Модульні питання Рід Риновірусів біологічні властивості
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Відповіді записувати в цьому документі, залишаючи питання. В 22:00 чекаю відповіді вконакті цим же документом.
Модульні питання
- Рід Риновірусів, біологічні властивості. Класифікація. Роль в патології людини. Методи лабораторної діагностики інфекцій, спричинених риновірусами.
Риновіруси належать до родини Picornaviridae, роду Rhinovirus.До останнього входять понад 100 серотипів риновірусів, з яких 18 серотипів риновіруси людини А, 3 серотипи - риновіруси людини В та 82 некласифіковані серотипи. Риновіруси належать до провідних збудників гострих респіраторних захворювань ВДХ. Не розмножуються в організмі лаб. тв., здатні до культивування у первинно трипсинізованих та диплоїгих культурах клітин нирок і легенів ембріона людини.
Інкуб. період 2-5 діб, починається гостро і реєструється як ГРВІ або ГРЗ. Особливістю клін. перебігу риновірусної інфекції є ринорея, висока температура тіла, тривалість захворюваня складає 7-14 діб. Можливі ускладнення: отити, гострий синусит, трахеоброхіт, пневмонія.
Діагностика шляхом виділення вірусів із носоглоткових змивів, серологічна діагностика шляхом дослідження парних сироваток крові у РН, прое через велику к-ть серотипів майже не застосовується, експрес діагностика методом імунофлюорисценції(змивки з носоглотки, порожнини носа, молекулярно генетичні методи дослідження(ЗТ-ПЛР, ПЛР)
- Родина Рабдовірусів. Вірус сказу, біологічні властивості. Патогенез захворювання. Лабораторна діагностика. Диференціація фіксованого і дикого вірусу сказу. Специфічна профілактика сказу.
Розрізняють «дикий» (вуличний) і «фіксований» віруси сказу. Вуличний вірус сказу циркулює в природних умовах і характеризується високою патогенністю для людей і тварин, утворює в мозкових клітинах специфічні тільця Бабеша-Негрі. Фіксований вірус був одержаний Л. Пастером.
- Загальна характеристика екологічної групи арбовірусів. Віруси кліщового та японського енцефаліту. Історія відкриття і вивчення цих вірусів. Біологічні властивості, методи лабораторної діагностики, специфічна профілактика.
Арбовіруси (Arboviruses, скорочення англійського вираження arthropod borne viruses — віруси, що породжуються членистоногими), віруси хребетних тварин і людини, переносимі членистоногими (кліщі, комарі, москіти, мокреці), в організмі яких вони активно розмножуються, але хвороботворної дії не надають. А. — збудники різного енцефаліту, геморагічних лихоманок і інших захворювань, природні вогнища яких збігаються з місцями проживання переносників А. Ізвестно більше 200 А., що підрозділяються на основі їх антигенних властивостей на ряд груп (А, В, З); св. 50 А. хвороботворні для людини. Розміри А. від 30 до 180 нм , форма сферична або палочковидна; містять рибонуклеїнову кислоту, білок і багату ліпідами оболонку.
- Рід Рубівірусів. Вірус краснухи. Біологічні властивості. Патогенез захворювання, імунітет. Лабораторна діагностика, специфічна профілактика.
- Родина Ретровірусів, біологічні властивості. Класифікація. Механізм вірусного канцерогенезу.
- Родина Герпесвірусів, біологічні властивості, значення в розвитку патології людини. Лабораторна діагностика захворювань. Генетичні методи діагностики.
Родина Herpesviridae (herpes - повзучий) включає три підродини: альфагерпесвіруси, бетагерпесвіруси і гамагерпесвіруси. До альфагерпесвірусів відносять віруси простого герпесу і вітряної віспи - оперізуючого герпесу, до бетагерпесвірусів - вірус цитомегалії, до гамагерпесвірусів - вірус Епштейна-Барр і вірус герпесу людини. Окремим представникам цієї родини притаманні онкогенні властивості. Герпесвіруси мають досить великі розміри (150-210 нм), містять двониткову ДНК, яка оточена капсидом і суперкапсидною оболонкою. Капсид складається із 162 капсомерів і має форму ікосаедра. Для виявлення збудника інфекцій вірусів простого герпесу використовують вірусоскоспіческій, вірусологічний, біологічний і серологічні методи.
лабораторні методи
- Вирусологический посев. Образцы клеток или жидкости из герпетических язвочек собираются на ватный валик, и производится выделение герпеса на культуре клеток. Вирусологический посев – лучший метод выделения инфекции генитального герпеса, однако зачастую этот метод диагностики не позволяет обнаружить вирус, даже если он присутствует (ложноотрецательный результат).
- Выявление антигена вируса герпеса. Берется соскоб образцов клеток из свежих пузырьков, который затем помещается на предметное стекло микроскопа. Это исследование выявляет маркеры (которые называются антигенами) на поверхности клеток, инфицированных вирусом герпеса. Это исследование проводится совместно с посевом на культуре клеток, или вместо него.
- Полимеразная цепная реакция (ПЦР). Исследование методом ПЦР может проводиться на образцах клеток или жидкости из язвочек, а также на образце крови, либо спинномозговой жидкости. ПЦР выявляет генитический материал (ДНК*) ВПГ. Это исследование может определять, какой именно тип вируса, ВПГ-1 или ВПГ-2, присутствует в организме тестируемого. Для метода ПЦР редко используют соскобы с высыпаний, а наилучшим объектом исследования считается спинномозговая жидкость, особенно в случаях, когда существует подозрение, что герпес поражает мозг или ткани вокруг него.
- Анализы на антитела к герпесу. Анализы крови могут выявить антитела, вырабатываемые иммунной системой для борьбы с инфекцией герпеса. Тесты для выявления антител к герпесу время от времени проводятся, однако, они не так точно, как вирусологические посевы, позволяют определить причины высыпания. Анализы на антитела не показывают разницы между инфекцией герпеса, активной на данный момент, и инфекцией герпеса, которая была активной в прошлом. Поскольку должно пройти некоторое время с момента инфицирования прежде, чем появятся антитела к герпесу, если вы заразились недавно, велика вероятность того, что результаты анализа будут ложноотрицательными. Некоторые анализы крови могут определять различие между ВПГ-1 и ВПГ-2.
- Родина Аденовірусів. Біологічні властивості. Антигенна будова. Культивування. Патогенез і лабораторна діагностика аденовірусних інфекцій. Імунітет. Специфічна профілактика.
патогенез
- Вірус натуральної віспи. Патогенез інфекції. Методи діагностики і специфічної профілактики. Вірус вісповакцини. Ліквідація віспи в усьому світі.
Патогенез
Проникнувши через шкіру або слизові, вірус починає циркулювати у крові; при вкоріненні його у клітини шкіри або слизових оболонок на них утворюються характерні висипання. Вірус викликає глибокі порушення діяльності серцево-судинної системи.
- Збудники вірусного гепатиту, властивості та класифікація вірусів. Патогенез захворювань. Лабораторна діагностика. Перспективи специфічної профілактики.
гепатит а
гепатит в
гепатит с
гепатит д
гепатит е
Специфічна профілактика гамма-глобулін, вакцинація проти HBV i HDV
- Онкогенні віруси, класифікація. Вірусо-генетична теорія виникнення пухлин Л. О. Зільбера. Механізми вірусного канцерогенезу.
- Віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Властивості. Роль в патології людини. Патогенез СНІДу. Методи лабораторної діагностики (імунологічні, генетичні). Перспективи специфічної профілактики і терапії.
роль в патології
- Кардіовіруси. Загальна характеристика.
Рід: Cardiovirus (Кардіовіруси) входить до родини Пікорнавіруси (Picornaviridae)
- Пріони. Властивості. Пріонові захворювання тварин (скрепі, губчаста енцефалопатія корів) та людини (куру, хвороба Крейцфельда-Якоба та ін.). Патогенез пріонових захворювань. Діагностика.
Практичні навички
- Здійснити серологічну діагностику грипу. Провести облік реакції гальмування гемаглютинації (РГГА), поставленої з парними сироватками хворого. Зробити обґрунтований висновок.
Висновок: в результаті обліку реакції гальмування гемаглютинації поставленої з парними сироватками хворого відбулось збільшення титру в 4 рази.
- Пояснити суть вірусологічної діагностики поліомієліту. Встановити наявність
вірусу у клітинних культурах, інфікованих матеріалом від хворого, за цитопатогенною дією (ЦПД) і феномен бляшкоутворення. Зробити висновок.
Незмінений моношар ЦПД вірусу поліомієліту
Диференціація ентеровірусів за ЦПД
Вірус
|
ЦПД
|
|
Поліовірус
|
+
|
|
Коксакі А
|
|
|
Коксакі В
|
+
|
|
ЕСНО
|
+
|