Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
45)Облік пайового, додаткового та резервного капіталу.
Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами, і означає, що це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Облік пайового капіталу здійснюється на рахунку 41 «Пайовий капітал». Цей рахунок застосовується тими підприємствами, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків (членів можливого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки, інвестиційних фондів тощо) і призначений для обліку і узагальнення інформації про суми пайових внесків. За кредитом рахунка відображається збільшення пайового капіталу, за дебетом — зменшення. Аналітичний облік сум пайового капіталу ведеться за видами капіталу та щодо кожного члена товариства.
У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями:
— Додатково оплачений капітал
— Інший додатковий капітал.
Додатково оплачений (вкладений) капітал — це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість від первинної емісії. Це створює емісійний до
Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:
- 421 «Емісійний дохід»
- 422 «Інший вкладений капітал»
- 423 «Дооцінка активів»
- 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»
- 425 «Інший додатковий капітал».
Резервний капітал — сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
Резервний капітал в АТ створюється у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поновлення резервного капіталу передбачається установчими документами, здійснюється за рахунок чистого прибутку та не може бути меншим 5 процентів його загальної вартості.
Для обліку резервного капіталу у Плані рахунків призначений пасивний рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом — їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.
46)Облік нерозподілених прибутків(непокритих збитків).
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) є складовою частиною власного капіталу, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.
Для обліку нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) у Плані рахунків призначений рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». На цьому рахунку ведуть облік нерозподіленого прибутку та непокритих збитків, а також суми прибутку поточного та минулого року, що використаний у звітному році.
Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має такі субрахунки:
441 «Прибуток нерозподілений»
442 «Непокриті збитки»
443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».
Фінансовий результат діяльності підприємства визначається на підставі рахунка 79 «Фінансові результати». Під час визначення прибутку складається запис: Д-т 79 «Фінансові результати» К-т 441 «Прибуток нерозподілений» при визначенні непокритого збитку: Д-т 442 «Непокриті збитки» К-т 79 «Фінансові результати».
Сума непокритого збитку наводиться у дужках та вираховується під час визначення підсумку власного капіталу. Списання збитку здійснюється за рахунок відповідних джерел: нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу і відтворюються записами: Д-т 441 «Нерозподілені прибутки» Д-т 42 «Додатковий капітал» Д-т 43 «Резервний капітал» К-т 442 «Непокриті збитки».
Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується як сума нерозподіленого прибутку за попередній рік і сума чистого прибутку за поточний рік. Від цієї суми вираховуються суми нарахованих дивідендів за поточний рік і суми внесків на поповнення резервного капіталу (якщо такі здійснюються).
НПn = НПn – 1 + ЧПn – Дn – РКn,де
НПn – 1 — нерозподілений прибуток за попередній рік;
ЧПn — чистий прибуток за поточний рік;
Дn — сума нарахованих дивідендів за поточний рік;
РКn — сума внесків на поповнення резервного капіталу за поточний рік;
n — поточний рік;
n – 1 — попередній рік.
47)Облік вилученого та неоплаченого капіталу.
В обліку формування та змін статутного капіталу використовуються активні, регулюючі, контрарні рахунки 46 «Неоплачений капітал» та 45 «Вилучений капітал».
Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За дебетом рахунка відображається заборгованість засновників (учасників): за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій. За кредитом — погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальна вартість сплачених акцій. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і кожному засновнику (учаснику) підприємства.
Після здійснення усіх внесків учасниками сальдо на рахунку 46 не залишається.
Рахунок 45 «Вилучений капітал» призначений для обліку вилученого капіталу, який має бути повернутий у разі викупу власних акцій у акціонерів з метою їх перепродажу або анулювання, а також у разі зменшення номінальної вартості акцій.
Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних АТ власних акцій.
За дебетом цього рахунка відображаються суми вкладів, що повертаються учаснику товариства, вартість викуплених у акціонерів власних акцій за покупною ціною, за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій. Дебетове сальдо цього рахунка являє собою вартість викуплених власних акцій на кінець звітного періоду (перелік операцій вже був наведений в попередніх складових частинах цього розділу).
48)Облік поточної заборгованості за довгостроковими забов’язаннями.
Якщо строк погашення довгострокового зобов’язання — 12 місяців з дати Балансу, то його переводять зі складу довгострокових та відображають в обліку як короткострокове зобов’язання на рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями».
Підставою для цього є довідки бухгалтерії, які складаються на основі договорів, актів приймання-передачі векселів та інших документів, у яких зазначено термін погашення довгострокової кредиторської заборгованості.
Рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» має такі субрахунки:
611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національній валюті» — призначений для обліку частини зобов’язань, заборгованість за якими ви-ражена в національній валюті;
612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті» — призначений для обліку частини довгострокових зобов’язань, заборгова-ність за якими виражена в іноземній валюті.
За кредитом рахунка 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» відображається та частина довгострокових зобов’язань, яка повинна бути погашена впродовж 12 місяців з дати Балансу, за дебетом — погашення поточної заборгованості, її списання.
49)Облік операцій з короткостроковими та довгостроковими векселями виданими.
Вексель — це боргове і кредитне зобов’язання, яке виникає між постачальником і покупцем.
Короткостроковий вексель виданий – це вексель, який забезпечує заборгованість перед постачальниками, підрядниками й іншими кредиторами на строк не менше 12 місяців.
Синтетичний облік короткострокових векселів виданих ведеться на пасивному рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». За кредитом цього рахунка відображається сума виданих векселів в оплату заборгованості перед постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами:
Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
К-т 67 «Розрахунки за іншими операціями»
К-т 62 «Короткострокові векселі видані».
За дебетом рахунка 62 «Короткострокові векселі видані» відображається оплата підприємством векселів по мірі їх подання до обслуговуючого банку.
Д-т 62 «Короткострокові векселі видані»
К-т 31 «Рахунки в банках».
Кредитове сальдо за цим рахунком свідчить про суму виданих, але ще не оплачених підприємством векселів.
Аналітичний облік виданих векселів організується за кожним векселем зокрема.
50)Облік забезпечень на підприємстві.
Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” під забезпеченням розуміють зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу.
Забезпечення ― особливий вид зобов’язань, і створюються вони (резервуються кошти за рішенням підприємства) для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та забезпечення інших витрат і платежів (наприклад, страхові виплати страхових компаній).
Суми створених забезпечень одночасно визнають витратами, а тому при їх нарахуванні у підприємства активів не виникає.
Їх визнають за обліковою оцінкою ресурсів (із вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу. Забезпечення відносяться на операційні витрати поточного періоду, в якому такі забезпечення сформовано (нараховано, поповнено), і використовуються для покриття тільки тих витрат, для яких їх було створено.
Для обліку забезпечень використовується рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”. Його призначено для узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду.
За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом – їх використання.
Рахунок 47 має такі субрахунки:
- 471 “Забезпечення виплат відпусток”;
- 472 “Додаткове пенсійне забезпечення”;
- 473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань”;
- 474 “Забезпечення інших витрат і платежів”;
- 475 “Забезпечення призового фонду (резерв виплат)”;
- 476 “Резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі в лотереї”;
- 477 “Забезпечення матеріального заохочення”;
- 478 “Забезпечення відновлення земельних ділянок”.
51)Податкові соціальні пільги та порядок їх застосування при здійсненні утримань із заробітної плати ПДФО.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди). Зокрема, пільгу застосовують до відпускних та лікарняних.
Пільгу не можна застосовувати до:
- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
- заробітної плати, яку платник податку отримує протягом звітного податкового місяця одночасно з доходами, що виплачуються з бюджету, у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’ютантів, військовослужбовців;
- доходу само зайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Пільгу застосовують лише за одним місцем нарахування (виплати) заробітного доходу, виключно на підставі поданої платником податку заяви.
Таку заяву слід подавати за формою визначеною органами ДПС України. Однак заяви достатньо лише для загальної податкової пільги. Для пільг, передбачених пп.. 169.1.2 – 169.1.4 ПКУ, потрібні ще й інші документи. При цьому пільгу до заробітної плати державного службовця застосовують під час її нарахування без відповідних заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.
У заяві про застосування ПСП необхідно прописати відповідний пункт 169.1. ПКУ, у якому названо категорію пільговика.
Порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб регламентовано Розділом IV Податкового Кодексу України.
Платниками податку з доходів фізичних осіб є:
1) Фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні так і іноземні доходи;
2) Фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні
3) Податковий агент.
Податковий агент, щодо податку на доходи фізичних осіб (відповідно до пп..14.1.180 ПКУ,) це: - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ); самозайнята особа; представництво нерезидента, – юридичної особи які незалежно від організаційно-правового статусу та способу обкладення іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету, від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства.
Об’єктом оподаткування ПДФО:
З числа резидентів:
1) Загальний місячний (річний) оподаткований дохід;
2) Доходи з джерелом їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
3) Іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерела за межами України.
З числа нерезидентів.
1) Загальний місячний (річний) оподаткований дохід з джерелом його походження в Україні;
2) Доходи з джерела їх походження в Україні які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Як передбачає п. 167.1 Податкового кодексу, ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно, у формі:
— заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат;
— інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платникові у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;
— виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.
Якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених вище, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.
52)Сутність,призначення та принципи складання фінансової звітності. Вимоги до складання фінансової звітності.
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до ст. 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та п. 4. П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне дотримуватись вимог П(с)БО, а також Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, який визначає суб’єктів подання звітності, звітний період, склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства.
Фінансова звітність повинна містити дані про:
підприємство;
дату звітності та звітний період;
валюту звітності та одиницю її виміру;
відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
облікову політику підприємства та її зміни;
консолідацію фінансових звітів;
припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
обмеження щодо володіння активами;
участь у спільних підприємствах;
виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;
переоцінку статей фінансових звітів;
іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідними Положеннями (стандартами).
При формуванні фінансової звітності має бути дотримано таких принципів:
* автономність підприємства - підприємство відокремлене від власників;
* безперервність діяльності - передбачає оцінку активів і пасивів підприємства на подальший період;
* періодичність - розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу для складання звітності;
* історична (фактична) собівартість - визначає пріоритет оцінки активів;
* нарахування та відповідність доходів і витрат - доходи зіставляються з витратами (для отримання цих доходів);
* повнота висвітлення - фінансова звітність має містити інформацію про фактичні й потенційні наслідки операцій;
* послідовність - постійне з року в рік застосування обраної облікової політики;
* обачність - запобігання заниженню оцінки зобов'язань;
* превалювання змісту над формою;
* єдиний грошовий еквівалент.
53)Облік розрахунків з учасниками(засновниками) підприємства. Порядок нарахування та виплати дивідендів.
Для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з розподілом прибутку (дивіденди тощо), використовують рахунок 67 "Розрахунки з учасниками".
За кредитом рахунку 67 "Розрахунки з учасниками" відображається збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, за дебетом — її зменшення (погашення), в тому числі реінвестування доходів тощо.
Рахунок 67 "Розрахунки з учасниками" має такі субрахунки:
671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами";
672 "Розрахунки за іншими виплатами".
На субрахунку 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" обліковують дивіденди, нараховані власникам простих та привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших, передбачених установчими документами, джерел.
На субрахунку 672 "Розрахунки за іншими виплатами" підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв'язку з одержанням належної вибулому учаснику (засновнику) частини активів підприємства.
Аналітичний облік ведеться за кожним засновником та учасником та за видами виплат.
Дивіденди — платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини її прибутку.
До дивідендів не включаються виплати юридичної особи, пов'язані із зворотним викупом акцій, часток (паїв), раніше емітованих такою юридичною особою.
Платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди із нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Зазначений податок вноситься до бюджету до, або одночасно із виплатою дивідендів.
Платник податку — емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди.
У разі, коли сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов'язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов'язань за податком на прибуток такого підприємства у майбутніх податкових періодах.
Податок на дивіденди не застосовується у разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента.
54)Класифікація видів діяльності підприємств. Облік доходів та витрат іншої звичайної діяльності.
Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.
Класифікація видів діяльності, яка використовується для обліку витрат:
Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.
Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.
Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.
Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Відшкодування збитків унаслідок таких подій здійснюється за рахунок страхового відшкодування та з інших джерел.
Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
Облік витрат за видами діяльності передбачає групування втрат за їх призначенням на рахунках класу 9 «Витрати діяльності».
Для відображення операцій від іншої звичайної діяльності використовуються такі рахунки: Рахунок 74 «Інші доходи», Рахунок 97 «Інші витрати», які відображають відповідно доходи та витрати від інших операцій підприємства, які виникли у процесі його звичайної діяльності. До таких операцій належать:
Сальдо рахунків 74 і 97 списуються на субрахунок 793 «Результат іншої звичайної діяльності», що дає змогу визначити фінансовий результат від іншої звичайної діяльності.