Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Поняття і ознаки юридичної відповідальності. Принципи і функції юридичної відповідальності
Розділ: Історія, теорія держави і права
Поняття і ознаки юридичної відповідальності. Принципи і функції юридичної відповідальності
Юридична відповідальність — це різновид соціальної відпо відальності.
В юридичній науці існує двохаспектне розуміння юридичної відповідальності:
|
позитивний (проспективний, або заохочувальний) аспект —передбачає заохочення — за виконання корисних для суспільства та держави варіан тів поведінки на рівні, що пе ревищує загальні вимоги (морально свідоме ставлення до виконання обов'язків) |
негативний (ретроспективний, або охоронний) аспект — передбачає покарання — за правопорушення (юри дична характеристика наслідків невиконання обов'язків) |
Тут йтиметься про юридичну відповідальність негативного (ретроспективного, або охоронного) характеру.
Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчи нене правопорушення.
Ознаки юридичної відповідальності такі.
1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних) способів.
Державний примус — це державно-владний вплив відповід них державних органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають дер жавний примус, який завжди реалізується через діяльність спе ціальних державних органів, а цивільне законодавство — мож ливість добровільного виконання обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди).
Юридичну відповідальність не можна зводити до державного примусу, як і державний примус — до юридичної відповідальності. Державний примус може здійснюватися у різні способи, не по в'язані з юридичною відповідальністю (наприклад, примусове лікування осіб, що вчинили небезпечні для суспільства дії в ста ні неосудності, митний огляд багажу, примусове стягнення алі ментів на утримання дітей та ін.).
Разом з тим держава покликана вживати певних заходів при мусу до суб'єктів (фізичних або юридичних осіб), які вчинили правопорушення. Ці примусові заходи мають правовий характер і є мірами легального державного примусу: вони здійснюються лише компетентними органами у визначених законом формах.
2. Виражається в обов'язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.), організаційного і майнового характеру (конфіс кація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є но вим, додатковим, юридичним обов'язком, що не існував до пра вопорушення.
3. Настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення. Ця вимога є обов'яз ковою при покладанні кримінальної або адміністративної від повідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути лише особа (фізична або юридична), винна в порушенні правових розпоряджень.
Акцентуємо увагу на тому, що юридична відповідальність настає за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60 Конституції України).
Не є правопорушеннями необхідна оборона, крайня необ хідність, професійний ризик.
4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом, а саме — з санкціями норм права, якими встановлю ються вид і міра втрат. Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конк ретної особи.
5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотри мання певного процедурно-процесуального порядку і форм, вста новлених законом (цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична відповідальність є не можливою.
Порядок притягнення до юридичної відповідальності визна чається нормами процесуального права: породжувані ними про цесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної відповідальності.
Принципи і функції юридичної відповідальності
Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихід ні вимоги, що ставляться до правопорушників і дозволяють за безпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є різновидом між галузевих принципів права, відображають його глибинні устале ні закономірні зв'язки.
У демократичній, соціальній, правовій державі юридична відпо відальність передбачається лише за діяння, що є протиправними:
1) за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні властивості);
2) за суспільне шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою.
Щодо винності діяння є окремі винятки в цивільному праві, так звана “відповідальність без вини” — обов'язок організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів, будівництва тощо), відшко дувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили або наміру потер пілого). Ці правила визначають цивільно-правову відповідаль ність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так і правомірни ми діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів особи, яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної для оточення;
3) за юридичне заборонені діяння, тобто діяння, що супере чать природі права і літері закону;
4) за власні діяння правопорушника.
Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:
1) законності —
полягає у тому, що юридична відповідальність:
• настає за діяння, передбачені законом; застосовується в су ворій відповідності з визначеним законом порядком;
• припускає наявність складу правопорушення (тобто наяв ність протиправного, винного діяння);
• настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;
• припускає конституційність закону, що встановлює міру від повідальності.
Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Кон ституції України);
2) обґрунтованості — виражається в:
• установленні самого факту вчиненого правопорушником про типравного діяння як об'єктивної істини;
• встановленні інших юридичне значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт і суб'єкта правопорушення;
3) доцільності —
полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопоруш ника цілям юридичної відповідальності (захистити правопоря док, виховати поважне ставлення до права).
Цей принцип вимагає:
• індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: «Юри дична відповідальність особи має індивідуальний характер»);
• пом'якшення і навіть відмова від застосування заходів від повідальності за наявності можливості досягти її мети ін шим шляхом;
4) невідворотності — полягає в:
• неминучості настання відповідальності правопорушника;
• оперативності застосування заходів відповідальності за вчи нені правопорушення;
• професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохорон них органів;
• ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;
5) своєчасності — означає
• можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.
Для адміністративних і дисциплінарних проступків установ лений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочи нів — від одного року до 10-15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про накладення адміністративного стягнення також обмежено строком давності. Майнова відпові дальність здійснюється в межах строку задавнення позову;
6) справедливості — виявляється в такому.
• кримінальне покарання не встановлюється за проступки;
• при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людська гідність;
• зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відпові дальність або посилює (але не пом'якшує) її;
• за одне правопорушення встановлюється тільки одне пока рання.
«Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відпові дальності одного виду за одне й те саме правопорушення» (ст. 61 Конституції України).
|
Функції юридичноївідповідальності |
|
|
правоохоронна |
виховна |
|
↓ |
↓ |
|
правовідновлююча (компенсаційна) |
загальнопревентивна |
|
- спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове виконання невиконаних обов'язків, властивих цивіль ній, насамперед, майновій, відповідаль ності (відновлення майнового права). Правовідновлюючі санкції мають абсо лютно визначений характер: розмір запо діяної шкоди може бути точно встанов лений незалежно від обставин правопо рушення |
— спрямована на виховання громадян у дусі поважання за кону |
|
каральна (штрафна) |
спеціально-превентивна |
|
спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим правопорушенням; притаманна насампе ред кримінальній та адміністративній від повідальності, а також цивільній (конфі скація, штраф, відмова в захисті суб'єк тивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно визна чений характер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання (стягнення): його призначення залежить від обставин пра вопорушення, ступеня вини, характерис тики особи та інших обставин |
— спрямована на виховання правопо рушника |
Відповідно до правовідновлючої і каральної (штрафної) функ цій виділяють правовідновлюючу і каральну (штрафну) відпові дальність.
У разі застосування до особи примусових заходів охоронного (карального) характеру діє принцип презумпції невинності, тобто припущення, відповідно до якого обвинувачений вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Це важлива конституційна гарантія охорони прав особи, що виключає необгрунтоване обвинувачення і осуд.
Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
Залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційну, матеріальну, дис циплінарну, адміністративну, цивільно-правову, кримінальну.
Розглянемо їх за допомогою схеми:
|
Види юридичної відповідальності |
|
|
Конституційна (юридична підстава — Конституція) |
— настає за порушення норм Конституції України. Маючи високий ступінь нормативної концентрації та ціннісної орієнтації, норми Конституції є нормами прямої дії. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи} до конституційно-правової відповідальності вирішується судом |
|
Матеріальна (юридична підстава — КЗпП) |
— настає за вчинене майнове правопорушення, шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації робітниками та службовцями при виконанні ними своїх трудових обов'язків. При тягає до відповідальності адміністрація підпри ємства. Захід матеріальної відповідальності — грошове стягнення. Правозастосовний акт — наказ. |
|
Дисциплінарна (юридична підстава — КЗпП) |
–– накладається адміністрацією підприємств, установ, організацій (особою, що має розпоряд чо-дисциплінарну владу над конкретним пра цівником) внаслідок вчинення дисциплінарних проступків: 1) відповідно до правил внутріш нього трудового розпорядку; 2) в порядку під порядкованості; 3) відповідно до дисциплінар них статутів і положень. Реалізується виключно в рамках службової під порядкованості. Засоби дисциплінарної відповідальності: догана, пониження в посаді, звільнення. Правозастосовний акт — наказ. |
|
Адміністративна (юридична підстава — КпАП) |
–– накладається за адміністративні правопо рушення органами державного управління (ор ганами так званої адміністративної юрисдик ції) до осіб, що не підпорядковані їм по службі. Заходи адміністративної відповідальності — попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав (наприклад, прав водія) і т.ін. Правозастосовний акт — рішення |
|
Цивільна (юридична підстава — ЦПК) |
настає з моменту правопорушення — неви конання договірного зобов'язання майнового характеру у встановлений строк або виконан ня неналежним чином, заподіяння позадого вірної шкоди (цивільно-правової проступку) або здоров'ю чи майну особи. Її особливість полягає у добровільному виконанні правопо рушником відповідальності без застосування примусових заходів. Державний примус ви користовується у разі виникнення конфлікту між учасниками цивільних правовідносин. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до цивільно-правової від повідальності вирішується судом, арбітражним судом або адміністративними органами дер жави за заявою учасника правовідносини або потерплого. Заходи цивільно-правової відповідальності — від шкодування майнових втрат, скасування не законних угод, штраф, пеня та інші міри, які полягають у примушуванні особи нести нега тивні майнові наслідки. Правозастосовний акт — постанова. |
|
Кримінальна (юридична підстава — КПК) |
— настає за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких міститься в КК кодексі, тобто встановлюється лише законом, настає з мо менту офіційного обвинувачення, реалізуєть ся виключно в судовому порядку. Заходи кримінальної відповідальності — жорст кі заходи кримінального покарання, які впли вають на особу винного іпозбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі та ін.; застосовуються лише в судовому порядку. Правозастосовний акт — вирок. |
Відзначимо, що в науковій літературі та у кодексах деяких держав (наприклад, Росії) існують розбіжності щодо питання про те, чи можуть юридичні особи нарівні з фізичними бути суб'єктами адміністративної відповідальності. Одні автори вва жають, що три види юридичної відповідальності — криміналь на, адміністративна, дисциплінарна — настають виключно за винні діяння і розраховані по самій своїй сутності лише на фізич них осіб (відображено в КлАП РФ). Другі вимагають встанов лення адміністративної відповідальності за протиправні або за протиправні винні діяння фізичних і юридичних осіб (відображено в Торговому кодексі РФ, Податковому кодексі РФ). Треті, з огляду на першу позицію — адміністративної відповідальності лише фі зичних осіб, доповнюють її відносно юридичних осіб у такий спосіб: для юридичних осіб у сфері державного управління має пе редбачуватися фінансова відповідальність, супроводжувана адмі ністративною, дисциплінарною чи кримінальною відповідальністю посадових осіб, конкретно юридичної відповідальності винних у вчи ненні відповідного правопорушення — проступку або злочину.
Види юридичної відповідальності залежно від її функцій.
1. Правовідновлююча (цивільно-правова і матеріальна) — при мус, як правило, не виявляється; має місце добровільне виконан ня правопорушником відповідальності. Державний примус за стосовується у разі виникнення конфлікту між учасниками пра вовідносин.
2. Штрафна (каральна) (кримінально-правова, адміністрати вно-правова) — примус проявляється: а) в обмеженні прав особи, яка притягається до відповідальності (позбавлення права обій мати певні посади, позбавлення права керувати автомобілем, тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності тощо);
б) у накладенні додаткових обов'язків обтяжуючого характеру (штраф, встановлення режиму індивідуального ліцензування тощо).
У колишньому (радянському) суспільстві України, як і країн СНД, все було одержавлено і головне значення надавалося штра фній (каральній) відповідальності. Нерідкими були ситуації, коли громадянин, чиї права були порушені протиправними діями працівників державних організацій і підприємств, замість від шкодування шкоди і збитків одержував повідомлення про те, що на винних накладено дисциплінарні стягнення.
В умовах переходу до формування цивільного суспільства і правової держави зросло значення правовідновлюючої відпові дальності. У разі, якщо правопорушенням заподіяно шкоду пра вам громадянина або об'єднанням громадян, першочерговим завданням є відновлення порушених прав, відшкодування шко ди за рахунок правопорушника.