Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 2: Методологічні засади криміналістики.
План.
Література:
І
Метод будь-якої науки – це система прийомів пізнання закономірностей, що є її предметом. Найзагальніші закони розвитку при роди, суспільства та мислення пізнають за допомогою діалектичного матеріалізму, який є всезагальним методом пізнання. На його основі формуються методи наступного рівня, які застосовують у пі знанні закономірностей усіх галузей наук, які також мають універ сальний характер. Це загальнонаукові методи пізнання – спостере ження, вимірювання, порівняння, експеримент. На наступному рівні (за теорією пізнання) перебуває група найчисленніших і різномані тних методів окремих галузей науки – спеціальних (окремих), які мають вужчу сферу застосування, але так само важливі для розвит ку науки.
Матеріалістична діалектика – загальна методологія, теоретич ний фундамент усіх галузей знання, зокрема юридичного, складовою якого є криміналістика. Діалектика як теорія пізнання виконує три1 основні функції: світоглядну, гносеологічну і методологічну.
Світоглядна функція передбачає розробку системи наукових по глядів на світ, наприклад переконання, що у природі все взаємопов'язане, усі явища та факти доступні пізнанню і будь-який злочин залишає сліди, які допомагають розкрити його. Науковий світогляд дає змогу краще орієнтуватися в навколишньому середовищі, правильно оцінювати конкретні соціальні явища, проникати в їх суть і активно впливати на їх появу та розвиток. Переконання, що будь-яка проти правна дія може бути пізнана й попереджена, створює впевненість громадян і правоохоронних органів у тому, що злочинність як со ціальне явище може бути ліквідована завдяки не тільки каральній діяльності, а й профілактичній роботі.
Гносеологічна функція розкриває суть пізнавальної діяльності й закони, на основі яких вона здійснюється. Знання законів і законо мірностей пізнавальної діяльності допомагає цілеспрямовано діяти в реальних ситуаціях, планувати кінцевий результат, а процес, скажі мо, розслідування злочинів зробити більш творчим, доцільним, керо ваним.
Методологічна функція діалектики як теорії пізнання полягає в орієнтації людей в їх предметно-змінювальній (перетворювальній) діяльності. Будь-який суб'єкт у пізнавальній діяльності так чи інакше перетворює, змінює дійсність: інженер конструює новий прилад, слідчий розкриває злочин, лікар лікує хворого, селянин обробляє землю тощо. Ґрунтуючись на законах діалектики, суб'єкт створює прийоми й засоби для пізнання та діяльності в конкретній галузі знання, які є для цієї галузі окремою методологією.
У широкому розумінні методологія – це система ідей і вчень про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання. Методо логія криміналістики репрезентується вченням про методи пізнання під час розслідування злочинів.
Криміналістичний метод відображає об'єктивні закономірності, принципи, прийоми, способи, за допомогою яких визначають на прямки теоретичного та практичного дослідження джерел криміна лістичної інформації у процесі розслідування злочинів.
Філософською основою криміналістики є діалектична логіка, на базі якої розробляють методи криміналістики, створюють окремі теорії, що обґрунтовують ці методи і вказують шляхи їх запровад ження у практику криміналістичного дослідження як пізнавальної діяльності. Важко переоцінити методологічне значення для кримі налістики положень формальної логіки – науки про форми мислен ня, закони, прийоми та операції якої належать до діалектичної логі ки, є складовою загального методу пізнання. Найістотніше вони впливають на формування та практичне застосування прийомів кри міналістичної тактики, зокрема методів організації та планування розслідування злочинів. Криміналістика використовує логічні зако ни тотожності, суперечності та виключення третього й такі прийоми логічного пізнання, як аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, гіпотеза, узагальнення, систематизація, класифікація, а також різні форми абстрактного мислення.
Широко використовують у сучасному науковому пізнанні, у тому числі й у криміналістиці, системно-структурний метод – спосіб пізнання та індивідуалізації (розпізнання) об'єкта дослідження на основі опису його структурних ознак. Суть цього методу полягає в тому, що об'єкт досліджується як елемент певної системи, що перебу ває в різноманітних і численних структурних зв'язках, які також все бічно досліджуються. Спеціальні методи криміналістики є системно-структурними, адже кожний з них визначає процедуру прийомів та технічних засобів дослідження конкретного виду об'єктів. Застосову ють спеціальні методи переважно в експертній практиці, а також для ідентифікації об'єктів пам'яті (уявних образів).
Першим з криміналістів до діалектики як теорії пізнання звернув ся професор С. Потапов. Він писав, що діалектика ставить перед на уковим дослідженням завдання: як зрозуміти та відобразити дійс ність – реальний предмет у його реальних відношеннях.
Висловивши загалом правильне теоретичне положення, С. Пота пов звів методологію науки до методу ідентифікації як методології криміналістики. Звичайно, ця концепція зазнала критичного аналізу, бо методологію науки не можна замикати на одному окремому ме тоді, яким є ідентифікація. Метою методології є дослідження й аналіз методів і засобів, за допомогою яких пізнають об'єктивну реальність як на теоретичному, так і на емпіричному рівні. Вузьке й однобічне розуміння криміналістичної методології піддав серйозній критиці дослідник Р. Бєлкін, який запропонував власне визначення понят тя загальної теорії криміналістики. Він довів, що методологія криміналістики є системою принципів, теоретичних концепцій, категорій і понять, методів і зв'язків, які застосовуються в ній. До її складу вхо дять учення про механізм злочину, закономірності збирання, дослідження, оцінювання та використання доказів, а також окремі (часткові) теорії (такі як криміналістична ідентифікація, вчення про механізм слідоутворення, спосіб учинення злочину тощо).
ІІ
У криміналістиці поряд з окремими (спеціальними) методами ефективно застосовують загальнонаукові методи пізнання – спосте реження, вимірювання, опис, порівняння, експеримент, моделювання, ідентифікацію, математичні та ін.
У кожній галузі науки використання загальнонаукових методів має певну специфіку, що зумовлюється об'єктом, завданнями та кон кретними умовами дослідження. Це стосується й криміналістики. Наприклад, застосування експериментального методу у криміналістиці та хімії різниться не тільки обсягом і завданнями досліджен ня, а й умовами. Встановлений законом правовий режим слідчого ек сперименту істотно відрізняється від експериментального методу, який використовують у будь-якій іншій сфері наукової та практичної діяльності.
Спостереження як систематичне цілеспрямоване безпосереднє сприйняття предмета чи явища широко застосовують у криміналіс тиці як з науковою, так і з практичною метою: для вивчення та уза гальнення правозастосовчої практики, в експертних дослідженнях, під час виконання слідчих та оперативно-розшукових дій тощо. Спостереження можна здійснювати двома способами: візуально та за до помогою технічних засобів (мікроскопів чи інших оптичних при ладів, електронної техніки, електронно-оптичних перетворювачів, рентгенівських установок, засобів ультразвукового зондування, ла зерної техніки та ін.). У сучасних наукових дослідженнях у галузі кри міналістики, а також у слідчій, експертній та оперативно-розшуковій діяльності спостереження здійснюють переважно із застосуванням технічних засобів. Для підвищення ефективності цього загальнонаукового методу необхідно дотримуватися певних умов: чітко визнача ти мету й завдання спостереження, максимально концентрувати та підтримувати на певному рівні увагу спостерігача, своєчасно усува ти фактори, що відволікають увагу.
Вимірювання є необхідним методом пізнання різних просторових і часових величин. Простір і час – форми існування матерії, тому пізнання матерії, вивчення закономірностей природи, суспільства та мислення неможливі без їх кількісних та якісних характеристик. І в наукових дослідженнях, і у практичній діяльності, пов'язаній з вивченням слідів злочинів, неможливо обійтися без вимірювання ліній них і кутових величин, об'єму, концентрації, температури, опору ма теріалів, аналізу оптичних властивостей, а також без визначення різних часових показників: тривалості того чи іншого явища, швид кості руху, часу вчинення злочину, давності утворення слідів. Для розвитку та успішного застосування цього методу велике значення має вдосконалення вимірювальної техніки. Точність визначення про сторових і часових величин у криміналістиці (під час допиту, огляду, експертних досліджень) – одна з важливих умов встановлення істи ни у справі.
У криміналістиці, як і в інших науках, фіксація за допомогою опису кількісних і якісних показників предметів і явищ, що вивчаються, є необхідною умовою пізнання їх сутності. Без цього теоретичне пізнання неможливе. Як метод пізнання опис має бути системним, як і підхід до вивчення реальної дійсності. В описі відображається взає мозв'язок предметів і явищ дійсності. Саме тому важливою є роль різних криміналістичних класифікацій, наприклад ознак зовнішності людини, слідів рук, ніг, транспортних засобів, вогнепальної зброї, гільз, куль, ознак почерку, письмової мови тощо. У процесі розвит ку науки вдосконалюють існуючі класифікації, створюють нові, і це сприяє підвищенню ефективності боротьби зі злочинністю.
Існують різні форми та способи опису. Він може бути усним і фік сованим. Останній здійснюється не тільки за допомогою письма (як опис криміналістичних об'єктів у процесуальних актах, картотеках, каталогах), а й із застосуванням технічних засобів (звукозаписуваль ної апаратури, оптики, поліграфії, вимірювальної техніки). Форми та способи опису, які застосовують у практичній діяльності з розсліду вання злочинів, мають певну специфіку, що зумовлено передбаченою законом процесуальною формою фіксації результатів пізнання об'єк тивної істини у справі. Процесуальна форма фіксації доказів – одна з гарантій запобігання їх фальсифікації.
Порівняння широко застосовують у криміналістичній ідентифі кації. Предмети й явища, які суттєво різняться, як і їх характерні оз наки, легко диференціювати візуально. Завдання ідентифікації об'єк тів високого ступеня подібності розв'язують за допомогою різних на уково-технічних засобів.
Використання оптичних приладів, спеціальних порівняльних мік роскопів, фотографічних, хроматографічних, електронно-оптичних, спектрофотометричних та інших способів виявлення й підсилення контрасту значно підвищує ефективність застосування методу порів няння.
Необхідними умовами застосування порівняння у криміналістич ній експертизі є такі:
Прийоми порівняння можуть бути різними: зіставлення (візуальне чи за допомогою приладів), суміщення та накладення (фотоаплікація у фотопортретній експертизі).
Експеримент також широко застосовують у криміналістиці. У кримінальному судочинстві він називається слідчим експеримен том. Незважаючи на те що науковий і слідчий експерименти істотно різняться, основні, суттєві їх ознаки однакові: експеримент необхід но здійснювати в певних, наперед створених умовах, достовірність його результатів забезпечується їх сталістю за неодноразового по вторення з певною послідовністю варіацій. Експериментальний ме тод широко застосовують під час здійснення експертиз (так званий експертний експеримент). Експериментальний метод застосовують також слідчі з метою отримання порівняльних зразків для ідентифі каційних досліджень. Достовірність експерименту забезпечується,! його ретельною підготовкою, створенням відповідних умов для здійснення.
Суть методу моделювання полягає в заміні реального об'єкта пізнання моделлю, яку досліджують, а одержані результати інтерпрету ють (переносять) на реальний об'єкт вивчення. Моделювання застосовують також з метою вивчення властивостей і ознак об'єктів за їх моделями-зліпками, фотозображеннями, сигнало- та відеограмами. Механізм події злочину найчастіше відпрацьовують на уявній моде лі, побудованій на матеріальних та ідеальних відображеннях у мате ріальному середовищі. Моделі, які використовують у процесі пізнання, можуть бути матеріальними (предметними), наприклад гіпсова копія сліду взуття, план місця події, макет будівлі; логічними (ідеальними) – слідча версія; структурними, що відображають внутрішню будову (структуру) об'єкта; функціональними (динамічними), які ко піюють оригінал, що перебуває в динаміці, наприклад слідча версія, модель певного технологічного процесу.
У криміналістиці широко застосовують усі види моделей, але в розкритті злочинів, плануванні розслідування та оперативно-розшуковій діяльності найважливішу роль відіграють логічне моделювання (гіпотетичне пізнання), слідча й оперативно-розшукова версії (моделі).
Метод ідентифікації (ототожнення) обґрунтовано зараховують до загальнонаукових. Цей метод базується на вченні про діалектичну тотожність і застосовується в усіх сферах наукового знання, коли не обхідно вирішити питання, чи є предмет або явище тим, з яким по рівнюється, або визначити їх належність до певної класифікаційної групи. У природничих і технічних науках метод ідентифікації найчастіше застосовують для визначення групової належності предметів і явищ. Завдання встановлення тотожності конкретного, індивідуаль но визначеного об'єкта постає дуже рідко (за винятком таких сфер, як мистецтвознавство й література, де іноді необхідно встановити ав тора мистецького твору чи його оригінальність). У криміналістиці індивідуальна ідентифікація має переважне значення, бо питання про тотожність вирішується здебільшого щодо конкретних речових до казів, виконавців і авторів документів, конкретних об'єктів, що зали шили сліди на місці події. З метою підвищення ефективності розв'я зання експертних ідентифікаційних завдань у криміналістиці розроб лено теорію криміналістичної ідентифікації, створено нові наукові методи для розв'язання ідентифікаційних завдань у трасології, су довій балістиці, почеркознавстві, техніко-криміналістичному дослід женні документів, ідентифікації людини за ознаками зовнішності.
До загальнонаукових належать також математичні методи. Найінтенсивніше їх почали застосовувати останні два-три десятиріччя. Практика ідентифікаційних експертиз потребувала від криміналістів пошуку об'єктивних критеріїв оцінювання ідентифікаційних ознак для забезпечення надійності та достовірності експертних висновків. З цією метою почали використовувати математичну статистику й те орію ймовірності. Математика дала змогу впровадити у криміналіс тичну, автотехнічну та інші види експертиз сучасні комп'ютери, ство рила умови для розвитку криміналістичного прогнозування, ство рення моделей типових слідчих ситуацій і оптимального розв'язання практичних завдань розкриття злочинів.
Загальнонаукові методи пізнання тісно взаємопов'язані. Наприк лад, порівняння неможливе без спостереження й опису, а системати зація та класифікація – без порівняння; спостереження та порівнян ня завжди супроводжують один одного, а метод вимірювання пов'я заний з математичними методами.
ІІІ
Спеціальні, або окремі, методи, які застосовують у криміналістиці поділяються на дві групи: власне криміналістичні та методи інших (природничих і технічних) наук, які використовують здебіль шого у криміналістичній експертизі.
Власне криміналістичні методи створені та обґрунтовані теорією криміналістики або запозичені та перетворені нею спеціально для і дослідження криміналістичних об'єктів. До цих методів належать су дово-фотографічні, трасологічні, судово-балістичні та ін. Наприк лад, у судовій фотографії розроблено методи сигналетичної (упізнавальної), вимірювальної, панорамної, стерео- та мікроскопічної, великомасштабної фотозйомки, а також методи фотографічного підсилювання кольорових контрастів, виявлення текстів, які неможливо прочитати, та ін.
Розроблено різні методи слідокопіювання у трасології. Широко застосовують методи дактилоскопічної ідентифікації, мікроскопічно го та профілографічного дослідження мікрорельєфу різних слідів (знарядь злому й інструментів, на кулях, гільзах та ін.). У судовій ба лістиці широко застосовують методи виявлення та фіксації слідів по стрілу, ідентифікації зброї за слідами на кулях і гільзах, визначення дистанції пострілу, послідовності виконання пострілів та інші мето ди судово-балістичної експертизи. У криміналістиці застосовують та кож різноманітні ефективні методи техніко-криміналістичного до слідження документів, почеркознавчої експертизи, фотопортретної ідентифікації та кримінальної реєстрації.
Поряд з методами й засобами криміналістичної техніки у криміналістиці широко застосовують методи криміналістичної тактики й методики розслідування злочинів, зокрема планування розслідуван ня, аналізу слідчих ситуацій, тактичні прийоми виконання слідчих дій, профілактики злочинів криміналістичними засобами.
Джерелом формування криміналістичних методів і засобів є природничі, технічні та суспільні науки, а також слідча, судова та експер тна практика. Методи наукового узагальнення цієї практики (анке тування, статистичні) також належать до спеціальних.
У дослідженні криміналістичних об'єктів широко застосовують методи природничих і технічних наук – фізичні (спектрального ана лізу, дослідження в інфрачервоних і ультрафіолетових променях, із застосуванням радіоактивних ізотопів, методи електронної та лазерної техніки та ін.), хімічного якісного та кількісного мікроаналізу, біологічні, мінералогічні та ін. Часто розкриття злочинів залежить від того, як повно й ефективно у криміналістиці застосовують сучасні досягнення природничих і технічних наук.
Як зазначалося, усі методи криміналістики, які рекомендуються для практичного застосування в розкритті злочинів, й особливо ті, які застосовують у кримінальному судочинстві, мають бути наукови ми, надійними, економічними, безпечними та етичними. Тому у пра восудді забороняється використовувати методи, що перебувають на стадії наукової розробки та перевірки, а також антинаукові й ті, що принижують людську гідність.
PAGE 6