Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
5
Тема 9
Управління конфліктами та стресами
Мanagement of the conflicts and stresses
План
1. Суть, класифікація та типи стресів.
2. Основні причини конфлікту та етапи його розвитку.
3. Конфліктна ситуація, причини її виникнення та методи подолання.
4. Стреси, управління стресами, стресовитривалість.
Анотація: В темі розкрито проблему виникнення конфліктів і стресів в організації. В ній подані основні причини та передумови зародження конфліктів і стресів, механізми їх розвитку. Також обґрунтовано необхідність розв’язання конфліктів та уникнення стресів.
Ключові слова: конфлікт, стрес, стресовитривалість, конфліктна ситуація, інцидент, компроміс, стресова ситуація, темперамент, характер, дихотомія стосунків.
Abstract: In a subject it is opened a problem of emergence of the conflicts and stresses in the organization. In it the main reasons and preconditions of origin of the conflicts and stresses, mechanisms of their development are presented. Need of a resolution of conflicts and avoidance of stresses is also proved.
Keywords: conflict, stress, resistance to stress, conflict situation, incident, compromise, stressful situation, temperament, character, dichotomy of the relations.
Стрес (від англ. stress — «тиск, напруга») — стан індивіда, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що виводять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини [36].
Фактори, що викликають стрес, — це вплив на людину з боку зовнішнього і внутрішнього середовища, що приводить її у стан стресу [ с. 215—218].
Основні фактори, що впливають на виникнення стресу особи в організації: організаційні, внутріорганізаційні, особисті
Особисті фактори, що викликають стан стресу, починають діяти під впливом нереалізованих потреб особи, емоційної нестійкості, заниженої чи завищеної самооцінки та ін.
Внутрішньоорганізаційні фактори викликають виникнення стресів у результаті дії таких обставин:
відсутності роботи чи тривалого її пошуку;конкуренції на ринку праці;кризового стану економіки країни й регіону зокрема;сімейних труднощів.
2. Основні причини конфлікту та етапи його розвитку.
Причини конфлікту – це явища, події, факти, ситуації, що передують конфлікту і, за певних умов діяльності суб'єктів соціальної взаємодії, викликають його [3, с.294]. Серед величезної кількості причин конфліктів насамперед виділимо загальні причини, що проявляються так чи інакше практично в усіх виникаючих конфліктах. До них можна віднести такі:
-Соціально-політичні й економічні;
-Соціально-демографічні;
-Соціально-психологічні;
-Індивідуально-психологічні.
Методами завершення конфлікту може бути:
-припинення конфлікту внаслідок взаємного примирення сторін;
-припинення конфлікту силовими методами;
-припинення конфлікту шляхом його симетричного вирішення, коли виграють або програють обидві сторони;
-припинення конфлікту шляхом його асиметричного розв’язання, коли виграє одна сторона;
Конфліктна ситуація – це накопичені протиріччя, які пов'язані з діяльністю суб'єктів соціальної взаємодії і формують ґрунт для реального протиборства між ними [2, с.128].
При цьому важливо відзначити, що особливе місце серед факторів, що забезпечують дане співвідношення, займає інцидент чи привід.
Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.
Основні форми завершення конфлікту: розв’язання, урегулювання, згасання, усунення чи переростання в інший конфлікт
4. Стреси, управління стресами, стресовитривалість.
Стресc - емоційний стан організму, який обумовлений надмірним тиском на особу і згодом здійснює на неї деморалізуючу дію.
Управління стресами - це процес цілеспрямованої дії на персонал організації в цілях адаптації особи до стресової ситуації, усунення джерел стресу і опанування методами їх нейтралізації усім персоналом.
До основних психологічних способів управління стресами належать:
- вольовий контроль за станом свого організму на основі опанування відповідних методів (наприклад, послідовної м'язової реакції - вправами з розслаблення й напруження м'язів, аутотренінгу).
- свідома зміна процесів сприйняття й оцінки ситуації. Найефективніші серед них: заперечення (ухилення від сприйняття негативної інформації); витіснення (забування чи переключення на інше); прийняття обставин такими, які вони є; заміщення недосяжної мети досяжною, доступнішою; раціоналізація (навіювання собі думки про малозначущість проблеми, незацікавленість у ній насправді та ін.).
- емоційно-психологічна розрядка за допомогою сну, сліз, розмови з людьми, здатними до співчуття.
- зміна позиції щодо проблеми, вдаючись до зниження вимог і претензій до себе та до інших, передовірення її вирішення іншим і обмеження власних контактів, ігнорування та бездіяльність.
Висновки
Очевидно, що, оскільки конфлікти - це явище поширене, управлінці повинні вміти ефективно управляти ними, щоб забезпечити продуктивне виконання своїх обов'язків членами організації. Існує багато способівурегулювання конфлікту - як таких, що можуть бути заплановані, так і таких, що з'являються, коли конфлікту не вдалося уникнути. Деякі з методів управління конфліктом можуть застосовуватись при конфліктах будь-якого рівня, тоді як інші вживаються лише щодо обмеженої кількості типів та рівнів конфліктів.
Список використаних джерел
1. Крамаренко В.І. Менеджмент: Навчальний посібник. - К.: ЦУМ, 2000. - 248 с.
2. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: Підручник. Вид. 2-ге, вип., доп.-К.: Академвидав, 2007. – 472с.
3. Шегда А.В. Менеджмент: Навч. посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 583 с.
4. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://http://books.efaculty.kiev.ua.