Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
К
Точка беззбитковості
Зона збитків
Зона прибутків
Постійні втрати (Сп)
мінні витрати (Сзм)
Валові витрати (С)
Валовий дохід від реалізації (Р)
Порядок визначення показників прибутку
Виторг від продажу товарів, продукції, роботи, послуг (за мінусом СНД, акцизів і аналогічних обов’язкових платежів.
Собівартість проданих товарів, продукції, роботи, послуг.
Комерційні витрати
Валовий прибуток
Управлінські витрати
Сальдо операційних і поза реалізованих доходів і видатків, процентів до отримання і процентів купівлі
Прибуток від продажу
Доходи від участі в інших організаціях
Прибуток до накладання податку
Поточний податок на прибуток
Сальдо відкладених податкових активів і обов’язків
Чистий прибуток
Система управління прибутком підприємства
Керівник підприємства
Підрозділи (центри) управління
Центр витрат
Центр доходу
Центр прибутку
Основні вимоги організації процесу управління
Цілі управління прибутком підприємства
Максимізація накопичення капіталу власників
Забезпечення ліквідності і платоспроможності
Підтримка прийнятого рівня самофінансування підприємства
Максимізація ринкової вартості підприємства
Забезпечення конкурентоспроможності
Підтримка інвестиційної привабливості підприємства
Прибуток як об’єкт внутрішньогосподарського контролю
Процес збору інформації
Джерела інформації
Формування висновків та пропозицій
Методичні прийоми та способи контролю
Тема 6. Управління фінансовими результатами підприємства
6.1. Поняття доходів та видатків, їхня класифікація
6.2. Методика визначення точки беззбитковості та її характеристика
6.3. Поняття прибутку підприємства та його класифікація
6.4. Модель управління прибутком та її особливості
6.5. Сутність поняття рентабельності та методи її визначення
ТЕРМІНИ
Виручка від продажу
Витрати
- від звичайної діяльності
- комерційні
- операційні
- позареалізаційні
- управлінські
Доходи
- від звичайної діяльності
- операційні доходи
- позареалізаційні
Модель управління прибутком
Прибутковість
Прибуток
- балансовий
- валовий
- чистий
Рентабельність
Собівартість продукції
Точка беззбитковості
6.1. Поняття доходів та видатків, їхня класифікація
Доходами визнається збільшення економічних вигод в результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна), а також погашення зобов’язань, що приводить до збільшення капіталу підприємства, за винятком внесків учасників (власників майна).
Залежно від характеру доходів, умов їх отримання і напрямів діяльності підприємства доходи підрозділяються на:
Доходи від звичайної діяльності – виручка від продажу продукції і товарів; надходження, пов'язані з виконанням робіт, наданням послуг.
Операційні доходи – доходи, не пов’язані з предметом діяльності організації, зокрема:
- надходження, пов’язані з наданням за платню в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації;
- надходження, пов’язані з наданням за платню прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки і інших видів інтелектуальної власності;
- надходження від продажу основних засобів і інших активів, відмінних від грошових коштів (окрім іноземної валюти), продукції, товарів;
- надходження, пов’язані з участю в статутних капіталах інших організацій;
- відсотки, отримані за надання в користування грошових коштів організації, а також відсотки за користування банком грошових коштів, що знаходяться на рахунку організації в цьому банку;
- прибуток, отриманий організацією в результаті спільної діяльності (за договором простого товариства);
- інші операційні доходи.
Позареалізаційні доходи виникають у зв’язку з господарськими операціями і фактами господарського життя, що не відносяться до звичайних видів діяльності і іншої операційної діяльності, і безпосередньо не пов’язані з процесом виробництва і обігу. Зокрема, до позареалізаційних доходів відносяться:
- штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів (отримані і до отримання);
- активи, отримані безвідплатно, у тому числі за договором дарування;
- надходження у відшкодування заподіяних організації збитків;
- прибуток минулих літ, виявлений в звітному році;
- суми кредиторської і депонентської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності;
- позитивні курсові різниці по валютних рахівницях і операціях в іноземній валюті;
- суми дооцінки активів (за винятком зниження ціни позаоборотних активів);
- інші поозареалізаційні доходи.
Витратами визнається зменшення економічних вигод в результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна), а також виникнення зобов’язань, що приводить до зменшення капіталу організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна).
Залежно від характеру витрат, умов здійснення і напрямів діяльності організації витрати підрозділяються на:
Витрати по звичайних видах діяльності – витрати, пов’язані з виготовленням і продажем продукції, придбанням і продажем товарів, а також з виконанням робіт, наданням послуг.
Витрати по звичайних видах діяльності представлені:
Собівартість продукції – це виражені в грошовому вимірюванні сумарні витрати організації за певний період часу на виготовлення продукції, що знаходиться в різних стадіях готовності.
Комерційні витрати – це витрати, пов’язані з продажем продукції, товарів, робіт, послуг.
Управлінські витрати – це загальногосподарські витрати організації, які відображаються в звіті про прибутки і збитки, якщо вони не включаються до складу собівартості продукції.
Операційні витрати є витратами організації по операціях, пов’язаних з рухом майна, зокрема:
- витрати, пов’язані з наданням за платню в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації;
- витрати, пов’язані з наданням за платню прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки і інших видів інтелектуальної власності;
- продажем основних засобів і інших активів, відмінних від грошових коштів (окрім іноземної валюти), продукції, товарів;
- витрати, пов’язані з участю в статутних капіталах інших організацій;
- відсотки, сплачувані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик);
- витрати, пов’язані з оплатою послуг, що надаються кредитними організаціями;
- відрахування в оцінні резерви, створювані відповідно до правил бухгалтерського обліку;
- відрахування в резерви, створювані у зв’язку з визнанням умовних фактів господарської діяльності;
- інші операційні витрати.
Позареалізаційні витрати є витратами безпосередньо що не відносяться до звичайних видів діяльності і іншої операційної діяльності організації і безпосередньо не пов’язані з процесом виробництва і обігу, зокрема:
- штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів (сплачених і до сплати);
- відшкодування заподіяних організацією збитків;
- збитки минулих літ, визнані в звітному році;
- суми дебіторської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності і інших боргів, нереальних для стягнення;
- негативні курсові різниці по валютних рахівницях і операціях в іноземній валюті;
- суми зниження ціни активів;
- перерахування коштів, пов’язаних з добродійною діяльністю, витрати на здійснення спортивних заходів, відпочинку, розваг, заходів культурно-просвітницького характеру і інших аналогічних заходів.
- інші поозареалізаційні витрати.
6.2. Методика визначення точки беззбитковості та її характеристика
Точка беззбитковості (Break-Even Point) – обсяг або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків.
Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Оскільки точка беззбитковості відповідає обсягу продажів продукції, починаючи з якого її випуск повинен приносити прибуток, розрахований для її досягнення обсяг продажів (випуску) зіставляється із проектною потужністю створюваного підприємства.
Аналіз беззбитковості проекту дозволяє виявити залежність розміру прибутку від визначальних факторів: обсягу продажів, зміни ціни продукції, видатків на будівництво підприємства цін на сировину і т.д. Ця інформація з урахуванням бажаного інтервалу значень цін продажу, видатків підприємства може використовуватися для оцінки інвестиційного проекту й інвестиційного ризику.
Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:
(6.1)
де Q – точка беззбитковості (обсяг продажів);
FC – сума постійних видатків;
Р – ціна за одиницю продукції;
AVC – змінні видатки на одиницю продукції.
Так само точку беззбитковості можна визначити графічним методом, будуючи графіки видатків і продажів.
Якщо проект передбачає реалізацію не одного, а декількох видів продукції, то точка беззбитковості визначається у грошовому виразі за формулою:
(6.2)
(6.3)
(6.4)
де Q – точка беззбитковості (обсяг продажів);
FC – сума постійних видатків;
Km – коефіцієнт валової маржі;
GM – валова маржа;
VC – змінні видатки на загальний обсяг виробництва;
TR – виручка.
Ціна виробу (Цв) визначається за формулою:
(6.5)
де Сз – змінні витрати на одиницю виробу;
Суп – умовно-постійні витрати виробництва;
Веп – кількість виробленої продукції.
Для розрахунку оптимальної ціни необхідно визначити залежність собівартості продукції від обсягу виробництва і виручки від обсягу реалізації.
На рис. 6.1. наведена графічна інтерпретація цієї залежності при постійній ціні.
Рис. 6.1. Визначення точки беззбитковості
Лінія 1 відображає постійні витрати підприємства (Сп), що не залежать від обсягу виробництва (В). Лінія 2 характеризує зміну змінних витрат (Ссм), які пропорційні обсягу виробництва. Зростання валових витрат при збільшенні обсягу виробництва характеризується лінією 3, а збільшення виручки від реалізації (Р) – лінією 4.
У загальному вигляді, витрати на виробництво (валові, загальні витрати) (С) і виручка від реалізації продукції (Р) описуються рівняннями:
(6.6)
де С – валові (загальні) витрати;
Сзм – змінні витрати;
В – обсяг виробництва;
Ц – ціна одиниці продукції.
Тоді, за умови забезпечення беззбитковості виробництва конкретного виду продукції мінімальний обсяг виробництва (точка беззбитковості) визначається за формулою:
(6.7)
де Сn – постійні витрати.
За умови прямолінійної динаміки витрат і виручки ціна визначається таким чином:
(6.8)
Плануючи діяльність, підприємство передбачає одержати визначену величину прибутку, тоді виручка від реалізації повинна відшкодувати витрати і забезпечувати задану суму прибутку.
Тоді ціна одиниці товару (Ц) і необхідний обсяг виробництва (В) визначаються, відповідно, за формулами:
(6.9)
(6.10)
Такий метод ціноутворення дозволяє аналізувати різні варіанти співвідношення обсягу виробництва і цін, що забезпечать одержання визначеного прибутку.
6.3. Поняття прибутку підприємства та його класифікація
Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності організації характеризується її фінансовими результатами. Загальним фінансовим результатом господарюючих суб’єктів є прибуток, який забезпечує їх виробничий і соціальний розвиток.
Прибуток – це чистий дохід, який одержує організація після реалізації продукції (послуг) як винагорода за вкладений капітал і ризик підприємницької діяльності.
Прибуток – позитивний фінансовий результат, збиток – негативний.
Прибуток – найважливіший показник, що характеризує фінансовий результат діяльності організації. Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей організації, підвищує ступінь її ділової активності.
Мета управління прибутком полягає в забезпеченні реалізації інтересів власників, зростання ринкової вартості і інвестиційної привабливості організації в процесі її розвитку.
Завдання управління прибутком:
Сам по собі прибуток є достатньо містким і інформативним показником, що характеризує різні аспекти діяльності організації. Зокрема, прибуток – це:
Для того, щоб провести комплексний аналіз прибутку необхідно розкрити механізм його формування, визначити частку кожного із чинників, що впливають на його зростання або зниження. При проведенні аналізу можуть бути використані різні види прибутку (рис. 6.2.).
Порядок визначення показників прибутку зобразимо таким чином:
(6.11)
де ВП – валовий прибуток;
Вп – виручка від реалізації товарів та послуг;
З – собівартість товарів та послуг.
2. Прибуток від продажу (реалізації) товарів та послуг є валовим прибутком за вирахуванням управлінських і комерційних витрат:
(6.12)
де Ппр – прибуток від продажу;
Ру – витрати управлінські;
Рдо – витрати комерційні.
3. Прибуток (збиток) до оподаткування (балансовий прибуток) – прибуток від продажів з урахуванням інших доходів і витрат, в які включається сальдо від операційної і позареалізаційної діяльності:
(6.13)
де БП – балансовий прибуток;
Зоп – операційні доходи і витрати;
Звн – позареалізаційні доходи і витрати.
+ -
+/- +
+/- -
Рис. 6.2. Показники прибутку та порядок їх визначення
4. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається за формулою:
(6.14)
де П – прибуток від звичайної діяльності;
Пав – відкладені податкові активи;
Пзв – відкладені податкові зобов’язання;
Тпп – поточний податок на прибуток.
5. Чистий прибуток – це прибуток від звичайної діяльності з урахуванням надзвичайних доходів і витрат:
(6.15)
де Пч – чистий прибуток;
Чдр – надзвичайні доходи і витрати.
До надзвичайних витрат відносяться витрати, що виникають як наслідки надзвичайних обставин, а саме: стихійної біди, пожежі, аварії, націоналізації майна і т.п. Розгляд видів прибутку і порядку розрахунку її складових елементів, є необхідною умовою для формування політики розподілу прибутку підприємства.
6.4. Модель управління прибутком та її особливості
Створення ефективної системи управління прибутком досягається шляхом оптимізації взаємовідносин та обміну інформацією між внутрішніми структурними службами та підрозділами підприємства, що пов’язані між собою (рис. 6.3.).
Вони повинні забезпечувати розробку та ухвалення управлінських рішень з окремих аспектів формування, розподілу та використання прибутку і нести відповідальність за отримані результати. Враховуючи, що система управління прибутком є складовою загальної системи управління підприємством, її організаційне забезпечення повинно бути інтегроване з загальною організаційною структурою управління. Сукупність функціонально та організаційно поєднаних підрозділів дій і процедур, а також набір математичних та фінансово-аналітичних методів, що визначають методологічну основу узгодження кожного підрозділу системи, формують модель управління прибутком підприємства.
Цілі управління прибутком підприємства визначаються виходячи з організаційних особливостей та базових характеристик моделі управління прибутком підприємства як складової управлінського обліку (рис. 6.4.).
Досягнення поставлених цілей можливе лише за наявності налагодженої системи управління прибутком підприємства, основними об’єктами якої є:
- управління формуванням прибутку;
- управління розподілом та використанням прибутку.
Ефективність функціонування системи залежить від інформаційного забезпечення, що являє собою сукупність внутрішніх та зовнішніх джерел інформації, які забезпечують цілеспрямоване формування бази даних.
Основними групами показників інформаційного забезпечення управління прибутком із внутрішніх джерел інформації підприємства є:
Рис. 6.3. Система управління прибутком підприємства
Рис. 6.4. Сукупність взаємоузгоджених цілей управління прибутком підприємства
Важливою складовою моделі управління прибутком підприємства є правове поле реалізації моделі (Кодекси, закони України, нормативні акти органів державного регулювання). Разом з тим, суб’єкти господарювання мають право приймати внутрішньогосподарські нормативні документи, що спрямовані на вирішення наступних питань: конкретизація положень законодавчих та підзаконних актів, порядок їх виконання на підприємстві; врегулювання питань, що входять до компетенції підприємства; визначення питань, які не врегульовані законодавчими і підзаконними актами.
Невід’ємною складовою організації процесу управління прибутком підприємства є налагодження системи внутрішньогосподарського контролю за підрозділами і службами з управління. Процес внутрішньогосподарського контролю є цілою системою, починаючи з процесу збору інформації, аналізу інформації з використанням методичних прийомів та способів контролю до формулювання висновків та рекомендацій. При здійсненні контролю доходів, витрат та прибутку обов’язково проводяться перевірка, оцінювання та моніторинг системи обліку, фінансової та управлінської інформації, ступінь дотримання на підприємстві вимог нормативних актів та внутрішніх документів, економічності та ефективності діяльності.
Перевірці підлягають законодавчо затверджені та внутрішньо-розпорядчі документи (наказ про облікову політику підприємства; договори з контрагентами; записи за оборотами рахунків; бюджети доходів та витрат; графік сплати податків; фінансова та податкова звітність тощо). При цьому використовуються загальнонаукові та спеціальні методичні прийоми дослідження, які дають можливість комплексно вивчити законність, достовірність та економічну ефективність господарських операцій, пов’язаних з формуванням та використання прибутку підприємства (рис. 6.5.).
Рис. 6.5. Організаційно-інформаційна модель внутрішньогосподарського контролю прибутку
Функції внутрішньогосподарського контролю можуть виконуватись ревізійними комісіями, спеціальними підрозділами з контролю або окремими ревізорами (аудиторами, контролерами), які перебувають в штаті підприємства. Завданнями внутрішньогосподарського контролю є здійснення нагляду і перевірка ефективності використання майна підприємства, законності і доцільності господарських операцій, збереження матеріальних цінностей та коштів, виявлення резервів, запобігання втратам і крадіжкам.
Систему внутрішньогосподарського контролю можна вважати ефективною лише тоді, коли вона забезпечує досягнення поставлених цілей при найменших витратах. При цьому критеріями ефективності внутрішньогосподарського контролю є наступні фактори:
Таким чином, досягнення ефективного управління прибутком підпрємства в сучасних умовах господарювання вимагає відповідального ставлення до процесу організації управління та формування інформаційної бази прибутку, що є необхідним для оперативного управління підприємством і ухвалення управлінських рішень загалом.
6.5. Сутність поняття рентабельності та методи її визначення
Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки.
Рентабельність – це генерація прибутку з урахуванням використаних або витрачених ресурсів.
Для оцінки рентабельності використовуються спеціальні індикатори – коефіцієнти рентабельності. Дані коефіцієнти є відношенням певного показника прибутку до відповідної цьому показнику бази (різні види витрат або виручка).
Управління рентабельністю в контексті специфіки її розрахунку пов’язано з двома моментами:
1. Управління прибутком (чисельник показника рентабельності);
2. Управління базою формування прибутку (знаменник показника рентабельності).
Одним з найпоширеніших підходів до виявлення чинників дії на рентабельність є відома факторна модель фірми “DuPont”. Така модель допомагає ідентифікувати фактори, що визначають ефективність діяльності фірми. Як основний показник ефективності фахівцями фірми був вибраний показник рентабельності власного капіталу (ROE – Return on Equity). Модель схематично можна представити наступним чином:
(6.16)
де NP – чистий прибуток (net profit);
S – виручка від продажів (sales);
А – сукупна вартість активів фірми (assets);
E – власний капітал (equity);
LTL – довгострокові зобов’язання (long-term liabilities);
CL – короткострокові зобов’язання (current liabilities).
Згідно цієї моделі рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників:
(6.17)
Рентабельність продажів, показує, скільки копійок чистого прибутку фірма одержує з кожної гривні виручки. Даний чинник дає уявлення про загальну чисту рентабельність всіх видів діяльності організації.
Коефіцієнт фінансової залежності показує, скільки гривень активів було створено при використовуванні 1 гривні власного капіталу. Також цей показник визначає величину фінансового ризику, зв'язаного з фінансуванням.
Якщо аналізувати рентабельність власного капіталу (ROE) в просторово-часовому аспекті, то важливо звернути увагу на три особливості цього показника, які мають істотне значення при формулюванні обґрунтованих висновків стосовно нього.
По-перше, потрібно враховувати часовий аспект діяльності організації. В моделі ROE, коефіцієнт рентабельності продажів відображає тільки результативність роботи фірми в звітному періоді. По ньому не можна судити про планований ефект довгострокових інвестицій.
По-друге, існує дилема ризику-прибутковості.
По-третє, існує проблема оцінки. Річ у тому, що чисельник і знаменник ROE виражені в грошових одиницях, що мають різну купівельну спроможність. Так чистий прибуток в чисельнику відображає результати діяльності фірми за звітний період, а величина власного капіталу в знаменнику складається протягом ряду років, і відображається як книжкова вартість, яка може істотно відрізнятися від поточної його вартості.
Базову 3-х факторну модель фірми “DuPont” можна також розширити до 5-ти факторної моделі, якщо включити в розгляд такі важливі для опису діяльності фірми чинники як операційний прибуток (EBIT – earnings before interest and taxes) і прибуток до оподаткування (EBT – earnings before taxes). Тоді модель набуде наступний вигляд.
(6.18)
де ТБ – податкове навантаження (tax burden);
IB – процентне навантаження (interest burden);
ROS – операційна рентабельність продажів (return on sales).
Дамо коротку характеристику вищезгаданим чинникам. Податкове навантаження (TB) показує, яка частка прибутку до оподаткування залишиться у розпорядженні фірми після сплати податків.
Процентне навантаження (IB) показує, яка частка операційного прибутку залишиться у розпорядженні фірми після сплати процентних витрат по залучених засобах.
Операційна рентабельність продажів (ROS) показує, скільки копійок операційного прибутку припадає на кожну гривню продажів. На відміну від чистої рентабельності продажів, операційна рентабельність відображає ефективність основної діяльності підприємства, без урахування витрат і доходів від інших сфер господарської діяльності.
Тестові завдання
1. Збільшення економічних вигод в результаті надходження активів, а також погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу підприємства, за винятком внесків учасників – це:
2. Виручку від продажу продукції і товарів, надходження, пов’язані з виконанням робіт, наданням послуг називають:
3. Які доходи виникають у зв’язку з господарськими операціями і фактами господарського життя, що не відносяться до звичайних видів діяльності і іншої операційної діяльності, і безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва і обігу:
4. Назвіть, що із нижчезазначеного належить до операційних доходів:
5. До операційних доходів належать:
6. Назвіть, що із нижчезазначеного належить до позареалізаційних доходів:
7. Під зменшенням економічних вигод в результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна), а також виникнення зобов’язань, що приводить до зменшення капіталу організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна) розуміють:
8. Виражені в грошовому вимірюванні сумарні витрати організації за певний період часу на виготовлення продукції, що знаходиться в різних стадіях готовності – це:
9. Як називають витрати, що пов’язані з продажем продукції, товарів, робіт, послуг:
10. Загальногосподарські витрати організації, які відображаються в звіті про прибутки і збитки, якщо вони не включаються до складу собівартості продукції – це:
11. Назвіть, що із нижчезазначеного належить до операційних втрат:
12. Назвіть, що із нижчезазначеного належить до операційних втрат:
13. До позареалізаційних витрат зачислюють :
14. До позареалізаційних витрат належать:
15. Забезпечення зростання ринкової вартості підприємства, фінансової рівноваги в процесі його розвитку, шляхом балансування об'ємів надходження і витрачання грошових коштів та їх синхронізації в часі – це:
16. Основним завдання управління прибутком є:
17. Обсяг або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, визначають як:
18. Назвіть цілі управління прибутком підприємства:
19. Генерація прибутку з урахуванням використаних або витрачених ресурсів – це:
20. Бізнес є прибутковим, якщо: