, властиві для соціально дезадаптованих дітей, які характеризуються двома видами психологічних реакцій —неврозоподібні та психопатичні. В залежності від них визначені дві форми соціальної дезадаптації: пасивна, активна. Основними ознаками пасивної соціальної дезадаптації являються: бездіяльність, ігнорування слів дорослого, безініціативність, відсутність ігрових взаємодій, тривожність, пасивність, недовіра до оточуючих, аутичні прояви. До активної форми соціальної дезадаптації належать: агресивність, реактивність, ворожість, істеричність, руховий неспокій.
6. Теоретично обґрунтована система корекції соціальної дезадаптації дітей із ЗПР передбачає організацію різних видів діяльності. Реалізація корекції дошкільників відбувалася у формі сюжетно-дидактичної гри, асоціативних вправ, статусної корекції та артметодів, які виконують розвиваючо-пізнавальну функцію, що значно полегшує психологічний розвиток.
7. Підтверджена гіпотеза дослідження: соціально-психологічна адаптація дітей дошкільного віку в умовах інтернату буде здійснюватися більш успішно, якщо проводити ранню діагностику проявів соціальної дезадаптації, оптимізацію соціального середовища прийняття дитини, визначення найбільш ефективних методів та прийомів корекції соціальної дезадаптації.
а) цілеспрямовану корекцію проявів соціальної дезадаптації (рекомендовано починати із вивчення поведінкових змін дітей з моменту їх перебування в дитячому колективі).
б) спланований процес використання психологічних методів, із врахуванням інтернатного оточення, вікових особливостей та психологічних проявів соціально дезадаптованих дітей;
в) забезпечення дошкільників інтернатного закладу:
•гармонійним розвитком інтелектуальної, емоційної та мотиваційної сфери;
10. Матеріали дослідження не вичерпують усіх проблем, пов'язаних із оптимізацією розвитку дітей в умовах інтернатного закладу та подолання затримки психічного розвитку в дошкільному віці. Перспективні в даному контексті, на наш погляд, наступні напрямки:
- особливості сприймання дітьми із ЗПР соціально-психологічної ситуації в інтернатному закладі та її впливу на формування Я-концепції;
- розширення потенціалу форм та методів корекційних заходів, спрямованих на подолання проявів соціальної дезадаптації.
Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:
14. Назаревич В.В. Розвиток особистості в системі соціальних відносин: 3б. праць молодих вчених, Міжнародного університету “РЕГІ” імені академіка С.Дем’янчука. –Вип.2. - Рівне: “Тетіс”. –. –С.197-200.
АНОТАЦІЇ
Назаревич В.В. Психологічні особливості корекції поведінки соціально дезадаптованих дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.08. –спеціальна психологія. Інститут спеціальної педагогіки АПН України. - Київ, 2005.
Дисертаційне дослідження присвячено теоретичному та практичному вивченню проявів соціальної дезадаптації дітей дошкільного віку із ЗПР в закладах інтернатного типу. Розкрито поняття дезадаптації дітей дошкільного віку в умовах інтернатних закладів. Визначено взаємодію факторів соціальної дезадаптації, методи та форми корекції. Автор пропонує комплексну діагностику соматичної, афективної, інтелектуальної, мотиваційної та поведінкової сфері у дітей із ЗПР в перші шість місяців перебування в новому середовищі. Виявлено основні поведінкові прояви та форми соціальної дезадаптації. Обґрунтовані концептуальні засади корекційно-виховної роботи, розроблена та апробована корекційна програма, яка спрямована на подолання проявів соціальної дезадаптації. В процесі корекції соціально дезадаптованих дітей із ЗПР в закладах інтернатного типу зменшився рівень затримки психічного розвитку, поведінка стає більш адекватною, значно зростає їх соціально-комунікативна активність, нормалізується афективна та мотиваційна сфера.
Ключові слова: адаптація, соціальна дезадаптація, затримка психічного розвитку, діти дошкільного віку, фактори дезадаптації, прояви соціальної дезадаптації, корекція соціальної дезадаптації.
Назаревич В.В. Психологические особенности коррекции поведения социально дезадаптированых детей дошкольного возраста с задержкой психического развития. –Рукопись
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.08. —специальная психология. Институт специальной педагогики АПН Украины. - Киев, 2005.
Диссертационное исследование посвящено изучению проявлений и коррекции поведения социально дезадаптованих детей дошкольного возраста с задержкой психического развития. Проведен теоретический анализ проблемы социальной адаптации и дезадаптации в психолого-педагогической литературе.
Определено взаимодействие факторов социальной дезадаптации в условиях интернатного учреждения, установлены проявления данного психологического нарушения у дошкольников с задержкой психического развития.
Экспериментально изучены соматические, аффективные, интеллектуальные, мотивационные и поведенческие изменения у детей с ЗПР в первые шесть месяцев пребывания в новом социальном окружении. Разработана и апробирована система методов диагностики социальной дезадаптации в условиях интернатного учреждения.
Полученные данные подтверждают гипотезу о необходимости ранней диагностики симптомов социальной дезадаптации и их коррекции. Определены наиболее распространенных поведенческих показателей, характерных для социально дезадаптированых детей, которые характеризуются двумя уровнями психологических реакций, невротичного и психопатического характера. В зависимости от них были определены поведенческие проявления и охарактеризовано две формы социальной дезадаптации: пассивная, активная.
В диссертации теоретически и методически обоснована, разработана и апробирована программа коррекции социальной дезадаптации. Основою програми стали игровая, статусная, социальная и интегрированная коррекция, моделирования поведенческих реакций, обеспечивающие нормализацию поведения и эмоционального состояния детей дошкольного возраста.
Результаты исследования показывают, что в процессе коррекционной работы с социально дезадаптированными детьми с ЗПР в учреждениях интернатного типа, уменьшается задержка психического развития. Под влиянием программы значительно возрастает социально-коммуникативная активность детей, поведение становиться адекватным, гармонизируется эмоциональное состояние, мотивация дошкольником приобретает конструктивную направленность.
Ключевые слова: адаптация, социальная дезадаптация, задержка психического развития, дети дошкольного возраста, факторы дезадаптации, проявления социальной дезадаптации, коррекция социальной дезадаптации.
Nazarevich Vіktoriya .V. Psychology peculiarity correction behavior social disadaptation of children pre-school ages with delay of mental development. —Manuscript.
This is for candidate's degree of psychology sciences in specialty 19.00.08 —Special Psychology. The institute of correctional pedagogies of the Academy of Pedagogies Sciences of Ukraine. - Kiev,2005.
This is devoted of preventive manifestations social disadaptation of children preschool ages with delay in mental progress in boarding school. Analyzed theoretical approaches for the understanding adaptation and disadaptation. Fixed factors disadaptation and their influences on the children pre-school ages, roach fixed psychological methods correction.
Experimental investigation changing's in behavior active and in the somatic conditions children under influence social disadaptation factors. Elaborated and polished correction program overcoming negative personality manifestos pre-scholars with delay in psychology progress.
Fixed positive changing and correction program in the intellect and behaviors develop children. In the author scrutinize peculiarity making corrections program for children pre-school ages with delay in mental progress.
Key words: adaptation, disadaptation, children pre-school ages, social disadaptation behaviors factors, delay of mental development, affection social disadaptation, correction social disadaptation.